Рішення

від 30.01.2024 по справі 911/2536/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" січня 2024 р. м. Київ Справа № 911/2536/23

Суддя Господарського суду Київської області Подоляк Ю.В., за участю секретаря судового засідання Руденко Н.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження матеріали справи

за позовом Фізичної особи-підприємця Снісаренка Семена Іллічадо Товариства з обмеженою відповідальністю «РУУККІ Україна»провизнання недійсним договоруза участю представників:

позивача:Снісаренко Д.І. адвокат, ордер від 25.09.2023 серія АА № 1356011відповідача:не з`явилисьсуть спору:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Фізичної особи-підприємця Снісаренка Семена Ілліча (далі позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «РУУККІ Україна» (далі відповідач) про визнання недійсним договору про надання послуг, який було укладено 23.07.2021 між Фізичною особою-підприємцем Снісаренко Семеном Іллічем та Товариством з обмеженою відповідальністю «РУУККІ Україна» шляхом виставлення та оплати рахунку на придбання абонементу для відвідування спортивного клубу та застосування наслідків недійсності правочину.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що оскаржуваний договір підлягає визнанню недійсним, оскільки особа, яка його вчинила помилялася щодо обставин, які мають істотне значення.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 28.08.2023 у даній справі прийнято вказану позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи здійснювати у порядку загального позовного провадження, призначено у даній справі підготовче судове засідання та встановлено відповідачу строк для подачі відзиву на позовну заяву та інших документів, що підтверджують заперечення проти позову до 21.09.2023.

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому не визнає заявлені позивачем позовні вимоги, зважаючи на їх безпідставність, оскільки між сторонами у справі дійсно укладено договір, який за своє правовою природою є договором про надання послуг, на виконання умов якого позивач надав відповідачу рахунок на суму 6800 грн., як плату за річний абонемент на відвідування тренажерної зали та басейну, який було оплачено відповідачем. Послуги, які були предметом домовленості між сторонами у справі надані в повному обсязі та у відповідача немає заперечень щодо якості наданих послуг позивачем. Як результат виконання правочину сторонами було складено та підписано акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 22.07.2022, тобто через рік після укладення правочину. Щодо помилки позивача як підстави визнання правочину недійсним, то відповідач вказує, що позивач відповідно до відкритих джерел є засновником ТОВ «Фітнес клуб Галактика» є його керівником та бенефіціарним власником, тобто позивач є не просто пов`язаною з ТОВ «Фітнес клуб Галактика» особою, а є його власником. Відповідач вказує, що права, свободи чи інтереси позивача ніяким чином не порушені, а підстави для оскарження правочину відсутні. У поданому відзиві відповідач просить суд закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмету спору.

Позивач подав суду відповідь на відзив, в якій наводить власні спростування на доводи відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 21.11.2023 закрито підготовче провадження у даній справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 26.12.2023 о 10.00.

У зв`язку з оголошенням на території міста Києва повітряної тривоги, задля збереження життя та здоров`я учасників справи, судове засідання у даній справі призначене на 26.12.2023 о 10:00 не відбулось.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 27.12.2023 призначено у даній справі судове засідання на 30.01.2024 об 11:20.

Присутній в судовому засіданні представник позивача повністю підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити, з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання не з`явилися, проте ним було подане клопотання від 16.03.2023 про розгляд справи без участі представника ТОВ «РУУККІ Україна».

Частино 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи, що неявка представника відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду справи по суті, суд відповідно до вимог ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України вважає за можливе здійснити розгляд справи за відсутності представник відповідача за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, присутнього в судовому засіданні, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фітнес клуб Галактика» (далі орендодавець) та позивачем у справі (далі орендар) було укладено договір оренди від 01.01.2021 (далі договір оренди), відповідно до умов якого орендодавець передає орендареві за плату на певний строк у користування для здійснення господарської діяльності або іншої незабороненої Законами України діяльності нежитлові приміщення, розташовані за адресою: 03127, м. Київ, проспект Голосіївський, 120 в.

Згідно з п. 4.1 договору оренди, строк дії договору оренди становить два роки одинадцять місяців та двадцять дев`ять днів з урахуванням п. 4.2 договору, відповідно до якого обчислення строку договору починається з дати, вказаної в акті приймання-передачі приміщення.

На виконання умов договору оренди орендодавець передав, а позивач у справі прийняв в строкове платне користування нежитлові приміщення, розташовані за адресою: 03127, м. Київ, проспект Голосіївський, 120-в, про що свідчить акт прийому-передачі приміщень від 01.01.2021, який підписаний в двосторонньому порядку уповноваженими особами орендодавця та орендаря та скріплений печаткою орендодавця, завірена копія якого залучена до матеріалів справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фітнес клуб Галактика» листом від 22.07.2021 повідомило позивача у справі про розірвання договору оренди від 01.01.2021.

Позивач у справі повернув, а орендодавець прийняв із строкового платного користування нежитлові приміщення, розташовані за адресою: 03127, м. Київ, проспект Голосіївський, 120-в, про що свідчить акт прийому-передачі приміщень від 22.07.2021, який підписаний в двосторонньому порядку уповноваженими особами орендодавця та орендаря та скріплений печаткою орендодавця, завірена копія якого залучена до матеріалів справи.

Фізична особа-підприємець Снісаренко Семена Ілліч позивач у справі вистав Товариству з обмеженою відповідальністю «РУУККІ Україна» - відповідач у справі рахунок-фактуру від 22.07.2021 № СІ-0000002 на суму 6800 грн. для оплати абонементу «Преміум» на відвідування тренажерної зали та басейну. Завірена копія рахунку-фактури залучена до матеріалів справи.

Відповідачем 23.07.2021 сплачено виставлений позивачем рахунок-фактуру в повному обсязі, що підтверджується банківською випискою по рахунку позивача від 27.07.2021, завірена копія якої залучена до матеріалів справи.

Таким чином, між сторонами у справі було укладено у спрощений спосіб договір надання послуг.

На виконання умов договору, укладеного між сторонами у справі, позивачем були надані відповідачу передбачені договором послуги по рахунку від 22.07.2021 № СІ-0000002, про що свідчить акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 22.07.2022 № СІ-0000001 на суму 6800 грн., який підписаний в двосторонньому порядку уповноваженими представниками сторін, підписи яких скріплені печатками сторін у справі, завірена копія якого залучена до матеріалів справи.

Звертаючись до суду з даним позовом позивач вказує, що станом на момент виставлення відповідачу рахунку-фактури на оплату абонементу «Преміум» на відвідування тренажерної зали та басейну, позивач юридично не мав у розпорядженні нежитлове приміщення спортивного клубу, де мали надаватись відповідні послуги, а відтак він не мав можливості надавати відповідні послуги з незалежних від нього обставин, зокрема, через дії орендодавця, про які позивачу не було своєчасно відомо, тобто позивач прийняв на себе зобов`язання, які не мав можливості виконати. Відповідна помилка сталася з технічних причин, зокрема, неузгодженості між діями позивача та його представника в межах одного дня. Враховуючи викладене, позивач посилаючись на положення ст.ст. 203, 215, 229 Цивільного кодексу України, зазначає, що оскаржуваний договір підлягає визнанню недійсним, оскільки особа, яка його вчинила помилялася щодо обставин, які мають істотне значення. Також, позивач на підставі ст. 216 Цивільного кодексу України заявляє вимогу про застосування наслідків недійсності правочину.

Відповідач заперечує проти вказаних позовних вимог з мотивів їх безпідставності, позаяк, послуги, які були предметом домовленості між сторонами у справі надані в повному обсязі та у відповідача немає заперечень щодо якості наданих послуг позивачем, про що за результатами виконання правочину сторонами було складено та підписано акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 22.07.2022, тобто через рік після укладення правочину та позивачем не доведено укладення оспорюваного правочину особою, яка помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, а відтак і підстав за яких оспорюваний правочин може бути визнаний судом недійсним.

З огляду на вказані підстави вимог та заперечень проти них суд зазначає таке.

За приписами ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно із ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин (аналогічний висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 905/1227/17).

Статтею 203 Цивільного кодексу України визначені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, відповідно яких зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Статтею 204 Цивільного кодексу України встановлено презумпцію правомірності правочину, відповідно до якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

У відповідності до положень ст. 229 Цивільного кодексу України якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов`язків сторін, таких властивостей і якостей майна, які значно знижують його цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом. У разі визнання правочину недійсним особа, яка помилилася в результаті її власного недбальства, зобов`язана відшкодувати другій стороні завдані їй збитки. Сторона, яка своєю необережною поведінкою сприяла помилці, зобов`язана відшкодувати другій стороні завдані їй збитки.

Правочини укладені під впливом помилки Цивільний кодекс України не визнає в імперативній формі недійсними, а лише допускає можливість визнання їх недійсними на вимогу однієї із сторін або іншої заінтересованої особи, що заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом (частина перша, третя статті 215 ЦК України).

Помилка - це неправильне сприйняття особою фактичних обставин правочину, що вплинуло на її волевиявлення, за відсутності якого можна було б вважати, що правочин не був би вчинений. Крім того, оскільки в цьому випадку волевиявлення особи не відповідає її справжньому наміру, такий правочин визнається недійсним. Такі дії/або бездіяльність сторони правочину мають бути ненавмисними, інакше правочин вважатиметься таким, що вчинений під впливом обману. Також для визнання правочину недійсним, як укладеного під впливом помилки, необхідно щоб помилка мала істотне значення.

Важливим є визначення видів помилок, що мають істотне значення, внаслідок чого допускається оспорювання правочину. Законодавець надає істотне значення помилці щодо: природи правочину; прав та обов`язків сторін; властивостей і якостей майна, які значно знижують її цінність; властивостей і якостей майна, які значно знижують можливість його використання.

Згідно з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 29.11.2021 у справі № 927/656/20, правочин, вчинений під впливом помилки, є оспорюваним і у разі встановлення судом певних обставин може бути визнаний недійсним. Водночас при вирішенні такого спору необхідно враховувати, що обставини, щодо яких помилилася сторона правочину, мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести на підставі належних і допустимих доказів, у тому числі письмових доказів, наявність обставин, які вказують на помилку - неправильне сприйняття нею фактичних обставин правочину, що вплинуло на її волевиявлення, дійсно було і має істотне значення. У разі якщо сторона спірного правочину була обізнана або не могла не бути обізнана стосовно обставин, щодо яких стверджує про наявність помилки, це виключає застосування норм статті 229 ЦК України (аналогічну правову позицію викладено в постановах Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 911/1171/18, від 04.06.2019 у справі № 910/9070/18, від 03.10.2019 у справі № 910/12959/18, від 07.07.2022 у справі № 914/1967/19).

Водночас, щодо можливості оскарження правочинів укладених під впливом помилки, необхідно враховувати, що помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін, не є підставою для визнання правочину недійсним. Такі правові висновки зробив Верховний Суд у постанові від 07.07.2022 у справі № 914/1967/19.

Відповідно до статей 16, 203, 215 ЦК України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним, необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорювання правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду.

До того ж, суд враховує, що недійсність договору як приватно-правова категорія повинна не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. Ініціювання спору не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим. Приватноправовий інструментарій не повинен використовуватися для невиконання обов`язків чи уникнення сплати боргу боржником (такі висновки містяться у постановах Верховного Суду від 05.09.2019 у справі №638/2304/17, від 18.09.2019 у справі № 200/4202/14-ц).

Відповідно до ч. 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з частинами 1, 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до статті 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Саме на позивача покладено обов`язок доведення обставин укладення договору внаслідок помилки, та доведення того, що така помилка має істотне значення, і що така помилка не була наслідком власного недбальства позивача.

Як вбачається з наявних в матеріалах справи доказів, орендодавець повідомив позивача про розірвання договору оренди нежитлових приміщення, які розташовані за адресою: 03127, м. Київ, проспект Голосіївський, 120 в 22.07.2021 та в цей день позивач у справі повернув, а орендодавець прийняв із строкового платного користування вказані нежитлові приміщення, про що свідчить акт прийому-передачі приміщень від 22.07.2021. В цей же день 22.07.2021 позивач виставив відповідачу рахунок-фактуру, який був оплачений відповідачем на наступний день 23.07.2021. Отримані позивачем кошти сплачені відповідачем за абонемент «Преміум» на відвідування тренажерної зали та басейну не були повернуті позивачем відповідачу у зв`язку з неможливістю надати передбачені договором послуги через повернення об`єкту оренди орендодавцю та через рік від дати виставлення рахунку-фактури між сторонами у справі було підписано акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 22.07.2022 № СІ-0000001 на суму 6800 грн.

Судом не встановлено обставин, які завадили можливості позивачу бути обізнаним про всю інформацію щодо об`єкта оренди, можливості надання його у користування іншим особам на момент укладення оспорюваного правочину, навпаки позивачу мало і було відомо про повернення ним об`єкта з оренди орендодавцю.

У разі якщо сторона спірного правочину була обізнана або не могла не бути обізнана стосовно обставин, щодо яких стверджує про наявність помилки, це виключає застосування норм статті 229 Цивільного кодексу України. Помилка внаслідок власного недбальства, не є підставою для визнання правочину недійсним та не може бути ототожнено судом з помилкою, яка вплинула на волевиявлення позивача та надає істотне значення помилці щодо: природи правочину; прав та обов`язків сторін; властивостей і якостей майна, які значно знижують її цінність; властивостей і якостей майна, які значно знижують можливість його використання.

Судом також встановлено, що помилка про яку стверджує позивач, не вплинула на можливість подальшого виконання договору, про що свідчить підписаний між сторонами у справі через рік від дати виставлення рахунку-фактури акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 22.07.2022 № СІ-0000001 на суму 6800 грн.

За таких обставин, враховуючи вищезазначене в сукупності, позивачем не доведено тих обставин, на які він посилається, як на підставу своїх вимог про визнання недійсним договору про надання послуг, який було укладено 23.07.2021 між Фізичною особою-підприємцем Снісаренко Семеном Іллічем та Товариством з обмеженою відповідальністю «РУУККІ Україна» шляхом виставлення та оплати рахунку на придбання абонементу для відвідування спортивного клубу та застосування наслідків недійсності правочину, у зв`язку з чим позовні вимоги є недоведеними та безпідставними, а відтак суд відмовляє в їх задоволенні.

Відшкодування витрат по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладається судом на позивача.

Керуючись ст. 129-1 Конституції України, ст. 13, 74, 123, 129, 202, 232, 233, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

В позові Фізичної особи-підприємця Снісаренка Семена Ілліча до Товариства з обмеженою відповідальністю «РУУККІ Україна» про визнання недійсним договору про надання послуг, який було укладено 23.07.2021 між Фізичною особою-підприємцем Снісаренко Семеном Іллічем та Товариством з обмеженою відповідальністю «РУУККІ Україна» шляхом виставлення та оплати рахунку на придбання абонементу для відвідування спортивного клубу та застосування наслідків недійсності правочину відмовити повністю.

Дане рішення Господарського суду Київської області набирає законної сили у строк та порядку передбаченому ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено у строк визначений ст. 256 ГПК України, в порядку передбаченому ст. 257 ГПК України з врахуванням пп. 17.5 п. 17 ч. 1 розділу ХІ «Перехідні положення» ГПК України.

Дата складання та підписання повного тексту рішення 19.02.2024.

Суддя Ю.В. Подоляк