Ухвала

від 20.02.2024 по справі 280/1134/24

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ПРО ПОВЕРНЕННЯ ПОЗОВНОЇ ЗАЯВИ

20 лютого 2024 року Справа № 280/1134/24 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді КалашникЮ.В., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), в особі представника адвоката Яковлева Володимира Віталійовича ( АДРЕСА_2 ) до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_3 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

06.02.2024 через підсистему «Електронний суд» до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі позивачка), в особі представника адвоката Яковлева Володимира Віталійовича, до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (далі відповідач), в якій позивачка просить суд:

визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у не здійснені нарахування та виплати позивачці індексації грошового забезпечення за період з 05 вересня 2012 року по 24 лютого 2020 року;

зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачці індексацію грошового забезпечення за період з за період з 05 вересня 2012 року по 24 лютого 2020 року із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення в період з 05.09.2012 по 28.02.2018 - січень 2008 року;

зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 24 лютого 2020 року з врахуванням вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1073.

Ухвалою суду від 12.02.2024 позовну заяву залишено без руху, позивачу надано строк для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання до суду: заяви про поновлення строку звернення до суду із цим позовом із доказами поважності таких причин.

19.02.2024 до суду від представника позивачки до суду надійшла заява (вх. №8004), в якій останній просить відкрити провадження у справі та зазначає, що що на спірні правовідносини не поширюється поточна редакція ст. 233 КЗпП України, а тому вважає, що позивачем не пропущений строк звернення до суду з цим позовом.

Суддя зазначає, що відповідно до частин першої та другої статті 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до ч. 2 ст. 122 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов`язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Водночас, для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів.

Суд зазначає, що спірні правовідносини у даній справі виникли у зв`язку із бездіяльністю відповідача щодо нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 05.09.2012 по 28.02.2018. При цьому позивач зазначає, що з 20.02.2020 відносини публічної служби між сторонами припинені.

Перевіряючи дотримання позивачем строку звернення до суду з цим позовом, суддя виходить з того, що спір щодо стягнення належного позиваці грошового забезпечення (належної працівникові заробітної плати) є спором, пов`язаним з недотриманням законодавства про оплату праці.

Законом України від 01.07.2022 №2352-IX, який набрав чинності з 19.07.2022, частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено в такій редакції: працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).

Отже, до 19.07.2022 КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Аналогічний правовий висновок викладений у рішенні Верховного Суду від 06.04.2023 у справі № 260/3564/22 та у постановах від 19.01.2023 у справі № 460/17052/21 і від 25.04.2023 у справі № 380/15245/22, які є обов`язковими для врахування судом відповідно до вимог частини п`ятої статті 242 КАС України.

Разом із тим, суд звертає увагу, що відповідно до пункту першого глави XIX Прикінцеві положення Кодексу законів про працю України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 № 651 Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року на всій території України відмінено карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Таким чином, тримісячний строк звернення до суду з цим позовом розпочався з 01.07.2023 та з урахуванням приписів частини першої статті 233 КЗпП України закінчився 01.10.2023 (останній день строку звернення до суду).

Суд зазначає, що для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття дізнався та повинен був дізнатись.

Так, під поняттям дізнався необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.

Оскільки, виплата грошового забезпечення здійснювалась позивачу щомісячно він не могла бути необізнаною про її розмір та відповідно про бездіяльність відповідача. Водночас, з позовною заявою до суду позивачка звернулась лише 05.02.2024.

Відтак, з дня отримання грошового забезпечення, позивач вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів.

Суд зазначає, що реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, не реалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою.

Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані статтею 123 КАС України, відповідно до частини третьої якої якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Суд наголошує на тому, що встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи є об`єктивно непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

У пункті 35 постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 08.11.2023 по справі № 380/8154/23 Верховним Судом викладена наступна правова позиція:

«Твердження касатора про те, що строк звернення до суду з цим позов не обмежується будь-яким строком, відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року № 9-рп/2013 у справі № 1-18/2013, колегія суддів Верховного Суду уважає безпідставними, з огляду на те, що вказаним рішенням суд надавав офіційне тлумачення частини другої статті 233 КЗпП України, у редакції до змін, внесених у вказану статтю Законом України від 01 липня 2022 року № 2352-IX, який набрав чинності з 19 липня 2022 року, відповідно до якої звернення до суду не обмежувалося будь-яким строком, однак після внесення вказаних змін, у справах про виплату працівнику всіх сум, що належать йому при звільненні, було встановлено тримісячний строк звернення до суду».

Таким чином позивачем не дотримано тримісячного строку звернення до суду.

Відповідно до ч. 6 ст. 161 КАС України, у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Суддя зауважує, що учасники справи зобов`язанні діяти вчасно та в належний спосіб, у зв`язку з чим, будь-які зволікання останніх не свідчать про намір добросовісної реалізації права на звернення до суду.

Згідно із статтею 166 КАС України, при розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування тощо щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань.

Заяви, клопотання і заперечення подаються в письмовій або усній формі. У випадках, визначених цим Кодексом, заяви і клопотання подаються тільки в письмовій формі.

Вимоги до форми та змісту письмової заяви, клопотання, заперечення викладені в статті 167 КАС України.

Отже, станом на 20.02.2024 позивачкою не усунені недоліків позову, тобто ухвала судді від 12.02.2024 позивачем не виконана.

Відповідно до п.1 ч.4 ст.169 КАС України, позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Враховуючи, що у встановлений судом строк недоліки позовної заяви не усунені, позовну заяву необхідно повернути позивачеві.

Керуючись ст.ст. 169, 241, 243, 248 КАС України, суддя, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), в особі представника адвоката Яковлева Володимира Віталійовича ( АДРЕСА_2 ) до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_3 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, - повернути.

Ухвала суду першої інстанції набирає законної сили у строк та порядок визначений ст.ст.251, 256, 295 КАС України.

Ухвала суду першої інстанції оскаржується у строк та порядок встановлений ст.ст.251, 295, 297 КАС України.

СуддяЮ.В.Калашник