Постанова

від 08.05.2024 по справі 380/22549/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 травня 2024 рокуЛьвівСправа № 380/22549/23 пров. № А/857/5814/24Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючий-суддя Довга О.І.,

суддя Глушко І.В.,

суддя Запотічний І.І.

секретар судового засідання Василюк В.Б.

за участю представників:

відповідача Горбань О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2024 року (головуючий суддя Потабенко В.А., м.Львів, проголошено 12:20:55) у справі № 380/22549/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

26.09.2023 позивач звернувся в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області, в якому просив: визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ДМС у Львівській області від 09.01.2023 про скасування рішення від 17.05.2019 про набуття громадянства України ОСОБА_1 за територіальним походженням на підставі ч. 1 ст. 8 Закону України «Про громадянство України»; зобов`язати ГУ ДМС у Львівській області вчинити дії щодо прийняття декларації по відмову від іноземного громадянства від ОСОБА_1 та документувати його паспортом громадянина України.

Позов обґрунтовує тим, що не погоджується з рішенням відповідача, яким скасовано рішення про надання ОСОБА_1 громадянства України на підставі ч. 1 ст. 8 Закону України «Про громадянство України», оскільки вчинив всі можливі дії щодо припинення російського громадянства, однак, з незалежних від нього причин не отримав від уповноважених органів рф відповідного підтвердження. Вказує що народився в Україні, як і його батьки та діти, тобто за етнічним походженням є українцем. З 1993 року проживає і працює в Україні. Вважає, що прийняте 09.01.2023 ГУ ДМС у Львівській області рішення про скасування рішення від 17.05.2019 про набуття громадянства України ОСОБА_1 за територіальним походженням на підставі ч. 1 ст. 8 Закону України «Про громадянство України» є протиправним, ухваленим без урахування всіх обставин справи та без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи, і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, а, відтак, звернувся до суду за захистом своїх прав.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2024 року в адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області від 09.01.2023 про скасування рішення від 17.05.2019 про набуття громадянства України ОСОБА_1 за територіальним походженням, на підставі частини 1 статті 8 Закону України «Про громадянство України». У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, покликаючись на порушенням норм матеріального права просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що позивач, як особа, що подала зобов`язання припинити іноземне громадянство, повинен був надати відповідний документ, виданий уповноваженим органом рф протягом двох років з моменту реєстрації позивача громадянином України, однак, цього не зробив. При цьому, позивач не надав до ГУ ДМС у Львівській області жодних доказів про наявність незалежних від нього причин неотримання такого документа про припинення громадянства рф.

Відзив на апеляційну скаргу поданий не був. Відповідно до ч. 4 ст. 304 КАС України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Враховуючи те, що рішення суду першої інстанції не оскаржується в частині відмови в задоволенні позову, відтак, у відповідності до статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає оскаржуване рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримує вимоги апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити з огляду на наступні підстави.

Судом встановлені наступні обставини.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі рішення ГУ ДМС у Львівській області від 17.05.2019, набув громадянство України за територіальним походженням на підставі ч. 1 ст. 8 Закону України «Про громадянство України».

17.05.2019 позивачу було видано відповідну довідку № 268, яка стала підставою для оформлення тимчасового посвідчення громадянина України.

В подальшому, рішенням ГУ ДМС у Львівській області від 09.01.2023 скасовано рішення від 17.05.2019 про набуття громадянства України ОСОБА_1 за територіальним походженням на підставі ч. 1 ст. 8 Закону України «Про громадянство України».

Підставою для прийняття оскаржуваного рішення став той факт, що громадянство України набуто ОСОБА_1 шляхом обману, а саме: не виконано зобов`язання про припинення іноземного громадянства.

Про факт прийняття рішення від 09.01.2023 позивача повідомлено листом «Про припинення громадянства» від 09.01.2023.

Вважаючи рішення ГУ ДМС у Львівській області від 09.01.2023 про скасування рішення про набуття громадянства протиправним, позивач звернувся в суд першої інстанції з позовом.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач прийняв оскаржуване рішення формально, не враховуючи причинно-наслідкові зв`язки і без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів позивача і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, тобто не пропорційно, а також без забезпечення права участі особи в прийнятті рішення щодо неї.

Суд апеляційної інстанції не погоджується з таким висновком з огляду на наступне.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Умови і порядок набуття громадянства України врегульовано Законом України «Про громадянство України» від 18.01.2001 № 2235-III (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно з ст. 1 цього Закону громадянство України - правовий зв`язок між фізичною особою і Україною, що знаходить свій вияв у їх взаємних правах та обов`язках; громадянин України - особа, яка набула громадянство України в порядку, передбаченому законами України та міжнародними договорами України; іноземець - особа, яка не перебуває в громадянстві України і є громадянином (підданим) іншої держави або держав.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про громадянство України» громадянство України набувається, крім іншого, за територіальним походженням.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про громадянство України» особа (іноземець або особа без громадянства), яка сама чи хоча б один із її батьків або її дід чи баба, прадід чи прабаба, або її рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра, син чи дочка, онук чи онука народилися або постійно проживали до 24 серпня 1991 року на території, яка стала територією України відповідно до Закону України «Про правонаступництво України», або яка сама чи хоча б один із її батьків або її дід чи баба, прадід чи прабаба, або її рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра народилися або постійно проживали на інших територіях, що входили на момент їх народження або під час їх постійного проживання до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР), а також її неповнолітні діти мають право на набуття громадянства України за територіальним походженням.

Для оформлення набуття громадянства України в установленому порядку разом із заявою (клопотанням) про набуття громадянства України подається: особою без громадянства - декларація про відсутність іноземного громадянства; іноземцем - зобов`язання припинити іноземне громадянство.

Іноземці, які перебувають у громадянстві (підданстві) кількох держав, подають зобов`язання припинити громадянство (підданство) усіх цих держав.

Подання зобов`язання припинити іноземне громадянство (підданство) не вимагається від іноземців, які є громадянами (підданими) держав, законодавство яких передбачає автоматичне припинення особами громадянства (підданства) цих держав одночасно з набуттям громадянства іншої держави.

Іноземці, які подали зобов`язання припинити іноземне громадянство (підданство), повинні подати документ про це, виданий уповноваженим органом відповідної держави, до уповноваженого органу України протягом двох років з моменту реєстрації їх громадянами України. Іноземці, які мають усі передбачені законодавством цієї держави підстави для отримання документа про припинення громадянства (підданства), але з незалежних від них причин не можуть отримати його, подають декларацію про відмову від іноземного громадянства.

Для оформлення набуття громадянства України замість зобов`язання припинити іноземне громадянство (підданство) може бути подано: 1) іноземцем, якого визнано біженцем або якому надано притулок в Україні, - декларацію про відмову від іноземного громадянства особи, яку визнано біженцем або якій надано притулок в Україні; 2) іноземцем, який постійно проживає в Україні на законних підставах та є громадянином держави, з якою Україна уклала міжнародний договір, що передбачає припинення особою громадянства цієї держави одночасно з набуттям громадянства України, - заяву про зміну громадянства; 3) іноземцем, який в установленому законодавством України порядку проходить (проходив) військову службу за контрактом у Збройних Силах України, його подружжям - декларацію про відмову від іноземного громадянства особи, яка в установленому законодавством України порядку уклала контракт на проходження військової служби у Збройних Силах України, та декларацію про відмову від іноземного громадянства для другого із подружжя; 4) іноземцем із числа осіб, зазначених у частині двадцятій статті 4 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», та його подружжям - декларацію про відмову від іноземного громадянства особи, яка отримала посвідку на тимчасове проживання на підставі частини двадцятої статті 4 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», та декларацію про відмову від іноземного громадянства для другого із подружжя; 5) іноземцем, його подружжям, які є громадянами держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором або державою-окупантом, та зазнали у країні своєї громадянської належності переслідувань, - декларацію про відмову від іноземного громадянства особи, яка зазнала переслідувань, разом із документом, що підтверджує переслідування.

Громадянство України за територіальним походженням не набуває особа, яка відповідно до частини шостої статті 9 цього Закону не приймається до громадянства України (крім випадку, передбаченого частиною сьомою статті 9 цього Закону), та особа, стосовно якої рішення про оформлення набуття громадянства України скасовано на підставі статті 21 цього Закону.

Дитина, один із батьків якої або її дід чи баба, прадід чи прабаба народилися чи постійно проживали на територіях, зазначених у частині першій цієї статті, яка є особою без громадянства і стосовно якої подано декларацію про відсутність іноземного громадянства, або є іноземцем, стосовно якого подано зобов`язання припинити іноземне громадянство, реєструється громадянином України за клопотанням одного з її законних представників.

Дитина, яка народилася на території України після 24 серпня 1991 року і не набула громадянство України за народженням та є іноземцем, стосовно якого подано зобов`язання припинити іноземне громадянство, або особою без громадянства, стосовно якої подано декларацію про відсутність іноземного громадянства, реєструється громадянином України за клопотанням одного з її законних представників.

Для оформлення набуття громадянства України дитиною, яка є іноземцем, один із батьків якої або опікун чи піклувальник має право на подання декларації, передбаченої пунктами 1, 3-5 частини шостої цієї статті, замість зобов`язання припинити іноземне громадянство подається декларація про відмову дитини від іноземного громадянства.

Датою набуття громадянства України у випадках, передбачених цією статтею, є дата реєстрації набуття особою громадянства України.

Особа, яка набула громадянство України і подала декларацію про відмову від іноземного громадянства, зобов`язується повернути паспорт іноземної держави до уповноважених органів цієї держави. Вимога про взяття зобов`язання повернути паспорт іноземної держави не поширюється на осіб, яких визнано біженцями або яким надано притулок в Україні.

Однією з підстав для припинення громадянства України є втрата громадянства України, відповідно до ст. 17 Закону України «Про громадянство України».

Разом з тим, відповідно до ст. 21 Закону України «Про громадянство України» рішення про оформлення набуття громадянства України може бути скасовано. Так, рішення про оформлення набуття громадянства України скасовується, якщо особа набула громадянство України відповідно до статей 7, 8, 10-13, 15 цього Закону внаслідок подання неправдивих відомостей або фальшивих документів, приховування особою будь-якого суттєвого факту, за наявності якого особа не може набути громадянство України, у тому числі невиконання зобов`язання, взятого особою у зобов`язанні припинити іноземне громадянство (підданство), в декларації про відмову від іноземного громадянства або в декларації про відсутність іноземного громадянства. Не може бути скасовано рішення про оформлення набуття громадянства України стосовно особи, яка на момент прийняття такого рішення була неповнолітньою, недієздатною, крім випадків подання неправдивих відомостей або фальшивих документів, приховування особою будь-якого суттєвого факту, за наявності якого особа не може набути громадянство України.

Водночас, ст. 1 Закону України «Про громадянство України» визначає зобов`язання припинити іноземне громадянство як письмово оформлену заява іноземця про те, що в разі набуття громадянства України він припинить громадянство (підданство) іншої держави норми має або громадянства (підданства) інших держав і протягом двох років з моменту набуття ним громадянства України подасть документ про припинення громадянства (підданства) іншої держави або громадянств (підданств) інших держав до органу, що видав йому тимчасове посвідчення громадянина України. При цьому, незалежна від особи причина неотримання документа про припинення іноземного громадянства (підданства) - невидача особі, в якої уповноважені органи держави її громадянства (підданства) прийняли клопотання про припинення іноземного громадянства (підданства), уповноваженим органом такої держави документа про припинення громадянства (підданства) особи у встановлений законодавством іноземної держави строк (крім випадків, коли особі було відмовлено у припиненні громадянства (підданства) чи протягом двох років з дня подання клопотання, якщо строк не встановлено, або відсутність у законодавстві іноземної держави процедури припинення її громадянства (підданства) за ініціативою особи чи нездійснення такої процедури.

Аналізуючи наведені норми Закону України «Про громадянство України», апеляційний суд вказує, що особа, яка взяла на себе зобов`язання припинити іноземне громадянство, звільняється від такого обов`язку, але тільки за наявності незалежної від особи причини неотримання документа про припинення іноземного громадянства.

Оглядаючи матеріали справи, колегія суддів зазначає наступне.

06 лютого 2019 року позивач подав до відповідача заяву №2 про оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням відповідно до частини 1 статті 8 Закону України «Про громадянство України».

Одночасно 06 лютого 2019 року позивач в порядку частини 2 статті 8 вказаною Закону в присутності працівника відповідача надав зобов`язання припинити іноземне громадянство російської федерації протягом двох років з моменту набуття громадянства України подавши документ про припинення громадянства російської федерації. У разі неотримання позивачем з незалежних від нього причин документа про припинення громадянства російської федерації зобов`язався подати декларацію про відмову від громадянства цієї держави і повернути національний паспорт громадянина російської федерації до уповноваженого органу цієї держави.

17.05.2019 року відповідач прийняв рішення оформити позивачу набуття громадянства України за територіальним походженням відповідно до частини 1 статті 8 Закону України «Про громадянство України» та 03.06.2010 року документував тимчасовим посвідченням громадянина України серії НОМЕР_1 , терміном дії до 03.06.2021 року.

Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що позивач 17.05.2019 року отримавши довідку № 268 про реєстрацію особи громадянином України, згідно якої позивач є громадянином України з 03.06.2019 року отримавши тимчасове посвідчення громадянина України строком дії до 03.06.2021, зобов`язаний був до 13 лютого 2022 року подати відповідачу документ про припинення громадянства російської федерації.

Отже, на думку колегії суддів, позивач в період із 03.06.2019 року по 03.06.2021 року не виконав надане зобов`язання та не подав відповідачу документ про припинення громадянства російської федерації, чим порушив імперативні вимоги статей 1, 8 Закону України «Про громадянство України» та взяте на себе зобов`язання припинити іноземне громадянство, яке надав 06 лютого 2019 року.

Разом з тим, апеляційний суд наголошує, що питання припинення громадянства російської федерації до повноважень ГУ ДМС у Львівській області не належить та є виключною компетенцією уповноважених органів російської федерації. Процедура та строки припинення іноземного громадянства визначаються виключно законодавством іноземної держави, яку за кордоном представляють відповідні дипломатичні установи, а отже, вплинути на ситуацію щодо припинення іноземною громадянства особами, які набули громадянство України, уповноважені органи України не мають правових підстав.

Крім того, громадяни російської федерації не мають підстав для подання декларації про відмову від іноземного громадянства, за виключенням особливої категорії заявників згідно зі змінами, внесеними Законом України 14 грудня 2021 року №1941-ІХ «Про внесення змін до Закону України «Про громадянство України» щодо спрощеного набуття громадянства України окремими категоріями осіб», який набрав чинності 19.12.2021. Так, метою прийняття Закону №1941-IX є реалізація Указу Президента України від 13.08.2019 №594 «Питання спрощення набуття громадянства України іноземцями та особами без громадянства, які брали (беруть) участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони України, та громадянами російської федерації, які зазнали переслідувань через політичні переконання». Законом №1941-ІХ, зокрема, врегульовано питання можливості подання декларацій про відмову від іноземного громадянства разом із заявою про прийняття до громадянства України тими категоріями осіб, які зазначені в Указі Президента України від 13.08.2019 №594.

Апеляційний суд зауважує, що оскільки позивач не відноситься до жодної з вказаних категорій осіб, відповідно підстави для подачі декларації про відмову від іноземного громадянства відсутні.

Також, колегія суддів звертає увагу, що з моменту реєстрації позивача громадянином України від 03.06.2019 до закінчення строку дії тимчасового посвідчення громадянина України 03.06.2021 (продовження строку дії якого не передбачено чинним законодавством), а це протягом більше двох років, позивач не звертався до відповідача із заявами, в яких би інформував про звернення до консульства російської федерації про намір вийти із громадянства російської федерації, а також не надавав будь-яких доказів щодо неможливості вийти із громадянства цієї держави.

Крім того, позивач у позовній заяві стверджує, що через пандемію коронавірусу в 2020 році прийом в дипломатичній установі припинили, телефонні дзвінки закінчувалися однаково безрезультатно, що унеможливлювало отримання документа про припинення громадянства російської федерації.

Однак, апеляційний суд наголошує, що позивач з моменту набуття громадянства України, а саме з дати реєстрації громадянином України, тобто з 03.06.2019 і до 03.06.2021 (тобто до початку вторгнення російської федерації в Україну), протягом двох років не надав відповідачу доказів того, що позивач звертався до дипломатичних (консульських) представництв російської федерації.

Відтак, на думку суду апеляційної інстанції, до початку пандемії та вторгнення російської федерації в Україну, позивач мав достатньо часу припинити громадянство країни попереднього громадянства та у належний спосіб завершити процедуру набуття громадянства України.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що відповідач, приймаючи рішення від 09.01.2023 про скасування рішення від 17.05.2019 про набуття громадянства України ОСОБА_1 за територіальним походженням на підставі ч. 1 ст. 8 Закону України «Про громадянство України», діяв в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09.12.1994, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Зазначене положення поширюється на доказування правомірності оскаржуваного рішення (дії чи бездіяльності). Окрім доказування правових підстав для рішення (тобто правомірності), суб`єкт владних повноважень повинен доказувати фактичну підставу, тобто наявність фактів, з якими закон пов`язує можливість прийняття рішення, вчинення дії чи утримання від неї.

В розумінні ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним, обґрунтованим та відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до статті 317 КАС України підставами для скасування рішення або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області задовольнити.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2024 року у справі № 380/22549/23 скасувати в частині визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області від 09.01.2023 про скасування рішення від 17.05.2019 про набуття громадянства України ОСОБА_1 за територіальним походженням, на підставі частини 1 статті 8 Закону України «Про громадянство України» та прийняти постанову в цій частині, якою в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

В решті рішення Львівського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2024 року у справі № 380/22549/23 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя О. І. Довга судді І. В. Глушко І. І. Запотічний Повне судове рішення складено 15.05.24