Ухвала

від 19.02.2024 по справі 953/16482/19

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 953/16482/19

н/п 2/953/40/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" лютого 2024 р. м.Харків

Київський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді Губської Я.В.

за участю секретаря судових засідань Мордухович К.Г.,

представника позивача адвоката Пономаренко Г.О.,

відповідача ОСОБА_1 ,

представника відповідача адвоката Щоголя Є.А.,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залісуду Київськогорайонного судум.Харкова клопотаннявідповідача Комунального підприємства «Жилкомсервіс» поцивільній справіза позовом ФОП ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Комунального підприємства«Жилкомсервіс», Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» про відшкодування майнової шкоди

В С Т А Н О В И В:

21.08.2019 року позивач ФОП ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, в якому просив суд стягнути з відповідачів матеріальну шкоду спричинену внаслідок залиття у розмірі 30073,66 грн.

23.04.2020 року до суду поданий уточнений позов ФОП ОСОБА_2 до відповідачів ОСОБА_1 , КП «Жилкомсервіс», КП «Харківські теплові мережі» про відшкодування шкоди внаслідок залиття у розмірі 30073,66 грн., яку просить стягнути з відповідачів, який прийнятий судом.

Представником відповідача КП «Жилкомсервіс» 29.01.2024 подано клопотання про надіслання справи до Господарського суду Харківської області, для подальшого розгляду в межах справи про банкрутство КП «Жилкомсервіс».

Представник позивача в судовому засіданні заперечувала проти направлення справи до Господарського суду Харківської області.

Відповідач ОСОБА_1 та його представник просили вирішити дане питання на розсуд суду, зазначаючи про те, що відповідач ОСОБА_1 не винний в залитті.

Суд, дослідивши клопотання та матеріали справи, вислухавши учасників судового розгляду, прийшов до наступних висновків.

Устатті 124 Конституції Українизакріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Відповідно достатті 17 Закону України 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»суди застосовують при розгляді справКонвенцію про захист прав людини і основоположних свободвід 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) та протоколи до неї, а також практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних і юридичних осіб, державних і суспільних інтересів.

Судова юрисдикція - це інститут права, покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

У частині 1 першоїстатті 19ЦПКУкраїни передбачено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Можна зробити висновок, що загальні суди не мають чітко визначеної предметної юрисдикції та розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин у всіх випадках, за винятком, якщо розгляд таких справ прямо визначений за правилами іншого судочинства.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне, а по-друге - суб`єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа).

При вирішенні питання щодо можливості розгляду справи у порядку цивільного судочинства необхідно керуватися завданнями цивільного судочинства, які передбачено устатті 2 ЦПК України, і до яких віднесено справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав і інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

При цьому суди повинні керуватися принципом правової визначеності і не допускати наявності провадження, а відтак і судових рішень, ухвалених у спорі між тими ж сторонами, з того самого предмета, але судами у різних юрисдикціях.

Відповідно до п. 8 ч. 1ст.20ГПКУкраїни господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України.

21 жовтня 2019 року набрав чинності Кодекс України з процедур банкрутства від 18 жовтня 2018 року № 2597-VIII(далі - Кодекс України № 2597-VIII).

У п. 4 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України № 2597-VIII встановлено, що з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону про банкрутство.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Кодексу України № 2597-VIII передбачено, що спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими ГПК України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника (ч. 2 ст. 7 Кодексу України № 2597-VIII).

Відтак, можна зробити висновок, що Кодекс України № 2597-VIII передбачає також особливості розгляду справ про банкрутство, що і підтверджено уст. 7 цього Кодексу.

Системний аналіз положень чинного процесуального законодавства України та Кодексу України № 2597-VIII дає підстави для висновку, що з моменту порушення стосовно боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника і спеціальні норми Кодексу про банкрутство мають пріоритет у застосуванні при розгляді справ щодо інших законодавчих актів України.

Зі змісту вказаних вище норм також видно, що законодавець захищає не лише права банкрута, а й права інших осіб, які мають вимоги до банкрута. Захист таких осіб полягає у тому, що інші суди, незалежно від юрисдикції, які розглядали справи за участю сторони, щодо якої відкрито провадження у справі про банкрутство, передають справу до належного суду для розгляду по суті. При цьому таким належним судом є виключно суд господарської юрисдикції, який відкрив справу про банкрутство сторони у справі.

Вказане врегулювання процедури розгляду спорів до сторони, щодо якої відкрито провадження у справі про банкрутство, встановлює зрозумілу і справедливу процедуру закінчення розгляду справи належним судом, дотримання принципу визначення юрисдикції справи та підсудності спорів одному господарському суду, який акумулює усі вимоги до особи, щодо якої порушено процедуру банкрутства.

Отже, за умови порушення провадження у справі про банкрутство боржника, особливістю вирішення таких спорів є те, що вони розглядаються та вирішуються господарським судом без порушення нових справ, що узгоджується із загальною спрямованістю Кодексу України № 2597-VIII, який передбачає концентрацію всіх спорів у межах справи про банкрутство задля судового контролю у межах цього провадження за діяльністю боржника, залучення всього майна боржника до ліквідаційної маси та проведення інших заходів, метою яких є повне або часткове задоволення вимог кредиторів.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 607/6254/15-ц (провадження № 14-404цс19), від 28 січня 2020 року у справі № 50/311-б (провадження № 12-143гс19), від 18 лютого 2020 року у справі №918/335/17 (провадження № 12-160гс19).

Висновок про те, що розгляд спорів з майновими вимогами до суб`єкта господарювання, який перебуває в процедурі банкрутства та визначений позивачем у статусі відповідача у такому спорі, законодавцем віднесено до територіальної юрисдикції господарського суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, наведено також у постановах Верховного Суду від 02 жовтня 2019 у справі № 910/9535/18 та від 21 листопада 2019 року у справі № 925/1205/15, від 20 травня 2020 року в справі № 161/18582/17, від 05 квітня 2023 року у справі № 638/9743/21.

Відповідно до ч. 4ст.263ЦПКУкраїни при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Судом встановлено, що Господарським судом Харківської області відкрито провадження у справі про банкрутство Комунального підприємства «Жилкомсервіс», справа № 922/831/23.

Вказані обставини дають суду підстави дійти висновку, що дана цивільна справа підлягає передачі до Господарського суду Харківської області, яким відкрито провадження у справі про банкрутство Комунального підприємства «Жилкомсервіс» (відповідача у цивільній справі).

Згідно з п.1 ч.1ст.31 ЦПК України, суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду. Тим самим, ЦПК України передбачив лише передачу цивільних справ між судами загальної юрисдикції для дотримання територіальної юрисдикції.

Відповідно до ч.9 ст.10 ЦПК України, якщо спірні відносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).

А відтак, беручи до уваги спеціальні норми Кодексу зпроцедурибанкрутства щодо надіслання справ до господарського суду, застосовуючи аналогію закону щодо передачі справ за підсудністю, цивільну справу № 953/16482/19 слід передати до Господарського суду Харківської області, яким відносно Комунального підприємства «Жилкомсервіс» відкрито провадження у господарський справі № 922/831/23 про банкрутство та в провадженні якого перебуває справа про банкрутство.

За такихобставин,суд вважає,що цивільнасправа запозовом ОСОБА_3 провитребування доказівпо цивільнійсправі запозовом ФОП ОСОБА_2 до ОСОБА_1 ,Комунального підприємства«Жилкомсервіс»,Комунального підприємства«Харківські тепловімережі» провідшкодування майновоїшкоди непідлягає розглядув порядкуцивільного судочинствата підлягаєнаправленню запідсудністю доГосподарського судуХарківської області, що виходячи із правових висновків Великої Палати Верховного Суду у подібних правовідносинах, має процесуальним наслідком передання справи на розгляд належному суду і не суперечить положенням ст.31 ЦПК України, яка передбачає передачу справи з одного суду до іншого.

Керуючись ст.7 Кодексу України з процедур банкрутства, ст.ст.31,258-260,260,353,354 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання представника відповідача Комунального підприємства «Жилкомсервіс» задовольнити.

Цивільну справу № 953/16482/19 за позовом ФОП ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Комунального підприємства«Жилкомсервіс», Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» про відшкодування майнової шкоди - передати на розгляд до Господарського суду Харківської області,в провадженні якого перебуває справа№922/831/23про визнання банкрутом Комунального підприємства «Жилкомсервіс».

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду протягом 15 днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала не була вручена в день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 15 днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя