Рішення
від 08.02.2024 по справі 927/1353/23
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

08 лютого 2024 року м. Чернігівсправа № 927/1353/23

Господарський суд Чернігівської області у складі судді Моцьора В.В., за участю секретаря судового засідання Гринчук О.К., розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження справу

за позовом: заступника керівника Козелецької окружної прокуратури

Чернігівської області

код ЄДРПОУ 02910114, вул. Є. Лоскота. 1, сел. Козелець, Чернігівський район, Чернігівська область, 17000; e-mail: kozelec.prok@gmail.com

в інтересах держави в особі:

позивача: Чернігівської обласної державної адміністрації

(Чернігівська обласна військова адміністрація),

код ЄДРПОУ 02147612, вул. Шевченка, 7, м. Чернігів, 14000

e-mail: post@regadm.gov.ua

до відповідача: Олишівської селищної ради Чернігівського району

Чернігівської області

код ЄДРПОУ 04412544, вул. Чернігівська, 3, смт. Олишівка, Чернігівський район, Чернігівська область, 15575

e-mail: olishivka.s.rada@ukr.net,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області

код ЄДРПОУ 39764881, вул. П`ятницька, 11-А, м. Чернігів, 14000

про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою

за участю учасників справи:

від прокуратури: Шиленко М.В.

від позивача: не прибув

від відповідача: Чичеров О.С.

від третьої особи: Бойко Т.М.

Заступником керівника Козелецької окружної прокуратури Чернігівської області подано позов в інтересах держави в особі Чернігівської обласної державної адміністрації (Чернігівська обласна військова адміністрація) до Олишівської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області про усунення перешкод власнику - державі в особі Чернігівської обласної державної адміністрації - у користуванні та розпорядженні земельними ділянками з кадастровими номерами 7422787000:02:002:1544 площею 4,7493 га, 7422787000:02:002:1546 площею 0,6842 га шляхом:

- скасування в Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельних ділянок з кадастровими номерами 7422787000:02:002:1544 площею 4,7493 га, 7422787000:02:002:1546 площею 0,6842 га;

- зобов`язання Олишівську селищну раду Чернігівського Чернігівської області (код ЄДРПОУ 04412544) повернути земельні ділянки з кадастровими номерами 7422787000:02:002:1544 площею 4,7493 га, 7422787000:02:002:1546 площею 0,6842 га державі в особі Чернігівської обласної державної адміністрації.

Дії суду щодо розгляду справи.

У позовній заяві прокурором заявлено клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області (код ЄДРПОУ 39764881).

Ухвалою суду від 02.10.2023 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області (код ЄДРПОУ 39764881), підготовче засідання призначено на 25.10.2023, встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті.

09.10.2023 від третьої особи надійшли письмові пояснення на позовну заяву.

11.10.2023 від прокуратури надійшли заперечення на пояснення третьої особи.

13.10.2023 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

23.10.2023 від прокуратури та позивача надійшли відповіді на відзив,

Документи долучено судом до матеріалів справи, спір вирішується з їх урахуванням.

У підготовчому засіданні 25.10.2023 суд задовольнив усне клопотання відповідача про відкладення підготовчого засідання та постановив протокольно ухвалу про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів та про відкладення підготовчого засідання на 29.11.2023.

30.10.2023 від відповідача надійшли заперечення на відповіді на відзив, які долучено судом до матеріалів справи.

Ухвалою суду від 24.11.2023 повідомлено учасників справи про те, що призначене на 29.11.2023 підготовче засідання не відбудеться у зв`язку з перебуванням судді Моцьора В.В. у відпустці, наступне підготовче засідання відбудеться 14.12.2023.

14.12.2023 від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника позивача. Суд клопотання задовольнив.

У підготовчому засіданні 14.12.2023 суд постановив протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 11.01.2024.

У судовому засіданні 11.01.2024 суд постановив протокольну ухвалу про оголошення перерви у судовому справи до 25.01.2024.

У судовому засіданні 25.01.2024 суд постановив протокольну ухвалу про оголошення перерви у судовому справи до 08.02.2024.

07.02.2024 від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника позивача. Суд клопотання задовольнив.

У судовому засіданні 08.02.2024 суд проголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Позиції учасників справи.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідно до наказу Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області від 05.06.2018 на підставі акта приймання-передачі від 05.06.2018 Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області передало відповідачу із державної власності у комунальну земельні ділянки, у тому числі земельну ділянку площею 7,6523 га кадастровий номер 77422787000:02:002:1508, яка в подальшому була поділена, зокрема на земельні ділянки з кадастровими номерами 7422787000:02:002:1544 площею 4,7493 га, 7422787000:02:002:1546 площею 0,6842 га, у межах яких розташована пам`ятка археології місцевого значення: поселення «Коростень-ІІ», охоронний №3621-Чр.

Оскільки відповідно до положень статті 17, 34 Закону України "Про охорону культурної спадщини" пам`ятки археології можуть перебувати лише у державній власності, зазначений наказ є незаконним, передача земельних ділянок до комунальної власності є неможливою, право володіння до відповідача не перейшло, відомості, що містяться у Державному земельному кадастрі щодо цільового призначення спірних земельних ділянок суперечать правовому режиму ділянки, як такої, що належить до земель історико-культурного призначення, а тому підлягають скасуванню.

Відповідач проти позову заперечує, посилаючись на те, що право власності на спірні земельні ділянки не зареєстровано та відсутні правові підстави для реєстрації права власності на них, тобто спірні ділянки не є об`єктом цивільних прав. Заходи по встановленню меж пам`ятки археології «Коростень - 2» та охоронних зон навколо неї вжиті не були, технічна документація із землеустрою по встановленню меж даної пам`ятки археології як земель історико-культурного призначення не розроблялась, такі відомості до Державного земельного кадастру внесені не були. Висновок про знаходження пам`ятки археології «Коростень - 2» в межах спірних земельних ділянок зроблено лише шляхом співставлення графічної частини плану до Проекту роздержавлення земель КСП « 40 річчя Жовтня» та схематичного зображення місця розташування поселення «Коростень-2» в паспорті та обліковій картці археологічної пам`ятки з місцезнаходженням спірних земельних ділянок, тобто шляхом візуального порівняння та аналітичних міркувань, що на думку Головного управління не може бути належним доказом.

Також відповідач зазначає, що відповідно до паспорта пам`ятки археології «Коростень - 2» площа поселення складає 2 га, в той час як прокурор просить повернути державі дві спірні ділянки загальною площею 7,6523 га. Необхідність віднесення до земель історико-культурного призначення решти площі спірних земельних ділянок прокурором не обґрунтована. Необґрунтоване вилучення земель сільськогосподарського призначення з обороту перевищує площу самої пам`ятки, не відповідає інтересам держави та ставить під загрозу продовольчу безпеку країни.

Третя особа у поясненнях виклала позицію аналогічну позиції відповідача у відзиві на позовну заяву. Щодо обраного прокурором способу захисту третя особа зазначає, що скасування державної реєстрації земельної ділянки в Державному земельному кадастрі за наявності зареєстрованого речового права прямо суперечить приписам частини десятої статті 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр» і є технічно неможливим. В разі прийняття судом рішення про скасування державної реєстрації спірних земельних ділянок в Державному земельному кадастрі, скасуванні речових прав на ці земельці ділянки, вони перестануть існувати як об`єкти цивільних прав, а тому повернути їх державі буде неможливо.

Прокурор у відповіді на відзив та запереченнях на пояснення третьої особи зазначає, що доводи, що право власності на спірні земельні ділянки не зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а отже земельні ділянки не є об`єктом цивільних прав є помилковими з огляду на те, за інформацією Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області від 13.03.2023 № 10-25-0.3-1223/2-23 земельні ділянки з кадастровими номерами 7422787000:02:002:1544 та 7422787000:02:002:1546 були сформовані за рахунок земельної ділянки 7422787000:02:002:1508 площею 7,6523 га, яка була зареєстрована в Державному земельному кадастрі на підставі розробленої та погодженої у відповідності до вимог чинного законодавства технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель та земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності як землі сільськогосподарського призначення із видом обмеження у використанні - охоронна зона навколо об`єкта культурної спадщини. Згідно з даними, які містяться у Державному земельному кадастрі, цільове призначення земельної ділянки з кадастровим номером 7422787000:02:002:1544 - землі сільськогосподарського призначення, код цільового призначення - 01.07 - для городництва, площа 4,7493 га, цільове призначення земельної ділянки з кадастровим номером 7422787000:02:002:1546 - землі сільськогосподарського призначення, код цільового призначення - 01.07 - для городництва, площа 0,6842 га. Зазначені документи та інформація спотворюють дійсні обставини, оскільки визначають форму власності спірних ділянок - комунальна (яка за законом є державною), цільове призначення земельних ділянок - землі сільськогосподарського призначення (хоча насправді і ділянки належать до земель історико-культурного призначення).

Відсутність затвердженої науково-проектної документації з визначення меж і режимів використання пам`ятки археології місцевого значення та її зон охорони, не дає підстави стверджувати, що спірні земельні ділянки, які передані відповідачу у комунальну власність, не належать до земель історико-культурного призначення і на них не розташована пам`ятка археології. Наявні в матеріалах справи докази беззаперечно підтверджують факт розміщення на спірних земельних ділянках об`єкта культурної спадщини - пам`ятки археології.

Прокурор також зазначає, що державна реєстрація набуття/припинення речового права на земельну ділянку проводиться виключно на сформовану земельну ділянку, відомості щодо якої внесені до Державного земельного кадастру, а тому неможливо скасувати державну реєстрацію земельної ділянки лише в певній частині площі, яка накладається на земельну ділянку, на якій безпосередньо розташована пам`ятка археології, за відсутності її поділу у встановленому законом порядку. А тому, на думку прокурора, не має підстав та необхідності точного визначення площі та меж пам`ятки археології у розрізі усіх спірних земельних ділянок, оскільки навіть часткове накладення земельних ділянок на пам`ятку археології уже свідчить про незаконність формування земельних ділянок як об`єктів цивільного права.

Позивач у відповіді на відзив підтримує позицію прокурора, викладену у заявах по суті справи, та зазначає, що пам`ятка археології «Коростень-2» є пам`яткою культурної спадщини відповідно до Закону України «Про охорону культурної спадщини», а спірні земельні ділянки, на яких розміщена пам`ятка, відносяться до земель історико-культурного призначення. Наказ Головного Управління Держгеокадастру у Чернігівській області від 05.06.2018 «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність» в частині передачі у комунальну власність Олишівської селищної ради земельної ділянки площею 7,6523 га з кадастровим номером 7422787000:02:002:1508 прийнято з порушенням чинного законодавства України в сфері культурної спадщини та вимогам земельного законодавства України. Перебування вказаних земельних ділянок у комунальної власності Олишівської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області порушує виключне право власності держави на земельні ділянки відповідної категорії та виду користування.

У запереченнях на відповіді на відзив зазначає, зокрема, що спірні земельні ділянки можуть перебувати у комунальній власності, оскільки відносяться до земель зони охорони пам`ятки культурної спадщини. Наведені позивачем та прокурором підстави для скасування державної реєстрації спірних земельних ділянок є необґрунтованими. Відповідач звертає увагу, що спір виник не внаслідок неправомірних дій відповідача, а внаслідок допущеної в минулому органом влади помилки та покладання негативних наслідків на відповідача у вигляді судового збору порушить справедливий баланс інтересів сторін.

Обставини справи встановлені судом.

28.04.1987 Виконавчим комітетом Чернігівської обласної ради народних депутатів прийнято рішення №119 "Про взяття під державну охорону нововиявлених пам`ятників історії та культури, археології, архітектури", відповідно до якого взято під державну охорону пам`ятники історії та культури, археології, архітектура, які розташовані на території області, згідно з додатком № 1-3 (а.с.30).

У додатку № 2 до згаданого рішення, під № 36 значиться поселення «Коростень-2», с. Коростень Смолянська сільська рада (а.с.198-200).

02.09.1992 складено облікову картку та паспорт на пам`ятник історії та культури СРСР - поселення «Коростень-2», XIІ - серед. ХІІІ ст. н.е., розташованого у Чернігівській області, Куликівський район, Смолянська сільська рада, с. Коростень, за 0,6 км на північний схід від східної околиці с.Коростень, яке взято під охорону рішення облвиконкому №119 від 28.04.1987 (а.с.35-38). До паспорту додано схематичний план поселення, на якому графічно зображено розташування пам`ятки археології.

На момент паспортизації пам`ятка перебувала на балансі колгоспу « 40-річчя Жовтня», с. Смолянка.

У листі Чернігівського історичного музею від 12.04.1993 №116 зазначено, що на карту землекористування с/х підприємства 40-річчя Жовтня с. Смолянка Куликівського району нанесені пам`ятки археології із зазначенням їх площі, охоронної зони і державного номеру станом на 12.04.1993. Всі види земельних робіт, пов`язані з переміщенням ґрунту, на їх території заборонені (а.с.29).

Відомості щодо розташування у межах земельної ділянки з кадастровим номером 7422787000:02:002:1508 пам`ятки археології місцевого значення: поселення «Коростень - II», охоронний №3621-Чр, відображені на графічній частині (плану) проекту роздержавлення земель КСП « 40-річчя Жовтня» с. Смолянка Куликівського району Чернігівської області, де територія археологічної пам`ятки по контуру позначена червоним кольором та заштрихована. Під № 3 на карті позначена пам`ятка археології місцевого значення - поселення «Коростень - II».

25.05.2017 працівниками КЗ «Організаційно-методичний центр контролю та технічного нагляду закладів культури і туризму» Чернігівської обласної ради проведено технічний огляд пам`ятки археології Поселення «Коростень-2», ІІ тис. до н.е., XI - серед. ХІІІ ст.

За результатами технічного огляду складено акт технічного огляду пам`ятки археології №3621-Чр від 25.05.2017, згідно з яким граничні межі поселення не визначені, у 1989 році простежене на площі 2 га; територія пам`ятки занесена до форми 6-зем, як землі історико-культурного призначення на площі 6,7 га (а.с.41).

Наказом Департаменту культури і туризму, національностей та релігій від 10.10.2017 №350 затверджено перелік пам`яток археології (30) Чернігівської області, що рекомендуються для занесення до Державного реєстру нерухомих пам`яток України відповідно до додатку №2 (а.с.31). За додатком № 2 до згаданого наказу, під № 19 значиться поселення «Коростень-2», ІІ тис. до н.е., XI - серед. ХІІІ ст., с. Коростень Смолянська сільська рада (а.с.32-34).

07.06.2018 складено облікову картку об`єкта культурної спадщини - поселення «Коростень-2», дата утворення: ІІ тис. до н.е., XI - серед. ХІІІ ст., місцезнаходження: Чернігівська область, Чернігівський район, Олишівська сільська рада, с. Коростень, за 0,5 км на північний схід від східної околиці с. Коростень; охоронний №3621-Чр; на державний облік взято рішенням виконкому Чернігівської обласної Ради народних депутатів від 28.04.1987 №119; наказом Департаменту культури і туризму, національностей та релігій Чернігівської облдержадміністрації від 10.10.2017 №350 включене до Переліку пам`яток археології Чернігівської області, рекомендованих для занесення до Державного реєстру нерухомих пам`яток України (а.с.39-40).

Додатками до облікової картки є генеральний план з позначенням зон охорони (2017), план об`єкта (1989, 2017, 2017), фото загального вигляду об`єкта (2017).

На підставі наказу Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 15.03.2018 №45 «Про проведення інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності» Київською обласною філією ДП "Центр Державного земельного кадастру" розроблено технічну документацію із землестрою щодо інвентаризації земель та земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності (за межами населених пунктів) на території Смолянської сільської ради Куликівського району Чернігівської області з урахуванням Перспективного плану формування території Чернігівської області, затвердженого розпорядженням КМУ від 12 серпня 2015 № 899 (в редакції розпорядження КМУ від 1 лютого 2017 № 57-р) із змінами, внесеними згідно з розпорядженням КМУ № 555-р від 09.08.2017) (а.с.50-77).

У пояснювальній записці до технічної документації із інвентаризації земель вказано, що відповідно до даних за результатами проведення польових робіт в натурі (на місцевості) встановлено наявність в межах об`єкта інвентаризації обмежень (обтяжень), які передбачені Класифікатором обмежень та обтяжень у використанні земельних ділянок, затвердженого наказом Держкомзему від 29.12.2008 №643 відповідно до додатку 6 Порядку ведення ДЗК, затвердженого постановою КМУ №1051 від 17.10.2012, а саме: щодо земельної ділянки №5 (Смолянська сільська рада) площею 7,6523 га - охоронна зона навколо об`єкта культурної спадщини. Аналогічні відомості зазначені у Пропозиціях щодо узгодження даних, отриманих у результаті проведення інвентаризації земель з інформацією, що міститься у документах та посвідчують право на земельні ділянки і Державному земельному кадастрі.

Додатками до вказаної технічної документації, зокрема, є технічне завдання на здійснення заходу з інвентаризації земель державної власності з додатком. У додатку №1 до технічного завдання міститься перелік земельних ділянок, у тому числі земельна ділянка №5 площею 7,6523 га, розташована на території Смолянської сільської ради.

До вихідних даних додано інформаційну довідку з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами угіддями, відповідно до якої земельна ділянка площею 7,6523 га відноситься до земель запасу (рілля - 6,700 га, сіножаті - 0,9523 га) (землі історико-культурного призначення - 6,700 га).

До технічної документації також додано:

- кадастровий план земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, згідно з яким земельній ділянці площею 7,6523 га, розташованій на території Смолянської сільської ради Куликівського району Чернігівської області, якій присвоєно кадастровий номер 7422787000:02:002:1508; відповідно до умовних позначень на кадастровому плані (сірі косі лінії) встановлено обмеження у використанні ділянки на площу 7,6523 га (або 100% від її площі) відповідно до Закону України «Про охорону культурної спадщини» - 01.02 «Охоронна зона навколо об`єкта культурної спадщини»;

-акт перенесення в натуру (на місцевість) меж охоронних зон від 25.04.2018 та перелік обмежень щодо використання земельних ділянок від 10.05.2018, до яких внесена земельна ділянка №5 (Смолянська сільська рада) площею 7,6523 га 01.02 охоронна зона навколо об`єкта культурної спадщини.

Відділом у Куликівському районі Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області надано висновок від 15.05.2018 №24-25-0.29-131/108-18 про погодження технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності (за межами населеного пункту) на території Куликівського району Чернігівської області з урахуванням Перспективного плану формування Олишівської селищної ОТГ, затвердженого КМУ від 12.08.2015 №899-р в редакції від 09.08.2017 №555-р, пунктом 7 якого передбачено необхідність проведення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації (а.с.77).

17.05.2018 Державною службою України з питань геодезії, картографії та кадастру видано висновок державної експертизи землевпорядної документації №1132-18, згідно з яким Технічна документація із землеустрою щодо інвентаризації земель та земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності (за межами населених пунктів) на території Смолянської сільської ради Куликівського району Чернігівської області з урахуванням Перспективного плану формування території Чернігівської області, затвердженого розпорядженням КМУ від 12 серпня 2015 № 899 (в редакції розпорядження КМУ від 1 лютого 2017 № 57-р) із змінами, внесеними згідно з розпорядженням КМУ № 555-р від 09.08.2017) не в повній мірі відповідає вимогам чинного законодавства України, встановленим нормам і правилам та повернута на доопрацювання (а.с.78).

У підпункті 2 пункту 10 вказаного Висновку серед зауважень до землевпорядної документації вказано необхідність долучити погодження структурного підрозділу у сфері охорони культурної спадщини згідно вимог ст. 186-1 Земельного кодексу України.

Згідно з довідкою від 25.05.2018 №136-П до вказаної технічної документації із землеустрою, виданою Департаментом культури і туризму, національностей та релігій Чернігівської обласної державної адміністрації, частина земельних ділянок, які підлягають інвентаризації для передачі у комунальну власність Олишівській ОТГ, розташована на землях історико-культурного призначення, у тому числі: на земельній ділянці, яка знаходиться на території Смолянської сільської ради Куликівського району Чернігівської області (ділянка №5 площею 7,6523 га), розташована пам`ятка археології місцевого значення поселення «Коростень-2», ІІ тис. до н.е., XI - серед. ХІІІ ст. (№3621-Чр, рішення виконкому Чернігівської обласної Ради народних депутатів від 28.04.1987 №119 та наказ Департаменту культури і туризму, національностей та релігій Чернігівської облдержадміністрації від 10.10.2017 №350).

Департамент культури і туризму, національностей та релігій Чернігівської обласної державної адміністрації погодив Головному управлінню Держгеокадастру у Чернігівській області технічну документацію із землеустрою за наступних умов - впродовж місяця з моменту отримання правовстановлюючих документів на земельну ділянку, укладення охоронного договору на пам`ятку археології поселення «Коростень - II» площею 7,6532 га, обов`язкового погодження з Департаментом проектної документації із землеустрою щодо відведення цієї ділянки у користування та інше.

Також у довідці повідомлено про те, що відповідно до ч.2, 5 ст. 17 Закону України «Про охорону культурної спадщини», п. 2 ст. 83 Земельного кодексу України та роз`яснень центрального органу виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини пам`ятки археології та земельні ділянки, на яких вони розташовані, є державною власністю, і не підлягають передачі у приватну та комунальну власність (а.с.82).

29.05.2018 Головним управлінням Держгеокадастру у Чернігівській області видано наказ №25-3815/14-18-СГ, яким затверджено технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, відомості про яких відсутні у Державному земельному кадастрі на території Смолянської сільської ради Куликівського району Чернігівської області загальною площею 327,9418 га (а.с. 80).

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 18.07.2023 Відділом у Куликівському районі Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області 25.05.2018 здійснено державну реєстрацію земельної ділянки площею 7,6523 га та присвоєно їй кадастровий номер 7422787000:02:002:1508 (а.с.169).

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області від 05.06.2018 №25-4091/14-18-сг "Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність" передано Олишівській селищній раді Чернігівського району Чернігівської області у комунальну власність Олишівської селищної об`єднаної територіальної громади земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 1374,5720 га, які розташовані за межами населених пунктів на території Олишівської селищної об`єднаної територіальної громади Чернігівського району Чернігівської області, згідно з актом приймання-передачі земельних ділянок (а.с.83).

На підставі акта приймання-передачі від 05.06.2018 Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області відповідно до наказу від 05.06.2018 №25-4091/14-18-сг передало із державної власності, а Олишівська селищна рада Чернігівського району Чернігівської області прийняла у комунальну власність Олишівської селищної об`єднаної територіальної громади земельні ділянки, в тому числі земельну ділянку кадастровий номер 7422787000:02:002:1508 площею 7,6523 га (охоронна зона навколо об`єкта культурної спадщини) (а.с.84-85).

Відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 18.07.2023 державним реєстратором Олишівської селищної ради 10.09.2019 за Олишівською селищною об`єднаною територіальною громадою в особі Олишівської селищної ради зареєстровано право комунальної власності на земельну ділянку площею 7,6523 га, кадастровий номер 7422787000:02:002:1508 (а.с.169-170).

Згідно з рішенням першої сесії 7 скликання Олишівської селищної ради від 21.11.2017 Олишівська селищна рада є правонаступником прав та обов`язків Смолянської сільської ради.

Відповідно до Постанови Верховної Ради України «Про утворення та ліквідацію районів» від 17.07.2020 у Чернігівській області утворено Чернігівський район (з адміністративним центром у місті Чернігів) у складі територій Березнянської селищної, Гончарівської селищної, Городнянської міської, Деснянської селищної, Добрянської селищної, Іванівської сільської, Киїнської сільської, Киселівської сільської, Кіптівської сільської, Козелецької селищної, Куликівської селищної, Любецької селищної, Михайло- Коцюбинської селищної, Новобілоуської сільської, Олишівської селищної, Остерської міської, Ріпкинської селищної, Седнівської селищної, Тупичівської сільської, Чернігівської міської територіальних громад, затверджених Кабінетом Міністрів України.

Згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 12.06.2020 № 730-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Чернігівської області» Смолянська сільська рада увійшла до складу територіальної громади Олишівської селищної ради Чернігівського району.

Рішенням Олишівської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області від 18.12.2020 № 52-2/VІІІ надано дозвіл гр. ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовного площею 7,6523 га в оренду терміном на 10 років для городництва із земель комунальної власності сільськогосподарського призначення, що розташована за межами с. Смолянка на адміністративній території Олишівської селищної ради.

Рішенням Олишівської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області від 18.07.2022 відмовлено гр. ОСОБА_1 в затвердженні проекту відведення земельної ділянки в оренду для городництва, загальною площею 7,6523 га, за рахунок земель сільськогосподарського призначення, комунальної власності на адміністративній території Олишівської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області, на підставі п. 15 ст.123 та п.3 ст.124 ЗК України в зв`язку з невідповідністю проекту землеустрою вимогам законів.?

Земельна ділянка з кадастровим номером 77422787000:02:002:1508 поділена, зокрема на земельні ділянки з кадастровими номерами 7422787000:02:002:1544 площею 4,7493 га, 7422787000:02:002:1546 площею 0,6842 га.

16.08.2021 Відділом у Куликівському районі Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області відкрито поземельні книги на земельні ділянки з кадастровими номерами 7422787000:02:002:1544 площею 4,7493 га, 7422787000:02:002:1546 площею 0,6842 га. Поземельна книга на земельну ділянку з кадастровим номером 7422787000:02:002:1508 закрита.

За інформацією Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області від 02.03.2023 №10-25-0.3-1028/2-23, від 13.03.2023 №10-25-0.3-1223/2-23 земельні ділянки з кадастровими номерами 7422787000:02:002:1544 та 7422787000:02:002:1546 були сформовані за рахунок земельної ділянки 7422787000:02:002:1508 площею 7,6523 га, яка була зареєстрована в Державному земельному кадастрі на підставі розробленої та погодженої у відповідності до вимог чинного законодавства технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель та земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності як землі сільськогосподарського призначення із видом обмеження у використанні - охоронна зона навколо об`єкта культурної спадщини.

Згідно з даними, які містяться у Державному земельному кадастрі,

-цільове призначення земельної ділянки з кадастровим номером 7422787000:02:002:1544 - землі сільськогосподарського призначення, код цільового призначення - 01.07 для городництва, площа 4,7493 га (розділ 1 «Земельна ділянка. Загальні відомості» Поземельної книги, запис від 16.08.2021 № 001),

-цільове призначення земельної ділянки з кадастровим номером 7422787000:02:002:1546 - землі сільськогосподарського призначення, код цільового призначення - 01.07 для городництва, площа 0,6842 га (розділ 1 «Земельна ділянка. Загальні відомості» Поземельної книги, запис від 16.08.2021 № 001).

Відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру з прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна відомості про земельні ділянки з кадастровими номерами 7422787000:02:002:1544, 7422787000:02:002:1546 відсутні.

Відповідно до інформацій Департаменту культури і туризму, національностей та релігій Чернігівської ОДА від 08.03.2023 № 15-537/8, 28.04.2023 № 15-943/8 на земельних ділянках з кадастровими номерами 7422787000:02:002:1508 та 7422787000:02:002:1544, 7422787000:02:002:1546 розташована пам`ятка археології місцевого значення поселення «Коростень-2», охоронний номер 3621-Чр, взяте на облік та внесене до Списків (переліків) пам`яток історії та культури рішенням виконкому Чернігівської обласної ради народних депутатів від 28.04.1987 №119, коригування наказами Департаменту культури і туризму, національностей та релігій Чернігівської облдержадміністрації від 10.10.2017 № 350, від 28.08.2020 № 287 (а.с.98-99, 167-168).

За доводами заступника керівника Козелецької окружної прокуратури наказ Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області від 05.06.2018 Чернігівській області в частині передачі з державної власності та прийняття у комунальну власність земельної ділянки площею 7,6523 га кадастровий номер 77422787000:02:002:1508, яка в подальшому була поділена на земельні ділянки з кадастровими номерами 7422787000:02:002:1544 площею 4,7493 га та 7422787000:02:002:1546 площею 0,6842 га, є незаконним, оскільки на ділянці розташована пам`ятка археології місцевого значення і ділянка відноситься до категорії земель історико-культурного призначення, які не можуть відчужуватись з державної у комунальну або приватну власність.

Оцінка суду.

Щодо підстав представництва інтересів держави прокурором в даній справі.

Статтею 1 Закону України "Про прокуратуру" встановлено, що прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту, зокрема, загальних інтересів суспільства та держави.

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Європейський Суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі "Ф.В. проти Франції" (F.W. v. France) від 31.03.2005, заява 61517/00, пункт 27).

Водночас, існує категорія справ, де підтримка прокурора не порушує справедливого балансу. Так, у справі "Менчинська проти Російської Федерації" (рішення від 15.01.2009, заява № 42454/02, пункт 35) ЄСПЛ висловив таку позицію (у неофіційному перекладі):

"Сторонами цивільного провадження виступають позивач і відповідач, яким надаються рівні права, в тому числі право на юридичну допомогу. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави".

При цьому ЄСПЛ уникає абстрактного підходу до розгляду питання про участь прокурора у цивільному провадженні. Розглядаючи кожен випадок окремо Суд вирішує - наскільки участь прокурора у розгляді справи відповідала принципу рівноправності сторін.

У Рекомендаціях Парламентської Асамблеї Ради Європи від 27.05.2003 № 1604 (2003) "Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві закону" щодо функцій органів прокуратури, які не відносяться до сфери кримінального права, передбачено важливість забезпечити, щоб повноваження і функції прокурорів обмежувалися сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і вирішення загальних завдань щодо захисту інтересів держави через систему відправлення кримінального правосуддя, а для виконання будь-яких інших функцій були засновані окремі, належним чином розміщені і ефективні органи.

Враховуючи викладене, з урахуванням ролі прокуратури в демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження, зміст п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України, щодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах, не може тлумачитися розширено.

Відтак прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України).

Положення п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України відсилає до спеціального закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким законом є Закон України "Про прокуратуру".

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття "інтерес держави".

У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття "інтереси держави" висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (п. 3 мотивувальної частини).

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

З урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Наведене Конституційним Судом України розуміння поняття "інтереси держави" має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого у ст. 131-1 Конституції України та ст. 23 Закону України "Про прокуратуру".

Таким чином, "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17, від 26.07.2018 у справі № 926/1111/15, від 08.02.2019 у справі № 915/20/18).

Відповідно до ч. 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави.

У Рішенні від 05 червня 2019 року № 4-р(II)/2019 Конституційний Суд України вказав, що Конституцією України встановлено вичерпний перелік повноважень прокуратури, визначено характер її діяльності і в такий спосіб передбачено її існування і стабільність функціонування; наведене гарантує неможливість зміни основного цільового призначення вказаного органу, дублювання його повноважень/функцій іншими державними органами, адже протилежне може призвести до зміни конституційно визначеного механізму здійснення державної влади її окремими органами або вплинути на обсяг їхніх конституційних повноважень.

Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.

Згідно з ч. 4, 7 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень. У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Частина четверта статті 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачає, що наявність підстав для представництва може бути оскаржена суб`єктом владних повноважень. Таке оскарження означає право на спростування учасниками процесу обставин, на які посилається прокурор у позовній заяві, поданій в інтересах держави в особі компетентного органу, для обґрунтування підстав для представництва.

Такі правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі 912/2385/18.

Як вбачається з матеріалів позовної заяви, останню прокурором подано в особі Чернігівської обласної військової (державної) адміністрації у зв`язку із невиконанням нею своїх обов`язків щодо захисту інтересів держави у суді.

Прокурор вважає, що порушення інтересів держави у даному випадку полягає у протиправному оформленні права комунальної власності на земельну ділянку історико-культурного призначення, на якій розташовані пам`ятки археології місцевого значення, та є власністю держави.

Відповідно до ч. 5 ст. 122 Земельного кодексу України обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.

Указом Президента України "Про утворення військових адміністрацій" № 68/2022 від 24.02.2022 утворено, зокрема, Чернігівську обласну військову адміністрацію. У зв`язку з утворенням військових адміністрацій, зазначених у цій статті, обласні, Київська міська державні адміністрації та голови цих адміністрацій набувають статусу відповідних військових адміністрацій та начальників цих військових адміністрацій.

Таким чином, уповноваженою особою, яка має право вимагати усунення перешкод у користуванні та розпорядженні спірною земельною ділянкою, є Чернігівська обласна військова (державна) адміністрація.

З матеріалів справи вбачається, що прокурор звертався до Чернігівської ОВА з листом від 20.07.2023 №50-75-2661вих-23, у якому повідомив про виявлені порушення законодавства при передачі земельної ділянки кадастровий номер 7422787000:02:002:1508 площею 7,6523 га, яка в подальшому поділена на земельні ділянки з кадастровими номерами 7422787000:02:002:1544 площею 4,7493 га, 7422787000:02:002:1546 площею 0,6842 га з державної у комунальну власність, а також просив у строк до 10.08.2023 повідомити про вжиті заходи щодо усунення державі перешкод у користуванні та розпорядженні спірними земельними ділянками (а.с.175-176).

Тобто прокурором було повідомлено позивача про виявлені порушення та необхідність вжиття заходів представницького характеру для захисту законних інтересів держави.

Листом №01-01-32/13815 від 09.08.2023 Чернігівська обласна військова адміністрація повідомила Чернігівську обласну прокуратуру, що не наділена повноваженнями здійснювати державний контроль за використанням та охороною земель, у тому числі за правомірністю вибуття земель із державної до комунальної власності, та встановлення відповідних фактів. Крім того, у Чернігівської облдержадміністрації відсутні повноваження щодо перевірки правомірності реалізації Головним управлінням Держгеокадастру у Чернігівській області власних повноважень. Чернігівська облдержадміністрація не має підстав для вжиття будь-яких заходів, в тому числі звернення до суду (а.с.177).

За доводами прокурора, Чернігівська обласна військова адміністрація як орган державної влади, уповноважений на захист інтересів держави у сфері використання спірної земельної ділянки, будучи належним чином поінформована про суть порушеного права у спірних правовідносинах, відмовилась захищати такі інтереси. Не вжиття належних та достатніх заходів компетентним та уповноваженим органом, яким являється Чернігівська обласна військова адміністрація щодо усунення порушень вимог законодавства свідчить про бездіяльність уповноваженого органу.

Отже, підставою реалізації прокурором представницьких функцій стала усвідомлена пасивна поведінка позивача, який є компетентним органом у спірних правовідносинах, і у разі виявлення порушень законодавства має право звернутись до суду щодо захисту порушених інтересів, однак цього не зробив.

Зважаючи на викладене та виходячи із предмету і підстав позову, сформульованих прокурором, суд доходить висновку, що він правильно визначив Чернігівську ОВА позивачем, оскільки він є компетентним органом, втім не звернувся до суду з позовом з метою захисту порушених інтересів держави.

У порядку ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор повідомив позивача про намір подати позов в інтересах держави в особі Чернігівської ОВА про усунення перешкод у користуванні спірними земельними ділянками (а.с.184).

За таких обставин у їх сукупності, суд дійшов висновку про доведення з боку прокурора бездіяльності Чернігівської військової (обласної) державної адміністрації, як підстави для звернення органу прокуратури до суду за захистом інтересів держави та про наявність підстав для звернення прокурора з цим позовом до суду.

Щодо зобов`язання відповідача повернути земельні ділянки.

У статті 14 Конституції України зазначено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Відповідно до ч. 2 даної статті право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Землі України за основним цільовим призначенням поділяються на категорії, одними із яких є землі сільськогосподарського призначення та землі історико-культурного призначення (ст. 19 ЗК України).

Згідно з ч. 1 ст. 22 ЗК України землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

На підставі проведеної інвентаризації земель інвентаризації земель та земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності (за межами населених пунктів) на території Смолянської сільської ради Куликівського району Чернігівської області, була розроблена технічна документація, яка включає в себе, зокрема, визначення площі, меж та обмежень у використання земельної ділянки №5 (площа 7,6523 га).

25.05.2018 відділом у Куликівському районі Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області здійснено державну реєстрацію земельної ділянки площею 7,6523 га та присвоєно їй кадастровий номер 7422787000:02:002:1508, про що внесено відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно з відомостями з Державного земельного кадастру земельна ділянка кадастровий номер 7422787000:02:002:1508, площею 7,6523 га, відноситься до земель сільськогосподарського призначення та має вид обмеження у використанні - зона охорони навколо об`єкта культурної спадщини площею 7,6523 га.

Таким чином, земельна ділянка кадастровий номер 7422787000:02:002:1508, площею 7,6523 га, належала до земель сільськогосподарського призначення і на момент видачі Головним управлінням Держгеокадастру у Чернігівській області наказу від 05.06.2018 №25-4091/14-18-сг перебувала у державній власності.

У подальшому земельна ділянка з кадастровим номером 77422787000:02:002:1508 поділена, зокрема на земельні ділянки з кадастровими номерами 7422787000:02:002:1544 площею 4,7493 га, 7422787000:02:002:1546 площею 0,6842 га.

Згідно з даними, які містяться у Державному земельному кадастрі,

Відповідно до статті 53 ЗК України до земель історико-культурного призначення належать землі, на яких розташовані пам`ятки культурної спадщини, їх комплекси (ансамблі), історико-культурні заповідники, історико-культурні заповідні території, охоронювані археологічні території, музеї просто неба, меморіальні музеї-садиби.

За змістом статті 54 ЗК України землі історико-культурного призначення можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності.

Навколо історико-культурних заповідників, історико-культурних заповідних територій, об`єктів культурної всесвітньої спадщини, музеїв просто неба, меморіальних музеїв-садиб, які надані та використовуються для потреб охорони культурної спадщини, пам`яток культурної спадщини, їх комплексів (ансамблів) встановлюються зони охорони пам`яток із забороною діяльності, що шкідливо впливає або може вплинути на додержання режиму використання таких земель.

Відповідно до пункту «г» ч. 4 статті 84 ЗК України до земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать, зокрема, землі під об`єктами природно-заповідного фонду, історико-культурного та оздоровчого призначення, що мають особливу екологічну, оздоровчу, наукову, естетичну та історико-культурну цінність, якщо інше не передбачено законом.

Згідно з пунктом «г» частини першою статті 150 ЗК України до особливо цінних земель відносяться землі природно-заповідного фонду; землі історико-культурного призначення. Вилучення особливо цінних земель для несільськогосподарських потреб не допускається, за винятком випадків, визначених частиною другою цієї статті.

Правові, організаційні, соціальні та економічні відносини у сфері охорони культурної спадщини з метою її збереження, використання об`єктів культурної спадщини у суспільному житті, захисту традиційного характеру середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь врегульовано положеннями Закону України «Про охорону культурної спадщини».

Преамбулою Закону України «Про охорону культурної спадщини» закріплено, що охорона об`єктів культурної спадщини є одним із пріоритетних завдань органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

За дефініцією, наведеною у статті 1 Закону України «Про охорону культурної спадщини», пам`ятка культурної спадщини (далі - пам`ятка) - об`єкт культурної спадщини, який занесено до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, або об`єкт культурної спадщини, який взято на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності цим Законом, до вирішення питання про включення (не включення) об`єкта культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України.

Частиною 2 ст. 2 Закону України «Про охорону культурної спадщини» визначено, що археологічний об`єкт культурної спадщини це рештки життєдіяльності людини (нерухомі об`єкти культурної спадщини: городища, кургани, залишки стародавніх поселень, стоянок, укріплень, військових таборів, виробництв, іригаційних споруд, шляхів, могильники, культові місця та споруди, їх залишки чи руїни, мегаліти, печери, наскельні зображення, ділянки історичного культурного шару, поля давніх битв, а також пов`язані з ними рухомі предмети), що містяться під земною поверхнею та під водою і є невідтворним джерелом інформації про зародження і розвиток цивілізації.

Згідно з частинами першою-другою, шостою статті 17 Закону України «Про охорону культурної спадщини» пам`ятка, крім пам`ятки археології, може перебувати у державній, комунальній або приватній власності. Суб`єкти права власності на пам`ятку визначаються згідно із законом. Усі пам`ятки археології, в тому числі ті, що знаходяться під водою, включаючи пов`язані з ними рухомі предмети, є державною власністю. Такі рухомі предмети підлягають віднесенню до державної частини Музейного фонду України, обліку та збереженню у порядку, визначеному законодавством. Землі, на яких розташовані пам`ятки археології, перебувають у державній власності або вилучаються (викуповуються) у державну власність в установленому законом порядку, за винятком земельних ділянок, на яких розташовуються пам`ятки археології - поля давніх битв.

Отже, діюче законодавство безальтернативно визначає для пам`яток археології та земель, на яких вони розташовані, єдину форму власності - державну, а у випадку, якщо така земельна ділянка не перебуває у державній власності, - остання підлягає обов`язковому вилученню або викупу державою.

За приписами ч. 1 ст. 32 Закону України «Про охорону культурної спадщини» (у редакції, на час видачі наказу від 09.12.2020 №34-ОТГ) з метою захисту традиційного характеру середовища окремих пам`яток, їх комплексів (ансамблів), історико-культурних заповідників, історико-культурних заповідних територій навколо них мають встановлюватися зони охорони пам`яток: охоронні зони, зони регулювання забудови, зони охоронюваного ландшафту, зони охорони археологічного культурного шару.

Межі та режими використання зон охорони пам`яток визначаються відповідною науково-проектною документацією і затверджуються відповідним органом охорони культурної спадщини.

Порядок визначення та затвердження меж і режимів використання зон охорони пам`яток та внесення змін до них встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини.

При цьому охоронна зона може бути встановлена на земельній ділянці будь-якої категорії, у тому числі сільськогосподарського призначення.

Відповідно до статті 34 Закону України «Про охорону культурної спадщини» території пам`яток, охоронних зон, заповідників, музеїв-заповідників, охоронювані археологічні території належать до земель історико-культурного призначення, включаються до державних земельних кадастрів, планів землекористування, проектів землеустрою, іншої проектно-планувальної та містобудівної документації.

Таким чином, умовою належності земельної ділянки до земель історико - культурного призначення є розташування на ній об`єктів, передбачених положеннями статті 53 Земельного кодексу України, статті 34 Закону України «Про охорону культурної спадщини».

Згідно з ч. 1 ст. 13, ч. 1 ст. 14 Закону України «Про охорону культурної спадщини» об`єкти культурної спадщини незалежно від форм власності відповідно до їхньої археологічної, естетичної, етнологічної, історичної, мистецької, наукової чи художньої цінності підлягають реєстрації шляхом занесення до Державного реєстру нерухомих пам`яток України (далі - Реєстр) за категоріями національного та місцевого значення пам`ятки. Порядок визначення категорій пам`яток встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Занесення об`єкта культурної спадщини до Реєстру та внесення змін до нього (вилучення з Реєстру, зміна категорії пам`ятки) провадяться відповідно до категорії пам`ятки: пам`ятки місцевого значення - рішенням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини за поданням відповідних органів охорони культурної спадщини або за поданням Українського товариства охорони пам`яток історії та культури, інших громадських організацій, до статутних завдань яких належать питання охорони культурної спадщини, протягом одного місяця з дня одержання подання.

Пунктом 3 розділу Х «Прикінцеві положення» Закону України «Про охорону культурної спадщини» встановлено, що об`єкти, включені до списків (переліків) пам`яток історії та культури відповідно до Закону Української РСР «Про охорону і використання пам`яток історії та культури», визнаються пам`ятками відповідно до цього Закону.

Статтею 1 Закону Української РСР «Про охорону і використання пам`яток історії та культури», який діяв з 01.11.1978 до 12.07.2000, було встановлено, що пам`ятками історії та культури є споруди, пам`ятні місця і предмети, зв`язані з історичними подіями в житті народу, розвитком суспільства і держави, твори матеріальної і духовної творчості, які становлять історичну, наукову, художню чи іншу культурну цінність. Усі пам`ятки історії та культури, які знаходяться на території Української РСР, охороняються державою.

Відповідно до ст. 6 Закону Української РСР «Про охорону і використання пам`яток історії та культури» до пам`яток історії та культури відповідно до статті 1 цього Закону належать, зокрема: пам`ятки археології - городища, кургани, залишки стародавніх поселень, укріплень, виробництв, каналів, шляхів, стародавні місця поховань, кам`яні скульптури, наскельні зображення, старовинні предмети, ділянки історичного культурного шару стародавніх населених пунктів.

Стаття 8 Закону Української РСР «Про охорону і використання пам`яток історії та культури» передбачала, що виконавчі комітети місцевих Рад народних депутатів у межах прав, наданих законом, забезпечують виявлення, облік, охорону використання пам`яток історії та культури, що знаходяться на території Ради, залучають громадськість до проведення заходів по охороні, використанню і пропаганді цих пам`яток, організують шефство підприємств, установ, організацій над ними, забезпечують додержання законодавства про охорону і використання пам`яток історії та культури. Виконавчі комітети обласних, міських (міст республіканського підпорядкування) Рад народних депутатів затверджують переліки пам`яток історії та культури місцевого значення (стаття 17), встановлюють зони їх охорони (стаття 29), а також вирішують інші питання в галузі охорони і використання пам`яток історії та культури, віднесені до їх відання законодавством Союзу РСР і Української РСР.

Відповідно до ст. 17 Закону Української РСР «Про охорону і використання пам`яток історії та культури» з метою організації обліку і охорони пам`яток історії та культури нерухомі пам`ятки поділяються на пам`ятки загальносоюзного, республіканського і місцевого значення. Віднесення пам`яток історії та культури до категорії пам`яток загальносоюзного, республіканського чи місцевого значення провадиться відповідно до законодавства Союзу РСР і Української РСР. Переліки пам`яток історії та культури республіканського значення затверджуються Радою Міністрів Української РСР. Переліки пам`яток місцевого значення затверджуються виконавчими комітетами обласних, міських (міст республіканського підпорядкування) Рад народних депутатів. Виключення об`єктів з переліків пам`яток республіканського і місцевого значення допускається лише з дозволу Ради Міністрів Української РСР. Внесення об`єктів у переліки пам`яток історії та культури і виключення з них провадяться за поданням спеціально уповноважених державних органів охорони пам`яток історії та культури.

Виконавчим комітетом Чернігівської обласної ради народних депутатів прийнято рішення від 28.04.1987 №119 "Про взяття під державну охорону нововиявлених пам`ятників історії та культури, археології, архітектури", відповідно до якого взято під державну охорону пам`ятники історії та культури, археології, архітектура, які розташовані на території області, зокрема поселення «Коростень-2», с. Коростень Смолянська сільська рада.

На вказане поселення 02.09.1992 складено облікову картку та паспорт на пам`ятник історії та культури СРСР.

Крім того, 07.06.2018 складено облікову картку об`єкта культурної спадщини - поселення «Коростень-2», дата утворення: ІІ тис. до н.е., XI - серед. ХІІІ ст., місцезнаходження: Чернігівська область, Чернігівський район, Олишівська сільська рада, с. Коростень, за 0,5 км на північний схід від східної околиці с. Коростень; охоронний №3621-Чр, в якій зазначено, що дане поселення взято на державний облік рішенням виконкому Чернігівської обласної Ради народних депутатів від 28.04.1987 №119 та включене до Переліку пам`яток археології Чернігівської області, рекомендованих для занесення до Державного реєстру нерухомих пам`яток України наказом Департаменту культури і туризму, національностей та релігій Чернігівської облдержадміністрації від 10.10.2017 №350.

З огляду на те, що на підставі рішення Виконавчого комітету Чернігівської обласної ради народних депутатів від 28.04.1987 №119 пам`ятка археології місцевого значення, а саме поселення «Коростень-2» взято на державний облік відповідно до Закону Української РСР «Про охорону і використання пам`яток історії та культури та проведено її паспортизацію як пам`ятника історії та культури СРСР, враховуючи положення п. 3 розділу Х «Прикінцеві положення» Закону України «Про охорону культурної спадщини», вказана пам`ятка археології була і є пам`яткою культурної спадщини відповідно до Закону України «Про охорону культурної спадщини» без занесення їх до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, а земельні ділянки, на яких розміщені ці поселення, належать до земель історико-культурного призначення.

На наданій графічній частині проекту роздержавлення КСП « 40-річчя Жовтня» с. Смолянка Куликівського району Чернігівської області територія археологічної пам`ятки по контуру позначена червоним кольором та заштрихована. Під № 3 на карті позначена пам`ятка археології місцевого значення - поселення «Коростень - II».

Зіставленням графічної частини (плану) проекту роздержавлення земель КСП « 40-річчя Жовтня», на якому зазначена земельна ділянка з кадастровим номером 7422787000:02:002:1508, та схематичного позначення місця розташування поселення «Коростень-2» на паспорті, обліковій картці археологічної пам`ятки, судом встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 7422787000:02:002:1508 (у подальшому поділена на земельні ділянки з кадастровими номерами 7422787000:02:002:1544 та 7422787000:02:002:1546), накладається на земельну ділянку, на якій розташована пам`ятка археології місцевого значення поселення «Коростень - II», що згідно зі ст. 53 Земельного кодексу України і ст. 34 Закону України «Про охорону культурної спадщини» означає про приналежність цієї земельної ділянки (під поселенням) за основним цільовим призначенням на день видачі ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області наказу від 05.06.2018 №25-4091/14-18-сг до земель історико-культурного призначення державної власності.

Вказане, з огляду на наведені вище положення чинного законодавства, свідчить про те, що земельна ділянка площею 7,6523 га, кадастровий номер 7422787000:02:002:1508 (у подальшому поділена на земельні ділянки з кадастровими номерами 7422787000:02:002:1544 та 7422787000:02:002:1546), протиправно вибула із державної власності, оскільки земельна ділянка, на якій знаходяться пам`ятки археології, не підлягає передачі з державної до комунальної або приватної власності.

За приписами положень ст. 20 ЗК України при встановленні цільового призначення земельних ділянок здійснюється віднесення їх до певної категорії земель та виду цільового призначення. Категорія земель та вид цільового призначення земельної ділянки визначаються в межах відповідного виду функціонального призначення території, передбаченого затвердженим комплексним планом просторового розвитку території територіальної громади або генеральним планом населеного пункту. Відомості про цільове призначення земельної ділянки вносяться до Державного земельного кадастру.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Закону України «Про охорону культурної спадщини» (у редакції, на час видачі наказу від 05.06.2018 №25-4091/14-18-сг) з метою захисту традиційного характеру середовища окремих пам`яток, їх комплексів (ансамблів), історико-культурних заповідників, історико-культурних заповідних територій навколо них мають встановлюватися зони охорони пам`яток: охоронні зони, зони регулювання забудови, зони охоронюваного ландшафту, зони охорони археологічного культурного шару.

Відсутність затвердженої науково-проектної документації з встановлення цільового призначення за категорією історико-культурного призначення та визначення меж та режимів використання пам`ятки археології місцевого значення та її зон охорони не дає підстави стверджувати, що спірні земельні ділянки, які передані відповідачу у комунальну власність, не належать до земель історико-культурного значення і на них не розташована пам`ятка археології.

Відповідач знав про те, що на земельній ділянці з кадастровим номером 7422787000:02:002:1508 (у подальшому поділена на земельні ділянки з кадастровими номерами 7422787000:02:002:1544 та 7422787000:02:002:1546) знаходиться охоронна зона саме навколо об`єкта культурної спадщини - пам`ятки археології, оскільки в п.40 додатку до акта приймання-передачі від 05.06.2018 зазначено про відповідні обмеження у користуванні вказаною земельною ділянкою.

Таким чином, достеменно знаючи про знаходження на земельній ділянці з кадастровим номером 7422787000:02:002:1508 (у подальшому поділена на земельні ділянки з кадастровими номерами 7422787000:02:002:1544 та 7422787000:02:002:1546) пам`ятки археології та імперативні норми статті 17 Закону України «Про охорону культурної спадщини» про перебування землі, на якій розташовані пам`ятки археології, виключно у державній власності, відповідач усвідомлено вчинив неправомірні дії щодо прийняття вказаної земельної ділянки у комунальну власність та здійснення державної реєстрації такого права.

Отже, враховуючи те, що наказом Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області від 05.06.2018 №25-4091/14-18-сг передано Олишівській селищній раді Чернігівського району Чернігівської області у комунальну власність Олишівської селищної об`єднаної територіальної громади, зокрема, земельну ділянку з кадастровим номером 7422787000:02:002:1508 (у подальшому поділена на земельні ділянки з кадастровими номерами 7422787000:02:002:1544 та 7422787000:02:002:1546), у вказаній частині цей наказ прийнятий усупереч вимог Конституції України, ЗК України та Закону України «Про охорону культурної спадщини» та порушує виключне право власності держави на земельну ділянку обмеженої оборотоздатності, створює реальні ризики пошкодження (знищення) частини археологічної спадщини України у результаті беззастережної передачі цієї ділянки місцевій громаді.

При цьому суд зазначає, що рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування за умови його невідповідності закону не тягне тих юридичних наслідків, на які воно спрямоване. Цей підхід у судовій практиці є усталеним (див., наприклад, постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.09.2019 у справі № 911/3681/17 (пункт 39), від 15.10.2019 у справі № 911/3749/17 (пункт 6.27), від 22.01.2020 у справі № 910/1809/18 (пункт 35), від 01.02.2020 у справі № 922/614/19 (пункт 52), від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17 (пункт 83), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 109), від 08.08.2023 у справі № 910/5880/21 (пункт 53)). Тому під час розгляду справи, в якій на вирішення спору може вплинути оцінка рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування як законного або протиправного, не допускається відмова у позові з тих мотивів, що рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування не визнане судом недійсним, або що таке рішення не оскаржене, відповідна позовна вимога не пред`явлена. Під час розгляду такого спору слід виходити з принципу jura novit curia - «суд знає закони». Тому суд незалежно від того, оскаржене відповідне рішення чи ні, має самостійно дати правову оцінку рішенню органу державної влади чи місцевого самоврядування та викласти її у мотивувальній частині судового рішення (пункт 109 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц).

Мета цього позову спрямована на усунення перешкод власникові (державі), який не втратив і не міг втратити володіння специфічним об`єктом цивільних відносин (земельною ділянкою, на якій розташовані пам`ятки археології, які можуть перебувати лише у державній власності), у користуванні та розпорядженні цією земельною ділянкою шляхом її повернення від відповідача.

Отже, суд розглядає вимогу про зобов`язання повернути державі в особі Чернігівської обласної військової (державної) адміністрації спірну земельну ділянку за правилами негаторного позову.

За наведених обставин у їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову в частині зобов`язання відповідача повернути цю земельну ділянку.

Щодо скасування в Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельних ділянок.

Відповідно до статті 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений в його здійсненні.

Згідно з ч.1 ст.2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (ч.2 ст.4 Господарського процесуального кодексу України).

Перелік способів захисту цивільних прав та інтересів визначений в частині 2 статті 16 Цивільного кодексу України та частині 2 статті 20 Господарського кодексу України, одним з яких є відновлення становища, що існувало до порушення.

Обраний спосіб захисту має забезпечити ефективне поновлення порушених прав та охоронюваних законом інтересів, або попередити їх порушення на майбутнє.

У рішенні від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає не лише запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Так, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Як правило, суб`єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16).

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (аналогічні за змістом висновки наведені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц).

Відповідно до ч.10 ст. 24 Закону України "Про державний земельний кадастр" державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки.

Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень).

Відповідно до ст. 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно з ч.3 ст. 152 Земельного кодексу України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом, відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.

З урахуванням викладеного вище суд вважає за необхідне зазначити, що вимоги прокурора про усунення перешкод власнику - державі в особі Чернігівської обласної державної адміністрації - у користуванні та розпорядженні земельними ділянками з кадастровими номерами 7422787000:02:002:1544 площею 4,7493 га, 7422787000:02:002:1546 площею 0,6842 га шляхом скасування в Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельних ділянок з кадастровими номерами 7422787000:02:002:1544 площею 4,7493 га, 7422787000:02:002:1546 площею 0,6842 га, є способом захисту порушеного права, який не призведе до поновлення цього порушеного права та автоматично не стане підставою для набуття Чернігівською обласною військовою адміністрацією права розпорядження зазначеною земельною ділянкою. Навпаки, позбавлення спірних земельних ділянок усіх ідентифікуючих і реєстраційних однак стане на заваді відновленню порушених прав землевласника і може бути причиною зловживань з боку невизначеного кола осіб.

За таких обставин прокурором неправильно обрано спосіб захисту інтересів держави у спірних правовідносинах щодо усунення перешкод у здійсненні Чернігівською обласною військовою адміністрацією права користування та розпоряджання земельними ділянками шляхом скасування її державної реєстрації.

Висновки суду.

Доказами у справі, відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків (ч. 2 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно з ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Інші докази та пояснення учасників справи судом до уваги не приймаються, оскільки не спростовують вищевикладені висновки суду.

За змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах "Трофимчук проти України", "Серявін та інші проти України" обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Судом було вжито усіх заходів для забезпечення реалізації сторонами своїх процесуальних прав та з`ясуванні усіх питань, винесених на його розгляд.

За наведених у їх сукупності обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Щодо судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням часткового задоволення позову, розмір судового збору, який підлягає стягненню з відповідача, становить 2684,00 грн.

Керуючись ст. 129, 236-239, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Зобов`язати Олишівську селищну раду Чернігівського району Чернігівської області (код ЄДРПОУ 04412544) повернути земельні ділянки з кадастровими номерами 7422787000:02:002:1544 площею 4,7493 га, 7422787000:02:002:1546 площею 0,6842 га державі в особі Чернігівської обласної військової (державної) адміністрації (код ЄДРПОУ 00022674, вул. Шевченка, 7, м. Чернігів, 14000).

3. Стягнути з Олишівської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області (код ЄДРПОУ 04412544, вул. Чернігівська, 3, смт. Олишівка, Чернігівський район, Чернігівська область, 15575) на користь Чернігівської обласної прокуратури (код ЄДРПОУ 02910114, вул. Князя Чорного, 9, м. Чернігів, 14000) 2684,00 грн витрат зі сплати судового збору.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

4. У решті позову відмовити.

Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому ст.241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в строк, встановлений ст.256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому ст.257 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено та підписано 19.02.2024.

Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.

Суддя В.В. Моцьор


Суд	Господарський суд Чернігівської області
Дата ухвалення рішення	08.02.2024
Оприлюднено	22.02.2024
Номер документу	117105761
Судочинство	Господарське
Категорія	Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із земельних відносин про усунення порушення прав власника

Моцьор В.В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Рішеннявід 08.02.2024 по справі 927/1353/23ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Судовий реєстр по справі —927/1353/23

Рішення від 08.02.2024

Рішення
від 08.02.2024 по справі 927/1353/23
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ