Рішення

від 20.02.2024 по справі 753/19556/23

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/19556/23

провадження № 2-др/753/35/24

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2024 року суддя Дарницького районного суду м. Києва Колесник О.М., розглянувши заяву представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором позики шляхом звернення стягнення на предмет застави

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Дарницького районного суду м. Києва перебувала цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором позики шляхом звернення стягнення на предмет застави.

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 06 лютого 2024 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором позики шляхом звернення стягнення на предмет застави задоволено та в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_3 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) у розмірі 2 500 000 грн. за договором позики від 1.02.2020 року, укладеним між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , а також на підставі п.4.5 договору позики від 1.02.2020 року, звернути стягнення на користь ОСОБА_1 на предмет застави, а саме: нежитлове приміщення №231 в будинку АДРЕСА_1 , загальною площею 190,7 м2 шляхом визнання права власності за ОСОБА_1 на нежитлове приміщення АДРЕСА_2 , загальною площею 190,7 м2 та корпоративні права на частку в статутному капіталі ТОВ „ЕКСПОМІР", код ЄДРПОУ 38621363 у розмірі 100%. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 13 420 грн. судового збору.

12 лютого 2024 року на адресу суду надійшло клопотання представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про постановлення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат на правничу допомогу у розмірі 35 500 грн. та судового збору у розмірі 13 420 грн.

За положеннями ч. 4 ст. 270 ЦПК України, у разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Зважаючи на відсутність необхідності у виклику сторін для вирішення даного питання, суд вважає за можливе проводити розгляд без виклику учасників справи.

Дослідивши матеріали справи, судприходить до висновку про необхідність ухвалення додаткового рішення у справі з огляду на наступне.

Відповідно до чч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до чч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами

Згідно з положенням пункту 2 частини другої статті 141 ЦПК України у разі відмови в позові судові витрати покладаються на позивача.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат береться до уваги:

- розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

За підсумовуючим аналізом наведених правових норм, суд дійшов висновку, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Зі змісту статей 10, 11, 12, 13 ЦПК України в узагальненому вигляді, при вирішенні цивільного спору, у тому числі і при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат, суд керується Конституцією України, законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, застосовує інші правові акти, враховує завдання цивільного судочинства, забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами, особливості предмета спору та ціну позову, складність справи, її значення для сторін та час, необхідний для розгляду справи, покладення доведення обставин, які мають значення для справи, саме сторонами, права яких є рівними, як і покладення саме на кожну сторону ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій та з урахуванням меж заявлених вимог та заперечень та обсягу поданих доказів.

При розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (частина перша статті 182 ЦПК України).

Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Це підтверджується і такими нормами ЦПК України:

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності.

Велика Палата Верховного Суду при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу сформулювала висновок про необхідність надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких сторона по справі мала заперечення.

З матеріалів даної цивільної справи вбачається, що представник позивача дотрималася вимог процесуального законодавства щодо подання до суду разом з першою заявою по суті спору попереднього (орієнтовного) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс, і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи.

В обґрунтування фактично понесених судових витрат, до суду подані належним чином посвідчені документи що підтверджують фактично понесені фактичні витрати на отримання правової допомоги в справі №753/19556/23. Представник позивача зазначила, що сума фактично понесених та сплачених судових витрат по договору про надання правової допомоги становить 35 500 грн.

При визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Зважаючи на вищевикладене, врахувавши складність справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; суд дійшов висновку, що судові витрати підлягають відшкодуванню з відповідача у розмірі 35 500 грн.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 06 лютого 2024 року стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 13 420 грн. судового збору.

Тобто, рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 06 лютого 2024 року було вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Враховуючи викладене, суд дійшов до висновку про відмову в задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення в частині вирішення питання щодо стягнення судового збору.

На підставі викладеного та керуючись вимогами стст. 133, 134, 137, 141, 246, 270 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

Заяву представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором позики шляхом звернення стягнення на предмет застави - задовольнити частково.

Ухвалити додаткове рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором позики шляхом звернення стягнення на предмет застави.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 35 500 грн.

В задоволенні решти вимог - відмовити.

Додаткове рішення підлягає оскарженню у відповідності до вимог Цивільного процесуального кодексу України.

СУДДЯ: КОЛЕСНИК О.М.