Рішення

від 07.02.2024 по справі 380/22549/23

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 лютого 2024 рокусправа № 380/22549/23

Львівський окружний адміністративний суд:

в складі головуючої судді Потабенко В.А.,

за участю секретаря судового засідання Лизак Д.А.,

за участі:

позивача - ОСОБА_1 ,

представника позивача Маціпури Н.І., згідно договору,

представників відповідача Горбаня О.Б., згідно довіреності,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львова за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області (далі ГУ ДМС у Львівській області, відповідач), у якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ДМС у Львівській області від 09.01.2023 про скасування рішення від 17.05.2019 про набуття громадянства України ОСОБА_1 за територіальним походженням на підставі ч. 1 ст. 8 Закону України «Про громадянство України»;

- зобов`язати ГУ ДМС у Львівській області вчинити дії щодо прийняття декларації по відмову від іноземного громадянства від ОСОБА_1 та документувати його паспортом громадянина України.

Позивач при обґрунтуванні позовних вимог зазначив, що не погоджується з рішенням відповідача, яким скасовано рішення про надання ОСОБА_1 громадянства України на підставі ч. 1 ст. 8 Закону України «Про громадянство України», оскільки вчинив всі можливі дії щодо припинення російського громадянства, однак, з незалежних від нього причин не отримав від уповноважених органів рф відповідного підтвердження. Вказує, що народився в Україні, як і його батьки та діти, тобто за етнічним походженням є українцем. З 1993 року проживає і працює в Україні. Вважає, що прийняте 09.01.2023 ГУ ДМС у Львівській області рішення про скасування рішення від 17.05.2019 про набуття громадянства України ОСОБА_1 за територіальним походженням на підставі ч. 1 ст. 8 Закону України «Про громадянство України» є протиправним, ухваленим без урахування всіх обставин справи та без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи, і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, а, відтак, звернувся до суду за захистом своїх прав.

Ухвалою від 02.10.2023 суд відкрив провадження у справі, вирішив проводити розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

23.10.2023 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. №80344), в якому проти позову заперечив, просив у його задоволенні відмовити. Так, ОСОБА_1 , як особа, що подала зобов`язання припинити іноземне громадянство, повинен був надати відповідний документ, виданий уповноваженим органом рф, протягом двох років з моменту реєстрації позивача громадянином України. Чого, однак, не зробив. При цьому, позивач не надав до ГУ ДМС у Львівській області жодних доказів про наявність незалежних від нього причин неотримання такого документа про припинення громадянства рф.

06.11.2023 за вх. № 84703 від представника відповідача надійшла відповідь на відзив, з якої випливає, що ОСОБА_1 намагався отримати від уповноважених органів рф документи про припинення російського громадянства. Свідченням того є відповідь УМВС росії в м. Южно-Сахалінськ від 11.10.2019 та численні звернення до консульств рф. Що стосується подання декларації про припинення іноземного громадянства, то у міграційній службі м. Городок позивача завірили, що на період пандемії врегулювання цих питань зупинено і повернутись до того питання потрібно після завершення карантинних обмежень. Крім того, зазначили, що тимчасове посвідчення громадянина України буде чинним до завершення воєнного стану.

Ухвалою від 15.11.2023 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

В судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали повністю з підстав, викладених в позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив з підстав, вказаних у відзиві на позовну заяву.

Заслухавши пояснення позивача та представників сторін, дослідивши докази, викладені у заявах по суті справи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, якими обґрунтовуються позовні вимоги та заперечення, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі рішення ГУ ДМС у Львівській області від 17.05.2019 набув громадянство України за територіальним походженням на підставі ч. 1 ст. 8 Закону України «Про громадянство України».

17.05.2019 позивачу було видано відповідну довідку № 268, яка стала підставою для оформлення тимчасового посвідчення громадянина України.

В подальшому, рішенням ГУ ДМС у Львівській області від 09.01.2023 скасовано рішення від 17.05.2019 про набуття громадянства України ОСОБА_1 за територіальним походженням на підставі ч. 1 ст. 8 Закону України «Про громадянство України».

Підставою для прийняття оскаржуваного рішення став той факт, що громадянство України набуто ОСОБА_1 шляхом обману, а саме: не виконано зобов`язання про припинення іноземного громадянства.

Про факт прийняття рішення від 09.01.2023 позивача повідомлено листом «Про припинення громадянства» від 09.01.2023.

Саме рішення позивачу надіслано не було, що не заперечується сторонами у справі.

Вважаючи рішення ГУ ДМС у Львівській області від 09.01.2023 про скасування рішення про набуття громадянства протиправним, позивач звернувся з вказаним позовом до суду.

При вирішенні спору по суті суд виходив з наступного.

Умови і порядок набуття громадянства України врегульовано Законом України «Про громадянство України» від 18.01.2001 № 2235-III (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до ст. 1 цього Закону громадянство України - правовий зв`язок між фізичною особою і Україною, що знаходить свій вияв у їх взаємних правах та обов`язках; громадянин України - особа, яка набула громадянство України в порядку, передбаченому законами України та міжнародними договорами України; іноземець - особа, яка не перебуває в громадянстві України і є громадянином (підданим) іншої держави або держав.

Згідно положень ст. 6 Закону України «Про громадянство України» громадянство України набувається, крім іншого, за територіальним походженням.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про громадянство України» особа (іноземець або особа без громадянства), яка сама чи хоча б один із її батьків або її дід чи баба, прадід чи прабаба, або її рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра, син чи дочка, онук чи онука народилися або постійно проживали до 24 серпня 1991 року на території, яка стала територією України відповідно до Закону України "Про правонаступництво України", або яка сама чи хоча б один із її батьків або її дід чи баба, прадід чи прабаба, або її рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра народилися або постійно проживали на інших територіях, що входили на момент їх народження або під час їх постійного проживання до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР), а також її неповнолітні діти мають право на набуття громадянства України за територіальним походженням.

Для оформлення набуття громадянства України в установленому порядку разом із заявою (клопотанням) про набуття громадянства України подається:

особою без громадянства - декларація про відсутність іноземного громадянства;

іноземцем - зобов`язання припинити іноземне громадянство.

Іноземці, які перебувають у громадянстві (підданстві) кількох держав, подають зобов`язання припинити громадянство (підданство) усіх цих держав.

Подання зобов`язання припинити іноземне громадянство (підданство) не вимагається від іноземців, які є громадянами (підданими) держав, законодавство яких передбачає автоматичне припинення особами громадянства (підданства) цих держав одночасно з набуттям громадянства іншої держави.

Іноземці, які подали зобов`язання припинити іноземне громадянство (підданство), повинні подати документ про це, виданий уповноваженим органом відповідної держави, до уповноваженого органу України протягом двох років з моменту реєстрації їх громадянами України. Іноземці, які мають усі передбачені законодавством цієї держави підстави для отримання документа про припинення громадянства (підданства), але з незалежних від них причин не можуть отримати його, подають декларацію про відмову від іноземного громадянства.

Для оформлення набуття громадянства України замість зобов`язання припинити іноземне громадянство (підданство) може бути подано:

1) іноземцем, якого визнано біженцем або якому надано притулок в Україні, - декларацію про відмову від іноземного громадянства особи, яку визнано біженцем або якій надано притулок в Україні;

2) іноземцем, який постійно проживає в Україні на законних підставах та є громадянином держави, з якою Україна уклала міжнародний договір, що передбачає припинення особою громадянства цієї держави одночасно з набуттям громадянства України, - заяву про зміну громадянства;

3) іноземцем, який в установленому законодавством України порядку проходить (проходив) військову службу за контрактом у Збройних Силах України, його подружжям - декларацію про відмову від іноземного громадянства особи, яка в установленому законодавством України порядку уклала контракт на проходження військової служби у Збройних Силах України, та декларацію про відмову від іноземного громадянства для другого із подружжя;

4) іноземцем із числа осіб, зазначених у частині двадцятій статті 4 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства", та його подружжям - декларацію про відмову від іноземного громадянства особи, яка отримала посвідку на тимчасове проживання на підставі частини двадцятої статті 4 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства", та декларацію про відмову від іноземного громадянства для другого із подружжя;

5) іноземцем, його подружжям, які є громадянами держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором або державою-окупантом, та зазнали у країні своєї громадянської належності переслідувань, - декларацію про відмову від іноземного громадянства особи, яка зазнала переслідувань, разом із документом, що підтверджує переслідування.

Громадянство України за територіальним походженням не набуває особа, яка відповідно до частини шостої статті 9 цього Закону не приймається до громадянства України (крім випадку, передбаченого частиною сьомою статті 9 цього Закону), та особа, стосовно якої рішення про оформлення набуття громадянства України скасовано на підставі статті 21 цього Закону.

Дитина, один із батьків якої або її дід чи баба, прадід чи прабаба народилися чи постійно проживали на територіях, зазначених у частині першій цієї статті, яка є особою без громадянства і стосовно якої подано декларацію про відсутність іноземного громадянства, або є іноземцем, стосовно якого подано зобов`язання припинити іноземне громадянство, реєструється громадянином України за клопотанням одного з її законних представників.

Дитина, яка народилася на території України після 24 серпня 1991 року і не набула громадянство України за народженням та є іноземцем, стосовно якого подано зобов`язання припинити іноземне громадянство, або особою без громадянства, стосовно якої подано декларацію про відсутність іноземного громадянства, реєструється громадянином України за клопотанням одного з її законних представників.

Для оформлення набуття громадянства України дитиною, яка є іноземцем, один із батьків якої або опікун чи піклувальник має право на подання декларації, передбаченої пунктами 1, 3-5 частини шостої цієї статті, замість зобов`язання припинити іноземне громадянство подається декларація про відмову дитини від іноземного громадянства.

Датою набуття громадянства України у випадках, передбачених цією статтею, є дата реєстрації набуття особою громадянства України.

Особа, яка набула громадянство України і подала декларацію про відмову від іноземного громадянства, зобов`язується повернути паспорт іноземної держави до уповноважених органів цієї держави. Вимога про взяття зобов`язання повернути паспорт іноземної держави не поширюється на осіб, яких визнано біженцями або яким надано притулок в Україні.

Однією з підстав для припинення громадянства України є втрата громадянства України, відповідно до ст. 17 Закону України «Про громадянство України».

При цьому, згідно ст. 21 Закону України «Про громадянство України» рішення про оформлення набуття громадянства України може бути скасовано.

Так, рішення про оформлення набуття громадянства України скасовується, якщо особа набула громадянство України відповідно до статей 7, 8, 10-13, 15 цього Закону внаслідок подання неправдивих відомостей або фальшивих документів, приховування особою будь-якого суттєвого факту, за наявності якого особа не може набути громадянство України, у тому числі невиконання зобов`язання, взятого особою у зобов`язанні припинити іноземне громадянство (підданство), в декларації про відмову від іноземного громадянства або в декларації про відсутність іноземного громадянства.

Не може бути скасовано рішення про оформлення набуття громадянства України стосовно особи, яка на момент прийняття такого рішення була неповнолітньою, недієздатною, крім випадків подання неправдивих відомостей або фальшивих документів, приховування особою будь-якого суттєвого факту, за наявності якого особа не може набути громадянство України.

Водночас, ст. 1 Закону України «Про громадянство України» визначає зобов`язання припинити іноземне громадянство як письмово оформлену заява іноземця про те, що в разі набуття громадянства України він припинить громадянство (підданство) іншої держави норми має або громадянства (підданства) інших держав і протягом двох років з моменту набуття ним громадянства України подасть документ про припинення громадянства (підданства) іншої держави або громадянств (підданств) інших держав до органу, що видав йому тимчасове посвідчення громадянина України.

При цьому, незалежна від особи причина неотримання документа про припинення іноземного громадянства (підданства) - невидача особі, в якої уповноважені органи держави її громадянства (підданства) прийняли клопотання про припинення іноземного громадянства (підданства), уповноваженим органом такої держави документа про припинення громадянства (підданства) особи у встановлений законодавством іноземної держави строк (крім випадків, коли особі було відмовлено у припиненні громадянства (підданства) чи протягом двох років з дня подання клопотання, якщо строк не встановлено, або відсутність у законодавстві іноземної держави процедури припинення її громадянства (підданства) за ініціативою особи чи нездійснення такої процедури.

Таким чином, з аналізу наведених вище норм Закону України «Про громадянство України» можна дійти висновку, що особа, яка взяла на себе зобов`язання припинити іноземне громадянство, звільняється від такого обов`язку, але тільки за наявності незалежної від особи причини неотримання документа про припинення іноземного громадянства.

Суд з матеріалів справи встановив, що ОСОБА_1 30.09.2019 звертався з письмовою заявою до УМВС рф по м. Южно-Сахалінську та отримав відповідь № 3/192703434432 від 11.10.20219, згідно з якою для зняття з реєстраційного обліку йому необхідно особисто звернутись до відділу з питань міграції та території рф із заявою встановленого зразка.

Крім того, в матеріалах справи наявні копії квитанцій про направлення позивачем відповідних документів, необхідних для припинення громадянства, на адресу консульств рф у Республіці Молдова та Республіці Польща, які, однак, залишені без розгляду.

Слід також врахувати, що ОСОБА_1 01.04.2004 призначений Керівним комітетом Релігійної організації «Релігійний центр Свідків Єгови в Україні» на посаду священнослужителя служителем (дияконом) збору, що підтверджується довідкою № 5253 від 18.09.2023, виданою Релігійною організацією «Релігійний центр Свідків Єгови в Україні».

З відкритих джерел суд також встановив, що 20.04.2017 Верховний суд рф ухвалив остаточне рішення про ліквідацію організації Свідків Єгови і заборону її діяльності в Росії, визнавши її екстремістською.

Таким чином, з урахуванням всіх обставин, суд погоджується з доводами сторони позивача про те, що особиста подача заяви до відділу з питань міграції та території рф для позивача є неможливою, зважаючи на релігійні переконання ОСОБА_1 та віддалене територіальне розташування м. Южно-Сахалінськ, рф.

Судом також враховано, що протягом 2019-2021 років в зв`язку з пандемією коронавірусної хвороби, спричиненою SARS-CoV-2, отримання будь-яких адміністративних послуг було утруднене.

Також неможливо обійти увагою той факт, що російська збройна агресія проти України (пряме й опосередковане застосування збройної сили рф проти суверенітету і територіальної цілісності України), яка розпочалася 2014 року, значно ускладнювала отримання від уповноважених органів цієї країни будь-яких документів на підтвердження припинення ОСОБА_1 іноземного громадянства.

24.02.2022 Україна розірвала дипломатичні стосунки з рф після початку повномасштабного вторгнення в Україну.

Отже, на глибоке переконання суду, у позивача була наявна незалежна від нього причина неотримання документа про припинення іноземного громадянства, прямо передбачена ст. 1 Закону України «Про громадянство України».

Водночас, ГУ ДМС у Львівській області перед прийняттям рішення від 09.01.2023 про скасування рішення від 17.05.2019 про набуття громадянства України ОСОБА_1 за територіальним походженням на підставі ч. 1 ст. 8 Закону України «Про громадянство України», жодним чином не з`ясувало причин невиконання останнім свого зобов`язання припинити іноземне громадянство.

Слід зазначити, що про наявність незалежної від позивача причини неотримання документа про припинення іноземного громадянства ОСОБА_1 повідомляв Державну міграційну службу України листом від 27.06.2023, однак, такий був залишений без задоволення 25.07.2023.

При цьому, суд звертає увагу на приписи ч. 8 ст. 10 Закону України «Про громадянство України», згідно з якими особа може бути поновлена у громадянстві України у разі втрати громадянства України або скасування рішення про оформлення набуття громадянства України з підстав невиконання поданого зобов`язання припинити іноземне громадянство (підданство) за наявності документально підтверджених поважних причин для невиконання такого зобов`язання. Повторне поновлення у громадянстві України з таких причин не допускається.

Судом при прийнятті рішення також враховано, що ОСОБА_1 за своїм етнічним походженням є українцем, оскільки народився в с. Чемеринці Перемишлянського району Львівської області, Україна, його батьками є громадяни України, як і його дружина та діти. Навчався в Одеському морехідному училищі технічного флоту, яке закінчив у 1989 році. З вересня 1993 року проживає в Україні.

Відповідачем не надано до суду жодних доказів того, що ОСОБА_1 після вересня 1993 року виїжджав на територію рф та/чи підтримував зв`язок з рф.

Окремо слід зазначити, що позивач не мав і не має паспорта громадянина рф, а був документований лише паспортом громадянина СРСР, де містилась відмітка Генерального консульства рф у м. Львові про взяття його на консульський облік 14.05.2001. Дія паспорта громадянина рф для виїзду закордон ОСОБА_1 закінчилась 16.07.2023. При цьому, ОСОБА_1 не отримував ідентифікаційного номера платника податків у рф, а отримав реєстраційний номер облікової картки платника податків в Україні 17.08.1998.

На думку суду, при прийнятті оскаржуваного рішення ГУ ДМС у Львівській області не надало належної оцінки наведеним обставинам, не відібрало відповідних пояснень у ОСОБА_1 , не повідомило його про початок розгляду питання щодо скасування рішення про набуття ним громадянства тощо.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Вирішуючи спір по суті, суд враховує, що згідно з ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

При цьому суд відмічає, що "на підставі" означає, що суб`єкт владних повноважень: 1) повинен бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України; 2) зобов`язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним; "у межах повноважень" означає, що суб`єкт владних повноважень повинен приймати рішення, а дії вчиняти відповідно до встановлених законом повноважень, не перевищуючи їх; "у спосіб" означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби; "з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано", тобто використання наданих суб`єкту владних повноважень повинно відповідати меті та завданням діяльності суб`єкта, які визначені нормативним актом, на підставі якого він діє; "обґрунтовано", тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії). Рішення повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.

Матеріали справи свідчать, що відповідні положення КАС України відповідачем при прийнятті оскаржуваного рішення відносно ОСОБА_1 не були дотримані.

У справі, яка розглядається, відповідач, на переконання суду, прийняв оскаржуване рішення формально, не враховуючи причинно-наслідкові зв`язки і без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів позивача і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, тобто не пропорційно, а також без забезпечення права участі особи в прийнятті рішення щодо неї.

Що має своїм наслідком визнання протиправним і скасування рішення ГУ ДМС у Львівській області від 09.01.2023 про скасування рішення від 17.05.2019 про набуття громадянства України ОСОБА_1 за територіальним походженням на підставі ч. 1 ст. 8 Закону України «Про громадянство України».

Відтак, в цій частині позовні вимоги підлягають задоволенню.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання ГУ ДМС у Львівській області вчинити дії щодо прийняття декларації по відмову від іноземного громадянства від ОСОБА_1 та документувати його паспортом громадянина України, то суд зазначає наступне.

Згідно висновку, викладеному у постанові КАС ВС від 30.06.2022 у справі № 280/7910/20, якщо іноземці, маючи всі передбачені законодавством цієї держави підстави для отримання такого документа, з незалежних від них причин не можуть отримати його, вони подають декларацію про відмову від іноземного громадянства.

Наказом Міністерства закордонних справ України від 23.11.2022 № 389, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 08.12.2022 за № 1559/38895 «Про затвердження зразків документів, які подаються за кордоном для встановлення належності до громадянства України, перевірки належності до громадянства України, прийняття до громадянства України, оформлення набуття громадянства України, припинення громадянства України, скасування рішень про оформлення набуття громадянства України» затверджено, крім іншого, форму декларації про відмову від іноземного громадянства.

Таким чином, позивач, як особа, що з незалежних від нього причин не може отримати документ про припинення громадянства рф, мав би подати декларацію про відмову від іноземного громадянства.

Водночас, з матеріалів справи та пояснень представників сторін, даних ними в судовому засіданні, випливає, що позивач такої декларації не подавав. Тобто, його право в цій частині ще не є порушеним.

Здійснюючи передбачене ст. 55 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту. Вирішуючи спір, суд зобов`язаний надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Водночас, у порядку адміністративного судочинства підлягають захисту лише порушені права, однак, суд позбавлений можливості задовольняти вимоги на майбутнє для захисту прав особи від можливих негативних дій суб`єкта владних повноважень у подальшому, оскільки, на час розгляду справи таких не існує.

Відсутність порушеного права встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

Відповідно до п. 10.3 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20.05.2013 № 7 «Про судове рішення в адміністративній справі» резолютивна частина рішення не повинна містити приписів, що прогнозують можливі порушення з боку відповідача та зобов`язання його до вчинення чи утримання від вчинення дій на майбутнє.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено має право на ефективний засіб правового захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Стаття 13 Конвенції, крім іншого, визначає те, що засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 05.04.2005 (заява № 38722/02)).

Отже, «ефективний засіб правого захисту» у розумінні ст. 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

Відповідно до ч. 3 ст. 9 КАС України кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Отже, суд вважає неможливим зобов`язати відповідача вчинити дії щодо прийняття декларації по відмову від іноземного громадянства від ОСОБА_1 та документувати його паспортом громадянина України, оскільки права останнього в цій частині ще не порушені.

Звідси, позовна вимога про зобов`язання ГУ ДПС у Львівській області прийняти декларацію по відмову від іноземного громадянства від ОСОБА_1 та документувати його паспортом громадянина України не може бути задоволена.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Таким чином, виходячи з предмету спору та правового врегулювання зазначених нормативно-правових актів, суд за наслідками розгляду справи дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Щодо судового збору, то суд зазначає, що за правилами, визначеними ст. 139 КАС України, судові витрати позивача у вигляді судового збору компенсуються за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 2, 9, 19-20, 22, 72-77, 132, 134, 139, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд

В И Р І Ш И В :

адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області від 09.01.2023 про скасування рішення від 17.05.2019 про набуття громадянства України ОСОБА_1 за територіальним походженням, на підставі частини 1 статті 8 Закону України «Про громадянство України».

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області (ЄДРПОУ 37831493, 79007, м. Львів, вул. Січових Стрільців, 11) на користь ОСОБА_1 1073 (одну тисячу сімдесят три) гривні 60 коп. сплаченого при подачі позову до суду судового збору.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 19.02.2024.

СуддяПотабенко Варвара Анатоліївна