Постанова

від 20.02.2024 по справі 645/8142/21

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 645/8142/21 Номер провадження 22-ц/814/893/24Головуючий у 1-й інстанції Черняєва Т.М. Доповідач ап. інст. Пилипчук Л. І.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2024 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючий суддя Пилипчук Л.І.,

судді Дряниця Ю.В., Чумак О.В.,

секретар Стеценко В.С.,

з участю прокурора Вороненко А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , поданою в їх інтересах представником - адвокатом Квартенко Олексієм Романовичем,

на рішення Октябрського районного суду м.Полтави від 11 вересня 2023 року, постановлене суддею Черняєвою Т.М. (повний текст складено 18 вересня 2023 року),

у справі за позовом керівника Немишлянської окружної прокуратури міста Харкова в інтересах держави в особі Харківської міської ради до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення безпідставно збережених коштів за використання земельної ділянки комунальної форми власності,

в с т а н о в и в:

03.12.2021 керівник Немишлянської окружної прокуратури міста Харкова звернувся в суд із указаним позовом в інтересах держави в особі Харківської міської ради, уточнивши вимоги заявою від 09.02.2022. В обґрунтування підстав позову зазначає, що згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 17.09.2021 №275408236 право власності на нежитлову будівлю літ. «А-1», зальною площею 324,8 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровано у наступних частках: частки з 11.06.2015 за ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 11.06.2015 за №1778; частки за ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 11.06.2015 за №1778.

Земельна ділянка по АДРЕСА_1 з кадастровим номером 6310138500:10:009:0156 перебуває у власності територіальної громади міста Харкова в особі Харківської міської ради.

Відповідно до листа Департаменту земельних відносин Харківської міської ради від 28.07.2020 за №5970/0/225-20 проекти рішень Харківської міської ради щодо надання у користування (продажу), надання згоди на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки відповідачам та припинення права користування земельною ділянкою, Департаментом не приймалися; договори оренди землі по АДРЕСА_1 не укладені.

Разом із цим, згідно із інформацією ГУ ДПС у Харківській області від 15.12.2021, ОСОБА_1 сплачено земельний податок за період із 01.01.2021 по 31.07.2021 на загальну суму 2464,50 грн., а ОСОБА_2 за той же період - 393,30 грн.

Оскільки відповідачі неє суб`єктамиплати заземлю уформі земельногоподатку,єдина можливадля них,як землекористувачів,форма здійсненняплати заземлю єорендна плата.Відтак,уперіод із 01.01.2020 по 31.07.2021 відповідачі використовували земельну ділянку без виникнення права власності/користування та без державної реєстрації цих прав у відповідності до ст.ст.125, 126 ЗК України, унаслідок чого зберегли у себе майно грошові кошти.

Харківською міською радою здійснено розрахунок безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати з урахуванням нормативної грошової оцінки земельної ділянки, ставки річної орендної плати, коефіцієнту складних інженерно-геологічних умов, коефіцієнту розміру земельної ділянки та відсотку строку оренди, що склав для ОСОБА_2 - 423714,24 грн., а для ОСОБА_1 - 141238,04 грн., заявлених до стягнення із відповідачів у порядку ст.1212 ЦК України.

Рішенням Октябрського районного суду м.Полтави від 11.09.2023 позов позовом керівника Немишлянської окружної прокуратури міста Харкова в інтересах держави в особі Харківської міської ради до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення безпідставно збережених коштів за використання земельної ділянки комунальної форми власності - задоволено.

Стягнуто із ОСОБА_2 на користь Харківської міської ради безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати у сумі 423714,24 грн.

Стягнуто із ОСОБА_1 на користь Харківської міської ради безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати у сумі 141238,04 грн.

Стягнуто із ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Харківської обласної прокуратури по 4237,14 грн. витрат щодо сплати судового збору.

Повернуто Харківській обласній прокуратурі заяво сплачений судовий збір у сумі 147,87 грн.

Рішення районного суду вмотивовано тим, що позивачем доведено обставини безпідставного збереження відповідачами коштів, які вони повинні були сплатити до місцевого бюджету як орендну плату.

Відповідачі, в інтересах яких діє представник - адвокат Квартенко О.Р., оскаржили рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку. Посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просять рішення скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги представник відповідачів наголошує на єдності юридичної долі землі та майна, нежитлової будівлі, що належить на праві приватної власності відповідачам, які зазнали втручання держави у право мирно володіти належним їм майном.

Зазначає, що формування та виділення меж земельної ділянки було зроблено до виникнення права власності відповідачів (11.06.2015), а отже і оформлення права користування було здійснено іншими особами щонайменше з 23.01.2014, у зв`язку із чим згідно ст.ст.120, 134 ЗК України до відповідачів перейшло право користування цією земельною ділянкою від минулого власника в силу імперативної норми.

Вважає, що при постановленні оскаржуваного рішення поза увагою суду залишилися обставини щодо звернення відповідачів до Харківської міської ради з питань укладення договору продажу земельної ділянки, що згідно позиції ВС у справі №922/1379/18 від 15.10.2019 виключає підстави застосування положень ст.1212 ЦК України.

Зазначає, що прокурор не довів бездіяльність Харківської міської ради, як передумови звернення в суд із цим позовом в інтересах держави. Тоді як саме лише попереднє повідомлення Харківської міської ради про представництво інтересів держави в її особі при зверненні в суд із позовною заявою є недостатнім підтвердженням бездіяльності.

Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 07.12.2023 відкрито апеляційне провадження; у справі закінчено підготовчі дії та призначено її до судового розгляду, про що постановлена ухвала апеляційного суду від 12.12.2023.

25.01.2024 до Полтавського апеляційного суду надійшов відзив прокурора на апеляційну скаргу, яку просить залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін, як законне та обґрунтоване.

Із підстав, раніше викладених у позовній заяві, доводить, що виникнення права власності на будівлю не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вона розміщена та яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Тоді як право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права, яке у відповідачів відсутнє.

Зазначає, що необхідність захисту інтересів держави в особі Харківської міської ради, зумовлена бездіяльністю останньої, що має наслідком ненадходження до місцевого бюджету значних коштів від оренди земельних ділянок територіальної громади. Уповноважений орган, будучи обізнаним про такі порушення, не вжив заходів захисту інтересів держави, а тому прокурора правомірно на підставі ст.56 ЦПК України звернувся в суд із цим позовом.

Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 19.02.2024 задоволено клопотання представника відповідачів адвоката Квартенка О.Р. про розгляд справи у режимі відеоконференції з використанням ним власних технічних засобів.

20.02.2024 до Полтавського апеляційного суду надійшло клопотання представника відповідачів адвоката Квартенка О.Р. про відкладення розгляду справи з підстав його зайнятості в іншій справі, що підтверджується ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 15.01.2024 справа №922/3796/16.

Вирішуючи заявлене клопотання, колегія суддів ураховує наступне.

Відповідно до статті 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

За змістом позиції Верховного Суду, сформованої у справі від 01.10.2020 №361/8331/18, якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Отже, неявка учасника судового процесу у судове засідання, за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є підставою для скасування судового рішення, ухваленого за відсутності представника сторони спору.

У цій справі представництво інтересів відповідачів у суді апеляційної інстанції здійснювалося адвокатом Квартенко О.Р., який, реалізувавши право на участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції з використанням ним власних технічних засобів, на відеоконференцзв`язок не вийшов; адвокатом надано перевагу участі у іншій справі, що, з огляду на тривалість у провадження у цій справі, а також те, що її розгляд було завчасно, ще 12.12.2023 призначено до розгляду, не є поважною причиною для відкладення розгляду справи. Відтак, розгляд апеляційним судом справи у відсутності відповідачів та їх представника не призведе до порушення права на справедливий суд у межах розумних строків судового провадження.

У суді апеляційної інстанції прокурор заперечив проти її задоволення, наполягаючи на законності оскаржуваного судового рішення.

Вивчивши матеріалисправи,заслухавши поясненняпрокурора та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд встановив наступне.

23.01.2014 Управлінням Держземагенства у м.Харкові Харківської області здійснено державну реєстрацію земельної ділянки кадастровий номер якої 6310138500:10:009:0156; форма власності - комунальна; площа - 0,1140 га./а.с.21/; наявні відомості про обмеження у використанні земельної ділянки, а саме: 00091 га - охоронна зона навколо (вздовж) об`єкту транспорту, строк дії - безстроково; 0,0107 га - охоронна зона навколо (вздовж) об`єкта енергетичної системи, строк дії - безстроково./а.с.22/

11.06.2015 між ТОВ «ВІВАТ» (продавець) та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 (покупці) укладено договір купівлі-продажу, за умови якого останні набули у власність об`єкт нерухомості, який відповідно до правовстановлювального документа значиться як: нежитлова будівля літ. А-1, загальною площею 324,8 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , таким чином: ОСОБА_2 - частки, ОСОБА_1 - частка. Вказана нежитлова будівля розташована на земельній ділянці площею 0,1140 га, кадастровий номер якої 6310138500:10:009:0156. Згідно з Витягом з Державного земельного кадастру №НВ-6301835702015 від 10.06.2015, зареєстровані безстрокові обмеження у використанні земельної ділянки: охоронна зона навколо об`єкту транспорту - 0,0091 га, охоронна зона навколо об`єкта енергетичної системи - 0,0107 га.

За змістом п.8.1. договору сторони стверджують один одному та повідомляють усім заінтересованим у тому особам, що їм відомий і зрозумілий зміст ст.377 ЦК України, де зазначено, що коли договором про відчуження будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначений, до набувача переходить право власності (а якщо земля знаходилась у користуванні - право користування) на ту частину земельної ділянки, яка зайнята такою будівлею чи спорудою, та на ту частину земельної ділянки, яка є необхідною для їх обслуговування./а.с.14-16/

Згідно Витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, сформованого 08.05.2020, земельна ділянка з кадастровим номером 6310138500:10:009:0156 розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; категорія земель: землі житлової та громадської забудови; площа - 1140 кв.м.; нормативна грошова оцінка - 5027867,00 грн./а.с.17/

За період із 01.01.2015 до 26.06.2020 звернень від ОСОБА_2 , ОСОБА_1 щодо указаної земельної ділянки до Департаменту діловодства Харківської міської ради не надходило, що підтверджується листом Департаменту від 30.06.2020 №511/0/26-20./а.с.18/

Згідно листа Департаменту земельних відносин Харківської міської ради від 28.07.2020 №5970/0/225-20, договори оренди землі за адресою АДРЕСА_1 не укладені./а.с.19-20/

25.11.2020 Департаментом територіального контролю Харківської міської ради в порядку ст.189 ЗК України здійснено обстеження земельної ділянки, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Обстеженням на місцевості встановлено, що на земельній ділянці (кадастровий номер 6310138500:10:009:0156) площею 0,1140 га по АДРЕСА_1 розташована нежитлова будівля літ. «А-1», право власності на яку зареєстроване за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Земельна ділянка частка огороджена./а.с.27-28/.

ГУ ДФС у Харківській області листом від 25.12.2021 №31969/5/20-40-24-16-18 надано відомості, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебувають на обліку у контролюючому органі платником земельного податку з фізичних осіб за земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 0,0285 га. За період із 01.01.2021 по 31.07.2021 ОСОБА_1 сплачено земельного податку на суму 2464,50 грн.; ОСОБА_2 сплачено земельного податку на суму 393,60 грн./а.с.64/

Згідно розрахунку суми безпідставно збережених ОСОБА_1 коштів, розрахований як різниця між розміром плати за землю, яка повинна надійти до місцевого бюджету, та фактично здійсненою оплатою за користування земельною ділянкою за період із 01.01.2020 по 31.12.2020 становить: 92177,58 грн. 7133,50 грн. = 85044,08 грн.; та за період із 01.01.2021 по 31.07.2021 становить 58658,46 грн.; усього 141238,04 грн./а.с.66,67/

Згідно розрахунку суми безпідставно збережених ОСОБА_2 коштів, розрахований як різниця між розміром плати за землю, яка повинна надійти до місцевого бюджету, та фактично здійсненою оплатою за користування земельною ділянкою за період із 01.01.2020 по 31.12.2020 становить: 276532,63 грн. - 21400,40 грн. = 255132,23 грн.; та за період із 01.01.2021 по 31.07.2021 становить 168582,01 грн.; усього 423714,24 грн./а.с.68,69/

Задовольняючи вимоги позову, суд першої інстанції визнав встановленими та підтвердженими належними доказами обставини безпідставного збереження відповідачами коштів, які вони повинні були сплатити до місцевого бюджету як орендну плату, та належність розрахунку, не спростованого відповідачами.

Апеляційний суд із такими висновками суду першої інстанції погоджується із таких підстав.

Стосовно повноважень прокурора на представництво в суді інтересів держави в особі Харківської міської ради, колегія суддів ураховує наступне.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина друга статті 19 Конституції України).

Прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом (пункт 3 статті 131-1 Конституції України).

За змістом частини другої статті 2ЦК України держава Україна є учасником цивільних відносин. Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що у випадку, коли держава вступає у цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками (частина перша статті 167 ЦК України). Держава набуває і здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції, встановленої законом (стаття 170 ЦК України). Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема у цивільних, правовідносинах. Тому у тих відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах.

Наведене відповідає позиції Великої Палати Верховного Суду, сформованої у справах №911/2169/20 від 06.07.2021, №359/3373/16-ц від 23.11.2021.

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чиномздійснює орган державної влади, орган місцевогосамоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті 23 Закону України «Про прокуратуру».

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах(постанова Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц).

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень (абзаци перший - третій частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру»).

Оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia («суд знає закони») під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах. Наведене відповідає позиції Великої Палати Верховного Суду у справі №587/430/16-ц від 26.06.2019.

За змістом частини четвертої статті 56 ЦПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 185 цього Кодексу.

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для їхнього захисту, але не подав відповідний позов у розумний строк. Прокурор, звертаючись до суду, повинен обґрунтувати бездіяльність компетентного органу. Для встановлення того, які дії вчинить останній, прокурор до нього звертається до подання позову у порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», фактично надаючи цьому органу можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом перевірки виявлених прокурором фактів порушення законодавства, а також вчинення дій для виправлення цих порушень, зокрема подання позову чи повідомлення прокурора про відсутність порушень, які вимагають звернення до суду.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або мало стати відомо про можливе порушення інтересів держави, є бездіяльністю відповідного органу. Розумність вказаногостроку визначаєсуд зурахуванням того,чи потребувалиінтереси державиневідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи через можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а такожз урахуваннямтаких чинниківяк:значимість порушенняінтересів держави,можливість настанняневідворотних негативнихнаслідків черезбездіяльність компетентногооргану,наявність об`єктивнихпричин,що перешкоджалитакому зверненнютощо (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18).

Підставою для представництва місцевою прокуратурою інтересів держави в особі Харківської міської ради у даній справі є бездіяльність останньої, як компетентного органу у спірних правовідносинах,тобто нездійснення захисту інтересів територіальної громади м.Харкова, фактично із липня 2015 року, при вирішенні суспільно значимого питання отримання плати за використання земель комунальної власності. Безоплатне використання землі ослаблює економічні основи територіальної громади м. Харкова в особі Харківської міської ради.

Як убачається із позовної заяви, прокурором перед звернення до суду дотримано вимоги ст.23Закону України«Про прокуратуру» та повідомлено голову Харківської міської ради про факт використання відповідачами спірної земельної ділянки без виникнення права власності/користування у період з 01.01.2020 по 31.07.2021 та необхідність звернення до суду із позовом про стягнення безпідставно збережених коштів у вигляді недоотриманої орендної плати./а.с.41-42/

Харківська міська рада надала відомості, що заходи щодо правового реагування шляхом звернення до суду з позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_1 нею не вживалися. У разі подання Немишлянською окружною прокуратурою м.Харкова позовної заяви до ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за використання земельної ділянки по АДРЕСА_1 з порушенням вимог земельного законодавства представниками Харківської міської ради буде забезпечена участь у вказаній справі./а.с.43/

Позов підписано керівником Немишлянської окружної прокуратури м.Харкова, що відповідає вимогам ч.1 ст.24 Закону України «Про прокуратуру», в редакції, що діяла станом на час подачі позову.

Отже, прокурор виконав вимоги процесуального закону, визначив, у чому, на його думку, полягає порушення інтересів держави, обґрунтував необхідність їхнього захисту, а також зазначив орган, який, хоч і уповноважений державою здійснювати такий захист, але у спірних правовідносинах відповідні заходи не вжив.

Доводи апеляційної скарги викладеного не спростовують, тоді як попереднє повідомлення Харківської міської ради про представництво інтересів держави в її особі при зверненні в суд із позовною заявою не спростовують підтвердженого матеріалами справи факту тривалої бездіяльності міської ради, яка з моменту набуття відповідачами права власності на нежитлову будівлю (2015 рік) не вживала заходів щодо стягнення коштів орендної плати за користування земельною ділянкою комунальної форми власності.

Стосовно перегляду справи по суті спору, колегія суддів враховує наступне.

Правовий механізм переходу прав на землю, пов`язаний із переходом права на будинок, будівлю або споруду, визначено у статті 120 ЗК України.

Виходячи зі змісту зазначеної статті, норма щодо переходу права на земельну ділянку у разі переходу права на будинок, будівлю і споруду може бути застосована у випадках, якщо земельна ділянка перебуває у власності або у користуванні колишнього власника будівлі.

Так, відповідно до частини першої статті 120 ЗК України, у редакції від 06.06.2015, чинній на час купівлі відповідачами нежитлової будівлі, у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Відповідно до частини четвертої наведеної норми у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди.

Згідно із частиною шостою статті 120ЗК України укладення договору, який передбачає набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що пов`язане з переходом права на частину земельної ділянки, здійснюється після виділення цієї частини в окрему земельну ділянку та присвоєння їй окремого кадастрового номера.

Таким чином, після укладення договору купівлі-продажу нежитлової будівлі і державної реєстрації нотаріусом прав власності на неї у відповідачів, як покупців, могло б виникнути право користування земельною ділянкою, на якій розташована указана нежитлова будівля. Незважаючи на те, що нежитлова будівля не може бути відокремлена від земельної ділянки, на якій вона розташована, вказаними положеннями закону було врегульовано правовий режим нерухомого майна і правовий режим земельних ділянок, на яких воно розташовано, а отже, користувач земельної ділянки зобов`язаний сплачувати за користування нею певну плату, що відповідає положенням статті 206 ЗК України, та оформити право користування земельною ділянкою. Наведене відповідає позиції Верховного Суду, сформованій у справі №644/3932/18-ц від 27.07.2022.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 22.06.2021 у справі №200/606/18 зазначила, що принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди має фундаментальне значення та глибокий зміст, він передбачений як потребами обороту, так і загалом самої природою речей, невіддільністю об`єкта нерухомості від земельної ділянки, на якій він розташований. Нормальне господарське використання земельної ділянки без використання розташованих на ній об`єктах нерухомості неможливе, як і зворотна ситуація - будь-яке використання об`єктів нерухомості є одночасно і використанням земельної ділянки, на якій ці об`єкти розташовані.

Проте положення глави 15, статей 120, 125 ЗК України, статті 1212ЦК України дають підстави вважати, що до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій знаходиться цей об`єкт, враховуючи принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на її території будівлі або споруди, особа, яка придбала такий об`єкт, стає фактичним користувачем цієї земельної ділянки, на якій такий об`єкт нерухомого майна, а відносини з фактичним користуванням земельною ділянкою без оформлення права на цю ділянку (без укладення) договору оренди тощо) та недотримання її власником доходів у виді орендної плати є за своїм змістом умовними.

Подібний правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі №922/3412/17, від 13.02.2019 у справі №320/5877/17, у постановах Верховного Суду від 14.01.2019 у справі №912/1188/17, від 21.01.2019 у справі №902/794/17, від 04.02.2019 у справі №922/3409/17, від 12.03.2019 у справі №916/2948/17, від 09.04.2019 у справі №922/652/18, від 21.05.2019 у справі №924/552/18, а також у постановах Верховного Суду України від 30.11.2016 у справі №922/1008/15, від 07.12.2016 у справі №922/1009/15, від 12.04.2017 у справах №22/207/15 і №922/5468/14 та в постанові Верховного Суду від 17.03.2020 у справі №922/2413/19.

Таким чином, фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг (заощадив) у собі вартість, яка має заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути таку вартість власника земельної ділянки на підставі положення частини 1 статті 1212 ЦК України.

Для вирішення спору про притягнення до власника об`єкта нерухомого майна безпідставно збережених коштів на підставі положення статей 1212-1214ЦК України за фактичне користування без належних на те правової підстави земельною ділянкою комунальної власності, на якій цей об`єкт, необхідно, насамперед, з`ясувати: 1) фактичне користування земельною ділянкою; 2) площу земельної ділянки; 3) суму, яку мав би отримати власник земельної ділянки за звичайних умов, яка залежить від вартості цієї ділянки (її нормативно-грошової оцінки); 4) період користування земельною ділянкою комунальної власності без належної правової підстави.

Відповідачі у справі упродовж розгляду справи не надали жодного доказу на спростування факту користування ними спірною земельною ділянкою, на якій знаходиться належний їм на праві власності об`єкт нерухомого майна - нежитлова будівля. Доказів на підтвердження звернення відповідачів до Харківської міської ради з питань укладення договору продажу земельної ділянки відповідачами не надано, як і не доведено факт набуття ними права власності на комунальну земельну ділянку із застереженнями від попереднього власника будівлі.

При цьому, колегія суддів враховує позицію Верховного Суду, сформовану у справі №175/833/19 від 13.10.2021, за змістом якої з моменту виникнення права власності на нерухоме майно у власника виникає обов`язок оформити та зареєструвати речове право на відповідну земельну ділянку.

Таким чином, саме власник нерухомого майна зобов`язаний ініціювати процес оформлення прав на земельну ділянку, невід`ємною складовою якого є розроблення землевпорядної документації та формування земельної ділянки як об`єкта цивільних прав.

Відтак, апеляційний суд вважає доведеним факт користування відповідачами спірною земельною ділянкою, а тому як фактичні користувачі, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберегли у себе кошти, які мали заплатити за користування нею, зобов`язані повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 ЦК України.

Інших доводів на спростування підставності позову відповідачами не надано та не спростовано розрахунок безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року), (Проніна проти України, № 63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

За таких обставин суд апеляційної інстанції приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення районного суду без змін.

Керуючись ст.ст.367, 368, 374, 375, ст.ст.381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , подану в їх інтересах представником - адвокатом Квартенко Олексієм Романовичем, - залишити без задоволення.

Рішення Октябрського районного суду м.Полтави від 11 вересня 2023 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 30 днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 21.02.2024.

Головуючий суддя Л.І. Пилипчук

Судді Ю.В. Дряниця

О.В. Чумак