Вирок

від 21.02.2024 по справі 303/2076/21

ЗАКАРПАТСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 303/2076/21

Закарпатський апеляційний суд

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21.02.2024 м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд у складі суддів: ОСОБА_1 (головуючого), ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю секретаря судових засідань ОСОБА_4 , прокурора ОСОБА_5 , обвинуваченого ОСОБА_6 , розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді кримінальне провадження 11-кп/4806/296/21 за апеляційною скаргою першого заступника керівника Закарпатської обласної прокуратури ОСОБА_7 на вирок Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 13.05.2021.

Цим вироком:

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українець, громадянин України, уродженець та мешканець АДРЕСА_1 , фактично проживаючий за адресою АДРЕСА_2 , неодружений, із загальною середньою освітою, працюючий водієм господарчого відділення взводу матеріального забезпечення мотопіхотного батальйону військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат», несудимий, засуджений:

- за ст. 126-1 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 01 (один) рік;

- за ч. 4 ст. 407 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 03 (три) роки.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_6 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 02 (два) роки.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 КК України ОСОБА_9 зобов`язано: періодично з`являтися для реєстрації до командира військової частини у якій проходить військову службу, а у разі звільнення з військової служби до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти командира військової частини у якій проходить військову службу про зміну місця проживання, а у разі звільнення з військової служби уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Згідно вироку ОСОБА_6 визнаний винним у вчиненні кримінальних правопорушень, за таких обставин.

ОСОБА_6 будучи військовослужбовцем військової служби за контрактом, і проходячи її на посаді водія господарчого відділення взводу матеріального забезпечення мотопіхотного батальйону військової частини НОМЕР_1 , в порушення вимог ст. 1, 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст. 2, 9, 11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, діючи умисно, розуміючи наслідки своїх дій та бажаючи їх настання, в умовах особливого періоду, крім воєнного стану, з метою тимчасово ухилитись від виконання обов`язків військової служби, о 09 год 16.12.2020, без поважних на те причин не з`явився вчасно на службу до військової частини НОМЕР_1 ,

-2 -

яка дислокується за адресою АДРЕСА_3 , і по 02.04.2021 був на ній відсутній, та вільний час, що з`явився у зв`язку із відсутністю на військовій службі, використовував на власний розсуд, не пов`язуючи його з виконанням обов`язків по військовій службі.

Окрім того, ОСОБА_6 02.02.2021 близько 17 год, перебуваючи за адресою АДРЕСА_1 , маючи прямий умисел на заподіяння психологічного та емоційного страждання, на ґрунті систематичного конфлікту, вчинив психологічне насильство над своєю мамою ОСОБА_10 , що проявилось у словесних образах потерпілої, погрозах розправи над нею та призвело до її фізичних і психологічних страждань та погіршило якість життя потерпілої.

04.02.2021 близько 19 год ОСОБА_6 , перебуваючи за адресою АДРЕСА_1 , маючи прямий умисел на заподіяння психологічного та емоційного страждання, на ґрунті систематичного конфлікту, вчиняв психологічне насильство над своєю мамою ОСОБА_10 , що проявилось у словесних образах потерпілої, погрозах розправи над нею і призвело до її фізичних та психологічних страждань, та погіршило якість життя потерпілої.

ОСОБА_6 05.02.2021 близько 18 год, перебуваючи за адресою АДРЕСА_1 , маючи прямий умисел на заподіяння психологічного та емоційного страждання, на ґрунті систематичного конфлікту, вчиняв психологічне насильство над своєю мамою ОСОБА_10 , що проявилось у словесних образах потерпілої, погрозах розправи над нею та призвело до її фізичних і психологічних страждань, та погіршило якість життя потерпілої.

Також, ОСОБА_6 10.02.2021 близько 20 год, перебуваючи за адресою АДРЕСА_1 , маючи прямий умисел на заподіяння психологічного та емоційного страждання, на ґрунті систематичного конфлікту, вчиняв психологічне насильство над своєю мамою ОСОБА_10 , що проявилось у словесних образах потерпілої, погрозах розправи над нею, призвело до її фізичних та психологічних страждань та погіршило якість життя потерпілої.

18.02.2021 ОСОБА_6 близько 12 год 30 хв, перебуваючи за адресою АДРЕСА_1 , маючи прямий умисел на заподіяння психологічного та емоційного страждання, на ґрунті систематичного конфлікту, вчиняв психологічне насильство над своєю мамою ОСОБА_10 , що проявилось у словесних образах потерпілої, погрозах розправи над нею та призвело до її фізичних та психологічних страждань та погіршило якість життя потерпілої.

В апеляційній скарзі прокурор, не оспорюючи доведеність вини ОСОБА_6 у пред`явленому останньому обвинуваченні та кваліфікацію його дій, посилаючись на неправильне застосування закону про кримінальну відповідальність, просить вирок суду в частині призначення покарання скасувати та ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_6 за ст. 126-1 КК України призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 01 (один) рік; за ч. 4 ст. 407 КК України призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 03 (три) роки; на підставі ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, остаточно до відбування призначити ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі на строк 03 (три) роки. На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_6 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 02 (два) роки, з покладенням на нього обов`язків, передбачених ст. 76 КК України. В решті вирок суду залишити без змін. Вказує на те, що судом ОСОБА_6 обґрунтовано призначено покарання в межах санкцій статей, передбачених ст. 126-1, ч. 4 ст. 407 КК України, однак в порушення вимог ч. 1 ст. 70 КК України, не визначено остаточне покарання і принцип його поглинення. Також зазначає, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні злочину, вчиненого відносно своєї матері, тому відносно нього слід застосувати обмежувальні заходи передбачені п. 1, 5 ч. 1 ст. 91-1 КК України на строк два місяці.

-3-

Апеляційна скарга розглядається за відсутності потерпілої ОСОБА_10 , неявка якої, з огляду на положення ч. 4 ст. 405 КПК України, не перешкоджає її розгляду. При цьому береться до уваги те, що потерпіла належним чином повідомлена про час та місце розгляду кримінального провадження, заяв про відкладення розгляду апеляційної скарги на інший день та відомостей про поважність причин її неявки не подавала.

Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора, який підтримав апеляційну скаргу, пояснення обвинуваченого, який не заперечив проти задоволення апеляційної скарги прокурора, дослідивши докази, які характеризують особу обвинуваченого, провівши судові дебати та вислухавши останнє слово обвинуваченого, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 404 КПК України вирок суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом в межах апеляційної скарги.

Згідно п. 2, 4 ч. 1 ст. 420 КПК України, суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції та ухвалює свій вирок у разі: необхідності застосування більш суворого покарання та неправильного звільнення обвинуваченого від відбування покарання.

За змістом ч. 1 ст. 421 КПК України обвинувальний вирок, ухвалений судом першої інстанції, може бути скасовано у зв`язку з необхідністю застосувати закон про більш тяжке кримінальне правопорушення чи суворіше покарання, скасувати неправильне звільнення обвинуваченого від відбування покарання, збільшити суми, які підлягають стягненню, або в інших випадках, коли це погіршує становище обвинуваченого, лише у разі, якщо з цих підстав апеляційну скаргу подали прокурор, потерпілий чи його представник.

Як встановлено матеріалами кримінального провадження, досудове розслідування й судовий розгляд по ньому проведені з дотриманням вимог розділів ІІІ, ІV КПК України. Викладені у вироку висновки про винуватість обвинуваченого ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 126-1, ч. 4 ст. 407 КК України при обставинах вказаних у вироку суду ґрунтуються на зібраних доказах, відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, і ніким із учасників кримінального провадження не оскаржують ся, а тому апеляційним судом відповідно до вимог ст. 404 КПК України, не перевіряються.

Діяння обвинуваченого ОСОБА_6 судом першої інстанції правильно кваліфіковано за ст. 126-1 КК України, як умисне систематичне вчинення психологічного насильства щодо особи, з якою винний перебуває у сімейних або близьких відносинах, що призвело до психологічних страждань, розладів здоров`я, емоційної залежності або погіршення життя потерпілої особи; за ч. 4 ст. 407 КК України, як нез`явлення вчасно на службу без поважних причин, вчинене в умовах особливого періоду, крім воєнного стану, вчинене військовослужбовцем (крім строкової служби).

Призначене судом першої інстанції покарання ОСОБА_6 , як і звільнення його від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України, ґрунтується на матеріалах кримінального провадження, відповідає вимогам закону, тому є правильним, вказаний висновок в апеляційній скарзі прокурора також не заперечується.

Що стосується доводів апеляційної скарги прокурора про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність через незастосування закону, який підлягав застосуванню, зокрема, не призначення судом ОСОБА_6 остаточного покарання на підставі ст. 70 КК України, то вони є обґрунтованими з таких підстав.

-4-

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 70 КК України при сукупності кримінальних правопорушень суд, призначивши покарання (основне і додаткове) за кожне кримінальне правопорушення окремо, визначає остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим або шляхом повного чи часткового складання призначених покарань.

При вирішенні питання про те, який з передбачених ч. 1 ст. 70 КК України принципів необхідно застосовувати при призначенні покарання за сукупністю кримінальних правопорушень (поглинення менш суворого покарання більш суворим або повного чи часткового складання покарань, призначених за окремі кримінальні правопорушення ), суд повинен враховувати крім даних про особу винного й обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання, також кількість кримінальних правопорушень, що входять до сукупності, форму вини й мотиви вчинення кожного з них, тяжкість їх наслідків, вид сукупності, тощо.

Оскаржуваним вироком, ОСОБА_6 визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 126-1, ч. 4 ст. 407 КК України та призначено за кожне кримінальне правопорушення відповідне покарання, однак остаточне покарання всупереч вимогам ст. 70, 374 КПК України, судом першої інстанції ОСОБА_6 не призначено.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок або ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати вирок повністю чи частково та ухвалити новий вирок.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 409, п. 3 ч. 1 ст. 413 КПК України, підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, що полягає в неправильному тлумаченні закону, яке суперечить його точному змісту.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що при призначенні покарання ОСОБА_6 , судом неправильно застосовано закон України про кримінальну відповідальність, зокрема, не застосовано закон, який підлягав застосуванню, що призвело до призначення обвинуваченому покарання з порушенням кримінального процесуального закону, які відповідно до ч. 1 ст. 420 КПК України є підставою для скасування вироку суду першої інстанції та ухвалення нового вироку.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особи винного та обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання необхідне і достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.

Вирішуючи питання про призначення ОСОБА_6 покарання, колегія суддів відповідно до вимог ст. 50, 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, дані щодо його особи: повне визнання вини, позитивну характеристику за місцем служби, вперше притягається до кримінальної відповідальності, судову доповідь органу пробації, обставини, що пом`якшують покарання - щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінальних правопорушень, а також відсутність обтяжуючих покарання обставин.

З урахуванням вищенаведеного апеляційний суд вважає, що обвинуваченому ОСОБА_6 необхідно призначити покарання у виді позбавлення волі без ізоляції від суспільства із застосуванням ст. 75, 76 КК України, оскільки таке покарання буде справедливим, необхідним та достатнім для його виправлення.

-5-

Крім того, колегія суддів констатує, що відповідно до п. 1, 5 ч.1 ст.91-1 КК України в інтересах потерпілого від злочину, пов`язаного з домашнім насильством, одночасно з призначенням покарання, не пов`язаного з позбавленням волі, суд може застосувати до особи, яка вчинила домашнє насильство, один або декілька обмежувальних заходів, відповідно до якого (яких) на засудженого можуть бути покладені обов`язки, зокрема: заборона перебувати в місці спільного проживання з особою, яка постраждала від домашнього насильства, направлення для проходження програми для кривдників (пробаційної програми).

Відповідно до ч. 3 ст.91-1 КК України заходи, передбачені частиною першою цієї статті, можуть застосовуватися на строк від одного до трьох місяців і за потреби можуть бути продовжені на визначений судом строк, але не більше, як на 12 місяців.

Враховуючи, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні нетяжкого злочину, вчиненого відносно своєї матері, колегія суддів вважає обґрунтованими доводи апеляційної скарги прокурора щодо застосування обмежувальних заходів до обвинуваченого на підставі п. 1, 5 ч. 1 ст. 91-1 КК України.

З урахуванням обставин вчиненого обвинуваченим кримінального правопорушення, колегія суддів вважає необхідним та достатнім визначити обмежувальні заходи обвинуваченому ОСОБА_6 у виді заборони перебувати в місці спільного проживання з особою, яка постраждала від домашнього насильства та направити його для проходження пробаційної програми на строк 02 (два) місяці.

За таких обстави, відповідно до вимог ч. 3 ст. 407 КПК України зазначений вирок в частині призначення ОСОБА_6 покарання підлягає скасуванню, а апеляційна скарга прокурора задоволенню.

Відповідно до вимог ч. 15 ст. 615 КПК України в умовах дії воєнного стану після складання та підписання повного тексту вироку суд має право обмежитись проголошенням його резолютивної частини з обов`язковим врученням учасникам судового провадження повного тексту вироку в день його проголошення.

Керуючись ст. 374, 376, 404, 405, 407, 409, 413, 420 КПК України, апеляційний суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу першого заступника керівника Закарпатської обласної прокуратури ОСОБА_7 задовольнити.

Вирок Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 13.05.2021 щодо ОСОБА_11 в частині призначення покарання скасувати.

Призначити ОСОБА_12 за ст. 126-1 КК України покарання у виді позбавлення волі на строк 01 (один) рік; за ч. 4 ст. 407 КК України покарання у виді позбавлення волі на строк 03 (три) роки.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити ОСОБА_12 покарання у виді позбавлення волі на строк 03(три) роки.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_13 звільнити від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 02 (два) роки.

Відповідно до п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України на ОСОБА_11 покласти обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

6-

Відповідно до п. 1, 5 ст. 91-1 КК України на ОСОБА_6 покласти обов`язки, а саме: заборонити перебувати в місці спільного проживання з особою, яка постраждала від домашнього насильства та направити його для проходження пробаційної програми на строк 02 (два) місяці.

В решті вирок Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 13.05.2021 щодо ОСОБА_6 залишити без змін.

Вирок апеляційного суду може бути оскаржений у касаційному порядку безпосередньо Касаційного кримінального суду в складі Верховного Суду протягом трьох місяців з дня його проголошення судом апеляційної інстанції.

Судді