Рішення

від 05.02.2020 по справі 752/12268/18

ГОЛОСІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 752/12268/18

Провадження № 2/752/3089/20

РІШЕННЯ

Іменем України

05.02.2020 року Голосіївський районний суд м. Києва

в складі головуючого судді Чередніченко Н.П.

з участю секретаря Шевчук М.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Дочірнього підприємства Київтранспарксервіс 1 Приватного акціонерного товариства Холдингова компанія Київміськбуд до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

встановив:

в червні 2018 року представник позивача Дочірнього підприємства Київтранспарксервіс 1 Приватного акціонерного товариства Холдингова компанія Київміськбуд звернувся до Голосіївського районного суду міста Києва з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

В обґрунтування позову зазначено, що 02.09.2013 року на підставі акту приймання-передачі підземної автостоянки по АДРЕСА_1 , ПАТ ХК Київміськбуд передало з балансу, а ДП Київтранспарксервіс 1 ПАТ ХК Київміськбуд прийняло на баланс зазначену автостоянку. Відповідачу ОСОБА_1 на праві приватної власності належать машиномісця НОМЕР_1 та НОМЕР_4 в зазначеному паркінгу. 01.05.2016 року між позивачем та відповідачем було укладено договір № Г32БЄ19-20 про компенсацію витрат на утримання парко-місця, відповідно до умов якого позивач зобов`язався забезпечувати надання послуг з утримання нежитлових приміщень відповідача в кількості 2 шт. за НОМЕР_1 та за НОМЕР_4, а відповідач зобов`язалась компенсувати витрати на оплату таких послуг. За договором розмір компенсаційних витрат на 1 парко-місце за один календарний місяць складає 240 грн., а також встановлено, що відповідач до 10 числа кожного місяця здійснює оплату компенсаційних витрат з урахуванням змін, незалежно від факту отримання рахунків в безготівкову порядку на поточний рахунок позивача. На виконання умов договору позивач забезпечив надання послуг з утримання парко-місць відповідача за період з травня 2016 року по травень 2018 року, однак, відповідач здійснила оплату за надані послуги не в повному обсязі, в зв`язку з чим утворилась сума основного боргу в розмірі 9600 грн., а також в зв`язку із несвоєчасним виконанням зобов`язань по оплаті за договором, відповідач має сплатити 3 % річних від суми боргу в розмірі 250,50 грн., суми втрат від інфляції в розмірі 1034,88 грн., пеню в розмірі 1 % від суми боргу за кожен день прострочення в розмірі 11116,80 грн., а також штраф в сумі 10 % від суми боргу за прострочення оплати понад три календарних місяці, в розмірі 816,00 грн. У зв`язку з викладеним, позивач просив стягнути з відповідача загальну суму заборгованості в розмірі 22818,18 грн. та витрати по сплаті судового збору.

Ухвалою судді Голосіївського районного суду м. Києва від 31.07.2018 року, у справі було відкрито провадження та призначено розгляд справи в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 29.10.2018 року, у справі було закінчено підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.

Заочним рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 14.01.2019 року, позов було задоволено.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 18.10.2019 року, заяву відповідача ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення у справі № 752/12268/18 було задоволено. Поновлено відповідачу строк на подання заяви про перегляд заочного рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 14.01.2019 року у справі № 752/12268/18. Скасовано заочне рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 14.01.2019 року у справі № 752/12268/18, та призначено у справі підготовче судове засідання.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 05.02.2020 року, у справі було закінчено підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив позов задовольнити з викладених в ньому підстав. Одночасно зазначив, що договір про компенсацію витрат на утримання парко-місця, укладений між сторонами є чинним, відповідачем на його виконання сплачувались кошти, однак, не в повному обсязі. Дійсно у договорі міститься помилка в зазначенні паспортних даних відповідача, однак, це не свідчить про недійсність договору та заперечення відповідача про те, що нею договір не підписувався взагалі є недоведеними.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив в позові відмовити. Одночасно зазначив, що відповідач ніколи не укладала та не підписувала договір про компенсацію витрат на утримання парко-місця від 01.05.2016 року, останній, містить невірні дані відповідача, а тому є очевидним, що і підпис на договорі не було вчинено відповідачем. В зв`язку з безпідставністю та недоведеністю позовних вимог, в задоволенні, останніх, просив відмовити.

Суд, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Разом з тим, слід зазначити, що однією з засад судочинства є, зокрема, визначена ст. 12 ЦПК України змагальність сторін та свобода в наданні ними до суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до положень ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України Про житлово-комунальні послуги 24.09.2004 р. за № 1875-IV, відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

02.09.2013 року на підставі акту приймання-передачі підземної автостоянки по АДРЕСА_1 , ПАТ ХК Київміськбуд передало з балансу, а ДП Київтранспарксервіс 1 ПАТ ХК Київміськбуд прийняло на баланс зазначену автостоянку (а.с. 27-30).

Судом встановлено, що відповідачу ОСОБА_1 на праві приватної власності належать машиномісця НОМЕР_1 та НОМЕР_4 в паркінгу за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.25-26).

01.05.2016 року між позивачем та відповідачем було укладено договір № Г32БЄ19-20 про компенсацію витрат на утримання парко-місця, відповідно до умов якого позивач зобов`язався забезпечувати надання послуг з утримання нежитлових приміщень відповідача в кількості 2 шт. за НОМЕР_1 та за НОМЕР_4, а відповідач зобов`язалсь компенсувати витрати на оплату таких послуг (а.с.22).

Зазначений договір на час розгляду даного спору є чинним, у встановленому законом порядку недійсним не визнавався, та будь-яких зустрічних позовних вимог з боку сторони відповідача в ході розгляду справи в цій частині заявлено не було.

Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач зазначала, що будь-яких договорів із позивачем нею не укладалось, та наявний у справі договір містить невірні дані щодо її адреси місця проживання та паспортні дані, а відтак і підпис на договорі вчинений не нею.

Перевіряючи викладені стороною відповідача доводи, судом встановлено, що дійсно договір містить невірні паспортні дані та дані про місце проживання відповідача, однак, доказів того, що відповідач не підписувала цей договір матеріали справи не містять, та будь-яких клопотань в цій частині стороною відповідача в ході розгляду справи заявлено не було.

Крім того, стороною позивача було надано суду копії рахунків на оплату та заключні виписки (за період з 29.06.2016 р. по 29.06.2016 р., та за 22.09.2016 р. по 22.09.2016 р.), відповідно до яких було встановлено, що відповідачем вносились певні кошти, як компенсація витрат, зокрема, і за вказаним договором, а тому доводи сторони відповідача про відсутність будь-яких договірних зобов`язань між сторонами спростовані наданими стороною позивача доказами, та, на думку суду, ці докази свідчать про те, що відповідач була обізнана про наявність обов`язку по оплаті за надані позивачем послуги за утримання машиномісць, які належать їй на праві власності, більше того, відповідач частково вносила плату за надані послуги на виконання умов договору.

Також слід звернути увагу на те, що з моменту укладення договору відповідач користується послугами, та з будь-якими заявами, претензіями щодо неналежного надання послуг, відповідач до позивача не зверталась.

Зважаючи на викладене, суд вважає, що в ході розгляду справи стороною відповідача не доведені достатніми та переконливими доказами заперечення щодо відсутності договірних зобов`язань між сторонами, як і не доведено недійсність правочину, та відсутність підстав у відповідача, як споживача та власника майна, для сплати за надані послуги.

Крім того, в ході розгляду справи судом вставнолено, що в порушення договірних умов, відповідач оплачує надані послуги не в повному обсязі, та доказів зворотному з боку відповідача суду надано не було.

Внаслідок неналежного виконання своїх зобов`язань у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість за період з травня 2016 року по травень 2018 року в сумі 9600 грн., що підтверджується актом звіряння взаємних розрахунків станом на 08.06.2018 року та розрахунком боргу (а.с.5-13, 19).

17.05.2018 року позивачем відповідачу було направлено вимогу про погашення заборгованості за укладеним договором (а.с.16-18).

Однак, відповідач борг перед позивачем не сплатила, та доказів зворотному суду не надала.

Відповідно до правил статтей 526, 525, 530, 322 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.; якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін); власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно ст. 610. ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до положень ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Положеннями ч. 1 ст. 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Суд вважає, що позивачем в ході розгляду справи доведено неналежне виконання договірних зобов`язань відповідачем, в зв`язку з чим утворилась заборгованість в сумі 9600 грн., а відтак позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи те, що правовідносини, які склалися між сторонами, є грошовим зобов`язанням, суд приходить до висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь позивача, у відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України, та умов укладеного між сторонами договору, - суму нарахованих 3 % річних від суми боргу в розмірі 250,50 грн., суму втрат від інфляції в розмірі 1034,88 грн., пеню в розмірі 1 % від суми боргу за кожен день прострочення в розмірі 11116,80 грн., а також штраф в сумі 10 % від суми боргу за прострочення оплати понад три календарних місяці, в розмірі 816,00 грн.

Наданий позивачем розрахунок заборгованості та штрафних санкцій в повній мірі відображає перелік наданих відповідачу послуг та застосовані при цьому тарифи, а тому приймається судом як належний та допустимий доказ, який підтверджує суми, які підлягають стягненню з відповідача, зокрема, в зв`язку із неналежним виконанням договірних зобов`язань.

Окремо слід звернути увагу на те, що з боку відповідача в ході розгляду справи розмір заборгованості та нарахованих штрафних санкцій, не спростовано, а посилання сторони відповідача про відсутність договірних зобов`язань та відсутність законних підстав для оплати за машиномісця, власником яких є відповідач, не знайшли свого об`єктивного підтвердження та судом до уваги не приймаються.

Враховуючи викладене, а також приймаючи до уваги те, що в ході розгляду справи стороною позивача доведені обґрунтування позову, та відповідачем достатніми доказами підстави позову не спростовані, суд вважає, що позов є обґрунтованим та законним, в зв`язку з чим підлягає задоволенню в повному обсязі.

Понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору підлягають відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача, відповідно до правил ст. 141 ЦПК України.

На підставі наведеного, та керуючись ст.ст. 10, 13, 81, 141, 258, 263, 265, 273, 280, 354 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

позов Дочірнього підприємства Київтранспарксервіс 1 Приватного акціонерного товариства Холдингова компанія Київміськбуд до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, - задовольнити в повному обсязі.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Дочірнього підприємства Київтранспарксервіс 1 Приватного акціонерного товариства Холдингова компанія Київміськбуд , - заборгованість за спожиті послуги в сумі 9600 грн., 3 % річних від суми боргу в розмірі 250,50 грн., суму втрат від інфляції в розмірі 1034,88 грн., пеню в розмірі 11116,80 грн., штраф в сумі 816,00 грн., а всього суму в розмірі 22818 (двадцять дві тисячі вісімсот вісімнадцять) грн. 18 коп.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Дочірнього підприємства Київтранспарксервіс 1 Приватного акціонерного товариства Холдингова компанія Київміськбуд , - судовий збір в розмірі 1762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн. 00 коп.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду через Голосіївський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повні ім`я та найменування сторін:

позивач - Дочірнє підприємство Київтранспарксервіс 1 Приватного акціонерного товариства Холдингова компанія Київміськбуд , ідентифікаційний код 24081894, р/р НОМЕР_2 в ПАТ КБ Приватбанк м. Київ, МФО 300711, адреса: м. Київ, вул. Омеляновича-Павленка, 4/6, адреса для листування: м. Київ, вул. Б.Гмирі, 5А;

відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженка м. Києва, громадянка України, ідентифікаційний код НОМЕР_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_6 .

Головуючий Н.П. Чередніченко