Постанова

від 19.02.2024 по справі 140/10281/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2024 року Справа № 140/10281/23 пров. № А/857/20165/23Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

судді-доповідача Качмара В.Я.,

суддів Затолочного В.С., Ніколіна В.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження в м.Львові справу за позовом Приватного підприємства «Спека» до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, провадження в якій відкрито за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Волинській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 2 жовтня 2023 року (суддя Смокович В.І., м.Луцьк), -

ВСТАНОВИВ :

У травні 2023 року Приватне підприємство «Спека» (далі ПП) звернулося до суду із позовом до Головного управління ДПС у Волинській області (далі Головне управління) в якому просило визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення від 02.03.2023 №№0026200902, 0026210902 (далі ППР №№2620, 2621 відповідно).

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 2 жовтня 2023 року позов задоволено.

Не погодившись із ухваленим судовим рішенням, його оскаржив відповідач, який із покликанням на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, просить скасувати рішення суду та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити.

В апеляційній скарзі вказує, що здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального є самостійною підставою, з якою законодавець пов`язує право контролюючого органу проводити фактичні перевірки суб`єктів господарювання. Крім того, призначенню перевірки передувала інформація, викладена в доповідній записці начальника управління контролю за підакцизними товарами, згідно якої, за результатами моніторингу бази даних ІАІС «Податковий блок» встановлено, що ПП не забезпечило подання довідок про зведені за добу підсумкові облікові дані щодо обсягів обігу (отримання/відпуску) та залишків пального на акцизному складі протягом 2022 року, чим порушено вимоги статті 230 Податкового кодексу України (далі ПК). Вказане порушення позивачем не усунуто.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу заперечує вимоги такої, вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

У відповідності до частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства (далі КАС), суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження (без повідомлення сторін) за наявними у справі матеріалами.

Переглянувши справу за наявними у ній матеріалами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що порушення процедури при призначенні та проведенні перевірки є достатньою підставою вважати, що прийняті за її результатами ППР №№2620, 2621 відповідно є протиправними та підлягають скасуванню.

Такі висновки суду першої інстанції відповідають встановленим обставинам справи, зроблені з правильним застосуванням норм матеріального права і дотриманням норм процесуального права, з таких міркувань.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи те, що посадовими особами Головного управління в період з 17.01.2023 по 26.01.2023 проведено фактичну перевірку ПП з питань додержання суб`єктами господарювання вимог, встановлених законодавством України, які є обов`язковими до виконання при здійсненні оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах та пальним, за наслідками якої складено акт від 27.01.2023 №03/1263/09-02/20134464 (далі Акт) (а.с.12-17).

Вказана перевірка проведена на підставі наказу Головного управління «Про проведення фактичної перевірки ПП» від 16.01.2023 №65-п (далі - Наказ), згідно з яким такий виданий на підставі підпунктів 20.1.9, 20.1.10, 20.1.11 пункту 20.1 статті 20, пункту 75.1 статті 75, підпункту 69.2 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX ПК (а.с.8).

У Акті зафіксовано порушення позивачем вимог статей 44, 85, підпункту 230.1.3 пункту 230.1 статті 230 ПК, пункту 12 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі Закон № 265/95-ВР).

За результатами розгляду заперечень позивача на Акт, відповідач листом від 28.02.2023 № 2491/6/03-20-09-02-06 повідомило ПП, що з урахуванням наданих матеріалів та додаткових документів висновки залишаються без змін, окрім порушення вимог пункт 12 статті 3 Закону № 265/95-ВР (а.с.34-36).

02.03.2023 на підставі Акта Головним управління прийнято ППР:

№2620 про застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у розмірі 10000 грн за порушення підпункту 230.1.3 пункту 230.1 статті 230 ПК;

№2621 про застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у розмірі 1020 грн. за порушення статей 44, 85 ПК (а.с.6, 7).

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює ПК та який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно з підпунктом 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Порядок проведення фактичної перевірки врегульований статтею 80 ПК.

Фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи) (пункт 80.1 статті 80 ПК).

Відповідно до підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема (1) у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, (2) а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального.

Зі змісту розглядуваного Наказу видно, що він виданий з метою проведення фактичної перевірки суб`єкта господарювання з питань дотримання вимог ПК, Законів України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» (далі Закон №481/95-ВР), №265/95-ВР та інших нормативно-правових актів, які регулюють ліцензування, виробництво, обіг, зберігання спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах та пального, керуючись підпунктами 20.1.9, 20.1.10, 20.1.11, пункту 20.1 статті 20, пунктом 75.1 статті 75, підпунктом 80.2.5 пункту 80.2 статті 80, підпунктом 69.2 пункту 69 підрозділу 10 Розділу ХХ ПК.

Разом з тим, у постановах Верховного Суду від 10.04.2020 (справа №815/1978/18), 07.11.2019 (справа № 140/391/19), від 05.11.2018 (справа №803/988/17), від 22.05.2018 (справа №810/1394/16), вказано, що підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК передбачає альтернативні підстави проведення фактичної перевірки, які можуть застосовуватися як у сукупності, так і кожна окремо, а саме:

- наявність та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення платником податків вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками;

- здійснення функцій, визначених законом у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.

У постанові Верховного Суду від 11 травня 2023 року по справі № 500/5559/21 колегія суддів погодилася з таким висновком та не вбачає підстав для відступу від нього, однак зазначає наступне.

Здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального є самостійною обставиною, з якою законодавець пов`язує право контролюючого органу проводити фактичні перевірки суб`єктів господарювання та не вимагає наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства. Норма підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК щодо визначення цієї підстави фактичної перевірки кореспондується з нормами Закону № 481/95-ВР.

Водночас у постановах від 16 вересня 2021 року (справа №120/1431/20-а), від 12.10.2021 (справа №120/5729/20-а), Верховний Суд вказав на необхідність зазначення у наказі про проведення фактичної перевірки на підставі підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України, окрім звичайного посилання на норму, що регулює питання її призначення, і конкретні фактичні підстави її призначення (відповідно до підстав, визначених нормами цього підпункту).

Постанови Верховного Суду від 16 вересня 2021 року (справа №120/1431/20-а) та від 12 жовтня 2021 року (справа №120/5729/20-а) не є такими, що суперечать позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 10.04.2020 (справа №815/1978/18), 07.11.2019 (справа № 140/391/19), від 05.11.2018 року (справа №803/988/17), від 22.05.2018 (справа №810/1394/16) та ними уточнено і розширено підхід щодо застосування підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України як підстави для призначення фактичної перевірки. При здійсненні такого призначення контролюючий орган повинен зазначити одну із підстав, визначених підпунктом 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК, й у разі, якщо такою підставою є наявність та/або отримання інформації про порушення платником податків вимог законодавства, конкретизувати останню.

Як вірно встановлено судом першої інстанції в Наказі підстава проведення перевірки, відповідно до вичерпного переліку підстав, з яких може проводитися фактична перевірка, встановленого нормами пункту 80.2 статті 80 ПК, не зазначена.

При цьому з матеріалів справи вбачається, що підставою для проведення перевірки і винесення відповідного Наказу слугувала доповідна записка начальника управління контролю за підакцизними товарами від 16.01.2023 № 91/03-20-09-02, згідно якої, за результатами моніторингу бази даних ІАІС «Податковий блок» встановлено, що ПП не забезпечило подання довідок про зведені за добу підсумкові облікові дані щодо обсягів обігу (отримання/відпуску) та залишків пального на акцизному складі протягом 2022 року, чим порушено вимоги статті 230 ПК (а.с.64).

У Наказі про можливі такі порушення суб`єкта господарювання не зазначено, як і не вказано про наявність та/або отримання контролюючим органом в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах і пального, та цільового використання спирту платниками податків.

Формулювання підстав перевірки в зазначеному наказі не дає цілковите розуміння, що підставою перевірки є здійснення контролюючим органом функцій, визначених законом у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, оскільки в наказі є також відсилання до Закону 265/95-ВР, та інших нормативно-правових актів, які регулюють ліцензування, виробництво, обіг, зберігання спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах та пального.

При цьому в посиланні на «інші нормативно-правові акти» контролюючий орган їх не конкретизував.

Враховуючи правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 11 травня 2023 року по справі № 500/5559/21 апеляційний суд зауважує, що формулювання конкретного змісту наказу є дискрецією контролюючого органу, однак з обов`язковим дотриманням вимог норм абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК щодо змісту наказу про проведення перевірки. При встановленні однією правовою нормою декількох самостійних підстав для проведення перевірки, конкретна з них не обов`язково має бути сформульована тотожно до змісту правової норми, якою ця підстава встановлена, проте повинна бути чітко визначена та відповідати правовій нормі.

З огляду на викладене, Головне управління не дотрималося вимог пункту 81.1 статті 81 ПК, відповідно до якого посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, зокрема, копії наказу про проведення перевірки, в якому, окрім іншого, зазначаються підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом.

У постанові Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду від 21 лютого 2020 року (справа №826/17123/18) зроблено висновок, що незалежно від прийнятого платником податків рішення про допуск (недопуск) посадових осіб до перевірки, оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень.

При цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.

У постанові від 22 вересня 2020 року (справа №520/8836/18) Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справи щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду, окрім наведених вище висновків, зазначив, що перевірка є способом реалізації владних управлінських функцій контролюючим органом як суб`єктом владних повноважень, який зобов`язаний діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та законами України. Невиконання вимог закону щодо підстави для проведення документальної позапланової перевірки призводить до визнання перевірки незаконною та не породжує правових наслідків такої перевірки, акт перевірки, виходячи із положень частини другої статті 74 КАС щодо допустимості доказів, не може визнаватися допустимим доказом у справі, оскільки одержаний з порушенням порядку, встановленого законом. Податкове повідомлення-рішення, прийняте за наслідками перевірки та на підставі акту перевірки, який є недопустимим доказом, не може вважатись правомірним та підлягає скасуванню. Встановлені судами обставини щодо протиправності призначення та проведення контролюючим органом перевірки, за наслідками якої й було прийняте податкове повідомлення-рішення, є достатніми для висновку про протиправність останнього.

Враховуючи висновки Верховного Суду з огляду на вказані вище обставини справи, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що Наказ винесений не на підставі та у спосіб визначений ПК, а тому і рішення, які прийнято за результатами такої перевірки є протиправним.

Відтак, ППР №№2620, 2621, яким до ПП застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) є такими, що підлягають скасуванню.

При цьому, відповідачем в апеляційній скарзі, не наведено належних доводів, які б давали суду першої інстанції можливість відступити від позиції Верховного Суду викладеної у постанові від 11 травня 2023 року по справі № 500/5559/21, або ж послатися на іншу позицію Верховного Суду щодо розглядуваного питання.

Оцінюючи наведені скаржником доводи, апеляційний суд виходить з того, що всі конкретні, доречні та важливі доводи сторін були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції, та їм було надано належну правову оцінку.

Відповідно до статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи вищевказане, суд апеляційної інстанції вважає, що висновок суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення даного позову ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального та дотриманні норм процесуального права, а тому оскаржуване рішення суду є законними та обґрунтованими і скасуванню не підлягає.

Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 2 жовтня 2023 року без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС.

Суддя-доповідач В. Я. Качмар судді В. С. Затолочний В. В. Ніколін