Постанова

від 28.05.2024 по справі 911/2536/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" травня 2024 р. Справа№ 911/2536/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Руденко М.А.

суддів: Барсук М.А.

Пономаренка Є.Ю.

при секретарі: Реуцька Т.О.

за участю представників сторін:

від позивача: Снісаренко Д.І. (ордер серія АА №1435017 від 23.04.2024)

від відповідача: не з`явився

розглянувши матеріали апеляційної скарги фізичної особи-підприємця Снісаренка Семена Ілліча

на рішення господарського суду Київської області від 30.01.2024

у справі №911/2536/23 (суддя Подоляк Ю.В.)

за позовом фізичної особи-підприємця Снісаренка Семена Ілліча

до товариства з обмеженою відповідальністю "РУУККІ Україна"

про визнання недійсним договору,-

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа-підприємець Снісаренко Семен Ілліч звернувся до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «РУУККІ Україна» про визнання недійсним договору про надання послуг, який було укладено 23.07.2021 між Фізичною особою-підприємцем Снісаренко Семеном Іллічем та Товариством з обмеженою відповідальністю «РУУККІ Україна» шляхом виставлення та оплати рахунку на придбання абонементу для відвідування спортивного клубу та застосування наслідків недійсності правочину.

Рішенням Господарського суду Київської області від 30.01.2024 в позові фізичної особи-підприємця Снісаренка Семена Ілліча до товариства з обмеженою відповідальністю «РУУККІ Україна» відмовлено повністю.

Мотивуючи рішення суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що якщо сторона спірного правочину була обізнана або не могла не бути обізнана стосовно обставин, щодо яких стверджує про наявність помилки, це виключає застосування норм статті 229 ЦК України. При цьому зазначив, що помилка внаслідок власного недбальства, не є підставою для визнання правочину недійсним та не може бути ототожнена з помилкою, яка вплинула на волевиявлення позивача та надає істотне значення помилці щодо: природи правочину; прав та обов`язків сторін; властивостей та якостей майна, які значно знижують його цінність; властивостей і якостей майна, які значно знижують можливість його використання.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, фізична особа-підприємець Снісаренко Семен Ілліч звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Київської області від 30.01.2024 по справі №911/2536/23 скасувати, ухвалити нове рішення відповідно до якого позов задовольнити повністю.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що станом на 23.07.2021, коли позивачем виставлено відповідний рахунок, а відповідачем проведено оплату, позивач юридично не мав в розпорядженні нежитлового приміщення спортивного клубу, в якому мали надаватись відповідні послуги, а відповідно помилився щодо спроможності надавати послуги.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 28.02.2024 апеляційну скаргу у справі №911/2536/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: Руденко М.А. (головуючий суддя (суддя-доповідач), судді Барсук М.А., Пономаренко Є.Ю.

З огляду на те, що вказана апеляційна скарга подана 28.02.2024 безпосередньо до суду апеляційної інстанції, колегія суддів дійшла висновку про необхідність витребування у суду першої інстанції матеріалів справи №911/2536/23 та відкладення вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за вказаною апеляційною скаргою до надходження матеріалів даної справи з суду першої інстанції.

Листом Північного апеляційного господарського суду від 04.03.2024 витребувано з господарського суду Київської області матеріали справи №911/2536/23.

06.03.2024 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №911/2536/23.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.03.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Снісаренка Семена Ілліча на рішення Господарського суду Київської області від 30.01.2024 у справі №911/2536/23, справу №911/2536/23 призначено до розгляду на 23.04.2024.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.04.2024 розгляд справи №911/2536/23 відкладено на 28.05.2024.

У судове засідання 28.05.2024 представник відповідача не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце справи сторони повідомлялись належним чином, а саме шляхом направлення процесуальних документів до їх електронних кабінетів через систему «Електронний суд», що підтверджується наявними в матеріалах справи довідками про доставку електронного документа. (а.с.131,137)

Відповідно до ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є, зокрема, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового ухвалу на офіційну електронну адресу особи.

Частинами 5 та 7 ст. 6 ГПК України визначено, що суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів). Особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає її розгляду.

А тому, колегія суддів, зважаючи на те, що явка представників учасників справи у судове засідання не визнавалась обов`язковою, дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги за відсутності представника відповідача у судовому засіданні 28.05.2024.

Представник позивача, у судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити.

Дослідивши матеріали апеляційної скарги та матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, з урахуванням правил ст.ст. 269, 270 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права, колегія суддів встановила наступне.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 01 січня 2021 року між ТОВ «Фітнес клуб Галактика», як орендодавцем та ФОП Снісаренко С.І., як орендарем укладено договір оренди (далі - договір оренди), відповідно до умов якого орендодавець передає орендареві за плату на певний строк у користування для здійснення господарської діяльності або іншої незабороненої Законами України діяльності нежитлові приміщення, розташовані за адресою: 03127, м. Київ, проспект Голосіївський, 120 в (а.с.32-35).

Згідно з п. 4.1 договору оренди, строк дії договору оренди становить два роки одинадцять місяців та двадцять дев`ять днів з урахуванням п. 4.2 договору, відповідно до якого обчислення строку договору починається з дати, вказаної в акті приймання-передачі приміщення.

На виконання умов договору оренди орендодавець передав, а позивач у справі прийняв в строкове платне користування нежитлові приміщення, розташовані за адресою: 03127, м. Київ, проспект Голосіївський, 120-в, про що свідчить акт прийому-передачі приміщень від 01.01.2021, який підписаний в двосторонньому порядку уповноваженими особами орендодавця та орендаря та скріплений печаткою орендодавця, завірена копія якого залучена до матеріалів справи (а.с. 36).

ТОВ «Фітнес клуб Галактика» листом від 22.07.2021 повідомило позивача у справі про розірвання договору оренди від 01.01.2021 (а.с. 37).

22 липня 2021 року ФОП Снісаренко С.І. повернув ТОВ «Фітнес клуб Галактика» із строкового платного користування нежитлові приміщення, розташовані за адресою: 03127, м. Київ, проспект Голосіївський, 120-в, про що свідчить акт прийому-передачі приміщень (а.с. 38).

22 липня 2021 року ФОП Снісаренко С.І. вистав ТОВ «РУУККІ Україна» рахунок-фактуру від № СІ-0000002 на суму 6800 грн. для оплати абонементу «Преміум» на відвідування тренажерної зали та басейну (а.с. 29).

23.07.2021 відповідач сплатив виставлений позивачем рахунок-фактуру в повному обсязі, що підтверджується банківською випискою по рахунку позивача від 27.07.2021 (а.с. 30-31).

Вказане свідчить про те, що між сторонами у справі було укладено у спрощений спосіб договір надання послуг.

На виконання умов договору, укладеного між сторонами у справі, позивачем надані відповідачу передбачені договором послуги по рахунку від 22.07.2021 № СІ-0000002, про що свідчить акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 22.07.2022 № СІ-0000001 на суму 6800 грн., який підписаний в двосторонньому порядку уповноваженими представниками сторін, підписи яких скріплені печатками сторін у справі (а.с. 77).

Звертаючись з даним позовом позивач вказує, що станом на момент виставлення відповідачу рахунку-фактури, позивач юридично не мав у розпорядженні нежитлове приміщення, де мали надаватись відповідні послуги, а відтак він не мав можливості їх надавати з незалежних від нього обставин, зокрема, через дії орендодавця, про які позивачу не було відомо на момент виставлення рахунку. Тобто позивач прийняв на себе зобов`язання, які не мав можливості виконати. Відповідна помилка сталася з технічних причин, зокрема, неузгодженості між діями позивача та його представника в межах одного дня.

За наслідками розгляду справи, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог з огляду на те, що позивачем не доведено того, що на момент виставлення рахунку він не був обізнаний про розірвання договору оренди, а також те, що через рік після виставлення рахунку сторонами підписано акт приймання-передачі наданих послуг, з чим погоджується суд апеляційної інстанції з огляду на наступне.

Статтею 203 Цивільного кодексу України визначені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, відповідно яких зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

При цьому, статтею 204 Цивільного кодексу України встановлено презумпцію правомірності правочину, відповідно до якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 905/1227/17 викладено правовий висновок, відповідно до якого вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов`язків сторін, таких властивостей і якостей майна, які значно знижують його цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом. У разі визнання правочину недійсним особа, яка помилилася в результаті її власного недбальства, зобов`язана відшкодувати другій стороні завдані їй збитки. Сторона, яка своєю необережною поведінкою сприяла помилці, зобов`язана відшкодувати другій стороні завдані їй збитки (ст. 229 Цивільного кодексу України).

Аналіз зазначених правових норм дає підстави дійти висновку про те, що правочини укладені під впливом помилки можуть бути визнані недійсними на вимогу однієї із сторін або іншої заінтересованої особи, що заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом.

Помилка - це неправильне сприйняття особою фактичних обставин правочину, що вплинуло на її волевиявлення, за відсутності якого можна було б вважати, що правочин не був би вчинений. Крім того, оскільки в цьому випадку волевиявлення особи не відповідає її справжньому наміру, такий правочин визнається недійсним. Такі дії/або бездіяльність сторони правочину мають бути ненавмисними, інакше правочин вважатиметься таким, що вчинений під впливом обману. Також для визнання правочину недійсним, як укладеного під впливом помилки, необхідно щоб помилка мала істотне значення.

Важливим є визначення видів помилок, що мають істотне значення, внаслідок чого допускається оспорювання правочину. Законодавець надає істотне значення помилці щодо: природи правочину; прав та обов`язків сторін; властивостей і якостей майна, які значно знижують її цінність; властивостей і якостей майна, які значно знижують можливість його використання.

Правочин, вчинений під впливом помилки, є оспорюваним і у разі встановлення судом певних обставин може бути визнаний недійсним. Водночас при вирішенні такого спору необхідно враховувати, що обставини, щодо яких помилилася сторона правочину, мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести на підставі належних і допустимих доказів, у тому числі письмових доказів, наявність обставин, які вказують на помилку - неправильне сприйняття нею фактичних обставин правочину, що вплинуло на її волевиявлення, дійсно було і має істотне значення. У разі якщо сторона спірного правочину була обізнана або не могла не бути обізнана стосовно обставин, щодо яких стверджує про наявність помилки, це виключає застосування норм статті 229 ЦК України (аналогічну правову позицію викладено в постановах Верховного Суду від 29.11.2021 у справі № 927/656/20, від 13.02.2019 у справі № 911/1171/18, від 04.06.2019 у справі № 910/9070/18, від 03.10.2019 у справі № 910/12959/18, від 07.07.2022 у справі № 914/1967/19).

Водночас, у постанові Верховного Суду від 07.07.2022 у справі №914/1967/19 викладено правовий висновок, відповідно якого щодо можливості оскарження правочинів укладених під впливом помилки, необхідно враховувати, що помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін, не є підставою для визнання правочину недійсним. Такі правові висновки зробив.

Відповідно до статей 16, 203, 215 ЦК України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним, необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорювання правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду.

Отже, на позивача покладено обов`язок доведення обставин укладення договору внаслідок помилки, та доведення того, що така помилка має істотне значення, і що така помилка не була наслідком власного недбальства позивача.

Матеріали справи свідчать про те, що позивач мав надавати відповідачу послуги за оспорюваним договором (за абонементом «Преміум» на відвідування тренажерної зали та басейну) у приміщенні за адресою 03127, м. Київ, проспект Голосіївський, 120.

Про розірвання договору оренди вказаних нежитлових приміщень, орендодавець повідомив позивача 22.07.2021 (а.с. 37) та в цей день позивач у справі повернув, а орендодавець прийняв із строкового платного користування вказані нежитлові приміщення, про що свідчить акт прийому-передачі приміщень від 22.07.2021 (а.с. 38).

В цей же день (22.07.2021) відповідач виставив позивачу рахунок-фактуру (а.с. 29), який був оплачений відповідачем на наступний день 23.07.2021 (а.с. 31).

Отримані позивачем кошти не були повернуті позивачем відповідачу.

Разом з тим, сторонами справи через рік від дати виставлення рахунку-фактури (22.07.2021) підписано акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 22.07.2022 № СІ-0000001 (а.с. 77) на суму 6800 грн.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем не доведено, а матеріали справи не місять доказів існування обставин, які завадили позивачу на момент виставлення рахунку бути обізнаним про всю інформацію щодо об`єкта оренди, можливості надання його у користування іншим особам, навпаки позивачу мало і було відомо про повернення ним об`єкта з оренди орендодавцю. Доказів того, що рахунок було виставлено не самим позивачем - матеріали справи не містять.

У разі якщо сторона спірного правочину була обізнана або не могла не бути обізнана стосовно обставин, щодо яких стверджує про наявність помилки, це виключає застосування норм статті 229 Цивільного кодексу України. Помилка внаслідок власного недбальства, не є підставою для визнання правочину недійсним та не може бути ототожнено судом з помилкою, яка вплинула на волевиявлення позивача та надає істотне значення помилці щодо: природи правочину; прав та обов`язків сторін; властивостей і якостей майна, які значно знижують його цінність; властивостей і якостей майна, які значно знижують можливість його використання.

При цьому, з урахуванням підписаного сторонами у справі через рік від дати виставлення рахунку-фактури акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 22.07.2022 № СІ-0000001 на суму 6800 грн., колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що помилка про яку стверджує позивач, не вплинула на можливість подальшого виконання договору.

Дослідивши матеріали наявні у справі, в межах доводів і вимог апеляційної скарги, апеляційний суд робить висновок, що суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні дав належну оцінку доказам у справі та виніс законне та обґрунтоване рішення про відсутність підстав для задоволення позову, яке відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду з огляду на вищезазначене.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що скаржником не доведено обґрунтованість своєї апеляційної скарги, докази на підтвердження своїх вимог суду не надано, а тому погоджується із рішенням Господарського суду Київської області від 30.01.2024 у справі №911/2536/23, отже підстав для його скасування або зміни в межах доводів та вимог апеляційної скарги не вбачається.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору за звернення з апеляційною скаргою покладаються на апелянта.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 129, 252, 263, 269, 270, 273, 275, 276, 281-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Снісаренка Семена Ілліча на рішення Господарського суду Київської області від 30.01.2024 у справі №911/2536/23 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 30.01.2024 у справі №911/2536/23 залишити без змін.

3. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на апелянта.

4. Матеріали справи №911/2536/23 повернути до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст судового рішення складено 12.06.2024

Головуючий суддя М.А. Руденко

Судді М.А. Барсук

Є.Ю. Пономаренко