Ухвала

від 14.02.2024 по справі 1-1/2004

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 11-кп/803/351/24 Справа № 1-1/2004 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 лютого 2024 року м. Дніпро

Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю:

секретаря - ОСОБА_5 ,

прокурора - ОСОБА_6 ,

засудженого - ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції),

захисника - ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляційною скаргою засудженого ОСОБА_7 на ухвалу Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 13 вересня 2023 року

В С Т А Н О В И Л А:

Ухвалою Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 13 вересня 2023 року заяву засудженого ОСОБА_7 про перегляд за нововиявленими обставинами вироку Апеляційного суду Полтавської області від 07 грудня 2004 року залишено без задоволення.

Мотивуючи ухвалене рішення, суд посилався на те, що наведені засудженим обставини не є нововиявленими і не можуть впливати на законність прийнятого 7 грудня 2004 року обвинувального вироку апеляційного суду Полтавської області, а тому заява про перегляд рішення за нововиявленими обставинами підлягає залишенню без задоволення.

Так, суд зауважив, що у заяві засуджений та захисник послалися на те, що підсудний ОСОБА_9 надав досудовому слідству та суду неправдиві показання, якими обмовив іншого підсудного - ОСОБА_7 , а висновки експерта ОСОБА_10 , які покладені в основу обвинувачення, є завідомо неправдивими. Між тим, належного підтвердження доводів у частині підроблення висновку експерта та (або) надання свідком завідомо неправдивих показань засуджений суду не надав, а результатів здійснення кримінальних проваджень за вказаними фактами матеріали справи не містять. Долученими до матеріалів провадження висновками експертизи № 5/к від 29 лютого 2016 року та комісійної судово-медичної експертизи № 63 від 9 квітня 2019 року підтверджується лише наявність розбіжностей між показаннями свідка ОСОБА_11 та висновками судово-медичної експертизи в частині стоматологічного статусу ОСОБА_12 , проте не встановлено факту завідомої неправдивості цих доказів.

Разом із тим, в основу висновку суду про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні злочинів, за які його засуджено, окрім показань свідка ОСОБА_11 та висновку судово-медичної експертизи, покладено й інші докази, зокрема, показання потерпілих, свідків, дані протоколів слідчих дій, висновки експертиз, а також показання інших підсудних, на підставі дослідження яких судом постановлено обвинувальний вирок.

Щодо неправдивих показань підсудного ОСОБА_9 , то у даному випадку як судом першої інстанції, так і касаційним судом перевірялися факти про застосування до підозрюваного ОСОБА_9 заходів психологічного та фізичного впливу, які стали підставою для надання ним неправдивих показань. Але вказані факти не підтвердилися, про що судами було зазначено у висновках. Крім того, ОСОБА_9 також було засуджено за вчинення злочину до довічного позбавлення волі, що спростовує доводи ОСОБА_7 про те, що ОСОБА_9 не притягнуто до кримінальної відповідальності.

В апеляційній скарзі засуджений просить скасувати ухвалу та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги ОСОБА_7 посилається на істотне порушення судом вимог кримінального процесуального закону. Засуджений зазначає, що суд ухвалив рішення про залишення його заяви без задоволення попередньо не ухваливши рішення про відкриття кримінального провадження за нововиявленими обставинами, що суперечить вимогам ст. 464 КПК України.

В доповненнях до апеляційної скарги засуджений просить скасувати ухвалу, ухвалити нову, якою скасувати вирок апеляційного суду Полтавської області від 07 грудня 2004 року в частині засудження ОСОБА_7 та повернути кримінальну справу прокурору для організації додаткового розслідування.

ОСОБА_7 зазначає, що ним ініційовано розслідування кримінального провадження за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 384 КПК України, в межах якого його доводи про створення штучних доказів знайшли своє підтвердження у висновках експертів № 63 від 05.04.2019, № 5/к від 28 лютого2016, № 358/359-21 від 07.04.2021. Засуджений зазначає, що ОСОБА_9 надав неправдиві свідчення, на підставі яких було створено штучні докази належності трупа ОСОБА_12 , що повністю знайшло своє підтвердження у вказаних висновках. Наведені обставини ОСОБА_7 вважає нововиявленими, оскільки вони були встановлені після ухвалення вироку і не були відомі при розгляді справи. На переконання апелянта, лише експертиза ДНК профілю трупа може поставити крапку в цій справі і довести його невинуватість.

Заслухавши суддю-доповідача, засудженого та його захисника, які апеляційну скаргу підтримали, прокурора, який просив ухвалу залишити без змін, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи скарги, апеляційний суд дійшов такого висновку.

Так, згідно ст. 460 КПК України, учасники судового провадження мають право подати заяву про перегляд за нововиявленими обставинами судового рішення суду будь-якої інстанції, яке набрало законної сили.

Нововиявленими обставинами, відповідно до ч. 2 ст. 459 КПК України, визнаються, зокрема, штучне створення або підроблення доказів, неправильність перекладу висновку і пояснень експерта, завідомо неправдиві показання свідка, потерпілого, підозрюваного, обвинуваченого, на яких ґрунтується вирок.

Нововиявленими обставинами належить вважати обставини, які одночасно: об`єктивно існували на момент вирішення кримінальної справи; не були відомі і не могли бути відомі на той час суду та заявнику; мають істотне значення для справи і потребують окремого розслідування.

Не можуть вважатися нововиявленими обставини, які ґрунтуються на переоцінці досліджених судом доказів.

На переконання колегії суддів, висновки суду першої інстанції про те, що наведені ОСОБА_7 обставини не є нововиявленими і не можуть впливати на законність прийнятого 7 грудня 2004 року обвинувального вироку апеляційного суду Полтавської області є обґрунтованими.

Так, з матеріалів провадження вбачається, що нововиявленою обставиною засуджений вважає встановлені у висновках експертів № 63 від 05.04.2019, № 5/к від 28 лютого2016, № 358/359-21 від 07.04.2021 дані, які доводять той факт, що труп не належить потерпілому ОСОБА_12 , що свідчить про неправдивість показань ОСОБА_9 на підставі яких і було створено штучні докази.

Надаючи оцінку наведеним обставинам, колегія суддів зазначає, що за змістом п. 1 ч. 2 ст. 459 КПК України нововиявленими обставинами, зокрема, визнається штучне створення або підроблення доказів, завідомо неправдиві показання свідка, на яких ґрунтується вирок. Належним засобом доказування цих обставин в якості нововиявлених, зважаючи на встановлення кримінальної відповідальності за зазначені діяння, слід вважати процесуальне рішення за наслідками здійснення кримінального провадження, яким би було встановлено відповідні факти.

Колегією суддів встановлено, що вироком Апеляційного суду Полтавської області від 07.12.2004 ОСОБА_7 було засуджено за п.п «а», «и», «і» ст.93, ч.4 ст.189, ч.2 ст.123, ст.42 КК України до довічного позбавлення волі з конфіскацією усього майна. Ухвалою Верховного Суду України від 14.07.2005 вирок Апеляційного суду Полтавської області від 07.12.2004 залишено без змін.

Як вбачається зі змісту зазначених рішень, факт належності трупу ОСОБА_12 було встановлено на підставі висновку експерта № 2479 від 29.11.2000, якого було попереджено про кримінальну відповідальність за складання завідомо неправдивого висновку.

Водночас, в основу вироку судом було покладено й показання ОСОБА_9 щодо якого, як судом першої інстанції, так і касаційним судом, перевірялися факти застосування заходів психологічного та фізичного впливу, які стали підставою для надання ним неправдивих показань, однак вони свого підтвердження не знайшли.

Надаючи оцінку наведеним обставинам, колегія суддів погоджується з тим, що за відсутності належного підтвердження факту підроблення висновку та надання підсудним неправдивих показань під тиском підстави для визнання зазначених засудженим обставин нововиявленими відсутні.

З поданої засудженим заяви вбачається, що останній хоча і порушує питання про створення штучних доказів, проте не надає належних доказів, які б це засвідчували.

Доводи засуджено про те, що висновки експертів № 63 від 05.04.2019, № 5/к від 28 лютого2016 та № 358/359-21 від 07.04.2021 доводять факт незаконності висновку експерта, покладеного в основу вироку, суд розцінює критично, оскільки цими висновками підтверджується лише наявність розбіжностей між показаннями свідка ОСОБА_11 та висновками судово-медичної експертизи в частині стоматологічного статусу ОСОБА_12 , проте не встановлено факту завідомої неправдивості цих доказів.

Більш того, висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_7 , окрім показань свідка ОСОБА_11 та висновку судово-медичної експертизи, ґрунтуються й на інших доказах, зокрема, показаннях потерпілих, свідків, даних протоколів слідчих дій, висновках експертиз, а також показаннях інших підсудних, на підставі сукупності яких судом і ухвалено обвинувальний вирок.

При цьому, наведені засудженим обставини були предметом доказування, що виключає можливість визнання їх нововиявленими.

Що стосується показань підсудного ОСОБА_9 , то вони також досліджувались судом першої інстанції та цим показанням суд надав оцінку у вироку, а тому питання їх достовірності не підлягає вирішенню на цій стадії провадження, оскільки не є нововиявленою обставиною в контексті вимог ст. 459 КПК України.

Окрім цього, колегія суддів звертає увагу, що Верховний Суд раніше вже переглядав судові рішення за попередньою заявою засудженого ОСОБА_7 та його захисника про перегляд за нововиявленими обставинами вироку Апеляційного суду Полтавської області від 07 грудня 2004 року та ухвали Верховного Суду України від 14 липня 2005 року в частині визнання ОСОБА_7 винуватим за пунктами «а», «и», «і» ст. 93 Кримінального кодексу України 1960 року та залишив її без задоволення (постанова від 21 січня 2020 року у справі № 315/793/16-к).

У вказаній заяві засуджений та його захисник так само висловлювали сумнівів стосовно того, що труп, який було виявлено в ході огляду (протокол огляду від 21 жовтня 2000 року), належить потерпілому ОСОБА_12 . На їхню думку, висновки суду у цій частині ґрунтуються на припущеннях, недостовірних і підроблених доказах та завідомо неправдивих показаннях свідка. Між тим, ці обставини не були визнані нововиявленими.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні заяви засудженого про перегляд вироку за нововиявленими обставинами.

Отже, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення, який зміні або скасуванню з викладених в апеляційній скарзі мотивів не підлягає.

Керуючись ст. ст. 459, 460, 466, 467 КПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_7 залишити без задоволення.

Ухвалу Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 13 вересня 2023 року про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_7 про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4