Ухвала

від 19.02.2024 по справі 910/20603/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

19.02.2024Справа № 910/20603/16За заявою Головного державного виконавця Дніпровського ВДВС у м. Києві ЦМУ МЮ про видачу дублікату наказу у справі

За позовом Київської міської ради

до Фізичної особи-підприємця Волошина Михайла Степановича

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Комунальне підприємство "Дніпро-парксервіс" Дніпровської районної у місті Києві ради

про зобов`язання вчинити дії

Суддя Усатенко І.В.

Представники сторін не викликались

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2016 року до канцелярії Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Київської міської ради (позивач) до Фізичної особи-підприємця Волошина Михайла Степановича (відповідач) про зобов`язання звільнити самовільно зайняту земельну ділянку орієнтовною площею 0,18 га по вул. Луначарського, 24-а в Дніпровському районі м. Києва та повернути її, привівши у придатний для використання стан.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.11.2016 року суддею Цюкало Ю.В. прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі №910/20603/16. Розгляд справи призначено на 07.12.2016 року.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.02.2017 позов задоволено повністю. Вирішено зобов`язати Фізичну особу-підприємця Волошина Михайла Степановича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) звільнити самовільно зайняту земельну ділянку орієнтовною площею 0,18 га по вул. Луначарського, 24-а в Дніпровському районі м. Києва та повернути її Київській міській раді (01044, м. Київ, вулиця Хрещатик, будинок 36, ідентифікаційний код 22883141), привівши її у придатний для використання стан. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Волошина Михайла Степановича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Київської міської ради (01044, м. Київ, вулиця Хрещатик, будинок 36, ідентифікаційний код 22883141) грошові кошти: 2756,00 грн. (дві тисячі сімсот п`ятдесят шість гривень) судового збору. Видати наказ.

21.03.2017 на виконання рішення Господарського суду міста Києва видано накази.

14.02.2024 від виконавчої служби до суду надійшла заява про видачу дублікату наказу у справі 910/20603/16.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.02.2024, заяву розподілено до розгляду судді Усатенко І.В.

Суд розглянув заяву державного виконавця про видачу дублікату наказу та встановив, що наказ був пред`явлений до виконання та згідно постанови від 07.07.2017 № 54255338 було відкрито виконавче провадження. З долученої до заяви довідки від 18.01.2024 наявним є факт відсутності матеріалів виконавчого провадження № 54255338, в зв`язку з втратою. Оскільки, наказ був пред`явлений до виконання і не повертався стягувачу, строк на його пред`явлення перервався, а отже не пропущений. Тобто станом на дату звернення державного виконавця з заявою про видачу дублікату наказу, строк його пред`явлення до виконання не сплинув.

Згідно практики Верховного Суду стягувач не зобов`язаний обгрунтовувати свою заяву та наводити причини втрати наказу. Підставою для видачі дублікату наказу є обставини втрати цього наказу, про що було зазначено заявником.

Із заявою про видачу дублікату наказу державний виконавець звернувся до спливу строку для пред`явлення його до виконання.

Відповідно до п.19.4 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання. Про видачу дубліката виконавчого документа постановляється ухвала у десятиденний строк із дня надходження заяви. За видачу стягувачу дубліката виконавчого документа справляється судовий збір у розмірі 0,03 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Ухвала про видачу чи відмову у видачі дубліката виконавчого документа може бути оскаржена в апеляційному та касаційному порядку.

Суд відзначає, що сплата судового збору за видачу дублікату наказу, у разі звернення з відповідною заявою державного виконавця, не передбачена.

Відповідно до ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі - Європейський суд) як джерело права.

Отже, у вирішенні питання про видачу дубліката судового наказу суди повинні враховувати правові принципи, визначені Конвенцією, які знаходять своє розширене тлумачення в рішеннях Європейського суду.

Так, у рішенні Європейського суду в справі "Совтрансавто-Холдинг" проти України (заява № 48553/99) від 25.07.2002 зазначено, що відповідно до його прецедентної практики право на справедливий судовий розгляд, гарантований статтею 6 § 1, повинне тлумачитися в світлі преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права, як елемент спільної спадщини держав-учасниць. Одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлене під сумнів ("Брумареску проти Румунії").

Згідно зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до рішення Європейського суду у справі "Агрокомплекс проти України" (заява № 23465/03) від 06.10.2011 існування заборгованості, яка підтверджена остаточним і обов`язковим для виконання судовим рішенням, дає особі, на користь якої таке рішення винесено, підґрунтя для "законного сподівання" на виплату такої заборгованості і становить "майно" цієї особи у значенні статті 1 Першого протоколу (серед інших рішень, рішення у справі "Бурдов проти Росії", заява № 59498/00, та інші справи, зазначені в цій).

Відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, як це передбачено першим пунктом статті 1 Першого протоколу (справа "Юрій Миколайович Іванов проти України", заява № 40450/04, рішення від 15.10.2009).

Виконання рішення, ухваленого тим чи іншим судом, треба розглядати як невід`ємну складову судового розгляду, як цього вимагає положення статті 6 Конвенції, у якому йдеться про необхідність забезпечення справедливого судового процесу ("Бурдов проти Росії", комюніке Секретаря Суду 07.05.2002; рішення у справі "Горнсбі проти Греції" від 19.03.1997).

У п. 43 рішення Європейського суду від 20.07.2004 у справі "Шмалько проти України" (заява № 60750/00) суд наголошує, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Було б незрозуміло, якби стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і, водночас, не передбачала виконання судових рішень. Якщо тлумачити статтю 6 як таку, що стосується виключно доступу до судового органу та судового провадження, то це могло б призводити до ситуацій, що суперечать принципу верховенства права, який договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду".

З огляду на вказане судом встановлено, що оскільки наказ Господарського суду міста Києва від 21.03.2017 № 910/20603/16 втрачено, а строк пред`явлення його до виконання не сплинув, то заява про видачу дублікату наказу підлягає задоволенню повністю.

Керуючись ч. 2 ст. 232, ст. ст. 233, 234, 235, п. 19.4. Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

УХВАЛИВ:

1. Заяву Головного державного виконавця Дніпровського ВДВС у м. Києві ЦМУ МЮ про видачу дублікату наказу Господарського суду міста Києва від 21.03.2017 № 910/20603/16 задовольнити.

2. Видати дублікат наказу Господарського суду міста Києва від 21.03.2017 № 910/20603/16 про зобов`язання Фізичної особи-підприємця Волошина Михайла Степановича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) звільнити самовільно зайняту земельну ділянку орієнтовною площею 0,18 га по вул. Луначарського, 24-а в Дніпровському районі м. Києва та повернути її Київській міській раді (01044, м. Київ, вулиця Хрещатик, будинок 36, ідентифікаційний код 22883141), привівши її у придатний для використання стан.

3. Ухвала набирає законної сили негайно після її підписання суддею та може бути оскаржена в порядку та строк, встановлені ст. ст. 254-256 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя І.В.Усатенко