Постанова від 14.02.2024 по справі 911/94/23

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 лютого 2024 року

м. Київ

cправа № 911/94/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кібенко О.Р.- головуючий, Бакуліна С.В., Кролевець О.А.,

за участю секретаря судового засідання - Янковського В.А.

представників учасників справи:

Державного підприємства "Держвуглепостач" - Кулик С.А.,

Публічного акціонерного товариства "Центренерго" - Гаврись Я.Б.

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Центренерго"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.10.2023 (колегія суддів: Буравльов С.І., Шапран В.В., Андрієнко В.В.)

у справі за позовом Державного підприємства "Держвуглепостач" (далі - ДП "Держвуглепостач")

до Публічного акціонерного товариства "Центренерго" (далі - ПАТ "Центренерго")

про визнання недійсним одностороннього правочину.

СУТЬ СПОРУ

1. ДП "Держвуглепостач" уклало з ПАТ "Центренерго" чотири договори від 12.06.2019 №111/23, від 18.06.2019 №111/25, від 11.07.2019 №111/31 та від 17.07.2019 №111/33, за якими зобов`язалося поставити вугілля, а останній його отримати та оплатити.

2. В ході господарських правовідносин, що ґрунтувалися на підставі вказаних договорів, в сторін виникла взаємна заборгованість.

3. В постачальника виникла заборгованість перед покупцем у розмірі пені за порушення зобов`язання зі своєчасної поставки товару за договором від 11.07.2019 №111/31, що підтверджено рішенням суду, яким також стягнуто витрати зі сплати судового збору.

4. У покупця виникла заборгованість перед постачальником за порушення зобов`язання за договорами від 12.06.2019 №111/23, від 18.06.2019 №111/25, від 11.07.2019 №111/31 та від 17.07.2019 №111/33, пов`язаного з оплатою отриманого вугілля. Заборгованість покупця за договором від 18.06.2019 №111/25 підтверджена рішенням суду.

5. Після закінчення строку дії договорів ПАТ "Центренерго" звернулося до ДП "Держвуглепостач" зі заявою, якою здійснило зарахування зустрічних однорідних вимог у розмірі 487 038 948,60 грн.

6. Однак постачальник заперечив проти такої заяви, повідомивши про це покупця двома листами.

7. ДП "Держвуглепостач", звертаючись з позовом у цій справі, вказало на те, що такий односторонній правочин як заява про зарахування зустрічних однорідних вимог підлягає визнанню недійсним на підставі статей 203, 215 Цивільного кодексу України (далі - ЦК), адже суперечить умовам договорів (п.9.7) та ст.602 ЦК; такій заяві покупця не передувало попередньої згоди іншої сторони - постачальника на проведення такого зарахування. Також позивач вказав на те, що вимоги, відображені в заяві відповідача, не є безспірними і однорідними.

8. Суд першої інстанції відмовив ДП "Держвуглепостач" у задоволенні позову. Суд апеляційної інстанції рішення суду першої інстанції скасував та ухвалив нове, яким задовольнив позов.

9. Перед Верховним Судом у цій справі постало питання: чи діють умови (застереження) договору щодо порядку припинення невиконаного у повному обсязі зобов`язання шляхом проведення зарахування зустрічних однорідних вимог після закінчення строку дії такого договору.

10. Верховний Суд визнав доводи скаржника щодо неправильності висновків суду апеляційної інстанції про однорідність та безспірність зустрічних вимог правильними. Однак Верховний Суд погодився із ключовим висновком суду апеляційної інстанції щодо необхідності дотримання сторонами умов договору, зокрема, щодо порядку припинення невиконаного зобов`язання й після закінчення строку дії такого договору. Це стало підставою для відмови в задоволенні касаційної скарги.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

11. У січні 2023 року ДП "Держвуглепостач" звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до ПАТ "Центренерго" про визнання недійсним одностороннього правочину про зарахування зустрічних однорідних вимог, вчиненого ПАТ "Центренерго" за заявою від 28.10.2021 №08/3435.

12. Позовні вимоги мотивовані тим, що односторонній правочин ПАТ "Центренерго", оформлений заявою №08/3435, не відповідає вимогам безспірності та відсутності спору між сторонами щодо змісту, умов виконання та розміру зобов`язань, з огляду на що підлягає визнанню недійсним.

Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

13. 18.06.2019, 11.07.2019 ПАТ "Центренерго" уклало з ДП "Держвуглепостач" договори поставки вугілля №111/25, №111/31 відповідно.

14. Господарський суд міста Києва під час розгляду справи №910/16418/19 встановив факт порушення з боку ПАТ "Центренерго" грошового зобов`язання за Договором від 18.06.2019 №111/25.

15. Господарський суд міста Києва своїм рішенням від 16.03.2021 у справі №910/16418/19, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 06.10.2021, стягнув з ПАТ "Центренерго" на користь ДП "Держвуглепостач" заборгованість у розмірі 231 905 419,57 грн, пеню у розмірі 11 669 858,71 грн, 3% річних у розмірі 2 134 765,65 грн, інфляційні втрати в розмірі 2 728 658,51 грн, а також судовий збір у розмірі 672 282,77 грн.

16. Господарський суд міста Києва під час розгляду справи №910/13278/20 встановив факт порушення з боку ДП "Держвуглепостач" зобов`язання за договором від 11.07.2019 №111/31 щодо своєчасної поставки товару.

17. Господарський суд міста Києва своїм рішенням від 08.04.2021 у справі №910/13278/20 стягнув з ДП "Держвуглепостач" на користь ПАТ "Центренерго" 517 096 079,50 грн пені та 735 700,00 грн витрат по сплаті судового збору.

18. Крім того, 12.06.2019 та 17.06.2019 ПАТ "Центренерго" уклало з ДП "Держвуглепостач" договори поставки вугілля №111/23 та №111/33 відповідно.

19. У ПАТ "Центренерго" виникла перед ДП "Держвуглепостач" заборгованість за вказаними договорами, а саме: за договором поставки вугілля від 12.06.2019 №111/23 в сумі 128 693 828,50 грн, а за договором поставки вугілля від 17.06.2019 №111/33 в сумі 18 377 118,05 грн.

20. Умовами пунктів 9.7 вказаних договорів поставки вугілля визначено, що жодна із сторін не може передавати свої права і/або обов`язки за договором третій особі, а також здійснювати зарахування зустрічних однорідних вимог без попередньої письмової згоди іншої сторони та відповідного рішення Наглядової ради ПАТ "Центренерго" згідно зі статутом ПАТ "Центренерго".

21. За умовами п.10.1 договору від 12.06.2019 №111/23 ця угода набирає чинності з дати підписання сторонами і отримання сторонами всіх погоджень/затверджень відповідно до чинного законодавства та внутрішніх документів сторін, необхідних для укладення цього договору і діє до 31.07.2019; договір від 18.06.2019 №111/25 - до 31.07.2019; договір від 11.07.2019 №111/31 - до 30.09.2019; договір від 17.07.2019 №111/33 - до 30.11.2019, а в частині розрахунків - до їх повного виконання.

22. 28.10.2021 ПАТ "Центренерго" звернулось до ДП "Держвуглепостач" із заявою №08/3435 про зарахування зустрічних однорідних вимог у розмірі 487 038 948,60 грн, що включають в себе:

- зобов`язання ПАТ "Центренерго" перед ДП "Держвуглепостач" з виконання грошового зобов`язання у розмірі 487 038 948,60 грн: 249 110 985,21 грн, згідно з рішенням Господарського суду міста Києва від 16.03.2021 у справі №910/16418/19; 128 693 282,50 грн заборгованість за договором поставки вугілля від 12.06.2019 №111/23; 90 857 562,84 грн заборгованість за договором поставки вугілля від 11.07.2019 №111/31; 18 377 118,05 грн за заборгованість за договором поставки вугілля від 17.06.2019 №111/33.

- зобов`язання ДП "Держвуглепостач" перед ПАТ "Центренерго" з виконання грошового зобов`язання у розмірі 487 038 948,60 грн, згідно з рішенням Господарського суду міста Києва від 08.04.2021 у справі №910/13278/20 про стягнення з ДП "Держвуглепостач" на користь ПАТ "Центренерго" 517 096 079,50 грн пені за договором поставки вугілля від 11.07.2019 №111/31 та 735 700,00 грн витрат зі сплати судового збору (залишок заборгованості ДП "Держвуглепостач" перед ПАТ "Центренерго" становить 30 792 830,90 грн).

23. ДП "Держвуглепостач" надіслало ПАТ "Центренерго" заперечення від 16.11.2021 №0166/01, яким повідомило, що не надає згоду на зарахування зустрічних однорідних вимог та заперечило проти них.

24. 14.11.2022 ДП "Держвуглепостач" надіслало ПАТ "Центренерго" лист №00053/01, яким повідомило про неможливість зустрічного зарахування та просило вжити заходи щодо погашення наявної дебіторської заборгованості ПАТ "Центренерго".

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

25. Господарський суд Київської області рішенням від 10.05.2023 відмовив у задоволенні позову.

26. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що односторонній правочин №08/343 відповідає вимогам статей 601, 602 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) та ст.203 Господарського кодексу України (далі - ГК), оскільки грошові зобов`язання сторін є безспірними, а тому правочин щодо припинення взаємних зобов`язань сторін шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог є правомірним.

27. Північний апеляційний господарський суд постановою від 18.10.2023 рішення Господарського суду Київської області від 10.05.2023 скасував та ухвалив нове рішення про задоволення позову.

28. Рішення суду апеляційної інстанції мотивоване, зокрема, таким:

- оскільки зобов`язання ПАТ "Центренерго" з оплати за поставлену вугільну продукцію виникло з договорів, то після закінчення їх дії порядок припинення зобов`язання повинен відбуватись у спосіб та порядку, які були передбачені договорами, на підставі яких таке зобов`язання виникло; сторони не мають права після закінчення строку дії договору на власний розсуд змінювати порядок та умови виконання зобов`язання, якщо це прямо не визначено договором або домовленістю між сторонами; після закінчення дії договору не може бути змінений в односторонньому порядку розмір зобов`язання, порядок розрахунків, порядок припинення зобов`язання або обмеження, які були встановлені договором щодо його припинення;

- пунктом 9.7 укладених договорів сторони погодили, що жодна із сторін не може передавати свої права і/або обов`язки за договором третій особі, а також здійснювати зарахування зустрічних однорідних вимог без попередньої письмової згоди іншої сторони та відповідного рішення Наглядової ради ПАТ "Центренерго"; в матеріалах справи відсутня письмова згода позивача на зарахування зустрічних однорідних вимог; позивач направляв заперечення, в яких вказав, що не надавав згоду на зарахування зустрічних однорідних вимог та заперечує проти них;

- наявність в договорі умови, яка встановлює порядок припинення зобов`язання зарахуванням зустрічних однорідних умов (письмова згода іншої сторони) та недотримання такого порядку однією із сторін є передбаченою ст.602 ЦК обставиною, яка виключає законність та правомірність такого зарахування;

- цивільно-правові вимоги про оплату поставлених товарів, виконаних робіт з одного боку, і про стягнення пені за неналежне виконання зобов`язань є юридично неоднорідними вимогами та не можуть бути зараховані як зустрічні однорідні зобов`язання;

- взаємозалік зустрічних однорідних вимог передбачає наявність документально підтвердженого боргу однієї сторони перед іншою; якщо наявність боргу не буде підтверджена належними доказами (тобто такі вимоги не є безспірними), це свідчить про відсутність підстав для проведення взаємозаліку; зарахування зустрічних однорідних вимог, оформлене заявою №08/3435, здійснене за відсутності безспірності вимог, оскільки заборгованість за договорами від 12.06.2019 №111/23, від 11.07.2019 №111/31, від 17.06.2019 №111/33 не була узгодженою та не носила безспірний характер.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу, інших заяв учасників справи

29. 04.12.2023 ПАТ "Центренерго" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.10.2023, у якій просить її скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

30. Скаржник у касаційній скарзі як на підставу касаційного оскарження посилається на пункти 1, 3 ч.2 ст.287 ГПК та зазначає:

- постанова суду апеляційної інстанції ухвалена із неналежною та неповною оцінкою всіх обставин та доказів у справі, з неправильним застосуванням до спірних правовідносин ст.601, п.5 ч.1 ст.602 ЦК та ч.3 ст.203 ГК, без врахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 13.11.2019 у справі №910/16135/18, від 29.12.2021 у справі №826/17678/15, від 30.10.2018 у справі №914/3217/16, від 09.02.2021 у справі №917/258/20, від 07.07.2022 у справі №908/1247/21, від 22.01.2021 у справі №910/11116/19;

- відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування п.5 ч.1 ст.602 ЦК в контексті можливості / неможливості проведення зарахування зустрічних однорідних вимог за умови коли договір, термін дії якого закінчився на момент проведення зарахування зустрічних однорідних вимог, містив умову про попереднє письмове погодження іншою стороною, та такого погодження не було отримано.

31. 12.01.2024 надійшов відзив ДП "Держвуглепостач", в якому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

32. У відзиві ДП "Держвуглепостач" зазначив:

- на зобов`язання, що виникли між сторонами під час дії господарського договору, поширюються умови укладеного договору, навіть якщо строк дії договору закінчився, а зобов`язання не було виконане в порядку та на умовах, встановлених договором; оскільки зобов`язання ПАТ "Центренерго" з оплати за поставлену вугільну продукцію виникло з договорів, тому після закінчення їх дії, порядок припинення зобов`язання повинен відбуватись у спосіб та порядок, який був передбачений договорами, на підставі яких таке зобов`язання виникло; сторони не мають права після закінчення строку дії договору на власний розсуд змінювати порядок та умови виконання зобов`язання, якщо це прямо не визначено договором або домовленістю між сторонами. Після закінчення дії договору не може бути змінений в односторонньому порядку розмір зобов`язання, порядок розрахунків, порядок припинення зобов`язання або обмеження, які були встановлені договором щодо його припинення (послався на статті 509, 598, 629 ЦК);

- саме порушення ПАТ "Центренерго" умови п.9.7 договору щодо неможливості зарахування зустрічних однорідних вимог без попередньої письмової згоди іншої сторони та відповідного рішення Наглядової ради ПАТ "Центренерго" стало підставою до скасування рішення суду першої інстанції та задоволення позовних вимог ДП "Держвуглепостач"; всі інші висновки суду апеляційної інстанції додатковими та не впливають на результат ухваленого рішення, порушення вимог ст.602 ЦК, невідповідність правочину вимогам ст.203 ЦК та визнання недійсним правочину про зарахування зустрічних однорідних вимог відповідно до ст.215 ЦК є самостійною та самодостатньою підставою та не залежить від інших обставин.

Надходження касаційної скарги на розгляд Верховного Суду

33. Верховний Суд ухвалою від 19.12.2023 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ПАТ "Центренерго", а розгляд справи призначив у відкритому судовому засіданні на 14.02.2024.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Щодо однорідності вимог

34. Скаржник стверджує, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував до спірних правовідносин сторін приписи ст.601 ЦК та ч.3 ст.203 ГК, адже не врахував висновки Верховного Суду, відображені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 30.10.2018 у справі №914/3217/16, Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.11.2019 у справі №910/16135/18, від 09.02.2021 у справі №917/258/20 та Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 29.12.2021 у справі №826/17678/15.

35. Неправильне застосування вказаних норм права полягає у висновку суду апеляційної інстанції про неоднорідність зустрічних вимог, відображених в заяві відповідача, а саме, суд вважав, що заборгованість, що становить розмір пені, хоча й має грошовий характер, але за своєю правовою природою не є основним зобов`язанням, а є заходом відповідальності за таке порушення, тому такі вимоги не можуть бути зараховані як зустрічні на підставі ст.601 ЦК.

36. Верховний Суд погоджується з такими доводами скаржника з огляду на таке.

37. Велика Палата Верховного Суду, аналізуючи приписи статей 601, 602 ЦК, у п.65 постанови від 30.10.2018 у справі №914/3217/16 зазначила, що вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, мають бути зустрічними (кредитор за одним зобов`язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов`язанням є кредитором за другим); однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду); строк виконання таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги. Правило про однорідність вимог поширюється на їх правову природу, але не стосується підстави виникнення таких вимог. Допускається зарахування однорідних вимог, які випливають з різних підстав (різних договорів тощо).

38. Аналогічного висновку дійшла об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постанові від 22.01.2021 у справі №910/11116/19 та в п.30 зазначила:

"Вимоги, які підлягають зарахуванню, мають відповідати таким умовам (стаття 601 ЦК України):

- бути зустрічними (кредитор за одним зобов`язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов`язанням є кредитором за другим);

- бути однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду, наприклад, грошей). При цьому правило про однорідність вимог поширюється на їх правову природу, але не стосується підстави виникнення таких вимог. Отже допускається зарахування однорідних вимог, які випливають з різних підстав (різних договорів тощо);

- строк виконання таких вимог має бути таким, що настав, не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги."

39. Подібна правові позиції містяться у постановах Верховного Суду, на які послався скаржник (постанови від 13.11.2019 у справі №910/16135/18, від 09.02.2021 у справі №917/258/20 та від 29.12.2021 у справі №826/17678/15).

40. Враховуючи наведені висновки Верховного Суду, висновок суду апеляційної інстанції щодо неможливості зарахування пені "проти" основної заборгованості та навпаки через їх неоднорідність є неправильним, адже ключову роль в цьому випадку відіграє те, що предмет зустрічних вимог належить до одного роду - грошей, незважаючи на підставу їх виникнення, як-то: за порушення обов`язку з поставки товару (неустойка) або оплати такого товару (основний борг).

Щодо безспірності вимог

41. Скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку щодо недоведення факту безспірності вимог ДП "Держвуглепостач" до ПАТ "Центренерго", що ґрунтуються на підставі договорів поставки вугілля від 12.06.2019 №111/23, від 11.07.2019 №111/31, від 17.06.2019 №111/33. Суд вважав, що взаємозалік зустрічних однорідних вимог передбачає наявність документально підтвердженого боргу однієї сторони перед іншою. Однак, вимоги за вказаними договорами не є узгодженими та безспірними. Скаржник послався на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 22.01.2021 у справі №910/11116/19.

42. Верховний Суд погоджується з такими доводами скаржника з огляду на таке.

43. Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду сформував у постанові від 22.01.2021 у справі №910/11116/19 такі висновки:

"47. Безспірність вимог, які зараховуються, а саме: відсутність між сторонами спору щодо змісту, умов виконання та розміру зобов`язань, є важливою умовою для зарахування вимог. Умова безспірності стосується саме вимог, які зараховуються, а не заяви про зарахування, яка є одностороннім правочином і не потребує згоди іншої сторони, якщо інше не встановлено законом або договором.

48. За дотримання умов, передбачених статтею 601 ЦК України, та відсутності заборон, передбачених статтею 602 ЦК України, незгода однієї сторони із зарахуванням зустрічних однорідних вимог, проведеним за заявою іншої сторони зобов`язання, не є достатньою підставою для визнання одностороннього правочину із зарахування недійсним.

49. Заява сторони щодо спірності вимог, які були погашені (припинені) зарахуванням, або щодо незгоди з проведеним зарахуванням з інших підстав, має бути аргументована, підтверджена доказами і перевіряється судом, який вирішує спір про визнання недійсним одностороннього правочину із зарахування зустрічних однорідних вимог.

50. Наявність на момент зарахування іншого спору (спорів) в суді за позовом кредитора до боржника про стягнення суми заборгованості за зобов`язанням не спростовує висновок про безспірність заборгованості цього боржника.

51. Наявність заперечень однієї сторони щодо зарахування не є перешкодою для зарахування зустрічних однорідних вимог за заявою іншої сторони, відмова цієї сторони від прийняття заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог і проведення такого зарахування не має юридичного значення."

44. Верховний Суд зазначає, що саме позивач, оспорюючи односторонній правочин, яким є заява ПАТ "Центренерго" від 28.10.2021 №08/3435 про зарахування зустрічних однорідних вимог, мав спростувати на підставі відповідних доказів факт безспірності вимог, що мають місце в заяві. Тобто позивач мав довести невідповідність вимоги дійсному розміру заборгованості. Водночас відсутність доказу, який підтверджує безспірність вимог, не спростовує презумпцію безспірності.

Щодо порядку припинення зобов`язання після закінчення строку дії договору

45. Суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги ДП "Держвуглепостач" дійшов висновку, що наявність в договорі умови, яка встановлює порядок припинення зобов`язання зарахуванням зустрічних однорідних умов (вимагає наявність письмової згоди іншої сторони), але його недотримання однією із сторін є тим випадком, що передбачений ст.602 ЦК, та який виключає правомірність такого зарахування.

46. Скаржник вважає суд апеляційної інстанції неправильно застосував приписи п.5 ч.1 ст.602 ЦК. Відповідач, посилаючись на ч.1 ст.509, ч.1 ст.626, ч.1 ст.628, ч.1 ст.631 ЦК, зазначає, що поняття "умова договору" та "зобов`язання" є різними. Умова, передбачена в п.9.7 договорів поставки вугілля, щодо попереднього погодження контрагентом зарахування зустрічних однорідних вимог, діє лише в межах строку договору. На момент проведення спірного зарахування зустрічних однорідних вимог (28.10.2021) не вимагалося попереднє письмове погодження іншої сторони, адже такі умови припинили свою дію внаслідок закінчення строку договорів.

47. Скаржник, посилаючись на п.3 ч.2 ст.287 ГПК як на підставу касаційного оскарження, зазначив, що відсутній висновок Верховного Суду з питання застосування п.5 ч.1 ст.602 ЦК в контексті можливості / неможливості проведення зарахування зустрічних однорідних вимог за умови коли договір, термін дії якого закінчився на момент проведення зарахування, містив умову про попереднє письмове погодження іншою стороною, та такого погодження не було отримано.

48. Верховний Суд не погоджується з доводами скаржника щодо відсутності підстав для дотримання умов договорів, якими визначено порядок припинення зобов`язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог, через закінчення строку дії таких договорів, проте підтримує висновки суду апеляційної інстанції з цього питання з огляду на таке.

49. За змістом ст.193 ГК суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

50. Відповідно до ст.509 ЦК зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

51. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ч.11 ст.526 ЦК).

52. Згідно з ч.1 ст.626 ЦК договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

53. У ч.1 ст.628 ЦК визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

54. Верховний Суд звертає увагу, що договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК).

55. Статтею 631 ЦК та ч.7 ст.180 ГК передбачено, що строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов`язання сторін, що виникли на основі цього договору. Закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.

56. Згідно зі статтями 598, 599 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом; припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом; зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

57. Статтею 631 ЦК України та частиною сьомою статті 180 Господарського кодексу України (далі - ГК України) передбачено, що строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов`язання сторін, що виникли на основі цього договору. Закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.

58. Аналіз наведених правових норм свідчить про те, що закінчення строку дії договору не є підставою для припинення визначених ним зобов`язань, оскільки згідно зі ст.599 ЦК, ч.1 ст.202 ГК такою підставою є виконання, проведене належним чином.

59. З огляду на те, що закон не передбачає такої підстави, як закінчення строку дії договору, для припинення зобов`язання, яке лишилося невиконаним. Такі висновки зроблено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26.06.2018 у справі №910/9072/17.

60. Верховний Суд зазначає, що договір, який є обов`язковим для його сторін, містить в собі погоджені ними умови, на яких сторони домовилися реалізувати свої права та обов`язки, тобто виконати свою частину зобов`язання. Кожна зі сторін у зобов`язанні після узгодження своєї волі, вираженої у формі договору, має розумні сподівання добросовісного дотримання і виконання домовленостей з боку іншої сторони.

61. Водночас зобов`язання, невиконане боржником перед кредитором у повному обсязі протягом строку дії договору, продовжує своє існування до його повного і належного виконання або ж припинення в регламентований договором спосіб, якщо інше не визначено таким договором або законом. Верховний Суд наголошує, що таке невиконане зобов`язання має виконуватися або припинятися на вже погоджених сторонами у договорі умовах, незважаючи на визначений строк дії такого договору. Закінчення строку дії договору не дає сторонам права відійти від узгоджених в угоді умов, на яких має бути досягнута мета правовідношення, та діяти на свій власний розсуд.

62. Відповідно до ст.601 ЦК та ч.3 ст.203 ГК зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

63. Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у п.63 постанови від 22.01.2021 - №910/11116/19 дійшла висновку, що зарахування зустрічних однорідних вимог є не формою розрахунків, а однією з підстав припинення зобов`язань, врегульованих главою 50 ЦК "Припинення зобов`язань".

64. Згідно з п.5 ч.1 ст.602 ЦК не допускається зарахування зустрічних вимог, зокрема, у випадках, встановлених договором або законом.

65. Суд апеляційної інстанції встановив, що у п.9.7 укладених сторонами цієї справи договорів поставки вугілля встановлено, що жодна із сторін не може передавати свої права і/або обов`язки за договором третій особі, а також здійснювати зарахування зустрічних однорідних вимог без попередньої письмової згоди іншої сторони та відповідного рішення Наглядової ради ПАТ "Центренерго".

66. Отже, укладені сторонами справи договори поставки вугілля містять застереження, яке забороняє здійснювати зарахування зустрічних однорідних вимог, зокрема без попередньої письмової згоди іншої сторони.

67. Водночас суд апеляційної інстанції встановив, що за умовами п.10.1 договору від 12.06.2019 №111/23 ця угода набирає чинності з дати підписання сторонами і отримання сторонами всіх погоджень/затверджень відповідно до чинного законодавства та внутрішніх документів сторін, необхідних для укладення цього договору і діє до 31.07.2019; договір від 18.06.2019 №111/25 - до 31.07.2019; договір від 11.07.2019 №111/31 - до 30.09.2019; договір від 17.07.2019 №111/33 - до 30.11.2019, а в частині розрахунків - до їх повного виконання.

68. ПАТ "Центренерго" звернулося до ДП "Держвуглепостач" зі заявою від 28.10.2021 №08/3435 про зарахування зустрічних однорідних вимог у розмірі 487 038 948,60 грн.

69. Тобто, позивач звернувся до відповідача зі заявою від 28.10.2021 №08/3435 після закінчення строку дії вказаних договорів поставки вугілля.

70. Суд апеляційної інстанції зазначив, що матеріали справи не містять письмової згоди з боку ДП "Держвуглепостач" на проведення зарахування зустрічних однорідних вимог, про які йдеться у вказаній заяві відповідача, як того вимагають умови, погоджені сторонами договорів поставки вугілля в п. п.9.7. Водночас встановив, що ДП "Держвуглепостач" своїми листами від 16.11.2021 №0166/01 та від 14.11.2022 №00053/01 повідомило ПАТ "Центренерго" про те, що заперечує проти проведення зарахування зустрічних однорідних вимог.

71. Заважаючи на такі обставини, Верховний Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що зустрічні грошові вимоги, що виникли в сторін спору на підставі договорів поставки вугілля, можуть бути припиненими зарахуванням зустрічних однорідних вимог виключно в порядку, погодженому сторонами в п.9.7 таких договорів, незважаючи на закінчення строку їх дії, тобто за письмовою згодою іншої сторони, та не могло бути припиненим в будь-який інший спосіб.

72. Наявність в договорі умови, що встановлює порядок припинення зобов`язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог (наявність письмової згоди іншої сторони), та її недотримання повністю відповідає випадку, передбаченого п.5 ч.1 ст.602 ЦК, який виключає правомірність такого зарахування.

73. За таких обставин, Верховний Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що заява ПАТ "Центренерго" від 28.10.2021 №08/3435 про зарахування зустрічних однорідних вимог суперечить вимогам законодавства, а тому наявні підстави для застосування приписів статей 203, 215 ЦК та визнання заяви як одностороннього правочину недійсною.

74. Підсумовуючи, Верховний Суд зазначає, що оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції є правильним по суті і законним, а тому підлягає залишенню без змін з урахуванням мотивів, викладених в цій постанові.

75. Водночас Верховний Суд враховує те, що не погодився з висновками суду апеляційної інстанції щодо однорідності та безспірності зустрічних вимог. Проте такі неправильні висновки не є достатніми аби переважити більш істотні обставини, що вплинули на ухвалення судом апеляційної інстанції рішення по суті спору, з яким погодився Верховний Суд, та які полягають у невідповідності оспорюваного одностороннього правочину узгодженим сторонами спору домовленостям, що закріплені в договорах, на підставі яких виникли спірні зустрічні однорідні вимоги, та п.5 ч.1 ст.602 ЦК.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

76. Відповідно до ч.1 ст.300 ГПК, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

77. Згідно із ч.1 ст.309 ГПК суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених ст.300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

78. Враховуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а постанови суду апеляційної інстанції - без змін.

Судові витрати

79. Оскільки Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, то судові витрати зі сплати судового збору за її подання покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Центренерго" залишити без задоволення.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.10.2023 у справі №911/94/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О. Кібенко

Судді С. Бакуліна

О. Кролевець