Ухвала

від 13.02.2024 по справі 935/559/23

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №935/559/23 Головуючий у 1-й інст. ОСОБА_1

Категорія ст.422-1 КПК Доповідач ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 лютого 2024 року Житомирський апеляційний суд в складі:

головуючого-судді ОСОБА_2 ,

суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю: секретаря ОСОБА_5 ,

прокурора ОСОБА_6 ,

захисника ОСОБА_7 ,

обвинуваченого ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду в м.Житомирі апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_8 на ухвалу Коростишівського районного суду Житомирської області від 22.01.2024,

в с т а н о в и в:

зазначеною ухвалою продовжено обвинуваченому ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 21.03.2024 включно.

Визначено заставу у розмірі 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 134200 грн.

В поданій апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_8 просить ухвалу суду першої інстанції скасувати, як незаконну. При цьому, наголошує, що відсутні докази його винуватості в матеріалах справи, відсутня заява від потерпілої (написана через рік), судовий розгляд провадження фактично не проводиться, він перебуває під слідством майже рік. Наголошує на незаконному вилученні під час обшуку ряду дорогих речей, документів та поломки вхідних дверей його домоволодіння під час затримання. В доповненнях до апеляційної скарги (подано в суді апеляційної інстанції) обвинувачений ОСОБА_8 просить зміни йому міру запобіжного заходу на домашній арешт. Звертає увагу, що прийшов сам до поліції та зізнався у вчиненому, запропонував потерпілій відшкодувати завдану шкоду, яка погодилась з сумою відшкодування запропоновану ним, зазначивши, що не має жодних претензій до нього. Зазначає, що живе з потерпілою в різних населених пунктах. Гарантує дотримуватись належної процесуальної поведінки та обов`язків визначених судом в разі застосування до нього домашнього арешту.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення обвинуваченого ОСОБА_8 та його захисника адвоката ОСОБА_7 та на підтримку поданої апеляційної скарги, заперечення прокурора щодо задоволення апеляційної скарги, перевіривши матеріали судового провадження, а також ухвалу суду в межах, передбачених ст.404 КПК України, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з вимогами п.п.3 і 4 ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практикою Європейського суду з прав людини обмеження права на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

У відповідності до ч.1 ст.331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Нормами ч.2 цієї статті визначено, що вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Частиною 3 ст.331 КПК України передбачено, що за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув`язнення.

Статтею 177 КПК України визначено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Відповідно до вимог ст.194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Суд, при розгляді клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення, згідно із ст.178 КПК України та зважаючи на практику Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість покарання, яке загрожує підозрюваній особі у разі визнання її винною у вчиненні кримінального правопорушення, та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

На переконання апеляційного суду, суд першої інстанції, вирішуючи клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_8 , дотримався вказаних вимог кримінального процесуального закону.

Як убачається з виділених матеріалів судового провадження №935/559/23, в провадженні Коростишівського районного суду Житомирської області перебуває кримінальне провадження №12023060420000070 від 20.02.2023 відносно ОСОБА_9 обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України.

В ході судового розгляду вказаного кримінального провадження, 08.12.2023 в судовому засіданні Коростишівського районного суду Житомирської області, в порядку ст.331 КПК України, було розглянуто клопотання прокурора Радомишльського відділу Коростишівської окружної прокуратури ОСОБА_6 про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_9 (а.п.1-2).

Як вважає апеляційний суд, вище зазначене клопотання прокурора є відповідним вимогам ст.199 КПК України, подано у визначений цією статтею строк, містить всі визначені кримінальним процесуальним кодексом відповідні відомості та обставини, які враховуються при продовженні міри запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Сторона захисту (обвинувачений та його захисник) була відповідно ознайомлена з цим клопотанням, безпосередньо в судовому засіданні заперечувала про задоволення цього клопотання, наводивши відповідні доводи на спростування позиції прокурора, просила застосувати запобіжний захід у виді домашнього арешту (а.п.4). Істотних порушень вимог КПК України в цій частині не встановлено.

Вирішуючи клопотання прокурора (після відповідного обговорення в судовому засіданні між всіма учасниками провадження, сторона захисту просила не застосовувати запобіжний захід пов`язаний з триманням під вартою), суд першої інстанції належно дослідив обставини, з якими закон пов`язує можливість продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою та обґрунтовано прийшов до висновку про існування процесуальних ризиків, передбачених ст.177 КПК України, які не зменшилися й виправдовують тримання під вартою обвинуваченого.

При цьому, під час розгляду клопотання прокурора, судом першої інстанції належно проаналізовані доводи сторони захисту викладені ними під час судового розгляду щодо зміни запобіжного заходу обвинуваченому, цим доводам дана відповідна оцінка та належний аналіз.

В свою чергу, кримінальне провадження знаходиться на стадії судового розгляду, метою якого відповідно до глави 28 КПК України є встановлення поза розумним сумнівом факту винуватості або невинуватості особи у зазначеному прокурором в обвинувальному акті кримінальному правопорушенні за наслідками безпосереднього дослідження і оцінки доказів судом, а тому з огляду на цю стадію кримінального провадження для вирішення питання продовження строку запобіжного заходу відсутня необхідність оцінки зібраних у справі доказів на підтвердження чи спростування обґрунтованості підозри, а встановлення на даному етапі обґрунтованості обвинувачення ОСОБА_9 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень відноситься до виключної компетенції суду першої інстанції при постановленні вироку.

Таким чином, апеляційні посилання обвинуваченого на відсутність належних і допустимих доказів на підтвердження його вини в інкримінованому кримінальному правопорушенні, в даному випадку є безпідставними. Об`єктивних доказів протилежного (невинуватості особи) апеляційним судом не встановлено, як і не надано стороною захисту.

Разом з тим, оцінці судом на зазначеній стадії кримінального провадження підлягають характер, тяжкість та наслідки кримінального правопорушення, а також наявність та/або продовження існування наведених прокурором ризиків, передбачених ст.177 КПК України.

Перевіряючи доцільність продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання обвинуваченого під вартою та наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про їх наявність з огляду на конкретні обставини кримінального провадження та дані про особу обвинуваченого з огляду на наступне.

Твердження обвинуваченого про недоведеність обставин, які виправдовують необхідність продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, та можливість застосування до нього більш м`якого запобіжного заходу є, на думку апеляційного суду, непереконливими.

Апеляційний суд знаходить наведені прокурором підстави для продовження строку тримання під вартою належним чином обґрунтованими та вмотивованими, ризики, які слугували підставою для обрання запобіжного заходу, на даний час не втратили свою актуальність та не змінилися.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м`якими запобіжними заходами, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особи підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв`язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади) поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв`язків).

Апеляційний суд звертає увагу, що ризики, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч.1 ст.177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення обвинуваченим зазначених дій.

При цьому, КПК України не вимагає доказів того, що обвинувачений обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, оскільки під поняттям «ризик» - слід розуміти обґрунтовану ймовірність протидії обвинуваченого кримінальному провадженню у формах, передбачених ч.1 ст.177 КПК України.

Запобіжний захід застосовується саме з метою попередження ризиків здійснення такої поведінки обвинуваченого та, як наслідок, унеможливлення здійснення негативного впливу на хід та результати кримінального провадження. Тобто в даному випадку, слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд мають зробити висновки прогностичного характеру, коли доказування спрямоване не на подію, яка відбулася в минулому, а на встановлення фактичних даних, які дозволять стверджувати про подію, яка може статися з достатньою долею ймовірності у майбутньому.

Надаючи оцінку можливості обвинуваченого переховуватися від суду, апеляційний суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що останній з метою уникнення покарання (призначеного в разі визнання його винуватим), передбаченого за вчинення інкримінованого злочину може вдатися до відповідних дій.

При цьому, ОСОБА_9 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, яке є тяжким, санкція яких передбачає покарання виключно у виді позбавленням волі на строк від 5 до 8 років.

Також слід взяти до уваги фактичні обставини вчинення цього правопорушення, характеру, способу, як і те, що обвинувачений не має стійких соціальних зв`язків (неодружений, не має утриманців), не працює, веде антисоціальний спосіб життя.

Вище наведені обставини дають достатні підстави стверджувати про наявність ризику переховування обвинуваченого ОСОБА_9 від суду, який на момент розгляду клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою судом першої інстанції та апеляційним судом не зменшився та продовжує існувати і на теперішній час.

Апеляційний суд також погоджується з висновками суду про наявність ризику вчинення ОСОБА_9 інших кримінальних правопорушень, оскільки, вважає, що сама поведінка обвинуваченого свідчить про можливість та високий ризик вчинення ним кримінальних правопорушень, виходячи з того, що останній обвинувачується у вчиненні тяжкого правопорушення, в попередньому, притягався до кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення проти громадського порядку та моральності, що опосередковано свідчить про суспільну небезпечність особи останнього та про його сформовану антисоціальну поведінку.

Крім того, є доведеним в даному випадку, і процесуальний ризик можливого незаконного впливу обвинуваченого на потерпілу та свідків у провадженні, які проживають в одному населеному пункті з обвинуваченим. Апеляційні доводи останнього відносно неможливості його впливу (проживання в різних населених пунктах спростовується матеріалами провадження, як і відстань від його місця проживання та проживання потерпілої) переконливо не спростовують наявність цього ризику.

Належно взято до уваги судом першої інстанції і ті факти, що обвинувачений раніше судимий, має постійне місце проживання та реєстрації, неодружений та не має утриманців (відсутні соціальні зв`язки), не працевлаштований (відсутнє джерело доходів), як і термін проведення призначеної ухвалою Коростишівського районного суду Житомирської області від 22.01.2024 у кримінальному провадженні стаціонарної судової психіатричної експертизи стосовно обвинуваченого ОСОБА_9 .

Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово вказував на те, що позбавлення свободи може бути виправданим лише тоді, коли інші, менш суворі запобіжні заходи, по-перше, були розглянуті, а по-друге, за результатами розгляду визнані такими, що не зможуть забезпечити мети, досягнення якої вимагається (Рішення у справі Амбрушкевич проти Польщі).

Апеляційний суд звертає увагу на те, що, вирішуючи питання продовження строку тримання під вартою, суд першої інстанції, на заперечення доводів обвинуваченого, відповідно до ст.178 КПК України, врахував фактичні обставини цього кримінального провадження, тяжкість покарання, яке загрожує обвинуваченому ОСОБА_9 у разі визнання його винним, дані про його особу, взяв також до уваги наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, які не зменшились, а саме, що обвинувачений може переховуватися від суду, незаконно впливати на учасників цього провадження, вчинити інше кримінальне правопорушення, а тому дійшов до обґрунтованого висновку про відсутність процесуальної необхідності застосування менш суворого виду запобіжного заходу, не пов`язаного з позбавленням волі.

Матеріали провадження не містять інших даних про застереження, які б унеможливлювали перебування обвинуваченого під вартою та стороною захисту в судовому засіданні апеляційного суду не доведені.

В свою чергу, гарантії обвинуваченого (в суді апеляційної інстанції) дотримуватись належної процесуальної поведінки при зміні запобіжного заходу, позиція потерпілої у провадженні, не доводять по-за розумним сумнівом дотримання останнім відповідної сталої процесуальної поведінки, в разі застосування більш м`якого запобіжного заходу.

В даному випадку, апеляційний суд приймає до уваги, що жодних розумних (переконливих) гарантій добросовісної поведінки ОСОБА_9 на вказаній стадії кримінального процесу, ані суду першої інстанції, ані апеляційному суду надано не було.

Стороною захисту не доведено в суді апеляційної інстанції можливості застосування до обвинуваченого ОСОБА_9 більш м`якого запобіжного заходу. Такі докази на даний час відсутні.

Будь-яких інших обставин, які б свідчили про те, що даний захід забезпечення кримінального провадження не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого, судом на даному етапі не встановлено та стороною захисту не доведено.

Всі викладені ОСОБА_9 апеляційні доводи були об`єктом дослідження судом першої інстанції при продовженні обвинуваченому строку дії запобіжного заходу і ним надана належна оцінка. Жодних нових обставин, які б впливали на обґрунтованість поданої апеляційної скарги на зміну запобіжного заходу не встановлено.

Тому, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції на підставі всебічно з`ясованих обставин дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_9 .

Істотних порушень кримінального процесуального закону, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод при розгляді питання про продовження строку тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_9 під час апеляційного розгляду не встановлено.

Приймаючи до уваги вищевикладене, апеляційний суд приходить до висновку про законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого та відсутності жодних підстав для зміни чи скасування рішення за доводами апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст.404, 407, 422-1 КПК України, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_8 залишити без задоволення, а ухвалу Коростишівського районного суду Житомирської області від 22.01.2024, якою продовжено обвинуваченому ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 21.03.2024 включно, з визначенням застави у розмірі 134200 грн., - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.

Судді :