Постанова

від 19.02.2024 по справі 480/5311/23

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2024 р. Справа № 480/5311/23Другий апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Присяжнюк О.В.,

Суддів: Любчич Л.В. , Спаскіна О.А. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Департаменту освіти і науки Сумської обласної державної адміністрації на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 31.10.2023 р. (ухвалене суддею Прилипчук О.А.) по справі № 480/5311/23

за позовом ОСОБА_1

до Департаменту освіти і науки Сумської обласної державної адміністрації, третя особа ОСОБА_2 ,

про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Департаменту освіти і науки Сумської обласної державної адміністрації, в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просила: визнати протиправним та скасувати наказ Департаменту освіти і науки Сумської обласної державної адміністрації № 25-К від 05.05.2023 р. Про звільнення ОСОБА_1 »; поновити ОСОБА_1 на посаді заступника директора Департаменту - начальника управління дошкільної, загальної середньої, інклюзивної освіти, позашкільної та виховної роботи Департаменту освіти і науки Сумської обласної державної адміністрації; стягнути з Департаменту освіти і науки Сумської обласної державної адміністрації на користь позивачки середній заробіток за час вимушеного прогулу з дня звільнення по день ухвалення у справі судового рішення; визнати протиправними та незаконними дії відповідача по нарахуванню вихідної допомоги при звільненні та компенсації за невикористані відпустки, виходячи з посадового окладу; стягнути з Департаменту освіти і науки Сумської обласної державної адміністрації на користь ОСОБА_1 вихідну допомогу у сумі 6350 грн. (17650 грн. - 11300 грн.) та компенсацію за невикористані відпустки в сумі 8149,86 грн., всього - 14499,86 грн.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 31.10.2023 р. позов задоволено частково, а саме: скасовано наказ Департаменту освіти і науки Сумської обласної державної адміністрації № 25-К від 05.05.2023 р. Про звільнення ОСОБА_1 »; поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника директора Департаменту - начальника управління дошкільної, загальної середньої, інклюзивної освіти, позашкільної та виховної роботи Департаменту освіти і науки Сумської обласної державної адміністрації; стягнуто з Департаменту освіти і науки Сумської обласної державної адміністраціїна користь позивачки середній заробіток за час вимушеного прогулув розмірі 102059,74 грн.; допущено негайне виконання рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника директора Департаменту - начальника управління дошкільної, загальної середньої, інклюзивної освіти, позашкільної та виховної роботи Департаменту освіти і науки Сумської обласної державної адміністрації та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць в сумі 11652,52 грн.; в іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення Сумського окружного адміністративного суду від 31.10.2023 р. та прийняти постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: вимог Закону України Про державну службу, Закону України Про оплату праці, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», Кодексу адміністративного судочинства України та на не відповідність висновків суду обставинам справи.

Позивачка подала до суду апеляційної інстанції письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Суд, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, вважає, що вимоги апеляційної скарги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно із ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_1 працювала на державній службі на посаді заступника директора Департаменту - начальника управління дошкільної, загальної середньої та інклюзивної освіти, позашкільної та виховної роботи.

Наказом Департаменту освіти і науки Сумської обласної державної адміністрації від 15.11.2021 р. № 136-К звільнено ОСОБА_1 , заступника директора Департаменту - начальника управління дошкільної, загальної середньої та інклюзивної освіти, позашкільної та виховної роботи, 15.11.2021 р., у зв`язку з отриманням негативної оцінки за результатами оцінювання службової діяльності на підставі п. 3 ч. 1 ст. 87 Закону України Про державну службу .

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 29.09.2022 у справі № 480/13835/21, яке залишено без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 05.04.2023 р., адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту освіти і науки Сумської обласної державної адміністрації, треті особи - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання протиправними та незаконними дій та наказу, визнання протиправними та скасування висновку та наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку задоволено частково, а саме: визнано протиправною бездіяльність Департаменту освіти і науки Сумської обласної державної адміністрації щодо не переведення ОСОБА_1 на посаду начальника Управління дошкільної, загальної середньої, інклюзивної, позашкільної освіти, виховної роботи, цифрової трансформації та впровадження інформаційних технологій; визнано протиправним та скасовано наказ Департаменту освіти і науки Сумської обласної державної адміністрації від 18.10.2021 р. № 118-К Про визначення результатів виконання завдань державними службовцями Департаменту освіти і науки Сумської обласної державної адміністрації, які займають посади державної служби категорії Б і В, у 2021 у частині включення ОСОБА_1 до Списку державних службовців Департаменту освіти і науки Сумської обласної державної адміністрації, які займають посади державної служби категорії Б і В, визначення результатів яких проводиться у 2021 році; визнано протиправним та скасовано висновок Департаменту освіти і науки Сумської обласної державної адміністрації щодо результатів оцінювання службової діяльності державного службовця ОСОБА_1 , затверджений наказом № 135-К від 12.11.2021 р. Про затвердження висновку щодо оцінювання результатів службової діяльності державних службовців Департаменту освіти і науки Сумської обласної державної адміністрації, які займають посади державної служби категорій Б, В, у 2021 році; визнано протиправним та скасовано наказ Департаменту освіти і науки Сумської обласної державної адміністрації від 15.11.2021 р. № 136-К Про звільнення ОСОБА_1 »; поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника директора Департаменту - начальника управління дошкільної, загальної середньої, інклюзивної освіти, позашкільної та виховної роботи Департаменту освіти і науки Сумської обласної державної адміністрації з 16.11.2021 р.; стягнуто з Департаменту освіти і науки Сумської обласної державної адміністрації на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 179207,26 грн.; допущено негайне виконання рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника директора Департаменту - начальника управління дошкільної, загальної середньої, інклюзивної освіти, позашкільної та виховної роботи Департаменту освіти і науки Сумської обласної державної адміністрації та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць в сумі 11 652,52 грн.; стягнуто з Департаменту освіти і науки Сумської обласної державної адміністрації на користь ОСОБА_1 у рахунок відшкодування заподіяної моральної шкоди грошові кошти у розмірі 2000 грн.; в іншій частині позовних вимог відмовлено.

Наказом Департаменту освіти і науки Сумської обласної державної адміністрації від 03.05.2023 р. № 20-К на виконання рішення Сумського окружного адміністративного суду від 29.09.2022 р.: скасовано наказ Департаменту освіти і науки Сумської обласної державної адміністрації від 15.11.2021 р. № 136-К «Про звільнення ОСОБА_1 »; поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника директора Департаменту - начальника управління дошкільної, загальної середньої, інклюзивної освіти, позашкільної та виховної роботи Департаменту освіти і науки Сумської обласної державної адміністрації з 16.11.2021 р.

Наказом директора Департаменту освіти і науки Сумської обласної державної адміністрації № 21-К від 03.05.2023 р. "Про зміну істотних умов праці", відповідно до ст. 32 Кодексу законів про працю України, ст. 3 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» повідомлено ОСОБА_1 про переведення її на посаду головного спеціаліста відділу фінансово-ресурсного забезпечення управління професійної, фахової передвищої, вищої освіти, наукової роботи та ресурсного забезпечення Департаменту освіти і науки Сумської обласної державної адміністрації з 05.05.2023 р.

Про запровадження зміни істотних умов праці ОСОБА_1 повідомлено листом відповідача від 03.05.2023 р. № 06-15/1742, з яким позивачка під підпис була ознайомлена 05.05.2023 р. об 09.42 год.

Крім того, 04.05.2023 р. та 05.05.2023 р. позивачкою подано до Департаменту освіти і науки Сумської обласної державної адміністрації заяви, в яких вона просила надати грошову допомогу на оздоровлення, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових потреб та невикористану щорічну основну відпустку та додаткову відпустку та звільнити її за в останній день відпустки.

Наказом директора Департаменту освіти і науки Сумської обласної державної адміністрації № 25-К від 05.05.2023 р. ОСОБА_1 - заступника директора Департаменту - начальника управління дошкільної, загальної середньої, інклюзивної освіти, позашкільної та виховної роботи Департаменту освіти і науки Сумської обласної державної адміністрації, звільнено з 05.05.2023 р. на підставі п. 6 ст. 36 Кодексу законів про працю України з виплатою вихідної допомоги в розмірі середньомісячного заробітку.

Не погодившись з вищевказаним наказом відповідача, позивачка звернулася до суду з цим позовом.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржуваний наказ відповідача необґрунтований, у зв`язку з чим підлягає скасуванню, так як оскаржений наказ не містить посилань на зміну істотних умов праці, які були змінені в посадових обов`язках чи організації роботи ОСОБА_1 , у зв`язку з чим відсутні підстави для звільнення ОСОБА_1 із займаної нею посади, у зв`язку зі зміною істотних умов праці.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення позивачки та поновлення її на посаді, проте, з інших підстав і мотивів.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. ч. 1, 6ст. 43 Конституції України,кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Згідно із ст. 3 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», період дії воєнного стану роботодавець має право перевести працівника на іншу роботу, не обумовлену трудовим договором, без його згоди (крім переведення на роботу в іншу місцевість, на території якої тривають активні бойові дії), якщо така робота не протипоказана працівникові за станом здоров`я, лише для відвернення або ліквідації наслідків бойових дій, а також інших обставин, що ставлять або можуть становити загрозу життю чи нормальним життєвим умовам людей, з оплатою праці за виконану роботу не нижче середньої заробітної плати за попередньою роботою. У період дії воєнного стану повідомлення працівника про зміну істотних умов праці та зміну умов оплати праці, передбаченихчастиною третьоюстатті 32 тастаттею 103Кодексу законів про працю України, здійснюється не пізніш як до запровадження таких умов.

Відповідно до ч. 3 ст. 32 Кодексу законів про працю України, у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою. Про зміну істотних умов праці - систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших - працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці.

Відповідно до ч. 2 ст. 5 Закону України Про державну службу, відносини, що виникають у зв`язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 83 Закону України «Про державну службу», державна служба припиняється у разі незгоди державного службовця на проходження державної служби у зв`язку із зміною її істотних умов (стаття 43цього Закону).

Згідно із п.п. 1, 2, 3 ч. 3 ст. 43 Закону України «Про державну службу», зміною істотних умов державної служби вважається зміна, зокрема, належності посади державної служби до певної категорії посад; основних посадових обов`язків; умов (системи та розмірів) оплати праці або соціально-побутового забезпечення.

Частиною 4 статті 43 Закону України «Про державну службу» встановлено, що про зміну істотних умов служби керівник державної служби письмово повідомляє державного службовця не пізніш як за 30 календарних днів до зміни істотних умов державної служби, крім випадків підвищення заробітної плати. У разі незгоди державного службовця на продовження проходження державної служби у зв`язку із зміною істотних умов державної служби він подає керівнику державної служби заяву про звільнення на підставіпункту 6частини першої статті 83 цього Закону або заяву про переведення на іншу запропоновану йому посаду не пізніш як за 30 календарних днів з дня ознайомлення з повідомленням про зміну істотних умов державної служби. Якщо протягом 30 календарних днів з дня ознайомлення державного службовця з повідомленням про зміну істотних умов служби від нього не надійшли заяви, зазначені вабзаці другомуцієї частини, державний службовець вважається таким, що погодився на продовження проходження державної служби.

Згідно із ч. 3 ст. 86 Закону України «Про державну службу», суб`єкт призначення зобов`язаний звільнити державного службовця у строк, визначений у поданій ним заяві, у випадках, передбачених законодавством про працю.

Судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_1 , яка працювала на посаді державної служби, наказом № 25-К від 05.05.2023 р. звільнено з посади на підставі п. 6 ст. 36 Кодексу законів про працю України, відповідно до якої підставами припинення трудового договору є відмова працівника від переведення на роботу в іншу місцевість разом з підприємством, установою, організацією, а також відмова від продовження роботи у зв`язку із зміною істотних умов праці.

Тобто, під час прийняття оскаржуваного наказу про звільнення позивачки відповідачем застосовано трудове законодавство, а не норми Закону України «Про державну службу», які є спеціальними в спірних правовідносинах та якими врегульована процедура звільнення державних службовців.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що трудове законодавство може бути застосовано лише у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовані спірні правовідносини.

Із врахуванням вищевикладених обставин, суд апеляційної інстанції вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування наказу Департаменту освіти і науки Сумської обласної державної адміністрації № 25-К від 05.05.2023 р. Про звільнення ОСОБА_1 » та поновлення її на посаді обґрунтовані та їх необхідно задовольнити, оскільки, незважаючи на те, що статями 43, 83 Закону України «Про державну службу» визначений порядок звільнення державних службовців у разі зміни істотних умов державної служби, відповідач не застосував спеціальне законодавство, яке регулює спірні правовідносини та не повідомив позивачку як державного службовця про зміну істотних умов служби не пізніш як за 30 календарних днів до зміни істотних умов державної служби.

Доводи апелянта, що позивачка після звільнення з посади працевлаштована та на теперішній час працює, у зв`язку з чим її неможливо поновити на посаді, з якої її звільнено, суд апеляційної інстанції вважає безпідставними, оскільки працевлаштування позивачки після незаконного звільнення не може бути підставою для відмови в задоволенні її позову про поновлення на посаді після незаконного звільнення.

Із врахуванням вищевикладеного, відповідно до ст. ст.315,317 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції вважає необхідним рішення Сумського окружного адміністративного суду від 31.10.2023 р. в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення та поновлення на посаді змінити з підстав і мотивів задоволення позову, викладених в мотивувальній частині цієї постанови.

Одночасно суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позову ОСОБА_1 в частині стягнення з відповідача на її користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 235 Кодексу законів про працю України, при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Згідно із абз. 3 п. 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 (в подальшому Порядок № 100), у всіх інших випадках (до яких відноситься й випадок вимушеного прогулу), середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата.

Відповідно до п. 8 Порядку № 100, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Згідно із повідомленням Міністерства економіки України Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2023 рік, норма тривалості робочого часу визначена у травні 2022р. 18 днів, червні 2023 22 днів, липні 2022 21 день, серпні 23, вересні 21, жовтні-22.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст.1 Закону України Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану, який набрав чинності 24.03.2022 р., на період дії воєнного стану вводяться обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина відповідно до статей 43, 44 Конституції України. У період дії воєнного стану не застосовуються норми законодавства про працю у частині відносин, врегульованих цим Законом.

Згідно із ч. 6 ст. 6 вказаного Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», у період дії воєнного стану не застосовуються норми статті 53 (тривалість роботи напередодні святкових, неробочих і вихідних днів), частини першої статті 65, частин третьої - п`ятої статті 67 та статей 71-73 (святкові і неробочі дні) Кодексу законів про працю України.

Відповідно до довідки Департаменту освіти і науки Сумської обласної державної адміністрації, ОСОБА_1 нарахована заробітна плата за серпень 2021 у розмірі 8282,89 грн. за фактично відпрацьовані 10 робочих днів, за вересень 2021 - 15022,16 грн. за фактично відпрацьовані 19 робочих днів., загальна сума фактично відпрацьованих робочих днів за два місяці становить 29 днів, заробітна плата за два місяці становить 23305,05 грн., тобто, середньоденна заробітна плата становить 803,62 грн. (23305,05 грн. : 29 робочих днів).

Повідомленням Міністерства економіки України Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2023 рік норма тривалості робочого часу визначена у травні 2022р. 18 днів, червні 2023 22 днів, липні 2022 21 день, серпні 23, вересні 21, жовтні-22.

Тобто, норма тривалості робочого часу у травні 2023р. 18 днів, червні 2023 22 днів, липні 2022 21 день, серпні 23, вересні 21, жовтні-22.

Таким чином, розрахункова кількість робочих днів за час вимушеного прогулу позивача, починаючи з наступного робочого дня після дня звільнення (06.05.2023 р.) по 31.10.2022 р. становить 127 днів, у зв`язку з чим сума, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивачки за час вимушеного прогулу становить 102059,74 грн. (127*803,62 грн).

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

При прийнятті рішення у даній справі суд врахував позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки інших аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень визначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Із врахуванням такого підходу Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд апеляційної інстанції вважає, що ключові аргументи апеляційної скарги отримали достатню оцінку.

Інші доводи і заперечення сторін на висновки суду апеляційної інстанції не впливають.

Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу в цій частині без задоволення, а рішення Сумського окружного адміністративного суду від 31.10.2023 р. в цій частині без змін.

Керуючись ст. ст. 77, 243, 308, 311, 315, 316,317, 322, 325, 326, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Департаменту освіти і науки Сумської обласної державної адміністрації - задовольнити частково.

Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 31.10.2023 р. по справі № 480/5311/23 - в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до Департаменту освіти і науки Сумської обласної державної адміністрації про визнання протиправним та скасування наказу Департаменту освіти і науки Сумської обласної державної адміністрації № 25-К від 05.05.2023 р. Про звільнення ОСОБА_1 » та поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника директора Департаменту - начальника управління дошкільної, загальної середньої, інклюзивної освіти, позашкільної та виховної роботи Департаменту освіти і науки Сумської обласної державної адміністрації змінити з підстав і мотивів задоволення позову, викладених в мотивувальній частині цієї постанови.

В іншій частині рішення Сумського окружного адміністративного суду від 31.10.2023 р. залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.

Головуючий суддя О.В. Присяжнюк Судді Л.В. Любчич О.А. Спаскін