Постанова

від 20.02.2024 по справі 953/20024/21

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«20» лютого 2024 року

м. Харків

справа № 953/20024/21

провадження № 22ц/818/185/24

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Бурлака І.В. (суддя-доповідач),

суддів - Мальованого Ю. М., Яцини В.Б.

за участю секретаря Волобуєва О.О.

учасники справи:

позивачка ОСОБА_1 , представниця позивачки ОСОБА_2

відповідач Харківський національний педагогічний університет імені Г.С. Сковороди, представник відповідача Пелішенко О. В.

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Харкова від 13 липня 2023 року в складі судді Шаренко С.Л.

в с т а н о в и в:

У жовтні 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Харківського національного педагогічного університету імені Г.С. Сковороди про визнання незаконним звільнення, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Позовна заява мотивована тим, що з 04 травня 2011 року вона зарахована на посаду завідувача кабінетом кафедри виконавської майстерності та оркестрової підготовки Харківського національного педагогічного університету імені Г.С. Сковороди, яку 25 жовтня 2012 року перейменовано у кафедру музично-інструментальної підготовки. 12 вересня 2017 року вона переведена на посаду концертмейстера кафедри музично-інструментальної підготовки вчителя.

Зазначила, що наказом № 120 від 31 серпня 2021 року її звільнено з посади у зв`язку із скороченням штату працівників на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП. Витяг з наказу № 120 від 31 серпня 2021 року та копія трудової книжки їй вручені лише 24 вересня 2021 року.

Вказала, що наказ про її звільнення є незаконним, оскільки при її звільненні відповідачем порушено вимоги КЗпП. У витязі із наказу про її звільнення № 120 від 31 серпня 2021 року як підстава зазначений наказ про попередження № 94 від 17 червня 2021 року. Однак, вона не ознайомлена зі змістом вказаного наказу, не отримувала його ні особисто, ні шляхом поштового зв`язку, хоча постійно проживає за своїм зареєстрованим місцем проживання. Таким чином, вона не була повідомлена про зміни в організації виробництва і праці, скорочення штату та про її наступне звільнення.

Крім того, роботодавцем не запропоновано їй іншу роботу в цій установі. При її звільненні не враховано її переважне право на залишення на роботі. Вона працює в Харківському національному педагогічному університеті імені Г.С. Сковороди з 2011 року, тобто має тривалий безперервний стаж у вказаному навчальному закладі. До того ж, вона самостійно утримує неповнолітнього сина.

Зазначила, що звільнення на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП, можливе виключно у разі наявності змін в організації виробництва і праці. Відповідно до штатного розкладу науково-педагогічних працівників кафедри музично-інструментальної підготовки вчителя на 2020/2021 навчальний рік на посаді концертмейстера працювало три особи, з яких лише вона була на ставці, а інші двоє - на 0,5 ставки, що свідчить про наявність достатнього навчального навантаження та повну зайнятість її на посаді концертмейстера протягом року перед звільненням. Отже, відповідачем не обґрунтовано зміни в організації виробництва і праці, причини скорочення штату та саме її ставки, а не інших працівників, які працюють на посаді концертмейстера, але на 0,5 ставки.

Отже, її звільнення є незаконним, оскільки роботодавець не повідомив її про звільнення за два місяці, не запропонував іншу роботу, яка відповідає її професії, кваліфікації та спеціальності, не врахував її переважне право на залишення на роботі.

Просила визнати незаконним та скасувати наказ Харківського національного педагогічного університету імені Г.С. Сковороди № 120 від 31 серпня 2021 року в частині звільнення її з посади концертмейстера кафедри музично-інструментальної підготовки вчителя; поновити її на зазначеній посаді з 01 вересня 2021 року та стягнути заробітну плату за час вимушеного прогулу, яку розрахувати на час прийняття рішення.

Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 13 липня 2023 року відмовлено в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_1 через представника подала апеляційну скаргу, в якій просила рішення суду скасувати та задовольнити її позовні вимоги в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, оскільки ухвалено з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням матеріального права. Суд проігнорував її доводи щодо того, що вона не ознайомлена зі змістом наказу про попередження від 17 червня 2021 року № 94, не отримувала його поштою. Поштове відправлення та опис поштового вкладення, які б підтверджували направлення їй витягу з вказаного наказу, відповідачем не надано. За трек-номером 6106100166318 відомості про трекінг поштового відправлення відсутні. Відповідачем не направлено їй документів, вказаних як додатки до відзиву на позов, тож суд не міг брати їх до уваги. Той факт, що вона прибула 30 серпня 2021 року на засідання президії, на якому вирішувалось питання про її звільнення з адвокатом, не свідчить про її завчасне попередження про звільнення. Судом не враховано, що вона має тривалий безперервний стаж у Харківському національному педагогічному університеті імені Г.С. Сковороди з 2011 року, а також самостійно утримує неповнолітнього сина. Їй не запропоновано іншу вакантну посаду. Судом не перевірено, чи дійсно мали місце зміни в організації виробництва і праці, скорочення чисельності та штату працівників.

28 грудня 2023 року до суду апеляційної інстанції від Харківського національного педагогічного університету імені Г.С. Сковороди надійшов відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в якому він просив відмовити у її задоволенні та залишити рішення суду без змін. Вказав, що строк дії договору про надання правничої допомоги позивачки з її представницею сплив 10 грудня 2023 року. Тобто на момент усунення недоліків апеляційної скарги ОСОБА_2 вже не мала повноважень представляти інтереси ОСОБА_1 . Позивачка з 1998 року дотепер перебуває у шлюбі, тобто вона не утримує сина самостійно. Позивачка надала до суду штатний розклад науково-педагогічних працівників на 2020/2021 навчальний рік, підписаний завідувачем кафедри ОСОБА_3 22 жовтня 2021 року, тоді як з 01 квітня 2021 року завідувачем кафедри є ОСОБА_4 . До того ж, позивачку попереджено про скорочення у 2021/2022 навчальному році. У 2021/2022 навчальному році значно зменшилась кількість студентів, у зв`язку з чим зменшився обсяг годин навчального навантаження на кафедрі, де працювала позивачка, тому адміністрацією університету за погодженням з профспілкою було прийнято рішення про скорочення посад концертмейстерів. До адміністрації університету протягом 2019-2021 років надходили рапорти, заяви та доповідні записки від завідувача кафедри та керівника оркестру народних інструментів щодо неналежної поведінки ОСОБА_1 , порушення трудової дисципліни, не відповідності кваліфікаційним вимогам, відсутності на заняттях під час карантинів, систематичних прогулів занять, неправдивого табелювання, приписування тощо. Зазначене підтверджується й характеристикою позивачки. ОСОБА_1 умисно не з`явилась на засідання кафедри 08 червня 2021 року, де було ухвалено рішення про попередження її про звільнення. Вакантні посади в університеті з 17 червня 2021 року по 31 серпня 2021 року були відсутні, тому позивачці не пропонувалися. У подальшому вона неодноразово попереджалась керівництвом та колегами про звільнення. Відділом кадрів поштою 24 червня 2021 року їй було направлено витяг з наказу про попередження про звільнення від 17 червня 2021 року. Надалі позивачка пішла на лікарняний та у відпустку, однак у цей же час уклала договір з адвокатом. 30 серпня 2021 року позивачка була присутня на засіданні профкому разом зі своїм адвокатом та з її заяв було зрозуміло, що вона завчасно повідомлена про звільнення та єдиним її аргументом було утримання сина. Всі посади концертмейстерів скорочені, тому про переважне право на залишення на роботі не йдеться. Витяг з наказу про звільнення позивачці надіслано у день його прийняття 31 серпня 2021 року, однак умисно нею не отримано. Всі виплати при звільненні та вихідну допомогу позивачка отримала. Наразі позивачка перебуває за кордоном.

20 лютого 2024 року від представниці ОСОБА_1 надійшло клопотання про розгляд справи за її відсутності та відсутності ОСОБА_1 .

В судіапеляційної інстанціїпредставник відповідачазаперечував протизадоволення апеляційноїскарги тапояснив,що ОСОБА_1 було достеменновідомо якпро попередженняпро їїзвільнення за скороченням, так і про її звільнення, про що в її присутності на засіданні профкому повідомила завідувачка кафедри ОСОБА_4 , а ОСОБА_1 цього не спростувала.

Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, пояснення з`явившихся учасників справи, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 необхідно залишити без задоволення, рішення суду залишити без змін.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що звільнення позивачки проведено у відповідності з вимогами КЗпП, тому її позовні вимоги не підлягають задоволенню. Крім того, звертаючись до суду позивачка просила скасувати саме наказ про звільнення, а не наказ, який став підставою для її звільнення.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 з 04 травня 2011 року зарахована на посаду завідувача кабінетом кафедри виконавчої майстерності та оркестрової підготовки Харківського національного педагогічного університету імені Г.С. Сковороди.

З 25 жовтня 2012 кафедру перейменовано у кафедру музично-інструментальної підготовки.

12 вересня 2017 року ОСОБА_1 переведена на посаду концертмейстера кафедри музично-інструментальної підготовки вчителя, що підтверджується записами у її трудовій книжці (а. с. 7).

08 червня 2021 року на засіданні кафедри музично-інструментальної підготовки вчителя ухвалено: прийняти до уваги інформацію щодо розподілу навчального навантаження на 2021/2022 навчальний рік, зменшення фінансування та скорочення. Взято до відома рапорт завідувача кафедри професора ОСОБА_4 ректору університету від 24 травня 2021 року, доповідні доцента ОСОБА_5 від 21 травня 2021 року, 24 травня 2021 року та засудження поведінки ОСОБА_1 заступником декана з навчальної роботи ОСОБА_6 . Проголосовано одноголосно щодо попередження про звільнення за скороченням у зв`язку з недостатнім навчально-педагогічним навантаженням по кафедрі музично-інструментальної підготовки вчителя концертмейстера ОСОБА_1 . Вирішено проінформувати за телефоном під час засідання кафедри за відсутності ОСОБА_1 про результати ухвали засідання кафедри щодо її попередження про звільнення. Повідомити відділ кадрів університету витягом з протоколу про результати голосування та клопотати перед відділом кадрів про подальше оповіщення ОСОБА_1 . На засіданні кафедри ОСОБА_1 була відсутня, що підтверджується витягом з протоколу № 15 засідання кафедри музично-інструментальної підготовки вчителя від 08 червня 2021 року (а. с. 42-43).

З листа від 24 червня 2021 року № 02-20-37 вбачається, що ОСОБА_1 направляється витяг з наказу-попередження № 94 від 17 червня 2021 року про її звільнення з 31 серпня 2021 року за скороченням. Лист повернувся з зазначенням «за закінченням терміну зберігання» (а. с. 50-51).

Копії наказу-попередження № 94 від 17 червня 2021 року до суду не надано.

З довідки про наявність вакантних посад у Харківському національному педагогічному університеті імені Г.С. Сковороди від 14 лютого 2022 року № 01/09-121 вбачається, що станом на 01 січня 2021 року в університеті 1230,2 ставки науково-педагогічних працівників і працівників університету, станом на 01 вересня 2021 року 1177 ставки. За період з 01 січня 2021 року по 01 вересня 2021 року скорочено 53,2 ставок науково-педагогічних працівників і працівників університету та станом з 17 червня 2021 року по 31 серпня 2021 року вакантні посади відсутні (а. с. 52).

Два інших працівники ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , які займали по 0,5 ставки посади концертмейстера кафедри музично-інструментальної підготовки вчителя, також були звільнені з 30 червня 2021 року (а. с. 9, 53-54).

Завідувачкою кафедри музично-інструментальної підготовки вчителя надано ОСОБА_1 негативну характеристику (а. с. 39-40).

30 серпня 2021 року на засіданні президії профспілкового комітету Первинної профспілкової організації Харківського національного педагогічного університету імені Г.С. Сковороди вирішено дату згоди на звільнення за скороченням члена профспілки ОСОБА_1 , концертмейстера кафедри музично-інструментальної підготовки вчителя. На засіданні були присутні ОСОБА_1 та її представник адвокат Корж Ю.С. На засіданні президії ОСОБА_1 заперечувала проти її скорочення, посилаючись на те, що вона самостійно виховує дитину, що підтверджується витягом з протоколу засідання президії профспілкового комітету Первинної профспілкової організації Харківського національного педагогічного університету імені Г.С. Сковороди від 30 серпня 2021 року № П-25-1 (а. с. 46-48).

Наказом № 120 від 31 серпня 2021 року про кадрові питання ОСОБА_1 , концертмейстера кафедри музично-інструментальної підготовки вчителя, звільнено 31 серпня 2021 року у зв`язку з скороченням штату працівників на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП. Підстава: наказ про попередження № 94 від 17 червня 2021 року, рішення профспілкового комітету. Вирішено виплатити компенсацію за невикористану частину відпустки у розмірі 6 календарних днів та вихідну допомогу у розмірі середньомісячної заробітної плати (а. с. 6).

31 серпня 2021 року ОСОБА_1 направлено листа № 02-20-64, яким повідомлено, що згідно з наказом № 120 від 31 серпня 2021 року її звільнено у зв`язку зі скороченням штату працівників, та запропоновано прийти до відділу кадрів для отримання трудової книжки. Відправлення повернуто до Харківського національного педагогічного університету імені Г.С. Сковороди за закінченням терміну зберігання (а. с. 51, 74-76).

Копії наказу про попередження про звільнення, наказу про звільнення та трудової книжки ОСОБА_1 отримала особисто 24 вересня 2021 року, що підтверджується листом Харківського національного педагогічного університету імені Г.С. Сковороди від 29 жовтня 2021 року № 02-20-88 (а. с. 19).

З відповіді Харківського національного педагогічного університету імені Г.С. Сковороди від 05 липня 2023 року № 01/10-322 вбачається, що вихідна допомога ОСОБА_1 станом на 31 серпня 2021 року, яка складається із однієї середньомісячної заробітної плати, становить 9 745,23 грн (а. с. 108).

З особової картки ОСОБА_1 та табелів обліку робочого часу вбачається, що з 01 липня 2021 року по 26 серпня 2021 року вона перебувала у відпустці, та з 25 червня 2021 року по 08 липня 2021 року - на лікарняному (а. с. 109-112, 118-119).

ОСОБА_1 перебуває у шлюбі зі ОСОБА_9 та є матір`ю ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а. с. 8, 38, 41).

Відповідно до статті 43КонституціїУкраїни кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до статті 9 Конституції Україничинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Таким актом національного законодавства України є, зокрема, Конвенція Міжнародної Організації Праці №158 про припинення трудових відносин з ініціативи підприємця 1982 року, яку ратифікованоПостановою Верховної Ради України від 04 лютого1994 року N 3933-XII. Згідно із статтею 4 вказаної Конвенції трудові відносини з працівниками не припиняються, якщо тільки немає законних підстав для такого припинення, пов`язаного із здібностями чи поведінкою працівника або викликаного виробничою потребою підприємства, установи чи служби.

За змістом пункту 2 статті 9 вказаної Конвенції, щоб тягар доведення необґрунтованого звільнення не лягав лише на працівника, тягар доведення наявності законної підстави для звільнення, як це визначено в статті 4 цієї Конвенції, лежить на роботодавцеві.

Однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1КЗпПУкраїни правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Пунктом 1 частини першої статті 40КЗпПУкраїни визначено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Штат працівників це сукупність посад, встановлених штатним розкладом підприємства. Тому скорочення штату являє собою зміну штатного розкладу за рахунок ліквідації певних посад або зменшення кількості штатних одиниць за певними посадами. Скорочення штату працівників допускається виключно у разі наявності змін в організації виробництва, зменшення обсягу виробництва продукції, перепрофілювання підприємства, установи, організації тощо.

Відповідно до статті 32 Закону України «Про вищу освіту» діяльність закладу вищої освіти провадиться на принципах автономії та самоврядування. Заклади вищої освіти мають рівні права, що становлять зміст їх автономії та самоврядування, у тому числі мають право: формувати та затверджувати власний штатний розпис відповідно до законодавства. При зменшенні чисельності осіб, які навчаються за кожною освітньою програмою, у межах 20 відсотків чисельності, визначеної на початок навчання за цією програмою, штатна чисельність науково-педагогічних працівників не скорочується (пункт 5 частини другої статті 32).

Суд при розгляді спору про поновлення працівника на роботі зобов`язаний перевірити наявність підстав для звільнення (чи мало місце скорочення чисельності чи штату працівників), але він не наділений повноваженнями обговорювати питання про доцільність такого скорочення.

Питання щодо визначення структури підприємства чи установи, про зміну в організації виробництва і праці, скорочення чисельності або штату працівників, відносяться до виключної компетенції власника такого підприємства чи установи або уповноваженого ними органу.

Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Судувід 28 березня 2019 року у справі № 755/3495/16-ц (провадження № 61-1350св17) від 22 січня 2020 року у справі № 451/706/18 (провадження № 61-17296св19).

Згідно з частиною другою статті 40КЗпПУкраїни звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Частинами першою, третьою статті 49-2КЗпПУкраїни визначено, що про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. При цьому чинне законодавство не передбачає виключення зі строку попередження працівника про наступне звільнення часу знаходження його у відпустці або на лікарняному.

Однією з найважливіших гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов`язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника.

Власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2КЗпПУкраїни щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

При цьому роботодавець зобов`язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював. Оскільки обов`язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 49-2КЗпПУкраїни роботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення.

Близький за змістом правовий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 вересня 2018 року у справі № 800/538/17 (провадження № 11-431ас18).

Розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України, суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за два місяці про наступне вивільнення.

Подібні правові висновки викладені Верховним Судом у постановах: від 17 березня2021 року у справі № 642/6806/18 (провадження № 61-15093св19), від 07 квітня 2021 року у справі № 444/2600/19 (провадження № 61-13999св20), від 22 липня 2021 року у справі № 456/57/20 (провадження № 61-6288св21), від 09 грудня 2021 року у справі № 646/2661/20 (провадження № 61-7496св21), від 24 січня 2022 року у справі № 358/404/20 (провадження № 61-15621св21), від 30серпня 2023 року у справі №161/15539/22 (провадження № 61-9147св23).

Відповідно до частини першоїстатті 42 КЗпП Українипри скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

Частиною другоюстатті 42 КЗпП України, зокрема, визначено, що при рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації.

Перевага в залишенні на роботіможе надаватися й іншим категоріям працівників, якщо це передбачено законодавством України.

Отже, при вивільненні працівників, у зв`язку із змінами в організації виробництваі праці в першу чергу підлягає оцінці кваліфікація та продуктивність праці працівників, що підлягають скороченню. І лише за умови рівноцінності кваліфікації та продуктивності праці перевагу на залишення на роботі мають працівники, перелічені у частині другійстатті 42 КЗпП України.

За змістом статті 42 КЗпП України коло працівників, серед яких визначаються особи, які мають переважне право на залишення на роботі, та які не мають такого права, стосується всіх працівників, які займають таку ж посаду.

При визначенні працівників з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці, використовуються ознаки, які в сукупності характеризують виробничу діяльність працівників: наявність певної освіти, стаж і досвід роботи, ставлення до роботи, якість виконуваної роботи тощо.

Доказами більш високої продуктивності праці можуть бути: виконання значно більшого обсягу робіт порівняно з іншими працівниками, які займають аналогічну посаду чи виконують таку ж роботу, накази про преміювання за високі показники у роботі тощо.

Саме такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 22 травня 2019 року у справі № 753/3889/17.

Правиластатті 42КЗпП Українищодо врахуванняпереважного правана залишенняна роботі, підлягаютьзастосуванню,якщо відбуваєтьсячасткове (неповне)скорочення рівнозначних(однотипних)посад,тобто частинапосад скорочується,частина -ні,що даєможливість порівнятикваліфікацію тапродуктивність праціпрацівників нарівнозначних (однотипних)посадах,які підлягаютьскороченню.Отже,право назалишення нароботі,передбачене частиноюпершою статті 42 КЗпП України, враховується лише у разі скорочення однорідних професій та посад.

Аналогічний висновок викладено в постанові Верховного Суду від 10 жовтня 2023 року у справі № 564/1077/22 (провадження № 61-10874св23).

Частинами 1, 2 статті 235 КЗпП передбачено, що у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України«Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Звертаючись з цим позовом ОСОБА_1 посилалася на порушення відповідачем норм КЗпП України, оскільки не була обізнана про наявність наказу про попередження її про звільнення з 31 серпня 2021 року, вважала його незаконним. На її думку була змога перевести її на іншу посаду або не звільняти її першочергово, оскільки вона самостійно виховує неповнолітню дитину.

Матеріали справи свідчать про те, що у Харківському національному педагогічному університеті імені Г. С. Сковороди у 2021/2022 навчальному році зменшилась кількість ставок професорсько-викладацького складу в порівнянні з 2020/2021 навчальним роком. Зокрема, за напрямом підготовки «музичне мистецтво»: з 5,80 за освітнім рівнем бакалавр і 10,40 за освітнім рівнем магістр до 5,60 за освітнім рівнем бакалавр і 6,00 за освітнім рівнем магістр відповідно (а. с. 84-91).

З довідки про наявність вакантних посад у Харківському національному педагогічному університеті імені Г.С. Сковороди від 14 лютого 2022 року № 01/09-121 вбачається, що станом на 01 січня 2021 року в університеті 1230,2 ставки науково-педагогічних працівників і працівників університету, станом на 01 вересня 2021 року 1177 ставки. За період з 01 січня 2021 року по 01 вересня 2021 року скорочено 53,2 ставок науково-педагогічних працівників і працівників університету та станом з 17 червня 2021 року по 31 серпня 2021 року вакантні посади відсутні (а. с. 52).

Із штатного розкладу науково-педагогічних працівників кафедри музично-інструментальної підготовки вчителя на 2020/2021 навчальний рік посади концертмейстерів було 3, які були зайняті позивачкою на 1 ставці, ОСОБА_8 на 0, 5 ставці за сумісництвом, якого звільнено з 30 червня 2021 року та ОСОБА_7 на 0, 5 ставці за сумісництвом, яку звільнено з 30 червня 2021 року.

Як вбачається з витягу з протоколу № 15 засідання кафедри музично-інструментальної підготовки вчителя від 08 червня 2021 року на цьому засіданні вирішувалося питання щодо навчального навантаження на 2021/2022 навчальний рік, зменшення фінансування та скорочення, попередження про звільнення за скороченням у зв`язку з недостатнім навчально педагогічним навантаженням по кафедрі музично-інструментальної підготовки вчителя концертмейстера ОСОБА_1 . Про проведення засідання кафедри ОСОБА_1 було відомо. Вона, як зазначено в протоколі, повідомила про її відсутність у зв`язку з тим, що в місті Харкові автомобільні затори. Причини її неявки визнано неповажними. Як вбачається з змісту цього засідання питання щодо скорочення ОСОБА_1 було вирішено. Голосування було таємним. Одноголосно проголосовано про попередження про звільнення за скороченням у зв`язку з недостатнім навчально-педагогічним навантаженням по кафедрі музично-інструментальної підготовки вчителя концертмейстера ОСОБА_1 . Також, в цьому протоколі зазначено про повідомлення ОСОБА_1 про рішення кафедри та відділу кадрів про її повідомлення.

Із витягу з протоколу президії профспілкового комітету первинної профспілкової організації Харківського національного педагогічного університету імені Г. С. Сковороди № П-25-1 від 30 серпня 2021 року вбачається, що на цьому засіданні розглядалося подання ректора університету ОСОБА_11 щодо звільнення за скороченням ОСОБА_1 . Її повідомлення щодо розгляду питання було оформлено листами повідомленнями, які вона отримала та просила перенести засідання з 27 серпня 2021 року та 30 серпня 2021 року. На цьому засіданні ОСОБА_1 була присутня. Завідувачка кафедри музично-інструментальної підготовки вчителя ОСОБА_12 пояснила, що ситуація з навантаженням на кафедрі важка, зменшився контингент здобувачів та на кафедрі прийнято рішення про скорочення співробітника кафедри. Також, ОСОБА_12 повідомила, що ОСОБА_1 неодноразово повідомлялась про необхідність бути на засіданні кафедри особисто та про винесене рішення кафедри щодо її звільнення за скороченням.

ОСОБА_1 заперечувала проти скорочення, наголошуючи на тому, що у неї є переважне право на залишення на роботі, оскільки вона виховує самостійно неповнолітню дитину. Однак з приводу того, що її не було повідомлено про звільнення за скороченням, не було додержано норм трудового законодавства при її повідомленні про звільнення за скороченням, не надано вакантних посад, що є важливим було для неї під час прийняття рішення про її звільнення за скороченням, на засіданні вона не заявляла.

На аркуші справи 50, 51, 74 - 77 містяться докази направлення ОСОБА_1 24 червня 2021 року витягу з наказу-попередження про її звільнення за скороченням та 31 серпня 2021 року наказу про її звільнення за скороченням за адресою її реєстрації, які вона не отримала. Кореспонденція повернулася з зазначенням «за закінченням терміну зберігання» у жовтні 2021 року. Розкривши конверт встановлено, що він містить витяг з наказу про звільнення.

Аналізуючи наведене стверджувати, що позивачка не була обізнана та не попереджена про її звільнення за скороченням підстав немає. Її небажання отримувати кореспонденцію, яку направлено за адресою її реєстрації не можна розцінювати як її не повідомлення, враховуючи її обізнаність про засідання кафедри, де вирішувалось це питання та на яке вона з неповажних причин не з`явилася, про що сама і повідомила кафедру.

Посилання ОСОБА_1 на те, що їй не було запропоновано вакантних посад є безпідставними, оскільки як вбачається з матеріалів справи станом з 17 червня 2021 року по 31 серпня 2021 року вакантні посади відсутні, про що також було встановлено судом першої інстанції.

Доводи ОСОБА_1 щодо не надання їй переважного права на заняття вакантної посади судовою колегією не приймаються, оскільки як вже було зазначено вище вакантних посад не було. Два інші працівники ОСОБА_8 та ОСОБА_7 на цій кафедрі займали посади концертмейстера за сумісництвом та звільнені 30 червня 2021 року. ОСОБА_1 знаходиться в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_9 . Доказів розірвання шлюбу не надано, як і не надано доказів того, що вона виховує сина ОСОБА_10 самостійно.

Посилання ОСОБА_1 на те, що будь яких змін в організації виробництва і праці у відповідача не було, тому і підстав для її звільнення за скороченням також не було є необгрунтованими, оскільки як вбачається з матеріалів справи у зв`язку з зменшенням контингенту студентів університету, учбового навантаження на 2021-2022 навчальний рік, з метою оптимізації штатного розкладу та економії фонду заробітної плати це питання вирішувалось відповідачем неодноразово. Про що було відомо і первинній профспілковій організації Харківського національного педагогічного університету імені Г. С. Сковороди. Голова Президії профспілкового комітету первинної профспілкової організації Харківського національного педагогічного університету імені Г. С. Сковороди Білецька С. доповіла про існування такого стану на засіданні Президії профспілкового комітету від 30 серпня 2021 року. До проведення цього засідання, як повідомила ОСОБА_13 , проведено перемови з представниками адміністрації щодо необхідності дотримання пункту 4.12 Колективного договору щодо вивільнення працівників за скороченням штату лише після використання усіх можливостей забезпечити їх роботою на іншому робочому місці в університеті та про дотримання процедури скорочення університетом. Будь яких заперечень, зауважень з приводу порушення норм трудового законодавства ОСОБА_1 не заявлено під час проведення засідання.

Вирішуючи спір, який виник між сторонами справи, суд першої інстанції правильно визначився зхарактером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив обставини справи та наявні у справі докази, надав їм належну оцінку, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права, що відповідно достатті 375 ЦПК Україниє підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду - без змін.

Частиною 13 статті 141 ЦПК України передбачено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, підстав для перерозподілу судових витрат не вбачається.

Керуючись ст. ст. 367, 368, ст.374, ст.375, ст. ст. 381 384, 389 ЦПК України,

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Київського районного суду м. Харкова від 13 липня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом 30 днів з дня набрання законної сили.

Головуючий І.В. Бурлака

Судді Ю. М. Мальований

В.Б. Яцина

Повний текст постанови складено 21 лютого 2024 року.