Ухвала

від 20.02.2024 по справі 380/3258/23

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

20 лютого 2024 року

м. Київ

справа № 380/3258/23

адміністративне провадження № К/990/4288/24

Суддя Верховного Суду у Касаційному адміністративному суді Мацедонська В. Е.,

перевіривши касаційну скаргу Львівської митниці

на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 04 липня 2023 року

та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Львівської митниці про визнання протиправним та скасування наказу про застосування дисциплінарного стягнення,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із позовом до Львівської митниці, в якому просив:

- визнати протиправним і скасувати наказ в/о начальника Львівської митниці О. Шахрая від 08 лютого 2023 року № 77-дс «Про застосування дисциплінарного стягнення».

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 04 липня 2023 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2023 року, позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано наказ в/о начальника Львівської митниці О. Шахрая від 08.02.2023 №77-дс "Про застосування дисциплінарного стягнення".

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, Львівська митниця подала касаційну скаргу до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 23 січня 2024 року касаційну скаргу Львівської митниці повернуто скаржнику.

02 лютого 2024 року касаційна скарга Львівської митниці повторно надійшла до Верховного Суду.

За наслідками перевірки касаційної скарги на предмет відповідності вимогам, передбаченим статтями 328-330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суддею-доповідачем встановлено, що у касаційній скарзі не викладені передбачені КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.

Згідно з частиною 1 статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

У касаційній скарзі міститься посилання на пункт 3 частини 4 статті 328 КАС України, як на підставу касаційного оскарження.

В обґрунтування скаржник зазначає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме щодо застосування пункту 100 положення Типової інструкції з діловодства в міністерствах, інших центральних та місцевих органах виконавчої влади, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 17 січня 2018 року №55 (далі - Типова інструкція з діловодства).

Проаналізувавши вказану відповідачем норму (пункт 100 Типової інструкції з діловодства), встановлено, що це загальна норма, яка встановлює певні вимоги до змісту наказу (розпорядження).

Разом з тим, вказана норма не була предметом дослідження у даній справі, натомість скаржником жодним чином не обґрунтовано, як на його думку, вказана норма мала б застосовуватись судами попередніх інстанцій при ухваленні оскаржуваних рішень.

Варто зауважити, що при поданні касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України зазначена скаржником норма права, щодо правильного застосування якої відсутній висновок Верховного Суду, повинна врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо її застосування ставилося перед судами попередніх інстанції в межах підстав позову (наприклад, з точки зору порушення її відповідачем), але суди таким підставам позову не надали оцінки у судових рішеннях, - що може бути визнано як допущення судами попередніх інстанцій порушення норм процесуального права, або надали, як на думку скаржника, неправильно.

Зазначене дає підстави для висновку, що у касаційній скарзі формально зазначено про відсутність висновку Верховного Суду з питання застосування норм права, а доводи скарги наведені безвідносно до предмета спору та висновків судів.

Враховуючи викладене, Суд вважає недоведеним наявність підстав касаційного оскарження, визначених пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України.

Інші аргументи касаційної скарги зводяться до часткового опису обставин справи, переоцінки доказів, з посиланням на неповне з`ясування обставин справи судами попередніх інстанцій. Суд зазначає, що за приписами частини другої статті 341 КАС України оцінка доказів, установлення обставин, що не були встановлені або відхилені судом та вирішення питання щодо переваги одних доказів над іншими, не є повноваженнями суду касаційної інстанції, а відповідач обґрунтовує свої доводи саме посиланням на обставини справи, що мають оціночний характер у сукупності з іншими обставинами, що не є підставою для відкриття касаційного провадження у справі.

З урахуванням змін до КАС України, внесених Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX і які набрали чинності 8 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття до розгляду і відкриття касаційного провадження.

Згідно з пунктом 4 частини 5 статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

За таких обставин касаційна скарга підлягає поверненню особі, що її подала.

Враховуючи, що касаційна скарга підлягає поверненню на підставі пункту 4 частини 5 статті 332 КАС України, клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження суд не вирішує.

Керуючись статтями 328, 330, 332 КАС України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Львівської митниці на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 04 липня 2023 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Львівської митниці про визнання протиправним та скасування наказу про застосування дисциплінарного стягнення - повернути особі, яка її подала.

Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.

Суддя В. Е. Мацедонська