Рішення

від 21.02.2024 по справі 684/499/23

СТАРОСИНЯВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

СТАРОСИНЯВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД

ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 684/499/23

Провадження № 2/684/7/2024

РІШЕННЯ

іменем України

21 лютого 2024 року с-ще Стара Синява

Старосинявський районний суд Хмельницької області в складі:

судді Гринчук С.М.

за участі секретаря судового засідання Олійник Л.М.,

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ,

представник позивача ОСОБА_2 ,

відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю «Старосинявський кар`єр»,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні впорядку спрощеногопозовного провадженняу залісуду с-щаСтара Синявацивільну справуза позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Старосинявський кар`єр» про стягнення середнього заробітку мобілізованому працівнику та компенсації моральної шкоди,

УСТАНОВИВ:

У жовтні 2023 року позивач ОСОБА_1 через представника адвоката Стецькову Бондар Л.Ф. звернувся до суду з зазначеним позовом.

В обґрунтування позову вказав, що з травня 2021 року працював на посаді майстра з виробництва в ТОВ «Старосинявський кар`єр», з яким і по даний час перебуває в трудових відносинах, проте 27лютого 2022 року був мобілізований на військову службу до лав Збройних Сил України у військову частину НОМЕР_1 , в якій перебуває і на даний час. Вважав, що до 19 липня 2022 року за ним зберігався середній заробіток відповідно до статті 119 КЗпП України. Всупереч вимогам Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» відповідач не виплатив йому як мобілізованому працівнику середню заробітну плату за лютий - липень 2022 року. У зв`язку з викладеним просив стягнути з відповідача на його користь заборгованість по виплаті середнього заробітку у розмірі 36 243 гривні 70 копійок та компенсацію моральної шкоди, яку він оцінив у 5000 гривень.

Відповідач не скористався правом на подання відзиву.

Позивач- ОСОБА_3 в судове засідання не з?явився, про час та місце розгляду справи повідомлений.

Представник позивача ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилася, 21 лютого 2024 року подала до суду заяву, в якій просила розглядати справу за її та позивача відсутності за наявними у матеріалах справи доказами, клопотання про витребування доказів не підтримала, оскільки відповідач неодноразово не виконував ухвалу суду та не наполягає на цьому клопотанні, позовні вимоги підтримала та просила задовольнити в повному обсязі.

Відповідач Товариство зобмеженою відповідальністю«Старосинявський кар`єр»у судовезасідання повторно не забезпечив явку свого представника, причини неявки суду не повідомляв, відзив на позов, заяви про розгляд справи у його відсутності чи відкладення розгляду справи суду не подав. Про дату, час та місце судового розгляду повідомлений шляхом направлення судових повісток за адресою місцезнаходження: АДРЕСА_1 , та за адресою: АДРЕСА_2 поштові повідомлення повернулися на адресу судуз відміткоюУкрпошти «Адресатвідсутній завказаною адресою»(арк.спр.32,49,58,70,79,81). Відповідно до вимог пункту 4 частини восьмої статті 128 ЦПК України судова повістка вважається врученою відповідачу.

Ухвалою судді Старосинявського районного суду Хмельницької області від 05 жовтня 2023 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачу п`ятиденний строк з дня вручення копії ухвали для усунення недоліків (арк.спр.16).

23 жовтня 2023 року в межах наданого для усунення недоліків строку позивач в усунув недоліки позовної заяви (арк.спр.20-25).

25 жовтня 2023 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін (арк.спр.27).

Ухвалою суду від 23 листопада 2023 року задоволено клопотання представника позивача ОСОБА_2 про витребування доказів, судове засідання відкладено (арк.спр.41).

13 грудня 2023 року судове засідання відкладено у зв`язку з неявкою відповідача та невиконанням вимог ухвали суду про витребування доказів.

28 грудня 2023 року судове засідання відкладено у зв`язку з неявкою відповідача, щодо якого відсутні відомості про його повідомлення про час та місце розгляду справи.

29 січня 2024 року судове засідання відкладено у зв`язку з клопотанням представника позивача (арк.спр.75).

Будь-які інші процесуальні дії у справі не проводилися.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, суд згідно з частиною другою статті 247, частиною третьою статті 211 ЦПК України, здійснює розгляд справи без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу на підставі наявних у суду матеріалів.

З`ясувавши фактичні обставини у справі, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, дослідивши та оцінивши докази у справі, проаналізувавши норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, суд вважає, що позов слід задовольнити частково, зважаючи на таке.

Суд установив, що 27 лютого 2022 року ОСОБА_1 був призваний на військову службу до Збройних Сил України по мобілізації, що підтверджується повідомленням начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 майора М. Королевського (арк.спр.11).

Згідно з відомостями з Державного реєстру фізичних осіб платників податків про джерела/суми виплачених доходів та утриманих податків станом на 20 березня 2023 року, у період з 04 червня 2021 року до 27 лютого 2022 року ОСОБА_1 була нарахована та виплачена заробітна плата від ТОВ «Старосинявський кар`єр», нараховано та утримано податки. З 28 лютого 2022 року до грудня 2022 року нараховано та виплачено виплати військовослужбовцям від військової частини НОМЕР_1 , нараховано та утримано податки. Окрім того, вказані відомості містять інформацію щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 заробітної плати від ТОВ «Старосинявський кар`єр»у періодз 28лютого 2022рокудо грудня 2022 року, зокрема: у лютому йому нараховано 6641 гривню 79 копійок, виплачено 3657 гривень 50 копійок; у березні нараховано, але не виплачено 7156 гривень 38 копійок, у квітні нараховано, але не виплачено 6831 гривню 09 копійок, у травні - нараховано, але не виплачено 7156 гривень 38 копійок, у червні - нараховано, але не виплачено 7156 гривень 38 копійок, у липні - нараховано, але не виплачено 3892 гривні 68 копійок (арк.спр.12-12 (зворот)); також міститься інформація про суми нарахованих податків у цей же період.

Представник позивача надала суду розрахунок заборгованості по оплаті середньої заробітної плати ОСОБА_1 за лютий-липень 2022 року (арк.спр.9-10), відповідно до якого сума доходу, яку у вказаний період слід нарахувати позивачеві, складає 39 901 гривень 20 копійок, сума виплаченого у вказаний період доходу становить 3657 гривень 50 копійок, сума заборгованості 36 243 гривні 70 копійок. При проведенні розрахунку представник застосувала Порядок обчислення середньої заробітної плати, затверджений постановою КМУ від 08 лютого 1995 року №100, який передбачає, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначена діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців (грудень та січень) робочі дні ( що становить 41 робочий день) на число відпрацьованих робочих днів, середньомісячне число робочих днів за вказаний період визначено як 20,5 (41:2). Середньоденну заробітну плату представник позивача визначила в розмірі 324 гривні 40 копійок, з розрахунку: 6650 гривень (заробітна плата працівника за грудень 2021 року)+ 6650 гривень (заробітна плата працівника за січень 2022 року)=13300/41 робочий день. Середню місячну заробітну плату працівника представник позивача визначила як 6650 гривень 20 копійок, з розрахунку: 324 гривні 40 копійок (середньоденну заробітну плату помножила на 20.5 (середньомісячне число робочих днів).

Позивач, вказуючи на порушення його законних прав та інтересів, звернувся до суду за захистом таких з позовом про стягнення заборгованості по виплаті середнього заробітку та компенсації моральної шкоди.

До правовідносин, що виникли між сторонами, суд застосовує такі норми права.

Частиною п`ятою статті 17 Конституції України гарантовано, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Відповідно до частини другої статті 39 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (чинної на момент виникнення спірних правовідносин), громадяни України, призвані на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, або прийняті на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану, користуються гарантіями, передбаченими частинами третьою та четвертою статті 119 КЗпП України.

Частина третя статті 119 КЗпП України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) передбачала, що за працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб - підприємців, у яких вони працювали на час призову.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, в Україні було введено воєнний стан.

Згідно з Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 69/2022 в Україні оголошена загальна мобілізація.

Таким чином, законом було визначено, що за працівниками, призваними на військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток за місцем роботи, де вони працювали на час призову.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин від 01 липня 2022 року № 2352-IX (набрав чинності 19.07.2022) (підпункт 17 пункту 1) внесено зміни до частини третьої статті 119 КЗпП України, а саме слова "зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток" замінено словами "зберігаються місце роботи і посада".

Таким чином, Законом № 2352-IX було виключено положення частини третьої статті 119 КЗпП України про те, що за працівниками, призваними на військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період зберігається середній заробіток за місцем роботи.

Суд зауважує, що із набранням чинності Законом № 2352-IX відбулись зміни у регулюванні трудових відносин за участі працівників, призваних на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період або прийнятих на військову службу за контрактом тобто з 19 липня 2022 року роботодавець звільнений від обов`язку збереження середнього заробітку працівникам, призваним на військову службу, зі збереженням за цими працівниками лише місця роботи і посади.

Відтак, обов`язок роботодавця щодо збереження за такими категоріями працівників середнього заробітку передбачався включно до дня, що передує дню набранням чинності цим Законом (18 липня 2022 року).

Згідно з висновками щодо тлумачення змісту статті 58 Конституції України, викладеними у рішеннях Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року №1-зп, від 09 лютого 1999 року №1-рп/99, від 05 квітня 2001 року №3-рп/2001, від 13 березня 2012 року №6-рп/2012, закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до певного юридичного факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.

Враховуючи вищенаведений принцип, до спірних відносин підлягає застосуванню частина третя статті 119 КЗпП України в редакції до 19 липня 2022 року.

За таких обставин у період з 28 лютого 2022 року до 18 липня 2022 року за позивачем зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в якому він працював на час укладення трудового договору, а тому наявні правові підстави для стягнення з відповідача середнього заробітку за вказаний період.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України «Про оплату праці» та за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100 (далі за текстом Порядок №100).

Згідно з абзацами 3 і 4 пункту 2 Порядку №100, середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата.

Якщо протягом останніх двох календарних місяців, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата, працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи.

Таким чином передбачено, що середня заробітна плата працівника обраховується з заробітку за останні два повні місяці роботи.

Відповідно до пункту 5 розділу ІV Порядку № 100 основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час затримки розрахунку, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з пунктом 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на час відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - календарних днів за цей період.

Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час затримки розрахунку, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абзац другий пункту 8 Порядку № 100).

Відповідач не надав суду розрахунку середнього заробітку ОСОБА_1 ..

Згідно з наданим позивачем розрахунком, розмір середнього заробітку ОСОБА_1 за період з 28 лютого 2022 до 18 липня 2022 року становить 39 901 гривень 20 копійок, з врахуванням виплачених ОСОБА_1 3657 гривень 50 копійок, заборгованість відповідача перед ним становить 36 243 гривні 70 копійок.

Проте, суд, після перевірки розрахунку середнього заробітку позивача, відповідно до Порядку №100, установив, що середньоденна заробітна плата позивача становить 324 гривні 40 копійок (6650 гривень (заробітна плата за грудень 2021 року).+6650 гривень (заробітна плата за січень 2022 року) / 41 (робочі дні за грудень 2021 року та січень 2022 року)), як вірно визначила представник позивача.

Пункт 8 розділу ІV Порядку № 100 передбачає, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Число робочих днів у розрахунковому періоді (з 28 лютого 2022 року до 18 липня 2022 року) становить 95 днів. Отже, загальна сума середнього заробітку за період з 28 лютого 2022 року до 18 липня 2022 року становить 30 818 гривень (324 гривні 40 копійок Х 95). Оскільки відповідач у вказаний період виплатив позивачеві 3657 гривень 50 копійок, сума середнього заробітку, що має бути сплачена позивачеві 27 160 гривень 50 копійок.

Відповідно до роз`яснень, викладених у пункті 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму безутримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Вказане узгоджується з висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 13 жовтня 2020 року (справа № 712/9213/18).

Відповідач будь-яких доказів на спростовування вказаного суду не надав.

Щодо вимоги позивача про стягнення компенсації моральної шкоди, суд зазначає таке.

Згідно зі статтею 237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Відповідно до пункту 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини в справах «Гольм проти Швеції» від 25 жовтня 1993 року, «Мельниченко проти України» від 19 жовтня 2004 року, вчинення неправомірних дій вже є підтвердженням завдання особі моральної шкоди.

Як достовірновстановлено судом,внаслідок невиплативідповідачем позивачевіяк працівникові,що бувмобілізований,середнього заробіткуу визначенийзаконом періодта впорушення вимогзакону,тобто порушеннявідповідачем конституційнихгарантій тазаконних правпозивача,йому завдано моральну шкоду, яка підлягає компенсації. Враховуючи характер та обсяг душевних страждань, яких зазнав позивач, характер немайнових втрат, тяжкість вимушених змін у його житті, та зважаючи на положення Постанови Пленуму Верховного суду України від 31 березня1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», суд дійшов до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення компенсації моральної шкоди, з урахуванням встановлених судом обставин справи, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, підлягають задоволенню в розмірі 2000 гривень, що буде достатнім для сприяння відновлення порушених прав позивача.

Отже, позов слід задовольнити частково, з відповідача слід стягнути заборгованість по виплаті середнього заробітку в сумі 27 160 гривень 50 копійок, яка визначена без утримання з цієї суми передбачених законом податків та обов`язкових платежів при їх виплаті та компенсацію за завдану моральну шкоду в розмірі 2 000 гривень, а всього 29160 гривень 50 копійок.

Розподіляючи судові витрати, суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 1 частини першоїстатті 5 Закону України «Про судовий збір»від сплати судового збору звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Частиною шостоюстатті 141 ЦПК Українипередбачено, що якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Оскільки позивач звільнений від оплати судового збору, то з відповідача у дохід держави підлягає стягненню судовий збір пропорційно до задоволеної частини вимог (29 160,5 х 100 : 41 243,7 = 71 %) у розмірі 1905 гривень 64 копійки (2684 х71 :100), а решту (778 гривень 36 копійок) слід компенсувати за рахунок держави.

УХВАЛИВ:

Задовольнити частково позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Старосинявський кар`єр» про стягнення середнього заробітку мобілізованому працівнику та компенсації моральної шкоди.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Старосинявський кар`єр» на користь ОСОБА_1 заборгованість по виплаті середнього заробітку за період з 28 лютого 2022 року по 18 липня 2022 року, в сумі 27 160 гривень (двадцять сім тисяч сто шістдесят) гривень 50 копійок,яка визначенабез утриманняз цієїсуми передбаченихзаконом податківта обов`язковихплатежів приїх виплатіта компенсаціюза завдану моральну шкоду в розмірі 2 000 (дві тисячі) гривень, а всього 29 160 (двадцять дев`ять тисяч сто шістдесят) гривень 50 копійок.

Відмовити в задоволенні іншої частини позовних вимог.

Стягнути з Товариства зобмеженою відповідальністю«Старосинявський кар`єр» на користь держави судовий збір у розмірі 1905 (одна тисяча дев`ятсот п`ять) гривень 64 копійки.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів із дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП - НОМЕР_2 .

Відповідач: ТОВ «Старосинявський кар`єр», місцезнаходження: вул. Миру, 1А, с. Нова Синявка, Хмельницький район, Хмельницька область, 31433, код ЄДРПОУ 42903115.

Повне судове рішення складено 21 лютого 2024 року.

Суддя С.М. Гринчук