Рішення

від 20.02.2024 по справі 400/978/22

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 лютого 2024 р. Справа № 400/978/22 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Малих О.В., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , до відповідачаГоловного управління ДПС у Миколаївській області, вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001, провизнання протиправними та скасування податкове повідомлення-рішення від 07.06.2021 року № 0511441-2410-1422,ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_1 ) звернулась до суду з адміністративним позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Миколаївській області (далі відповідач, ГУ ДПС) від 07.06.2021 року № 0511441-2410-1422 щодо визначення (нарахування) суми податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, у розмірі 40118,11 грн.

Ухвалою від 22.02.2022 року суд відкрив провадження у справі та ухвалив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначила, що вона комплекс нежитлових будівель загальною площею 1544,4 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , як сільськогосподарський товаровиробник у власних цілях та не здає його в оренду, лізинг, позичку.

Відповідач відзив на адміністративний позов не надав.

Згідно ч. 6 ст. 162 КАС України, У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Суд розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

З`ясувавши усі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази у їх сукупності, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі, суд встановив наступне:

Позивач з 25.03.2005 року зареєстрована як фізична особа-підприємець, одним видів економічної діяльності якої є КВНД 01.11: Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур.

Позивачу на правах власності належить комплекс нежитлових будівель, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .

07.06.2021 року ГУ ДПС винесено податкове повідомлення-рішення № 0511441-2410-1422, яким позивачу нараховано податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, у розмірі 40118,11 грн.

Не погоджуючись з рішенням контролюючого органу, позивач оскаржив його у судовому порядку.

Приймаючи рішення у справі, суд виходить з наступного:

За змістом пп. 266.5.1 п. 266.5 ст. 266 Податкового кодексу України (далі та раніше за текстом ПК України), ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує три відсотки розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

Згідно пп. 12.1.2 п. 12.1. ст. 12 ПК України, Верховна Рада України встановлює на території України загальнодержавні податки та збори і визначає перелік місцевих податків та зборів, установлення яких належить до компетенції сільських, селищних, міських рад та рад об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад.

Як передбачено п. 12.3. ст. 12 ПК України сільські, селищні, міські ради та ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.

Встановлення місцевих податків та зборів здійснюється у порядку, визначеному цим Кодексом (пп. 12.3.1. п. 12.3 ст. 12 ПК України).

Відповідно до пп. 12.3.3, 12.3.4 п. 12.3 ст. 12 ПК України копія прийнятого рішення про встановлення місцевих податків чи зборів надсилається у десятиденний строк з дня оприлюднення до контролюючого органу, в якому перебувають на обліку платники відповідних місцевих податків та зборів.

Рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Згідно пп. 12.4.3 п. 12.4 ст. 12 ПК України, до повноважень сільських, селищних, міських рад та рад об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, щодо податків та зборів належать: до початку наступного бюджетного періоду прийняття рішення про встановлення місцевих податків та зборів, зміну розміру їх ставок, об`єкта оподаткування, порядку справляння чи надання податкових пільг, яке тягне за собою зміну податкових зобов`язань платників податків та яке набирає чинності з початку бюджетного періоду.

Пункт 12.5. ст. 12 ПК України встановлює, що офіційно оприлюднене рішення про встановлення місцевих податків та зборів є нормативно-правовим актом з питань оподаткування місцевими податками та зборами, який набирає чинності з урахуванням строків, передбачених підпунктом 12.3.4 цієї статті.

У відповідності до пп. 266.1.1 п. 266.1 ст. 266 ПК України, платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Згідно пп. 266.2.1 п. 266.2 ст. 266 ПК України, об`єктом оподаткування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є житлова та нежитлова нерухомість, в тому числі її частка.

Відповідно до положень пп. 266.3.1 та 266.3.2 п. 266.3 ст. 266 ПК України, базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.

База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

У відповідно до п. 30.1 ст. 30 ПК України, податкова пільга передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов`язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених пунктом 30.2 цієї статті.

Підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об`єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат (п. 30.2 ст. 30 ПК України).

Пунктом 72 Закону України від 24.12.2015 року № 909-VІІІ змінено правове регулювання у ст. 266 ПК України, зокрема зміни стосувались об`єктів, які не підлягають оподаткуванню цим податком (підпункт 266.2.2), порядку встановлення пільг (підпункт 266.4.2), ставки податку (підпункт 266.5.1), обчислення суми податку (266.7.2), порядку сплати податку (підпункт 266.5.9).

Виходячи із системного тлумачення норм Податкового кодексу України законодавець у кожному буквеному пункті (від «а» до «л») передбачив конкретні умови, за наявності яких нерухомість не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Підпунктом «ж» пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України визначено перелік об`єктів нерухомості, які не є об`єктом оподаткування, до яких віднесено будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.

У розумінні пп. 14.1.235 п. 14.1 ст. 14 ПК України сільськогосподарський товаровиробник юридична особа незалежно від організаційно-правової форми, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання.

Крім того, у пп. 14.1.235 ст. 14 ПК України визначено, що визначення сільськогосподарського товаровиробника виключно для цілей глави 1 «Спрощена система оподаткування, обліку та звітності» розділу XIV цього Кодексу «Спеціальні податкові режими», до якої віднесено четверту групу сільськогосподарські товаровиробники, в яких частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75 відсотків.

Таким чином, визначення сільськогосподарський товаровиробник, яке міститься у пп. 14.1.235 п. 14.1 ст. 14 ПК України, застосовується виключно для цілей глави розділу XIV цього Кодексу «Спрощена система оподаткування, облік та звітність», що прямо визначено самим пп. 14.1.235 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України.

З системного аналізу правових норм слідує, що до спірних правовідносин щодо сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, дане визначення не застосовується, оскільки відноситься до розділу ХІІ «Податок на майно».

Відповідно до пп. 5.2, 5.3 ст. 5 ПК України, у разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням цього Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення цього Кодексу; інші терміни, що застосовуються у цьому Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

Абзацом 11 ст. 1 Закону України «Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001-2004 років» від 18.01.2001 року № 2238-ІІІ передбачено, що сільськогосподарський товаровиробник фізична або юридична особа, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції, переробкою власновиробленої сільськогосподарської продукції та її реалізацією.

В наведеному вище визначенні відсутній поділ сільськогосподарських товаровиробників на фізичних та юридичних осіб.

Більш того, законодавцем з метою визнання осіб такими, що займаються сільськогосподарською діяльністю, вживається також поняття «виробники сільськогосподарської продукції».

Згідно з абз. 2 ст. 1 Закону України «Про сільськогосподарський перепис» від 23.09.2008 року № 575-VІ, виробники сільськогосподарської продукції сільськогосподарські товаровиробники, фізичні особи (у тому числі домогосподарства, фізичні особи, що здійснюють діяльність, пов`язану з веденням особистого селянського господарства, самозайняті особи у сфері сільського господарства), які займаються сільськогосподарською діяльністю.

В силу вимог пп. 14.1.129-1 п. 14.1 ст. 14 ПК України об`єкти нежитлової нерухомості будівлі, приміщення, що не віднесені відповідно до законодавства до житлового фонду.

Звертаючись до суду з позовом, позивач зазначає, що будівля, яка належить йому на праві власності, відносяться до класу «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000.

Державним комітетом України по стандартизації, метрології та сертифікації наказом від 17.08.2000 року № 507 затверджено і введено в дію Державний класифікатор будівель та споруд ДК 018-2000, який призначений для використання органами центральної та місцевої виконавчої та законодавчої влади, фінансовими службами, органами статистики та всіма суб`єктами господарювання (юридичними та фізичними особами) України. Об`єктами класифікації в ДК 018-2000 є будівлі виробничого та невиробничого призначення та інженерні споруди різного функціонального призначення.

Відповідно до названого Державного класифікатора будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності (будівлі для використання в сільськогосподарській діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, кінні заводи, собачі розплідники, птахофабрики, зерносховища, склади та надвірні будівлі, підвали, винокурні, винні ємності, теплиці, сільськогосподарські силоси тощо) віднесено до підрозділу «Будівлі нежитлові» (група 127 «Будівлі нежитлові інші» клас 1271 «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства»).

До будівель, споруд сільськогосподарських товаровиробників, призначених для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності відносяться об`єкти нерухомості, які відповідно до ДК 018-2000 належать до класу 1271 «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства», що включає підкласи: 1271.1 «Будівлі для тваринництва»; 1271.2 «Будівлі для птахівництва»; 1271.3 «Будівлі для зберігання зерна»; 1271.4 «Будівлі силосні та сінажні»; 1271.5 «Будівлі для садівництва, виноградарства та виноробства»; 1271.6 «Будівлі тепличного господарства»; 1271.7 «Будівлі рибного господарства»; 1271.8 «Будівлі підприємств лісівництва та звірівництва»; 1271.9 «Будівлі сільськогосподарського призначення інші».

Визначення приналежності будівлі до того чи іншого класу проводиться на підставі документів, що підтверджують право власності, з урахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення об`єкта нерухомості згідно з ДК 018-2000.

Згідно з ДК 018-2000 до групи (код 127) «Будівлі нежитлові» належить клас (код 1271) «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства», який включає будівлі для використання в сільськогосподарській діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, кінні заводи, собачі розплідники, птахофабрики, зерносховища, склади та надвірні будівлі, підвали, винокурні, винні ємності, теплиці, сільськогосподарські силоси тощо. До класу (код 1272) «Будівлі для культової та релігійної діяльності» належать, зокрема, церкви, каплиці, мечеті, синагоги.

Отже, на підставі вищевикладеного, правовою підставою для застосування до особи пільги зі сплати податку на нерухоме майно у вигляді звільнення від його сплати є правовий статус будівлі.

Висновок аналогічного характеру викладено у постанові Верховного Суду від 20.02.2020 року у справі № 820/3706/17.

Згідно ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Позивач з моменту набуття права власності на комплекс нежитлових будівель, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , використовує його у сільськогосподарській діяльності.

З часу здійснення діяльності з вирощування сільськогосподарських культур позивачем, як орендарем, протягом 2019 2021 років були укладені договори оренди земельних ділянок:

- площею 3,7951 га з кадастровим номером 4823980700:02:000:0422, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва;

- площею 3,7915 га з кадастровим номером 4823980700:02:000:0421, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва;

- площею 3,6711 га з кадастровим номером 4823980700:02:000:0144, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва;

- площею 3,9548 га з кадастровим номером 4823980700:02:000:1005, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва;

- площею 3,7915 га з кадастровим номером 4823980700:02:000:0143, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва;

- площею 4,8256 га з кадастровим номером 4823980700:01:000:1993, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва;

- площею 4,8342 га з кадастровим номером 4823980700:02:000:0877, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва;

- площею 4,1775 га з кадастровим номером 4823980700:02:000:1112, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва;

- площею 3,4528 га з кадастровим номером 4823980700:02:000:0150, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва;

- площею 3,453 га з кадастровим номером 4823980700:02:000:0149, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва;

- площею 3,4531 га з кадастровим номером 4823980700:02:000:0148, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва;

- площею 3,7917 га з кадастровим номером 4823980700:02:000:0133, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

На підставі рішення XI сесії восьмого скликання Кривоозерської селищної ради від 01.07.2021 року № 202 у приватну власність ОСОБА_1 було передано земельну ділянку площею 3,9618 га з кадастровим номером 4823980700:01:000:2459, цільове призначення: для ведення фермерського господарства.

Проведення державної реєстрації речових прав позивача на вищевказані земельні ділянки підтверджується інформаційною довідкою від 24.11.2021 року № 286468368.

На підставі державного акту від 21.05.2001 року І-МК 041360 позивачу на праві власності належить земельна ділянка площею 25,2639 га з кадастровим номером 4823980700:02:000:1084 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

У власності чоловіка ОСОБА_2 ОСОБА_3 перебуває трактор колісний марки БЕЛАРУС-1221.2, що використовується для обробітку вищевказаних земельних ділянок, а також земля для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

З довідки старости Бурилівського старостинського округу Кривоозерської селищної ради від 29.11.2021 року № 19.02.01-13/649 вбачається, що комплекс нежитлових будівель, який належить позивачу, протягом 2019 2021 років використовується нею в сільськогосподарській діяльності (сільськогосподарське товаровиробництво) за прямим цільовим призначенням, а саме, з метою зберігання вирощеної власними силами сільськогосподарської продукції, господарського інвентарю, техніки, добрив тощо.

Відповідно до висновку інженера з інвентаризації нерухомого майна ОСОБА_4 від 15.12.2021 року № 279 вказані будівлі та споруди використовуються власником в сільськогосподарському товаровиробництві для зберігання вирощених зернових культур, насіння, мінеральних добрив, сільськогосподарської техніки, господарського інвентарю тощо.

Отже, позивач використовує комплекс нежитлових будівель загальною площею 1544,4 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , як сільськогосподарський товаровиробник у власних цілях та не здає його в оренду, лізинг, позичку.

На підставі ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню.

У відповідності до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 2, 19, 77, 139, 194, 241 246, 260 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001, код ЄДРПОУ 44104027) задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Миколаївській області від 07.06.2021 року № 0511441-2410-1422 щодо визначення (нарахування) суми податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, у розмірі 40118,11 грн.

3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001, код ЄДРПОУ 44104027) на користь ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) судові витрати у сумі 992,40 (дев`ятсот дев`яносто дві гривні 40 копійок).

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 20.02.2024 року.

Суддя О.В. Малих