ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Провадження № 22-ц/803/1740/24 Справа № 215/5245/22 Суддя у 1-й інстанції - Кудрявцева Ю. В. Суддя у 2-й інстанції - Никифоряк Л. П.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 лютого 2024 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд колегією суддів у складі:
головуючого судді Никифоряка Л.П.,
суддів Гапонова А.В., Новікової Г.В.,
розглянувши впорядку спрощеногопозовного провадженнябез повідомленняучасників справив письмовомупровадженні умісті Дніпріапеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення П`ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 26 вересня 2023 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Тернівський відділ державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), про стягнення неустойки (пені) за несвоєчасну сплату аліментів на утримання повнолітньої дитини,
В С Т А Н О В И В:
У грудні 2022 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2 , третя особа Тернівський відділ державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), про стягнення неустойки (пені) за несвоєчасну сплату аліментів на утримання повнолітньої дитини.
Позовні вимоги позивачка обґрунтовувала тим, що рішенням Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18 серпня 2021 року у справі № 215/1656/21 стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання повнолітньої доньки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка продовжує навчання в розмірі 3 000,00 грн щомісячно, починаючи стягнення з 10 лютого 2021 року та до закінчення нею навчання, але не більше ніж до досягнення нею 23 років до 30 червня 2024 року.
Тернівським відділом державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) було відкрито виконавче провадження № 68301149 з примусового виконання вказаного рішення суду.
Однак, ОСОБА_2 навмисно злісно ухиляється від сплати аліментів, тривалий час офіційно не працює, будь якої матеріальної допомоги на утримання доньки ОСОБА_1 не надає.
Внаслідок невиконання відповідачкою рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18 серпня 2021 року за боржником утворилась заборгованість зі сплати аліментів за період з 10 лютого 2021 року по 31 серпня 2022 року в розмірі 56 035,71 грн. Розмір заборгованості, нарахований державним виконавцем, відповідач не оскаржував.
19 вересня 2022 року державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу.
Оскільки заборгованість зі сплати аліментів на теперішній час не погашена, позивачка виклала вимогу про стягнення з відповідача на її користь пені за несвоєчасну сплату аліментів в розмірі 56 035,71 грн.
Рішенням П`ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 26 вересня 2023 року у задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, виклала вимогу про скасування рішення та ухвалення нового про задоволення позову.
Апеляційна скарга обґрунтовувалась тим, що обов`язок доведення відсутності вини з виникнення заборгованості зі сплати аліментів покладається виключно на боржника. У той же час ОСОБА_2 при розгляді цієї справи не надала жодного доказу того, що вона вживала всіх залежних від неї заходів щодо зобов`язання зі сплати аліментів.
У відзиві на апеляційну скаргу, відповідач заперечує проти задоволення апеляційної скарги позивачки, просила її залишити без задоволення, а рішення без змін.
Відповідно до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Згідно з частиною першою статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Згідно пункту 1 частини першої статті 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.
Враховуючи вищевикладене, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що про час та місце слухання даної справи апеляційним судом учасники справи повідомлені належним чином у відповідності до вимог статей 128-130 ЦПК України, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень та довідками про доставку електронного листа та отримання документів в електронному суді.
Учасники справи у встановлений законом строк не звернулися до суду з заявою із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.
Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача щодо змісту рішення, яке оскаржено, доводів апеляційної скарги та меж, в яких повинна здійснюватися перевірка рішення, встановлюватися обставини і досліджуватися докази, дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з положенням частини другої статті 374 ЦПК України підставами апеляційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом першої інстанції встановлено, що відповідачка ОСОБА_2 являється матір`ю позивачки ОСОБА_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження (а.с.7).
В провадженні Тернівського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) перебувало виконавче провадження № 68301149 з примусового виконання виконавчого листа № 215/1656/21, виданого 18 серпня 2021 року Тернівським районним судом м. Кривого Рогу Дніпропетровської області про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання повнолітньої доньки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка продовжує навчання в розмірі 3 000,00 грн щомісячно, починаючи стягнення з 10 лютого 2021 року та до закінчення нею навчання, але не більше ніж до досягнення нею 23 років до 30 червня 2024 року.
Постановою державного виконавця Тернівського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) від 24 січня 2022 року відкрито виконавче провадження (а.с.8).
Постановою державного виконавця Тернівського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) від 12 вересня 2022 року виконавчий лист № 215/1656/21, виданий 08 серпня 2021 року, повернуто стягувачу ОСОБА_1
29 серпня 2022 року ОСОБА_3 , який діяв в інтересах ОСОБА_1 , звернувся до Тернівського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) зі скаргою з приводу невиконання рішення суду (а.с.10).
Згідно розрахунку заборгованості зі сплати аліментів сукупний розмір заборгованості боржника ОСОБА_2 становить 56 035,71 грн (а.с.12).
Згідно довідки про зареєстроване місце проживання, ОСОБА_2 з 21 липня 2021 року по теперішній час зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.23).
Згідно копії свідоцтва про народження, ОСОБА_2 являється матір`ю неповнолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.44).
Згідно копії свідоцтва про народження, ОСОБА_2 являється матір`ю неповнолітньої ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.45).
Згідно довідки виконкому Саксаганської сільської ради, до складу сім`ї ОСОБА_2 входять неповнолітні діти син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та донька ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.46).
Згідно довідки виконкому Саврівської сільської ради, ОСОБА_2 з 01 січня 2011 року по теперішній час проживала без реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 ; з 21 липня 2021 року зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.47).
Згідно довідки Управління соціального захисту населення Кам`янської районної державної адміністрації, ОСОБА_2 перебуває на обліку в Управлінні соціального захисту населення Кам`янської РДА як отримувач допомоги на дітей одиноким матерям та малозабезпеченим сім`ям з 01 лютого 2023 року по 31 липня 2023 року (а.с.48).
Згідно відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела/суми виплачених доходів та утриманих податків, єдиним джерелом доходів ОСОБА_2 є соціальні виплати з відповідних бюджетів (а.с.49).
Згідно довідки Державного центру зайнятості, ОСОБА_2 перебуває на обліку як безробітна в Кам`янській філіі Дніпропетровського обласного центру зайнятості з 01 червня 2021 року; місце проживання: АДРЕСА_1 (а.с.50).
Згідно довідки Державного центру зайнятості, ОСОБА_2 за період з 01 червня 2021 року по 31 березня 2023 року допомогу по безробіттю не отримувала (а.с.51).
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що заборгованість ОСОБА_2 зі сплати аліментів виникла не з вини боржника, що є обов`язковою умовою та підставою нарахування пені з аліментів, оскільки відповідач не знала і не могла знати про існування, як судового рішення так і виконавчого провадження з приводу стягнення з неї аліментів.
Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 51 Конституції України та статті 180 СК України батьки зобов`язанні утримувати своїх дітей до досягнення ними повноліття.
За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина (частина третя статті 181 СК України).
У будь-якому випадку, чи то у разі стягнення аліментів у частці від доходу, чи у твердій грошовій сумі, цей платіж є періодичним і повинен сплачуватися платником аліментів кожного місяця.
Тобто у разі несплати аліментів у поточному місяці з 01 числа наступного місяця виникає заборгованість, наслідком чого є відповідальність у вигляді неустойки.
Згідно із частинами першою, другою статті 196 СК України у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості. Розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів.
Аналіз зазначених норм дає підстави дійти висновку про те, що відповідач зобов`язаний сплачувати аліменти, що свідчить про наявність презумпції вини платника аліментів у виникненні заборгованості з їх сплати та є підставою для застосування до відповідача відповідальності, передбаченої частиною першою статті 196 СК України. Обов`язок доведення відсутності вини у виникненні заборгованості зі сплати аліментів покладається на боржника.
Неустойка (пеня) це спосіб забезпечення виконання зобов`язання. Її завдання сприяти належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати неналежного боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов`язку сплатити аліменти.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 квітня 2019 року у справі № 333/6020/16-ц (провадження № 14-616цс18) відступила від висновків Верховного Суду України щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у раніше прийнятих постановах від 02 листопада 2016 року у справі № 6-1554цс16, від 16 березня 2016 року у справі № 6-2589цс15, від 03 лютого 2016 року у справі № 6-1477цс15 та від 16 березня 2016 року у справі № 6-300цс16, і дійшла висновку, що пеня за заборгованість зі сплати аліментів нараховується на весь розмір несплачених у відповідному місяці аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення. Розмір пені за місячним платежем розраховується так: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов`язання не включається до строку заборгованості) та помножити на один відсоток.
Тлумачення статті 196 СК України свідчить про те, що відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи. На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин. Перелік причин з яких утворилась заборгованість не з вини платника аліментів не є вичерпним і може встановлюватись судом у кожному випадку окремо на підставі поданих доказів.
Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства (частина дев`ята статті 7 СК України).
Згідно зі статтею 8 СК України, якщо особисті немайнові та майнові відносини між подружжям, батьками та дітьми, іншими членами сім`ї та родичами не врегульовані цим Кодексом, вони регулюються відповідними нормами ЦК України, якщо це не суперечить суті сімейних відносин.
Відповідно до частини першої статті 9 ЦК України положення цього Кодексу застосовуються до врегулювання відносин, які виникають у сферах використання природних ресурсів та охорони довкілля, а також до трудових та сімейних відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавства.
Аналіз зазначених норм дає підстави дійти висновки, що положення ЦК України субсидіарно застосовуються для регулювання сімейних відносин.
Особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання (частини перша та друга статті 614 ЦК України).
Тлумачення вказаних норм свідчить, що стягнення пені, передбаченої абзацом 1 частини першої статті 196 СК України, можливе лише у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов`язаної сплачувати аліменти.
У СК України не передбачено випадки, коли вина платника аліментів виключається. Очевидно, що у такому разі підлягають застосуванню норми цивільного законодавства. Якщо платник аліментів доведе, що вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов`язання, то платник аліментів є невинуватим у виникненні заборгованості, і підстави стягувати неустойку (пеню) відсутні. Саме на платника аліментів покладено обов`язок доводити відсутність своєї вини в несплаті (неповній сплаті) аліментів.
Аналогічний правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 грудня 2020 року у справі № 661/905/19 (провадження № 61-16670сво19).
Отже, для застосування зазначеної вище санкції до платника аліментів необхідні такі умови: існування заборгованості зі сплати аліментів, встановлених рішенням суду або за домовленістю між батьками згідно з частиною першою статті 189 СК України; наявність винних дій особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти, що призвели до виникнення заборгованості.
Частиною другою статті 197 СК України передбачено, що за позовом платника аліментів суд може повністю або частково звільнити його від сплати заборгованості за аліментами, якщо вона виникла у зв`язку із його тяжкою хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення.
Вказана правова норма не встановлює конкретного, вичерпного переліку обставин, які можуть бути підставою для звільнення від сплати заборгованості за аліментами. Питання про те, чи мають обставини, на які посилається платник аліментів, істотне значення, у кожному конкретному випадку вирішує суд. Лише за наявності встановлених судом обставин, що мають істотне значення, платник аліментів може бути повністю або частково звільнений від сплати заборгованості за ними на підставі судового рішення.
Згідно із роз`ясненнями, викладеними у пункті 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», суд може, за передбачених статтею 197 СК України умов, повністю або частково звільнити платника аліментів від сплати заборгованості.
Статтею 28 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.
В постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 31 липня 2019 року у справі № 554/13475/15-ц (провадження № 61-25124св18) міститься висновок про те, що державний виконавець повинен не лише направити боржнику копію постанови про відкриття виконавчого провадження, а й встановити факт отримання боржником копії цієї постанови, якою встановлено строк для добровільного виконання рішення суду. У разі з`ясування факту неодержання боржником копії постанови про відкриття виконавчого провадження державний виконавець не вправі накладати штраф на боржника за невиконання рішення у визначений у постанові про відкриття виконавчого провадження строк.
У постанові Верховного Суду від 07 травня 2018 року у справі № 916/1605/15-г міститься висновок про те, що перед тим, як застосовувати засоби і способи примусу, державний виконавець повинен пересвідчитися, чи отримав боржник копію постанови про відкриття виконавчого провадження, яка має бути направлена на зазначену у виконавчому документі адресу боржника та встановити факт отримання боржником копії цієї постанови, якою встановлено строк для добровільного виконання рішення. Отже, у разі з`ясування факту неодержання боржником копії постанови про відкриття виконавчого провадження державний виконавець не вправі вчиняти виконавчі дії. Із фабули частини першої статті 13 Закону України «Про виконавче провадження», вбачається, що проведення розрахунку заборгованості зі сплати аліментів відноситься до їх числа.
Таким чином, ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами (стаття 89 ЦПК України), з урахуванням встановлених обставин і вимог статей 12, 81 ЦПК України, встановивши відсутність належних та допустимих доказів повідомлення державним виконавцем боржника ОСОБА_2 про початок виконання судового рішення суду про стягнення з останньої аліментів, яке було ухвалено (заочно) у відсутність ОСОБА_2 , як того вимагає Закон, а державний виконавець, внаслідок цього не має права вчиняти будь-яких виконавчих дій (у тому числі і видавати такий документ як розрахунок), обґрунтованого вважав, що заборгованість зі сплати аліментів виникла не з вини боржника, що є обов`язковою умовою та підставою нарахування пені з аліментів й дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для відмови ОСОБА_1 у задоволенні позову про стягнення неустойки (пені) за несвоєчасну сплату аліментів.
Суд першої інстанції, встановивши фактичні обставини у справі, від яких залежить правильне вирішення спору, вірно застосувавши норми матеріального права, дійшов обґрунтованого висновку про те, що вина ОСОБА_2 у простроченні сплати аліментів відсутня, оскільки остання довела, що не знала і не могла знати про існування, як судового рішення про стягнення з неї на користь позивачки аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання, так і виконавчого провадження з приводу стягнення з неї аліментів.
Такі висновки суду першої інстанції є правильними, відповідають обставинам справи і ґрунтуються на вимогах закону.
Доводи апеляційної скарги про те, що відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у вигляді неустойки (пені) настає у всіх випадках є безпідставними, оскільки у цій категорії справ визначальним є вина платника аліментів у виникненні заборгованості по аліментам.
Апеляційний суд наголошує, що Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в постанові від 14 грудня 2020 року у справі № 661/905/19 (провадження № 61-16670сво19) уточнив висновок, викладений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 серпня 2018 року у справі № 572/1689/16-ц (провадження № 61-311 св 17), зазначивши, що відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи, а не у всіх випадках, крім несвоєчасної виплати заробітної плати, затримки або неправильного перерахування аліментів банками.
Посилання апеляційної скарги на те, що судами не враховано висновків Верховного Суду викладених у подібних правовідносинах, на увагу не заслуговують, так як у цій справі наявні інші фактичні обставини.
Наведені в апеляційній скарзі доводи були предметом дослідження у суді першої інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах законодавства.
Крім того, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що протягом всього часу перебування виконавчого листа про стягнення аліментів на виконанні, ОСОБА_1 не зверталася до суду зі скаргою на бездіяльність державного виконавця щодо виконання судового рішення про стягнення аліментів з ОСОБА_2 .
З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції вважає, що з`ясувавши в достатньо повному об`ємі права та обов`язки сторін, обставини справи, перевіривши доводи та давши їм правову оцінку, суд першої інстанції ухвалив рішення, що відповідає вимогам закону. Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами.
Згідно із статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Ураховуючи викладене, суд апеляційної інстанції проходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення без змін.
Керуючись статтями 259,268,374,375,381-384 ЦПК України, апеляційний суд,
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення П`ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 26 вересня 2023 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках передбачених пунктом 2 частиною третьою статті 389 ЦПК України.
Повне судове рішення складено 21 лютого 2024 року.
Судді:
Дата ухвалення рішення | 21.02.2024 |
Оприлюднено | 22.02.2024 |
Номер документу | 117132097 |
Судочинство | Цивільне |
Цивільне
Дніпровський апеляційний суд
Никифоряк Л. П.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні