Постанова

від 09.05.2024 по справі 354/399/17

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 354/399/17

Провадження № 22-ц/4808/623/24

Головуючий у 1 інстанції Остап`юк М. В.

Суддя-доповідач Барков В. М.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 травня 2024 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Баркова В. М.,

суддів: Девляшевського В. А.,

Мальцевої Є. Є.,

секретар: Кузнєцов В. В.,

розглянувши у відкритомусудовому засіданніапеляційну скаргу ОСОБА_1 вінтересах якогодіє адвокатГоседло ОлексійДмитрович нарішення Яремчанськогоміського судуІвано-Франківськоїобласті від20лютого 2024року вскладі судді Остап`юк М. В., ухвалене в м. Яремче Івано-Франківської області у справі за позовом ОСОБА_2 до Яремчанської міської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області, Яремчанської міської державної нотаріальної контори, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача ОСОБА_1 про визнання заповіту нікчемним,

ВСТАНОВИВ:

В липні 2017 року позивач ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до Яремчанської міської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області та Яремчанської міської державної нотаріальної контори, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача ОСОБА_1 про визнання заповіту нікчемним.

В обґрунтування позовних вимог зазначав, що після смерті матері ОСОБА_3 та відкриття спадкової справи, позивачем було встановлено, що секретарем сільської ради ОСОБА_4 посвідчено заповіт останньої за яким мати заповіла все належне їй майно рідному брату позивача ОСОБА_1 . Позивач вважає, що даний заповіт є нікчемним, оскільки складений з чисельними порушеннями вимог законодавства та посвідчений особою, яка не мала право на вчинення відповідної нотаріальної дії. Враховуючи те, що правочин, який не відповідає вимогам закону є нікчемним і визнання недійсним не потребує, позивач просить встановити нікчемність даного правочину судовим рішенням. Також, звертає увагу суду, що брат погано ставився до матері, неодноразово дозволяв собі бити її, 08 листопада 2009 року ОСОБА_1 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, зламав матері праву руку через систематичні сварки, які виникали через наміри мами поділити майно порівну.

Тому підписувати власноруч документи, в тому числі заповіт, який складений 18 листопада 2009 року, остання також не могла. Позивач вважає, що даний заповіт порушує його права та має бути визнаний судом нікчемним. Внаслідок складання такого заповіту позивач позбавлений права на спадкування в частці, яка передбачена для спадкоємців першої черги за законом згідно зі статтею 1261 ЦК України. Просив задовольнити позовні вимоги та визнати заповіт ОСОБА_3 , посвідчений секретарем Микуличинської сільської ради м. Яремче ОСОБА_4 , нікчемним.

Ухвалою Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 25.01.2018 було залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача ОСОБА_1 (том 1 а.с. 47).

Ухвалою Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 03 лютого 2021 року залучено правонаступника відповідача Микуличинської сільської ради Яремчанської міської ради Івано-Франківської області Яремчанську міську раду Надвірнянського району Івано-Франківської області (том 2 а.с. 67).

Рішенням Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 20 лютого 2024 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 було відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Госедло О. Д., посилаючись на порушення судом норм матеріального права, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить мотивувальну частину рішення змінити.

В обґрунтуванняапеляційної скаргизазначає,що висновкисуду пронікчемність вищезгаданогозаповіту єпомилковими.Адже,в розподіліобов`язків міжсільським головоюс.Микуличин,секретарем сільськоїради тасекретарем виконкому,які затвердженірозпорядженням сільськогоголови №46від 16травня 2006року «Профункціональні повноваженнясільського голови,секретаря сільськоїради»,зазначено,що секретарсільської ради,секретар виконкомуведе питаннявчинення нотаріальнихдій. Крім того, позивач не надав інших доказів про будь-яких інших посадових осіб Микуличинської сільської ради та її виконавчого комітету, які б мали повноваження посвідчувати заповіти в період складання заповіту ОСОБА_3 в листопаді 2009 року. Виходячи з цього, вважає, що заповіт є законним і складений та посвідчений у спосіб встановлений ст. ст. 1247, 1251-1252 ЦК України, а підстави для визначення заповіту нікчемним були відсутні.

Також зазначає, що суд помилково застосував правову позицію Верховного Суду викладену у постанові ВС від 11 грудня 2019 року у справі № 323/3359/17, провадження № 61-15028св19, адже ця позиція є неактуальною. Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у своїй постанові від 29 січня 2024 року у справі № 369/7921/21 (провадження № 61-5293сво23) відступив від правового висновку, який був застосований Яремчанським міським судом у даній справі.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 вказує, що оскаржуване рішення суду ухвалено з дотриманням норм процесуального та матеріального права, яке підлягало застосуванню. Суд з`ясував обставини, що мають значення у справі, належним чином оцінив докази, які були безпосередньо досліджені у судових засіданнях. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення Яремчанського міського суду Івано-Франківськоїобласті від 20 лютого 2024 року без змін.

Позивач ОСОБА_2 та представники Яремчанської міської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області і Яремчанської міської державної нотаріальної контори в судове засідання апеляційного суду не з`явилися, про час і місце розгляду справи були повідомлені судовими повістками та за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, просили розглядати справу за їх відсутності, тому суд відповідно до положень ст. 372 ЦПК України розглянув справу без їх участі.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково та змінити оскаржуване рішення, виклавши його мотивувальну частину щодо нікчемності оспорюваного заповіту в редакції цієї постанови.

Суд першої інстанції встановив, що позивач є сином ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 30 січня 2017 року (т.1, а. с. 174).

18 листопада 2009 року ОСОБА_3 склала заповіт, посвідчений секретарем Микуличинської сільської ради Яремчанської міської ради Івано-Франківської області, зареєстрований в реєстрі за № 58, про що 25 листопада 2009 року Івано-Франківською філією Державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України до Спадкового реєстру внесено запис № 48503969 про заповіт (т.2 а.с. 176).

За цим заповітом спадкодавець ОСОБА_3 все своє майно, яке належатиме їй на день смерті, заповіла сину ОСОБА_1 , третій особі у справі.

Особу заповідачки встановлено, текст цього заповіту нею прочитаний вголос і власноручно підписаний в присутності секретаря сільської ради (том 1 а.с. 5).

Згідно відповіді архівного відділу Яремчанської міської ради Івано-Франківської області від 09 лютого 2018 року № 16/01-29/24 рішення виконавчого комітету Микуличинської сільської ради про призначення ОСОБА_4 посадовою особою органу місцевого самоврядування, уповноваженою на вчинення нотаріальних дій за період 2006-2008 роки, відсутнє (т. 1 а.с. 193).

Розглядаючи справу, суд першої інстанції прийшов до висновку про нікчемність цього заповіту оскільки він посвідчений секретарем сільської ради без надання їй таких повноважень відповідним рішенням виконавчого комітету ради із посиланням на постанову Верховного Суду від 11 грудня 2019 року в справі № 323/3359/17, провадження № 61-15028св19.

Проте з таким висновком суду погодитися не можна.

Так,29січня 2024року ВерховнийСуд ускладі Об`єднаноїпалати Касаційногоцивільного судув своїйпостанові усправі №369/7921/21,провадження №61-5293сво 23,відступив відвисновків,викладених упостановах ВерховногоСуду:у складіколегії суддівДругої судовоїпалати Касаційногоцивільного судувід 12червня 2019року усправі №607/15112/17-ц(провадження№ 61-46960св18);у складіколегії суддівПершої судовоїпалати Касаційногоцивільного судувід 09грудня 2019року усправі №683/3061/18(провадження№ 61-18936св19);у складіколегії суддівПершої судовоїпалати Касаційногоцивільного судувід 11грудня 2019року усправі №323/3359/17(провадження№ 61-15028св19);у складіколегії суддівПершої судовоїпалати Касаційногоцивільного судувід 28вересня 2022року усправі №147/1062/21(провадження№ 61-6536св22);у складіколегії суддівТретьої судовоїпалати Касаційногоцивільного судувід 26жовтня 2022року усправі №647/2133/19(провадження№ 61-12081св20);у складіколегії суддівТретьої судовоїпалати Касаційногоцивільного судувід 08лютого 2023року усправі №517/129/20(провадження№ 61-8933св22)та вказав: «Для приватного права апріорі притаманна диспозитивність, яка проявляється, зокрема, в тому, що особа, з урахуванням принципу свободи правочину, сама вирішує вчиняти чи не вчиняти певний правочин.

Свобода заповіту охоплює особисте здійснення заповідачем права на заповіт шляхом вільного волевиявлення, яке, будучи належним чином вираженим, піддається правовій охороні і після смерті заповідача. Свобода заповіту як принцип спадкового права включає, серед інших елементів, також необхідність поваги до волі заповідача та обов`язковість її виконання.

Ієрархія актів цивільного законодавства може базуватися на їх юридичній силі (вимір по вертикалі). Вона поширюється, по-перше, на співвідношення закону та підзаконних актів та, по-друге, на співвідношення Конституції та законів (як кодифікованих, так і інших (поточних)). Щодо виміру ієрархії актів цивільного законодавства по вертикалі, то в статті 4 ЦК України встановлено повний перелік нормативно-правових актів, якими можуть регулюватися цивільні відносини.

При цьому можливість видання актів цивільного законодавства на підзаконному рівні для зазначених органів суттєвим чином обмежена.

На рівні Конституції України та закону не передбачено можливості Міністерства юстиції України регулювати вимоги щодо форми і порядку посвідчення заповіту.

Законодавець у ЦК України не передбачив такої підстави для кваліфікації заповіту, посвідченого секретарем сільської ради, нікчемним, як відсутність рішення виконавчого комітету сільської ради щодо покладання на цю посадову особу вчинення нотаріальних дій, так і відсутність вказівки в заповіті місця народження заповідача. Це не впливає на форму заповіту та порядок його посвідчення. Протилежна кваліфікація буде базуватися на мотивах розширеного розуміння вимог до форми і порядку його посвідчення і порушить принцип свободи заповіту, оскільки він піддається правовій охороні й після смерті заповідача.»

Відповідно до ст. 1251 ЦК України якщо у населеному пункті немає нотаріуса, заповіт, крім секретного, може бути посвідчений уповноваженою на це посадовою особою відповідного органу місцевого самоврядування.

Повноваження секретаря Микуличинської сільської ради Яремчанської міської ради Івано-Франківської області на вчинення нотаріальних дій підтверджуються документом, якій міститься на а.с. 145 том 1. Ці повноваження затверджені сільським головою с. Микуличин у 2006 році та скріплені печаткою ради, а секретар сільської ради ознайомлений з ними під підпис. Той факт, що цей документ не містить назви та повної дати не свідчить про неналежність або недопустимість цього доказу. Цей доказ наданий представником сільської ради та позивачем не спростований.

Статтею 1247 ЦК України закріплені загальні вимоги до форми заповіту, згідно з якими: 1) заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення; 2) заповіт має бути особисто підписаний заповідачем. Якщо особа не може особисто підписати заповіт, він підписується відповідно до частини четвертої статті 207 цього Кодексу; 3) заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251-1252 цього Кодексу; 4) заповіти, посвідчені особами, зазначеними у частині третій цієї статті, підлягають державній реєстрації у Спадковому реєстрі в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

У постанові Верховного Суду від 18 вересня 2019 року у справі № 153/1216/17-ц (провадження № 61-39409св18) зазначено, що на заповіт як односторонній правочин поширюються загальні правила ЦК України щодо недійсності правочинів. Недійсними є заповіти: 1) в яких волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі; 2) складенні особою, яка не мала на це права (особа не має необхідного обсягу цивільної дієздатності для складання заповіту); 3) складені з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення (відсутність нотаріального посвідчення або посвідчення особами, яке прирівнюється до нотаріального, складання заповіту представником тощо).

Заповіт може бути нікчемним або ж визнаватися недійсним в судовому порядку. Згідно з частиною першою статті 1257 ЦК України заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним.

Оскільки оспорюванийзаповіт складенийу письмовійформііз зазначенням місця та часу його складення, посвідчений уповноваженою на це посадовою особою сільської ради, а порушення вимог щодо його посвідчення позивачем не доведено, його не можна вважати нікчемним.

Враховуючи, що суд першої інстанції правильно відмовив в задоволенні позовних вимог, оскільки вимога про визнання заповіту нікчемним не є ефективним способом захисту прав, а тому задоволенню не підлягає, мотивувальну частину рішення суду в частині нікчемності оспорюваного заповіту необхідно змінити, виклавши її в редакції цієї постанови.

Керуючись ст.ст. 374, 376, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах якого діє адвокат Госедло Олексій Дмитрович задовольнити частково.

Рішення Яремчанського міськогосуду Івано-Франківськоїобласті від20лютого 2024року змінити, виклавши його мотивувальну частину щодо нікчемності оспорюваного заповіту в редакції цієї постанови.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до суду касаційної інстанції у випадках, передбачених статтею 389 ЦПК України.

Повний текст постанови складено 17 травня 2024 року.

Судді В. М. Барков

В. А. Девляшевський

Є. Є. Мальцева