Рішення

від 30.01.2024 по справі 911/3679/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" січня 2024 р. м. Київ Справа № 911/3679/21

Розглянувши матеріали справи за Комунального підприємства Київський метрополітен

до Товариства з обмеженою відповідальністю Інвестиційно-будівельна компанія мега-буд

про стягнення 90 903,01 грн.

Суддя Т.П. Карпечкін

Без виклику представників сторін.

обставини справи:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Комунального підприємства Київський метрополітен (далі позивач, КП Київський метрополітен) до Товариства з обмеженою відповідальністю Інвестиційно-будівельна компанія мега-буд (далі відповідач, ТОВ Інвестиційно-будівельна компанія мега-буд) про стягнення 90 903,01 грн. збитків

Ухвалою Господарського суду Київської області від 21.12.2021 року відкрито провадження у справі № 911/3679/21, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).

Розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 Господарського процесуального кодексу України.

Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (ч.ч. 1-2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).

Суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі (ст. 248 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч. 4 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України за клопотанням сторони суд може відкласти розгляд справи з метою надання додаткового часу для подання відповіді на відзив та (або) заперечення, якщо вони не подані до першого судового засідання з поважних причин.

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться (ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).

Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше (ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).

Оскільки відповідач, належним чином повідомлений про розгляд даної справи, у встановлений судом строк, відзиву на позов та клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін не надіслав, доказів повної або часткової сплати ним заборгованості, яка є предметом даного спору, не надав, клопотань про відкладення розгляду справи з метою надання додаткового часу для подання відзиву від відповідача не надходило, суд вважає, що, у відповідності до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, справа може бути розглянута по суті за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для винесення рішення.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

У ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи та дослідивши надані докази, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

19.10.2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно- будівельна компанія «Мега-Буд» (Підрядник) та Комунальним підприємством «Київський метрополітен» (Замовник) укладено Договір №10/19-КРДО-1-ТЧ2-18 (даді Договір), за умовами якого підрядник зобов`язався виконати роботи «Капітальний ремонт бетонної підлоги ГВК електродепо «Оболонь» (спеціалізовані будівельні роботи, крім покрівельних, код 45262000-1 за ДК 021:2015)», а замовник зобов`язався прийняти та оплатити виконані роботи.

Відповідно до пункту 1.2 Договору перелік та обсяги робіт, що є предметом цього договору, визначено у Технічних вимогам (Додаток № 1 до Договору) та Дефектному акті на «Капітальний ремонт бетонної підлоги ГВК електродепо «Оболонь» (спеціалізовані будівельні роботи, крім покрівельних, код 45262000-1 за ДК 021:2015)», що додаються до договору і є його невід`ємними частинами.

Згідно з пунктами 3.1-3.2 Договору вартість робіт встановлюється в національній валюті України - гривні. Вартість робіт та сума договору становить 546 325,15 грн., з урахуванням ПДВ 20% - 91 054,19 грн.

Вартість робіт визначається відповідно до Договірної ціни на будівництво «Капітальний ремонт бетонної підлоги ГВК електродепо «Оболонь» (спеціалізовані будівельні роботи, крім покрівельних, код 45262000-1 за ДК 021:2015)» (Додаток 2), що є невід`ємною частиною цього договору (пункту 3.3 договору).

Відповідно до пункту 5.1 Договору підрядник розпочинає виконання робіт після набрання чинності цим договором з дати отримання письмового замовлення від замовника про початок виконання робіт. Датою закінчення виконання робіт є дата їх прийняття замовником, шляхом підписання сторонами акта, довідки та акта приймання-здачі

Згідно з пунктом 5.8 Договору приймання-передача виконаних робіт за даним договором здійснюється сторонами згідно з актом та довідкою, що підписуються уповноваженими представниками сторін.

Підрядник зобов`язаний оформляти належним чином податкові накладні та всі первинні документи, дотримуючись вимог чинного законодавства та умов цього Договору (п. 6.3.12).

Відповідно до п. 11.5.1. Договору підрядник зобов`язаний у встановлені Податковим кодексом України строки скласти податкову накладну (розрахунок коригування), зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) та надати замовнику за його вимогою відповідно до статті 201.10 Податкового кодексу України.

У разі, якщо підрядник не зареєстрував податкову накладну (розрахунок коригування) в ЄРПН та/або не надав її замовнику за його вимогою, підрядник зобов`язаний сплатити на користь покупця штраф у розмірі суми ПДВ, яку замовник фактично сплатив в складі перерахування коштів підряднику, але який не було включено до податкового кредиту у зв`язку з порушенням підрядником своїх зобов`язань щодо реєстрації податкової накладної (розрахунку коригування) в ЄРПН та/або надання її замовнику.

Пунктом 10.1 Договору закріплено, що договір набирає чинності з дня його підписання сторонами та скріплення печатками і діє до 31.01.2019 року, але у будь-кому випадку до моменту повного виконання зобов`язань за договором.

Як зазначає позивач на виконання умов Договору ТОВ «Інвестиційно-будівельна компанія «Мега-Буд» були виконані, а КП «Київський метрополітен» прийняті будівельні роботи з капітального ремонту бетонної підлоги ГВК електродепо «Оболонь» на суму 545 418,06 грн. (у т.ч. ПДВ 90903,01 грн.), про що свідчать акт №1 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2018 року від 20.12.2018 року (форма № КБ-2в) та довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за грудень 2018 року від 20.12.2018 року (форми КБ-3).

КП «Київський метрополітен» 26.12.2018 року повністю розрахувався за виконані роботи.

За фактом виконання ремонтних робіт ТОВ «Інвестиційно-будівельна компанія «Мега-Буд» було складено податкову накладну від 20.12.2018 року № 7 на суму 545 418,06 грн. (у т.ч. ПДВ 90 903,01 грн.), яка 16.01.2019 року направлена електронними засобами зв`язку до ДФС України для її реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

За результатом обробки вказаної податкової накладної її реєстрація була зупинена, про що ТОВ «Інвестиційно-будівельна компанія «Мега-Буд» була направлена квитанція № 1 від 16.01.2019 року.

Керуючись п. 201.10 Податкового кодексу України та п. 11.5.1. Договору, позивач направив відповідачу вимогу від 19.07.2019 року № 36/09-1029, в якій вимагав сплатити Комунальному підприємству «Київський метрополітен» відповідно до п. 11.5.1. Договору штраф у сумі 90 903,01 грн.

19.08.2019 року від відповідача надійшов лист від 12.08.2019 року № 08-11, яким повідомлялося, що відповідачем на реєстрацію у Єдиний реєстр податкових накладних була відправлена податкова накладна № 7 від 20.12.2018 року, але Державна податкова служба призупинила реєстрацію цієї податкової накладної.

Позивач зазначив, що станом на дату подання позову у нього відсутня інформація про реєстрацію зазначеної податкової накладної відповідачем в ЄРПН, зареєстрована податкова накладна не надана, що підтверджується квитанцією про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних на загальну суму з ПДВ 545 418,06 грн., чим порушено норму статті 201,10 Податкового кодексу України.

У зв`язку з тим, що відповідачем не було здійснено реєстрацію податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних на загальну суму 90 903,01 грн., позивач позбавився права на податковий кредит та, відповідно, зменшення податкового зобов`язання на означену суму, а відтак поніс збитків у розмірі 90 903,01 грн., що і стало підставою звернення з даним позовом до суду

Відповідач в ході розгляду спору відзив на позовну заяву не подав.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд дійшов наступних висновків.

Як вбачається з матеріалів справи позивач звернувся до суду з позовом про стягнення збитків в сумі 90 903,01 грн. завданих в наслідок не виконання відповідачем обов`язку щодо реєстрації податкової накладної № 7 від 20.12.2018 року в Єдиному реєстрі податкових накладних на дату виникнення податкових зобов`язань, що позбавило позивача включити суми ПДВ до складу податкового кредиту та скористатися правом на зменшення податкового зобов`язання на суму 90 903,01 грн.

Згідно п. 14.1.181 ст. 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) податковий кредит це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

За змістом п. п. "а" п. 198.1 ст. 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Пунктом 201.10 ст. 201 ПК України передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При цьому, відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Пунктом 201.7 статті 201 ПК України передбачено, що податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня. З метою отримання податкової накладної/розрахунку коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, покупець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та податкову накладну/розрахунок коригування в електронному вигляді. Такі податкова накладна/розрахунок коригування вважаються зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими покупцем. Покупцю товарів/послуг податкова накладна/розрахунок коригування можуть бути надані продавцем таких товарів/послуг в електронній формі з дотриманням вимог законодавства щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису. Квитанція про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування надсилається одночасно продавцю та покупцю платнику податку. Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків: для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені; для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені. Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період.

Згідно з п. 187.1 ст. 187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

У відповідності до п. 201.10 ст. 201 ПК України у разі допущення продавцем товарів/послуг помилок при зазначенні обов`язкових реквізитів податкової накладної, передбачених пунктом 201.1 статті 201 цього Кодексу, та/або порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрація яких зупинена згідно з пунктом 201.16 цієї статті) податкової накладної та/або розрахунку коригування покупець/продавець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого продавця/покупця. Таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний (податковий) період, у якому не надано податкову накладну або допущено помилки при зазначенні обов`язкових реквізитів податкової накладної та/або порушено граничні терміни реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв`язку з придбанням таких товарів/послуг, або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг. Протягом 90 календарних днів з дня надходження такої заяви із скаргою з урахуванням вимог, встановлених підпунктом 78.1.9 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу, контролюючий орган зобов`язаний провести документальну перевірку зазначеного продавця для з`ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов`язань з податку за такою операцією.

Як встановлено судом згідно з даними Єдиного державного реєстру судових рішень, Товариство з обмеженою відповідальністю «ІНВЕСТИЦІЙНО-БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «МЕГА-БУД» звернулося до Київського окружного адміністративного суд з адміністративним позовом до Державної податкової служби України та Головного управління Державної податкової служби у Київській області про:

- визнання протиправним та скасування рішення комісії ГУ ДФС у Київській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або про відмову в такій реєстрації, 06.08.2019 року № 1245989/40709918 про відмову в реєстрації податкової накладної № 7 від 20.12.2018 року в Єдиному реєстрі податкових накладних;

- зобов`язання Державну фіскальну службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну № 7 від 20.12.2018 року датою її фактичного подання.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду № П/320/826/20 від 29.05.2020 року залишеним без змін Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду 29.09.2020 року позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано рішення комісії ГУ ДФС у Київській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або про відмову в такій реєстрації, 06.08.2019 року № 1245989/40709918 про відмову в реєстрації податкової накладної № 7 від 20.12.2018 року в Єдиному реєстрі податкових накладних; зобов`язано Державну фіскальну службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну № 7 від 20.12.2018 року датою її фактичного подання.

Ухвалюючи рішення, суди виходили з того, що в податкового органу не було достатніх правових підстав для відмови позивачу в реєстрації поданої ним податкової накладної в ЄРПН, що товариством були надані документи, що підтверджують операцій, за якими складено відповідну податкову накладну, а також з того, що оскаржуване рішення про відмову в її реєстрації не містять обґрунтованих підстав, з яких воно прийнято.

Рішення у справі № П/320/826/20 набрало законної сили 29.09.2020 року, як вбачається з даних Єдиного державного реєстру судових рішень.

Згідно ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено право особи звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Одним із способів захисту порушених або оспорюваних прав та охоронюваних законом інтересів, згідно статті 16 Цивільного кодексу України, є відшкодування збитків.

Статтею 611 Цивільного кодексу України унормовано, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків.

За частиною першою статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (частина друга статті 217 Господарського кодексу України).

Частиною першою статті 218 Господарського кодексу України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

За змістом статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права та законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

За змістом частини першої статті 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Відповідно до частин 1, 2 статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) витрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Приписами статті 623 Цивільного кодексу України унормовано, що боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. При цьому, розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором.

Відповідно до статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Зважаючи на зазначені норми, для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов`язання); 2) шкідливого результату такої поведінки - збитків; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду.

У разі відсутності хоча б одного із цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає.

Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.

Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що порушення боржником зобов`язання є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такого порушення. Протиправна дія чи бездіяльність заподіювача тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов`язана зі збитками, та є невідворотнім наслідком порушення відповідачем взятих на себе зобов`язань.

Тим самим, при заявлені вимог про стягнення збитків позивачем повинно бути доведено факт порушення відповідачем зобов`язань перед позивачем, наявність та розмір збитків, а також наявність причинного зв`язку між ними. В свою чергу, відповідач має довести відсутність його вини у заподіянні збитків позивачу.

За приписами ч. 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення та за наявності яких можливо було б стверджувати про те, що відповідачем завдано збитків позивачу, так як і не надано доказів виконання вимог положень п. 201.10 статті 201 ПК України щодо звернення зі скаргою на відповідача.

Судом також враховано, що відповідач вжив усіх належних від нього заходів для своєчасної реєстрації податкової накладної, однак її реєстрація не була здійснена не з вини відповідача.

Окрім того, суд зазначає, що посилання позивача на судову практику, зокрема постанову Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.08.2018 року по справі № 917/877/1 суд вважає безпідставним, оскільки предметом спору у вказаній справі було стягнення збитків, завданих внаслідок порушення зобов`язання щодо надання позивачу податкових накладних за договором, а не стягнення збитків за порушення вимоги щодо реєстрації податкової накладної.

Згідно з ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи викладене вище, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у сумі 2 270,00 грн. покладається на позивача.

Керуючись ст. ст 73, 74, 123, 129, 233, 236-241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст. ст. 254, 256 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Т.П. Карпечкін