Рішення

від 20.02.2024 по справі 922/4810/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" лютого 2024 р. м. Київ Справа № 922/4810/23

Господарський суд Київської області у складі судді Д.Г.Зайця, розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи та проведення судового засідання за наявними матеріалами справу

за позовом Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Харківгаз», м. Харків

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ютерм Україна», Київська обл., м. Біла Церква

про стягнення 223129,28 грн.

без виклику представників учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Харківгаз» б/н від 14.11.2023 року (вх. №3086/23 від 12.12.2023) (далі позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ютерм Україна» (далі відповідач) про стягнення заборгованості за Договором розподілу природного газу №094214ES4TFP057 від 17.05.2017 року за період травень-червень 2022 року у розмірі 223129,28 грн., з яких, 195950,44 грн. основного боргу, 20189,04 грн. інфляційних втрат та 6989,80 грн. 3% річних.

Оскільки, ціна позову у справі №922/4810/23 не перевищує 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який встановлений на 01 січня 2023 року, в якому подано відповідну позовну заяву, справа є не складною з огляду на наявні в ній матеріали, суд, в силу ч. 1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України, дійшов висновку про можливість здійснення розгляду даної справи у порядку спрощеного позовного провадження.

Ухвалою суду від 18.12.2023 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №922/4810/23 за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання (без виклику учасників справи).

До суду від відповідача надійшов відзив №02/01/2024-02 від 02.01.2024 року (вх. №163/24 від 05.01.2024), згідно якого відповідач проти позову заперечує та просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

До суду від позивача 09.01.2024 року через систему «Електронний суд» надійшла відповідь на відзив.

До суду від відповідача 12.01.2024 року через систему «Електронний суд» надійшли заперечення на відповідь на відзив.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Частиною 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Згідно ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Позивач - АТ "Харківгаз" як Оператор газорозподільної системи, до 01.07.2023 здійснював господарську діяльність з розподілу природного газу на території Харківської області на підставі ліцензії, виданої згідно постанови НКРЕКП №809 від 19.06.2017 року.

Відповідно до Кодексу ГРМ, оператор газорозподільної системи - суб`єкт господарювання, що на підставі ліцензії здійснює діяльність з розподілу природного газу газорозподільною системою, яка знаходиться в його власності або користуванні відповідно до законодавства та здійснює щодо неї функції оперативно-технологічного управління.

Відповідно до п. 1 розділу 3 глави VI Кодексу ГРМ, споживачі, у т.ч. побутові споживачі, для здійснення ними санкціонованого відбору природного газу з ГРМ та можливості забезпечення постачання їм природного газу їх постачальниками зобов`язані укласти договір розподілу природного газу з оператором ГРМ, до газорозподільної системи якого в установленому законодавством порядку підключений їх об`єкт.

Договір розподілу природного газу - правочин, укладений між оператором газорозподільної системи та споживачем (в т.ч. побутовим споживачем) відповідно о вимог кодексу, згідно з яким оператор газорозподільної системи забезпечує цілодобовий доступ об`єкта споживача до газорозподільної системи для можливості розподілу природного газу.

Згідно п. 3 глави 3 розділу VI Кодексу ГРМ, договір розподілу природного газу є публічним та укладається з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України та за формою Типового договору розподілу природного газу.

Відповідно до п. 4 глави 3 розділу VI Кодексу ГРМ, договір розподілу природного газу між оператором ГРМ та споживачем укладається шляхом підписання зави-приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу, що відповідає Типовому договору розподілу природного газу, розміщеному на офіційному веб-сайті Регулятора та оператора ГРМ та/або в друкованих виданнях, що публікуються на території його ліцензованої діяльності з розподілу газу, і не потребує двостороннього підписання сторонами письмової форми договору.

Відповідачем підписано заяву-приєднання до умов Договору розподілу природного газу №094214ES4TFP057 від 17.05.2017 року.

Таким чином, відповідач приєднався до умов Типового публічного договору розподілу природного газу, текст якого затверджений Постановою НКРЕКП №2498 від 30.09.2015 (далі Договір).

Як зазначено позивачем, ним надавались послуги з розподілу природного газу споживачу ТОВ «Ютерм Україна» по точці комерційного обліку, яка визначена Додатком №4 до Типового договору розподілу природного газу та додається до заяви-приєднання, а саме: м. Чугуїв, вул. Мічуріна, 8, корп. А.

Згідно п. 2.1. Договору, Оператор ГРМ зобов`язувався надати Споживачу послугу з розподілу природного газу, а Споживач зобов`язується прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у розмірі, строки та порядку, визначені цим Договором.

Постановою НКРЕКП №2080 від 07.10.2019 внесено зміни до Кодексу ГРМ (та Типового договору відповідно), згідно яких, з 01.01.2020 запроваджується новий порядок розрахунків за послугу з розподілу природного газу, зокрема, змінено принцип визначення величини потужності для споживачів природного газу та здійснено перехід від приєднаної потужності до замовленої, яка розраховується відповідно до вимог Кодексу ГРМ виходячи із об`ємів споживання об`єктів споживачів за попередній рік.

Пунктом 12.2 Договору передбачено, що якщо в установленому порядку Регулятором будуть внесені зміни до редакції Типового договору розподілу природного газу, Оператор ГРМ зобов`язується розмістити повідомлення про такі зміни на сайті та в офіційних друкованих виданнях, що публікуються на території його ліцензованої діяльності, не менше ніж за десять днів до набрання змінами чинності, крім випадків, для яких цим Договором встановлений інший термін та/або порядок повідомлення про внесення змін. У разі незгоди Споживача зі змінами він має право розірвати цей Договір шляхом надсилання письмового повідомлення Оператору ГРМ протягом десяти календарних днів з дня, коли він дізнався чи міг дізнатися про внесені до цього Договору зміни. Не розірвання цього Договору у вказаний строк та продовження споживання природного газу свідчить про згоду Споживача з внесеними до цього Договору змінами.

Відповідно до п. 6.1. Договору (зі змінами), оплата вартості послуги Оператора ГРМ з розподілу природного газу здійснюється Споживачем за тарифом, встановленим Регулятором для Оператора ГРМ, що сплачується як плата за річну замовлену потужність, з урахуванням вимог Кодексу газорозподільних систем.

Пунктом 6.3. Договору передбачено, що величина річної замовленої потужності об`єкта (об`єктів) Споживача на розрахунковий календарний рік визначається відповідно до Кодексу ГРМ. Споживач, що не є побутовим, оплачує замовлену потужність виходячи з наявних об`єктів, зазначених у заяві-приєднанні, що є додатком до договору розподілу природного газу.

Відповідно до п. 2 глави 6 розділу VI Кодексу ГРМ, річна замовлена потужність об`єкта (об`єктів) споживача на розрахунковий календарний рік визначається Оператором ГРМ виходячи з фактичного обсягу споживання природного газу цим об`єктом за газовий рік, що передував розрахунковому календарному року, який визначається відповідно до вимог цього Кодексу, крім випадків, передбачених цією главою.

Газовий рік - період часу, який розпочинається з першої газової доби жовтня поточного календарного року і триває до першої газової доби жовтня наступного календарного року (п. 4 глави 1 розділу І Кодексу ГРМ).

Споживач, що не є побутовим, має право не пізніше ніж до 20 жовтня календарного року, що передує розрахунковому (крім замовлення потужності на 2020 рік, яке здійснюється до 01 листопада), подати Оператору ГРМ уточнену заявку на величину річної замовленої потужності сумарно по всіх його об`єктах з розбивкою по кожному об`єкту в газорозподільній зоні відповідного Оператора ГРМ на розрахунковий календарний рік. У такому разі, якщо фактичний обсяг використання потужності (протягом календарного року) буде перевищувати замовлену споживачем річну потужність сумарно по всіх його об`єктах, величина перевищення має бути сплачена споживачем за півторакратною вартістю тарифу на розподіл природного газу на користь Оператора ГРМ відповідно до договору розподілу природного газу.

Враховуючи умови Договору та норми Кодексу, сторонами було визначено плановий обсяг замовленої річної потужності споживача на 2022 рік, про що складено Акт №ХА00041946 приймання-передачі природного газу від 30.09.2021 року.

Так, згідно Акту №ХА00041946 приймання-передачі природного газу від 30.09.2021 року, величина замовленої потужності для відповідача у 2022 році становить 492337,73 м3 та, відповідно, 41028,14 м3 у кожному місяці 2022 року. Місячна вартість послуги розподілу природного газу визначається як добуток 1/12 річної замовленої потужності об`єкта (об`єктів) споживача на тариф, встановлений Регулятором для відповідного Оператора ГРМ із розрахунку місячної вартості одного кубічного метра замовленої потужності.

Відповідно до п. 6.8. Договору, надання Оператором ГРМ послуги з розподілу природного газу Споживачу, що не є побутовим, має підтверджуватися підписаним між Сторонами актом наданих послуг, що оформлюється відповідно до вимог Кодексу газорозподільних систем.

Так, позивачем складено акти наданих послуг №ХАЯ82009184 від 31.05.2022, згідно якого об`єм розподіленого природного газу споживачу у травні 2022 року склав 41028,14 м. куб.,вартість наданих послуг складає 97975,20 грн. та №ХАЯ82010832 від 30.06.2022, згідно якого об`єм розподіленого природного газу споживачу у червні 2022 року склав 41028,15 м. куб., вартість наданих послуг складає 97975,22 грн. Зазначені акти наданих послуг направлено на адресу відповідача згідно листів від 14.08.2022 та від 25.10.2022 (докази надіслання додано до матеріалів справи).

01.07.2022 між АТ «Харківгаз» та ТОВ «Ютерм Україна» укладено Додаткову угоду №1 до Типового договору №094214ES4TFP057 від 17.05.2017 про розподіл природного газу, відповідно до п. 1 якої сторони домовились припинити з 01.07.2022 дію договору про розподіл природного газу №094214ES4TFP057 від 17.05.2017.

Позивачем зазначено, що ним у повному обсязі виконано свої зобов`язання щодо забезпечення можливості цілодобового доступу відповідача до газорозподільної системи та надання послуги з розподілу належних йому об`ємів (обсягів) природного газу у відповідності до умов Типового договору №094214ES4TFP057 від 17.05.2017. Однак, що відповідачем зобов`язання з оплати наданих позивачем послуг виконано частково, у зв`язку із чим, за відповідачем утворилась заборгованість за період травень-червень 2022 в сумі 195950,44 грн.

ТОВ "Ютерм Україна" надано АТ "Харківгаз" гарантійний лист №1-30/06 від 30.06.2022, згідно якого ТОВ "Ютерм Україна" підтверджено свої зобов`язання щодо оплати послуг за Договором, та гарантував погашення заборгованості наступним чином: до 31.07.2022 в сумі 97975,22 грн., до 31.08.2022 в сумі 97975,22 грн. Однак, відповідачем заборгованість у сумі 195950,44 грн. не погашена, що стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Заперечуючи проти позову відповідач зазначив, що позивачем надавались послуги з розподілу природного газу споживачу по точці комерційного обліку, яка визначена Додатком №4 до Типового договору розподілу природного газу, яка додається до заяви-приєднання, а саме: м. Чугуїв, вул. Мічуріна, 8, корп. А. Як вбачається з п. 2 Додатку №4 до заяви-приєднання №094214ES4TFP057 від 17.05.2017 адресою об`єкту (точки комерційного обліку) є: виробництво обладнання Ютерм Україна ТОВ Чугуїв, вул. Мічуріна, 8 корп. 4 А. Відповідач наполягає що адресою об`єкту газоспоживання є: м. Чугуїв, вул. Мічуріна, 4-А. Оскільки, об`єкт газоспоживання відповідача розташований за саме адресою: м. Чугуїв, вул. Мічуріна, 4 А, та який було частково зруйновано внаслідок воєнних (бойових) дій, що підтверджується актом про пожежу Чугуївського РУ ГУ ДСПС України в Харківській області від 25.03.2022, тому, відповідно до роз`яснень НКРЕКП, наданих в листі від 24.05.2022, позивач не має право нараховувати оплату за послуги з розподілу природного газу. Складені позивачем акти наданих послуг №ХАЯ820009184 від 31.05.2022 на суму 97975,20 грн. та №ХАЯ82010832 від 30.06.2022 на суму 97975,22 грн. з боку відповідача не підписувались, послуги за вказаними актами відповідачем не приймались внаслідок знаходження об`єкту газоспоживання відповідача в зоні ведення воєнних (бойових) дій, зупинення у зв`язку з цим виробничої діяльності та часткового руйнування будівлі (об`єкту газоспоживання споживача) в результаті таких бойових дій. На підтвердження вказаного відповідачем надано лист Харківської торгово-промислової палати №102/63.01-6 від 27.09.2022 року, наказ «Про призупинення виробничої діяльності підприємства та переведення працівників на віддалену роботу» №24/02/22 від 24.02.2022, Акт про пожежу Чугуївського РУ ГУ ДСПС України в Харківській області від 25.03.2022. Відповідач вважає, що його вини у неможливості прийняти послугу з розподілу природного газу не має. Лист позивача №610-Сл-9525-0822 від 14.08.2022 з доданими до нього актами наданих послуг, направлений на адресу відповідача згідно накладної №6350306573546, відповідачем не отримувався, позивачем доказів отримання відповідачем актів наданих послуг, надісланих листом №610-Сл-9525-0822 від 14.08.2022 не надано.

?Roman CEивВідповідач вважає, що факт знаходження відповідача в зоні ведення воєнних (бойових дій) у спірний період, факт зупинення виробничої діяльності відповідачем, що підтверджені листом Харківської торгово-промислової палати №102/63.01-6 від 27.09.2022 та наказом відповідача «Про призупинення виробничої діяльності підприємства та переведення працівників на віддалену роботу» №24/02/22 від 24.02.2022, факт часткового руйнування будівлі, в якій було розташовано об`єкт газоспоживання, що підтверджується актом про пожежу Чугуївського РУ ГУ ДСПС України в Харківській області від 25.03.2022 є належними доказами у даній справі, які доводять відсутність вини відповідача за невиконання ним обов`язку щодо приймання послуг з розподілу природного газу за Договором №094214ES4TFP057 від 17.05.2017, а також, незаконність та безпідставність здійснення нарахувань за період з травня 2022 по червень 2022 відповідно до роз`яснень, що були надані НКРЕКП в листі від 24.05.2022.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України (далі - ГК України), майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Поставка товарів без укладення договору поставки може здійснюватися лише у випадках і порядку, передбачених законом. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення ЦК України про договір купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частинами 1, 2 ст. 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно ч. 1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ст.629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 40 Закону України «Про ринок природного газу», розподіл природного газу здійснюється на підставі та умовах договору розподілу природного газу в порядку, передбаченому кодексом газорозподільних систем та іншими нормативно-правовими актами. За договором розподілу природного газу оператор газорозподільної системи зобов`язується забезпечити замовнику послуги розподілу природного газу на період та умовах, визначених договором розподілу природного газу, а замовник зобов`язується сплатити оператору газорозподільної системи вартість послуг розподілу природного газу.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідачем підписано заяву-приєднання до умов Договору розподілу природного газу №094214ЕS4TFP057 від 01.05.2017 року. Таким чином, відповідач у встановленому законодавством порядку приєднався до умов Типового договору, згідно п. 2.1. якого, Оператор ГРМ зобов`язується надати Споживачу послугу з розподілу природного газу, а Споживач зобов`язується прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у розмірі, строки та порядку, визначені цим Договором.

Судом встановлено, що позивачем виконано зобов`язання щодо забезпечення можливості цілодобового доступу відповідача до газорозподільної системи та надання послуги з розподілу належних йому об`ємів (обсягів) природного газу згідно умов Договору. В свою чергу, відповідачем не виконано зобов`язання за Договором в частині повної оплати вартості величини річної замовленої потужності на користь позивача.

Стосовно посилань відповідача на невірну адресу, за якою отримувалась послуга, суд зазначає, що в заяві-приєднанні до умов Договору розподілу природного газу №094214ES4TFP057 від 17.05.2017 року вказано адресу: м. Чугуїв, вул. Мічуріна, 4 А. Заява-приєднання до умов Договору розподілу природного газу №094214ES4TFP057 від 17.05.2017 року і Додаток №4 до Типового договору розподілу природного газу підписано відповідачем та скріплено його печаткою. Як зазначено позивачем, з травня 2017 року по 2022 рік сторонами виконувались умови договору, Оператором ГРМ за адресою м. Чугуїв, вул. Мічуріна, 4А надавалась послуга з розподілу природного газу, а відповідачем вказана послуга за зазначеною адресою одержувалась та оплачувалась, спорів щодо місця виконання умов договору у сторін не виникало, що відповідачем не спростовано. Крім того, судом враховано, що відповідачем частково оплачувались надані позивачем послуги, та взято до уваги гарантійний лист відповідача №1-30/06 від 30.06.2022 про погашення суми заборгованості, що свідчить про визнання відповідачем суми заборгованості за надання послуг з розподілу природного газу споживачу згідно Типового договору розподілу природного газу по точці комерційного обліку - м. Чугуїв, вул. Мічуріна, 8, корп. А.

Згідно п. 12.5 розділу ХІІ Типового договору, у разі звільнення займаного приміщення (остаточного припинення користування природним газом) Споживач зобов`язаний повідомити про це Оператора ГРМ не пізніше ніж за двадцять один день до дня звільнення приміщення (остаточного припинення користування природним газом) та остаточно з ним розрахуватись за цим Договором до вказаного Споживачем дня звільнення приміщення (остаточного припинення користування природним газом) включно. У разі неповідомлення або несвоєчасного повідомлення Споживачем Оператора ГРМ про звільнення приміщення (остаточне припинення користування природним газом) Споживач зобов`язаний здійснити оплату послуг за цим Договором, виходячи з умов цього Договору.

Згідно п. 10 глави 3 розділу VI Кодексу газорозподільних систем, у разі звільнення займаного об`єкта або приміщення (остаточного припинення користування природним газом) споживач зобов`язаний повідомити про це Оператора ГРМ не пізніше ніж за 20 робочих днів до дня звільнення об`єкта або приміщення (остаточного припинення користування природним газом) та остаточно розрахуватись з ним за договором розподілу природного газу до вказаного споживачем дня звільнення об`єкта або приміщення (остаточного припинення користування природним газом) включно. Оператор ГРМ зобов`язаний припинити розподіл (газопостачання) природного газу споживачу із заявленого ним дня звільнення об`єкта або приміщення (остаточного припинення користування природним газом). У разі неповідомлення або несвоєчасного повідомлення споживачем Оператора ГРМ про звільнення об`єкта або приміщення (остаточне припинення користування природним газом) споживач зобов`язаний здійснювати оплату послуг за договором розподілу природного газу, як випливає з умов договору.

Враховуючи вищезазначене, з метою розірвання договірних відносин з Оператором ГРМ та припинення нарахування вартості послуги розподілу природного газу з певної дати, відповідач повинен був звернутись із відповідною письмовою заявою до АТ "Харківгаз".

Однак, відповідач звернувся до позивача з листом №30.06.2022-01 від 30.06.2022 року про необхідність припинення дії Договору розподілу природного газу №094214ЕS4TFP057 від 17.05.2017 року саме з 01.07.2022 року.

Стосовно посилань відповідача на не підписання актів наданих послуг за травень 2022 року та червень 2022 року суд зазначає наступне.

Як зазначено позивачем, у 2022 році місячна вартість послуги розподілу природного газу для відповідача за Договором не залежала від фактичного обсягу споживання природного газу відповідачем з газорозподільної системи АТ "Харківгаз" протягом 2022 календарного року.

Як вбачається з матеріалів справи, обсяг замовленої потужності на 2022 рік для відповідача, як споживача, що не є побутовим, була визначена АТ "Харківгаз" як Оператором газорозподільної системи у відповідності до п. 2 глави 6 розділу VI Кодексу ГРМ виходячи з фактичного обсягу споживання природного газу ТОВ "Ютерм Україна" за газовий рік, що передував розрахунковому календарному року (за період з 01.10.2020 по 30.09.2021 (включно)).

Отже, величина річної замовленої потужності для відповідача у 2022 році становила 492337,73 м3. Величина місячної замовленої потужності для відповідача у 2022 році становила 41028,14 м3. Зазначені обсяги замовленої потужності вказані в акті приймання-передачі природного газу №ХА00041946 від 30.09.2021 року, який підписано уповноваженими представниками сторін. Враховуючи зазначене, відповідачем погоджено, що величина річної замовленої потужності для ТОВ "Ютерм Україна" у 2022 році становить 492337,73 м3, а величина місячної замовленої потужності для ТОВ "Ютерм Україна" у 2022 році становить 41028,14 м3.

Пунктом 10 глави 6 розділу VI Кодексу газорозподільних систем встановлено, що надання оператором ГРМ послуги споживачу, що не є побутовим, за договором розподілу природного газу підтверджується підписаним між ними актом наданих послуг. Акт надсилається оператором ГРМ споживачеві. Споживач протягом двох днів з дня одержання акта наданих послуг зобов`язаний повернути Оператору ГРМ один примірник оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта наданих послуг. У випадку відмови від підписання акта наданих послуг розбіжності підлягають урегулюванню в порядку, встановленому законодавством. До вирішення спірних питань сума до сплати за надані послуги з розподілу природного газу ГРМ установлюється відповідно до даних Оператора ГРМ.

Відповідно до п. 6.8. розділу VI Типового договору, надання Оператором ГРМ послуги з розподілу природного газу Споживачу, що не є побутовим, має підтверджуватися підписаним між Сторонами актом наданих послуг, що оформлюється відповідно до вимог Кодексу газорозподільних систем.

На виконання положень пункту 10 глави 6 розділу VI Кодексу газорозподільних систем, позивачем надіслано на адресу відповідача акти наданих послуг за травень, червень 2022 року, що підтверджується доданими до позовної заяви доказами. Відповідач, в свою чергу, не скористався наданим йому правом щодо відмови від підписання актів у передбачений законом спосіб. Таким чином, в порядку, передбаченому положеннями пункту 10 глави 6 розділу VI Кодексу газорозподільних систем, сума до сплати за надані послуги з розподілу природного газу ГРМ установлюється відповідно до даних Оператора ГРМ.

При цьому, суд звертає увагу, що якщо відповідач заперечує одержання ним таких документів, позивач зобов`язаний подати суду докази їх надіслання відповідачу. Останній, зі свого боку, не позбавлений права подати докази неодержання ним вимоги кредитора (наприклад, довідку підприємства зв`язку про ненадходження на адресу боржника відповідного рекомендованого поштового відправлення). Ухилення боржника від одержання на підприємстві зв`язку листа, що містив вимогу (відмова від його прийняття, нез`явлення на зазначене підприємство після одержання його повідомлення про надходження рекомендованого або цінного листа) не дає підстав вважати вимогу непред`явленою.

Стосовно посилань відповідача на форс-мажорні обставини (обставин непереборної сили) суд зазначає наступне.

У розділі 10 Договору сторони визначили, що вони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання зобов`язань за цим договором, якщо це невиконання є наслідком непереборної сили (форс-мажорних обставин). Під форс-мажорними обставинами розуміють надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами цього Договору. Строк виконання зобов`язань відкладається на строк дії форс-мажорних обставин. Сторони зобов`язані негайно повідомити про форс-мажорні обставини та протягом чотирнадцяти днів з дня їх виникнення надати підтвердні документи щодо їх настання відповідно до законодавства. Засвідчення форс-мажорних обставин здійснюється у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до ст. 617 ЦК України, особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Листом №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 Торгово-промислова палата України на підставі ст. 14, 141 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", Статуту ТПП України, засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні". Враховуючи це, ТПП України підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Відповідно до ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видасться безкоштовно. Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Верховний Суд у постанові від 19.08.2022 у справі №908/2287/17 зазначив, що сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами. Адже, визнання сертифіката торгово-промислової палати беззаперечним та достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу.

У постанові Верховного Суду від 01.06.2021 у справі №910/9258/20 вказано, що статтею 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" визначено, що засвідчення дії непереборної сили шляхом видачі сертифікату про форс-мажорні обставини покладено на Торгово-промислову палату України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати; форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку виконання зобов`язання; доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

Водночас, у матеріалах справи відсутній сертифікат, виданий Торгово-промисловою палатою України чи уповноваженими регіональними торгово-промисловими палатами, що засвідчує наявність форс-мажорних обставин, які впливають на виконання зобов`язань за спірним договором. Твердження відповідача про неможливість здійснити оплату за договором зумовлено настанням форс-мажорних обставин, а саме військовою агресією Російської федерації проти України та введенням військового стану, які були відомі позивачу, є необґрунтованим, оскільки, відповідачем не надано доказів неможливості виконання зобов`язання за спірним договором внаслідок настання форс-мажорних обставин.

Лист Торгово-промислової палати України №2024/02.-7.1 від 28.02.2022 року, лист Харківської торгово-промислової палати №102/63.01-6 від 27.09.2022 року, акт про пожежу Чугуївського РУ ГУ ДСНС України в Харківській області від 25.03.2022 року, наказ ТОВ "Ютерм Україна" "Про призупинення виробничої діяльності підприємства та переведення працівників на віддалену роботу" №24/02/22 від 24.02.2022 р. та лист НКРЕКП від 24.05.2022 року не містять засвідчення наявності форс-мажорних обставин, які впливають на виконання зобов`язань за договором розподілу природного газу №094214ЕS4TFP057 від 17.05.2017 року. Такі документи не свідчать про наявність обставин, які унеможливили використання відповідачем свого права доступу до газорозподільної системи АТ "Харківгаз" за період травень-червень 2022 року.

Суд також, вважає за необхідне звернути увагу, що АТ "Харківгаз" на сьогодні забезпечує газом більш ніж 450 тисяч споживачів і є єдиним оператором газорозподільної системи на території Харківської області та є підприємством критичної інфраструктури, від безперебійної роботи якого безпосередньо залежить можливість отримання природного газу населенням, лікарнями, дитячими садками, закладами освіти, військовими частинами, рятувальними службами, правоохоронними органами, підприємствами, установами, тощо.

АТ "Харківгаз" є на 100 % тарифним підприємством, всі роботи здійснюються оператором газорозподільної системи за рахунок коштів тарифної виручки. При цьому, витратна частина по обслуговуванню газорозподільної системи у воєнний час не тільки не зменшилась, але й збільшилась за рахунок росту числа аварійних викликів та потреби додаткового обстеження газопроводів на предмет їх ймовірного пошкодження ворожими диверсійними групами.

Несплачена заборгованість ставить під загрозу ефективне функціонування аварійно-диспетчерських служб підприємства, забезпечення їх паливно-мастильними матеріалами, матеріалами для локалізації витоків газу та, в цілому, унеможливлює своєчасне реагування на ймовірні аварії, пошкодження тощо.

Суд також зазначає, що акт про пожежу Чугуївського РУ ГУ ДСНС України в Харківській області від 25.03.2022 року засвідчує факт пожежі, яка виникла 25.03.2022 року на об`єкті ТОВ "Чугуївський завод паливної апаратури" за адресою м. Чугуїв, вул. Мічуріна, 4-а, блок цехів №1, внаслідок проведення бойових (воєнних) дій. При цьому, доказів на підтвердження інформації щодо незадовільного стану системи газопостачання на об`єкті ТОВ "Ютерм Україна" після пожежі, яка виникла 25.03.2022 року на об`єкті ТОВ "Ютерм Україна" внаслідок проведення бойових (воєнних) дій матеріали справи не містять. Згідно вказаного акту, визначено власника та орендарів приміщень, які постраждали внаслідок пожежі, пов`язаної з бойовими діями, серед яких ТОВ «Ютерм Україна» не значиться.

За таких обставин, враховуючи, що доводи позивача не спростовані відповідачем, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Харківгаз" про стягнення з відповідача заборгованості у сумі 195950,44 грн. обґрунтовані, підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних у сумі 6989,80 грн. та інфляційні втрати у сумі 20189,04 грн. нараховані на заборгованість відповідача за актами наданих послуг, згідно виконаного ним розрахунку.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Відповідно до постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" №14 від 17.12.2013 року, з урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 Цивільного кодексу України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", правовими наслідками порушення грошового зобов`язання, тобто зобов`язання сплатити гроші, є обов`язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Верховний Суд підкреслив, що платежі, встановлені ст. 625 ЦК України, є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення виконання ним грошового зобов`язання, яка має компенсаційний, а не штрафний характер, які наприклад статті законів, які передбачають неустойку. Компенсація полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Також, Верховний Суд зазначив, що статтю 617 ЦК України встановлені загальні підстави звільнення особи від відповідальності за порушення зобов`язання, а стаття 625 ЦК України є спеціальною та такою, що не передбачає жодних підстав для звільнення від відповідальності за порушення виконання грошового зобов`язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому, в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Згідно ст. 625 ЦК України, стягнення 3% річних та інфляційних витрат можливе до моменту фактичного виконання зобов`язання.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних у сумі 6989,80 грн. та інфляційних втрат у сумі 20189,04 грн., судом встановлено, що такий розрахунок є арифметично вірним, обґрунтованим, а тому, вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просив суд зазначити в рішенні про нарахування 3% річних та інфляційних втрат до моменту виконання рішення, з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.

Згідно ч. 10 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення, з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування. Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VI цього Кодексу.

Правовий аналіз наведених вище норм чинного законодавства свідчить про те, що остання передбачає право, а не обов`язок суду зазначити про нарахування відсотків або пені у рішенні про стягнення боргу, і таке право надано суду для нарахування відсотків, або для нарахування пені, тобто, за вибором позивача один з видів відповідальності.

Враховуючи викладене, беручи до уваги, що зазначення про нарахування відсотків або пені є правом суду, а не обов`язком, враховуючи відсутність доказів ухилення відповідача від виконання рішення, а також те, що позивачем в порушення ч. 10 ст. 238 ГПК України заявлено про нарахування 3% річних і інфляційних втрат, суд не вбачає підстав для застосування ч. 10 ст. 238 ГПК України.

Усі інші твердження та заперечення відповідача не спростовують вищевикладених висновків суду.

Крім того, суд звертає увагу сторін, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі Конвеція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського Суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, №4241/03, від 28.10.2010).

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно ч. 1 ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 ГПК України).

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 123, 129, 233, 236 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Харківгаз» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ютерм Україна» про стягнення заборгованості задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ютерм Україна» (09108, Київська обл., Білоцерківський р-н, м. Біла Церква, пр. Незалежності, буд. 85, код ЄДРПОУ 40532173) на користь Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Харківгаз» (61109, Харківська обл., м. Харків, вул. Безлюдівська, буд. 1, код ЄДРПОУ 03359500) 195950 (сто дев`яносто п`ять тисяч дев`ятсот п`ятдесят) грн. 44 коп. заборгованості, 6989 (шість тисяч дев`ятсот вісімдесят дев`ять) грн. 80 коп. 3% річних, 20189 (двадцять тисяч сто вісімдесят дев`ять) грн. 04 коп. інфляційних втрат, 3346 (три тисячі триста сорок шість) грн. 94 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 20 днів з дня складення повного тексту рішення шляхом подання апеляційної скарги до Північного апеляційного господарського суду відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України з врахуванням п. 17.5 Розділу ХІ Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Д.Г. Заєць