Постанова

від 14.02.2024 по справі 947/6715/21

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 лютого 2024 року

м. Київ

справа № 947/6715/21

провадження № 61-4513св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого -Луспеника Д. Д., суддів:Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В.,Гулька Б. І., Лідовця Р. А.,

учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи»,

відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» на ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 10 серпня 2021 року у складі судді Куриленко М. О. та постанову Одеського апеляційного суду від 16 лютого 2023 року у складі колегії суддів: Князюка О. В., Таварткіладзе О. М., Погорєлової С. О.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» (далі - ТОВ «Кредитні ініціативи») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення з житлового приміщення.

Позовну заяву обґрунтувало тим, що 10 вересня 2007 року між Закритим акціонерним товариством «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» (далі - ЗАТ «АК Промінвестбанк», Банк), правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» (далі - ПАТ «АК Промінвестбанк»), та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 58-02/18, відповідно до умов якого Банк надав позичальнику кредит у розмірі 7 070 000,00 грн.

Також 10 вересня 2007 року між ЗАТ «АК Промінвестбанк» та ОСОБА_2 укладено договір поруки, відповідно до умов якого поручитель поручається за виконання ОСОБА_1 зобов`язань, які виникли на підставі кредитного договору № 58-02/18.

Крім того, 10 вересня 2007 року між ЗАТ «АК Промінвестбанк» та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , на забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором, було укладено і іпотечний договір № 58-02/19, який посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Левенець Т. П., та зареєстрований в реєстрі за № 2024. Предметом іпотеки за вказаним іпотечним договором є домоволодіння, загальною площею 601,60 кв. м, житловою площею 99,1 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та належить боржнику та поручителю в рівних частках на праві власності, на підставі свідоцтва про право власності від 01 лютого 2007 року серії НОМЕР_1 та витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 13463664 від 06 лютого 2007 року; земельна ділянка, загальною площею 0,0492 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , цільове призначення якої: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 5110136900:33:012:0017; земельна ділянка, загальною площею 0,0883 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення якої: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 5110136900:33:012:0015.

17 грудня 2012 року між ПАТ «АК Промінвестбанк» та ТОВ «Кредитні ініціативи» укладено договір про відступлення прав вимоги, відповідно до якого новий кредитор набуває всі права вимоги первісного кредитора за кредитними договорами та договорами забезпечення, зокрема кредитним договором від 10 вересня 2007 року № 58-02/18 та іпотечним договором від 10 вересня 2007 року № 58-02/19.

Заочним рішенням Київського районного суду м. Одеси від 16 грудня 2013 року у справі № 520/5458/13-ц позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ПАТ «АК Промінвестбанк» про визнання договору поруки припиненим та визнання договору іпотеки недійсним задоволено. Визнано договір поруки від 10 вересня 2007 року № 58-02/20 припиненим. Визнано іпотечний договір від 10 вересня 2007 року № 58-02/19, укладений між ЗАТ «АК Промінвестбанк», ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Левенець Т. І. за реєстровим № 2024, недійсним. Зазначено, що це рішення є підставою для виключення з реєстру іпотеки та заборони відчуження зареєстрованого в реєстрі за № 120 запису про іпотеку та заборону відчуження нерухомого майна, яке було передано в іпотеку за договором іпотеки № 58-02/19 від 10 вересня 2007 року, укладеним між ЗАТ «АК Промінвестбанк», ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , а саме: нерухоме майно - домоволодіння загальною площею 601,6 кв. м, житловою площею 99,1 кв. м, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , яке належить іпотекодавцям на підставі свідоцтва про право власності, виданого Виконавчим комітетом Одеської міської ради 01 лютою 2007 року, зареєстрованого в Реєстрі прав власності на нерухоме майно за реєстраційним № 17730193, номер запису 39986 в книзі 248-136.

ТОВ «Кредитні ініціативи», дізнавшись про вказане заочне рішення Київського районного суду м. Одеси від 16 грудня 2013 року, звернулося до суду з апеляційною скаргою.

Рішенням Апеляційного суду Одеської області від 01 грудня 2014 року апеляційну скаргу ТОВ «Кредитні ініціативи» задоволено. Заочне рішення Київського районного суду м. Одеси від 16 грудня 2013 року у справі № 520/5458/13-ц скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відмовлено.

Однак у період дії заочного рішення Київського районного суду м. Одеси від 16 грудня 2013 року у справі № 520/5458/13-ц ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вказаний предмет іпотеки відчужили на користь ОСОБА_5 , який у свою чергу передав майно на підставі договорів дарування на користь своєї дружини - ОСОБА_3 .

У зв`язку з порушенням боржником умов кредитного договору ТОВ «Кредитні ініціативи» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

Заочним рішенням Київського районного суду м. Одеси від 02 липня 2015 року у справі № 520/8242/14-ц, залишеним без змін в частині вирішення позовних вимог до ОСОБА_1 рішенням Апеляційного суду Одеської області від 30 травня 2016 року та постановою Верховного Суду від 26 вересня 2019 року, позов ТОВ «Кредитні ініціативи» задоволено частково. Стягнено із ОСОБА_1 на користь ТОВ «Кредитні ініціативи» заборгованість у розмірі 14 463 771,69 грн, з яких: 6 974 565,00 грн - заборгованість за кредитом, 6 451 046,60 грн - заборгованість за відсотками; 10 600,74 грн - комісія, 1 027 559,35 грн - пеня. Однак на день подання цього позову вказане рішення суду не виконане.

З огляду на викладене, з урахуванням заяви про зміну предмета позову, ТОВ «Кредитні ініціативи» просило суд у рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором від 10 вересня 2007 року № 58-02/18 у розмірі 14 463 771,61 грн, з яких: 6 974 565,00 грн - заборгованість за кредитом, 6 451 046,60 грн - заборгованість за відсотками, 10 600,74 грн - комісія, 1 027 559,35 грн - пеня, на його користь звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме: домоволодіння, загальною площею 601,6 кв. м, житловою площею 99,1 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та складається в цілому з житлового будинку, зазначеного в схематичному платні літ. «Н», гаража - літ. «О», мостіння - 1, огородження - № 1-3; земельну ділянку загальною площею 0,0492 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , цільове призначення якої: для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 5110136900:33:012:0017; земельну ділянку, загальною площею 0,0883 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення якої: для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 5110136900:33:012:0015, шляхом проведення прилюдних торгів згідно із Законом України «Про виконавче проводження», за початковою ціною, встановленою на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій. Також ТОВ «Кредитні ініціативи» просило суд виселити ОСОБА_1 та ОСОБА_4 з домоволодіння, що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , та виселити ОСОБА_3 , ОСОБА_2 з домоволодіння, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 02 березня 2021 року провадження у справі відкрито та призначено у справі підготовче засідання.

10 червня 2021 року в процесі підготовчого судового засідання ОСОБА_3 , в інтересах якої діяв представник ОСОБА_6 , звернулася до суду з клопотанням, у якому просила закрити провадження у справі, посилаючись на те, що існує рішення суду щодо того самого предмета спору між тими ж самими сторонами.

ТОВ «Кредитні ініціативи», в інтересах якого діяв представник Попроцький Д. М., заперечувало проти закриття провадження у справі та в свою чергу звернулося до суду з клопотанням, в якому просило залучити до участі у справі співвідповідача ОСОБА_4 та прийняти його уточнену позовну заяву.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 10 серпня 2021 року клопотання ОСОБА_3 про закриття провадження у справі задоволено частково. Провадження у справі за ТОВ «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в частині вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки закрито. Клопотання ОСОБА_3 про призначення судової економічної експертизи залишено без розгляду. Клопотання ТОВ «Кредитні ініціативи» про залучення до участі у справі співвідповідача та прийняття уточненого позову задоволено. Залучено ОСОБА_4 як співвідповідача до участі у справі за позовом ТОВ «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про виселення з житлового приміщення. Прийнято до провадження суду уточнену позовну заяву ТОВ «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про виселення з житлового приміщення (в редакції від 29 червня 2021 року) та продовжено розгляд справи за цими вимогами.

Закриваючи провадження у цій справі в частині вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі пункту 3 частини першої статті 255 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), суд першої інстанції виходив із того, що оскільки заочним рішенням Київського районного суду м. Одеси від 11 травня 2010 року у справі № 2-3140/10, яке набрало законної сили, задоволено позов ПАТ «АК Промінвестбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 10 вересня 2007 року № 58-02/18 та звернення стягнення на предмет іпотеки, а ТОВ «Кредитні ініціативи» є правонаступником ПАТ «АК Промінвестбанк», то є судове рішення щодо спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, що набрало законної сили за тими самими вимогами.

У листопаді 2021 року ТОВ «Кредитні ініціативи» оскаржило в апеляційному порядку ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 10 серпня 2021 року в частині закриття провадження у справі.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Одеського апеляційного суду від 16 лютого 2023 року апеляційну скаргу ТОВ «Кредитні ініціативи» залишено без задоволення. Ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 10 серпня 2021 року залишено без змін.

Залишаючи апеляційну скаргу ТОВ «Кредитні ініціативи» без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду першої інстанції в оскаржуваній частині - без змін, апеляційний суд дійшов висновку про те, що суд першої інстанції повно і всебічно з`ясував, обставини, що мають значення для справи. Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиція інших учасників справи

У березні 2023 року ТОВ «Кредитні ініціативи» засобами поштового зв`язку подало до Верховного Суду касаційну скаргу наухвалу Київського районного суду м. Одеси від 10 серпня 2021 року та постанову Одеського апеляційного суду від 16 лютого 2023 року, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Касаційна скарга, відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України, обґрунтована порушенням судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, зокрема тим, що суди безпідставно закрили провадження у справі в частині вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки, не дослідивши належним чином обставин справи.

Також касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій:

- не звернули увагу на те, що у справі № 2-3140/10 ПАТ «АК Промінвестбанк» зверталося до суду з позовом про стягнення заборгованості та звернення стягнення на предмет іпотеки до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , натомість у цій справі позивач звернувся до суду з позовом про звернення стягнення не предмет іпотеки до нового власника майна - ОСОБА_3 , а з вимогами про виселення - до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_4 ;

- не звернули увагу на те, що заявник як іпотекодержатель фактично позбавлений можливості виконати заочне рішення Київського районного суду м. Одеси від 11 травня 2010 року у справі № 2-3140/10, оскільки наразі власником іпотечного майна є ОСОБА_3 , а не ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ;

- проігнорували, що предметом позову у цій справі є звернення стягнення на предмет іпотеки в порядку статті 23 Закону України «Про іпотеку» до нового власника іпотечного майна - ОСОБА_3 ;

- не врахували правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постановах від 12 червня 2019 року у справі № 320/9224/17, від 20 червня 2018 року у справі № 761/7978/15, від 04 грудня 2019 року № 917/1739/17, від 12 червня 2019 року у справі № 87/10128/14-ц, від 19 червня 2019 року у справі № 643/17966/14-ц; правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 16 травня 2018 року у справі № 520/258/16-ц, від 13 березня 2019 року у справі № 643/19761/13, від 19 травня 2021 року у справі № 756/2298/18 та правові висновки Верховного Суду України, викладені у постановах від 02 вересня 2015 року у справі № 6-639цс15, від 16 вересня 2015 року у справі № 6-1193цс15, від 05 жовтня 2016 року № 6-1582цс16.

Також у касаційній скарзі ТОВ «Кредитні ініціативи» виклало клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження ухвали Київського районного суду м. Одеси від 10 серпня 2021 року та постанови Одеського апеляційного суду від 16 лютого 2023 року.

У жовтні 2023 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Приймачук С. І., із застосуванням засобів поштового зв`язку подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ТОВ «Кредитні ініціативи», у якому зазначив про необґрунтованість та безпідставність доводів цієї скарги, а також про відсутність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду від 30 березня 2023 року касаційну скаргуТОВ «Кредитні ініціативи» на ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 10 серпня 2021 року та постанову Одеського апеляційного суду від 16 лютого 2023 рокупередано на розгляд судді-доповідачу Гулейкову І. Ю.

Ухвалою Верховного Суду від 06 квітня 2023 року касаційну скаргу ТОВ «Кредитні ініціативи» залишено без руху, надано заявнику строк для усунення недоліків, а саме запропоновано: надати суду оформлений належним чином документ, який підтверджує повноваження адвоката Кізко Л. С. представляти інтереси ТОВ «Кредитні ініціативи» у Верховному Суді; надати докази сплати судового збору.

Ухвалою Верховного Суду від 23 травня 2023 року (після усунення недоліків касаційної скарги) ТОВ «Кредитні ініціативи» поновлено строк на касаційне оскарження ухвали Київського районного суду м. Одеси від 10 серпня 2021 року та постанови Одеського апеляційного суду від 16 лютого 2023 року; відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ТОВ «Кредитні ініціативи» з підстав, передбачених частиною другою статті 389 ЦПК України; витребувано із Київського районного суду м. Одеси матеріали справи № 947/6715/21; надано учасникам справи строк для подання відзивів на касаційну скаргу.

У червні 2023 року матеріали справи № 947/6715/21 надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 09 лютого 2024 справу № 947/6715/21 призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга ТОВ «Кредитні ініціативи» підлягає задоволенню з огляду на таке.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно зі статтею 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Право на справедливий судовий розгляд, закріплене у пункті 1 статті 6 Конвенції, необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя.

У пункті 52 рішення «Меньшакова проти України» (Menshakova v. Ukraine, заява № 377/02) від 08 квітня 2010 року Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) виклав конвенційні стандарти стосовно доступу до суду: «Суд повторює, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду з позовом щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Таким чином, він втілює в собі «право на суд», яке, згідно з практикою ЄСПЛ, включає в себе не тільки право ініціювати провадження, але й право розраховувати на «розгляд» спору судом (див., наприклад, рішення у справі «Кутіч проти Хорватії» (Kutic v. Croatia, заява № 48778/99, пункт 25, ЄСПЛ 2002-ІІ).

Отже, під доступом до правосуддя згідно зі прецедентною практикою ЄСПЛ та відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції розуміють право кожної особи на звернення до суду та право на те, що її справа буде розглянута і вирішена судом. Тобто здатність особи безперешкодно отримати судовий захист як доступ до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою та ухвалення судового рішення на засадах верховенства права.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Серед основних засад (принципів) цивільного судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи (стаття 2 ЦПК України).

Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Закриття провадження у справі - це одна з форм закінчення розгляду цивільної справи без винесення рішення суду у зв`язку з виявленням після відкриття провадження обставин, з якими закон пов`язує неможливість подальшого судового розгляду справи.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.

Закриття провадження у справі на підставі пункту 3 частини першої статті 255 ЦПК України можливе лише за умови, якщо є рішення, яке набрало законної сили, ухвалене за наслідками вирішення позову, що є тотожним до позову, який розглядається, тобто співпадають сторони, предмет і підстави позовів. Неможливість повторного розгляду справи після набрання законної сили рішення суду, ухваленого у спорі між тими ж сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, ґрунтується на правових наслідках набрання рішенням суду чинності.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі № 761/7978/15-ц, провадження № 14-58цс18, на яку посилається заявник у касаційній скарзі, викладено висновок, що застосування пункту 2 частини першої статті 205 ЦПК України (у редакції 2004 року) зумовлене, по-перше, неприпустимістю розгляду судами тотожних спорів, в яких одночасно тотожні сторони, предмет і підстави позову, та, по-друге, властивістю судового рішення, що набрало законної сили (стаття 223 ЦПК України). За змістом наведеної норми права позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно співпадають сторони, підстава та предмет спору. Нетотожність хоча б одного з елементів не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі № 320/9224/17, провадження № 14-225цс19, зазначено, що згідно з пунктом 3 частини першої статті 255 ЦПК України підставою для закриття провадження у справі є, зокрема, вирішення спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав шляхом ухвалення рішення, яке набрало законної сили, або постановлення ухвали про закриття провадження у справі.

Процесуальне законодавство України не дозволяє позивачу пред`являти новий позов до того ж відповідача з тим самим предметом і з тих самих підстав, з яких вже є ухвалене судове рішення, що набрало законної сили, оскільки це фактично призведе до переоцінки обставин, встановлених цим рішенням суду. Таке повторне звернення фактично спрямоване на ініціювання нового розгляду та вирішення справи, що не відповідає принципу юридичної визначеності та суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції.

Верховний Суд виходить з такого.

Позов - це звернена через суд до відповідача матеріально-правова вимога про поновлення порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу, який здійснюється в певній, визначеній законом процесуальній формі.

Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, щодо якої позивач просить прийняти судове рішення.

Предмет позову опосередковується об`єктом спірного правовідношення та суб`єктивними правами і обов`язками сторін.

Підставою позову є обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Судами попередніх інстанцій встановлено та аналіз матеріалів свідчить про те, що у справі № 2-3140/10 сторонами є ПАТ «АК Промінвестбанк» (позивач) та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 (відповідачі).

Натомість у справі, яка переглядається, сторонами є ТОВ «Кредитні ініціативи» (позивач) та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 (відповідачі).

У справі № 2-3140/10 предметом позову є стягнення заборгованості за кредитним договором від 10 вересня 2007 року № 58-02/18 у розмірі 8 555 407,51 грн, з яких: 6 931 714 грн - сума кредиту, 42 851,00 грн - сума непогашеного простроченого кредиту, 1 347 322,59 грн - сума прострочених відсотків, 90 608,55 грн - комісійна винагорода за управління кредитом, 142 911,37 грн - пеня за несвоєчасну сплату сум кредиту та процентів за користування кредитом, а також звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 10 вересня 2007 року № 58-02/19 на домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; на земельну ділянку, загальною площею 0,0492 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 ; на земельну ділянку, загальною площею 0,0883 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 (статті 33, 41 Закону України «Про іпотеку»).

Натомість, предметом позову у справі, що переглядається (в оскаржуваній частині судових рішень), є звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме: домоволодіння, загальною площею 601,6 кв. м, житловою площею 99,1 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та складається в цілому з житлового будинку, зазначеного в схематичному платні літ. «Н», гаража - літ. «О», мостіння - 1, огородження - № 1-3; земельну ділянку загальною площею 0,0492 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , цільове призначення якої: для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 5110136900:33:012:0017; земельну ділянку, загальною площею 0,0883 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення якої: для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 5110136900:33:012:0015, в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором від 10 вересня 2007 року № 58-02/18 у розмірі 14 463 771,61 грн, з яких: 6 974 565,00 грн - заборгованість за кредитом, 6 451 046,60 грн - заборгованість за відсотками, 10 600,74 грн - комісія, 1 027 559,35 грн - пеня, шляхом проведення прилюдних торгів згідно із Законом України «Про виконавче проводження», за початковою ціною, встановленою на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій (стаття 23, 33, 39, 41 Закону України «Про іпотеку»).

Фактичною підставою позову в справі № 2-3140/10 є лише невиконання боржником та поручителями зобов`язань за кредитним договором від 10 вересня 2007 року № 58-02/18.

Натомість фактичною підставою позову у справі, що переглядається, є невиконання боржником та поручителями зобов`язань за кредитним договором від 10 вересня 2007 року № 58-02/18, а також реєстрація предмета іпотеки за іпотечним договором від 10 вересня 2007 року № 58-02/19 за ОСОБА_3 на підставі договору дарування від 09 серпня 2017 року № 1601.

З огляду на викладене Верховний Суд дійшов висновку про те, що у справі № 2-3140/10 та у справі, що переглядається, предмет, підстава позову, а також сторони спору не є цілком тотожними.

Суди першої та апеляційної інстанцій на вказане уваги не звернули та дійшли помилкового висновку про те, що є підстави для закриття провадження у справі, яка переглядається.

Оскільки суди безпідставно закрили провадження у справі з посиланням на пункт 3 частини першої статті 255 ЦПК України та не переглядали справу по суті й не встановлювали фактичних обставин справи, а Верховний Суд не наділений повноваженнями встановлювати ці обставини, досліджувати та оцінювати докази, справу необхідно направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має, зокрема, право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду (пункт 2 частини першої статті 409 ЦПК України).

Підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі (частина шоста статті 411 ЦПК України).

Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції (частина третя статті 411 ЦПК України).

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про задоволення касаційної скарги, скасування оскаржуваних судових рішень про закриття провадження у справі та направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Під час продовження розгляду справи суду першої інстанції необхідно врахувати викладене, дослідити усі наявні у справі докази, розглянути заявлені позивачем вимоги відповідно до норм чинного законодавства України та ухвалити законне і справедливе судове рішення.

Щодо розподілу судових витрат

Статтею 416 ЦПК України передбачено, що постанова суду касаційної інстанції складається, в тому числі із розподілу судових витрат.

Оскільки розгляд справи по суті не закінчено, то питання про розподіл судових витрат не вирішується.

Керуючись статтями 400, 406, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» задовольнити.

Ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 10 серпня 2021 року та постанову Одеського апеляційного суду від 16 лютого 2023 року скасувати, справу передати для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийД. Д. Луспеник Судді:І. Ю. Гулейков Б. І. Гулько Г. В. Коломієць Р. А. Лідовець