Постанова

від 20.02.2024 по справі 260/5784/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2024 рокуЛьвівСправа № 260/5784/23 пров. № А/857/22954/23

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого-суддіКузьмича С. М.,

суддівГудима Л.Я., Матковської З.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Нумінатор» на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2023 року (ухвалене головуючим суддею Іванчулинець Д.В. у м. Ужгород) у справі № 260/5784/23 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Нумінатор» до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Закарпатській області про визнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із адміністративним позовом до відповідача в якому просив:

визнати протиправною та скасувати Постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №ПШ 008109 від 08.06.2023.

В обґрунтування позовних вимог вказував на те, що 28.04.2023 посадові особи Відділу державного нагляду (контролю) у Закарпатській області проводили рейдову перевірку (перевірку на дорозі) транспортних засобів щодо дотримання авто перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт на ділянці автодороги міста Берегово по вул. Мукачівській, 263. Під час зазначеного заходу перевірено транспортний засіб марки «КАМАЗ» д.н.з. НОМЕР_1 , що належить ТОВ «НУМІНАТОР», та встановлено відсутність на момент перевірки тахографа, про що складено Акт №343410 від 28.04.2023. Не згідним з Актом №343410 від 28.04.2023, ТзОВ «НУМІНАТОР», 07.06.2023 до Відділу державного нагляду (контролю) у Закарпатській області Державної служби України з безпеки на транспорті були подані нормативні та документально підтверджені заперечення, однак 08 червня 2023 року керівником Відділу розглянуто справу та винесено Постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №ГІШ 008109, у зв`язку з порушенням вимог ч.2 ст.48 Закону України «Про автомобільний транспорт». Вважаючи Постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №ПШ 008109 від 08.06.2023 протиправною та такою, що підлягає скасуванню.

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 18.10.2023 у задоволені адміністративного позову відмовлено.

Приймаючи оскаржене рішення суд першої інстанції виходив з того, що посадові особи дотрималися Порядку проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі), провели її відповідно до встановлених вимог Порядку №1567 на підставі щотижневого графіка рейдових перевірок від 24.04.2023 за направленням НР000201 від 24.04.2023 та з дотриманням строків розгляду, прийняли обґрунтоване рішення відносно виявленого порушення шляхом винесення постанови №ПШ008109 від 08.06.2023.

Вказане рішення в апеляційному порядку оскаржив позивач, у апеляційній скарзі покликається на те, що оскаржуване рішення винесене з порушенням норм процесуального та матеріального права з неповним з`ясуванням обставин справи та є незаконним, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким адміністративний позов задоволити.

Відповідач скористався своїм правом та подав відзив на апеляційну скаргу в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Оскільки апеляційна скарга подана на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження, колегія суддів, керуючись п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, вирішила розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, з наступних підстав.

З матеріалів справи слідує, що 28.01.2023 посадовими особами Відділу Державного нагляду (контролю) у Закарпатській області Державної служби України з безпеки на транспорті було складено Акт за № 343410 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.

Як вбачається з вказаного Акту виявлено порушення, а саме: транспортний засіб КАМАЗ НОМЕР_2 , який належить ТОВ «Нумінатор», не облаштований на момент проведення перевірки документів визначених ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Згідно акту проведення перевірки на додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт встановлено, що під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом №343410 від 28.04.2023 зафіксовано порушення у вигляді відсутності тахографу на транспортному засобі позивача.

Відсутність тахографа має бути замінена наявним контролем з боку суб`єкта господарювання (позивача) у вигляді заповненої індивідуальної контрольної книжки водія за приписом п.6.3 вищезазначеного Положення №340: «водій, що керує ТЗ, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку водія (згідно додатку 1) або повинен мати копію графіка змінності водіїв».

Беручи до уваги той факт, що під час здійснення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) 28.04.2023 у водія ОСОБА_1 (посвідчення водія НОМЕР_3 додається) була відсутня індивідуальна книжка водія. Надання індивідуальної книжки водія при розгляді справи та при поданні позовної заяви до суду не може вважатися доказом її наявності та ведення при здійсненні заходів державного контролю. До того, суд звертає увагу, що поданий витяг (частина) індивідуальної книжки та без відміток про перевірку. Тому, поданий витяг індивідуальної книжки водія ОСОБА_1 не може вважатися належним, достовірним доказом в розумінні ст.73-76 КАС України.

Транспортний засіб позивача КАМАЗ 5410, д.н.з. НОМЕР_2 відноситься до вантажної категорії транспортних засобів -сідлових тягачів. Повна маса якого відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 складає 15125 кг (15 тон125 кг), тобто вище за допустимі 3,5 тони.

Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача, а саме, що при складанні акту за результатами перевірки, водій має право ознайомлюватись із його змістом та робити зауваження, надавати пояснення у письмовому вигляді безпосередньо вносивши їх до акту. В акті №343410 від 28.01.2023 не міститься зауваження водія, що він мав індивідуальну книжку водія, позивач звернувся до суду з відповідними позовними вимогами.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 1, ч. 3 ст. 6 Закон України «Про автомобільний транспорт» автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері автомобільного транспорту, забезпечує: формування та реалізацію державної політики у сфері автомобільного транспорту; нормативно-правове регулювання; визначення пріоритетних напрямів розвитку автомобільного транспорту.

Державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Пунктом 8 «Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №103 передбачено, що Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про автомобільний транспорт», законодавство про автомобільний транспорт складається із цього Закону, законів України «Про автомобільний транспорт», «Про дорожній рух», чинних міжнародних договорів та інших нормативно-правових актів у сфері автомобільних перевезень.

Згідно ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Відповідно до статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" за порушення перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону застосовується штраф у розмірі однієї тисячі неоподаткованих доходів громадян (17*1000=17000 грн).

Для перевізників, які здійснюють відповідні перевезення, пунктом 2.4 Інструкції з використання пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті , затвердженому Наказом Міністерства транспорту і зв`язку України №385 від 24.06.2010 р із змінами та доповненнями від 16.11.2012, транспортні засоби, призначені для перевезення небезпечних вантажів, обладнують тахографами з урахуванням положень пунктів 2.1 - 2.3 цього розділу та відповідно до законодавства щодо встановлення вимог до конструкцій таких транспортних засобів.

Згідно п. 7.1 Положення №340 органи, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху проводять перевірку встановленого режиму праці та відпочинку водіїв відповідно до законодавства України.

Відповідно до статті 18 Закону України "Про автомобільний транспорт", з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв транспортних засобів автомобільні перевізники зобов`язані:

- організовувати роботу водіїв транспортних засобів, режими їх праці та відпочинку відповідно до вимог законодавства України;

- здійснювати заходи, спрямовані на забезпечення безпеки дорожнього руху;

- забезпечувати виконання вимог законодавства з питань охорони праці;

- здійснювати організацію та контроль за своєчасним проходженням водіями медичного огляду, забезпечувати їх санітарно-побутовими приміщеннями й обладнанням. Контроль за роботою водіїв транспортних засобів має забезпечувати належне виконання покладених на них обов`язків і включає організацію перевірок режимів їх праці та відпочинку, а також виконання водіями транспортних засобів вимог цього Закону та законодавства про працю.

Згідно пункту "а" частини першої статті 10 Конвенції Міжнародної організації праці 1979 року №153 (далі Конвенція №153) про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті (ратифікованої Україною у 2008 році) компетентні органи влади чи органи в кожній країні передбачають ведення індивідуальної контрольної книжки та визначають умови її видачі, її зміст та заповнення водіями.

Відповідно до частини 3 статі 10 Конвенції №153 традиційні засоби контролю зазначені в пунктах 1 та 2 цієї статті, якщо це потрібно для деяких категорій транспорту, змінюються або доповнюються, наскільки це можливо, сучасними засобами, такими, наприклад як тахографи згідно з правилами установленими компетентними властями чи органами в кожній країні.

Аналогічна правова позиція відображена Верховним судом у постанові від 19.03.2020 року по справі №823/1199/17 приписи пункту «а» частини першої статті 10 Конвенції№153 є універсальними для будь-якого транспортного засобу, на якому використовується наймана праця водія.

До кола іншого, згаданого у статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» законодавства, належать і Конвенція, і Положення №340, приписи яких фактично є ідентичними і передбачають серед переліку необхідних документів перевізника-документи про облік робочого часу водія або у вигляді відомостей діючого, справного та повіреною тахографа, або у вигляді відомостей індивідуальної контрольної книжки водія.

Обов`язок забезпечення належної експлуатацію тахографів та транспортних засобів з установленими тахографами, а також наявності у водіїв транспортних засобів тахокарт у кількості, визначених пунктом 3.3 цього розділу, а бо наявності та чинності картки для цифрового тахографа покладений па перевізника.

Згідно пункту 6.1 Положення №340 автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами.

Транспортні засобі, які визначені у пункті 6.1 Положення №340 обов`язково повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами.

Таким чином, вимоги пункту 6.1 Положення №340 для вантажних автомобілів понад 3,5 тон, встановлення тахографів є обов`язком, а не правом.

Пункт 6.3 Положення №340 про можливість використання індивідуальної контрольної книжки водія, стосується інших транспортних засобів, які не згадуються у пункті 6.1 Положення №340.

Ведення водієм індивідуальної контрольної книжки не замінює обов`язок автомобільного перевізника використовувати для цього перевезення лише автомобіль, що обладнаний тахографом, а водія - мати відповідні документи, які підтверджують його використання.

Актом від 28.04.2023 №343410 встановлений факт порушення позивачем вимог законодавства, а саме надання послуг з перевезення вантажів за відсутності на момент перевірки документів, перелік яких визначений статтею 48 Закону України "Про автомобільний транспорт".

Відтак, на думку апеляційного суду позивач не дотримався вимог законодавства щодо належної організації міжнародних пасажирських перевезень перевезень, не здійснює контроль робочого часу та відпочинку водіїв, нехтуючи оформленням документів на підтвердження контролю.

За відсутність таких документів, позивача обтяжено санкцією абзацу 3 частини 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» у вигляді адміністративно-господарського штрафу в розмірі 17000,00 грн.

Апеляційний суд звертає увагу, що посадові особи дотрималися Порядку проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі), провели її відповідно до встановлених вимог Порядку №1567 на підставі щотижневого графіка рейдових перевірок від 24.04.2023 за направленням НР000201 від 24.04.2023 та з дотриманням строків розгляду, прийняли обґрунтоване рішення відносно виявленого порушення шляхом винесення постанови №ПШ008109 від 08.06.2023.

Постанову представник позивача отримав особисто на руки при розгляді справи 08.08.2023р.

Колегія суддів погоджується з висновками відповідача про порушення позивачем Закону №2344-III, які виявлені та стверджені актом від 28.04.2023, і як наслідок, суд апеляційної інстанції вважає правомірною постанову № ПШ008109 від 08.06.2023 про застосування адміністративно-господарського штрафу.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжити всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отриманні з незалежних від нього підстав.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

Згідно позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованої, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на викладене вище, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду без змін. Доводи апеляційної скарги не спростовують рішення суду першої інстанції.

Щодо розподілу судових витрат, то такий у відповідності до ст.139 КАС України не здійснюється.

Керуючись статтями 139, 229, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Нумінатор» залишити без задоволення, а рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2023 року у справі № 260/5784/23 без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає. Крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя С. М. Кузьмич судді Л. Я. Гудим З. М. Матковська