Рішення

від 25.09.2007 по справі 10/320-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

10/320-07

     ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

      01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16                                                     тел. 230-31-77

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"25" вересня 2007 р.                                                                              Справа № 10/320-07

Господарський суд Київської області у складі судді Тищенко О.В., розглянувши справу

за позовомДержавного підприємства Міністерства оборони України „Білоцерківський військовий торг”, м. Біла Церква

доЗагальноосвітньої школи І-ІІІ ступеню №8, м. Біла Церква (далі –відповідач-1);

доТовариства з обмеженою відповідальністю “Візит”, м.Узин (далі – відповідач-2);

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Міністерства оборони України, м. Київ (далі –третя особа-1);

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача-1: Міністерства праці та соціальної політи-

ки України (далі –третя особа-2)

провитребування майна з чужого незаконного володіння та відшкодування орендної плати за незаконне володіння та користування майном

Представники:

від позивача:Писаренко М.О., представник за довіреністю від 01.06.2007 р.;

від відповідача-1:Антонов В.А., представник за довіреністю №140 від 08.08.2007р.;

від відповідача-2:не з'явився;

від третьої особи-1:не з'явився;

від третьої особи-2:не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У червні 2007 р. на розгляд Господарського суду Київської області передані позовні вимоги Державного підприємства Міністерства оборони України “Білоцерківський військовий торг” до Загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №8 та Товариства з обмеженою відповідальністю “Візит” про витребування на підставі ст.ст. 386, 387, ч.1.,ч.3 ст.390 Цивільного кодексу України, ст.ст. 133, 134, 136 Господарського кодексу України майна з чужого незаконного володіння, відшкодування 3526,33 грн. орендної плати за незаконне володіння та користування майном.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на наступне:

- згідно розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.12.1997 р. №747-р з державної до комунальної власності м. Біла Церква було передано нерухоме майно військової частини А-0321 (військове містечко №50 «Гайок», м. Біла Церква), у тому числі і загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №8, м. Біла Церква, яка збудована за рахунок коштів Міністерства оборони СРСР;

- 24.09.1971 р. був підписаний Акт прийому в експлуатацію обладнання в шкільній їдальні загальноосвітньої школи І-ПІ ступенів №8, відповідно до якого представник військової частини №54038 здав, а Білоцерківська КЕЧ прийняла виробниче обладнання їдальні загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №8;

- фінансування установленого в шкільній їдальні обладнання проводилося за рахунок військ торгу;

- за період експлуатації з вересня 1971 року (акт вводу в експлуатацію) обладнання стало непридатним для подальшого використання;

- з метою якісного харчування з 1981 року військторг №659 за власні кошти здійснював заміну обладнання;

- на підставі рішення Міністра оборони України від 15.07.2000 р. основні торгівельні та виробничі фонди (в т.ч. обладнання їдальні загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №8 ), які стояли на обліку КЕЧ, були передані на баланс військового торгу № 659;

- відповідно до наказу Міністра оборони України від 20.02.2001 року №53 «Про створення державного підприємства Міністерства оборони України»на основних фондах, обігових коштах та інших цінностях військового торгу №659 було створено Державне підприємство Міністерства оборони України «Білоцерківський військовий торг», за яким згідно з п. 1 вказаного наказу Міністра оборони України на праві повного господарського відання були закріплені майно, кошти, цінності, утримання якого мало здійснюватися за рахунок госпрозрахункової діяльності підприємства;

- військовий торг №659, а в подальшому і позивач, організовували харчування учнів загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №8 у приміщенні відповідача-1, використовуючи при цьому спірне обладнання;

- у зв'язку з припиненням 01.01.2007 р. дії договору на організацію харчування дітей в загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів №8 позивач прийняв рішення провести демонтаж обладнання для переустановити його на інший об'єкт, який належить Міністерству оборони України;

- позивач неодноразово звертався до відповідача-1 з приводу повернення спірного майна та демонтажу обладнання їдальні загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №8, але відповідач-1 чинить перешкоди щодо демонтажу та вивезення обладнання, яке знаходиться на балансі позивача;

- між третьою особою-1 та відповідачем-2 було укладено договір №07/02 від 17.01.2007 р. на організацію харчування учнів загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №8;

- відповідач-2 всупереч ч. 1 ст. 317 ЦК України порушує права позивача тим, що на даний час безпідставно та безоплатно використовує обладнання позивача та не дає йому можливості вільно ним користуватися і розпоряджатися;

- з моменту припинення дії договору на організацію харчування дітей в загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів №8 станом на 14.06.2007 р позивачеві завдано збитків на суму 3526, 33 грн.

Відповідач-1 проти позову заперечує, у поданому відзиві на позов та у наданих в судових засіданнях поясненнях просить відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на наступне:

- у переліку соціальних об'єктів, що передавалися до комунальної власності на підставі розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.12.1997 р. № 747-р., загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №8 не значиться, оскільки на той час вона вже перебувала у комунальній власності територіальної громади м. Біла Церква;

- 24.09.1971 р. був підписаний Акт прийому в експлуатацію встановленого обладнання, відповідно до якого спірне майно передано загальноосвітній  школі І-ІІІ ступенів №8;

- позивач без належного документального обґрунтування стверджує, що ним протягом терміну експлуатації обладнання харчоблоку з 1981 р. здійснювалися заміна та ремонт за власні кошти;

- у позивача відсутні докази, які підтверджують, що обладнання харчоблоку передавалося від квартирно-експлуатаційної частини (КЕЧ) на баланс військторгу згідно розпорядження Міністерства оборони України від 15.07.2000 р.;

- до 01.01.2007 р. харчування учнів загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №8 здійснював Військовий торг №659, а у грудні 2006 р. тендер на харчування учнів виграло Товариство з обмеженою відповідальністю „Візит”;

- 15.01.2007 р. позивач безпідставно здійснив вивіз частини майна харчоблоку шкільної їдальні;

- демонтаж обладнання харчоблоку шкільної їдальні, як того вимагає позивач, неможливо здійснити у зв'язку з тим, що воно входить до єдиного майнового комплексу загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №8, частина його вмонтована в будівлю, і демонтаж призведе до руйнування стін і підлоги харчоблоку, а також до зриву процесу харчування учнів школи, які проживають у зоні жорсткого радіаційного контролю (IV зона).

Третя особа-1 у письмовому відзиві №5353/0/14-07/06 від 20.07.2007 р. зазначила наступне:

- згідно з Законом України „Про Державний бюджет України на 2007 рік” Міністерство праці та соціальної політики України визначено головним розпорядником коштів за бюджетною програмою: „Компенсація сім'ям з дітьми та видатки на безплатне харчування дітей, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”;

- для забезпечення виконання зазначеної бюджетної програми та з метою створення конкурентного середовища у сфері державних закупівель, запобігання нецільовому та неефективному використанню бюджетних коштів, проявам корупції, забезпечення прозорості процедур закупівель послуг згідно із ст.ст. 4-1, 8 Закону України „Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти” були проведені відкриті торги на закупівлю послуг з організації харчування дітей;

- тендерна пропозиція ТОВ „Візит” була акцептована, оскільки повністю відповідала кваліфікаційним, технічним та іншим вимогам, викладеним у тендерній документації, що було підтверджено результатами перевірки зазначених торгів Антимонопольним комітетом України від 28.03.2007 р.

Відповідач-2 та третя особа-2 вимог суду, викладених в ухвалах від 19.06.2007 р., 23.07.2007 р., 14.08.2007 р. не виконали, витребуваних судом доказів не надали, поважних причин невиконання ухвал суду не навели, а тому відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України (далі –ГПК України) суд вважає за можливим розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 19.06.2007р. було порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 23.07.2007 р.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 23.07.2007 р. у зв'язку з нез'явленням у судове засідання представників сторін та третьої особи, неподання ними витребуваних доказів розгляд справи на підставі пунктів 1 –2 ч. 1 ст. 77 ГПК України відкладався на 14.08.2007р.

Під час розгляду справи від представників сторін в порядку ст. 69 ГПК України надійшла заява про продовження строку вирішення спору.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 14.08.2007 р. в порядку ст. 27 ГПК України до участі у справі було залучено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на боці позивача, Міністерство оборони України, розгляд справи відкладено на 25.09.2007 р.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд –

ВСТАНОВИВ:

20.02.2001 р. наказом Міністра оборони України „Про створення державного підприємства Міністерства оборони України „Білоцерківський військовий торг” №53 на основних фондах, обігових коштах та інших цінностях державного підприємства Міністерства оборони України  „Управління торгівлі Північного оперативного командування”, закріплених за філією №24 „Білоцерківський військовий торг”, який виділявся з підприємства за роздільним актом (балансом), було створено Державне підприємство Міністерства оборони України „Білоцерківський військовий торг”. Зазначене майно, кошти та цінності були закріплені за новоствореним підприємством на праві повного господарського відання.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 22.12.1997 р. №747-р було прийнято рішення передати з державної у комунальну власність у зв'язку з закриттям відповідних підприємств об'єкти соціальної сфери, зокрема, об'єкти соціальної сфери військової частини А0321 (військове містечко №50 „Гайок”, м. Біла Церква).

Рішенням виконавчого комітету Білоцерківської міської ради народних депутатів від 28.07.1998 р. №227 „Про передачу житлових будинків, інженерних мереж, теплових пунктів, електричних мереж військового містечка №50 (Гайок) у комунальну власність Білоцерківського міськвиконкому” 43 житлові будинки військового містечка №50 „Гайок” із усіма необхідними для експлуатації спорудами, механізмами і машинами на підставі клопотання Білоцерківської КЕЧ були передані з балансу Білоцерківської КЕЧ на баланс управління житлово-комунального господарства м Біла Церква.

Рішенням виконавчого комітету Білоцерківської міської ради від 02.09.1998 р. №272 „Про затвердження актів прийому-передачі відомчого житлового фонду військового містечка „Гайок” Білоцерківської КЕЧ району до комунальної власності міста” було затверджено акти прийому-передачі 43-х житлових будинків військового містечка „Гайок” Білоцерківської КЕЧ району до комунальної власності м Біла Церква від 17.08.1998 р.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи та досліджені в судових засіданнях докази, господарський суд вважає позовні вимоги позивача такими, що не відповідають вимогам законодавства та не підлягають задоволенню. При цьому господарський суд виходить з наступного.

Пунктами 4.1 –4.2 статуту позивача встановлено, що майно Державного підприємства Міністерства оборони України „Білоцерківський військовий торг” складають основні та оборотні кошти, а також інші цінності, вартість яких відображається у самостійному балансі; майно підприємства є державною власністю і закріплюється за ним на праві повного господарського відання, здійснюючи яке, підприємство володіє, користується та розпоряджається цим майном на свій розсуд, вчиняючи щодо нього будь-які дії, які не суперечать чинному законодавству України.

Відповідно до Акту приймання в експлуатацію державною приймальною комісією, призначеною наказом начальника КЕУ ККВО №170 від 28.09.1971р, закінченого будівництвом (реконструкцією) об'єкта №70-38 –розширення школи 30.09.1971 р. Білоцерківською КЕЧ була здійснена передача в постійну експлуатацію прибудови до школи з 15 класами, гімнастичним та обідніми залами. Об'єкт був прийнятий в експлуатацію директором школи №8 Бегешевою А.В.

З Акту від 30.09.1971 р. вбачається, що будівництво об'єкта №70-38 площею 2 935,2 кв.м. здійснювалося генеральним підрядником –військовою частиною №54038, підпорядкованою військовій частині №52707, а також субпідрядними організаціями –військовою частиною №75345 та військовою частиною №52337.

Актом приймання в експлуатацію встановленого обладнання від 24.09.1971 р. робоча комісія, призначена наказом начальника КЕУ ККВО №153 від 11.09.1971 р., провела огляд обладнання (усього 54 одиниці згідно переліку) і монтажних робіт, виконаних військовою частиною №75345, а представник середньої школи №8, директор школи Бегешева А.К., прийняла його в експлуатацію від замовника –Білоцерківської КЕЧ.

Відповідно до додатку до розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.12.1997 р. №747-р до комунальної власності територіальної громади м.Біла Церква підлягали передачі усі об'єкти соціальної сфери Військової частини А0321 (військового містечка №50 «Гайок», м. Біла Церква).

Суд зазначає, що згідно з абзацом другим вказаного розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.12.1997 р. №747-р Міноборони, Мінпромполітики разом з відповідними місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування у місячний термін зобов'язані були забезпечити передачу об'єктів соціальної сфери підприємств, зазначених у додатку, до комунальної власності у порядку, передбаченому постановою Кабінету Міністрів України від 06.11.1995 р. №891, з наступним повідомленням про це Мінфіну, Мінекономіки, Держкомстату та Державної податкової адміністрації.

Виходячи із змісту пункту 3 Положення про порядок передачі в комунальну власність загальнодержавного житлового фонду, що перебував у повному господарському віданні або в оперативному управлінні підприємств, установ та організацій (затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.11.1995 р. №891), разом з об'єктом соціальної сфери мали передаватися відповідним комунальним підприємствам також зовнішні мережі електро-, тепло-, газо-, водопостачання і водовідведення, а також будівлі, призначені для обслуговування цього фонду (бойлерні, котельні, каналізаційні та водопровідні споруди, вбудовані і прибудовані приміщення, обладнання тощо).

Крім того, пунктом 10 вказаного Положення передбачалось, що разом з передачею об'єкта соціального фонду в комунальну власність передачі підлягало майно, які обслуговували цей фонд, у тому числі основні фонди, ремонтно-будівельні бази, майстерні, транспортні засоби, прибиральна техніка, в частині, що визначається комісією з питань приймання відомчого житлового фонду в комунальну власність.

Як вказав Конституційний Суд України у п. 4.2 рішення від 04.03.2004р. (справа про доступність і безоплатність освіти) поняття «доступність освіти» у частині третій статті 53 Конституції України означає створення державою можливостей для реалізації права людини на освіту. При цьому необхідно зазначити, що доступність дошкільної і загальної середньої освіти є гарантією права кожного на здобуття такої освіти, якому кореспондує обов'язок держави забезпечити реалізацію цього права.

Відповідно до п. 5 рішення Конституційного Суду України від 21.11.2002 р. (справа про безоплатне користування шкільними підручниками) аналіз положень частин другої, третьої статті 53 Конституції України щодо обов'язковості і доступності освіти дає підстави вважати, що обов'язок створити умови для здобуття повної загальної середньої освіти в державних і комунальних навчальних закладах Конституція України покладає на державу.

Згідно з ч. 2 ст. 18 Закону України «Про освіту»Загальноосвітня школа І-ІІІ ступеню №8 має статус державного навчального закладу.

Частиною 1 ст. 63 Закону України «Про освіту»встановлено, що матеріально-технічна база навчальних закладів та установ, організацій, підприємств системи освіти включає будівлі, споруди, землю, комунікації, обладнання, транспортні засоби, службове житло та інші цінності. Майно навчальних закладів та установ, організацій, підприємств системи освіти належить їм на правах, визначених чинним законодавством.

В силу ч. 4 ст. 63 Закону України «Про освіту»основні фонди, оборотні кошти та інше майно державних навчальних закладів, установ, організацій та підприємств системи освіти не підлягають вилученню, крім випадків, передбачених чинним законодавством.

З листа Управління освіти і науки Білоцерківської міської ради Київської області №85 від 05.03.2007 р. вбачається, що спірне обладнання входить до майнового комплексу Загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №8.

Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку про безпідставність витребування позивачем обладнання їдальні Загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №8, яке забезпечує харчуванням учнів даного навчального закладу та входить до його цілісного майнового комплексу, переданого відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.12.1997 р. №747-р, постанови Кабінету Міністрів України від 06.11.1995 р. №891 у комунальну власність територіальної громади м. Біла Церква.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судом відхиляються як безпідставні та необґрунтовані посилання позивача на рішення Міністра оборони України від 15.07.2000 р., на підставі якого основні торгівельні та виробничі фонди (в т.ч. обладнання їдальні загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №8 ), які стояли на обліку КЕЧ, були передані на баланс військового торгу №659, оскільки у позивача відсутнє рішення про передачу спірного майна з балансу Білоцерківської квартирно-експлуатаційної частини на баланс Військторгу №659, а також відповідні акти прийому-передачі.

Згідно з ч. 1 ст. 390 ЦК України власник майна має право вимагати від особи, яка знала або могла знати, що вона володіє майном незаконно (недобросовісного набувача), передання усіх доходів від майна, які вона одержала або могла одержати за весь час володіння ним.

Відповідно до п. 6.1 листа Вищого арбітражного суду України «Про деякі приписи законодавства, яке регулює питання, пов'язані із здійсненням права власності та його захистом»відповідачем у справі за віндикаційним позовом виступає особа, що на момент подання позову фактично володіє майном без підстав, передбачених законом або адміністративним актом чи договором, які відповідають вимогам закону.

Оскільки спірне обладнання їдальні Загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №8 належить до комунальної власності територіальної громади м.Біла Церква та правомірно використовується даним навчальним закладом (п. 5.2 статуту Загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №8), а також відповідачем-2 відповідно до договору від 17.01.2007 р. №07/02 на організацію харчування учнів даної школи, у суду відсутні підстави для стягнення з ТОВ «Візит»3526,33 грн. плати за використання зазначеного обладнання.

Відповідно до ст. 49 ГПК України мито, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, при відмові в задоволенні позову покладається на позивача.

Керуючись ст.ст. 33, 43, 49, 82 –85 ГПК України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

В позові відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя                                                                                Тищенко О.В.