Постанова

від 21.02.2024 по справі 920/464/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" лютого 2024 р. Справа№ 920/464/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Яковлєва М.Л.

суддів: Тищенко О.В.

Гончарова С.А.

за участю секретаря судового засідання: Гончаренка О.С.

за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання від 21.02.2024 у справі №920/464/23 (в матеріалах справи)

розглянувши у відкритому судовому засіданні

матеріали апеляційних скарг заступника керівника Сумської обласної прокуратури та Фізичної особи-підприємця Матюшенка Антона Михайловича

на рішення Господарського суду Сумської області від 22.11.2023, повний текст якого складений 01.12.2023,

у справі № 920/464/23 (суддя Котельницька В.Л.)

за позовом керівника Окружної прокуратури міста Суми в інтересах держави в особі

Сумської міської ради

до Фізичної особи-підприємця Матюшенка Антона Михайловича

про стягнення 390 025,91 грн.

ВСТАНОВИВ:

У травні 2023 року керівник Окружної прокуратури міста Суми звернувся до Господарського суду Сумської області з позовом в інтересах держави в особі Сумської міської ради до Фізичної особи-підприємця Матюшенка Антона Михайловича, у якому просив стягнути з відповідача грошові кошти в розмірі 390 025,91 грн., як плату за користування земельною ділянкою на якій перебуває належний позивачу об`єкт нерухомого майна. Вказана плата нарахована за період з 01.05.2020 по 31.12.2020.

Відповідач проти задоволення позову заперечив, пославшись на те, що:

- провадження у справі має бути закрите на підставі п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України, згідно з якою суд закриває провадження у справі якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства, оскільки Матюшенко Антон Михайлович не здійснює та ніколи не здійснював підприємницьку діяльність у належному йому нежитловому приміщенні, яке розташоване на спірній земельній ділянці. З огляду на вказані обставини відповідач звернувся до суду з клопотанням про закриття провадження у справі;

- відповідач вжив всіх залежних від нього дій для оформлення прав на земельну ділянку, що свідчить про відсутність його вини у неоформленні прав на земельну ділянку;

- позивач при здійсненні нарахування недоотриманих грошових коштів не врахував положення Закону України від 11.04.2023 № 3050-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо звільнення від сплати екологічного податку, плати за землю та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за знищене чи пошкоджене нерухоме майно», який передбачає звільнення від обов`язку нараховувати та сплачувати екологічний податок, плату за землю та податок на нерухоме майно за 2022 рік;

- позивач нараховує плату за користування земельною ділянко з кадастровим номером 5910136300:15:002:0061, площею 0,7708 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, проте на даний час такої земельної ділянки не існує, оскільки на підставі технічної документації від 15.03.2023 вказану земельну ділянку було поділено на дві земельні ділянки з кадастровими номерами 5910136300:15:002:0067 та 5910136300:15:002:0068.

Рішенням Господарського суду Сумської області від 22.11.2023 у справі № 920/464/23 позов задоволений частково, до стягнення з відповідача на користь позивача присуджено 377 733,60 грн. безпідставно збережених коштів за використання земельної ділянки, кадастровий номер 5910136300:15:002:0061, площею 0,7708 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, за період з 01.06.2020 по 31.12.2020, за 2021 та 2022 роки, в іншій частині позову відмовлено, до стягнення з відповідача на користь Сумської обласної прокуратури присуджено 5 666,00 грн. судового збору.

При розгляді спору сторін по суті суд першої інстанції встановив, що відповідач у спірний період будучі власником об`єкта нерухомості, який розташований на спірній земельній ділянці, був фактичним користувачем такої земельної ділянки, а тому у нього є обов`язок сплатити за користування вказаною земельною ділянкою.

Частково задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що:

- на 5 аркуші позовної заяви наведено безпосередньо розрахунок позовних вимог та зазначено, що розмір збережених відповідачем коштів від безпідставно набутого майна становить 390 025,91 грн., а саме: 97 148,89 грн. з 01.06.2020 по 31.12.2020; 145 128,54 грн. за 2021 рік; 147 748,48 грн. за 2022 рік;

- іншого детального розрахунку позовних вимог із визначенням конкретних періодів нарахування заборгованості ні текст позову, ні додатки до позову, ні інші матеріали справи не містять, і будь-яких заяв щодо невірності, неточності, помилковості зазначеного прокурором у позові періоду розрахунку ні прокурором, ні позивачем не було подано під час розгляду справи по суті;

- судом, на підставі нормативно грошової оцінки земельної ділянки кадастровий номер 5910136300:15:002:0061, зазначеної у витягах від 14.12.2020 №3140, від 24.06.2022 №19524 із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок та листі ГУ Держгеокадастру у Сумській області від 19.04.2023 №10-18-0.99,4-952/15-23, із застосуванням 3% розміру від нормативно грошової оцінки земельної ділянки, встановленої рішеннями Сумської міської ради у 2020, 2021 та 2022 роках, що є у загальному доступі на офіційному вебсайті Інформаційний портал Сумської міської ради за посиланням https://smr.gov.ua/uk/dokumenti/rishennya-miskoji-radi.html, здійснено власний розрахунок та встановлено, що у період, зазначений прокурором у позові, а саме з 01.06.2020 по 31.12.2020 розмір збережених відповідачем коштів від безпідставно набутого майна склав 84 856,58 грн., замість 97 148,89 грн., визначених прокурором. У той час, суд погоджується із розрахунком заборгованості за 2021 та 2022 роки, та вважає його законним та обґрунтованим.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, заступник керівника Сумської обласної прокуратури звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Сумської області від 22.11.2023 у справі № 920/464/23 в частині відмови в задоволенні позовних вимог та ухвалити нове рішення в цій частині, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

У апеляційній скарзі заступник керівника Сумської обласної прокуратури зазначив про те, що місцевим судом при прийнятті рішення про відмову у позові за період з 01.05.2020 по 01.06.2020, допущено неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, а викладені у цій частині висновки не відповідають встановленим обставинам справи, унаслідок чого прийняте рішення про часткову відмову у задоволенні позову є незаконним та підлягає скасуванню.

У обґрунтування вимог апеляційної скарги заступник керівника Сумської обласної прокуратури послався на те, що:

- судом першої інстанції до стягнення присуджено заборгованість за 2020 рік за період з 01.06.2020 по 31.12.2020, проте при ухваленні рішення судом залишено поза увагою те, що до позовної заяви додано лист Департаменту забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради від 24.04.2023 № 06 01-16/599, в якому зазначено розрахунок розміру недоотриманих доходів за користування відповідачем земельною ділянкою за період з 01.05.2020 по 2022 рік включно, що і був використаний для обґрунтування періоду та розміру позовних вимог. У цьому розрахунку зазначено період з розмежуванням по роках, а саме з 01.05.2020 по 31.12.2020 (245 днів), за 2021 та 2022 роки, нормативна грошова оцінка земельної ділянки по роках, розмір відсотку від нормативної грошової оцінки земельної ділянки (3%), орендна плати по роках, а також розмір недоотриманої орендної плати за спірний період;

- виходячи із вказаних розрахункових даних, розмір недоотриманої орендної плати з 01.05.2020 по 31.12.2020 становить 97 148,89 грн., що і зазначено у цьому розрахунку, а також вказано саме цей розмір у позовній заяві;

- на сторінці 5 позовної заяви зазначено, що розмір збережених відповідачем коштів за період з 01.05.2020 по 31.12.2022 від безпідставно набутого майна, який підлягає відшкодуванню з боку ФОП Матюшенко А.М., розрахований міською радою виходячи з розміру орендної плати за землю та складає 390025,91 грн. І лише в дужках, де зазначено розмежування по роках, помилково вказано 01.06.2020 замість 01.05.2020, хоча розмір недоотриманих коштів зазначений 97148,89 грн. як за 8 місяців 2020 року, починаючи з 01.05.2020. Навіть якщо застосувати дані, які суд брав для власного розрахунку, то якщо б розрахунок здійснювався з 01.05.2020, то розмір коштів становив би таку ж суму;

- в судовому засіданні прокурор та позивач неодноразово зазначали період, за який підлягають стягненню недоотримані кошти, а саме з 01.05.2020 по 31.12.2022;

- за таких обставин суд першої інстанції мав стягнути з відповідача за 2020 рік саме 97 148,89 грн., а не 84 856,58 грн., і за період з 01.05.2020, а не з 01.06.2020.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.12.2023, справу № 920/464/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: Яковлєв М.Л. - головуючий суддя; судді: Шаптала Є.Ю., Станік С.Р..

З огляду на те, що апеляційна скарга надійшла до Північного апеляційного господарського суду без матеріалів справи, що у даному випадку унеможливлює розгляд поданої апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про необхідність витребування матеріалів даної справи у суду першої інстанції та відкладення вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV ГПК України, до надходження матеріалів справи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.12.2023 витребувано у Господарського суду Сумської області матеріали справи № 910/464/23, а також відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження матеріалів справи № 920/464/23.

Крім того, не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, Фізична особа-підприємець Матюшенко Антон Михайлович звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Сумської області від 22.11.2023 у справі № 920/464/23 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

У апеляційній скарзі апелянт зазначив про те, що оскаржуване рішення є незаконним, необґрунтованим та таким, яке постановлено з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального права.

У обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт послався на ті ж самі обставини, що й під час розгляду справи в суді першої інстанції.

Крім того, скаржником заявлене клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження вищевказаного рішення.

Згідно з протоколом передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу) (складу суду) від 25.12.2023, справу № 920/464/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: Яковлєв М.Л. - головуючий суддя; судді: Шаптала Є.Ю., Станік С.Р..

26.12.2023 від Господарського суду Сумської області до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали даної справи.

У зв`язку з перебуванням судді Станіка С.Р. у відпустці розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду № 09.1-08/5061/23 від 26.12.2023 призначений повторний автоматизований розподіл судової справи № 920/464/23.

Згідно з витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями та протоколом передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу) (складу суду) від 26.12.2023, справу № 920/464/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: Яковлєв М.Л. - головуючий суддя; судді - Тищенко О.В., Шаптала Є.Ю..

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.12.2023 прийнято до свого провадження у складі колегії суддів: Яковлєв М.Л. - головуючий суддя; судді - Тищенко О.В., Шаптала Є.Ю. та залишено без руху апеляційну скаргу заступника керівника Сумської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Сумської області від 22.11.2023 у справі № 920/464/23 та надано строк для усунення її недоліків протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, шляхом надання доказів сплати судового збору у розмірі 1 342,00 грн.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.12.2023, з урахуванням ухвали суду від 10.01.2024, апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Матюшенка Антона Михайловича на рішення Господарського суду Сумської області від 22.11.2023 у справі № 920/464/23 залишено без руху, а також надано строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху шляхом подання до суду апеляційної інстанції доказів сплати судового збору у розмірі 276,59 грн. та доказів надсилання копії апеляційної скарги та доданих до неї документів прокуратурі та позивачу (Окружній прокуратурі міста Суми та Сумській міській раді).

09.01.2024 від керівника Сумської обласної прокуратури до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу відповідача, в якій керівник Сумської обласної прокуратури, з посиланням на те, що:

- спір у цій справі за суб`єктним складом учасників та характером спірних правовідносин підлягає вирішенню господарським судом;

- питання стягнення безпідставно збережених коштів не регулюються Податковим кодексом України,

просить залишити апеляційну скаргу відповідача без задоволення.

09.01.2024 від керівника Сумської обласної прокуратури до Північного апеляційного господарського суду надійшло клопотання, до якого додані докази сплати судового збору у розмірі 1 342,00 грн..

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.01.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою заступника керівника Сумської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Сумської області від 22.11.2023 у справі № 920/464/23, розгляд апеляційної скарги призначено на 21.02.2024 о 14:30 год.

22.01.2024 від відповідача до Північного апеляційного господарського суду надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги, до якої додані докази сплати судового збору у зазначеному розмірі та докази надіслання копії апеляційної скарги та доданих до неї документів зазначеним учасникам справи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.01.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Матюшенка Антона Михайловича на рішення Господарського суду Сумської області від 22.11.2023 у справі № 920/464/23, апеляційній скарги заступника керівника Сумської обласної прокуратури та Фізичної особи-підприємця Матюшенка Антона Михайловича на рішення Господарського суду Сумської області від 22.11.2023 у справі № 920/464/23 об`єднані в одне апеляційне провадження, розгляд апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця Матюшенка Антона Михайловича призначено на раніше визначені дату та час - 21.02.2024 на 14:30 год.

31.01.2024 до суду від позивача надійшов відзив на апеляційні скарги, в яких позивач, з посиланням на те, що:

- суд правильно встановив, що відповідач як власник спірного нерухомого майна, яке розташовано на земельній ділянці власником якої є позивач, користується цією земельною ділянкою без оформленого глава оренди, а тому, з урахуванням положень ст. 1212 ЦК України, з нього підлягають стягненню на користь позивача грошові кошти, які відповідач мав би сплатити у вигляді орендної плати, проте визначаючи розмір грошових коштів, що підлягають стягненню з відповідача, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку стосовно визначення спірного періоду, а саме - самостійно визначив період, за який розрахував розмір цих коштів з 01.06.2020 по 31.12.2020, замість з 01.05.2020 по 31.12.2020;

- суд першої інстанції правильно визначився з предметною юрисдикцією цього спору та дійшов законного та обґрунтованого висновку, що справа №920/464/23 має розглядатися за правилами господарського судочинства, оскільки спірна земельна ділянка, на якій розташоване нерухоме майно відповідача, відноситься до земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення, цільове призначення - 11.03 для розміщення та експлуатації основних, підсобних та допоміжних будівель та споруд будівельних організацій та підприємств, що виключає використання такої земельної ділянки під будівництво та/або обслуговування житлового будинку, тобто не в господарській діяльності, оскільки таке використання буде суперечити її цільовому призначенню та функціональному використанню;

- положення абзацу 1 пункту 69.14. підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України згідно з якими за період з 1 січня 2022 року до 31 грудня 2022 року не нараховується та не сплачується плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки (земельні частки (паї), що розташовані на територіях активних бойових дій або на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях України, та перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, фізичних осіб, та за період з 1 березня 2022 року до 31 грудня 2022 року - в частині земельних ділянок, що перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, не розповсюджуються на правовідносини, що виникли між Позивачем та Відповідачем та є предметом розгляду справи №920/464/23. Так, згідно з положеннями Податкового кодексу України власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) і постійні землекористувачі є платниками земельного податку, а орендарі земель державної та комунальної власності - орендної плати за такі земельні ділянки, однак особа, яка є фактичним користувачем земельної ділянки, не маючи права власності або постійного користування на неї і використовуючи її без укладення договору оренди землі, не підпадає під правове регулювання наведених норм Податкового кодексу України.

просить апеляційну скаргу заступника керівника Сумської обласної прокуратури задовольнити, а апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Матюшенка Антона Михайловича залишити без задоволення.

31.01.2024 через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду від Сумської міської ради надійшло клопотання, в якому заявник просить надати йому можливість приймати участь в судовому засіданні в режимі відео конференції, яке просить забезпечити в приміщенні Господарського суду Сумської області. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.02.2024 вказане клопотання задоволено.

У зв`язку з перебуванням судді Шаптали Є.Ю. на лікарняному розпорядженням керівника апарату суду № 09.1-08/844/24 від 21.02.2024 призначено повторний автоматизований розподіл справи № 920/464/23.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.02.2024, визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Яковлєв М.Л.; судді: Тищенко О.В., Гончаров С.А..

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.02.2024 апеляційні скарги Заступника керівника Сумської обласної прокуратури та Фізичної особи-підприємця Матюшенка Антона Михайловича на рішення Господарського суду Сумської області від 22.11.2023 у справі № 920/464/23 прийняті до свого провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя - Яковлєв М.Л., судді: Тищенко О.В., Гончаров С.А..

Станом на 21.02.2024 до Північного апеляційного господарського суду інших відзивів на апеляційну скаргу, інших клопотань від учасників справи не надходило.

Відповідач представників в судове засідання не направив, про причини неявки суду не повідомили.

Враховуючи належне повідомлення всіх учасників про час і місце судового розгляду апеляційної скарги, а також те, що явка представників учасників в судове засідання не визнана обов`язковою, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги у відсутність представника відповідача за наявними матеріалами апеляційного провадження.

Згідно із ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Під час розгляду справи прокурор та позивач апеляційну скаргу прокурора підтримали у повному обсязі та просили її задовольнити, проти задоволення апеляційної скарги відповідача заперечили.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційних скарг та відзивів, заслухавши пояснення представників позивача та прокуратури, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга заступника керівника Сумської обласної прокуратури підлягає задоволенню, апеляційна скарга Фізичної особи-підприємця Матюшенка Антона Михайловича не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції підлягає зміні, з наступних підстав.

З матеріалів справи слідує та сторонами не заперечується, що на підставі укладених з Товариством з обмеженою відповідальністю «СП Будтех-Монтаж-1» (продавець) 23.07.2015 та 27.12.2016 договору купівлі-продажу 10/100 часток нерухомого майна та договір купівлі-продажу 16/100 часток нерухомого майна Матюшенко Антон Михайлович (покупець) набув право власності на:

- 10/100 (десять сотих) часток нерухомого майна, а саме: битове приміщення літ. «С», площею 491,3 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , на земельній ділянці Сумської міської ради, кадастровий номер 5910136300:15:002:0048, наданій продавцю в оренду за договором оренди земельної ділянки від 18.11.2014;

- 16/100 (шістнадцять сотих) часток нерухомого майна, а саме: битове приміщення літ. «Ф», площею 175,8 кв. м; прохідна літ. «Х», площею 7,7 кв.м, склад літ. «Ц», площею 64,0 кв.м, ГСМ літ. «Ш», площею 11,7 кв.м, огорожа № 3,9, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , на земельній ділянці Сумської міської ради, площею 1,2487 га, кадастровий номер 5910136300:15:002:0048; наданій продавцю в оренду за договором оренди земельної ділянки від 18.11.2014.

Відповідно до інформаційної довідки від 25.10.2022 №313298413 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчудження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна (далі інформаційна довідка від 25.10.2022 №313298413) на підставі договорів купівлі продажу від 23.07.2015 та 27.12.2016 Матюшенко Антону Михайловичу належить право власності на нерухоме майно: 10/100 та 16/100 частини майнового комплексу, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішенням Сумської міської ради №5489-МР від 06.08.2019 погоджено технічну документацію із землеустрою щодо поділу земельної ділянки Товариству з обмеженою відповідальністю «СП «Будтехмонтаж-1» (37846003) за адресою: АДРЕСА_1, на підставі якої передбачається поділ земельної ділянки площею 1,2487 га, кадастровий номер 5910136300:15:002:0048, категорія та цільове призначення земельної ділянки: землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення; для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд будівельних організацій та підприємств, що знаходиться у користуванні на підставі договору оренди земельної ділянки, укладеного 18 листопада 2014 року (номер запису про інше речове право: 8009144 від 09.12.2014), на дві земельні ділянки площами: 0,7708 га та 0,4779 га.

01.11.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Майстербілдпроект» (співвласник 1) та Матюшенко Антоном Михайловичем (співвласник 2) укладено нотаріально засвідчений договір про поділ у натурі частки з нерухомого спільного часткового майна (далі договір від 01.11.2019), в п. 1 якого сторонами погоджено, що даний договір передбачає виділ у натурі частки співвласника 1 та співвласника 2 у нерухомому майні, а саме нежитлових приміщеннях розташованих: АДРЕСА_1 , що знаходяться на земельній ділянці, переданій в оренду згідно з договором оренди від 18.11.2014, яка належить Сумській міській раді, кадастровий номер земельної ділянки 5910136300:15:002:0048.

Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, виданих 18.09.2019 Міськрайонним управлінням у м. Суми та Сумському районі ГУ Держгеокадастру у Сумській області вищевказана земельна ділянка поділена на земельну ділянку площею 0,4779 га кадастровий номер 5910136300:15:002:0060 та земельну ділянку площею 0,7708 га кадастровий номер 5910136300:15:002:0061.

Відповідно до п. 3 договору від 01.11.2019 Матюшенко Антону Михайловичу на праві приватної власності (розмір частки 1/1) належать нежитлові приміщення, які складаються із: «С-2» битове приміщення площею 491,3 кв.м., «Ф» битове приміщення площею 175,8 кв.м, «Х» прохідна площею 7,7 кв.м, «Ц» склад площею 64,0 кв.м, «Ш» ГСМ площею 11,7 кв.м, «№3,9» огорожа. Пропонована адреса : АДРЕСА_2 .

Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 08.12.2020 №НВ-0006140222020 та інформаційної довідки від 25.10.2022 №313295021 Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчудження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна на території Сумської міської територіальної громади знаходиться земельна ділянка комунальної власності площею 0,7708 гектарів з кадастровим номером 5910136300:15:002:0061, місце розташування: АДРЕСА_1 , категорія земель: землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення, вид цільового призначення: 11.03, для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд будівельних організацій та підприємств.

23.01.2020 Матюшенко Антон Михайлович звернувся до Сумської міської ради із заявою про надання дозволу на складання технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки, під існуючим виробничим приміщенням, для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд будівельних організацій та підприємств, кадастровий 5910136300:15:002:0061 за адресою: АДРЕСА_1 , для подальшого укладання договору оренди земельної ділянки.

Рішенням Сумської міської ради №6673-МР від 25.03.2020 Матюшенко Антону Михайловичу відмовлено у надані згоди на розроблення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,7708 га, кадастровий номер 5910136300:15:002:0061.

Зазначене рішення Сумської міської ради №6673-МР від 25.03.2020 відповідачем оскаржено не було.

Право користування земельною ділянкою з кадастровим номером 5910136300:15:002:0061 відповідачем не оформлено, що ним не заперечується та підтверджено інформаційною довідкою від 25.10.2022 №313295021 Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчудження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна («відомості про реєстрацію іншого речового права відсутні»).

31.05.2022 ГУ ДПС у Сумській області надіслало Департаменту забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради лист №1468/5/18-28-24-02-04, в якому повідомило, що відповідно до інформації, яка згідно зі ст.74 ПКУ зберігається в інформаційних базах Головного управління ДПС у Сумській області, серед інших, по платнику Матюшенко Антону Михайловичу відсутня сплата земельного податку та/або орендної плати за земельну ділянку; відомості щодо укладання договору оренди на земельну ділянку до ГУ ДПС у Сумській області не надходили, відповідно даних Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, земельна ділянка не перебуває у власності зазначеної особи.

19.09.2022 листом №06.01-16/838 Департамент забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради повідомив відповідача про визначення недоотриманого доходу та запропонував звернутись до Сумської міської ради із заявою про надання в оренду земельної ділянки та сплатити безпідставно збережені кошти у вигляді орендної плати.

Звертаючись до суду з цим позовом прокурор зазначає про те, що відповідь до Сумської міської ради від відповідача на лист №06.01-16/838 від 19.09.2022 не надходила, наслідком чого і стало звернення до суду з цим позовом.

В обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на те, що відповідач у спірний період користувався земельною ділянкою кадастровий номер 5910136300:15:002:0061 без оформлення договору оренди, тому, відповідно до положень статей 1212-1214 ЦК України, повинен відшкодувати Сумській міській раді всі доходи, які остання могла б одержати від оренди зазначеної земельної ділянки.

Суд першої інстанції позовні вимоги задовольнив частково, з чим колегія суддів у повній мірі погодитись не може, з огляду на наступне.

Щодо наявності у керівника Окружної прокуратури міста Суми законних повноважень звертатися з цим позовом до суду в інтересах держави та визначення позивачем саме Сумської міської ради, колегія суддів зазначає про таке.

Згідно ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до приписів ст. 23 Закону України «Про прокуратуру»:

- представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом (ч. 1);

- прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті (ч. 3).

Згідно з ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Матеріали справи свідчать, що в обґрунтування підстав для звернення з цим позовом, прокурор посилається на те, що окружною прокуратурою встановлено, що орган місцевого самоврядування - Сумська міська рада, при наявності порушень інтересів територіальної громади м. Суми, а саме факту несплати відповідачем плати за користування земельною ділянкою у передбаченому законодавством розмірі, у судовому порядку не вживає відповідних заходів та не здійснює захист порушених законних економічних (матеріальних) інтересів місцевого самоврядування, територіальної громади міста та як наслідок й інтересів держави в цілому.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» однією з форм місцевого самоврядування є представництво спільних інтересів територіальних громад, сіл селищ, міст через міські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.

Як визначено ст. 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Відповідно до приписів ч. 5 ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Згідно зі ст. 26, ст. 33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та ст. 12 ЗК України до компетенції сільських, селищних, міських рад, та їх виконавчих органів належить вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин, зокрема розпорядження землями територіальних громад, здійснення контролю за додержанням земельного та природоохоронного законодавства, використанням і охоронною земель, вирішення земельних спорів та інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Частиною 5 статті 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності.

При цьому, враховуючи вимоги ст. 19 Конституції України, територіальна громада м.Суми, як власник спірної земельної ділянки, делегує Сумській міській раді повноваження щодо здійснення права власності від її (громади) імені, в її інтересах, виключно у спосіб та у межах повноважень, передбачених законом. Тобто воля територіальної громади, як власника, може виражатися лише в таких діях органу місцевого самоврядування, які відповідають вимогам законодавства та інтересам територіальної громади.

Місцеве самоврядування є способом реалізації народом належної йому влади, яка діє на принципах (засадах) державної підтримки та гарантування державою місцевого самоврядування (ст. 4 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

Згідно з положеннями ст. 142 Конституції України державною гарантією місцевого самоврядування є участь держави у формуванні дохідної частини його бюджетів та компенсація у необхідних випадках витрат місцевого самоврядування.

Держава фінансово підтримує місцеве самоврядування, бере участь у формуванні доходів місцевих бюджетів, здійснює контроль за законним, доцільним, економним, ефективним витрачанням коштів та належним їх обліком. Вона гарантує органам місцевого самоврядування доходну базу, достатню для забезпечення населення послугами на рівні мінімальних соціальних потреб, (ст. 62 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

Відповідно до положень ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є, зокрема, доходи місцевих бюджетів. Доходи місцевих бюджетів формуються за рахунок власних, визначених законом, джерел та закріплених у встановленому законом порядку загальнодержавних податків, зборів та інших обов`язкових платежів. Склад доходів місцевих бюджетів визначається Бюджетним кодексом України та законом про Державний бюджет України (ст. 63 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

Місцеві бюджети мають бути достатніми для забезпечення виконання органами місцевого самоврядування наданих їм законом повноважень на забезпечення населення послугами не нижче рівня мінімальних соціальних потреб. Повноваження на здійснення витрат місцевого бюджету мають відповідати обсягу надходжень місцевого бюджету.

У разі, коли вичерпано можливості збалансування місцевих бюджетів і при цьому не забезпечується покриття видатків, необхідних для здійснення органами місцевого самоврядування наданих їм законом повноважень на забезпечення населення послугами не нижче рівня мінімальних соціальних потреб, держава забезпечує збалансування місцевих бюджетів шляхом передачі необхідних коштів до відповідних місцевих бюджетів у вигляді дотацій та субвенцій відповідно до закону (ст. 66 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

Недоотримання коштів у розмірі суми орендної плати суттєво ослаблює дохідну частину місцевого бюджету та може призвести до неможливості покриття щомісячних (постійних) видатків місцевого бюджету і як наслідок до необхідності державного забезпечення збалансування місцевого бюджету.

Таки чином, місцеві інтереси знаходяться у тісному зв`язку із загальнодержавними, а місцеве самоврядування і державне буття суспільства характеризуються взаємозалежністю та взаємодоповненням. Як наслідок, у разі порушення економічних (матеріальних) інтересів місцевого самоврядування, порушуються й інтереси держави в цілому.

Фактом не отримання коштів від орендної плати за спірну земельну ділянку місцевим бюджетом порушуються визначальні матеріальні потреби суспільства, територіальної громади м. Суми, як носія єдиного джерела влади в Україні, тобто порушуються інтереси держави в цілому, оскільки ослаблюються економічні основи місцевого самоврядування, що призводить до неможливості забезпечення виконання відповідних програм розвитку.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, оскільки Сумська міська рада є органом місцевого самоврядування, що представляє спільні інтереси територіальної громади жителів міста Суми, здійснює відповідно до закону від імені та в інтересах вказаної територіальної громади правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права власності, прокурором правильно визначено позивача у цій справі.

Аналіз ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках:

- якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;

- у разі відсутності такого органу.

Перший «виключний випадок» передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює захист неналежно.

«Нездійснення захисту» виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

«Здійснення захисту неналежним чином» виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

«Неналежність» захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 17.10.2018 у справі № 910/119/19.

Отже, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави у суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (п. 3 ч. 2 ст.129 Конституції України).

За приписами ст. 53 ГПК України:

- у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами (ч. 3);

- прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу (ч. 4).

Таким чином, прокурор, звертаючись з позовом у справі, повинен навести причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом і які є підставами для звернення прокурора до суду, довести належними та допустимими доказами обставини здійснення ним повідомлення на адресу відповідного суб`єкта владних повноважень про звернення до суду від його імені, а також надати докази того, що суб`єкт владних повноважень не здійснює або здійснює неналежним чином захист інтересів держави.

За висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, прийнятої у зв`язку з необхідністю вирішення виключної правової проблеми, яка має значення для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики щодо підстав здійснення представництва інтересів держави в суді прокурором:

- прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу;

- бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк;

- звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення;

- невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо;

- Верховний Суд України у постанові від 13 червня 2017 року у справі № п/800/490/15 (провадження № 21-1393а17) зазначив, що протиправна бездіяльність суб`єкта владних повноважень - це зовнішня форма поведінки (діяння) цього органу, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи в нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені. Для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту неналежного та/або несвоєчасного виконання обов`язкових дій. Важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов`язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків. Значення мають юридичний зміст, значимість, тривалість та межі бездіяльності, фактичні підстави її припинення, а також шкідливість бездіяльності для прав та інтересів заінтересованої особи;

- однак суд, вирішуючи питання щодо наявності підстав для представництва, не повинен установлювати саме протиправність бездіяльності компетентного органу чи його посадової особи. Частиною сьомою статті 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що в разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження. Таким чином, питання про те, чи була бездіяльність компетентного органу протиправною та які її причини, суд буде встановлювати за результатами притягнення відповідних осіб до відповідальності. Господарсько-правовий спір між компетентним органом, в особі якого позов подано прокурором в інтересах держави, та відповідачем не є спором між прокурором і відповідним органом, а також не є тим процесом, у якому розглядається обвинувачення прокурором посадових осіб відповідного органу у протиправній бездіяльності;

- таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

З матеріалів справи слідує, що наведений порядок при поданні керівником Окружної прокуратури міста Суми даного позову в інтересах держави в особі Сумської міської ради позову був дотриманий, що підтверджується наявними в матеріалах справи відповідними листами.

Так, листом від 01.11.2022 Окружна прокуратури міста Суми повідомила Департамент забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради про виявлене порушення вимог земельного законодавства та з метою з`ясування підстав для представництва прокурором інтересів держави прокуратура просила інформацію про законність використання Матюшенко А.М. земельної ділянки кадастровий номер 5910136300:15:002:0061 та зазначити чи нараховувались розмір недоотриманих доходів за користування вищевказаною земельної ділянкою без правоустановчих документів, надавши копії відповідних документів;

Листом від 11.11.2022 №06.01-18/4707 Департамент забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради повідомив прокуратуру, що станом на 11.11.2022 Департамент не звертався до суду із позовною заявою до ФОП Матюшенко А.М. про стягнення безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою по АДРЕСА_1 без правовстановлюючих документів;

01.02.2023 та 20.04.2023 прокуратурою надсилались до Департаменту забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради листи, в яких зазначено, що з метою з`ясування підстав для представництва прокурором інтересів держави прокуратура просить поінформувати, чи буде ініційовано Сумською міською радою питання захисту інтересів держави шляхом звернення до суду з позовом про стягнення безпідставно збережених коштів Матюшенко А.М за користування земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер 5910136300:15:002:0061). Окрім цього, прокуратура просила надати розрахунок недоотриманих доходів за користування земельною ділянкою, повідомивши, що у разі встановлення підстав, передбачених ч. 3 ст.23 Закону України «Про прокуратуру», питання про вжиття заходів представницького характеру на захист інтересів держави вирішуватиметься органами прокуратури.

03.02.2023 та 24.04.2023 Департамент забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради надсилав листи Окружній прокуратурі м. Суми, в яких повідомляв про невжиття заходів з метою стягнення безпідставно збережених коштів ФОП Матюшенко А.М. та зауважив, що не заперечує щодо вжиття заходів представницького характеру.

Щодо спору сторін по суті колегія суддів зазначає про таке.

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Зі змісту глави 15, ст.ст. 120, 125 ЗК України та положень ст. 1212 ЦК України слідує, що до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без оформленого права на цю ділянку (без укладеного договору оренди тощо) та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.

Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17, від 13.02.2019 у справі № 320/5877/17, постановах Верховного Суду від 14.01.2019 у справі №912/1188/17, від 21.01.2019 у справі № 902/794/17, від 04.02.2019 у справі № 922/3409/17, від 12.03.2019 у справі 916/2948/17, від 09.04.2019 у справі № 922/652/18, від 21.05.2019 у справі № 924/552/18, а також у постановах Верховного Суду України від 30.11.2016 у справі №922/1008/15, від 07.12.2016 у справі №922/1009/15, від 12.04.2017 у справах № 922/207/15 і № 922/5468/14, від 04.06.2019 у справі №914/1925/18.

Отже, у спірних правовідносинах виникли кондикційні зобов`язання.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14.02.2022 у справі № 646/4738/19 зазначено: «Якщо тлумачити приписи статті 1212 ЦК України телеологічно, тобто згідно з їхніми цілями, то до випадків безпідставного набуття та збереження майна належить також збереження особою без достатніх правових підстав у себе виплати, яку вона відповідно до закону мала віддати (перерахувати) іншій особі згідно з покладеним на неї за законом обов`язком (зменшення обов`язку).

Аналогічні за змістом правові висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 12 жовтня 2021 року у справі № 910/17324/19, провадження № 12-12 гс 21, від 9 листопада 2021 року у справі № 905/1680/20, провадження № 12-48 гс 21».

У випадку використання землекористувачем сформованої земельної ділянки комунальної власності, якій присвоєно окремий кадастровий номер, без оформлення договору оренди власник такої земельної ділянки (орган місцевого самоврядування, який представляє інтереси територіальної громади) може захистити своє право на компенсацію йому вартості неотриманої орендної плати в порядку статті 1212 ЦК України. Зазначений правовий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 у справі № 905/1680/20.

Згідно статті 206 ЗК України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Відповідно до п.п. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 ПК України плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Земельним податком є обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (п.п. 14.1.72, 14.1.136 п. 14.1 ст. 14 ПК України).

З наведеного вбачається, що чинним законодавством розмежовано поняття «земельний податок» і «орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності».

Відповідач на період спірних правовідносин не оформив право власності або право постійного землекористування земельною ділянкою, а тому не був суб`єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому, єдина можлива форма здійснення плати за землю для нього, як землекористувача, є орендна плата (ст. 14.1.72 ПК України).

Податковим кодексом України визначено, що орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є обов`язковим платежем, а його розмір визначається на підставі законодавчих актів, тобто є регульованою ціною (ст.14.1.125, 14.1.136, 288.5 ПК України).

За змістом глави 15 ЗК України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, право користування земельною ділянкою комунальної власності реалізується, зокрема, через право оренди.

Частина 1 статті 93 ЗК України встановлює, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт "в" частини першої статті 96 Земельного кодексу України).

Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права (стаття 125 ЗК України).

Отже, за змістом указаних приписів виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені та яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права. Проте з огляду на приписи частини 2 статті 120 ЗК України не вважається правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій розташоване це нерухоме майно.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14.02.2022 у справі № 646/4738/19 вказано, що у п. 289.1 ст. 289 ПК України передбачено, що для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 13, ч. 1 ст. 18 Закону України «Про оцінку земель» нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться відповідно до державних стандартів, норм, правил, а також інших нормативно-правових актів на землях усіх категорій та форм власності.

Відповідно до ч. 2 ст. 20 та ч. 3 ст. 23 Закону України «Про оцінку земель» дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Отже, витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки є належним та допустимим доказом, який підтверджує дані про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, яка у свою чергу є основою для розрахунку орендної плати за землю.

У постанові Верховного Суду від 05.08.2022 у справі № 922/2060/20 зазначено, що земельна ділянка є сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера та реєстрації її у Державному земельному кадастрі. Аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 16.06.2021 у справі № 922/1646/20 та від 04.03.2021 у справі № 922/3463/19.

У вказаній постанові Верховний Суд з огляду на положення законодавства та численні правові висновки Верховного Суду дійшов висновку, що із дня набуття права власності на об`єкт нерухомого майна власник цього майна стає фактичним користувачем земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, а тому із цієї дати у власника об`єкта нерухомого майна виникає обов`язок сплатити за користування земельною ділянкою, на якій таке майно розташоване. При цьому до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об`єкт, такі кошти є безпідставно збереженими.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, матеріалами справи підтверджено, що на земельній ділянці з кадастровим номером 5910136300:15:002:0061, площею 0,7708 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, розміщені об`єкти нерухомості, які на праві власності належать Матюшенко Антон Михайлович .

За обставин, що склались, позивач має право на відшкодування коштів за користування відповідачем земельною ділянкою без укладення договору оренди.

Щодо розміру таких коштів зазначити наступне.

Частково задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що з розрахунку слідує, що до стягнення заявлено наступні періоди: з 01.06.2020 по 31.12.2020; 2021 та 2022 роки та саме з огляду на вказане суд частково задовольнив позовні вимоги.

Водночас колегія суддів вважає вказаний висновок суду першої інстанції помилковим, так як:

- до позовної заяви додано лист Департаменту забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради від 24.04.2023 № 06 01-16/599, в якому зазначено розрахунок розміру недоотриманих доходів за користування відповідачем земельною ділянкою за період з 01.05.2020 по 2022 рік включно. У цьому розрахунку зазначено період з розмежуванням по роках, а саме з 01.05.2020 по 31.12.2020 (245 днів), за 2021 та 2022 роки, нормативна грошова оцінка земельної ділянки по роках, розмір відсотку від нормативної грошової оцінки земельної ділянки (3%), орендна плати по роках, а також розмір недоотриманої орендної плати за спірний період;

- на сторінці 5 позовної заяви зазначено, що розмір збережених відповідачем коштів за період з 01.05.2020 по 31.12.2022 від безпідставно набутого майна, який підлягає відшкодуванню з боку ФОП Матюшенко А.М., розрахований міською радою виходячи з розміру орендної плати за землю та складає 390025,91 грн. і лише в дужках, де зазначено розмежування по роках, вказано 01.06.2020 замість 01.05.2020, що, з огляду на інші наявні у матеріалах справи докази є помилкою.

Отже, колегія суддів вважає обґрунтованими твердження прокурора та апелянта про те, що до стягнення заявлено наступні періоди: з 01.05.2020 по 31.12.2020; 2021 та 2022 роки

Щодо посилань відповідача на те, що провадження у справі має бути закрите на підставі п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України згідно з якою суд закриває провадження у справі якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства, оскільки ОСОБА_1 не здійснює та ніколи не здійснював підприємницьку діяльність у належному йому нежитловому приміщенні, яке розташоване на спрій земельній ділянці, слід зазначити таке.

Вирішуючи питання щодо визначення юрисдикції, в межах якої має розглядатися справи за участю фізичних осіб-підприємців Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03.07.2019 по справі № 916/1261/18 виходила з таких міркувань:

«21. Відповідно до частини першої статті 24 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) людина як учасник цивільних відносин вважається фізичною особою.

22. У статтях 25, 26 цього ж Кодексу передбачено, що здатність мати цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні особи. Цивільна правоздатність фізичної особи виникає у момент її народження та припиняється у момент її смерті. Усі фізичні особи є рівними у здатності мати цивільні права та обов`язки. Фізична особа здатна мати усі майнові права, що встановлені цим Кодексом, іншим законом. Фізична особа здатна мати інші цивільні права, що не встановлені Конституцією України, цим Кодексом, іншим законом, якщо вони не суперечать закону та моральним засадам суспільства. Фізична особа здатна мати обов`язки як учасник цивільних відносин.

23. Згідно із частиною другою статті 4 ГПК України юридичні особи та ФОП, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

24. Пунктом 1 частини першої статті 20 ГПК України визначено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках.

25. Критеріями належності справи до господарського судочинства за загальними правилами є одночасно суб`єктний склад учасників спору та характер спірних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

26. Ознаками господарського спору є, зокрема: участь у спорі суб`єкта господарювання; наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих ЦК України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

27. Кожна фізична особа має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом (стаття 42 Конституції України). Це право закріплено й у статті 50 ЦК України, у якій передбачено, що право на здійснення підприємницької діяльності, яку не заборонено законом, має фізична особа з повною цивільною дієздатністю.

28. Тобто фізична особа, яка бажає реалізувати своє конституційне право на підприємницьку діяльність, після проходження відповідних реєстраційних та інших передбачених законодавством процедур за жодних умов не втрачає і не змінює свого статусу фізичної особи, якого вона набула з моменту народження, а лише набуває до нього нової ознаки - підприємця. При цьому правовий статус ФОП сам по собі не впливає на будь-які правомочності фізичної особи, зумовлені її цивільною право- і дієздатністю, та не обмежує їх.

29. Відповідно до частини другої статті 50 ЦК України фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом.

30. Фізична особа, яка бажає реалізувати своє конституційне право на підприємницьку діяльність, після проходження відповідних реєстраційних та інших передбачених законодавством процедур не позбавляється статусу фізичної особи, а набуває до свого статусу фізичної особи нової ознаки - суб`єкта господарювання. Вирішення питання про юрисдикційність спору залежить від того, чи виступає фізична особа - сторона у відповідних правовідносинах - як суб`єкт господарювання, та від визначення цих правовідносин як господарських.»

В постановах Великої Палати Верховного Суду від 15.05.2019 у справі № 686/19389/17 (провадження № 14-42цс19) та від 09.10.2019 у справі № 209/1721/14-ц (провадження № 14-418цс19) зазначено, що для встановлення факту користування відповідачем земельною ділянкою з метою здійснення господарської, зокрема підприємницької, діяльності потрібно встановити факт ведення діяльності нею як ФОП на цій земельній ділянці, спрямованої на виготовлення та реалізацію, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру.

Відповідно до ст. 42 ГПК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Відтак, підприємець - це юридичний статус фізичної особи, який засвідчує право цієї особи на заняття самостійною, ініціативною, систематичною, на власний ризик господарською діяльністю з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

За змістом ч. 1 ст. 320 ЦК України власник має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності.

Тобто, фізична особа, яка є власником, зокрема, нерухомого майна, має право використовувати його для здійснення підприємницької діяльності.

Відповідно до ч. 1 ст. 24 ЦК України першої статті 24 Цивільного кодексу України людина як учасник цивільних відносин вважається фізичною особою.

У ст. 25 ЦК України передбачено, що здатність мати цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні особи. За правилами частин другої та четвертої цієї статті цивільна правоздатність фізичної особи виникає у момент її народження та припиняється у момент її смерті.

Усі фізичні особи є рівними у здатності мати цивільні права та обов`язки. Фізична особа здатна мати усі майнові права, що встановлені цим Кодексом, іншим законом. Фізична особа здатна мати інші цивільні права, що не встановлені Конституцією України, цим Кодексом, іншим законом, якщо вони не суперечать закону та моральним засадам суспільства. Фізична особа здатна мати обов`язки як учасник цивільних відносин (ст. 26 ЦК України).

З наведених норм законодавства вбачається, що кожна фізична особа має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом (ст. 42 Конституції України). Це право закріплено й у ст. 50 ЦК України, відповідно до якої право на здійснення підприємницької діяльності, не забороненої законом, має фізична особа з повною цивільною дієздатністю.

Тобто фізична особа, яка бажає реалізувати своє конституційне право на підприємницьку діяльність, після проходження відповідних реєстраційних та інших передбачених законодавством процедур за жодних умов не втрачає і не змінює свого статусу фізичної особи, якого вона набула з моменту народження, а лише набуває до нього нової ознаки - підприємця. При цьому правовий статус «фізична особа - підприємець» сам по собі не впливає на будь-які правомочності фізичної особи, зумовлені її цивільною право- і дієздатністю, та не обмежує їх.

Правовий статус ФОП надає людині з повною цивільною дієздатністю право займатися підприємницькою діяльністю. Набуття такого статусу не позбавляє людину як учасника суспільних відносин статусу фізичної особи.

Цивільні права й обов`язки фізичної особи набуваються та здійснюються у порядку реалізації цивільної дієздатності цієї особи.

Наявність статусу підприємця не підтверджує те, що з моменту державної реєстрації фізичної особи-підприємця така особа виступає як підприємець у всіх правовідносинах.

З матеріалів справи слідує, що:

- відповідач є власником нерухомого майна (нежитлове приміщення битове приміщення літера «С», битове приміщення літера «Ф», прохідна літера «X», склад літера «Ц», ГСМ літера «III», огорожа №3,9), що розташоване за адресою: АДРЕСА_1, на земельній ділянці комунальної форми власності площею 0,7708 га, кадастровий номер 5910136300:15:002:0061, власником якої є позивач;

- відповідач зареєстрований в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань як фізична особа-підприємець. Основний вид діяльності вантажний автомобільний транспорт, інші види діяльності: технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів, допоміжне обслуговування наземного транспорту інша діяльність у сфері транспорту, електромонтажні роботи, монтаж водопровідних мереж, систем опалення та кондиціонування, інші будівельно-монтажні роботи, штукатурні роботи, покриття підлоги й облицювання стін, малярні роботи та скління, покрівельні роботи, інші спеціалізовані будівельні роботи, н.в.і.у., діяльність посередників у торгівлі деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічними виробами, діяльність посередників, що спеціалізуються в торгівлі іншими товарами, діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту, оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням, неспеціалізована оптова торгівля, оброблення даних, розміщення інформації на веб-вузлах і пов`язана з ними діяльність, надання інших інформаційних послуг, н.в.і.у., надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна, дослідження кон`юнктури ринку та виявлення громадської думки, надання в оренду будівельних машин і устатковання, надання в оренду офісних машин і устатковання, у тому числі комп`ютерів, надання в оренду інших машин, устатковання та товарів, н.в.і.у., надання комбінованих офісних адміністративних послуг, фотокопіювання, підготування документів та інша спеціалізована допоміжна офісна діяльність;

- відповідно до витягу з Державного земельного кадастру спірна земельна ділянка, на якій розташоване нерухоме майно відповідача, відноситься до земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення, цільове призначення - 11.03 для розміщення та експлуатації основних, підсобних та допоміжних будівель та споруд будівельних організацій та підприємств.

Отже, як вірно встановлено судом першої інстанції, враховуючи категорію та цільове призначення зазначеної земельної ділянки, на якій розташоване нерухоме майно відповідача, та види господарської діяльності, якою займається відповідач, ця земельна ділянка використовується ним саме з метою здійснення підприємницької діяльності, а відтак правовідносини, які виникли між сторонами в цій справі, є господарсько-правовими, оскільки між Сумською міською радою з однієї сторони та ФОП Матюшенко А.М., як суб`єктом господарювання з іншої сторони існує спір, пов`язаний із здійсненням відповідачем підприємницької діяльності на спірній земельній ділянці, у зв`язку з чим справа не підсудна суду загальної юрисдикції, а спір між сторонами повинен розглядатися за правилами господарського судочинства.

Колегія суддів вважає безпідставними посилання відповідача на те, що відповідач вжив всіх залежних від нього дій для оформлення прав на земельну ділянку, а отже відсутня вина у неоформленні прав на земельну ділянку, як на підставу відмови у позові, так як вказане не спростовує користування ним спірною земельною ділянкою без плати за це грошових коштів.

Також безпідставними є і посилання на те, що позивач нараховує плату за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 5910136300:15:002:0061, площею 0,7708 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, проте на даний час такої земельної ділянки не існує, оскільки на підставі технічної документації від 15.03.2023 вказану земельну ділянку було поділено на дві земельні ділянки з кадастровим номером 5910136300:15:002:0067 та 5910136300:15:002:0068, так як у період, стягнення коштів за користування земельною ділянкою у якій є предметом цього позову, відповідач користувався саме земельною ділянкою з кадастровим номером 5910136300:15:002:0061.

Щодо посилань відповідача на те, що позивач при здійсненні нарахування недоотриманих грошових коштів не врахував положення Закону України від 11.04.2023 № 3050-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо звільнення від сплати екологічного податку, плати за землю та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за знищене чи пошкоджене нерухоме майно», який передбачає звільнення від обов`язку нараховувати та сплачувати екологічний податок, плату за землю та податок на нерухоме майно за 2022 рік, слід зазначити наступне.

Колегія суддів погоджується з позицією позивача та прокурора, згідно з якою положення абзацу 1 пункту 69.14. підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України згідно з якими за період з 1 січня 2022 року до 31 грудня 2022 року не нараховується та не сплачується плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки (земельні частки (паї), що розташовані на територіях активних бойових дій або на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях України, та перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, фізичних осіб, та за період з 1 березня 2022 року до 31 грудня 2022 року - в частині земельних ділянок, що перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, не розповсюджуються на правовідносини, що виникли між позивачем та відповідачем та є предметом розгляду справи №920/464/23.

Так, згідно з положеннями Податкового кодексу України власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) і постійні землекористувачі є платниками земельного податку, а орендарі земель державної та комунальної власності - орендної плати за такі земельні ділянки, однак особа, яка є фактичним користувачем земельної ділянки, не маючи права власності або постійного користування на неї і використовуючи її без укладення договору оренди землі, не підпадає під правове регулювання наведених норм Податкового кодексу України.

За таких обставин позов задовольняється повністю, до стягнення з відповідача на користь позивача підлягають безпідставно збережені грошові кошти в розмірі 390 025,91 грн., як плату за користування земельною ділянкою, на якій перебуває належний позивачу об`єкт нерухомого майна. Вказана плата нарахована за період з 01.05.2020 по 31.12.2020. Рішення суду першої інстанції підлягає зміні.

Щодо інших аргументів сторін колегія суддів зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у судовому рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, § 58, рішення від 10.02.2010). Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Частиною 1 статті 277 ГПК України встановлено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню (ч. 2 ст. 277 ГПК України).

Колегія суддів вважає, що при прийнятті оспореного рішення судом першої інстанції мало місце невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, а також неправильне застосування норм матеріального права, тому рішення Господарського суду Сумської області від 22.11.2023 у справі № 920/464/23 підлягає зміні, позов задовольняється повністю, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають безпідставно збережені грошові кошти в розмірі 390 025,91 грн..

Враховуючи вимоги, які викладені в апеляційних скаргах апеляційна скарга заступника керівника Сумської обласної прокуратури задовольняється повністю, апеляційна скарга Фізичної особи-підприємця Матюшенка Антона Михайловича задоволенню не підлягає.

Відповідно до приписів ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору за звернення з позовом та з апеляційними скаргами покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 129, 252, 263, 267-271, 273, 275, 276, 281-285, 287 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу заступника керівника Сумської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Сумської області від 22.11.2023 у справі № 920/464/23 задовольнити повністю.

2. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Матюшенка Антона Михайловича на рішення Господарського суду Сумської області від 22.11.2023 у справі № 920/464/23 залишити без задоволення.

3. Рішення Господарського суду Сумської області від 22.11.2023 у справі № 920/464/23 змінити.

4. Викласти резолютивну частину рішення Господарського суду Сумської області від 22.11.2023 у справі № 920/464/23 в такій редакції:

« 1. Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Фізичної особи-підприємця Матюшенка Антона Михайловича ( АДРЕСА_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Сумської міської ради (40000, м. Суми, майдан Незалежності, 2, ідентифікаційний код 23823253) 390 025 (триста дев`яносто тисяч двадцять п`ять) грн. 91 коп. безпідставно збережених коштів за використання земельної ділянки, кадастровий номер 5910136300:15:002:0061, площею 0,7708 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, за період з 01.05.2020 по 31.12.2020, за 2021 та 2022 роки.

3. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Матюшенка Антона Михайловича ( АДРЕСА_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Сумської обласної прокуратури (40000, м. Суми, вул. Герасима Кондратьєва, 33, ідентифікаційний код 03527891) витрати по сплаті судового збору в сумі 5 850 (п`ять тисяч вісімсот п`ятдесят) грн. 39 коп. 00 грн.

4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.»

5. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Матюшенка Антона Михайловича ( АДРЕСА_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Сумської обласної прокуратури (40000, м. Суми, вул. Герасима Кондратьєва, 33, ідентифікаційний код 03527891) витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги в сумі 4 026 (чотири тисячі двадцять шість) грн. 00 коп.

6. Видачу наказів на виконання цієї постанови доручити Господарському суду Сумської області.

7. Повернути до Господарського суду Сумської області матеріали справи № 920/464/23.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст судового рішення складено 21.02.2024.

Головуючий суддя М.Л. Яковлєв

Судді О.В. Тищенко

С.А. Гончаров