Постанова

від 19.02.2024 по справі 922/4086/23

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2024 року м. Харків Справа № 922/4086/23

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Стойка О.В., суддя Попков Д.О. , суддя Радіонова О.О.

розглянувши розглянувши в порядку письмового провадження без виклику учасників справи апеляційну скаргу Акціонерного товариства "НАЦІОНАЛЬНА АКЦІОНЕРНА КОМПАНІЯ "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ" на рішення господарського суду Харківської області від 17.11.2023 року у справі №922/4086/23

за позовом: Акціонерного товариства "НАЦІОНАЛЬНА АКЦІОНЕРНА КОМПАНІЯ "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ"

до відповідача: Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку

"ПАНАСІВСЬКА СЛОБОДА"

про стягнення коштів

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2023 року Акціонерне товариство "НАЦІОНАЛЬНА АКЦІОНЕРНА КОМПАНІЯ "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ" (далі -Позивач) звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до ОСББ "ПАНАСІВСЬКА СЛОБОДА" (далі - Відповідач), в якій просив суд стягнути з Відповідача на свою користь борг у загальній сумі 62.586,61 грн, у тому числі: пеня в сумі 16.294,06 грн; 3% річних у сумі 15.146,66 грн; інфляційні втрати в сумі 31.145,89 грн, а також витрати зі сплати судового збору.

Рішенням господарського суду Харківської області від 17.11.2023 року у справі №922/4086/23 в задоволенні позову відмовлено частково, стягнуто з Відповідача на користь Позивача - 3% річних у загальній сумі 4.628,03 грн; інфляційні втрати в загальній сумі 13.326,70 грн; витрати зі сплати судового збору в розмірі 769,98 грн.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням та вважаючи його таким, що постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права, Позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Харківської області від 17.11.2023 у справі №922/4086/23 в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені в розмірі 16294,06грн., 3% річних в розмірі 10518,63грн., інфляційний втрат в розмірі 17819,19грн., а також судового збору у сумі 1914,02грн. скасувати та прийняти в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

За доводами апеляційної скарги, рішення прийняте з неправильним застосуванням норм матеріального права, а саме п.3 розділу II Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 17.03.2020 року (№530-1Х) та Постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 № 206 "Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану" та з порушенням норм процесуального права ст.ст. 236, 238 Господарського процесуального кодексу України, які призвели до неправильного вирішення справи.

Скаржник наполягає, що Позивач не надавав, а Відповідач не отримував житлово-комунальні послуги за спірним Договором про постачання природного газу, оскільки цей договір регулює правовідносини між сторонами, в результаті яких Позивач, як постачальник, поставляє Відповідачу, як споживачу природний газ для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню, з огляду на що відсутні підстави для застосування до спірних правовідносин положень Закону України "Про житлово-комунальні послуги", п.3 розділу II Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 17.03.2020 року (№530-1Х) та Постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 № 206 "Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану".

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду у справі №922/4086/23 від 19.12.2023 (з урахуванням ухвали про виправлення описки від 20.12.23р.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Позивача на означене судове рішення та встановлено строк учасникам справи для надання відзиву на апеляційну скаргу з доказами його (доданих до нього документів) надсилання іншим учасникам справи у строк до 08.01.24р. (включно). Вказаною ухвалою повідомлено учасників справи про розгляд апеляційної скарги без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) в світлі частини 10 статті 270 ГПК України, оскільки ціна позову в означеній справі менша ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідач надав відзив на апеляційну скаргу за доводами якого вважав рішення суду законним та обґрунтованим, звертав увагу апеляційного суду на невірно виконаний Позивачем арифметичний розрахунок розміру 3 % річних за зобов`язаннями квітня 2021року, надання Позивачем довіреності до апеляційної скарги від імені іншої юридичної особи, часткову оплату боргу перед Позивачем після прийняття рішення. При прийнятті постанови Відповідач просив врахувати вказані обставини.

Враховуючи положення ч. ч. 13, 14 ст. 8 ГПК України, фіксація розгляду апеляційної скарги у порядку письмового провадження (без повідомлення учасників справи) не здійснюється.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Рішенням господарського суду в межах даної справи встановлені наступні обставини:

укладення між сторонами Договору постачання природного газу від 15.10.2020 №7169-ТЕ-32 (далі - Договір), за умовами якого Позивач зобов`язався поставити Відповідачу природний газ, а Відповідач зобов`язався прийняти його та оплатити на умовах цього Договору, який використовується Відповідачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг опалення та постачання гарячої води населенню (п.1.2. Договору);

- укладення між сторонами Додаткових угод від 26.10.2020 №1, від 23.11.2020 №2, від 22.12.2020 №3, від 29.01.2021 №4, від 26.02.2022 №5, від 26.03.2021 №6 до Договору, якими вносились зміни щодо ціни природного газу;

- передання Позивачем та отримання Відповідачем в період з жовтня 2020 по квітень 2021 включно, природного газу на загальну суму 358 916,88 грн, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу, які підписані обома сторонами та скріплені печатками обох сторін;

-оплати Відповідачем за поставлений природний газ у повному обсязі з порушенням встановленого Договором строку;

-звернення Позивача до Відповідача з претензією від 05.05.2023 №39/9-848-23 про сплату пені, відсотків річних та інфляційних втрат.

Зазначені обставини сторонами не оспорюються.

Факт неналежного виконання Відповідачем умов спірного Договору щодо своєчасної оплати поставленого Позивачем газу став підставою звернення останнього до господарського суду з позовною заявою про стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат, що пов`язані із простроченням виконання вищенаведеного грошового зобов`язання.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції врахувавши положення нормативно-правових актів, зокрема, Закону України "Про житлово-комунальні послуги", п. 3 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" (№530-1Х) та Постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 № 206 "Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану" та дійшов висновку, що вимоги Позивача про стягнення з Відповідача пені за період дії карантину та воєнного стану задоволенню не підлягають. Зробивши перерахунок заявлених позовних вимог, суд першої інстанції визнав обґрунтованими 3% річних у загальній сумі 4.628,03 грн., інфляційних втрат у загальній сумі 13.326,70 грн. В іншій частині позову суд першої інстанції відмовив у зв`язку з безпідставністю позовних вимог.

Оскільки скаржником рішення суду першої інстанції оскаржується в частині відмови у стягненні пені 16.294,06 грн, 3% річних у загальній сумі 10.518,63 грн та інфляційних втрат у розмірі 17.819,19 грн., судова колегія переглядає рішення суду лише в межах зазначених доводів та вимог у відповідності до приписів ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, відтак обставини правомірності задоволення судом першої інстанції позовних вимог в іншій частині колегією суддів не перевіряються.

Висловлюючи незгоду з рішенням суду першої інстанції, Позивач зазначає про помилкове застосування судом першої інстанції до спірних правовідносин сторін положень Закону України "Про житлово-комунальні послуги" та посилається на відсутність підстав до застосування п.3 розділу II Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 17.03.2020 року (№530-1Х) та Постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 № 206 "Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану". Заявник вважає, що у даному випадку Позивач не надавав, а Відповідач не отримував житлово-комунальні послуги, оскільки спірний Договір регулює правовідносини між сторонами, в результаті яких Позивач є постачальником, а Відповідач є споживачем, який використовує природний газ для виробництва теплової енергії для надання послуг населенню. Інших доводів на спростування висновків суду першої інстанції апеляційна скарга не містить.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Колегія суддів вважає доводи апеляційної скарги необґрунтованими за наступних підстав.

Законом України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" (далі- Закон № 2866-III) визначено правові та організаційні засади створення, функціонування, реорганізації та ліквідації об`єднань власників жилих та нежилих приміщень багатоквартирного будинку, захисту їхніх прав та виконання обов`язків щодо спільного утримання багатоквартирного будинку.

Відповідно до визначень, наведених у статті 1 Закону № 2866-III, ОСББ - юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна.

Співвласники багатоквартирного будинку - власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку.

За статтею 4 Закону № 2866-III, об`єднання створюється для забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов`язків, належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами.

Об`єднання створюється як непідприємницьке товариство для здійснення функцій, визначених законом. Порядок надходження і використання коштів об`єднання визначається цим Законом та іншими законами України.

Основна діяльність об`єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов`язань, пов`язаних з діяльністю об`єднання.

Тож законодавець визначає ОСББ як юридичну особу приватного права (створену в добровільному порядку шляхом її заснування власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку на підставі домовленості між собою), створену власниками для сприяння використання їх власного майна, управління, утримання і використання неподільного та загального майна.

Водночас відносини, що виникають у процесі надання послуг з управління багатоквартирним будинком, регулюються Законом України від 9 листопада 2017 року № 2189-VIII Про житлово-комунальні послуги (далі - Закон № 2189-VIII), згідно зі статтею 13 якого залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).

За визначеннями, наведеними у статті 1 Закону № 2189-VIII послуга з управління багатоквартирним будинком - результат господарської діяльності суб`єктів господарювання, спрямованої на забезпечення належних умов проживання і задоволення господарсько-побутових потреб мешканців будинку шляхом утримання і ремонту спільного майна багатоквартирного будинку та його прибудинкової території відповідно до умов договору, а управитель багатоквартирного будинку - фізична особа - підприємець або юридична особа - суб`єкт підприємницької діяльності, яка за договором із співвласниками забезпечує належне утримання та ремонт спільного майна багатоквартирного будинку і прибудинкової території та належні умови проживання і задоволення господарсько-побутових потреб. Споживачами такої послуги може бути індивідуальний споживач (фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги), або колективний споживач - юридична особа, що об`єднує споживачів у будівлі та в їхніх інтересах укладає договір про надання комунальної послуги.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої палати 2 лютого 2021 року у Справі № 906 /1308/19 Провадження № 12-76гс20.

Виходячи з визначених термінів, об`єднання співвласників багатоквартирного будинку є колективним споживачем тобто юридичною особою, що об`єднує споживачів власників жилих та нежилих приміщень у будинку.

Отже доводи Позивача, що Відповідач не є споживачем комунальної послуги спростовується вищенаведеним аналізом норм закону.

При цьому зазначене в Договорі між сторонами мети отримання природного газу не впливає на вищенаведений статусу Відповідача та не надає йому ознак виробника теплової енергії та постачальника послуг з опалення та гарячої води населенню, оскільки Відповідач в силу свого статусу не перебуває в договірних відносинах з мешканцями квартир (населенням), а все майно багатоквартирних будниках, за змістом Закону, знаходиться в спільній власності власників квартир, а не Відповідача.

Так, 11.03.2020, з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-Cov-2, була прийнята постанова Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 (з подальшими змінами), якою з 12.03.2020 на усій території України встановлено карантин, який Постановою Кабінету Міністрів України "Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" від 27.06.2023 №651 був відмінений з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 на всій території України.

Відповідно до пункту 3 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" (№530-1Х) на період дії карантину або обмежувальних заходів, пов`язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), та протягом 30 днів з дня його відміни забороняється: нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги.

Разом з тим, відповідно до Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 р. № 64/2022 (Указ затверджено Законом № 2102-ІХ від 24.02.2022 р.) введено в Україні воєнний стан.

Постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 р. № 206 "Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану" визначено, що в умовах воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 р. № 64 "Про введення воєнного стану в Україні", до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється: нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги; припинення/зупинення надання житлово-комунальних послуг населенню у разі їх не оплати або оплати не в повному обсязі.

Як слушно зауважив суд першої інстанції, Позивачем нараховано Відповідачу до стягнення пеню, 3% річних та інфляційних втрат за період дії карантину та воєнного стану, що не узгоджується з положеннями названих нормативно-правових актів.

Саме за це період судом перераховані відповідні суми, отже доводи Позивача, що судом не врахований час виникнення заборгованості, спростовується змістом мотивувальної частини рішення суду.

З огляду на викладене, враховуючи положення названих нормативно-правових актів, судова колегія погоджується з висновком господарського суду, що вимоги Позивача про стягнення з Відповідача пені за період дії карантину та воєнного стану задоволенню не підлягають, а вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних втрат з урахуванням названих положень є обґрунтованими лише за період до введення воєнного стану.

Отже висновки суду першої інстанції щодо відмови у позові в частині здійснених нарахувань пені в сумі 16.294,06 грн, 3% річних у загальній сумі 10.518,63 грн та інфляційних втрат у розмірі 17.819,19 грн., за зазначений період є обґрунтованим

Стосовно довіреності від іншої юридичної особи, яка помилково долучена Позивачем до апеляційної скарги, то судова колегія зазначає, що в матеріалах справи наявна довіреність на імя Литвина Павла Володимировича, підписанта апеляційної скарги (а.с.69), видана саме Акціонерним товариством "НАЦІОНАЛЬНА АКЦІОНЕРНА КОМПАНІЯ "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ", а його повноваження, як адвоката, підтверджені копією свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю №4197/10 (а.с. 70).

За таких обставин, викладені у апеляційній скарзі аргументи не можуть бути підставами для скасування рішення місцевого господарського суду, оскільки вони ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржником норм матеріального та процесуального права, що в сукупності виключає можливість задоволення апеляційної скарги Позивача.

На підставі вищевикладеного, рішення господарського суду Харківської області від 17.11.2023 року у справі №922/4086/23 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга

без задоволення.

Відповідно до вимог ст. 129 ГПК України судові витрати по розгляду апеляційної скарги відносяться на заявника апеляційної скарги

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 271, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський

суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "НАЦІОНАЛЬНА АКЦІОНЕРНА КОМПАНІЯ "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ" на рішення господарського суду Харківської області від 17.11.2023 року у справі №922/4086/23 - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 17.11.2023 року у справі №922/4086/23 залишити без змін.

Судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, віднести на Акціонерне товариство "НАЦІОНАЛЬНА АКЦІОНЕРНА КОМПАНІЯ "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ".

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, визначених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.

Головуючий суддя О.В. Стойка

Суддя Д.О. Попков

Суддя О.О. Радіонова