Рішення

від 19.02.2024 по справі 725/10898/23

ПЕРШОТРАВНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЧЕРНІВЦІВ

Єдиний унікальний номер 725/10898/23

Номер провадження 2/725/1332/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.02.2024

Першотравневий районний суд м. Чернівці в складі:

головуючого судді - Галичанського О.І.,

при секретарі судових засідань- Симик І.М.,

за участю представника позивача Бешелюк Ю.М.,

відповідачки ОСОБА_1 , розглянуву відкритому судовому засіданні цивільну справуза позовом ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає за адресою : АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована за адресою : АДРЕСА_1 , проживає по АДРЕСА_2 ) про розірвання шлюбу ,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом .В обґрунтування заявлених позовних вимог вказує, що 01 лютого 2008 року між ним та ОСОБА_1 було укладено шлюб, який зареєстровано відділом реєстрації актів цивільного стану Чернівецького міського управління юстиції, актовий запис № 84 .

У даному шлюбі народився син - ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 . Стверджує,що спільнежиття звідповідачкою не склалося.Шлюбні відносиниміж нимиприпинені.Спільне господарствоне ведуть,проживають окремо. Відсутність взаєморозуміння та спільної думки щодо вирішення звичайних побутових питань спонукали до повного розриву шлюбних відносин. Вказує, що син ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживає разом з ним та перебуває на його повному утриманні.

Посилаючись на норми матеріального права, просить суд розірвати шлюб між ним та відповідачкою ; малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 після розірвання шлюбу його батьків , залишити проживати разом із батьком - ОСОБА_2 на його самостійному вихованні та утриманні.

Позивач у судове засідання не з`явився. Його представник- адвокат Бешелюк Ю.М. у судовому засіданні вказала , що позивач не проживає з відповідачкою вже тривалий час , примирення ніж ними не можливе. Підтримала вимоги ОСОБА_2 про розірвання шлюбу. Крім того вказала , що спільний син позивача та відповідачки ОСОБА_4 проживає разом з батьком та повністю перебуває на його утриманні.

Відповідачка у судовому засіданні позовні вимоги визнала та не заперечувала проти задоволення вимог ОСОБА_2 . Вказала , що примирення між ними не можливе. Додатково пояснила , що в силу певних життєвих обставин , син ОСОБА_4 проживає разом з батьком ОСОБА_5 та перебуває на його утриманні. Вона проживає в АДРЕСА_2 .

Заслуханий у судовому засіданні малолітній ОСОБА_3 пояснив , що він є учнем четвертого класу та проживає разом з батьком ОСОБА_5 , який про нього піклується. Висловив бажання жити разом з батьком. Пояснив, що йому з батьком цікавіше.

Суд, заслухавши думку учасників справи, дослідивши письмові докази, приходить до висновку , що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно ч.ч. 1-3 ст. 89 ЦПК України - суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні доказине маютьдля судузаздалегідь встановленоїсили.Суд оцінюєналежність,допустимість,достовірність кожногодоказу окремо,а такождостатність івзаємний зв`язокдоказів уїх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів)

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України- кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідновимог ч.ч.1,4ст.206цього жКодексу -позивач можевідмовитися відпозову,а відповідач-визнати позовна будь-якійстадії провадженняу справі,зазначивши проце взаяві посуті справиабо вокремій письмовійзаяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Суд приймає до уваги визнання позову відповідачкою , оскільки воно не суперечить Закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.

Судом встановлено , що 01 лютого 2008 року між позивачем та відповідачкою зареєстровано шлюб . Матеріали справи не містять відомостей про те, що сторони підтримують між собою подружні стосунки .

Відповідно до ст.ст. 110-112 СК України, позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам дитини, що має істотне значення.

Згідно зі ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Таке положення національного законодавства України відповідає ст.16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, згідно з якою чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім`ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання.

Оскільки позивач наполягає на розірванні шлюбу, то відповідно відмова в розірванні шлюбу буде примушенням до шлюбу та шлюбним відносинам, що є неприпустимим.

При таких обставинах, суд вважає, що сім`я у сторін остаточно розпалась і зберегти її не можливо, а тому шлюб підлягає розірванню.

ОСОБА_2 та ОСОБА_1 являються батьками малолітнього сина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Відповідно дост. 13 ЦПК Українисуд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів. Поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Нормами ч 1, ч. 2ст. 161 СК Українипередбачено, що під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.

Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей (ч. 3ст. 11 Закону України "Про охорону дитинства").

Відповідно дост. 141 СК Українимати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Право на свободу вибору місця проживання кожному гарантованест. 33 Конституції України.

Згідно зі ст. 3 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд) у своєму рішенні від 01 липня 2017 року у справі "М.С. проти України" наголосив, що основне значення при визначенні місця проживання дитини має вирішення питання про те, що найкраще відповідає інтересам дитини. При цьому ЄСПЛ зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним.

Отже, при розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо.

Волевиявлення сторін по справі щодо участі у вихованні їх дитини , викладене та підтверджується нотаріально завіреним договором між батьками щодо здійснення батьківських прав та визначення місця проживання дитини , що міститься у матеріалах справи.

Принцип статті 6 Декларації прав дитини від 20.11.1959 року, за яким малолітня дитина може бути розлучена зі своєю матір`ю лише у винятковій ситуації, не можна тлумачити таким чином, що у матері малолітньої дитини мається перевага перед батьком при вирішенні питання щодо визначення місця проживання дитини, приймаючи до уваги рівність прав обох батьків щодо дитини, що випливає як зі змістустатті 141 Сімейного кодексу України.

Факт проживання дитини разом з батьком та перебування на його утриманні підтверджується особистими поясненнями учасників процесу .

При цьому, згідно зіст. 160 СК Українимісце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини.

Відповідно дост. 157 Сімейного Кодексу України, питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею.

Згідно ч.4 цієї ж статті -батьки мають право укласти договір щодо здійснення батьківських прав та виконання обов`язків тим з них, хто проживає окремо від дитини. Договір укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню

Враховуючи всі обставини справи в сукупності, з огляду на визначений Декларацією прав дитини принцип, діючи винятково в інтересах дитини, враховуючи вік дитини , приймаючи до уваги особисті якості матері та батька, ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, нотаріально завірений договір між батьками щодо здійснення батьківських прав та визначення місця проживання дитини, перевірене в судовому засіданні бажання дитини, інші обставини, суд вважає, що малолітнього ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 після розірвання шлюбу його батьків слід залишити проживати разом із батьком - ОСОБА_2 на його самостійному вихованні та утриманні , що відповідає волевиявленню сторін та думці дитини.

На підставінаведеного вище, враховуючиположення ст.264ЦПК України,відповідно доякої підчас ухваленнярішення суд,окрім іншоговирішує такіпитання: чимали місцеобставини (факти),якими обґрунтовувалисявимоги тазаперечення,та якимидоказами вонипідтверджуються; чиє іншіфактичні дані,які маютьзначення длявирішення справи,та доказина їхпідтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правованорма підлягаєзастосуванню доцих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити , керуючись ст.ст.110,112,114, 161 Сімейного кодексу України, ст.ст.76,81, 258,259, 264, 265,268 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити .

Шлюб, зареєстрований 01 лютого 2008 року Відділом реєстрації актів цивільного стану Чернівецького міського управління юстиції ,актовий запис №84 , між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 - розірвати.

Малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , після розірвання шлюбу його батьків , залишити проживати разом із батьком ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на його самостійному вихованні та утриманні.

Рішення суду після набрання ним законної сили надіслати до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставлення відмітки в актовому записі про шлюб.

Апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Першотравневого

районного суду м.Чернівці О. І. Галичанський