Постанова

від 01.02.2024 по справі 752/12268/18

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа №752/12268/18 Головуючий у І інстанції - Чередніченко Н.П.

апеляційне провадження №22-ц/824/1142/2024 Доповідач у ІІ інстанції - Гуль В.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 лютого 2024 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого Гуля В.В.,

суддів Матвієнко Ю.О., Мельника Я.С.

за участю секретаря судового засідання Ольшевського П.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 05 лютого 2020 року у справі за позовом Дочірнього підприємства «Київтранспарксервіс 1» Приватного акціонерного товариства «Холдингова компанія «Київміськбуд» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

У червні 2018 року ДП «Київтранспарксервіс 1» ПрАТ «ХК «Київміськбуд» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просив суд стягнути з відповідача на користь позивача загальну суму заборгованості у розмірі 22 818,18 грн та витрати по сплаті судового збору.

В обґрунтування позову зазначено, що 02 вересня 2013 року на підставі акту приймання-передачі підземної автостоянки по АДРЕСА_1 ПАТ «ХК «Київміськбуд» передало з балансу, а ДП «Київтранспарксервіс 1» ПАТ «ХК «Київміськбуд» прийняло на баланс зазначену автостоянку.

Відповідачу ОСОБА_1 на праві приватної власності належать машиномісця № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 у зазначеному паркінгу.

01 травня 2016 року між позивачем та відповідачем укладено договір №Г32Б/19-20 про компенсацію витрат на утримання парко-місця, відповідно до умов якого позивач зобов`язався забезпечувати надання послуг з утримання нежитлових приміщень відповідача в кількості 2 шт. за №19 та за №20, а відповідач зобов`язалась компенсувати витрати на оплату таких послуг.

За умовами вказаного договору розмір компенсаційних витрат на 1 парко-місце за один календарний місяць складає 240 грн, а також встановлено, що відповідач до 10 числа кожного місяця здійснює оплату компенсаційних витрат з урахуванням змін, незалежно від факту отримання рахунків в безготівковому порядку на поточний рахунок позивача.

На виконання умов договору позивач забезпечив надання послуг з утримання парко-місць відповідача за період з травня 2016 року по травень 2018 року, однак, відповідач здійснила оплату за надані послуги не в повному обсязі, у зв`язку з чим утворилась сума основного боргу у розмірі 9 600 грн, а також у зв`язку з несвоєчасним виконанням зобов`язань по оплаті за договором відповідач має сплатити 3 % річних від суми боргу у розмірі 250,50 грн, суму втрат від інфляції у розмірі 1 034,88 грн, пеню у розмірі 1% від суми боргу за кожен день прострочення у розмірі 11 116,80 грн, а також штраф у сумі 10% від суми боргу за прострочення оплати понад три календарних місяці у розмірі 816 грн.

На підставі викладеного позивач просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 05 лютого 2020 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ДП «Київтранспарксервіс 1» ПрАТ «ХК «Київміськбуд» заборгованість за спожиті послуги у сумі 9 600 грн, 3 % річних від суми боргу у розмірі 250,50 грн, суму втрат від інфляції у розмірі 1 034,88 грн, пеню у розмірі 11 116,80 грн, штраф у сумі 816 грн, а всього суму у розмірі 22 818,18 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ДП «Київтранспарксервіс 1» ПрАТ «ХК «Київміськбуд» судовий збір у розмірі 1 762 грн.

Не погоджуючись з указаним рішенням відповідач звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, визнання доведеними обставини, які в дійсності не були доведені, просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.

У мотивування скарги зазначає, що суд першої інстанції зробив основний неправильний висновок про укладення між ОСОБА_1 та ДП «Київтранспарксервіс 1» договору №Г32Б/19-20.

Зауважує, що вона договір №Г32Б/19-20 не підписувала, її підпис на договорі вчинено невідомою особою, тобто підроблено.

29 травня 2020 року на адресу суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від позивача, в якому останній просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції - без змін.

Вказує, що отримавши підписаний зі сторони відповідача договір №Г32Б/19-20 про компенсацію витрат на утримання парко-місця від 01 травня 2016 року та далі отримуючи від ОСОБА_1 платежі, ДП «Київтранспарксервіс 1» не припускав того, що договір не укладено, з урахуванням чого припускає, що договір було підписано з відома та за згодою відповідача.

Посилається на те, що факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 21 липня 2021 року провадження у справі зупинено до набрання законної сили судовим рішенням у цивільній справі №752/6609/20 за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «Холдингова компанія «Київміськбуд» про визнання договору №Г32Б/19-20 недійсним.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 10 листопада 2023 року провадження у справі поновлено.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що в порушення договірних умов, відповідач оплачує надані послуги не в повному обсязі, та доказів зворотному з боку відповідача суду надано не було.

Внаслідок неналежного виконання своїх зобов`язань у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість за період з травня 2016 року по травень 2018 року в сумі 9 600 грн, що підтверджується актом звіряння взаємних розрахунків станом на 08 червня 2018 року та розрахунком боргу.

Наданий позивачем розрахунок заборгованості та штрафних санкцій у повній мірі відображає перелік наданих відповідачу послуг та застосовані при цьому тарифи, а тому приймається судом як належний та допустимий доказ, який підтверджує суми, які підлягають стягненню з відповідача, зокрема, у зв`язку з неналежним виконанням договірних зобов`язань.

Згідно зі статтею 263 ЦПК України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Проте, колегія не погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Частиною першою статті 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом установлено, що 02 вересня 2013 року на підставі акту приймання-передачі підземної автостоянки по АДРЕСА_1 , ПАТ «ХК «Київміськбуд» передало з балансу, а ДП «Київтранспарксервіс 1» ПрАТ «ХК «Київміськбуд» прийняло на баланс зазначену автостоянку.

Відповідачу ОСОБА_1 на праві приватної власності належать машиномісця № НОМЕР_1 та АДРЕСА_2 .

01 травня 2016 року між позивачем та відповідачем укладено договір №Г32Б/19-20 про компенсацію витрат на утримання парко-місця, відповідно до умов якого позивач зобов`язався забезпечувати надання послуг з утримання нежитлових приміщень відповідача в кількості 2 шт. за №19 та за №20, а відповідач зобов`язалась компенсувати витрати на оплату таких послуг

Згідно статті 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09 листопада 2017 року № 2189-VIII, до житлово-комунальних послуг належать: 1) житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком. Послуга з управління багатоквартирним будинком включає: утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо; купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку; поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку; 2) комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.

Частиною першою статті 12 Закону Закон України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.

Договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону. Такі договори можуть затверджуватися окремо для різних моделей організації договірних відносин (індивідуальний договір та колективний договір про надання комунальних послуг) та для різних категорій споживачів (індивідуальний споживач, колективний споживач).

Відповідно до Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09 листопада 2017 року № 2189-VIII визначено що договори про надання комунальних послуг, укладені до введення в дію цього Закону, зберігають чинність на умовах, визначених такими договорами, до дати набрання чинності договорами про надання відповідних комунальних послуг, укладеними за правилами, визначеними цим Законом.

Договори про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, укладені з виконавцями таких послуг або з управителями, визначеними згідно із цим Законом, до введення в дію норм цього Закону, що регулюють надання послуги з управління багатоквартирним будинком, зберігають чинність на умовах, визначених такими договорами (у тому числі щодо вивезення побутових відходів - за наявності), до дати набрання чинності договорами про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, укладеними за правилами, визначеними цим Законом.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 14 червня 2023 року, яке набрало законної сили, у справі №752/6609/20 позов ОСОБА_1 до ПрАТ «Холдингова компанія «Київміськбуд» про визнання недійсним договору задоволено.

Визнано недійсним договір №Г32Б/19-20 про компенсацію витрат на утримання парко-місця, укладений 01 травня 2016 року між ДП «Київтранспарксервіс 1» ПрАТ «ХК «Київміськбуд» та ОСОБА_1 .

Судом в указаній справі, зокрема, встановлено, що рукописний запис « ОСОБА_2 », зображення якого міститься у графі «ВЛАСНИК» у рядку зображення підпису від імені ОСОБА_1 у технічній копії договору №Г32Б/19-20 про компенсацію витрат на утримання паркомісця від 01 травня 2016 року, укладеного від імені ДП «Київтранспарксервіс 1» ПрАТ «Холдингова компанія «Київміськбуд» і ОСОБА_1 , виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою без наслідування почерку ОСОБА_1 .

Відповідно до частини четвертої статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиційні факти - це факти, встановлені рішенням чи вироком суду, що набрали законної сили.

Преюдиційність ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і визначається його суб`єктивними і об`єктивними межами, за якими сторони та інші особи, які брали участь у справі, а також їх правонаступники не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судовим рішення у такій справі правовідносини.

Суб`єктивними межами є те, що у двох справах беруть участь одні й ті самі особи чи їх правонаступники, чи хоча б одна особа, щодо якої встановлено ці обставини. Об`єктивні межі стосуються обставин, встановлених рішенням суду.

Преюдиційні обставини не потребують доказування, якщо одночасно виконуються такі умови: обставина встановлена судовим рішення; судове рішення набрало законної сили; у справі беруть участь ті самі особи, які брали участь у попередній справі, чи хоча б одна особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Не потребують доказування обставини, встановлені рішення суду, тобто ті обставини, щодо яких мав місце спір і які були предметом судового розгляду. Не має преюдиційного значення оцінка судом конкретних обставин справи, які сторонами не оспорювалися, мотиви судового рішення, правова кваліфікація спірних відносин. Преюдиційне значення можуть мати ті факти, щодо наявності або відсутності яких виник спір, і які, зокрема зазначені у резолютивній частині рішення.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 липня 2018 року у справі №917/1345/14 (провадження №12-144гс18) зазначила, що преюдиційне значення у справі надається обставинам, встановленим судовим рішенням, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдиційне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особи, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключено ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиційні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи.

При цьому на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи з фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору (постанова Великої Палати Верховного Суду від 08 червня 2021 року у справі № 662/397/15-ц, провадження № 14-20цс21).

Таким чином, зважаючи на те, що рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 14 червня 2023 року у справі №752/6609/20, яке набрало законної сили та має преюдиційне значення при вирішенні даної справи, встановлено недійсність договору №Г32Б/19-20 про компенсацію витрат на утримання паркомісця від 01 травня 2016 року, у зв`язку з чим відсутні підстави для задоволення позову ДП «Київтранспарксервіс 1» ПрАТ «ХК «Київміськбуд» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, нарахованої за невиконання останньою умов указаного договору.

Доводи позивача, що факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі, не мають значення при вирішенні цієї справи з огляду на те, що стосуються обставин, за яких договір про надання житлово-комунальних послуг відсутній/не укладався, проте в даному випадку такий договір у судовому порядку визнано недійсним, що свідчить про відсутність підстав для стягнення заборгованості з відповідача.

Відповідно до статті 374 ЦК України суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Наведені вище порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, є підставою для скасування оскаржуваного рішення суду згідно з частиною першою статті 376 ЦПК України та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Згідно статті 141 ЦПК України суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог та інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на відповідача у разі задоволення позову.

Таким чином, з ДП «Київтранспарксервіс 1» ПрАТ «Холдингова компанія «Київміськбуд» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 2 643 грн.

Керуючись статтями 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, Київський апеляційний суд у складі колегії суддів, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 05 лютого 2020 року - скасувати та ухвалити нове рішення.

У задоволенні позову Дочірнього підприємства «Київтранспарксервіс 1» Приватного акціонерного товариства «Холдингова компанія «Київміськбуд» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити.

Стягнути з Дочірнього підприємства «Київтранспарксервіс 1» Приватного акціонерного товариства «Холдингова компанія «Київміськбуд» (Код ЄДРПОУ: 24081894; адреса: 01010, м. Київ, вул. Омельяновича-Павленка, 4/6) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ; адреса: АДРЕСА_3 ) судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 2 643 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом тридцяти днів до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги до цього суду.

Головуючий В.В. Гуль

Судді Ю.О. Матвієнко

Я.С. Мельник