Рішення

від 21.02.2024 по справі 354/399/17

ЯРЕМЧАНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ 

Справа № 354/399/17

Провадження по справі № 2/354/17/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 лютого 2024 року м. Яремче

Яремчанський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої судді: Остап`юк М.В.

при секретарях судового засідання: Савчук М.І., Петращук Т.Ю., Дрозди Я.І.,

Купчак І.Р., Бабаєвої Є.М., Крицкалюк Я.М.

третьої особи: ОСОБА_1

представника третьої особи: адвоката Госедло О.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Яремче в порядку загального позовного провадження цивільну справу з позовом ОСОБА_2 до Яремчанської міської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області, Яремчанської міської державної нотаріальної контори, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача ОСОБА_1 про визнання заповіту нікчемним, -

ВСТАНОВИВ:

05.07.2017 року позивач звернувся до суду про встановлення нікчемності заповіту, посилаючись на те, що після смерті матері ОСОБА_3 тавідкриття спадковоїсправи,позивачем буловстановлено,що секретаремсільської ради ОСОБА_4 посвідчено заповітостанньої,згідно зяким матизаповіла всеналежне їймайно йогорідному братові ОСОБА_1 .Позивач вважає,що данийзаповіт єнікчемним,оскільки складенийз чисельнимипорушеннями вимогзаконодавства тапосвідчений особою,яка немала правона вчиненнявідповідної нотаріальноїдії.Враховуючи те,що правочин,який невідповідає вимогамзакону єнікчемним івизнання недійснимне потребує,позивач проситьвстановити нікчемністьданого правочинусудовим рішенням.Також звертаєувагу суду,що братпогано ставивсядо матері,неодноразоводозволяв собібити її, 08.11.2009 ОСОБА_1 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, зламав мамі праву руку через систематичні сварки, які виникали через наміри мами поділити майно порівну. Тому підписувати власноруч документи, в тому числі заповіт, який складений 18.11.2009 року остання також не могла. Позивач вважає, що даний заповіт порушує його права та має бути визнаний судом нікчемним. Так, за приписами статті 1257 ЦК України заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним. Внаслідок складання такого заповіту позивач позбавлений права на спадкування в частці, яка передбачена для спадкоємців першої черги за законом згідно зі статтею 1261 ЦК України. Просив задовольнити позовні вимоги та визнати заповіт ОСОБА_3 , посвідчений секретарем Микуличинської сільської ради м. Яремче Сорохманюк О.І., нікчемним.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, 20.09.2017 року зазначену цивільну справу передано в провадження судді Іванова А. І.

Ухвалою Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 31 жовтня 2017 року відкрито провадження у справі і призначено її до попереднього судового розгляду.

Ухвалою Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 25.01.2018 було залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача ОСОБА_1 (т.1, а.с.47).

Ухвалою Суду від 12 червня 2018 року було витребувано докази з Управління Пенсійного фонду України, Яремчанської міської державної нотаріальної контори і Микуличинської сільської ради, а саме: оригінали документівіз підписами ОСОБА_3 ,зібрані зметою видачіїй пенсії;матеріали спадковоїсправи ОСОБА_5 ,спадкоємцем якогобула ОСОБА_3 ;паспорт ОСОБА_3 ,та оригіналРеєстру дляреєстрації нотаріальнихдій виконавчогокомітету Микуличинськоїсільської радиза листопад2009року(т.1, а. с. 102).

На виконання ухвали надіслано оригінали документів із підписами ОСОБА_3 , які містяться у матеріалах архівної пенсійної справи, копію спадкової справи ОСОБА_5 .

03 квітня 2019 року відбувся повторний автоматизований розподіл судової справи, у зв`язку із закінченням терміну відрядження судді Іванова А.П. до Яремчанського міського суду Івано-Франківської області. Справа передана для розгляду судді Польській М. В.

Ухвалою Суду від 03 травня 2019 року справу було прийнято до провадження Суддею і призначено підготовче судове засідання на 23.05.2019 (т.1, а.с.169).

Ухвалою Суду від 13 серпня 2019 року було закрито підготовче засідання та призначено справу до судового розгляду (т.1, а. с.196).

Ухвалою Суду від 15 жовтня 2019 року призначено посмертну почеркознавчу експертизу для вирішення питання чи належить підпис на заповіті ОСОБА_3 та зупинено провадження у справі на час її проведення (т.1, а.с.210).

У січні 2020 року матеріали справи повернуто до суду без виконання ухвали суду від 15 жовтня 2019 року, в зв`язку з чим провадження по справі поновлено (т.2, а.с.2).

Автоматизований розподіл справи не відбувся через відсутність у штаті суду суддів.

03 серпня 2020 року відбувся повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями. Справа передана для розгляду судді Остап`юк М. В.

Ухвалою від 01 вересня 2020 року суддею Остап`юк М. В. справу було прийнято до провадження та призначеного до розгляду за правилами загального позовного провадження (т.2, а.с.23).

Ухвалою від 03 лютого 2021 року залучено правонаступника відповідача Микуличинської сільської ради Яремчанської міської ради Івано-Франківської області Яремчанську міську раду Надвірнянського району Івано-Франківської області (т.2, а.с.67).

Ухвалою від 20 квітня 2021 року справу призначено до судового розгляду по суті (т.2, а.с.94).

Ухвалою від 17 травня 2022 року було витребувано з Яремчанської міської державної нотаріальної контори матеріали спадковоїсправи,відкритої післясмерті ОСОБА_3 (т.2, а.с.154).

Позивач в судове засідання не з`явився, подав заяву про розгляд справи у його відсутності. У поданій до суду письмовій позиції у судових дебатах просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача Яремчанської міськоїради Надвірнянськогорайону Івано-Франківськоїобласті в судове засідання не з`явився. Про розгляд справи повідомлялися у встановленому законом порядку.

Відповідач Яремчанська міська державна нотаріальна контора у запереченнях на позов позовні вимоги не визнала, бо вважає, що є неналежним відповідачем. У поданій до суду заяві просили про розгляд справи без участі представника нотаріальної контори.

Третя особа ОСОБА_1 та його представник у судовому засіданні проти позовних вимог заперечували, просили відмовити у задоволенні позову на підставі обставин, викладених у відзиві.

Свідок ОСОБА_4 суду пояснила, що була обрана на посаду секретаря Микуличинської сільської ради у квітні 2006 року. До кола її посадових обов`язків, серед інших, входило також і посвідчувати заповіти. Знає візуально позивача ОСОБА_2 та його брата ОСОБА_1 . Після обрання на посаду секретарем сільської ради вона проходила курси підвищення кваліфікації для працівників органів місцевого самоврядуванняв місті Івано-Франківську. Представники юстиції навчали їх правильно складати документи та їх посвідчувати, в тому числі заповіт. Їм були роздані пам`ятки, такі, як загальний зразок, по якому вони складали заповіт. Проте стандартна форма заповіту, відповідно до закону у неї була, змінювались лише склад спадкового майна та прізвище, ім`я по-батькові людини. Оскільки до її посадових обов`язків входило вчинення нотаріальних дій, а саме складання заповіту, і станом на 2009 рік вона обіймала посаду секретаря сільської ради, то вона посвідчувала заповіт матері позивача ОСОБА_3 . Цей заповіт був складений в приміщенні сільської ради, ніяких зловживань не могло бути, все було виконано чесно, згідно із законом. Як правило заповіт складається в присутності інших осіб лише за бажанням спадкодавця, або якщо вже не дозволяє зір, чи з інших причин. Людина приходить сама, з паспортом та ідентифікаційним кодом. В окремому кабінеті вона встановлювала, чи не має примусу, яка воля людини та яке майно вона хоче передати у спадок. Люди ставили свій підпис, що вони є при здоровому глузді. Випадків, коли людину примушували до складення заповіту у неї не було. Після складення, заповіт реєструється в інформаційному центрі, один екземпляр отримує той, хто складав заповіт, другий залишається в сільській раді. Людина, яка склала заповіт могла віддати його спадкоємцю, або ж тримати його в себе. Саме в ОСОБА_2 є завірена копія оригінала взята із сільської ради, а оригінал заповіту зберігається в Микуличинській сільській раді. Вважає, що зробила все правильно, згідно з її посадових обов`язків.

Свідок ОСОБА_6 суду показала, що є двоюрідною сестрою позивача ОСОБА_2 та третьої особи ОСОБА_1 . Вони разом виросли, перебувають у дуже добрих відносинах ще з дитинства. Їхня мати ОСОБА_3 разом із ними проживала у АДРЕСА_1 , у власному будинку. Пізніше позивач ОСОБА_2 поїхав навчатися до університету, а його брат ОСОБА_1 служити до Збройних Сил України. Їхня мати ОСОБА_3 вийшла заміж за ОСОБА_5 і вони побудували спільний будинок на участку ОСОБА_7 . Після того, як ОСОБА_8 (третя особа) женився, його мати ОСОБА_3 віддала йому хату на АДРЕСА_1 та город. А хату на участку Горби вона завжди говорила, що віддасть іншому синові ОСОБА_9 (позивачу). ОСОБА_9 час від часу приїжджав з міста Моршина, бо він там жив і до тепер там живе, чим міг допомагав матері. У 2009 році помер вітчим ОСОБА_5 , і мати сторін ОСОБА_3 успадкувала будинок на участку ОСОБА_7 після нього. Тоді ОСОБА_3 говорила, що хата по вул. Шкільна належить ОСОБА_9 , а хата на участку ОСОБА_7 буде ОСОБА_9 (позивача). ОСОБА_10 часто приїжджав до матері, саме у будинок на участку ОСОБА_7 , де вона проживала. Допомагав їй, вікна поклав, санвузол зробив, перекрили літню кухню. Коли ОСОБА_3 захворіла, син позивача ОСОБА_2 відвіз до лікарні її, де вона прийняла десять хіміотерапій, у зв`язку з чим їй стало трохи краще. На вихідні позивач ОСОБА_2 забирав до себе додому ОСОБА_3 , у місто Моршин. Коли ОСОБА_3 злягла вже й сказала, що вже не має сил, то позивач ОСОБА_10 сказав, що забирає її в ОСОБА_11 , але вона відмовилась, бо покійний чоловік просив з хати не йти нікуди. Тоді допомагав їй син ОСОБА_8 з дружиною, вона заходила. У той період і захворів позивач ОСОБА_10 , переніс інфаркт, стан був дуже важкий, а тому, коли померла мама ОСОБА_3 йому про це не сказали. На похоронах були онуки діти позивача. Пізніше виявилось, що у ОСОБА_12 є заповіт про який ніхто не знав, лише знали ОСОБА_13 і його мама ОСОБА_3 , де остання заповіла все своє майно ОСОБА_13 . Їй дуже прикро, що так сталось. Про те за життя мати сторін завжди говорила, що будинок на участку ОСОБА_7 вона віддає синові ОСОБА_9 (позивачу). Про це ОСОБА_3 говорила їй особисто. Про укладення заповіту їй нічого не було відомо. Вважає, що новий заповіт ОСОБА_3 не могла оформити, бо і вона і її син ОСОБА_9 (позивач) були тоді хворі.

Свідок ОСОБА_14 , суду показав, що був сусідом матері сторін ОСОБА_3 по участку ОСОБА_7 , перебував з нею у гарних відносинах. З приводу заповіту йому нічого невідомо. Позивач ОСОБА_10 завжди допомагав мамі, провів опалення, воду, перекрив покрівлю будинку. У нього було дуже хороше відношення до мами. ОСОБА_8 теж брав участь в житті мами, і його дружина допомагала. Але позивач ОСОБА_10 дуже допоміг з ремонтом будинку. Зі сторони всі думати, що будинок на участку ОСОБА_7 заповідає мати йому, оскільки він вклав дуже великі кошти в ремонт.

Свідок ОСОБА_15 суду показала, що є дочкою позивача ОСОБА_2 . На скільки їй відомо, бабуся ОСОБА_3 заповідала дідову хату на участку Горби її татові. Вони робили там ремонти і бабця говорила, що ця хата буде належати їхній сім`ї. За рік до смерті бабці, в 2016 році, тато дуже сильно захворів і не міг приїжджати, у нього був трансмуральний інфаркт і він просто фізично не міг, адже пролежав три місяці в реанімації і потім ще пів року у лікарні. Потім ми просто дізнались про якийсь заповіт, про який ми нічого не знали, в якому все майно заповідається її дядькові ОСОБА_1 . Батько не міг скласти з бабцею заповіт, бо був у лікарні, чому не склав раніше, їй не відомо. Бабця говорила, щоб тато приїхав і вони разом підуть в сільську раду складати заповіт.

Вислухавши пояснення учасників процесу, свідків, дослідивши матеріали справи суд вважає встановленими наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Позивач є сином ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується Свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 30.01.2017 року (т.1, а. с. 174).

18.11.2009 ОСОБА_3 склала заповіт, посвідчений секретарем Микуличинської сільської ради Яремчанської міської ради Івано-Франківської області, зареєстрований в реєстрі за № 58, про що 25.11.2009 Івано-Франківською філією Державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України до Спадкового реєстру внесено запис № 48503969 про заповіт (т.2, а. с. 176).

За заповітом спадкодавець ОСОБА_3 все своє майно, яке належатиме їй на день смерті заповіла сину ОСОБА_1 , третій особі у справі.

Згідно статті 1233 ЦК України, в редакції від 05.08.2009 року заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Згідно з частиною третьою статті 1247 ЦК України в редакції від 05.08.2009 року, заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251-1252 цього Кодексу.

Згідно статті 1251 ЦК України в редакції від 05.08.2009 року якщо у населеному пункті немає нотаріуса, заповіт, крім секретного, може бути посвідчений уповноваженою на це посадовою, службовою особою відповідного органу місцевого самоврядування.

Згідно з підпунктами 5 пункту б частини першої статті 38 Закону України «Про місцеве самоврядування», в редакції від 11.06.2009 року до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать делеговані повноваження на вчинення нотаріальних дій з питань, віднесених законом до їх відання, реєстрація актів громадянського стану (за винятком виконавчих органів міських (крім міст обласного значення) рад).

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 37 Закону України «Про нотаріат» в редакції від 11.06.2009 року, у населених пунктах, де немає нотаріусів, посвідчення заповітів, вчиняються уповноваженими на це посадовими особами органу місцевого самоврядування.

Згідно з підпунктом 1 пункту 2 частини першої Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій посадовими особами виконавчих комітетів сільських, селищних, міських Рад народних депутатів України в редакції від 08.01.2007 року, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 25 серпня 1994 року №22/5 (далі Інструкція) у відповідності зі статтею 37 Закону «Про нотаріат» у населених пунктах, де немає нотаріусів, посадові особи виконавчих комітетів посвідчують заповіти.

Відповідно до частини другої вказаної Інструкції нотаріальні дії у виконавчих комітетах сільських, селищних, міських Рад народних депутатів вчиняють посадові особи, на яких за рішенням виконавчого комітету відповідної Ради народних депутатів покладено вчинення цих дій.

Отже, вчинення посадовою особою органу місцевого самоврядування нотаріальної можливе тільки на підставі рішення виконавчого комітету відповідної Ради про покладення на неї таких повноважень.

Разом з тим, рішення виконавчого комітету Микуличинської сільської ради Яремчанської міської ради Івано-Франківської області про уповноваження секретаря сільської ради Сорохманюк Ольгу Іванівну на вчинення нотаріальних дій суду не надано.

Так, як вбачається з матеріалів справи, відповідно до рішення Микуличинської сільської ради Яремчанської міської ради Івано-Франківської області від 13.04.2006 року №3/1/2006 ОСОБА_4 обрано секретарем сільської ради (т.1, а. с. 11).

На підставі рішення Микуличинської сільської ради Яремчанської міської ради Івано-Франківської області від 13.04.2006 року №4-1/2006 доручено секретарю сільської ради Сорохманюк Ользі Іванівні здійснювати повноваження секретаря виконавчого комітету сільської ради (т.1, а. с. 12, 146).

До матеріалів справи долучено копію документу з переліком повноважень секретаря сільської ради, секретаря виконкому (т.2, а. с. 145). Однак, зі змісту останнього не вбачається за можливим визначити його природу, оскільки він без назви. Цей документ затверджений сільським головою с. Микуличин І.В. Яремчуком. Проте повна дата затвердження цього документа відсутня.

Крім того, вказаний документ не є рішенням виконавчого комітету Микуличинської сільської ради Яремчанської міської ради Івано-Франківської області, яким уповноважено секретаря сільської ради Сорохманюк О.І. вчиняти нотаріальні дії.

Згідно відповіді архівного відділу Яремчанської міської ради Івано-Франківської області від 09.02.2018 №16/01-29/24 рішення виконавчого комітету Микуличинської сільської ради про призначення ОСОБА_4 посадовою особою органу місцевого самоврядування, уповноваженою на вчинення нотаріальних дій за період 2006-2008 роки, - відсутнє (т.1, а. с. 193).

Заповіт, як правочин, підпорядковується загальним правилам про вчинення правочинів та їх недійсність.

Згідно з частиною другою статті 215 ЦК України, в редакціях від 05.08.2009 року та від 30.01.2024 року, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно з частиною першою статті 1257 ЦК України, в редакції від 05.08.2009 року заповіт складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним.

Враховуючи, що належні, допустимі, достовірні докази про те, що станом на 18.11.2009 року (дата засвідчення оспорюваного заповіту) секретар Микуличинської сільської ради Яремчанської міської ради Івано-Франківської області Сорохманюк Ольга Іванівна у передбаченому законодавством порядку була уповноважена на вчинення нотаріальних дій, а саме за рішенням ради одночасно здійснювала повноваження секретаря виконавчого комітету відповідної ради і відповідно у зв`язку з цією посадою останню було уповноважено рішенням виконавчого комітету сільської ради на вчинення нотаріальних дій, зокрема на посвідчення заповіту відсутні, останній не може вважатися таким, що посвідчений у встановленому законом порядку.

Таким чином заповіт ОСОБА_3 є нікчемним, оскільки його недійсність встановлена законом. Аналогічна правова позиція викладена у постанові ВС від 11.12.2019 у справі № 323/3359/17, провадження № 61-15028св19.

Суд вважає твердження третьої особи ОСОБА_1 та свідка ОСОБА_4 щодо дійсності заповіту недоведеними, оскільки на підтвердження цієї позиції не надано відповідного рішення, що підтверджує повноваження Сорохманюк О.І. як секретаря сільської ради на вчинення нотаріальних дій, про які зазначено вище.

Таким чином обґрунтованими є доводи позивача в частині того, що заповіт є нікчемним у зв`язку з порушення вимог щодо його посвідчення, а саме посвідчення заповіту особою не уповноваженою на вчинення відповідної нотаріальної дії у передбачений законом спосіб.

Разом з тим, у задоволенні позовних вимог слід відмовити виходячи з наступного.

Згідно з частиною другою статті 16 ЦК України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Ефективність захисту цивільного права залежить від характеру вимоги, що висувається до порушника, та характеру правовідносин, які існують між позивачем та відповідачем.

Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Під час оцінки обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення та забезпечити поновлення порушеного права.

Якщо право чи інтерес мають бути захищені лише певним способом, а той, який обрав позивач, може бути використаний для захисту інших прав або інтересів, а не тих, за захистом яких позивач звернувся до суду, суд визнає обраний позивачем спосіб захисту неналежним і відмовляє у позові.

Такі правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі № 331/6927/16-ц, (провадження № 14-651цс18).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 червня 2019 року у справі № 916/3156/17 (провадження № 12-304гс18) викладено висновок, що визнання нікчемного правочину недійсним за вимогою його сторони не є належним способом захисту прав, оскільки не призведе до реального відновлення порушених прав позивача, адже нікчемний правочин є недійсним у силу закону. За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та в мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 463/5896/14-ц (провадження № 14-90цс19) зазначено, що цивільне право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (абзац перший частини другої статті 215 ЦК України). Якщо недійсність певного правочину встановлена законом, тобто якщо цей правочин нікчемний, позовна вимога про визнання його нікчемним не є належним способом захисту права чи інтересу позивача. За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину.

Отже, такий спосіб захисту, як встановлення нікчемності правочину, не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом. За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину, що і зроблено Судом. Зазначені доводи також узгоджуються із правовою позицією, викладеною у постанові Великої палати ВС від 04.06.2019 у справі № 916/3156/17, провадження № 12-304гс18.

Керуючись статтею 16 ЦК України, статтями 215, 1233, 1247, 1251, 1257 ЦК України в редакції від 05.08.2009 року, статтями 1 -13, 17, 18, 76-82, 89, 133, 141, 242, 258, 263-265, 268, 272, 273, 280 - 282, 354 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_2 доЯремчанської міськоїради Надвірнянськогорайону Івано-Франківськоїобласті,Яремчанської міськоїдержавної нотаріальноїконтори,третя особа,яка незаявляє самостійнихвимог настороні відповідача ОСОБА_1 провизнання заповітунікчемним - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Івано-Франківського апеляційного суду Івано-Франківської області.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повні ім`я сторін:

Позивач: ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

Відповідачі:

Яремчанська міська рада Надвірнянського району Івано-Франківської області, місцезнаходження юридичної особи: вул. Руднєва, 13, м. Яремче, 78501;

Яремчанська міська державна нотаріальна контора, місцезнаходження юридичної особи: вул. Курортна, 4/2, м. Яремче, 78501.

Третя особа на стороні відповідачів, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце проживання: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків суду не надано.

Повний текст рішення складено 21.02.2024.

Суддя: М. В. Остап`юк