Постанова

від 07.02.2024 по справі 910/7699/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 лютого 2024 року

м. Київ

cправа № 910/7699/23

Верховний Суд у складі суддів Касаційного господарського суду:

Огородніка К. М.- головуючого, Жукова С. В., Картере В. І.

за участю секретаря судового засідання Ксензової Г. Є.

за участю розпорядника майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Лтава Град" арбітражного керуючого Каратуна Є. Є. та представниці Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фактор Плюс" - Артамонової К. М.

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Лтава Град"

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 13.06.2023

та постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.10.2023

у справі № 910/7699/23

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фактор Плюс"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лтава Град"

про відкриття провадження у справі про банкрутство

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст заявлених вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фактор Плюс" (далі - ТОВ "ФК "Фактор Плюс", Кредитор) у порядку, визначеному статтею 34 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ), звернулося до Господарського суду міста Києва із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Лтава Град" (далі - ТОВ "Лтава Град", Боржник), оскільки останнє неспроможне сплатити борг у розмірі 115 481 091,85 грн.

Кредитор мотивував заявлені вимоги невиконанням Боржником своїх грошових зобов`язань перед Кредитором за Договором купівлі-продажу земельних ділянок від 14.03.2019 у загальній сумі 15 481 091, 85 грн та за Договором поруки від 14.03.2019 б/н у розмірі 100 000 000,00 грн.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Господарський суд міста Києва ухвалою від 13.06.2023, залишеною без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 17.10.2023, відкрив провадження у справі № 910/7699/23 про банкрутство ТОВ "Лтава Град"; визнав ТОВ "ФК "Фактор Плюс" кредитором Боржника на загальну суму 115 568 231,85 грн; ввів мораторій на задоволення вимог кредиторів та процедуру розпорядження майном Боржника; призначив розпорядником майна Боржника арбітражного керуючого Каратуна Євгена Євгеновича; вирішив інші процедурні питання.

Ухвала місцевого господарського суду мотивована тим, що загальна сума підтверджених непогашених грошових вимог Кредитора до Боржника складає 115 481 091,85 грн, натомість Боржником не надано суду доказів погашення такої заборгованості у відповідності до положень частини третьої статті 39 КУзПБ.

Суд апеляційної інстанції, перевіривши підстави виникнення грошових зобов`язань, їх розмір та строк виконання, дійшов висновку, що місцевий господарський суд законно і обґрунтовано відкрив провадження у справі про банкрутство Боржника із одночасним визнанням грошових вимог Кредитора у заявленому ним розмірі.

При цьому під час здійснення апеляційного провадження суд апеляційної інстанції розглянув та задовольнив: (1) клопотання представника Боржника про долучення до матеріалів справи копії позовної заяви ТОВ "Лтава Град" до ТОВ "ФК "Фактор Плюс" про визнання договору недійсним; (2) клопотання представника ТОВ "ФК "Фактор Плюс" про приєднання документів до матеріалів справи; (3) клопотання розпорядника майна Боржника про долучення документів; (4) клопотання представника Боржника про долучення доказів (копії листа Акціонерного товариства Акціонерно-комерційного банку "Львів" № 939БТ/1-25/1 від 28.09.2023, копії листа ТОВ "Мітлен Юкрейн" від 13.10.2023 та копії листа ТОВ "Лігал Супорт" від 10.10.2023.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

ТОВ "Лтава Град" (скаржник) подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить ухвалу Господарського суду міста Києва від 13.06.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.10.2023 у справі № 910/7699/23 скасувати.

Касаційна скарга Боржника подана з підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, що полягають у застосуванні судом апеляційної інстанції норм права без урахування висновку Верховного Суду щодо їх застосування у подібних правовідносинах, а саме:

- положень частини шостої статті 39 КУзПБ щодо встановлення наявності спору про право (постанови Верховного Суду від 23.06.2020 у справі №910/1067/19, від 13.08.2020 у справі № 910/4658/20, від 19.08.2020 у справі № 910/2522/20, від 16.09.2020 у справі № 911/593/20, від 15.10.2020 у справі № 922/1174/20, від 25.11.2020 у справі № 910/5799/20);

- правового висновку, за змістом якого для дослідження судами обставин наявності спору щодо заявленої заборгованості необхідною є перевірка можливості, пов`язаної із отриманням копії ухвали суду про прийняття заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство до розгляду, надати Боржнику відзив та заперечення щодо вимог ініціюючого кредитора (постанова Верховного Суду від 06.08.2020 у справі № 910/126/20);

- правової позиції про те, що неналежним чином засвідчені документи є недопустимими доказами у справі (постанова Верховного Суду від 11.07.2018 у справі № 904/8549/17).

Скаржник стверджує про ухвалення оскаржуваних судових рішень із порушенням норм процесуального закону з огляду на неповноту з`ясування судами обставин щодо:

(1) перевірки можливості Боржника виконати зобов`язання по Договору купівлі-продажу земельних ділянок (Боржник неодноразово намагався виконати такі зобов`язання, докази чого надані до апеляційної скарги, проте ініціюючий кредитор закрив рахунки та не приймав виконання зобов`язання; крім того у матеріалах справи наявні листи ТОВ "Мітлен Юкрейн" від 13.10.2023 та ТОВ "Лігал Супорт" від 10.10.2023 про готовність у будь-який час надати фінансову допомогу ТОВ "Лтава Град" у розмірі 7 000 000,00 грн та 8 000 000,00 грн відповідно;

(2) не врахування наявності заперечень Боржника щодо суми заборгованості за Договором купівлі-продажу земельних ділянок (щодо стягнення інфляційних витрат у розмірі 4 526 324,73 грн), оскільки прострочення виконання зобов`язання згідно цього Договору купівлі-продажу сталося не з вини боржника;

(3) не надання Боржником до суду відзиву на заяву про відкриття провадження у справі про банкрутство, у зв`язку з тим, що він не був повідомлений про подання такої заяви, а ухвалу суду від 23.05.2023 про її прийняття до розгляду та призначення підготовчого судового засідання не отримував, адже 30.05.2023 ТОВ "Лтава Град" змінило місце реєстрації;

(4) наявності поданого Боржником позову про визнання договору поруки недійсним, при чому до відкриття провадження у цій справі Боржник не знав про існування такого договору; спірний договір має ознаки фіктивного правочину, при чому на момент його укладання заборгованість позичальника вже існувала, договір позики не виконувався і заборгованість була прострочена; у бухгалтерському обліку Боржника заборгованості у розмірі 100 000 000,00 грн за Договором поруки не відображено;

(5) неналежного завірення копій договорів, які містяться в матеріалах справи, що свідчить про ухвалення судових рішень на підставі недопустимих доказів.

Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі

ТОВ "ФК "Фактор Плюс" подало відзив, у якому просить відмовити у задоволенні касаційної скарги з викладених у відзиві підстав, оскаржувані судові рішення залишити без змін.

За змістом поданого відзиву Кредитор визначив підставами для відмови у задоволенні касаційної скарги, зокрема, таке: (1) відсутність допустимих, достатніх та/або належних доказів щодо фінансової можливості Боржника виконати зобов`язання по Договору купівлі-продажу земельних ділянок від 14.03.2019 (зокрема довідка з рахунку приватного/державного нотаріуса про депозит Боржника на суму 10 954 767,12 грн за цим Договором); (2) підтвердження Боржником факту укладання Договору купівлі-продажу земельних ділянок від 14.03.2019 та наявності заборгованості перед ТОВ "ФК "Фактор Плюс" у розмірі 10 954 767,12 грн; (3) невідповідність дійсності обставин, що Боржник неодноразово намагався виконати зобов`язання згідно вказаного Договору, а Ініціюючий кредитор не приймав його виконання; (4) наявності доказів надсилання 10.08.2021 ТОВ "ФК "Фактор Плюс" на адресу ТОВ "Лтава Град" Вимоги вих. № 10/08-21-1 про усунення порушення (Повідомлення про порушення основного зобов`язання) із зазначенням відповідних реквізитів, чим спростовуються доводи скаржника про ненадання нових банківських реквізитів, як і його аргументи про те, що ініціюючий кредитор жодного разу не звертався до Боржника із вимогою чи претензією сплатити заборгованість за вказаним вище Договором; зазначене повідомлення також свідчить про те, що лист Акціонерного комерційного банку "Львів" №156-18/19 від 20.12.2021 не є належним, достатнім та допустимим доказом щодо причини не сплати заборгованості відповідної Боржника у сумі 10 954 767,12 грн; (5) безпідставність посилання Боржника щодо не надання судом апеляційної інстанції оцінки та не врахування листа ТОВ "Мітлен Юкрейн" від 13.10.2023 про готовність надати фінансову допомогу Боржнику, оскільки останнім не надано доказів наявності грошових коштів на банківських рахунках вказаного контрагента та будь-яких інших документів, що підтверджують його платоспроможність; (6) питання щодо "невідображення" у бухгалтерському обліку Боржника заборгованості у розмірі 100 000 000,00 грн за Договором поруки №б/н від 14.03.2019 є питанням до колишнього керівництва (учасників) ТОВ "Лтава Град", а не до Ініціюючого кредитора, який надав до суду першої інстанції оригінали для огляду, а завірені належним чином копії документів долучив до заяви про відкриття провадження у цій справі; (7) посилання ТОВ "Лтава Град" щодо фіктивності Договору поруки є безпідставними та базуються на припущеннях, які не підтверджені жодними доказами; (8) посилання скаржника щодо того, що суди прийняли рішення на підставі недопустимих доказів, які не були належним чином завірені - є недостовірними та спростовується тим, що усі копії документів були належно завірені, прошиті та скріплені підписом представника ТОВ "ФК "Фактор Плюс" - адвоката Артамонової К.А., а оригінали зазначених документів були надані судам попередніх інстанцій для огляду у судових засіданнях у цій справі.

Касаційне провадження

10.11.2023 до касаційного суду надійшла касаційна скарга ТОВ "Лтава Град".

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №910/7699/23 визначено склад колегії суддів: Огороднік К.М. - головуючий, Жуков С.В., Картере В.І., що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.11.2023.

Верховний Суд ухвалою від 28.11.2023, серед іншого, відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "Лтава Град" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 13.06.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.10.2023 у справі № 910/7699/23, призначив її до розгляду на 10.01.2024 о 11:15 год.

09.01.2024 ТОВ "Лтава Град" подало до Верховного Суду клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з зайнятістю його представника - адвоката Григорчук І.О. в іншому судовому процесі в Господарському суді міста Києва.

Верховний Суд ухвалою від 10.01.2024 задовольнив клопотання ТОВ "Лтава Град" та відклав розгляд касаційної скарги на 31.01.2024 о 11:40 год.

До початку судового засідання 31.01.2024 ТОВ "Лтава Град" подало до Верховного Суду клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з хворобою адвоката Григорчук І.О. на Covid, що підтверджується Оглядом лікаря - спеціаліста Некомерційного КП "Київська міська клінічна лікарня №12" від 31.01.2024.

Верховний Суд ухвалою від 31.01.2024 задовольнив клопотання ТОВ "Лтава Град" та відклав розгляд касаційної скарги на 07.02.2024 о 11:50 год.

06.02.2024 ТОВ "Лтава Град" подало до Верховного Суду клопотання про перенесення судового засідання на іншу дату у зв`язку із погіршенням стану здоров`я представниці Боржника, спричиненого наслідками захворювання на SARS-Cov-2.

У судове засідання 07.02.2024 з`явилися розпорядник майна Боржника та представник Кредитора, які надали пояснення по суті вимог та доводів касаційної скарги. Боржник явку повноважних представників не забезпечив, подавши зазначене вище клопотання про перенесення судового засідання на іншу дату.

Розглянувши вказане клопотання, Верховний Суд вирішив за необхідне відмовити у його задоволенні, оскільки наведені Боржником обставини не підпадають під визначені частиною другою статті 202 ГПК України підстави для відкладення у судовому засіданні розгляду справи. При цьому Верховний Суд двічі відкладав розгляд справи за клопотанням Боржника.

Верховний Суд враховує, що Боржник був належним чином повідомлений про дату, час і місце призначеного на 07.02.2024 засідання суду касаційної інстанції у цій справі та скористався своїм правом на подання відзиву на касаційну скаргу. Водночас процесуальний закон не містить положень щодо обов`язкового здійснення касаційного розгляду за участю представників учасників справи, участь учасників справи та / або їх представників у судовому засіданні судом касаційної інстанції у цій справі обов`язковою не визнавалася, матеріали справи є достатніми для перевірки правильності застосування та дотримання судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Обставини справи, встановлені судом апеляційної інстанції

14.03.2019 між ТОВ "ФК "Фактор Плюс" (Продавець) та ТОВ "Лтава Град" (Покупець) було укладено Договір купівлі-продажу земельних ділянок, що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Джуринською Л. В. за реєстровим № 531 (далі - Договір купівлі-продажу), за умовами пункту 1 якого Продавець як Іпотекодержатель за Договором відступлення права вимоги за іпотечним договором, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Джуринською Л. В. 11.03.2019 за реєстровими №№514, 515, згідно статті 38 Закону України "Про Іпотеку" та на підставі Дублікату Іпотечного договору, посвідченого 07.07.2009 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Юрченко В.В. за реєстровим №1392, виданого 14.03.2019 державним нотаріусом Київського державного нотаріального архіву Гуль Л. О. за реєстровим № 1-76, передає у власність, а Покупець приймає у власність наступні земельні ділянки, що розташовані за адресою: Харківська обл., м. Харків, вул. Плеханівська, 128, а саме:

кадастровий номер 6310136900:03:001:0004, загальна площа 4,9414 га, цільове призначення: землі житлової та громадської забудови; для будівництва та подальшої експлуатації адміністративних, складських, торгівельних, побутових та інших об`єктів комерційного призначення з вбудованими і прибудованими приміщеннями, об`єктів інфраструктури;

кадастровий номер 6310136900:03:002:0010, загальна площа 5,2491 га, цільове призначення: землі житлової та громадської забудови; для будівництва та подальшої експлуатації адміністративних, складських, торгівельних, побутових та інших об`єктів комерційного призначення з вбудованими і прибудованими приміщеннями, об`єктів інфраструктури.

Умовами Договору купівлі-продажу також встановлено, що:

- земельні ділянки відчужуються Продавцем на підставі Дублікату Іпотечного договору, посвідченого 07.07.2009 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Юрченко В. В. за реєстровим №1392, виданого 14.03.2019 державним нотаріусом Київського державного нотаріального архіву Гуль Л. О. за реєстровим №1-76. Земельні ділянки відчужуються без зміни їх цільового призначення (пункт 2 Договору купівлі-продажу);

- вартість земельної ділянки кадастровий номер 6310136900:03:001:0004, загальна площа 4,9414 га, що відчужується, відповідно до Звіту про експертну грошову оцінку земельної ділянки, складеного 25.02.2019 суб`єктом оціночної діяльності ТОВ "Естейт-Експерт", становить 5 311 995,12 грн, без ПДВ, а вартість земельної ділянки кадастровий номер 6310136900:03:002:0010, загальна площа 5,2491 га, що відчужується відповідно до Звіту про експертну грошову оцінку земельної ділянки, складеного 25.02.2019, суб`єктом оціночної діяльності ТОВ "Естейт-Експерт", становить 5 642 772,00 грн, без ПДВ (згідно умов пункту 3 Договору купівлі-продажу);

- продаж земельних ділянок вчинено за 10 955 000,00 грн, без ПДВ, які Покупець зобов`язаний сплатити Продавцю не пізніше 31.12.2019, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Продавця. З рівнем ринкових цін на аналогічні земельні ділянки, на момент відчуження сторони обізнані. Ціну Сторони вважають справедливою, її розмір не пов`язаний зі збігом важких для сторін обставин (згідно умов пункту 4 Договору купівлі-продажу);

- відчуження земельних ділянок відбувається з наявними обтяженнями Продавця, як Іпотекодержателя, згідно Договору відступлення права за Іпотечним договором, посвідченого 07.07.2009 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Юрченко В. В. за реєстровим №1392, які будуть припинені одразу після повного виконання Боржником зобов`язань пункту 4 цього Договору (пункт 8 Договору купівлі-продажу);

01.06.2020 між Кредитором та Боржником було укладено Додаткову угоду № 1 до Договору купівлі-продажу, відповідно до пункту 1 якої ТОВ "ФК "Фактор Плюс" та ТОВ "Лтава Град" дійшли згоди викласти пункт 4 цього Договору у такій редакції: "4. Продаж земельних ділянок вчинено за 10 954 767 (десять мільйонів дев`ятсот п`ятдесят чотири тисячі сімсот шістдесят сім) гривень 12 коп., без ПДВ, які Боржник зобов`язаний сплатити Ініціюючому кредитору не пізніше 31.05.2021 року, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Продавця. З рівнем ринкових цін на аналогічні земельні ділянки, на момент відчуження сторони обізнані. Ціну Сторони вважають справедливою, її розмір не пов`язаний зі збігом важких для сторін обставин".

Станом на дату звернення до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ "Лтава Град", Боржником не виконано вимоги пункту 4 Договору купівлі-продажу у повному обсязі та не перераховано грошові кошти у сумі 10 954 767,12 грн на рахунок Кредитора.

Внаслідок порушення Боржником умов Договору купівлі-продажу щодо перерахування грошових коштів у зазначеній сумі, Кредитор скористався правом, визначеним статтею 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), щодо сплати Боржником штрафних санкцій у вигляді нарахування індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

У зв`язку з цим, Кредитором було подано до місцевого суду розрахунок на прострочену суму 10 954 767,12 грн за Договором купівлі-продажу, з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, відповідно до частини другої статті 625 ЦК України.

Крім того, 14.03.2019 між ТОВ "ФК "Фактор Плюс" (Кредитором), Боржником (Поручитель) та Приватним акціонерним товариством "Мульті Весте Україна 2" (далі - ПрАТ "Мульті Весте Україна 2") було укладено Договір поруки №б/н (далі - Договір поруки), відповідно до умов якого:

- ТОВ "Лтава Град" поручається перед Кредитором за виконання зобов`язань ПрАТ "Мульті Весте Україна 2", як солідарний Боржник, у розмірі 100 000 000,00 грн (підпункт 1.1 Договору поруки);

- розмір зобов`язань ПрАТ "Мульті Весте Україна 2" визначається відповідно до Основної Угоди (підпункт 1.2 Договору поруки).

Основна Угода - це Угода про надання позики від 16.12.2007, укладена між MULTI SPAIN MANAGEMENT, S.A. (попередня назва - Multi Development Spain, S.A.), та ПрАТ "Мульті Весте Україна 2" (попередня назва - Закрите акціонерне товариство "Мульті Весте Україна 2"), з усіма діючими та такими, що можуть бути внесені у майбутньому змінами та доповненнями до нього.

15.02.2019 між MULTI SPAIN MANAGEMENT, S. А. (попередня назва - Multi Development Spain, S. А.) та Кредитором було укладено Правочин про відступлення права вимоги до ПрАТ "Мульті Весте Україна 2" за Угодою про надання позики від 16.12.2007р. у сумі 19 863 654,52 євро, що складається з 13 007 000,00 євро основної суми позики та 6 856 564,52 євро процентів.

У преамбулі Договору поруки Кредитор, Боржник та ПрАТ "Мульті Весте Україна 2" зазначили, що станом на дату укладення цього Договору (14.03.2019) розмір заборгованості ПрАТ "Мульті Весте Україна 2" становить 13 007 000,00 євро за основною сумою позики та 6 856 564,52 євро за процентами, а всього 19 863 654,52 євро).

Умовами Договору поруки також визначено, що:

- порука в обсязі, визначеному пунктом 1.1 цього Договору, поширюється на зобов`язання ПрАТ "Мульті Весте Україна 2" із врахуванням Основної Угоди, а також змін та/або доповнень до неї з моменту набрання ними чинності. Поручитель погоджується, що усі інші зміни до Основної Угоди, що можуть бути внесені у майбутньому, не є такими, що збільшують обсяг відповідальності Поручителя, оскільки граничний розмір відповідальності Поручителя визначений у пункті 1.1 цього Договору. Порукою забезпечуються зобов`язання ПрАТ "Мульті Весте Україна 2" з врахуванням змін до Основної Угоди, що можуть бути внесені у майбутньому без необхідності їх попереднього чи наступного ознайомлення чи погодження із Поручителем. Поручитель дає згоду забезпечувати виконання зобов`язань іншим боржником за Основною Угодою у випадку переведення боргу, правонаступництва або в інших випадках, передбачених законодавством України (згідно пункту 1.3 Договору поруки);

- Поручитель ознайомлений з умовами Основної угоди, Додаткової угоди № 7, Правочину про уступку права вимоги та всіма іншими документами, шо підтверджують заборгованість ПрАТ "Мульті Весте Україна 2", ніяких заперечень, а також непорозумінь щодо їх положень не має (згідно пункту 1.4 Договору поруки);

- зобов`язання Поручителя перед Кредитором є безумовними і ніяких додаткових умов, окрім передбачених цим Договором не потребують. Поручитель відповідає перед Кредитором у тому ж обсязі, що й ПрАТ "Мульті Весте Україна 2" з урахуванням положень пункту 1.1 цього Договору (згідно пункту 1.5 Договору поруки);

- Поручитель вправі в день настання строку виконання зобов`язання ПрАТ "Мульті Весте Україна 2" здійснити його належне виконання за ПрАТ "Мульті Весте Україна 2" повністю або частково (згідно пункту 2.1 Договору поруки);

- Поручитель зобов`язаний належно виконати зобов`язання ПрАТ "Мульті Весте Україна 2" у розмірі, передбаченому пунктом 1.1 цього Договору, у випадку та з моменту виникнення заборгованості ПрАТ "Мульті Весте Україна 2" у зв`язку із порушенням умов Основної Угоди чи неможливістю виконання ним його зобов`язань (ліквідація, відсутність коштів, банкрутство, інші боргові чи кредитні зобов`язання, тощо) (згідно пункту 2.3 Договору поруки).

З наявних у матеріалах справи доказів судом апеляційної інстанції встановлено, що Боржником не було виконано зобов`язання за Договором поруки щодо сплати на користь Кредитора заборгованості у сумі 100 000 000,00 грн.

Несплата Боржником боргу за Договором купівлі-продажу та Договором поруги у загальному розмірі 115 481 091,85 грн стала причиною звернення Кредитором до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Розгляд касаційної скарги і позиція Верховного Суду

Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи в межах підстав оскарження та правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд дійшов таких висновків.

Предметом касаційного розгляду є питання правомірності відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ "Лтава Град" за заявою ТОВ "ФК "Фактор Плюс".

Відповідно до частини першої статті 2 КУзПБ провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, ГПК України, іншими законами України.

Згідно статті 1 КУзПБ для цілей цього Кодексу терміни вживаються в такому значенні:

неплатоспроможність - це неспроможність боржника виконати після настання встановленого строку грошові зобов`язання перед кредиторами не інакше, як через застосування процедур, передбачених цим Кодексом;

грошове зобов`язання (борг) - зобов`язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України.

За частиною другою статті 8 КУзПБ право на звернення до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство мають боржник, кредитор.

Частиною першою, третьою статті 34 КУзПБ унормовано, що заява про відкриття провадження у справі про банкрутство подається, серед інших, кредитором у письмовій формі та повинна містити, зокрема: виклад обставин, що є підставою для звернення до суду; перелік документів, що додаються до заяви; відомості про розмір вимог кредитора до боржника із зазначенням окремо розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає сплаті.

Обов`язком ініціюючого кредитора є надання суду достатніх належних доказів існування непогашеного грошового зобов`язання боржника перед кредитором з метою виключення у майбутньому розумних сумнівів інших кредиторів боржника в обґрунтованості відкриття провадження у справі про банкрутство (постанова Верховного Суду від 18.02.2021 у справі №904/3251/20).

Наявність боргу при ініціюванні справи про банкрутство підтверджується доказами у відповідному обсязі, виходячи з правової природи правовідносин між боржником та кредитором.

Заявлені у справі про банкрутство грошові вимоги до боржника можуть підтверджуватися первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору (висновок Верховного Суду у постанові від 20.06.2019 у справі № 915/535/17).

Порядок відкриття провадження у справі про банкрутство регламентований статтею 39 КУзПБ, згідно частини першої якої перевірка обґрунтованості вимог заявника, а також з`ясування наявності підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство здійснюються господарським судом у підготовчому засіданні, яке проводиться в порядку, передбаченому цим Кодексом. Неявка у підготовче засідання сторін та представника державного органу з питань банкрутства, а також відсутність відзиву боржника не перешкоджають проведенню засідання.

У підготовчому засіданні господарський суд розглядає подані документи, заслуховує пояснення сторін, оцінює обґрунтованість заперечень боржника, вирішує інші питання, пов`язані з розглядом справи (частина друга статті 39 КУзПБ).

Якщо провадження у справі відкривається за заявою кредитора, господарський суд перевіряє можливість боржника виконати майнові зобов`язання, строк яких настав. Боржник може надати підтвердження спроможності виконати свої зобов`язання та погасити заборгованість (частина третя статті 39 КУзПБ).

За результатами розгляду заяви про відкриття провадження у справі та відзиву боржника господарський суд постановляє ухвалу про: відкриття провадження у справі; відмову у відкритті провадження у справі (частина п`ята статті 39 КУзПБ).

Господарський суд відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо: вимоги кредитора свідчать про наявність спору про право, який підлягає вирішенню у порядку позовного провадження; вимоги кредитора (кредиторів) задоволені боржником у повному обсязі до підготовчого засідання суду (частина шоста статті 39 КУзПБ).

Системний аналіз статей 1, 8, 34, 39 КУзПБ свідчить, що правовими підставами для відкриття провадження у справі про банкрутство є: наявність грошового зобов`язання боржника перед кредитором, строк виконання якого сплив на дату звернення кредитора до суду; відсутність між кредитором та боржником спору про право стосовно заявлених вимог; не задоволення боржником у повному обсязі вимог ініціюючого кредитора до підготовчого засідання суду.

Отже, основним завданням підготовчого засідання господарського суду у розгляді заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство є: перевірка обґрунтованості вимог заявника (заявників) на предмет відповідності таких вимог поняттю "грошового зобов`язання" боржника перед ініціюючим кредитором; встановлення наявності/відсутності спору про право; встановлення обставин задоволення таких вимог до проведення підготовчого засідання у справі (висновки Верховного Суду у постанові від 13.08.2020 у справі № 910/4658/20).

Колегія суддів керується й іншими усталеними висновками Верховного Суду щодо застосування положень статті 39 КУзПБ, що полягають у такому.

З огляду на важливі правові наслідки відкриття провадження у справі про банкрутство, які, крім заявника та боржника, стосуються невизначеного кола осіб - потенційних кредиторів боржника, ухваленню відповідного рішення суду має передувати системний аналіз обставин, пов`язаних із правовідносинами, з посиланням на які заявник обґрунтовує свої вимоги до боржника на підставі поданих доказів. Лише після з`ясування та перевірки таких обставин суд може встановити обґрунтованість вимог кредитора до боржника, а також наявність чи відсутність спору про право у цих правовідносинах, як передумови для відкриття провадження у справі (висновок Верховного Суду у постанові від 16.02.2021 у справі № 911/2042/20).

Законодавство не містить переліку будь-яких критеріїв для висновку про існування спору про право, тому в кожному конкретному випадку в залежності від змісту правовідносин суд повинен оцінити форму вираження відповідної незгоди учасників провадження на предмет існування спору (висновок Верховного Суду у постанові від 15.10.2020 у справі №922/1174/20).

Відсутність спору про право, в розрізі процедури банкрутства, полягає у відсутності неоднозначності у частині вирішення питань щодо сторін зобов`язання, суті (предмету) зобов`язання, підстави виникнення зобов`язання, суми зобов`язання та структури заборгованості, а також строку виконання зобов`язання тощо (висновок Верховного Суду у постанові від 13.08.2020 у справі № 910/4658/20).

Заперечення боржника щодо вимог заявника у вигляді позову, предметом якого є оспорення боржником обставин, на яких ґрунтуються вимоги кредитора, який подано до суду до подання заяви кредитора про відкриття провадження у справі про банкрутство беззаперечно свідчить про наявність спору про право, у розумінні положень частини шостої статті 39 КУзПБ (висновок Верховного Суду у постанові від 16.09.2020 у справі № 911/593/20).

Тобто, задля уникнення зловживання боржником своїми правами і створення спору заради спору, спрямованого на ухилення від відкриття провадження у справі про банкрутство, необхідною умовою оспорення в судовому порядку вимог ініціюючого кредитора є те, що таке оспорення має відбуватись до подання заяви кредитора про відкриття провадження у справі про банкрутство (висновок Верховного Суду у постанові від 10.11.2021 у справі №916/1101/21).

Водночас правова категорія "спору про право", яку з`ясовує суд у підготовчому засіданні перед відкриттям провадження у справі про банкрутство, може бути виражена як в процесуальній формі, про що свідчать судові акти, так і матеріально-правовій формі, що підтверджується юридичними фактами, які дозволяють зробити обґрунтований висновок про наявність суперечностей (розбіжностей) у складі вимог кредитора, а відтак відсутності можливості, на цій стадії судового провадження, встановити дійсний стан суб`єктивного права кредитора та кореспондуючого йому суб`єктивного обов`язку боржника (висновок Верховного Суду у постанові від 16.02.2021 у справі № 911/2042/20).

З огляду на викладене, колегія суддів враховує сталу та послідовну практику Верховного Суду щодо застосування статті 39 КУзПБ, згідно якої встановлення відсутності спору про право щодо вимог ініціюючого кредитора є обов`язковою умовою для відкриття провадження у справі про банкрутство боржника.

При цьому наявність спору про право, згідно наведених вище правових висновків Верховного Суду, може бути виражена у двох формах:

(1) процесуальній (наявності позову, який поданий до ініціювання кредитором справи про банкрутство та предметом якого є оспорення боржником обставин, на яких ґрунтуються вимоги цього кредитора);

(2) матеріально-правовій (відсутність можливості встановити дійсний стан суб`єктивного права кредитора та кореспондуючого йому суб`єктивного обов`язку боржника).

З матеріалів цієї справи судом апеляційної інстанції встановлено (детально зазначено вище в описовій частині цієї постанови), що Кредитор ініціював питання відкриття провадження у справі про банкрутство Боржника з підстав невиконання останнім своїх грошових зобов`язань за Договором купівлі-продажу у загальній сумі 15 481 091, 85 (з них ? 10 954 767,12 грн основний борг, решта 4 526 324,73 грн ? нарахування інфляційних втрат та 3% річних) та за Договором поруки в сумі 100 000 000,00 грн.

Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що апеляційним господарським судом досліджено умови Договору купівлі-продажу та Договору поруки, на підставі яких виникли зобов`язальні правовідносини, та за результатом аналізу змісту цих договорів встановлено, серед іншого, статус їх сторін, предмет зобов`язань та підстави їх виникнення, суми зобов`язань та строк їх виконання.

За результатом такого дослідження суд апеляційної інстанції встановив, що наявний борг Боржника перед Кредитором є доказово підтвердженим та на дату підготовчого засідання не погашеним, що є достатніми підставами для відкриття провадження у справі про банкрутство у порядку вимог статті 39 КУзПБ, висновку про що дійшов місцевий господарський суд.

Верховний Суд бере до уваги, що Боржник за змістом своєї касаційної скарги підтверджує факт укладання Договору купівлі-продажу та наявність за ним заборгованості перед Кредитором за основним боргом у розмірі 10 954 767,12 грн, натомість заперечує (не визнає) розмір кредиторських вимог за цим Договором щодо стягнення інфляційних втрат у розмірі 4 526 324,73 грн, а також вимоги за Договором поруки у сумі 100 000 000,00 грн.

Заперечуючи обґрунтованість зазначеної частини заборгованості (щодо відповідальності за прострочення за Договором купівлі-продажу та в цілому заборгованості за Договором поруки) Боржник стверджує, що відповідні вимоги Кредитора свідчать про наявність спору про право, що полягає у такому:

(1) спірному нарахуванні інфляційних витрат у розмірі 4 526 324,73 грн, оскільки прострочення виконання зобов`язання згідно Договору купівлі-продажу сталося не з вини Боржника;

(2) зверненні Боржником із позовом про визнання Договору поруки недійсним з підстав його фіктивності, що відбулось після відкриття провадження у цій справі, оскільки Боржник не знав про існування такого договору.

Верховний Суд зауважує, що зазначені самим же Боржником обставини щодо звернення ним до суду із позовом про визнання недійсним Договору поруки (на підставі якого ґрунтується лише частина заявлених вимог кредитора) після ініціювання цієї справи про банкрутство, не можуть слугувати підставою для висновку про наявність спору про право, вираженого у процесуальній формі. Принагідно колегія суддів акцентує, що Боржник, після вирішення у судовому порядку спору про визнання недійсним Договору поруки та у разі задоволення позову, не позбавлений можливості звернутися із відповідною заявою до господарського суду, у провадженні якого перебуває ця справа про банкрутство, та скорегувати розмір вимог ініціюючого Кредитора.

У свою чергу, наявності спору про право у матеріально-правовій формі (зокрема щодо суми зобов`язання, структури заборгованості чи щодо строку виконання зобов`язання) як за Договором поруки, так і за Договором купівлі-продажу, судами не встановлено.

Беручи до уваги недоведеність факту, що вимоги Кредитора свідчать про наявність спору про право, та враховуючи, що матеріалами справи не підтверджено, а судами не встановлено обставин задоволення Боржником у повному обсязі заявлених Кредитором вимог до підготовчого судового засідання, у суду першої інстанції були відсутні правові підстави для відмови у відкритті провадження у справі про банкрутство Боржника.

Таким чином, висновок судів про наявність підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство Боржника Верховний Суд вважає правомірним, оскільки він ґрунтується на повно та об`єктивно встановлених обставинах, належним чином оцінених доказах та повністю узгоджується з приписами чинного законодавства, зокрема статті 39 КУзПБ.

Подані Боржником до суду апеляційної інстанції докази та пов`язані з ними доводи (щодо намагання та можливості виконання Боржником зобов`язань за Договором купівлі-продажу у розмірі 10 954 767, 12 грн; щодо підтвердження листом Акціонерного комерційного банку "ЛЬВІВ" № 156-18/19 від 20.12.2021 неможливості здійснення платежів на відповідний рахунок, оскільки такий не обслуговується у зв`язку із припиненням договірних відносин; готовності надати фінансову допомогу Боржнику у розмірі 7 000 000,00 грн згідно листа від 13.10.2023 ТОВ "Мітлен Юкрейн" тощо) не можуть свідчити про невірне застосування судами попередніх інстанцій норм статті 39 КУзПБ, адже такі доводи не спростовують встановленого судами факту невиконання Боржником обов`язку зі сплати вартості земельних ділянок до 31.05.2021 згідно умов Додаткової угоди № 1 до Договору купівлі-продажу, як і факту незадоволення Боржником у повному обсязі заявлених Кредитором вимог на дату підготовчого засідання, зокрема й за основною заборгованістю згідно вказаного Договору.

Водночас доводи скаржника в цій частині підлягають відхиленню як такі, що спрямовані на переоцінку доказів та встановлення інших фактичних обставин справи, що, у свою чергу, виходить за межі встановленої законом компетенції Верховного Суду в силу статті 300 ГПК України.

Аргументи скаржника про те, що Кредитор жодного разу не звертався до Боржника із вимогою чи претензією сплатити заборгованість за Договором купівлі-продажу, як і доводи про необізнаність з наявністю нового рахунку спростовуються наявними у справі доказами направлення Кредитором 10.08.2021 на юридичну адресу Боржника цінного листа із Вимогою про усунення порушення (повідомлення про порушення основного зобов`язання), що містило вимогу про необхідність погашення наявної заборгованості у сумі 10 954 767,12 грн та нові банківські реквізити для перерахування коштів.

Ураховуючи зазначене у сукупності, колегія суддів відхиляє з підстав необґрунтованості доводи скаржника про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм статті 39 КУзПБ.

Таким чином, відсутні підстави вважати, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень судами не було враховано наведених вище висновків Верховного Суду щодо застосування положень статті 39 КУзПБ у питанні порядку розгляду в підготовчому засіданні заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство, адже зміст таких висновків повністю узгоджується із здійсненим судами правозастосуванням.

Інші доводи скаржника про невірне застосування зазначених норм права через неврахування висновків Верховного Суду щодо їх застосування у подібних правовідносинах (постанови від 23.06.2020 у справі № 910/1067/19, від 19.08.2020 у справі № 910/2522/20, від 16.09.2020 у справі № 911/593/20, від 25.11.2020 у справі № 910/5799/20), колегія суддів відхиляє, оскільки відмінність правозастосування цих норм у вказаних судових рішеннях та у цій справі зумовлена неоднаковими фактичними обставинами справ, встановленими судами, за іншими поданими сторонами та оціненими судами доказами, у залежності від яких (обставин і доказів) й прийнято судове рішення, що виключає подібність названих справ, зокрема, за змістовним критерієм.

Посилання скаржника на висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 06.08.2020 у справі № 910/126/20, та пов`язані з цим доводи щодо неможливості надання Боржником до суду відзиву на заяву про відкриття провадження у справі про банкрутство через його неналежне повідомлення (що унеможливило дослідження місцевим господарським судом питання наявності спору про право) касаційний суд визнає неспроможними з огляду на їх невідповідність обставинам справи. Так, матеріали справи містять докази направлення поштовим повідомленням на юридичну адресу Боржника як копії заяви Кредитора про відкриття провадження у справі (направлено 16.05.2023), так і копії ухвали суду від 23.05.2023 про прийняття такої заяви до розгляду (направлено 24.05.2023). Натомість, у матеріалах справи відсутні клопотання/заява Боржника про зміну свого місцезнаходження (що є обов`язком згідно вимог частини сьомої статті 120 ГПК України), більш того скаржник сам стверджує про таку зміну лише 30.05.2023, що не може свідчити про неналежне його повідомлення про час, дату і місце судового засідання.

Аргументи скаржника про ухвалення судових рішень на підставі недопустимих доказів через неналежне завірення копій договорів, колегія суддів відхиляє за безпідставністю, адже наявні у справі копії документів прошиті та скріплені підписом представниці Кредитора - адвоката Артамонової К.А., а їх оригінали надавались судам попередніх інстанцій для огляду у судових засіданнях, що обґрунтовано зазначено у відзиві на касаційну скаргу.

З урахуванням наведеного вище, колегія суддів вважає, що висновок судів про наявність підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства ґрунтується на встановлених обставинах і оцінених судами доказах, натомість доводи касаційної скарги фактично зводяться до необхідності переоцінки цих доказів та обставин, що відповідно до приписів статті 300 ГПК України не відноситься до повноважень суду касаційної інстанції.

Таким чином, оскаржувані судові рішення ухвалені у відповідності до норм чинного законодавства, тому доводи скаржника про невірне застосування судами норм матеріального та процесуального права Верховний Суд відхиляє з підстав їх необґрунтованості.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Переглянувши у касаційному порядку в межах доводів та вимог касаційної скарги оскаржувані судові рішення у справі, Верховний Суд не встановив порушення чи невірного застосування норм права, на які посилався скаржник.

Згідно зі статтею 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

На підставі викладеного та беручи до уваги межі перегляду справи судом касаційної інстанції в порядку статті 300 ГПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги Боржника та необхідність залишення оскаржуваних судових рішень у цій справі без змін.

Розподіл судових витрат

У зв`язку з відмовою у задоволенні касаційної скарги, витрати зі сплати судового збору за її подання і розгляд залишаються за скаржником.

Керуючись статтями 240, 300, 301, 304, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Лтава Град" залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 13.06.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.10.2023 у справі №910/7699/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя К.М. Огороднік

Судді С.В. Жуков

В.І. Картере