Рішення

від 12.02.2024 по справі 910/17915/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.02.2024Справа № 910/17915/23Господарський суд міста Києва у складі судді Трофименко Т.Ю., при секретарі судового засідання Запарі А.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Державного підприємства «Державний будівельний комбінат Управління справами Апарату Верховної Ради України»

до Фізичної особи-підприємця Поприги Євгена Віталійовича

про стягнення 262 911,89 грн,

Представники сторін:

від позивача: Золотухін В.В.,

від відповідача: не з`явились

УСТАНОВИВ:

До Господарського суду міста Києва звернулося Державне підприємство «Державний будівельний комбінат Управління справами Апарату Верховної Ради України» із позовом до Фізичної особи-підприємця Поприги Євгена Віталійовича про стягнення 262 911,89 грн, який обґрунтовано порушенням відповідачем умов договору зберігання майна № 10-11/20 від 10.11.2020.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.11.2023 позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків.

30.11.2023 та 07.12.2023 до суду через систему «Електронний Суд» та 04.12.2023 через відділ діловодства суду від позивача надійшли заяви про усунення недоліків.

Суд, дослідивши подані заяви, встановив, що позивачем було усунуто недоліки, визначені в ухвалі суду від 28.11.2023, у встановлений строк, у зв`язку з чим ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.12.2023 відкрито провадження у справі № 910/17915/23, справу вирішено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) представників сторін у судове засідання. Встановлено сторонам строк для подання заяв по суті спору.

Частиною 5 ст. 176 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 ГПК України, учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі шляхом надсилання до електронного кабінету у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Ухвала про відкриття провадження у даній справі була надіслана відповідачу на адресу його місцезнаходження, вказану в позовній заяві та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (просп.. Романа Шухевича, 4Б, кв. 8, м. Київ, 02223), однак відповідачем не була отримана та повернулася до суду не врученою із зазначенням причин повернення: «за закінченням терміну зберігання».

Частиною 6 ст. 242 ГПК України передбачено, що днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Слід зазначити, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв`язку з позначками «адресат відмовився», «за закінченням терміну зберігання», «адресат вибув», «адресат відсутній» і т.п., врахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов`язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.12.2020 у справі № 902/1025/19 Верховний Суд звернув увагу на те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).

Суд зазначає, що неотримання листа з ухвалою суду відповідачем та його повернення до суду є наслідком відсутності волевиявлення відповідача щодо його належного отримання, проте, ніяким чином не неналежним повідомленням про розгляд справи у розмінні ГПК України.

Враховуючи викладене вище, оскільки судом було вжито належних заходів щодо повідомлення відповідача про розгляд справи, відтак, останній вважається повідомленим про розгляд справи належним чином.

При цьому, за змістом ст. 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач мав право та дійсну можливість ознайомитись з ухвалою про відкриття провадження у справі від 13.12.2023 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.01.2024 вирішено здійснювати розгляд даної справи в судовому засіданні з викликом сторін, судове засідання призначено на 12.02.2024, зобов`язано позивача надати суду детальний розрахунок заборгованості відповідача у розмірі 183 737,40 грн з відповідними доказами, які підтверджують вказану суму боргу та прострочення відповідача з оплати наданих послуг (акти наданих послуг, рахунки на оплату з доказами їх направлення відповідачу).

09.02.2024 до суду від позивача надійшли додаткові пояснення у справі з розрахунком заборгованості відповідача та відповідними доказами, які підтверджують виникнення заявленої суми боргу (акти наданих послуг, рахунки на оплату, претензія з додатками).

В судове засідання 12.02.2024 з`явився представник позивача, представник відповідача не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про доставку процесуального документа (ухвали суду від 30.01.2024) до електронного кабінету особи.

Представник позивача в судовому засіданні 12.02.2024 позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд позов задовольнити.

Відповідно до ст. 233 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

В судовому засіданні 12.02.2024 оголошено вступну та резолютивну частини рішення на підставі ст. 240 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -

УСТАНОВИВ:

10.11.2020 між Державним підприємством «Державний будівельний комбінат Управління справами Апарату Верховної Ради України» (надалі - зберігач, позивач) та Фізичною особою-підприємцем Попригою Євгеном Віталійовичем (надалі - поклажодавець, відповідач) було укладено договір зберігання майна №10-11/20 (надалі - Договір), умовами якого передбачено, що позивач зобов`язується взяти на зберігання майно, що належить відповідачу, зберігати його та на вимогу відповідача повернути (відвантажити) це майно, а відповідач зобов`язаній оплатити позивачу послуги із зберігання майна.

Майно, що передається відповідачем на зберігання позивачу, визначається в акті приймання - передачі. (п. 1.2. Договору).

Відповідно до п. 1.3. Договору повернення майна здійснюється зберігачем поклажодавцю або іншій особі, уповноваженої поклажодавцем негайно, в день отримання вимоги про таке повернення (відвантаження).

Місцем зберігання майна є місце знаходження позивача (м. Київ, вул. Клеманська.6-8) (п. 1.5. Договору).

Відповідно до пунктів 3.1, 3.2. Договору відповідач зобов`язаний оплатити послуги із зберігання майна позивачем. Вартість за відповідальне зберігання майна за цим договором становить 120 грн. з ПДВ за кв.м. площі, що займає передане на зберігання майно згідно Протоколу погодження договірної ціни (Додаток №1 до договору).

Згідно з п. 3.3. Договору фактичний розмір плати за зберігання визначається шляхом множення ставки вартості за один кв.м. площі, що займає майно, передане на зберігання (п. 3.2. Договору) на фактичну площу, що займає це майно на відповідному складі згідно Протоколу погодження договірної ціни.

Пунктом 3.5. Договору передбачено компенсацію за комунальні послуги згідно виставлених рахунків.

Оплата за надані послуги із зберігання здійснюється відповідачем у розмірі 100% оплати, на підставі отриманого рахунку на оплату, до п`ятого числа кожного місяця надання послуг у поточному місяці (п. 3.6. Договору).

На підтвердження факту надання послуг зі зберігання майна сторони до п`ятого числа кожного місяця підписують у двох примірниках акт приймання-передачі послуг, наданих зберігачем поклажодавцю у попередньому місяці (п. 3.8. Договору).

Відповідно до п. 3.9. Договору поклажодавець зобов`язаний протягом трьох днів з дня отримання акту приймання-передачі послуг, підписати його та один примірник акту повернути зберігачу. У разі наявності претензій щодо якості та кількості отриманих поклажодавцем послуг, останній підписує акт приймання-передачі послуг із зазначенням своїх претензій і повертає один примірник зберігачу.

Договір діє з 10.11.2020 по 31.12.2021 (п. 8.1. Договору).

Сторонами підписано Акт приймання-передачі майна до Договору від 10.11.2020, яким передано визначене у ньому майно на зберігання та (із урахуванням додаткової угоди № 1 до Договору від 01.12.2020) визначено, що за результатами вимірювання площі, що займає майно, передане на зберігання, фактично займана площа становить 110,3 кв.м.

30.06.2021 сторонами підписано Акт приймання-передачі майна до Договору, яким позивач повернув відповідачу майно зі зберігання.

Додатковою угодою № 1 до Договору від 30.06.2021 припинено дію Договору з 30.06.2021.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначає, що ним належним чином виконувались свої зобов`язання за укладеним із відповідачем Договором, в той час як останнім оплати за Договором здійснювались частково та із запізненням, що призвело до утворення заборгованості у розмірі 183 737,40 грн, яка включає в себе борг за послуги із зберігання майна та борг за електроенергію. Крім того, у зв`язку з простроченням відповідачем виконання своїх грошових зобов`язань, позивачем заявлено до стягнення з відповідача, крім суми основного боргу, інфляційні втрати у розмірі 66 111,51 грн та 3% річних у розмірі 13 062,98 грн.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 936 ЦК України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов`язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності. Договором зберігання, в якому зберігачем є особа, що здійснює зберігання на засадах підприємницької діяльності (професійний зберігач), може бути встановлений обов`язок зберігача зберігати річ, яка буде передана зберігачеві в майбутньому.

Згідно з ч. 1 ст. 938 ЦК України зберігач зобов`язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання.

Плата за зберігання та строки її внесення встановлюються договором зберігання (ч. 1 ст. 946 ЦК України).

Частина 1 ст. 193 Господарського кодексу України (надалі - ГК України) встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 ст. 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Договір, відповідно до ст. 629 ЦК України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Судом встановлено, що на підтвердження факту надання послуг зберігання за період з 10.11.2020 по 30.06.2021 позивачем надано в матеріали справи, зокрема, акти наданих послуг: № 272 від 30.06.2021 на суму 13 236,00 грн, № 168 від 31.05.2021 на суму 13 236,00 грн, № 88 від 30.04.2021 на суму 13 236,00 грн з відповідними рахунками на оплату, а також надано акти наданих послуг на відшкодування витрат по електроенергії: № 322 від 30.06.2021 на суму 8 288,30 грн, № 768 від 31.12.2020 на суму 26 027,82 грн, № 239 від 31.05.2021 на суму 10 813,45 грн, № 114 від 30.04.2021 на суму 11 784,17 грн, № 73 від 31.01.2021 на суму 21 260,92 грн, № 109 від 28.02.2021 на суму 35 705,04 грн, № 37 від 31.03.2021 на суму 30 149,70 грн, з відповідним рахунками на оплату. Всього коштів за вказаними актами та рахунками - 183 737,40 грн.

При цьому, з боку відповідача підписано лише акт наданих послуг № 272 від 30.06.2021 на суму 13 236,00 грн, решту вищевказаних актів підписано в односторонньому порядку лише позивачем.

Однак, відповідачем не надано пояснень щодо такої вибірковості підписання актів надання послуг, як і не надано будь-яких заперечень щодо обсягу та вартості наданих послуг за непідписаними актами.

Крім того, позивачем в матеріали справи надано також виписку по рахунку за період з 01.11.2020 по 17.11.2023, з якої вбачається, що відповідачем періодично здійснювались оплати за послуги із зберігання майна за Договором, що свідчить про визнання відповідачем своїх боргових зобов`язань перед позивачем.

При цьому, з матеріалів справи вбачається, що 04.01.2023 позивач звертався до відповідача з претензією від 28.12.2022 № 188-12/22, у якій вимагав сплатити суму основної заборгованості у розмірі 183 737,40 грн, до якої було долучено акт звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.2020 по 15.12.2022, однак будь-яких відповідей відповідача на вказану претензію або доказів сплати вказаної суми боргу до матеріалів справи не подано.

Судом також враховується, що умовами Договору обов`язок відповідача з оплати наданих послуг пов`язується із фактом отримання ним рахунків на оплату, однак доказів направлення відповідних рахунків на адресу відповідача матеріали справи не містять.

Втім, враховуючи факт повернення позивачем відповідачу переданого на зберігання майна та припинення Договору з 30.06.2021, суд зазначає, що обов`язок відповідача щодо проведення розрахунків з позивачем за цим правочином є таким, що настав.

Таким чином, враховуючи наявність у матеріалах справи рахунків на оплату та актів наданих послуг, якими підтверджується розмір заборгованості відповідача перед позивачем, суд дійшов висновку про підтвердження позивачем належними доказами наявності у відповідача заборгованості у заявленому розмірі, а саме 183 737,40 грн.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Частиною 1 ст. 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Відповідач проти наявності заборгованості не заперечив, доводів позовної заяви не спростував.

Отже, позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за Договором у розмірі 183 737,40 грн підлягають задоволенню.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 66 111,51 грн та 3% річних у розмірі 13 062,98 грн за період прострочення з 05.07.2021 по 31.10.2023, суд зазначає таке.

Пунктом 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. Сторони договору можуть зменшити або збільшити передбачений законом розмір процентів річних. (п.п. 4.1, 4.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» №14 від 17.12.2013).

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція). (п.п. 3.1, 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» №14 від 17.12.2013).

Отже, вимоги про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат за прострочення грошового зобов`язання за Договором, є такими, що заявлені позивачем правомірно.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних, враховуючи встановлені вище судом обставини щодо наявності обов`язку відповідача зі сплати коштів за надані за Договором послуги, а також припинення цього Договору з 30.06.2021, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення 3% річних та інфляційних втрат є частково обґрунтованими. Так, за перерахунком суду, з відповідача підлягають стягненню 66 111,51 грн інфляційних втрат та 12 821,35 грн 3% річних.

Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, оскільки відповідач не надав суду жодних доказів належного виконання свого зобов`язання щодо оплати наданих послуг зберігання майна та комунальних послуг, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови Договору та положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню частково, з урахуванням здійсненого судом перерахунку інфляційних втрат та 3% річних.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242, Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва.

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Поприги Євгена Віталійовича ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь Державного підприємства «Державний будівельний комбінат Управління справами Апарату Верховної Ради України» (вул. Шовковична, 12Б, м. Київ, 01021; ідентифікаційний код 21586524) заборгованість у розмірі 183 737,40 грн, інфляційні втрати у розмірі 66 111,51 грн, 3% річних у розмірі 12 821,35 грн та судовий збір у розмірі 3 940,05 грн.

3. В решті позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 20.02.2024.

Суддя Т.Ю. Трофименко