Постанова

від 09.07.2024 по справі 911/3679/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" липня 2024 р. Справа№ 911/3679/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Корсака В.А.

суддів: Євсікова О.О.

Алданової С.О.

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи матеріали апеляційної скарги Комунального підприємства «Київський метрополітен»

на рішення Господарського суду Київської області від 30.01.2024

у справі № 911/3679/21 (суддя Карпечкін Т.П.)

за позовом Комунального підприємства «Київський метрополітен»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНВЕСТИЦІЙНО-БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «МЕГА-БУД»

про стягнення 90 903,01 грн

В С Т А Н О В И В :

15.12.2021 Комунальне підприємство «Київський метрополітен» звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНВЕСТИЦІЙНО-БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «МЕГА-БУД» про стягнення 90 903,01 грн збитків.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем свого обов`язку за договором №10/19-КРДО-1-ТЧ2-18 від 19.10.2019 в частині складення та реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової декларації за наслідками здійснення господарської операції з виконання робіт «Капітальний ремонт бетонної підлоги ГВК електродепо «Оболонь» (спеціалізовані будівельні роботи, крім покрівельних, код 45262000-1 за ДК 021:2015)», внаслідок чого Комунальне підприємство "Київський метрополітен" зазнало збитків в розмірі недоотриманого податкового кредиту.

Короткий зміст ухвали місцевого господарського суду та мотиви її прийняття

Рішенням Господарського суду Київської області від 30.01.2024 у справі № 911/3679/21 у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Суд виходив з того, що відповідач вжив усіх належних від нього заходів для своєчасної реєстрації податкової накладної, однак її реєстрація не була здійснена не з вини відповідача.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з цим рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Також, до апеляційної скарги додано клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що:

- внаслідок неналежного виконання відповідачем свого зобов`язання з реєстрації податкової накладної, позивач зазнав збитків на суму 90 903,01 грн, тобто не одержав доход, що підтверджується копією платіжного доручення від 25.04.2019 №3646;

- позивач направив відповідачу вимогу щодо надання зареєстрованої в ЄРПН податкової накладної на вищевказану операцію, проте станом на момент подачі позовної заяви відповідачем не надано позивачу зареєстрованої у встановленому порядку в ЄРПН податкової накладної на вищевказану операцію, що додатково, на думку апелянта, підтверджує невиконання відповідачем вимог Податкового кодексу України у частині реєстрації податкової накладної та відповідно, як наслідок, позбавлення позивача права на податковий кредит та зменшення податкового зобов`язання на суму сплаченого ПДВ - 208 584,43 грн;

- відповідачем проігноровано вимогу позивача, вимоги контролюючих органів та чинного законодавства, так останнім не вжито жодних запропонованих заходів, спрямованих на вирішення питання реєстрації вказаної податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних;

- між бездіяльністю відповідача та збитками позивача наявний прямий та безпосередній причинно-наслідковий зв`язок;

- право на звернення до контролюючих органів зі скаргою на відповідача, передбачене п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, на позивача не розповсюджується;

- застосування п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України під час прийняття оскаржуваного рішення судом першої інстанції та обґрунтування відмови у задоволенні позовних вимог у зв`язку з відсутністю у матеріалах справи доказів звернення позивача до контролюючого органу зі скаргою на відповідача в межах п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України є безпідставними;

- на думку апелянта, аналогічна позиція викладена в постанові Північного апеляційного господарського суду від 04.02.2022 у справі №910/13398/21 та у рішенні Господарського суду міста Києва від 07.06.2022 у справі №910/15123/21.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.

Відповідно до Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.03.2024 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Корсак В.А., судді: Євсіков О.О., Алданова С.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.03.2024 витребувано у Господарського суду Київської області матеріали справи №911/3679/21. Відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги до надходження матеріалів справи з Господарського суду першої інстанції.

10.04.2024 матеріали справи надійшли до апеляційного суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.04.2024 поновлено Комунального підприємства «Київський метрополітен» пропущений строк на подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Київської області від 30.01.2024 у справі № 911/3679/21. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Комунального підприємства «Київський метрополітен» на рішення Господарського суду Київської області від 30.01.2024 у справі № 911/3679/21. Повідомлено учасників процесу про здійснення розгляду апеляційної скарги у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Роз`яснено учасникам справи право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі до 20.05.2024. Встановлено учасникам справи строк для подачі всіх заяв та клопотань в письмовій формі до 20.05.2024.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

Відповідач не скористався своїм правом згідно ч. 1 ст. 263 ГПК України та не надав суду письмового відзиву на апеляційну скаргу, що згідно ч. 3 ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції. Про розгляд справи повідомлений належним чином, про що в матеріалах міститься поштове повідомлення про вручення їй ухвали суду.

Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції

У відповідності до ч. 3 ст. 270 ГПК України розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу.

Частиною 10 статті 270 ГПК України визначено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову не менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Враховуючи, що предметом позову у цій справі є вимога про стягнення 66 357,37 грн, вказана справа, у відповідності до приписів ГПК України, відноситься до малозначних справ.

Відповідно до ч. 13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Згідно із ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Статтею 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги в межах викладених скаржником доводів та вимог, виходячи з наступного.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

19.10.2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно- будівельна компанія «Мега-Буд» (Підрядник) та Комунальним підприємством «Київський метрополітен» (Замовник) укладено Договір №10/19-КРДО-1-ТЧ2-18 (даді Договір), за умовами якого підрядник зобов`язався виконати роботи «Капітальний ремонт бетонної підлоги ГВК електродепо «Оболонь» (спеціалізовані будівельні роботи, крім покрівельних, код 45262000-1 за ДК 021:2015)», а замовник зобов`язався прийняти та оплатити виконані роботи.

Відповідно до пункту 1.2 Договору перелік та обсяги робіт, що є предметом цього договору, визначено у Технічних вимогам (Додаток № 1 до Договору) та Дефектному акті на «Капітальний ремонт бетонної підлоги ГВК електродепо «Оболонь» (спеціалізовані будівельні роботи, крім покрівельних, код 45262000-1 за ДК 021:2015)», що додаються до договору і є його невід`ємними частинами.

Згідно з пунктами 3.1-3.2 Договору вартість робіт встановлюється в національній валюті України - гривні. Вартість робіт та сума договору становить 546 325,15 грн., з урахуванням ПДВ 20% - 91 054,19 грн.

Вартість робіт визначається відповідно до Договірної ціни на будівництво «Капітальний ремонт бетонної підлоги ГВК електродепо «Оболонь» (спеціалізовані будівельні роботи, крім покрівельних, код 45262000-1 за ДК 021:2015)» (Додаток 2), що є невід`ємною частиною цього договору (пункту 3.3 договору).

Відповідно до пункту 5.1 Договору підрядник розпочинає виконання робіт після набрання чинності цим договором з дати отримання письмового замовлення від замовника про початок виконання робіт. Датою закінчення виконання робіт є дата їх прийняття замовником, шляхом підписання сторонами акта, довідки та акта приймання-здачі

Згідно з пунктом 5.8 Договору приймання-передача виконаних робіт за даним договором здійснюється сторонами згідно з актом та довідкою, що підписуються уповноваженими представниками сторін.

Підрядник зобов`язаний оформляти належним чином податкові накладні та всі первинні документи, дотримуючись вимог чинного законодавства та умов цього Договору (п. 6.3.12).

Відповідно до п. 11.5.1. Договору підрядник зобов`язаний у встановлені Податковим кодексом України строки скласти податкову накладну (розрахунок коригування), зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) та надати замовнику за його вимогою відповідно до статті 201.10 Податкового кодексу України.

У разі, якщо підрядник не зареєстрував податкову накладну (розрахунок коригування) в ЄРПН та/або не надав її замовнику за його вимогою, підрядник зобов`язаний сплатити на користь покупця штраф у розмірі суми ПДВ, яку замовник фактично сплатив в складі перерахування коштів підряднику, але який не було включено до податкового кредиту у зв`язку з порушенням підрядником своїх зобов`язань щодо реєстрації податкової накладної (розрахунку коригування) в ЄРПН та/або надання її замовнику.

Пунктом 10.1 Договору закріплено, що договір набирає чинності з дня його підписання сторонами та скріплення печатками і діє до 31.01.2019 року, але у будь-кому випадку до моменту повного виконання зобов`язань за договором.

Як зазначає позивач на виконання умов Договору ТОВ «Інвестиційно-будівельна компанія «Мега-Буд» були виконані, а КП «Київський метрополітен» прийняті будівельні роботи з капітального ремонту бетонної підлоги ГВК електродепо «Оболонь» на суму 545 418,06 грн. (у т.ч. ПДВ 90903,01 грн.), про що свідчать акт №1 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2018 року від 20.12.2018 року (форма № КБ-2в) та довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за грудень 2018 року від 20.12.2018 року (форми КБ-3).

КП «Київський метрополітен» 26.12.2018 року повністю розрахувався за виконані роботи.

За фактом виконання ремонтних робіт ТОВ «Інвестиційно-будівельна компанія «Мега-Буд» було складено податкову накладну від 20.12.2018 року № 7 на суму 545 418,06 грн. (у т.ч. ПДВ 90 903,01 грн.), яка 16.01.2019 року направлена електронними засобами зв`язку до ДФС України для її реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

За результатом обробки вказаної податкової накладної її реєстрація була зупинена, про що ТОВ «Інвестиційно-будівельна компанія «Мега-Буд» була направлена квитанція № 1 від 16.01.2019 року.

Керуючись п. 201.10 Податкового кодексу України та п. 11.5.1. Договору, позивач направив відповідачу вимогу від 19.07.2019 року № 36/09-1029, в якій вимагав сплатити Комунальному підприємству «Київський метрополітен» відповідно до п. 11.5.1. Договору штраф у сумі 90 903,01 грн.

19.08.2019 року від відповідача надійшов лист від 12.08.2019 року № 08-11, яким повідомлялося, що відповідачем на реєстрацію у Єдиний реєстр податкових накладних була відправлена податкова накладна № 7 від 20.12.2018 року, але Державна податкова служба призупинила реєстрацію цієї податкової накладної.

Позивач зазначив, що станом на дату подання позову у нього відсутня інформація про реєстрацію зазначеної податкової накладної відповідачем в ЄРПН, зареєстрована податкова накладна не надана, що підтверджується квитанцією про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних на загальну суму з ПДВ 545 418,06 грн., чим порушено норму статті 201,10 Податкового кодексу України.

У зв`язку з тим, що відповідачем не було здійснено реєстрацію податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних на загальну суму 90 903,01 грн., позивач позбавився права на податковий кредит та, відповідно, зменшення податкового зобов`язання на означену суму, а відтак поніс збитків у розмірі 90 903,01 грн, що і стало підставою звернення з даним позовом до суду.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Згідно п. 14.1.181 ст. 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) податковий кредит це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

За змістом п. п. "а" п. 198.1 ст. 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Пунктом 201.10 ст. 201 ПК України передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При цьому, відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Пунктом 201.7 статті 201 ПК України передбачено, що податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня. З метою отримання податкової накладної/розрахунку коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, покупець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та податкову накладну/розрахунок коригування в електронному вигляді. Такі податкова накладна/розрахунок коригування вважаються зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими покупцем. Покупцю товарів/послуг податкова накладна/розрахунок коригування можуть бути надані продавцем таких товарів/послуг в електронній формі з дотриманням вимог законодавства щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису. Квитанція про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування надсилається одночасно продавцю та покупцю платнику податку. Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків: для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені; для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені. Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період.

Згідно з п. 187.1 ст. 187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

У відповідності до п. 201.10 ст. 201 ПК України у разі допущення продавцем товарів/послуг помилок при зазначенні обов`язкових реквізитів податкової накладної, передбачених пунктом 201.1 статті 201 цього Кодексу, та/або порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрація яких зупинена згідно з пунктом 201.16 цієї статті) податкової накладної та/або розрахунку коригування покупець/продавець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого продавця/покупця. Таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний (податковий) період, у якому не надано податкову накладну або допущено помилки при зазначенні обов`язкових реквізитів податкової накладної та/або порушено граничні терміни реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв`язку з придбанням таких товарів/послуг, або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг. Протягом 90 календарних днів з дня надходження такої заяви із скаргою з урахуванням вимог, встановлених підпунктом 78.1.9 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу, контролюючий орган зобов`язаний провести документальну перевірку зазначеного продавця для з`ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов`язань з податку за такою операцією.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно з даними Єдиного державного реєстру судових рішень, Товариство з обмеженою відповідальністю «ІНВЕСТИЦІЙНО-БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «МЕГА-БУД» звернулося до Київського окружного адміністративного суд з адміністративним позовом до Державної податкової служби України та Головного управління Державної податкової служби у Київській області про:

- визнання протиправним та скасування рішення комісії ГУ ДФС у Київській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або про відмову в такій реєстрації, 06.08.2019 року № 1245989/40709918 про відмову в реєстрації податкової накладної № 7 від 20.12.2018 року в Єдиному реєстрі податкових накладних;

- зобов`язання Державну фіскальну службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну № 7 від 20.12.2018 року датою її фактичного подання.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду № П/320/826/20 від 29.05.2020 залишеним без змін Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду 29.09.2020 позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано рішення комісії ГУ ДФС у Київській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або про відмову в такій реєстрації, 06.08.2019 року № 1245989/40709918 про відмову в реєстрації податкової накладної № 7 від 20.12.2018 року в Єдиному реєстрі податкових накладних; зобов`язано Державну фіскальну службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну № 7 від 20.12.2018 року датою її фактичного подання.

Ухвалюючи рішення, суди виходили з того, що в податкового органу не було достатніх правових підстав для відмови позивачу в реєстрації поданої ним податкової накладної в ЄРПН, що товариством були надані документи, що підтверджують операцій, за якими складено відповідну податкову накладну, а також з того, що оскаржуване рішення про відмову в її реєстрації не містять обґрунтованих підстав, з яких воно прийнято.

Як вбачається з даних Єдиного державного реєстру судових рішень, рішення у справі № П/320/826/20 набрало законної сили 29.09.2020.

Згідно ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено право особи звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Одним із способів захисту порушених або оспорюваних прав та охоронюваних законом інтересів, згідно статті 16 Цивільного кодексу України, є відшкодування збитків.

Статтею 611 Цивільного кодексу України унормовано, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків.

За частиною першою статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (частина друга статті 217 Господарського кодексу України).

Частиною першою статті 218 Господарського кодексу України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

За змістом статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права та законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

За змістом частини першої статті 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Відповідно до частин 1, 2 статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) витрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Приписами статті 623 Цивільного кодексу України унормовано, що боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. При цьому, розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором.

Відповідно до статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Зважаючи на зазначені норми, для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов`язання); 2) шкідливого результату такої поведінки - збитків; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду.

У разі відсутності хоча б одного із цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає.

Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.

Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що порушення боржником зобов`язання є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такого порушення. Протиправна дія чи бездіяльність заподіювача тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов`язана зі збитками, та є невідворотнім наслідком порушення відповідачем взятих на себе зобов`язань.

Виходячи з аналізу вищенаведених норм, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що при заявлені вимог про стягнення збитків позивачем повинно бути доведено факт порушення відповідачем зобов`язань перед позивачем, наявність та розмір збитків, а також наявність причинного зв`язку між ними.

В свою чергу, відповідач має довести відсутність його вини у заподіянні збитків позивачу.

Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень, відповідач - ТОВ «Інвестиційно-будівельна компанія «Мега-Буд» звернувся до суду з адміністративним позовом, за результатами розгляду якого у справі №П/320/823/20 встановлено наступне.

ТОВ «Інвестиційно-будівельна компанія «Мега-Буд» було складено податкову накладну від 20.12.2018 № 7 на суму 545418,06 грн. (у т.ч. ПДВ - 90903,01 грн.), яка 16.01.2019 направлена електронними засобами зв`язку до ДФС України для її реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Згідно з отриманою квитанцією, таку податкову накладну прийнято, але її реєстрацію зупинено з тих підстав, що вона відповідає підпунктам 1.6 пункту 1 Критеріїв ризиковості платника податку. Одночасно позивачу запропоновано надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішенню про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

02.08.2019 ТОВ «Інвестиційно-будівельна компанія «Мега-Буд» було направлено до ГУ ДФС у Київській області повідомлення про подання пояснень та копії документів щодо податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрацію яких зупинено, від 02.08.2019 № 2, до якого додано пояснення та документи довільного формату.

Так, у поясненнях позивач зазначив, що:

- між ним та КП «Київський Метрополітен» було укладено договір підряду № 10/19-КРДО-1-ТЧ2-18, на підставі якого ТОВ «Інвестиційно-будівельна компанія «Мега-Буд» були виконані будівельні роботи з капітального ремонту бетонної підлоги ГВК електродепо «Оболонь» м. Києва та складено податкову накладну від 20.12.2018 № 7;

- виконання ним підрядних робіт на суму 5454178,00 грн. підтверджується актом приймання виконаних робіт від 20.12.2018 та довідкою про вартість виконаних робіт від 20.12.2018;

- первинні документи, оформлені під час здійснення операції з виконання будівельних робіт, замовних КП «Київський метрополітен» не мають дефекту форми, змісту чи походження та підтверджують реальність здійснення операцій по податковій накладній № 7 від 20.12.2018.

За результатами розгляду документів, поданих позивачем, Комісією ГУ ДПС у Київській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, прийнято рішення від 06.08.2019 № 1245989/40709918, яким у реєстрації податкової накладної № 7 від 20.12.2018 було відмовлено.

Підставою для відмови в реєстрації податкових накладних визначено ненадання платником податку копій первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні.

Отже, наведеним підтверджується, що відповідач вжив усіх належних від нього заходів для своєчасної реєстрації податкової накладної, однак її реєстрація не була здійснена не з вини відповідача.

Також, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення та за наявності яких можливо було б стверджувати про те, що відповідачем завдано збитків позивачу, так як і не надано доказів виконання вимог положень п. 201.10 статті 201 ПК України щодо звернення зі скаргою на відповідача.

Враховуючи положення статті 74 ГПК України, саме на позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками. При цьому важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення безпосереднього причинно-наслідкового зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такої протиправної поведінки. Натомість відповідачу потрібно довести відсутність його вини у завданні збитків позивачу.

Згідно з частинами 1 та 3 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

При цьому відповідно до статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно зі статтею 77 ГПК України допустимість доказів полягає у тому, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Колегія суддів звертає увагу, що із внесенням 17.10.2019 змін до ГПК України його статтю 79 викладено у новій редакції, чим фактично впроваджено в господарський процес стандарт доказування «вірогідності доказів».

Зазначений стандарт підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надають позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію вказаного стандарту доказування необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Тлумачення змісту статті 79 ГПК України свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Одночасно статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язку вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц, провадження № 14-400цс19; пункт 9.58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2021 року у справі № 904/2104/19, провадження № 12-57гс21).

Кожна із сторін судового спору самостійно визначає докази, які, на її думку, належним чином підтверджують або спростовують заявлені позовні вимоги. Суд з дотриманням вимог щодо всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів визначає певну сукупність доказів, з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв`язку, які, за його внутрішнім переконанням, дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, що входять до предмета доказування. Сторона судового спору, яка не погоджується з доводами опонента, має їх спростовувати шляхом подання відповідних доказів, наведення аргументів, надання пояснень тощо. Інакше принцип змагальності, задекларований у статті 13 ГПК України, втрачає сенс.

З`ясування фактичних обставин справи має здійснюватися судом із застосуванням критеріїв оцінки доказів передбачених статтею 86 ГПК України щодо відсутності у доказів заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо та їх сукупності в цілому.

В апеляційній скарзі апелянт посилається на те, що відповідачем проігноровано вимогу позивача, вимоги контролюючих органів та чинного законодавства, так останнім не вжито жодних запропонованих заходів, спрямованих на вирішення питання реєстрації вказаної податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Зазначені доводи апелянта колегія суддів відхиляє, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем надано позивачу відповідь на його вимогу, а саме у листі №08-11 від 12.08.2019 відповідач повідомив позивача про те, що ним була відправлена на реєстрацію є ЄРПН податкова накладна №7 від 20.12.2018, але державна податкова служба призупинила реєстрацію цієї податкової накладної.

Щодо посилання апелянта на позицію судів, викладену в постанові Північного апеляційного господарського суду від 04.02.2022 у справі №910/13398/21 та у рішенні Господарського суду міста Києва від 07.06.2022 у справі №910/15123/21, колегія суддів зазначає, що в кожній з цих справ оцінка доведеності вини відповідача щодо не реєстрації податкової накладної здійснювалась з урахуванням наданих доказів, доведеності/недоведеності цієї вини, тобто за фактичних обставин, встановлених судом у кожній зі цих справ. Зокрема, у цих справах відповідач не звертався до адміністративного суду про визнання протиправним та скасування рішення комісії ГУ ДФС у Київській області про відмову в реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Недоречними є аргументи скаржника і про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, оскільки судом було правильно застосовано норми процесуального та матеріального права, які регулюють спірні правовідносини.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.

Нормою ст. 276 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду вважає, що місцевим господарським судом належним чином досліджено обставини справи та надано цим обставинам відповідну правову оцінку, оскаржене рішення відповідає фактичним обставинам справи, не суперечить чинному законодавству України, а тому передбачених законом підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення в розумінні приписів ст. 277 ГПК України не вбачається. Скаржником не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства, щодо спростування висновків суду першої інстанції. Тому, апеляційна скарга залишається без задоволення.

Судові витрати.

Розподіл судових витрат здійснюється у відповідності до ст. 129 ГПК України та, у зв`язку із відмовою у задоволенні апеляційної скарги, покладаються на позивача (скаржника).

Керуючись Главою 1 Розділу ІV Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Київської області від 30.01.2024 у справі № 911/3679/21 залишити без змін.

Матеріали справи повернути до суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя В.А. Корсак

Судді О.О. Євсіков

С.О. Алданова