Постанова

від 23.01.2024 по справі 766/4958/20

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/819/60/24 Головуючий в суді 1 інстанції Майдан С.І.

Єдиний унікальний номер справи: 766/4958/20 Доповідач Кутурланова О.В.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 січня 2024 року м. Херсон

Херсонський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Кутурланової О.В.,

суддів: Майданіка В.В.,

Орловської Н.В.,

секретар Доброва К.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Херсоні апеляційну скаргу Акціонерного товариства "СЕНС БАНК" (до перейменування назви Акціонерне товариство "Альфа-Банк") на рішення Херсонського міського суду Херсонської області у складі судді Майдан С.І. від 23 вересня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Петренко Наталія Олегівна, до Державного реєстратора виконавчого комітету Петрівської сільської ради Генічеського району Херсонської області Мустафаєва Фаріта Аваровича, Акціонерного товариства "СЕНС БАНК" (до перейменування назви Акціонерне товариство "Альфа-Банк"), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_2 , про визнання протиправним та скасування рішення про реєстрацію права власності,

В С Т А Н О В И В:

В березні 2020 року адвокат Петренко Н.О., яка діє від імені та в інтересах ОСОБА_1 , звернулася до державного реєстратора Виконавчого комітету Петрівської сільської ради Генічеського району Херсонської області Мустафаєва Ф.А., АТ «СЕНС БАНК» (до перейменування назви «Альфа-Банк), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію прав.

В обгрунтування заявлених вимог посилалася на те, що 23.05.2007 року між ОСОБА_2 та АТ «Укрсоцбанк» укладено кредитний договір №Ф070380П, згідно умов якого позичальником отриманні кошти у розмірі 22900,00 доларів США.

Цього ж дня, з метою забезпечення виконання зобов`язання за вищенаведеним правочином, між ОСОБА_1 та АТ «Укрсоцбанк» укладено іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Волкодав В.Г. за реєстровим номером 4939, згідно якого позивач передав в іпотеку АТ «Укрсоцбанк» квартиру АДРЕСА_1 .

З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 03.02.2020 року позивачу стало відомо, що Державним реєстратором Виконавчого комітету Петрівської сільської ради Генічеського району Херсонської області Мустафаєвим Ф.А. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 50181388 від 12.12.2019 року, на підставі якого за АТ «Альфа-Банк» зареєстровано право власності на належну позивачу квартиру. Згідно Інформаційної довідки, підставами для вчинення ОСОБА_3 таких дій були: іпотечний договір, посвідчений 23.05.2007 року приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Волкодав В.Г. за реєстровим № 4939; додатковий договір №1, посвідчений 20.07.2009 року приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Волкодав В.Г. за реєстровим №4398; додатковий договір №2, посвідчений 21.04.2011 року приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Волкодав В.Г. за реєстровим №2511; повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки №848 від 20.06.2019 року; квитанція про направлення повідомлення №848 від 20.06.2019 року на ім`я ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , опис вкладення до відправлення від 24.06.2019 року.

Посилаючись на те, що ОСОБА_3 здійснив перереєстрацію речового права на належне позивачу нерухоме майно всупереч визначеній чиним законодавством процедурі, за відсутності оцінки іпотечного майна, допустивши порушення вимог Закону та умов іпотечного договору, позивач просив визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора Виконавчого комітету Петрівської сільської ради Генічеського району Херсонської області Мустафаєва Ф.А. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 12.12.2019 року, індексний номер 50181388 про реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_2 за АТ «Альфа-Банк» за № 34608591.

Рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 23 вересня 2021 року позов задоволено.

Скасовано рішення державного реєстратора Виконавчого комітету Петрівської сільської ради Генічеського району Херсонської області Мустафаєва Фаріта Анваровича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 12.12.2019 року № 50181388 про реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_2 за Акціонерним товариством «Альфа-Банк», номер запису про право власності 34608591.

Припинено право власності Акціонерного товариства «Альфа-Банк» на квартиру АДРЕСА_2 .

Не погоджуючись з ухваленим у справі рішенням, АТ «СЕНС БАНК» (до перейменування назви «Альфа-Банк) подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи.

У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_1 адвокат Петренко Н.О. доводи апеляційної скарги не визнала, посилаючись на їх безпідставність, хибність висновків відповідача щодо застосування норм матеріального права та обгрунтованість ухваленого у справі рішення, у зв`язку із чим просила апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Сторони таїх представники належним чином повідомлялися про день, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явилися, надали до суду заяви про розгляд справи в їх відсутність.

За таких обставин, апеляційний суд вважає можливим розглянути справу у відсутність учасників справи, що не з`явились, оскільки їх явка у судове засідання обов`язковою не визнавалась, а відповідно до ч. 2ст. 372 ЦПК Українинеявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце її розгляду не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч.1ст.2 ЦПК Українизавданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно частин 1, 2ст. 367 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимогстатті 263ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції відповідає вказаним вимогам закону.

Статтями 12,81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У частині другійстатті 89 ЦПК Українивстановлено, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до частини першоїстатті 76 ЦПК Українидоказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина першастатті 77 ЦПК України).

Згідно із положеннями частини третьої статті12та частини першої статті81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною першою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Відповідно до статті 629 цього Кодексу договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону України «Про іпотеку», тут і далі в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно зі статтею 12 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення іпотекодавцем обов`язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов`язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.

У статті 33 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, установлених статтею 12 цього Закону. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Відповідно до частини першої статті 35 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Згідно зі статтею 36 Закону України «Про іпотеку» сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем та іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до статті 37 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання. Рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оскаржено іпотекодавцем у суді. Іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб`єктом оціночної діяльності. У разі набуття права власності на предмет іпотеки іпотекодержатель зобов`язаний відшкодувати іпотекодавцю перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя.

Завершенням позасудового врегулювання спору є державна реєстрація прав власності на предмет іпотеки, що виступає забезпеченням за основним зобов`язанням за іпотекодержателем.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (тут і далі в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 року № 868, чинним на час проведення державної реєстрації іпотечного майна (далі - Порядок № 868), визначено процедуру проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов`язки суб`єктів у сфері державної реєстрації прав, а також процедуру взяття на облік безхазяйного нерухомого майна.

Відповідно до пункту 57 Порядку № 868 для проведення державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, заявник, крім документа, що підтверджує виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно, подає: 1) завірену в установленому порядку копію письмової вимоги про усунення порушень, надіслану іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця, в якій зазначається стислий зміст порушеного зобов`язання, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш як 30-денний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання такої вимоги; 2) документ, що підтверджує завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у письмовій вимозі, надісланій іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця; 3) заставну (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).

Отже, у пункті 57 Порядку № 868 визначено перелік обов`язкових для подання документів та обставин, що мають бути ними підтверджені, на підставі яких проводиться державна реєстрація права власності на предмет іпотеки за договором, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, і державний реєстратор під час її проведення приймає рішення про державну реєстрацію прав лише після перевірки наявності необхідних для цього документів та їх відповідності вимогам законодавства.

Судом встановлено, що позивач є власником квартири АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 22.12.2000 року приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Скульським А.А. за реєстровими №6133.

23.05.2007 року між ОСОБА_2 та АТ «Укрсоцбанк» укладено кредитний договір №Ф070380П, згідно умов якого позичальником отриманні кошти у розмірі 22900,00 дол.США.

З метою забезпечення виконання зобов`язання за наведеним кредитним договором, цього ж дня між ОСОБА_4 та АТ «Укрсоцбанк» укладено іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Волкодав В.Г. за реєстровим номером 4939, згідно якого позивач передав в іпотеку АТ «Укрсоцбанк» квартиру АДРЕСА_1 .

Положеннями п.4.1 іпотечного договору визначено, що в разі невиконання або неналежного виконання позичальником основного зобов`язання, Іпотекодержатель має право задовольнити свої забезпечені іпотекою вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Пунктом п.4.5 іпотечного договору передбачено, що за вибором Іпотекодержателя застосовується один із наступних способів стягнення:

- на підставі рішення суду;

- на підставі виконавчого напису нотаріуса;

- шляхом передачі Іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов`язань в порядку, встановленого ст.37 Закону України «Про іпотеку»;

- шляхом продажу предмета іпотеки Іпотекодержателем від свого імені будь-якій особі-покупцеві на підставі договору купівлі-продажу в порядку, встановленого ст.38 Закону України «Про іпотеку»;

- шляхом організації Іпотекодержателем продажу предмета іпотеки через укладення договору купівлі-продажу предмета іпотеки між Іпотекодавцем та відповідним покупцем в порядку, встановленому ст.6 Закону України «Про іпотечне кредитування», операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати.

20.06.2019 року АТ «Укрсоцбанк» за вих. №848 надіслало на адресу ОСОБА_1 повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору та анулювання залишку заборгованості за основним зобов`язанням.

З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 03.02.2020 року позивач довідався, що Державним реєстратором Виконавчого комітету Петрівської сільської ради Генічеського району Херсонської області Мустафаєвим Ф.А. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за № 50181388 від 12.12.2019 року, на підставі якого за АТ «Альфа-Банк», як правонаступником АТ «Укрсоцбанк» у зобов`язанні, зареєстровано право власності на належну позивачу квартиру.

При цьому підставами для вчинення ОСОБА_3 таких дій були:

- іпотечний договір, посвідчений 23.05.2007 року приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Волкодав В.Г. за реєстровим № 4939;

- додатковий договір №1, посвідчений 20.07.2009 року приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Волкодав В.Г. за реєстровим №4398;

- додатковий договір №2, посвідчений 21.04.2011 року приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Волкодав В.Г. за реєстровим №2511;

- повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки №848 від 20.06.2019 року;

- квитанція про направлення повідомлення №848 від 20.06.2019 року на ім`я ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , опис вкладення до відправлення від 24.06.2019 року.

У постанові від 20 березня 2019 року у справі № 306/2053/16-ц (провадження № 14-22цс19) за позовом про скасування реєстрації речового права, права власності на іпотечне майно Велика Палата Верховного Суду погодилася з висновками судів про задоволення позову через порушення вимог договору щодо процедури звернення стягнення на предмет іпотеки в позасудовому порядку, оскільки в матеріалах справи відсутні відомості про отримання іпотекодавцем письмової вимоги від іпотекодержателя про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття на нього права власності, та через відсутність інформації про вартість майна, за якою відбулося зарахування вимог, оскільки ціна набуття права власності на предмет іпотеки є істотною обставиною і повинна погоджуватися з власником майна, проте оцінка майна предмета іпотеки на момент переходу права власності не проводилася.

Отже, приймаючи до уваги, що у своїх постановах Велика Палата Верховного Суду однозначно висловила правові висновки щодо необхідності подання державному реєстратору документа про експертну оцінку предмета іпотеки для проведення державної реєстрації права власності на предмет іпотеки за іпотекодержателем, при цьому з матеріалів справи вбачається, що така оцінка предмета іпотеки відповідачем не проводилася та державному реєстратору не подавалася, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про обгрунтованість ухваленого у справі рішення, яким позовні вимоги задоволено.

Подібні за змістом висновки із посиланням на висновки Великої Палати Верховного Суду викладено у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 20 лютого 2020 року у справі № 653/2857/17 (провадження № 61-1113св19), від 29 січня 2020 року у справі № 607/8488/18 (провадження № 61-7603св19), від 14 липня 2021 року у справі № 761/11601/19 (провадження № 61-3609св21).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Приймаючи до уваги, що відомості про оцінку майна на момент переходу права власності до відповідача в матеріалах справи відсутні, з чого слідує, що в реєстраційній справі відсутня інформація про вартість нерухомого майна, за якою відбулося зарахування вимог, а також зважаючи на те, що ціна набуття права власності на предмет іпотеки є істотною обставиною і повинна погоджуватися з власником майна, що узгоджується з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 20 березня 2019 року у справі № 306/2053/16-ц (провадження № 14-22цс19), суд апеляційної інстанції відхиляє доводи апеляційної скарги щодо законності реєстрації права власності за відповідачем, як такі, що не грунтуються на законі.

Крім того, суд першої інстанції вірно встановив, що здійснюючи реєстраційні дії ОСОБА_3 не пересвідчився в отриманні позивачем письмової вимоги про усунення порушень основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору та/або повідомлення про застосування застереження про задоволення вимог Іпотекодержателя, як це вимагає законодавство, матеріали справи не містять доказів отримання позивачем повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки №848 від 20.06.2019 року.

При вирішенні справи судом враховані положення Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», пунктом 1 якого передбачено, що протягом дії цього Закону не може бути примусово стягнуто (відчужено без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України «Про заставу» та (або) предметом іпотеки відповідно до статті 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов`язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що:

- таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника (майнового поручителя) або є об`єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно;

- загальна площа такого нерухомого житлового майна (об`єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв.м для квартири та 250 кв.м для житлового будинку.

Пунктом 4 Закону № 1304-VII передбачено, що протягом дії цього Закону інші закони України з питань майнового забезпечення кредитів діють з урахуванням його норм.

Суд вірно зазначив, що підписавши іпотечне застереження, сторони визначили лише можливі шляхи звернення стягнення, які має право використати іпотекодержатель. Стягнення є примусовою дією іпотекодержателя, направленою до іпотекодавця з метою задоволення своїх вимог. При цьому до прийняття Закону № 1304-VІІ право іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки (як у судовому, так і в позасудовому способі) не залежало від наявності згоди іпотекодавця, а залежало від наявності факту невиконання боржником умов кредитного договору. Водночас Закон № 1304-VІІ ввів тимчасовий мораторій на право іпотекодержателя відчужувати майно іпотекодателя без згоди останнього на таке відчуження.

Мораторій на стягнення майна, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті, не передбачає втрати кредитором права на звернення стягнення на предмет іпотеки (застави) у випадку невиконання боржником зобов`язань за договором, а лише тимчасово забороняє його примусово стягувати (відчужувати без згоди власника).

З огляду на наведене, висновок суду про те, що на квартиру АДРЕСА_1 , яка використовується як місце постійного проживання позивачем та є предметом іпотеки у забезпечення вимог за кредитним договором від 23.05.2007 року, укладеного в іноземній валюті, не могло бути звернуто стягнення шляхом реєстрації права власності за іпотекодержателем у зв`язку із дією Закону України №1304-VII «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», у тому числі шляхом реєстрації права власності за АТ «Альфа Банк» як забезпечення виконання ОСОБА_2 умов кредитного договору №Ф070380П від 23.05.2007 року, укладеного в іноземній валюті, є вірним, оскільки відомості про те, що позичальник має у власності інше нерухоме житлове майно суду не надано.

Аналогічний висновок щодо застосування положень Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» міститься у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 20 листопада 2019 року у справі № 802/1340/18-а, провадження № 11-474апп19; від 19 травня 2020 року справі № 644/3116/18-ц, провадження № 14-45цс20.

Європейський суд з прав людини вказує на те, що «пункт 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати вмотивування своїх рішень, хоч це не може сприйматись, як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо вмотивування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено лише у світлі конкретних обставин справи» (див. mutatis mutandis рішення Євро-пейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» («Pronina v. Ukraine») від 18 лип-ня 2006 року, заява N 63566/00, § 23).

Відповідно до ч. 1.ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на наведене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що суд першої інстанції ухвалив обгрунтоване та законне рішення, підстав для скасування якого не встановлено, у зв`язку із чим доводи апеляційної скарги підлягають відхиленню, як такі, що не спростовують висновки суду.

Керуючись ст. ст.367,368,375,381,382ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "СЕНС БАНК" (до перейменування назви Акціонерне товариство "Альфа-Банк") залишити без задоволення.

Рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 23 вересня 2021 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий : О.В.Кутурланова

Судді : В.В.Майданік

Н.В.Орловська