Постанова

від 19.02.2024 по справі 916/71/24

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2024 рокум. ОдесаСправа № 916/71/24Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Принцевської Н.М.;

суддів: Діброви Г.І., Савицького Я.Ф.;

(Південно-західний апеляційний господарський суд, м.Одеса, пр-т Шевченка, 29)

Секретар судового засідання (за дорученням головуючого судді): Соловйова Д.В;

Представники сторін:

Від Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Ватра-Південний регіон" Письменна Н.В.;

Від Державного підприємства "Морський торговельний порт "Чорноморськ", - Марченко Д.В.;

Від прокуратури - Коломійчук І.О.;

Від Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України не з`явився;

Від Південного офісу Держаудитслужби не з`явився;

Від Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України не з`явився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Ватра-Південний регіон"

на ухвалу Господарського суду Одеської області від 08.01.2024 (про забезпечення позову)

по справі №916/71/24

за позовом Керівника Чорноморської окружної прокуратури

в інтересах держави в особі:

1) Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України,

2) Південного офісу Держаудитслужби,

до відповідачів:

1) Державного підприємства "Морський торговельний порт "Чорноморськ",

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Ватра-Південний регіон",

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачів: Південне міжобласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України

про визнання недійсним рішення, визнання недійсним договору та стягнення 3 337 433,28 грн,

(суддя місцевого господарського суду: Волков Р.В., Господарський суд Одеської області, м.Одеса, проспект Шевченка, 29),

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 08.01.2024 по справі №916/71/24 заяву (вх. № 2-32/24 від 04.01.2024) керівника Чорноморської окружної прокуратури про забезпечення позову у справі № 916/71/24 задоволено, накладено арешт на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Ватра-Південний регіон» в розмірі 3 337 433,28 грн, які знаходяться в банківських установах на всіх рахунках відповідача, інформація про які буде виявлена в процесі виконання ухвали суду про забезпечення позову.

Не погоджуючись з ухвалою місцевого господарського суду, ТОВ «Торговий дім «Ватра-Південний регіон» звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу Господарського суду Одеської області від 08.01.2024 по справі №916/71/24 про забезпечення позову скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову.

Заявник апеляційної скарги вважає ухвалу суду першої інстанції незаконною і необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню.

Апелянт зазначає, що саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. Позивачем на момент подання заяви про забезпечення позовних вимог не доведено вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації відповідачем або здійснення дій на безпідставне перерахування грошових коштів), або які б свідчили про можливе невиконання (утруднення виконання) судового рішення за наслідками розгляду спору.

Відповідач вказує, що судом першої інстанції не наведено дійсних підставних доводів щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності вимог щодо забезпечення позову, яка застосовується судом, як і не наведено обставин щодо ймовірності утруднення або унеможливлення ефективного захисту порушених прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, в разі невжиття таких заходів. Суд дійшов помилкового висновку, що у випадку невжиття заходів забезпечення позову існують обґрунтовані ризики невиконання та утруднення виконання рішення суду у випадку задоволення позовних вимог.

На переконання апелянта, твердження заявника про можливе порушення прав позивача унеможливить їх відновлення в повному обсязі в майбутньому ґрунтуються виключно на припущеннях.

Також суд першої інстанції не надав належної оцінки доводам щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням збалансованості інтересів учасників судового процесу та не оцінив обставин щодо негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову (блокування господарської діяльності відповідача-2, несплата податків, невиплата заробітної плати тощо) з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 23.01.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Ватра-Південний регіон" на ухвалу Господарського суду Одеської області від 08.01.2024 по справі №916/71/24; розгляд справи призначено на 19.02.2024 року об 11-00 год.; витребувано у Господарського суду Одеської області матеріали оскарження ухвали від 08.01.2024 по справі №916/71/24.

24.01.2024 до Південно-західного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Ватра-Південний регіон" надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 29.01.2024 задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Ватра-Південний регіон" про проведення судового засідання в режимі відеоконференції по справі №916/71/24 поза межами приміщення суду, розгляд справи призначено на 19.02.2024 року об 11-00 год. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та системи відеоконференцзв`язку EASYCON.

01.02.2024 від ТОВ "Торговий дім "Ватра-Південний регіон" надійшли додаткові письмові пояснення по справі, в яких відповідач зазначив про відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави шляхом звернення до суду з позовною та заявою про вжиття заходів забезпечення позову.

Разом з тим, оскільки такі пояснення є фактично доповненням до апеляційної скарги і були подані після спливу строку на апеляційне оскарження, судова колегія не приймає їх до уваги в силу ч.1 ст.266 Господарського процесуального кодексу України.

Також 01.02.2024 до Південно-західного апеляційного господарського суду від Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому Міністерство зазначило, що судом першої інстанції правильно визначено, що запропоновані прокурором заходи забезпечення позову відповідають вимогам процесуального законодавства щодо розумності, обґрунтованості, адекватності, збалансованості інтересів сторін, наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, доведеності обставин щодо ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів.

06.02.2024 від прокуратури надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому прокурор заперечує проти доводів апеляційної скарги та зазначає, що судом в повній мірі надано належну оцінку обґрунтованості доводів прокурора щодо необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову з урахуванням збалансованості інтересів учасників судового процесу та обставин щодо негативних наслідків відповідач-2 від вжиття заходів забезпечення позову.

В судове засідання 11.07.2023 з`явився прокурор та представники відповідачів, які підтримали доводи, викладені ними письмово. Представники позивачів та третьої особи в судове засідання не з`явились, не повідомивши суд про причини неявки, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином.

Відповідно до положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші).

Враховуючи викладене, а також зважаючи на те, що явка представників сторін судом обов`язковою не визнавалась, колегія суддів апеляційного господарського суду, з урахуванням ст. 120, ст. 202, ст. 270, ч. 2 ст. 273 Господарського процесуального кодексу України, вважає за необхідне розглянути справу за відсутності представників позивачів та третьої особи, за наявними у справі матеріалами.

За нормами ч.1 ст. 271 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Частиною 4 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши застосування судом першої інстанції норм процесуального права при прийнятті оскаржуваної ухвали суду, встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів оскарження ухвали, Керівник Чорноморської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України (позивач-1), Південного офісу Держаудитслужби (позивач-2) звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» (відповідач-1), Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Ватра-Південний регіон» (відповідач-2), в якому просить суд:

1) визнати недійсним рішення тендерного комітету Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ», оформлене протоколом його засідання від 23.07.2020, про визнання переможцем Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Ватра-Південний регіон»;

2) визнати недійсним Договір № 20/95-Т на закупівлю світильників, прожекторів, ліхтарів від 12.08.2020, укладений між Державним підприємством «Морський торговельний порт «Чорноморськ» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Ватра-Південний регіон»;

3) стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Ватра-Південний регіон» на користь Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» 3 337 433,28 грн, а з Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ», одержані ним за рішенням суду 3337433,28 грн, стягнути в дохід держави.

Разом із позовною заявою у даній справі до Господарського суду Одеської області від прокурора надійшла заява про забезпечення позову, в якій останній просить вжити заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Ватра-Південний регіон» (73000, Херсонська обл., м. Херсон, вул. Перекопська, буд. 169; код ЄДРПОУ 37840186) в розмірі 3 337 433,28 грн, які знаходяться в банківських установах на всіх рахунках відповідача, інформація про які буде виявлена в процесі виконання ухвали суду про забезпечення позову.

В обґрунтування заяви про забезпечення позову прокурор посилається на те, що метою забезпечення позову у даному випадку є необхідність вжиття заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на його користь, у тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому при виконанні такого рішення. Також прокурор звертає увагу, що відповідач-2 продовжує вести господарську діяльність, витрачаючи кошти не для здійснення розрахунків з позивачем.

Як зазначалося раніше, ухвалою Господарського суду Одеської області від 08.01.2024 по справі №916/71/24 заяву (вх. № 2-32/24 від 04.01.2024) керівника Чорноморської окружної прокуратури про забезпечення позову у справі № 916/71/24 задоволено, накладено арешт на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Ватра-Південний регіон» в розмірі 3 337 433,28 грн, які знаходяться в банківських установах на всіх рахунках відповідача, інформація про які буде виявлена в процесі виконання ухвали суду про забезпечення позову.

Суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі зазначив, що відповідачем-2 не доведено недоцільності чи неспівмірності заходів забезпечення, про вжиття яких просив у суду прокурор, як і не доведено того, що такі заходи забезпечення позову створять перешкоди господарській діяльності відповідача-2.

Разом з цим, арешт коштів на рахунках означає, що грошові кошти залишаються у власності відповідача-2 і знерухомлюються з метою недопущення їх виведення з рахунків боржника й уникнення виконання судового рішення у майбутньому, такий захід може бути скасований у випадку ухвалення судом рішення про відмову у задоволенні позову.

Місцевий господарський суд в оскаржуваній ухвалі зазначив, що немає підстав вважати, що застосування такого заходу забезпечення позову призведе до невиправданого обмеження прав відповідача-2, оскільки грошові кошти залишаються у володінні та користуванні відповідача, а можливість ними розпоряджатися обмежується на певний час лише щодо частини коштів, якої стосується спір. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 03.12.2020 у справі № 911/1111/20, від 21.01.2022 у справі № 910/5079/21.

Суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для задоволення заяви прокурора про забезпечення позову у визначений ним спосіб, з метою забезпечення ефективного захисту, поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів держави.

Перевіривши дотримання судом норм процесуального законодавства, в контексті встановлених обставин, апеляційний суд дійшов наступних висновків.

Забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача проти несумлінних дій відповідача (який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його), що гарантує реальне виконання позитивно прийнятого рішення.

Загальною підставою для вжиття заходів забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать або дозволяють достовірно припустити, що невжиття цих заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання майбутнього рішення суду.

Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки у відповідності до заявлених позовних вимог. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.

Статтею 136 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

В силу приписів ч. 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується:

1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб;

2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;

4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання;

5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку;

6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту;

8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності;

9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги;

10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України;

За приписами ч. 1 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Згідно з ч. 5, 6 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.

Відповідно до вимог ст. 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Системний аналіз висновків про застосування норм права, які викладені в постанові Верховного Суду від 25.05.2018 року у справі № 916/2786/17, та положень ч. 1 ст. 136 і 137 Господарського процесуального кодексу України, дає підстави дійти висновку, що під час вирішення питання про необхідність задоволення чи відмови у задоволенні заяви про забезпечення позову, суди розглядають вказані заяви з застосуванням судового розсуду (окрім випадків, які передбачені в ч.ч. 2, 5, 6, 7 ст. 137 Господарським процесуальним кодексом України).

Судовий розсуд - це передбачене законодавством право суду, яке реалізується за правилами передбаченими Господарським процесуальним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами, що надає йому можливість під час прийняття судового рішення (вчинення процесуальної дії) обрати з декількох варіантів рішення (дії), встановлених законом, чи визначених на його основі судом (повністю або частково за змістом та/чи обсягом), найбільш оптимальний в правових і фактичних умовах розгляду та вирішення конкретної справи, з метою забезпечення верховенства права, справедливості та ефективного поновлення порушених прав та інтересів учасників судового процесу.

За змістом статті 136 Господарського процесуального кодексу України у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між певним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову чи забезпечити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду, імовірності ускладнення чи непоновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення. Умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові кошти), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Під час вирішення питання про забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті.

Адекватність заходу для забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача (аналогічний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №753/22860/17).

Суд зазначає, що виконання будь-якого судового рішення є невід`ємною стадією процесу правосуддя, а отже, має відповідати вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод.

Європейським судом з прав людини у справі «Горнсбі проти Греції» (рішення від 19.03.1997) зазначено, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду. Водночас судовий захист, як і діяльність суду, не можуть вважатися дієвими, якщо судові рішення не виконуються або виконуються неналежним чином і без контролю суду за їх виконанням.

Таким чином, саме вжиття судом заходів забезпечення позову сприяє гарантуванню відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання ухваленого судового рішення, що повністю відповідає вимогам Європейського суду з прав людини.

Господарський суд повинен врахувати потенційні ризики можливості невиконання рішення суду та гарантувати відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання ухваленого рішення.

Під забезпеченням позову необхідно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18.

Водночас частина 4 статті 137 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі від 16.08.2018 у справі №910/1040/18, а також у постанові Верховного Суду від 22.07.2021 у справі № 916/585/18 (916/1051/20), умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є припущення, що майно (у тому числі грошові суми), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Предметом позову у даній справі є, зокрема, майнова вимога про стягнення з відповідача-2 в дохід держави грошових коштів у розмірі 3 337 433,28 грн, сплачених Державним підприємством «Морський торговельний порт «Чорноморськ» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Ватра-Південний регіон» за спірним договором, укладеним між відповідачами за результатами відкритих торгів, які за доводами прокурора відбулися з порушенням, передбаченим п. 1 ст. 50, п. 4 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції» у вигляді антиконкурентних узгоджених дій.

Оскільки виконання в майбутньому судового рішення у справі за позовом про стягнення 3 337 433,28 грн у разі задоволення позовних вимог безпосередньо залежить від тієї обставини, чи матиме відповідач-2 необхідну суму грошових коштів, то застосування обраного прокурором заходу забезпечення позову безпосередньо пов`язане із предметом позову.

Адекватність такого заходу забезпечення позову як накладення арешту на грошові кошти відповідача у межах ціни позову полягає у тому, що такі дії забезпечать реальне виконання судового рішення у разі задоволення позову.

Колегія суддів вважає, що вжиті заходи забезпечення позову відповідають вимогам процесуального законодавства щодо розумності, обґрунтованості, адекватності, збалансованості інтересів сторін, наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом майбутньої позовної вимоги, доведеності обставин щодо ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів.

Крім того, судова колегія звертає увагу на те, що у випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін (вказана правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.03.2023 у справі № 905/448/22).

Крім того, аналогічний висновок викладено в постановах Верховного Суду від 07.04.2023 у справі № 910/8671/22, від 20.04.2023 у справі № 914/3316/22, від 27.04.2023 у справі №916/3686/22, від 09.06.2023 у справі № 37з-23.

Також, оскільки в силу положень статті 192 Цивільного кодексу України гроші є платіжним засобом, то відповідач може в будь-який момент розрахуватись коштами і доведення позивачем доказами такого його права і, відповідно, можливості не вимагається.

За таких обставин доводи апелянта щодо недоведеності вжиття заходів забезпечення позову судовою колегією відхиляються.

До того ж, за обставин звернення з позовом про стягнення грошових коштів саме відповідач має доводити недоцільність чи неспівмірність заходів забезпечення, вжиття яких просить у суду позивач (така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 06.10.2022 у справі № 905/446/22).

З огляду на викладене апеляційний суд відхиляє аргументи скаржника про те, що заявник не надав суду жодного доказу того, що дійсно існує суттєвий ризик невиконання рішення суду про стягнення грошових коштів.

Судова колегія погоджується з висновками місцевого господарського суду в частині того, що відповідачем-2 наразі не доведено недоцільності чи неспівмірності заходів забезпечення, про вжиття яких просить у суду прокурор, як і не доведено того, що такі заходи забезпечення позову створять перешкоди господарській діяльності відповідача-2.

Крім того, арешт коштів на рахунках означає, що грошові кошти залишаються у власності відповідача-2 і знерухомлюються з метою недопущення їх виведення з рахунків боржника й уникнення виконання судового рішення у майбутньому, такий захід може бути скасований у випадку ухвалення судом рішення про відмову у задоволенні позову.

Немає підстав вважати, що застосування такого заходу забезпечення позову призведе до невиправданого обмеження прав відповідача-2, оскільки грошові кошти залишаються у володінні та користуванні відповідача, а можливість ними розпоряджатися обмежується на певний час лише щодо частини коштів, якої стосується спір. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 03.12.2020 у справі № 911/1111/20, від 21.01.2022 у справі № 910/5079/21.

За таких обставин, враховуючи матеріали справи, судова колегія вважає вірним висновок суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення заяви прокурора про забезпечення позову у визначений ним спосіб, з метою забезпечення ефективного захисту, поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів держави, а доводи апеляційної скарги жодним чином не спростовують таких висновків суду.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про необхідність задоволення заяви про забезпечення позову та вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти у межах суми позовних вимог.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 року Європейського суду з прав людини у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»).

За таких обставин, колегія суддів апеляційного господарського суду, здійснивши на основі співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом якого позивач звернувся до суду, дійшла висновку про те, що вжиті господарським судом заходи забезпечення позову відповідають процесуальним нормам, що регулюють такі правовідносини, та вимогам розумності, обґрунтованості, адекватності, збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу і такі заходи спроможні забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову.

Враховуючи викладене вище, доводи, викладені в апеляційній скарзі, що арешт коштів призвів до порушення прав третіх осіб, судом відхиляються як необґрунтовані та такі, що не відповідають нормам процесуального законодавства.

Суд апеляційної інстанції враховує, що відповідач не звертався у даній справі з вимогою про зустрічне забезпечення, з огляду на що колегією суддів відхиляються доводи апелянта щодо блокування його господарської діяльності внаслідок вжиття заходів забезпечення позову.

Таким чином, вжиті господарським судом заходи забезпечення позову є обґрунтованими та правомірними, з огляду на те, що невжиття таких заходів може утруднити виконання рішення господарського суду у разі задоволення позову.

У межах доводів апеляційної скарги відповідач не спростував висновки оскаржуваної ним ухвали суду. Отже, апеляційна скарга не доведена та задоволенню не підлягає.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Ватра-Південний регіон" на ухвалу Господарського суду Одеської області від 08.01.2024 (про забезпечення позову) по справі №916/71/24 слід залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду Одеської області від 08.01.2024 по справі №916/71/24 - без змін.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника апеляційної скарги.

Керуючись ст. 129, 255, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Ватра-Південний регіон" на ухвалу Господарського суду Одеської області від 08.01.2024 (про забезпечення позову) по справі №916/71/24 залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Одеської області від 08.01.2024 (про забезпечення позову) по справі №916/71/24 залишити без змін.

Постанова набирає законної з дня її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки, передбаченими ст. ст. 287-288 ГПК України.

Повний текст постанови складено та підписано 21.02.2024 року.

Головуючий суддя Н.М. Принцевська

Судді: Г.І. Діброва

Я.Ф. Савицький