Ухвала

від 19.02.2024 по справі 511/551/20

КАСАЦІЙНИЙ КРИМІНАЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

19 лютого 2024 року

м. Київ

справа № 511/551/20

провадження № 51-3566ск23

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянувши касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4 на ухвалу Одеського апеляційного суду від 06 квітня 2023 року,

встановив:

З наявних у суду матеріалів провадження вбачається, що 09 червня 2023 року на адресу Верховного Суду від засудженого ОСОБА_4 надійшла касаційна скарга, датована ним 29 травня 2023 року.

Ухвалою Верховного Суду від 14 червня 2023 року касаційну скаргу залишено без руху через її невідповідність вимогам ст. 427 Кримінального процесуального закону України (далі ? КПК), зокрема з тих підстав, що у ній не зазначено яке саме судове рішення щодо ОСОБА_4 оскаржується у Верховному Суді, а також не указано дату постановлення цього рішення. Крім того, не було наведено вимоги до суду касаційної інстанції, яка б відповідала положенням ст. 436 КПК. В ухвалі указано, що недоліки касаційної скарги, пов`язані з її змістом, можуть бути усунуті шляхом подання нової касаційної скарги.

Ухвалу від 14 червня 2023 року ОСОБА_4 отримав 28 червня 2023 року.

18 липня 2023 року від засудженого надійшла нова касаційна скарга, датована 03 липня 2023 року.

Ухвалою Верховного Суду від 24 липня 2023 року зазначену касаційну скаргу з усіма доданими до неї матеріалами було повернуто на підставі п. 1 ч. 3 ст. 429 КПК, оскільки засуджений не усунув недоліки касаційної скарги, яку залишено без руху.

01 серпня 2023 року від засудженого до суду надійшло звернення, назване ним «додаток до касаційної скарги від 03 липня 2023 року», датоване 20 липня 2023 року. Зазначене звернення колегія суддів розглянула як нову касаційну скаргу, оскільки касаційну скаргу від 03 липня 2023 року ухвалою Верховного Суду від 24 липня 2023 року повернуто особі, яка її подала, а подане звернення містить ознаки самостійної касаційної скарги.

Ухвалою Верховного Суду від 03 серпня 2023 року касаційну скаргу, датовану 20 липня 2023 року, залишено без руху через її невідповідність вимогам ст. 427 КПК та надано строк на усунення недоліків. В ухвалі, серед іншого, як на недоліки указано, що засуджений не погоджується з вироком Роздільнянського районного суду Одеської області від 07 грудня 2021 року, а також із судовим рішенням Апеляційного суду Одеської області, проте не указує жодних вимог стосовно цих судових рішень, які б відповідали повноваженням Верховного Суду, передбаченим ст. 436 КПК, а крім того не додає копій судових рішень, які оскаржуються.

06 вересня 2023 року від засудженого надійшла нова касаційна скарга, у змісті якої зазначено, що рішення про залишення його касаційної скарги без руху він отримав 19 серпня 2023 року. Крім того, у розпорядженні Суду є розписка засудженого ОСОБА_4 про те, що копія ухвали Верховного Суду від 03 серпня 2023 року вручена йому 20 вересня 2023 року, однак проставлена власноруч дата на розписці свідчить, що засуджений отримав копію цього судового рішення 19 грудня 2023 року.

Ухвалою Верховного Суду від 11 вересня 2023 року касаційну скаргу повернуто засудженому у зв`язку з тим, що недоліки не усунуто. Як убачається зі змісту ухвали, засуджений не усунув недоліків, пов`язаних із зазначенням вимоги до суду касаційної інстанції, долученням копії оскарженого судового рішення, а також із обґрунтуванням вимог особи, яка подала касаційну скаргу, зазначених в ухвалі Верховного Суду від 03 серпня 2023 року.

09 січня 2024 року від засудженого ОСОБА_4 до Верховного Суду вчергове надійшла касаційна скарга, датована 26 грудня 2023 року, на судове рішення щодо нього. У змісті касаційної скарги зазначено, що вона подана на виконання ухвали Верховного Суду про залишення касаційної скарги засудженого без руху, яку він отримав 19 грудня 2023 року. Зазначену касаційну скаргу колегія суддів розглянула як нову, самостійну з підстав, відображених в ухвалі Верховного Суду від 15 січня 2024 року.

Так, ухвалою Верховного Суду від 15 січня 2024 року касаційну скаргу засудженого, датовану 26 грудня 2023 року, залишено без руху у зв`язку з тим, що у змісті касаційної скарги засуджений просить призначити новий розгляд в апеляційному суді, проте не конкретизує яке саме судове рішення він оскаржує у Верховному Суді та не наводить конкретних вимог до цього судового рішення, відповідно до положень ст. 436 КПК. Водночас, Суд звернув увагу, що у випадку, якщо предметом касаційного оскарження є долучена до касаційної скарги копія ухвали Одеського апеляційного суду від 06 квітня 2023 року, то засудженому, з огляду на положення ст. 117 КПК, необхідно додати клопотання про поновлення відповідного процесуального строку.

13 лютого 2024 року до Верховного Суду від засудженого надійшла нова касаційна скарга, подана на виконання ухвали від 15 січня 2024 року, де було конкретизовано предмет касаційного оскарження, а саме ухвала Одеського апеляційного суду від 06 квітня 2023 року, а також подано клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження цього судового рішення.

Клопотання мотивовано тим, що засуджений неодноразово був етапований із одного місця тримання під вартою до іншого, з яких він направляв до Верховного Суду касаційні скарги 03 липня 2023 року, 20 липня 2023 року, 25 серпня 2023 року. Зазначені причини вважає поважними для поновлення строку на касаційне оскарження ухвали Одеського апеляційного суду від 06 квітня 2023 року.

Перевіривши касаційну скаргу, додані до неї матеріали, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає поверненню, оскільки подана після закінчення строку касаційного оскарження, встановленого у ст. 426 КПК, і Суд не встановив підстав до поновлення пропущеного процесуального строку за відповідним клопотанням засудженого.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 426 КПК касаційна скарга на судові рішення може бути подана протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.

Правило дотримання тримісячного строку має на меті гарантувати правову визначеність і забезпечити, щоб кримінальні провадження розглядалися впродовж розумного часу, не змушуючи органи влади та інших зацікавлених осіб перебувати у стані невизначеності.

Це правило надає особі, наділеній правом касаційного оскарження, достатній строк для роздумів стосовно того, чи подавати касаційну скаргу, для чіткого визначення своїх аргументів та окреслення стверджувальної правової позиції, і визначає період, після закінчення якого контрольна функція суду не здійснюється.

Частиною 1 ст. 117 КПК передбачено, що пропущений із поважних причин строк повинен бути поновлений за клопотанням заінтересованої особи ухвалою слідчого судді, суду.

За сталою практикою Верховного Суду, під поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, пов`язані дійсно з істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливлювали своєчасне звернення до суду у визначений законом строк.

Також суд звертає увагу, що у рішенні від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України», Європейський суд з прав людини зробив висновок про те, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим, питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими, тому від судів вимагається вказувати підстави для поновлення строку. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності).

При вирішенні питання про поновлення строку на касаційне оскарження Суд виходить із того, що визначений процесуальним законом тримісячний строк для подання касаційної скарги є досить тривалим і достатнім для реалізації права на касаційне оскарження судових рішень. При цьому особа, яка бажає подати касаційну скаргу має діяти сумлінно для того, щоб ефективно реалізувати своє право. Хоча ст. 117 КПК містить норму щодо поновлення пропущеного строку, але це можливо лише в разі наявності поважних причин пропуску такого строку. Тому при вирішенні питання про поновлення пропущеного строку, у тому числі й строку на касаційне оскарження, до уваги мають братися: тривалість самого процесуального строку; час, який минув з дати завершення процесуального строку; наявність чи відсутність обставин, які об`єктивно перешкоджали особі реалізувати своє право (повноваження) в межах визначеного процесуального строку; поведінку особи, яка звертається з відповідним клопотанням, зокрема, чи вживала особа розумних заходів для того, щоб реалізувати своє право (повноваження) в межах процесуального строку та якнайшвидше після його закінчення (у разі наявності поважних причин його пропуску) та інші доречні обставини.

З наявних у Суду матеріалів провадження, а саме копії розписки, а також зі змісту раніше поданої касаційної скарги засудженого ОСОБА_4 вбачається, що копію ухвали Одеського апеляційного суду від 06 квітня 2023 року він отримав 20 квітня 2023 року. Таким чином останнім днем строку на касаційне оскарження зазначеного судового рішення для засудженого є 21 липня 2023 року.

У межах строку на касаційне оскарження засуджений двічі звертався до Верховного Суду із касаційними скаргами, які було залишено без руху через наявність недоліків, що, серед інших, позбавляють Суд визначити предмет касаційного оскарження та межі перегляду. Проте таких недоліків засуджений не усунув.

Таким чином, колегія суддів доходить переконання, що в межах строку на касаційне оскарження ухвали Одеського апеляційного суду від 06 квітня 2023 року, незважаючи на неодноразове, за твердженням засудженого, переміщення між установами тримання під вартою, ОСОБА_4 двічі звертався із касаційною скаргою та отримав можливісь двічі усунути недоліки, які допущено у цих касаційних скаргах та про які йому було зазначено в ухвалах Верховного Суду від 14 червня 2023 року та від 03 серпня 2023 року, а отже свідчить про те, що переміщення між установами тримання під вартою не перешкодило засудженому ОСОБА_4 реалізувати своє право, передбачене приписами ст. 424 КПК.

З огляду на викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що ОСОБА_5 не навів обґрунтованих доводів щодо наявності поважних причин пропуску строку на касаційне оскарження ухвали Одеського апеляційного суду від 06 квітня 2023 року, а тому заявлене клопотання не підлягає задоволенню.

За таких обставин, відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 429 КПК, Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно повернути засудженому ОСОБА_6 , оскільки вона подана після закінчення строку касаційного оскарження та відсутні підстави для його поновлення.

Керуючись п. 3 ч. 3 ст. 429 КПК, Суд

постановив:

Відмовити засудженому ОСОБА_4 в поновленні строку на касаційне оскарження ухвали Одеського апеляційного суду від 06 квітня 2023 року щодо нього, а касаційну скаргу повернути разом з усіма доданими до неї матеріалами.

Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3