Рішення

від 12.02.2024 по справі 161/18131/23

ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 161/18131/23

Провадження № 2/161/932/24

ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 лютого 2024 року місто Луцьк

Луцький міськрайоннийсуд Волинськоїобласті в складі:

головуючого судді Пахолюка А.М.

при секретарі Грень А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Луцьку цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Імперія якості «Линник» до ОСОБА_1 про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої працівником,-

В С Т А Н О В И В:

ТОВ «Імперія якості «Линник» звернулось в суд з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої працівником.

Свій позов, враховуючи заперечення на пояснення, мотивує тим, що відповідно до наказу №35-к від 16.08.2021 року ОСОБА_2 був прийнятий до ТОВ «Імперія якості «Линник» на посаду водія автотранспортних засобів та 17.08.2021 року між сторонами підписано договір про повну матеріальну відповідальність працівника.

Вказує, що 28.08.2021 року на автодорозі Р-15 «Ковель-Жовква» в м. Нововолинськ сталася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) за участі автомобіля «Volkswagen Transporter» д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням відповідача ОСОБА_1 та автомобіля «Dacia Logan», д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_3 . Внаслідок ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками, а водій і пасажир автомобіля «Dacia Logan», д.н.з. НОМЕР_2 тілесні ушкодження.

Зазначає, що вироком Волинського апеляційного суду від 01.08.2023 року ОСОБА_4 визнано винним за ч. 1 ст. 286 КК України та призначено покарання у виді обмеження волі на строк 2 (два) роки, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.

Посилається на те, що оскільки, відповідач перебував з позивачем у трудових відносинах на момент вчинення ДТП, за вироком Волинського апеляційного суду від 01.08.2023 року, сплатив на користь потерпілої стороні 55000 грн. на відшкодування моральної шкоди, а саме 25000 грн. на користь ОСОБА_3 та 30000 грн. на користь ОСОБА_5 .

Крім того, у зв`язку із пошкодженням транспортного засобу «Volkswagen Transporter» д.н.з. НОМЕР_1 , який належить позивачу на праві користування на підставі договору оренди, вартість ремонту, що була проведена за його рахунок становить 28080 грн.

Вважає, що позивачу перейшло право зворотної вимоги до відповідача на вказану суму виплаченої потерпілих моральної шкоди та вартості відновлення транспортного засобу.

Вказує, що звертався до відповідача із вимогою про повернення вказаних коштів, однак, ОСОБА_2 в добровільному порядку відмовляється сплатити кошти.

На підставі наведеного, просить суд стягнути з відповідача 55000 грн. завданої шкоди, у зв`язку із сплатою потерпілим ОСОБА_6 та ОСОБА_5 моральної шкоди, 28080 грн. завданої шкоди у зв`язку із ремонтом транспортного засобу, заподіяної внаслідок ДТП та судові витрати по справі.

У відзиві на позовну заяву та письмових поясненнях відповідач позовні вимоги визнав частково. Вказав, що дійсно перебував у трудових відносинах з позивачем на момент вчинення ДТП. Однак, будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження факту та оцінки пошкоджень транспортного засобу, яким він керував, позивач не надав, а сам по собі товарний чек, не підтверджує пошкодження транспортного засобу та оплату його ремонту. Також, зазначає, що посада на якій він знаходився у позивача не входить до переліку посад, визначених чинним законодавством, з якими роботодавець може укласти договір про повну матеріальну відповідальність працівника, а тому не має відповідати за завдану шкоду в повному розмірі. Крім того, вказує, що позивачем пропущений строк звернення до суду з даним позовом, встановлений ч. 3 ст. 233 КЗпП України. Щодо стягнення моральної шкоди, визначеної вироком суду в порядку регресу, то просив зменшити розмір покриття шкоди на підставі ст. 137 КЗпП України, оскільки, його дії при вчиненні ДТП були необережними, а не вчиненні з корисливою метою, у нього на утриманні є неповнолітні діти, дружина та мати інвалід ІІ групи, яка на даний час знаходиться в лікарні.

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 23.10.2023 року позовну заяву ТОВ «Імперія якості «Линник» до ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків у ній зазначених.

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 23.10.2023 року позовну заяву ТОВ «Імперія якості «Линник» до ОСОБА_1 про відшкодування майнової шкоди залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків у ній зазначених.

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 06.11.2023 року відкрито провадження в порядку спрощеного позовного провадження у справі про відшкодування моральної шкоди завданої працівником.

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 06.11.2023 року відкрито провадження в порядку спрощеного позовного провадження у справі про відшкодування майнової шкоди завданої працівником.

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 06.12.2023 року об`єднано в одне провадження для спільного розгляду справу за позовом ТОВ «Імперія якості «Линник» до ОСОБА_1 про відшкодування майнової шкоди, завданої працівником та справу за позовом ТОВ «Імперія якості «Линник» до ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди, завданої працівником.

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 06.12.2023 року задоволено клопотання представника відповідача про витребування доказів.

Представник позивача до судового засідання подала суду заяву, в якій просить справу слухати у її відсутності, позовні вимоги підтримує повністю.

Відповідач до судового засідання також подав заяву в якій просить справу слухати у його відсутності, позовні вимоги визнає частково з підстав наведених у письмових поясненнях.

Дослідивши письмові докази у справі, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення частково.

Судом встановлено,що відповідно до наказу №35-к від 16.08.2021 року ОСОБА_2 був прийнятий до ТОВ «Імперія якості «Линник» на посаду водія автотранспортних засобів (а.с.3)

17.08.2021 року між ТОВ «Імперія якості «Линник» та ОСОБА_2 підписано договір про повну матеріальну відповідальність працівника (а.с. 112).

28.08.2021 року на автодорозі Р-15 «Ковель-Жовква» в м. Нововолинськ сталася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) за участі автомобіля «Volkswagen Transporter» д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням відповідача ОСОБА_1 та автомобіля «Dacia Logan», д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_3 . Внаслідок ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками, а водій і пасажир автомобіля «Dacia Logan», д.н.з. НОМЕР_2 тілесні ушкодження.

Судом також встановлено, що транспортний засіб «Volkswagen Transporter» д.н.з. НОМЕР_1 на підставі договору оренди автомобіля від 01.07.2021 року, укладеного між ОСОБА_7 та ТзОВ «Імперія якості «Линник», перебуває в користуванні позивача (а.с. 36-37).

Із матеріалів справи вбачається, що вироком Нововолинського міського суду Волинської області від 29.05.2023 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст.286КК України та призначено йому покарання у виді обмеження волі на строк 2 (два) роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 (один) рік. На підставі ст.75 КК України, звільнено ОСОБА_2 від відбування призначеного покарання, якщо він протягом 2 (двох) років іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення та виконає покладені на нього, згідно ст.76 КК України, обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь КНП «Нововолинська центральна міська лікарня» 35195,60 грн. витрачених на стаціонарне лікування потерпілих ОСОБА_3 , ОСОБА_5 . Цивільний позов потерпілого ОСОБА_3 до АТ СК «Інго», ТзОВ «Імперія якості «Линник» задоволено частково. Стягнуто з АТ СК «Інго» на користь ОСОБА_3 40232,69 грн. за шкоду заподіяну майну, 4805,08 грн. витрат, понесених позивачем на проведення експертного дослідження транспортного засобу, а також 8439,48 грн. за шкоду, заподіяну здоровю та моральну шкоду - 421,97 грн., а всього 53899,22 грн. Стягнути з ТзОВ «Імперія якості «Линник» на користь ОСОБА_3 25000 грн. на відшкодування моральної шкоди. Цивільний позов потерпілої ОСОБА_5 до АТ СК «Інго», ТзОВ «Імперія якості «Линник» задоволено частково. Стягнуто з АТ СК «Інго» на користь ОСОБА_5 24638,60 грн. за шкоду заподіяну здоров`ю, та 1231,93 грн. моральної шкоди, а всього 25870,53 грн. Стягнуто з ТзОВ «Імперія якості «Линник» на користь ОСОБА_5 30000 грн. на відшкодування моральної шкоди (а.с. 124-131).

Вироком Волинського апеляційного суду від 01.08.2023 року вирок Нововолинського міського суду Волинської області від 29.05.2023 року в частині звільнення від відбування покарання на підставі ст.ст.75, 76 КК України скасовано. Залишено ОСОБА_2 призначене судом покарання за ч. 1 ст.286 КК України у виді обмеження волі на строк 2 (два) роки, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік. На підставі ст.75 КК України ОСОБА_2 звільнено від відбування призначеного основного покарання, якщо він протягом 2 (двох) років іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення та виконає покладені на нього, передбачені ст.76 КК України обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання. В іншій частині вирок залишено без змін (а.с. 4-7).

Вказані обставини, в силу вимог ч. 6 ст. 82 ЦПК України доказуванню не підлягають.

Звертаючись до суду з даним позовом позивач посилається на те, що має право вимоги до ОСОБА_2 в порядку регресу у повному розмірі понесених витрат на відшкодування моральної шкоди потерпілим та майнової шкоди у зв`язку з відновленням транспортного засобу «Volkswagen Transporter» д.н.з. НОМЕР_1 .

З даного приводу суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

У відповідності до положень ч.1 ст. 1172 ЦК України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків. Тобто за наявності вини працівника юридичної особи у завданні шкоди фізичній особі, і в разі, якщо така шкода завдана під час виконання трудових (службових) обов`язків, така шкода має бути відшкодована працедавцем.

Згідно з ч. 1 ст.1191Цивільного кодексуУкраїни особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Статтею 130 КЗпП України передбачено, що працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов`язків.

Відповідно до ст. 132 КЗпП України, за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов`язків, працівники, крім працівників, що є посадовими особами, з вини яких заподіяно шкоду, несуть матеріальну відповідальність у розмірі прямої дійсної шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку.

Стаття 134 КЗпП України передбачає випадки, за наявності яких, відповідно до законодавства працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації. Зокрема пункт 1 цієї статті зазначає, що між працівником і підприємством, установою, організацією відповідно до статті 135-1 цього Кодексу укладено письмовий договір про взяття на себе працівником повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей, переданих йому для зберігання або для інших цілей.

Згідно зі статтею 135-1 КЗпП України письмові договори про повну матеріальну відповідальність може бути укладено підприємством, установою, організацією з працівниками (що досягли вісімнадцятирічного віку), які займають посади або виконують роботи, безпосередньо зв`язані із зберіганням, обробкою, продажем (відпуском), перевезенням або застосуванням у процесі виробництва переданих їм цінностей. Перелік таких посад і робіт, а також типовий договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність затверджуються в порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.

Як роз`яснено у пункті 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29 грудня 1992 року «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, завданої підприємствам, установам, організаціям їх працівниками», що розглядаючи справи про матеріальну відповідальність на підставі письмового договору, укладеного працівником з підприємством, установою, організацією, про взяття на себе повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей (недостача, зіпсуття), переданих йому для зберігання або інших цілей (пункт 1 статті 134 КЗпП), суд зобов`язаний перевірити, чи належить відповідач до категорії працівників, з якими згідно статті 135-1 КЗпП може бути укладено такий договір та чи був він укладений. При відсутності цих умов на працівника за заподіяну ним шкоду може бути покладена лише обмежена матеріальна відповідальність, якщо згідно з чинним законодавством працівник з інших підстав не несе матеріальної відповідальності у повному розмірі шкоди.

Згідно з Переліком посад і робіт, які заміщуються або виконуються робітниками, з якими підприємством, установою, організацією можуть укладатися письмові договори про повну матеріальну відповідальність за незабезпечення збереження цінностей, які були передані їм для зберігання, обробки, продажу, перевезення або застосування в процесі виробництва, затвердженим постановою Державного комітету Союзу Радянських Соціалістичних Республік по праці та соціальних питанням та ВЦРПС від 28 грудня 1977 року № 447/24, посада водія не входить до цього Переліку.

У листі Міністерства праці та соціальної політики України від 27 травня 2008 року № 146/06/186-88 зазначено, що наявність посади або роботи в Переліку посад і робіт, які заміщаються або виконуються робітниками, з якими підприємством, установою, організацією можуть укладатися письмові договори про повну матеріальну відповідальність за незабезпечення збереження цінностей, які були передані їм для збереження, обробки, продажу (відпуску), перевезення або застосування в процесі виробництва, не дає підстави для укладення договору про повну матеріальну відповідальність, якщо у змісті трудової функції працівника відсутні перелічені обов`язки.

Однак такі трудові функції не передбачають таких дій як незабезпечення збереження цінностей, які були передані працівнику для збереження, обробки, продажу (відпуску), перевезення або застосування в процесі виробництва, оскільки однією з умов укладення договору про повну матеріальну відповідальність є виконання працівником роботи, безпосередньо пов`язаної зі зберіганням, обробкою, продажем (відпуском), перевезенням або застосуванням у процесі виробництва цінностей.

Враховуючи зазначені норми, суд приходить до висновку, що ОСОБА_2 не належить до категорії працівників, з якими згідно зі статтею 135-1 КЗпП України може бути укладений такий договір.

До подібних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 29 січня 2018 року у справі № 743/1641/15-ц (провадження № 61-679св18).

Отже, ОСОБА_2 не може нести матеріальну відповідальність у повному розмірі за завдання шкоди за договором про повну матеріальну відповідальність, як це передбачено пунктом 1 частини першої статті 134 КЗпП України, так як, вищезазначений договір про повну матеріальну відповідальність не створює для нього відповідних правових наслідків.

Разом з тим, статтею 134КЗпП України встановлено, що працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації зокрема, у випадку коли шкоди завдано діями працівника, які мають ознаки діянь, переслідуваних у кримінальному порядку.

Оскільки, винні дії ОСОБА_2 , що заподіяли шкоду третім особам, мають ознаки, переслідуваних у кримінальному порядку та мають ознаки прямої дійсної шкоди, то вимога позивача про стягнення виплаченого потерпілій стороні відшкодування моральної шкоди за вироком суду, що набрав законної сили, є обґрунтованою.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем, згідно платіжних доручень № 4740 від 31.08.2023 року та № 4716 від 23.08.2023 року виплачено ОСОБА_3 , ОСОБА_5 25000 грн. та 30000 грн. відповідно, на відшкодування моральної шкоди (а.с. 8, 14).

Відтак, сума моральної шкоди в загальному розмірі 55000 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача в порядку регресу.

При цьому, суд не бере до уваги доводи відповідача щодо зменшення розміру покриття шкоди на підставі ст. 137 КЗпП України, оскільки, в порушення вимог ст. 81 ЦПК України, будь-яких належних та допустимих доказів, що підтверджують його незадовільний майновий стан, ОСОБА_2 не надав.

Відтак, відсутні підстави для зменшення розміру завданої шкоди в розмірі 55000 грн.

Щодо позовної вимоги позивача про стягнення з відповідача 28080 грн. завданої шкоди у зв`язку з ремонтом автомобіля «Volkswagen Transporter» д.н.з. НОМЕР_1 , суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 22 ЦК України збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв`язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.

Пунктом 14 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №4 від 01.03.2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» встановлено, що якщо особа після ДТП виконала роботи по ремонту, то відшкодування збитків відбувається на підставі тих документів, що підтверджують перелік, обсяг і вартість робіт та витрачених матеріалів і саме ці витрати мають бути їй відшкодовані.

Відповідно до правової позиції, викладеної Верховним Судом у постанові від 30.10.2019 у справі №753/19288/14-ц, системний аналіз зазначених положень законодавства дає підстави для висновку, що у разі здійснення відновлювального ремонту пошкодженої речі розмір збитків визначається як реальна вартість матеріалів і робіт, затрачених на її відновлення, а у разі не проведення ремонту - як вартість матеріалів і робіт, необхідних для її відновлення у майбутньому. При цьому особою, яка має право на відшкодування збитків у разі проведення відновлювального ремонту, є саме та особа, що понесла відповідні витрати. Встановивши відсутність доказів на підтвердження понесення позивачем витрат на здійснення відновлювального ремонту автомобіля, і їх розміру, суди попередніх інстанцій обґрунтовано відмовили у стягненні відповідного відшкодування. Оскільки автомобіль фактично відремонтований, тому розмір збитку, про відшкодування якого просить позивач, повинен визначатися як вартість затрачених на відновлювальний ремонт коштів, тобто як вартість реально витрачених матеріалів та проведених робіт. У такому разі звіт автотоварознавчого дослідження не є визначальним доказом розміру завданих збитків, оскільки у ньому зазначені лише можливі витрати, які можуть бути понесені позивачем. Розпорядившись своїми процесуальними правами на власний розсуд, доказів на підтвердження розміру витрат на відновлювальний ремонт і того, що вони понесені саме ним, позивач судам попередніх інстанцій не надав, тому висновок судів про недоведеність позовних вимог є правильним.

Відповідно до ст. 138 КЗпП України тягар доказування в суді наявності умов, передбачених ст.130 КЗпП України, покладається на власника.

Як вбачається із матеріалів справи, на підтвердження понесених витрат на відновлення автомобіля «Volkswagen Transporter» позивач надав товарний чек №16 від 07.09.2022 року на суму 21000 грн. та товарний чек №21 від 08.09.2022 року на суму 6480 грн., які відображають перелік складових до транспортного засобу та авансові звіти №4,5 від 08.09.2022 року, що не містять підпису підзвітної особи та ідентифікуючих ознак (а.с. 45-48).

Надані позивачем товарні чеки, на думку суду, без надання інших документів, що підтверджують пошкодження транспортного засобу та оплату його ремонту, не є належними, допустимими та достатніми доказами понесення таких витрат позивачем, в розумінні вимог ст. 77-79 ЦПК України.

Крім того, позивачем не надано доказів, що підтверджують факт та оцінку пошкоджень автомобіля «Volkswagen Transporter» д.н.з. НОМЕР_1 , із вказівкою на обсяг та характер їх пошкоджень, відсутні бухгалтерські дані, що підтверджують завдану товариству шкоду. Також, до матеріалів справи не додано доказів технічного стану транспортного засобу, в якому він був переданий позивачу після ДТП.

Відтак, при зверненні до суду з вимогою про стягнення майнової шкоди, ТОВ «Імперія якості «Линник» не довело належними та допустимими доказами розміру шкоди, заподіяної відповідачем під час ДТП та пошкодження транспортного засобу «Volkswagen Transporter» д.н.з. НОМЕР_1 , як в повному обсязі заподіяної шкоди, так і у межах середнього місячного заробітку, а тому дана вимога до задоволення не підлягає.

Разом зтим,суд небере доуваги доводивідповідача щодопропуску строку,встановленого ч.3ст.233КзПП України,для зверненнядо судуз данимпозовом, оскільки, право регресної вимоги у позивача до відповідача виникло 01.08.2023 року, тобто з дня ухвалення Волинським апеляційним судом вироку щодо визнання вини ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України (а.с. 4-7).

З данимпозовом ТзОВ«Імперія якості«Линник»звернулося до суду 19.10.2023 року, тобто в межах строку позовної давності, а відтак, підстави для відмови в позові у зв`язку із пропуском строку для звернення до суду, відсутні.

Разом з тим, Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 10 лютого 2010 року у справі «Серявін та інші проти України» (Seryavin and others v. Ukraine, № 4909/04, § 58).

Також, п.41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, визначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Враховуючи зазначені обставини,суд приходитьдо висновку,що позовТОВ «Імперіяякості «Линник»слід задовольнитичастково,а саместягнути звідповідача вкористь позивачасуму моральноїшкоди заподіяноївнаслідок дорожньо-транспортноїпригоди впорядку регресув розмірі 55000 грн. та відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України суму сплаченого судового збору в розмірі 2684 грн.

Керуючись ст.ст. 10, 12, 27, 77, 81, 141, 263-265, 354 ЦПК України, на підставі ст.ст. 15, 16, 1166, 1167, 1172, 1187, 1188, 1191 Цивільного кодексу України, ст.ст. 130, 132, 134, 135-1, 137, 138, 233 Кодексу законів про працю України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 в користь Товариства зобмеженою відповідальністю«Імперія якості«Линник»сумуморальної шкоди заподіяноївнаслідок дорожньо-транспортноїпригоди впорядку регресув розмірі 55000 (п`ятдесят п`ять тисяч) грн.

Стягнути з ОСОБА_2 в користь Товариства зобмеженою відповідальністю«Імперія якості«Линник»судовий збір в розмірі 2684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн.

В решті вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Імперія якості «Линник», код ЄДРПОУ - 36394884, адреса місцезнаходження: 43023, м. Луцьк, вул. Індустріальна, 6.

Відповідач ОСОБА_2 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_3 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 .

Повне судове рішення складено 19 лютого 2024 року.

Суддя Луцького міськрайонного суду А.М. Пахолюк