Рішення

від 20.02.2024 по справі 183/7043/21

НОВОМОСКОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний номер справи 183/7043/21

Провадження № 2/183/181/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 лютого 2024 року м. Новомосковськ Дніпропетровської області

Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді Майної Г. Є.,

з участю секретаря судового засідання ПетрієнкоВ.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма"Дружба", третя особа державний реєстратор Перещепинської міської ради Ільчак Ігор Юрійович про витребування часток земельної ділянки та скасування запису про державну реєстрацію іншого речового права,-

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2021 року позивач ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись до суду із позовом до відповідача ТОВ АФ "Дружба", який в подальшому уточнювали. В обґрунтування остаточної редакції уточненої позовної заяви позивачі посилаються на те, що вони є співвласниками земельної ділянки площею 5,530 га (кадастровий номер 1223280500:01:021:0667), яка розташована на території Багатської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області. Зазначену земельну ділянку вони успадкували після смерті їх чоловіка та батька ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на 2/3 частин якої зареєстровано за позивачем ОСОБА_1 та 1/3 частина за ОСОБА_2 . Таку земельну ділянку вони передали в користування відповідачеві на підставі окремих договорів оренди від 22листопада 2013 року з урахуванням додаткових угод до нього від 05 березня 2019 року. В подальшому, а саме 17 травня 2021 року між ними та відповідачем було укладено угоду про розірвання вищезазначених договорів оренди земельної ділянки, після чого представник відповідача запропонував їм укласти інший договір оренди належної їм на праві спільної часткової власності земельної ділянки, проти чого вони заперечили, проте, з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно їм стало відомо про наявність запису № 010210667 про нібито укладання між ними та ТОВ АФ "Дружба" договору оренди земельної ділянки від 17 травня 2021 року.

Позивачі зазначають, що вищезазначений договір оренди земельної ділянки вони не укладали, а тому, посилаючись на положення ст.ст.15, 16, 316, 317, 319, 321, 387 ЦК України, просили витребувати від ТОВ АФ "Дружба" на їх користь належні їх частки земельної ділянку площею 5,530 га (кадастровий номер 1223280500:01:021:0667), скасувати запит про державну реєстрацію права користування вищезазначеною земельною ділянкою №42947689 від 02 липня 2021 року, внесений державним реєстратором Перещепинської міської ради Ільчаком І. Ю. на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 59241088 від 13 липня 2021року і вирішити питання стосовно судових витрат (Т. 1, а.с. 184-188).

Не погоджуючись із пред`явленим позовом, 14 серпня 2023 року відповідач ТОВ АФ "Дружба" звернулось на адресу суду із відзивом на уточнену позовну заяву, відповідно до змісту якого останнє заперечує проти змісту і вимог позовної заяви, просить у задоволенні позову відмовити в повному обсязі. Відповідач зазначає про те, що дійсно земельна ділянка площею 5,530 га (кадастровий номер 1223280500:01:021:0667) перебувала в користуванні ТОВ АФ "Дружба" на підставі укладених з позивачами окремих договорів оренди від 22 листопада 2013 року, земельна ділянка передана у платне використання терміном на 49 років, орендна плата за договором завжди своєчасно і в повному обсязі надавалась позивачам. У травні 2021 року між ТОВ АФ "Дружба" та ОСОБА_1 і ОСОБА_2 дійсно було укладено угоду про припинення вищезазначених договорів оренди земельної ділянки, метою якої було підвищення розміру орендної плати шляхом укладання нового договору, що було зроблено між сторонами 17 травня 2021року. За умовами договору земельна ділянка була передана в користування строком на 41 років (тобто з урахуванням восьмирічного терміну використання за договорами від 22 листопада 2013року), при цьому орендна плата була збільшена до 34 161,00 грн. Відповідач зазначає, що лише в липні 2021 року, останній звернувся до державного реєстратора з метою проведення державної реєстрації припинення договорів оренди від 22листопада 2013 року та проведення державної реєстрації договору оренди від 17 травня 2021 року, які були підписані між сторонами. Додає, що оригінали угоди про припинення договорів оренди земельної ділянки від 22 листопада 2013 року, а також нового договору оренди земельної ділянки від 17 травня 2021 року та Витяги з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, ТОВ АФ "Дружба" не має змоги надати, оскільки після проведення їх державної реєстрації, а саме 13 липня 2021 року, такі оригінали документів були викрадені з автомобіля юриста ТОВ АФ "Дружба", який звернувся із відповідною заявою про крадіжку до органів Національної поліції України. Зазначає про те, що інші примірники договорів та угод перебувають у позивачів, а тому вважав посилання останніх на не укладання договору оренди від 17 травня 2021 року, такими, що не відповідають дійсності (Т. 1, а.с.243-246).

16 серпня 2023 року позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС звернулись на адресу суду із окремими відповідями на відзив на позовну заяву, в яких позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили їх задовольнити, заперечуючи проти посилань відповідача на укладання між ними договору оренди від 17 травня 2021 року, оскільки факт їх відмови від укладання такого договору підтверджується, зокрема й оригіналом проєкту договору оренди від 17 травня 2021 року, який було запропоновано їм укласти представником відповідача та який вони не підписували, а також записами їх розмов з уповноваженим представником ТОВ АФ "Дружба", в яких вони відмовлялись від укладання договору оренди належної їм на праві спільної часткової власності земельної ділянки (Т. 2, а.с. 1-3, 7-11).

28 листопада 2023 року позивач ОСОБА_1 та ОСОБА_2 через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС звернулись на адресу суду із окремими письмовими поясненнями, в яких, посилаючись на обставини, викладені в уточненій позовній заяві, а також у відповідях на відзив на позовну заяву, просили останню задовольнити в повному обсязі (Т. 2, а.с. 43-47, 50-54). А в поданих 25січня 2024 року окремих доповненнях до письмових пояснень, вважали, що копія договору оренди землі від 17 травня 2021 року, що надана державним реєстратором Перещепинської міської ради у відповідь на ухвалу суду, та яка надавалась для проведення державної реєстрації речового права, містить ознаки підроблення, а дії представника відповідача щодо звернення до правоохоронних органів з повідомленням про викрадення оригіналу угоди, на їх думку, направлені на приховування даного факту (Т. 2, а.с. 80-84, 87-90).

Ухвалою судді від 13 жовтня 2021 року первісну позовну заяву було залишено без руху з наданням позивачам строку для усунення її недоліків (Т. 1, а.с. 27-28)

11 листопада 2021 року позивачі усунули недоліки позовної заяви, звернувшись на адресу суду через свого представника із позовною заявою в новій редакції та надавши всі належним чином засвідчені копії письмових доказів для суду та для направлення відповідачеві (Т. 1, а.с. 31-32, 33-48).

Ухвалою судді від 15 листопада 2021 року постановлено про прийняття позовної заяви до розгляду в порядку загального позовного провадження і відкрито провадження у справі. Цією ж ухвалою було відмовлено позивачам у задоволенні їх клопотань про витребування доказів, а також установлено відповідачеві строк для подання відзиву на позовну заяву (Т. 1, а.с. 50-51).

06 квітня 2022 року позивач через свого представника позивачі звернулись на адресу суду із заявою про зміну підстав позову (Т. 1, а.с. 95-98).

Ухвалою суду від 11 квітня 2022 року клопотання представника позивача ОСОБА_1 про проведення судового засідання у справі в режимі відеоконференції було повернуто заявникові без розгляду (Т. 1, а.с. 106).

Ухвалою суду від 17 травня 2022 року заяву представника позивача ОСОБА_1 про проведення судового засідання у справі в режимі відеоконференції було повернуто заявникові без розгляду (Т. 1, а.с. 118).

У підготовчому засіданні 08 лютого 2023 року судом задоволено клопотання позивачів, клопотання про витребування доказів та про призначення експертизи в справі залишено без розгляду (Т. 1, а.с. 142-143)

08 лютого 2023 року та 10 квітня 2023 року позивачі звернулись на адресу суду із уточненою позовною заявою (Т. 1, а.с. 156-160, 184-188).

Ухвалою суду від 12 квітня 2023 року постановлено про залишення уточненої позовної заяви без руху, з наданням позивачам строку для усунення її недоліків (Т. 1, а.с.205-206).

02 травня 2023 року позивачі усунули недоліки уточненої позовної заяви, надавши суду докази сплати судового збору за її подання у повному обсязі (Т. 1, а.с. 219, 220).

Ухвалою суду від 25 липня 2023 року постановлено про прийняття уточненої позовної заяви позивача до розгляду та встановлено відповідачеві та третій особі строки для подання відзиву на уточнену позовну заяву, а також письмових пояснень (Т. 1, а.с. 238-239).

Ухвалою суду від 25 вересня 2023 року задоволено клопотання представника відповідача про витребування доказів (Т. 2, а.с. 26, 27).

Ухвалою суду від 25 вересня 2023 року постановлено про закриття підготовчого провадження у справі, останню призначено до судового розгляду по суті (Т. 2, а.с. 24-25).

Ухвалою суду від 28 листопада 2023 року було відмовлено в задоволенні клопотання позивачів про долучення до матеріалів справи письмових доказів (Т. 2, а.с. 63-64).

У судове засідання позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не з`явились, подали суду окремі заяви про розгляд справи за їх відсутності, уточнені позовні вимоги підтримали в повному обсязі і просили їх задовольнити, не заперечували проти ухвалення заочного рішення у справі (Т. 2, а.с. 99, 100).

Представник відповідача ТОВ АФ "Дружба" у судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи не подавав, тому суд вважає можливим провести розгляд справи за його відсутності.

Третя особа державний реєстратор Перещепинської міської ради Ільчак І. Ю. в судове засідання не з`явився, подав суду заяву про розгляд справи за його відсутності.

У зв`язку з неявкою осіб, які приймають участь у справі, суд розглядає справу у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

З урахуванням положень ч. 6 ст. 259, ч. 4, ч. 5, ч. 7 ст. 268ЦПК України датою ухвалення цього рішення суду є 20лютого 2024року.

Суд, дослідивши надані докази у їх сукупності, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини, що виникли між сторонами.

Судом установлено, що позивач ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 21 листопада 2013 року, виданого приватним нотаріусом Новомосковського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Ріхтер Н.В. (спадкова справа №50/2012), зареєстровано в реєстрі за № 2026, є власником 2/3 частин земельної ділянки площею 5,530 га (кадастровий номер 1223280500:01:021:0667), цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Багатської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області (Т. 1, а.с. 161). Право власності позивача на 2/3 частин вищезазначеної земельної ділянки було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності державним реєстратором приватним нотаріусом Новомосковського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Ріхтер Н. В., згідно з рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 8186135 від 21 листопада 2013 року, номер запису про право власності: 3479470, що підтверджується наданим суду в засвідченій позивачем копії відповідним Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №13189485 від 21 листопада 2013 року (Т. 1, а.с. 162-163).

Власником іншої 1/3 частини вищезазначеної земельної ділянки на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 21 листопада 2013 року, виданого приватним нотаріусом Новомосковського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Ріхтер Н.В. (спадкова справа №50/2012), зареєстровано в реєстрі за № 2027, є позивач ОСОБА_2 (Т. 1, а.с. 164), право власності якої на 1/3 частину вищезазначеної земельної ділянки було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності державним реєстратором приватним нотаріусом Новомосковського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Ріхтер Н. В., згідно з рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 8189084 від 21 листопада 2013 року, номер запису про право власності: 3480661, що підтверджується наданим суду в засвідченій позивачем копії відповідним Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №13194051 від 21 листопада 2013 року (Т. 1, а.с. 165-166).

Судом установлено, що земельну ділянку площею 5,530га ОСОБА_1 та ОСОБА_2 успадкували після смерті ОСОБА_3 , 1970 року народження, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , при цьому частки співвласників не виділені в натурі (на місцевості).

27 жовтня 2014 року позивач ОСОБА_5 уклала шлюб із ОСОБА_6 , про що виконавчим комітетом Перещепинської міської ради Новомосковського району Дніпропетровської області було вчинено відповідний актовий запис за № 67 та видано свідоцтво про шлюб, після проведення державної реєстрації шлюбу прізвище позивача було змінено на " ОСОБА_7 " (Т. 1, а.с. 18).

Судом установлено та не заперечується сторонами, що 22 листопада 2013 року між позивачем ОСОБА_4 (Орендодавець) та ТОВ АФ "Дружба" (Орендар) було укладено договір оренди земельної ділянки № б/н (Т. 1, а.с. 68-71), за умовами якого орендодавець надала, а орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку загальною площею 3,686 га (кадастровий номер 1223280500:01:021:0667), яка розташована на території Багатської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, строком на 49 років, а саме до 22 листопада 2062 року, при цьому орендар зобов`язався щороку сплачувати орендодавцеві плату за користування земельною ділянкою в грошовій формі в розмірі 3 % нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що становить 3123,06 грн., або за погодженням із орендодавцем у в натуральній, або відробітковій формах.

Строк виплати орендної плати обумовлений сторонами в п. 4.3 договору та становить до 31 грудня щорічно.

Суд зауважує, що позивач ОСОБА_1 відповідно до умов вищезазначеного договору, з урахуванням площі земельної ділянки та її кадастрового номеру, які визначені в договорі, приймаючи до уваги відсутність доказів виділення земельної ділянки в натурі (на місцевості), надала в користування саме належну їй 2/3 частку земельної ділянки загальною площею 5, 530 га (кадастровий номер 1223280500:01:021:0667).

05 березня 2019 року між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем було укладено додаткову угоду № 667 до договору оренди земельної ділянки від 22 листопада 2013 року, за умовами якою останні погодили збільшити з 01 січня 2019 року розмір орендної плати до 10 750,00 грн., яку орендар може справляти, як в грошовій, так і в натуральній формах за погодженням із орендодавцем (Т. 1, а.с. 72).

Разом з тим, установлено та не заперечується сторонами, що 22 листопада 2013року між позивачем ОСОБА_2 (Орендодавець) та ТОВ АФ "Дружба" (Орендар) було укладено договір оренди земельної ділянки № б/н (Т. 1, а.с. 73-76), за умовами якого орендодавець надала, а орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку загальною площею 1,843 га (кадастровий номер 1223280500:01:021:0667), яка розташована на території Багатської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, строком на 49 років, а саме до 22 листопада 2062 року, при цьому орендар зобов`язався щороку сплачувати орендодавцеві плату за користування земельною ділянкою в грошовій формі в розмірі 3 % нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що становить 1 561,53 грн., або за погодженням із орендодавцем у натуральній, або відробітковій формах.

Строк виплати орендної плати обумовлений сторонами в п. 4.3 договору та становить до 31 грудня щорічно.

Суд зауважує, що позивач ОСОБА_2 відповідно до умов вищезазначеного договору, з урахуванням площі земельної ділянки та її кадастрового номеру, які визначені в договорі, приймаючи до уваги відсутність доказів виділення земельної ділянки в натурі (на місцевості), надала в користування саме належну їй 1/3 частку земельної ділянки загальною площею 5, 530 га (кадастровий номер 1223280500:01:021:0667).

05 березня 2019 року між позивачем ОСОБА_2 та відповідачем було укладено додаткову угоду № 667 до договору оренди земельної ділянки від 22 листопада 2013 року, за умовами якою останні погодили збільшити з 01 січня 2019 року розмір орендної плати до 10 750,00 грн., яку орендар може справляти, як в грошовій, так і в натуральній формах за погодженням із орендодавцем (Т. 1, а.с. 77).

Судом установлено та не заперечується сторонами, що 17 травня 2021 року між ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ТОВ АФ "Дружба" було укладено тристоронню угоду про припинення договорів оренди шляхом його розірвання, за умовами цієї угоди сторони досягли згоди про припинення окремих договорів оренди земельної ділянки від 22листопада 2013 року (з урахуванням окремих додаткових угод від 05 березня 2019року) у зв`язку із його розірванням за згодою сторін, втратою чинності цього договору сторони обумовили днем проведення державної реєстрації припинення договору, витрати, пов`язані на проведення реєстрації припинення договору віднесено на орендаря. У свою чергу, сторони обумовили, що орендодавець не вимагатиме від орендаря виплати компенсації за дострокове припинення договору оренди землі та надасть усі необхідні документи для проведення державної реєстрації припинення договору оренди (Т. 1, а.с. 167).

Разом з тим, відповідно до копії договору оренди землі № 010210667, наданого державним реєстратором Перещепинської міської ради Ільчаком І. Ю. у відповідь на запит суду, 17 травня 2021 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (орендодавці) та ТОВ АФ "Дружба" (орендар) укладено вищезазначений договір, за умовами якого орендодавці передали, а орендар прийняв в користування земельну ділянку площею 5,530 га (кадастровий номер 1223280500:01:021:0667), строком на 41 рік з правом його поновлення на новий строк з щорічною сплатою орендної плати в грошовій формі в розмірі 34161,49грн. (Т. 2, а.с. 75-77).

Відповідно до Інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта №322208566 від 07 лютого 2023 року, та №322208062 від 07 лютого 2023 року, 02 липня 2021 року державним реєстратором Перещепинської міської ради Ільчаком І. Ю. проведено державну реєстрацію іншого речового права права оренди земельної ділянки площею 5,530 га (кадастровий номер 1223280500:01:021:0667) за ТОВ АФ "Дружба" (номер запису: 42947689), підстава: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер: 59241088 від 13 липня 2021року, документи, подані для державної реєстрації: договір оренди землі, серія та номер 010210667, виданий 17 травня 2021 року, видавник: орендодавець: ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , орендар: ТОВ агрофірма "Дружба" (Т. 1, а.с. 171-173, 174-176).

Суд ураховує, що обставини щодо виплати орендної плати орендодавцем не спростовуються.

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , пред`являючи як первісний позов, так і уточнений стверджували, що оспорюваний договір оренди землі від 17 травня 2021 року вони не підписували, підпис у ній вчинено іншою особою.

Заперечуючи проти позову в зазначеній частині представник відповідача зазначив про наявність укладання між сторонами відповідного договору від 17 травня 2021 року, проте оригінал цієї угоди, як і угоду про розірвання окремих договорів оренди від 22листопада 2013 року, останній надати не зможе через викрадення таких документів, проте суд критично відноситься до зазначених обставин, виходячи з такого.

Відповідно до ч. 1ст. 13 ЦПК Українисуд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Приписами статей12,81,83ЦПК Українипередбачено,що цивільнесудочинство здійснюєтьсяна засадахзмагальності сторін.Сторони таінші особи,які берутьучасть усправі,мають рівніправа щодоподання доказів,їх дослідженнята доведенняперед судомїх переконливості.Кожна сторонаповинна довеститі обставини,на яківона посилаєтьсяяк напідставу своїхвимог абозаперечень.Доказування підлягаютьобставини,які маютьзначення дляухвалення рішенняу справіі щодояких усторін таінших осіб,які берутьучасть усправі,виникає спір.Доказування неможе ґрунтуватисяна припущеннях.Сторони таінші учасникисправи подаютьдокази усправі безпосередньодо суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Так, до матеріалів справи представником відповідача не надано будь-яких доказів звернення ним до органів Національної поліції України за фактом викрадення оригіналів документів, а саме угоди про припинення договорів оренди землі та договору оренди землі від 17 травня 2021 року.

Суд також ураховує, що позивачами було надано суду оригінал примірника договору оренди № 010210667, який датований 17 травня 2021 року та який не містить їх підписів в графі "Реквізити та підписи сторін" (Т. 1, а.с. 194-196).

Таким чином, подані позивачами докази у своїй сукупності дають підстави для висновку про відсутність в них волевиявлення щодо укладання договору оренди землі №010210667 від 17 травня 2021 року.

За змістомстатті 11 ЦК Україницивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Згідно із частиною першоюстатті 202 ЦК Україниправочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво-чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті).

Відповідно до законодавчого визначення правочином є перш за все вольова дія суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів - набути, змінити або припинити цивільні права та обов`язки. Здійснення правочину законодавством може пов`язуватися з проведенням певних підготовчих дій учасниками правочину (виготовленням документації, оцінкою майна, інвентаризацією), однак сутністю правочину є його спрямованість, наявність вольової дії, що полягає в згоді сторін взяти на себе певні обов`язки (на відміну, наприклад,від юридичних вчинків, правові наслідки яких наступають у силу закону незалежно від волі його суб`єктів).У двосторонньому правочині волевиявлення повинно бути взаємним, двостороннім і спрямованим на досягнення певної мети; породжуючи правовий наслідок, правочин - це завжди дії незалежних та рівноправних суб`єктів цивільного права.

Частиною третьоюстатті 203 ЦК Українипередбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання його недійсним у силу припису частини першоїстатті 215 ЦК України, а також із застосуванням спеціальних правил про правочини, вчинені з дефектом волевиявлення - під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини.

Як у частині першійстатті 215 ЦК України, так і устаттях 229-233 ЦК України, йдеться про недійсність вчинених правочинів, тобто у випадках, коли існує зовнішній прояв волевиявлення учасника правочину, вчинений ним у належній формі (зокрема, шляхом вчинення підпису на паперовому носії), що, однак, не відповідає фактичній внутрішній волі цього учасника правочину.

У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли.

За частиною першоюстатті 205 ЦК Україниправочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Стаття 207 ЦК Українивстановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Частиною ж другою цієї статтівизначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Отже, підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

Згідно із частиною першоюстатті 627 ЦК Україниі відповідно достатті 6 цього Кодексусторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди(частина першастатті 638 ЦК України).

За частиною першоюстатті 14 Закону України "Про оренду землі"(тут і далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) договір оренди землі укладається в письмовій формі, а застаттею 18 цього Законудоговір оренди набирає чинності після його державної реєстрації.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону України "Про оренду землі"істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки);строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об`єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об`єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду праваорендиземельної ділянки.

Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей4-6,11,17,19цьогоЗаконує підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону (частина друга цієї ж статті).

У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

Правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено.

За змістом статей15і16 ЦК Україникожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частини другоїстатті 16 цього Кодексуспособами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов`язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала про те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц.

Статтею 41Конституції Українивизначено,що коженмає правоволодіти,користуватися ірозпоряджатися своєювласністю,результатами своєїінтелектуальної,творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

У відповідності до ч. 1 ст. 316 ЦК правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Статтею 317ЦК Україниустановлено,що власниковіналежать прававолодіння,користування тарозпоряджання своїммайном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Поряд зцим,частинами 1-7статті 319ЦК Українипередбачено,що власникволодіє,користується,розпоряджається своїммайном навласний розсуд. Власникмає правовчиняти щодосвого майнабудь-якідії,які несуперечать закону. Приздійсненні своїхправ тавиконанні обов`язківвласник зобов`язанийдодержуватися моральнихзасад суспільства. Усімвласникам забезпечуютьсярівні умовиздійснення своїхправ. Власністьзобов`язує. Власникне можевикористовувати правовласності нашкоду правам,свободам тагідності громадян,інтересам суспільства,погіршувати екологічнуситуацію таприродні якостіземлі. Державане втручаєтьсяу здійсненнявласником прававласності. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов`язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (ч. 1 ст. 321 ЦК України).

Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, не заборонених законом.

Згідно зч.1-3ст.355ЦК Українимайно,що єу власностідвох абобільше осіб(співвласників),належить їмна правіспільної власності(спільнемайно). Майноможе належатиособам направі спільноїчасткової абона правіспільної сумісноївласності. Право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом.

Власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю. (ч. 1 ст. 356 ЦК України).

Відповідно доч.1,2ст.358ЦК Україниправо спільноїчасткової власностіздійснюється співвласникамиза їхньоюзгодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю.

Статтею 361 ЦК України визначено, що співвласник має право самостійно розпорядитися своєю часткою у праві спільної часткової власності.

Таким чином, ураховуючи висновки суду про відсутність волевиявлення позивачів на укладання спірного правочину та, відповідно, відсутність погодження істотних його умов, суд приходить до висновку, що права позивачів були порушені відповідачем.

Відповідно достатті 204 ЦК Україниправочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Зазначена норма кореспондує частинам другій, третійстатті 215 ЦК України, висвітлює різницю між нікчемним і оспорюваним правочином і не застосовується до правочинів, які не відбулися, бо є невчиненими.

Разом із тимсуд зазначає, що у випадку оспорювання самого факту укладення правочину, такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушенимшляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірних договорів у мотивувальній частині судового рішення.

Зайняття земельних ділянок фактичним користувачем (тимчасовим володільцем) треба розглядати як таке, що не є пов`язаним із позбавленням власника його права володіння на цю ділянку. Тож, у цьому випадку ефективним способом захисту права, яке позивач як власник земельної ділянки, вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним їй майном.

Зазначена правова позиція, викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (провадження № 14-499цс19) та в постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року в справі №359/3373/16-ц (провадження №14-2цс21).

Натомість позивачі звернулися до суду з позовними вимогами про витребування земельної ділянки.

У зв`язку з зазначеним вище, суд дійшов висновку про те, що зайняття земельної ділянки позивачів відповідачем не пов`язане із позбавленням позивачів їх права володіння на цю ділянку, тобто позовні вимоги в частині витребування нерухомого майна із чужого, незаконного володіння не є ефективним способом захисту порушеного права.

Обрання позивачами неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові. Такий висновок сформульований, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (провадження № 12-80гс20, пункт 6.21), від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (провадження № 12-52гс20, пункт 52), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (провадження № 14-125цс20, пункт 76).

Виходячи з викладеного, суд вважає за необхідне у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, за відмови у задоволенні позовних вимог, понесені позивачем судові витрати залишаються покладеними на нього ж.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 13, 81, 141, 263-265, 268 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Дружба", третя особа державний реєстратор Перещепинської міської ради Ільчак Ігор Юрійович про витребування земельної ділянки та скасування запису про державну реєстрацію іншого речового права відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи:

- позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ;

- позивач: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 ;

- відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Дружба", код ЄДРПОУ 03741984, місцезнаходження юридичної особи за адресою: 51224, Дніпропетровська область, Новомосковський район, с. Багате, вул.Лісова,4;

- третя особа: державний реєстратор Перещепинської міської ради Ільчак Ігор Юрійович, місцезнаходження за адресою: 51220, Дніпропетровська область, Новомосковський район, м. Перещепине, вул.Шевченко,43.

Рішення суду складено і підписано 20лютого 2024 року.

Суддя Г.Є. Майна