Рішення

від 19.02.2024 по справі 440/16326/23

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2024 року м. ПолтаваСправа № 440/16326/23

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Костенко Г.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, щодо предмета спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Доброскок", про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до 7 прикордонний Карпатський загін Західного регіонального управління Державної прикордонної служби, в якій просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення начальника 1 групи інспекторів прикордонного контролю відділення інспекторів прикордонної служби "Рава-Руська" (типА) відділу прикордонної служби " ІНФОРМАЦІЯ_2 " (тип Б) капітана ОСОБА_2 про відмову ОСОБА_1 в перетині державного кордону України від 30 жовтня 2023 року;

- визнати надані ОСОБА_1 : закордонний паспорт, свідоцтво про реєстрацію автомобіля, витяг про видачу ліцензії, наказ про прийняття на роботу, наказ про відрядження, подорожній лист, документами які належним чином підтверджують підстави для виїзду за кордон та мету поїздки за наявності інформації про ОСОБА_1 у відповідній інформаційній системі (система «Шлях»), адміністратором якої є Укртрансбезпека;

- зобов`язати 7 прикордонний карпатський загін західного регіонального управління Державної прикордонної служби України враховувати висновки суду при перетині кордону України громадянином України - ОСОБА_1 .

Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на протиправність відмови у перетині Державного кордону України гр. ОСОБА_1 з підстави непідтвердження мети поїздки, оскільки позивач надав інспектору прикордонного контролю документи, що у своїй сукупності свідчили про його працевлаштування водієм та направлення у відрядження закордон з метою здійснення міжнародних пасажирських перевезень; інформація про позивача була наявна у відповідній інформаційній системі.

Відповідач позов не визнав, у відзиві представник відповідача просив у задоволенні позовних вимог відмовити посилаючись на їх необґрунтованість та безпідставність /а.с. 43-48/. Свою позицію мотивував посиланням на те, що надані позивачем документи не давали підстав для прийняття рішення про надання дозволу на перетин державного кордону України уповноваженими посадовими особами, які здійснюють прикордонний контроль у пунктах пропуску через державний кордон України. Також представник відповідача звертав увагу на те, що позивач неодноразово намагався перетнути державний кордон України у різних пунктах пропуску, однак отримував відмови, мотивовані непідтвердженням мети поїздки.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 06.11.2023 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у цій справі, а її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи (у письмову провадженні). Залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, щодо предмета спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Доброскок" (вул.Богдана Хмельницького, 17/52, м.Київ, код ЄДРПОУ 45332310).

08.11.2023 до суду надійшла відповідь на відзив, у якій позивач наполягав на безпідставності доводів відповідача просив задовольнити позовні вимог повністю.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 22.11.2023 заяву позивача про збільшення позовних вимог від 14.11.2023 повернути позивачеві без розгляду

За приписами пункту 2 частини першої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат.

Відповідно до частини другої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України справи, визначені частиною першою цієї статті, суд розглядає у строк не більше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Дослідивши докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини справи та відповідні правовідносини.

30.10.2023 позивач прибув до міжнародного автомобільного пункту пропуску прикордонної служби "Рава-Руська" з метою здійснення перетину державного кордону на виїзд з України.

З метою проходження прикордонного контролю позивач надав посадовій особі пункту пропуску: закордонний паспорт; свідоцтво про реєстрацію автомобіля; витяг про видачу ліцензії; наказ про прийняття на роботу; наказ про відрядження; подорожній лист.

За результатами здійснення прикордонного контролю заступником начальника відділення інспекторів прикордонної служби " ІНФОРМАЦІЯ_2 " відділу прикордонної служби " ІНФОРМАЦІЯ_2 " капітаном ОСОБА_2 ухвалене рішення від 30.10.2023 про відмову в перетинанні державного кордону України позивачу, оскільки він не підтвердив мету поїздки.

Позивач, вважаючи вказане рішення протиправним, звернувся до суду з цим позовом.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із частиною першою статті 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Аналогічне положення міститься у статті 1 Закону України від 21.01.1994 №3857-XII "Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України" (надалі - Закон №3857-XII).

Ця стаття також передбачає, що на громадян України, які звернулися з клопотанням про виїзд з України, поширюються усі положення чинного законодавства, вони користуються всіма правами і несуть встановлені законом обов`язки.

У силу статті 64 Конституції України, конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 цієї Конституції.

Статтею 1 Закону України від 12.12.2015 №389-VIII "Про правовий режим воєнного стану" (надалі - Закон №389-VIII) воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Правовою основою введення воєнного стану є Конституція України, цей Закон та указ Президента України про введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях, затверджений Верховною Радою України (статті 2 Закону №389-VIII).

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 8 Закону №389-VIII в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, військове командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення) можуть самостійно або із залученням органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати в межах тимчасових обмежень конституційних прав і свобод людини і громадянина, зокрема, встановлювати у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, особливий режим в`їзду і виїзду, обмежувати свободу пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також рух транспортних засобів.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який затверджений Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ.

Пунктом 3 Указу №64/2022 у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30 - 34, 38, 39, 41 - 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України "Про правовий режим воєнного стану".

У подальшому воєнний стан неодноразово був продовжений відповідними Указами Президента України, та діє донині.

Указом Президента України від 24.02.2022 №69/2022 "Про загальну мобілізацію" постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.

Загальний порядок перетину державного кордону України визначений постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.1995 №57 "Про затвердження Правил перетинання державного кордону громадянами України" (надалі - Правила №57, у редакції, чинній на дату виникнення спірних відносин).

Згідно з пунктом 2 Правил №57 у випадках, визначених законодавством, для перетинання державного кордону громадяни, крім паспортних документів, повинні мати також підтверджуючі документи.

Відповідно до пункту 2-9 Правил №57, у разі введення в Україні воєнного стану пропуск через державний кордон водіїв транспортних засобів суб`єктів господарювання, які мають ліцензію на право провадження господарської діяльності з міжнародних перевезень вантажів та пасажирів автомобільним транспортом (далі - ліцензіати), здійснюється уповноваженими службовими особами Держприкордонслужби за умови виконання правил перетину державного кордону України та за наявності інформації про особу у відповідній інформаційній системі, адміністратором якої є Укртрансбезпека.

Інформація про водіїв, зазначених в абзаці першому цього пункту, вноситься до відповідної інформаційної системи, адміністратором якої є Укртрансбезпека, на підставі заявки ліцензіата.

Перетин державного кордону здійснюється особою, зазначеною в абзаці першому цього пункту, лише на транспортному засобі, який є засобом провадження господарської діяльності ліцензіата, повна маса якого становить 3500 кілограмів та більше.

Укртрансбезпека проводить перевірку інформації про транспортний засіб на основі даних, що містяться в Єдиному державному реєстрі транспортних засобів, та вносить відповідні дані до Єдиного комплексу інформаційних систем Укртрансбезпеки.

На одному транспортному засобі державний кордон можуть одночасно перетинати: один водій на вантажному транспортному засобі ліцензіата; два водії на пасажирському транспортному засобі (автобусі) ліцензіата.

Особи, зазначені в абзаці першому цього пункту, можуть безперервно перебувати за кордоном не більше 60 календарних днів з дня перетину державного кордону.

У разі непідтвердження мети поїздки уповноважені службові особи Держприкордонслужби відмовляють особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, в перетинанні державного кордону в порядку, визначеному частиною першою статті 14 Закону України "Про прикордонний контроль".

Частинами першою, третьою статті 14 Закону України від 05.11.2009 №1710-VI "Про прикордонний контроль" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) встановлено, що іноземцю або особі без громадянства, які не відповідають одній чи кільком умовам перетинання державного кордону на в`їзд в Україну або на виїзд з України, зазначеним у частинах першій, третій статті 8 цього Закону, а також громадянину України, якому відмовлено у пропуску через державний кордон при виїзді з України у зв`язку з відсутністю документів, необхідних для в`їзду до держави прямування, транзиту, в передбачених законодавством випадках або у зв`язку з наявністю однієї з підстав для тимчасового обмеження його у праві виїзду за кордон, визначених статтею 6 Закону України "Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України", відмовляється у перетинанні державного кордону лише за обґрунтованим рішенням уповноваженої службової особи підрозділу охорони державного кордону із зазначенням причин відмови. Уповноважена службова особа підрозділу охорони державного кордону про прийняте рішення доповідає начальнику органу охорони державного кордону. Таке рішення набирає чинності невідкладно. Рішення про відмову у перетинанні державного кордону оформляється у двох примірниках. Один примірник рішення про відмову у перетинанні державного кордону видається особі, яка підтверджує своїм підписом на кожному примірнику факт отримання такого рішення. У разі відмови особи підписати рішення про це складається акт.

Особа, якій відмовлено у перетинанні державного кордону, має право протягом одного місяця з дня прийняття відповідного рішення у передбаченому законом порядку оскаржити його до органу Державної прикордонної служби України вищого рівня або до адміністративного суду за місцем розташування відповідного органу. Оскарження зазначеного рішення не зупиняє його дії.

Згідно з частиною другою статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

У цій справі спір стосується правомірності рішення посадової особи пункту пропуску про відмову в перетинанні державного кордону України громадянину України.

Перевіряючи правомірність спірного рішення на відповідність вимогам до легітимності актів індивідуальної дії, що визначені частиною другою статті 2 КАС України, суд виходить з таких міркувань.

Зі змісту оспорюваного рішення суд встановив, що на підставі Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", Указу Президента України від 24.02.2022 №65/2022 "Про загальну мобілізацію" громадянина України ОСОБА_1 тимчасово обмежено у праві виїзду з України, в зв`язку з відсутністю підстав на право перетинання державного кордону, оскільки зазначений громадянин не зміг підтвердити мету поїздки.

Стверджуючи про протиправність цього рішення, позивач звертав увагу на те, що під час проходження прикордонного контролю він надав інспектору пункту пропуску усі необхідні документи, що у своїй сукупності свідчили про наявність підстав для виїзду ОСОБА_1 за межі території України з метою виконання міжнародних перевезень пасажирів.

При цьому позивач зазначив, що його прийнято на роботу на посаду водія ТОВ "Доброскок", а наказом ТОВ "Доброскок" від 27.10.2023 №8 відряджено за маршрутом Львів-Люблін (Польща), строком на 30 (тридцять) днів з 27.10.2023 по 25.11.2023 для здійснення міжнародних перевезень.

Також позивач звертав увагу на те, що ТОВ "Доброскок" отримало ліцензію від 20.09.2023 №629 на перевезення пасажирів, небезпечних вантажів та небезпечних відходів автомобільним транспортом, міжнародних перевезень пасажирів та вантажів автомобільним транспортом.

Оцінюючи наведені доводи позивача, суд виходить з такого.

Передбачене частиною першою статті 33 Конституції України право кожного вільно залишати територію України може бути тимчасово обмежене в умовах воєнного стану, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, а саме - відповідно до Правил №57.

Пунктом 2-9 Правил №57 передбачено, що у разі непідтвердження мети поїздки уповноважені службові особи Держприкордонслужби відмовляють особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, в перетинанні державного кордону в порядку, визначеному частиною першою статті 14 Закону України "Про прикордонний контроль".

Суд враховує, що включення позивача до системи "Шлях", як водія ліцензіата, не є безумовною підставою для виїзду за кордон і розгляд питань, що пов`язані із в`їздом чи виїздом осіб в Україну чи за її межі є компетенцію Державної прикордонної служби та її службових осіб, в тому числі прийняття рішень про відмову в перетині державного кордону.

Позивач при спробі перетину державного кордону не зміг підтвердити мету поїздки відповідними документами.

Зокрема, суд звертає увагу на те, що наказі ТОВ "Доброскок" від 27.10.2023 №8 не міститься які самі перевезення буде здійснювати ОСОБА_1 , на підставі якого договору та інше.

Також слід зауважити, що позивач є засновником ТОВ "Доброскок", про що свідчить копія витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Наведені обставини у своїй сукупності підтверджують обґрунтованість сумнівів органу прикордонного контролю у справжності мети поїздки, що була повідомлена позивачем посадовій особі пункту пропуску 30.10.2023.

Слід також зважити й на те, що позивач у вересні - жовтні 2023 року неодноразово намагався перетнути державний кордон України, однак отримав відмови у пунктах пропуску.

З відкритих даних Єдиного державного реєстру судових рішень суд встановив, що у провадженні адміністративних судів перебувають справи:

№ 380/22967/23 за позовом ОСОБА_1 до НОМЕР_1 прикордонного Карпатського загону Державної прикордонної служби України про визнання протиправним та скасування рішення від 29.09.2023 про відмову у перетинанні державного кордону України;

№440/15780/23 за позовом ОСОБА_1 до НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України про визнання протиправним та скасування рішення від 24.09.2023 про відмову у перетинанні державного кордону України;

№ 440/19015/23 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_3 про визнати протиправним та скасування рішення від 25.12.2023 про відмову у перетинанні державного кордону України.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення про відмову позивачу в перетині державного кордону України прийняте відповідачем в межах та на підставі наданих йому повноважень, це рішення відповідає визначеним у частині другій статті 2 КАС України критеріям, а тому є правомірним.

Зважаючи на встановлені у ході розгляду фактичні обставини справи та беручи до уваги норми чинного законодавства, якими урегульовані спірні відносини, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 повністю.

Згідно з частиною першою 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Позивач від сплати судового збору за звернення до суду з цим позовом звільнений ухвалою суду від 06.11.2023.

Відповідач доказів понесення судових витрат не надав.

З огляду на ухвалення судом рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, за відсутності доказів понесення відповідачем судових витрат, підстав для їх розподілу немає.

Керуючись статтями 2, 3, 5-10, 72-77, 90, 241-246, 260, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, Полтавський окружний адміністративний суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_3 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (вул. Личаківська, буд. 7, м.Львів, Львівська область, код ЄДРПОУ 14321653), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, щодо предмета спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Доброскок" (вул.Богдана Хмельницького, 17/52, м.Київ, код ЄДРПОУ 45332310), про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Рішення набирає законної сили у порядку та строки, визначені статтями 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів після складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Головуючий суддя Г.В. Костенко