Рішення

від 21.02.2024 по справі 910/15270/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

21.02.2024Справа № 910/15270/23

Суддя Господарського суду міста Києва Демидов В.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) сторін, справу за позовом Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03150, м. Київ, вул. Єжи Ґедройця, буд. 5) в особі регіональної філії «Південно - Західна залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» (01601, м. Київ, вул. Лисенка, буд. 6) до Товариства з обмеженою відповідальністю «САНТА МОТОРС» (04205, м. Київ, просп. Оболонський, буд. 1, корп. 2, оф. 191, кімн. 8) про стягнення 66 487,40 грн,

без повідомлення (виклику) сторін,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Південно - Західна залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» (далі - позивач, АТ «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Південно - Західна залізниця» АТ «Українська залізниця») звернулось до Господарського суду міста Києва (далі - суд) з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «САНТА МОТОРС» (далі - відповідач, ТОВ «САНТА МОТОРС») про стягнення 66 487,40 грн, з яких: 52 133,50 грн провізні платежі (36,30 грн плата за користування вагоном в період простою, 2 653,60 грн збір за маневрову роботу в період простою, 160,20 грн збір за повідомлення в період простою, 48 650,40 грн провізна плата, 633,00 грн збір на покриття витрат на митний догляд експортних та імпортних вантажів) та 14 353,90 грн пені, а також 2 684,00 грн судового збору.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на неналежне виконання відповідачем умов Договору про надання послуг з організації перевезень вантажів залізничним транспортом № 40-43211669/2020-0001 від 09.10.2020 та положень Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення від 01.11.1951 (з відповідними змінами та доповненнями) в частині своєчасної та повної оплати належних перевізникові платежів за надані ним послуги, у зв`язку з чим у відповідача утворилась заборгованість, на яку було нараховано пеню.

Автоматизованою системою документообігу суду здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справі присвоєно єдиний унікальний номер 910/15270/23 та справу передано на розгляд судді Демидову В.О.

Ухвалою суду від 03.10.2023 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали. Позивачем, у строк встановлений ухвалою суду від 03.10.2023, подано заяву про усунення недоліків позовної заяви, з доданими до неї відповідними документами.

Ухвалою суду від 27.10.2023 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та ухвалено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Вказаною ухвалою суду було запропоновано відповідачу у строк не пізніше п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження, подати суду відзив на позовну заяву, оформлений відповідно до вимог ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, а також всі докази, що підтверджують заперечення проти позову; забезпечити направлення позивачу копії відзиву на позов та доданих до нього документів, докази на підтвердження такого направлення разом з відзивом надати суду; визначено відповідачу строк для подання заперечень на відповідь на відзив (якщо такі будуть подані) - протягом п`яти днів з дня отримання відповіді на відзив, а позивачу запропоновано у строк не пізніше п`ять днів з дня отримання відзиву на позовну заяву подати відповідь на відзив в порядку ст. 166 Господарського процесуального кодексу України, копію якого направити відповідачу в той самий строк, докази направлення надати суду разом з відповіддю на відзив.

Також, відповідача було попереджено, що у разі ненадання ним відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи відповідно до частини другої ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.

Частиною п`ятою ст. 176 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому ст. 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої ст. 120 цього Кодексу.

Відповідно до частини одинадцятої ст. 242 ГПК України, у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Відповідно до частин другої та третьої ст. 120 ГПК України, суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Нормами частини четвертої ст. 89 ЦК України передбачено, що відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини першої ст. 7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Згідно із частиною першою ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного держаного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає (частина сьома ст. 120 ГПК України).

Так, на виконання приписів ГПК України, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи, ухвала від 27.10.2023 про відкриття провадження у справі була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення (№ 0600056745839) на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на жовтень 2023 року.

Однак, конверт з ухвалою суду від 27.10.2023, який направлявся на адресу ТОВ «САНТА МОТОРС»: 04205, м. Київ, просп. Оболонський, буд. 1, корп. 2, оф. 191, кімн. 8, був повернутий до суду відділенням поштового зв`язку Укрпошта з відміткою: «адресат відсутній за вказаною адресою».

Згідно даних в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, станом на грудень 2023 року, адресу ТОВ «САНТА МОТОРС»: 04205, м. Київ, просп. Оболонський, буд. 1, корп. 2, оф. 191, кімн. 8 було змінено на адресу: 04082, м. Київ, вул. Вишгородська, буд. 28/1.

Приймаючи до уваги викладене, ухвала від 27.10.2023 про відкриття провадження у справі була направлена судом рекомендованими листами з повідомленням про вручення (№ 0600072619975 та № 0600072619126) на адресу місцезнаходження відповідача: 04205, м. Київ, просп. Оболонський, буд. 1, корп. 2, оф. 191, кімн. 8 та на адресу місцезнаходження відповідача: 04082, м. Київ, вул. Вишгородська, буд. 28/1.

Однак, конверти з ухвалою суду від 27.10.2023, які направлявся на адресу ТОВ «САНТА МОТОРС»: 04205, м. Київ, просп. Оболонський, буд. 1, корп. 2, оф. 191, кімн. 8 (№ 0600072619126) та на адресу: 04082, м. Київ, вул. Вишгородська, буд. 28/1 (№ 0600072619975), були повернуті до суду відділенням поштового зв`язку Укрпошта з відміткою: № 0600072619126 «адресат відсутній за вказаною адресою» та № 0600072619975 «за закінченням терміну зберігання».

Порядок надання послуг поштового зв`язку, права та обов`язки операторів поштового зв`язку і користувачів послуг поштового зв`язку та регулювання відносини між ними визначають Правила надання послуг поштового зв`язку, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270, в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 10.10.2023 № 1071 (далі - Правила надання послуг поштового зв`язку).

Відповідно до абз. 3 п. 101 Правил надання послуг поштового зв`язку, у разі невручення рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка» або реєстрованого поштового відправлення з позначкою «Адміністративна послуга» такі відправлення разом з бланком повідомлення про вручення повертаються за зворотною адресою у порядку, визначеному в пунктах 81, 82, 83, 84, 91, 99 цих Правил, із зазначенням причини невручення.

Встановлений порядок надання послуг поштового зв`язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення та, відповідно, ознайомлення з судовим рішенням.

Згідно з п. 83 Правил надання послуг поштового зв`язку, рекомендовані поштові відправлення з позначкою «Судова повістка», адресовані юридичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються представнику юридичної особи, уповноваженому на одержання поштових відправлень, під розпис. У разі відсутності адресата (одержувача) за зазначеною на рекомендованому листі адресою працівник об`єкта поштового зв`язку робить позначку «адресат відсутній за зазначеною адресою», яка засвідчується його підписом з проставленням відбитка поштового пристрою, порядок використання якого встановлюється призначеним оператором поштового зв`язку, і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає такий лист до суду.

Враховуючи відсутність в матеріалах справи підтверджень наявності порушень оператором поштового зв`язку вимог Правил надання послуг поштового зв`язку, факт неотримання скаржником поштової кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв`язку з її неотриманням адресатом, залежав від волевиявлення самого адресата, тобто мав суб`єктивний характер та є наслідком неотримання адресатом пошти під час доставки за вказаною адресою і незвернення самого одержувача кореспонденції до відділення пошти для отримання рекомендованого поштового відправлення. Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 27.05.2021 у справа № 917/1998/19 та від 06.07.2021 у справі № 921/494/20.

Суд зазначає, що повернення відділенням поштового зв`язку до суду поштових конвертів з відмітками «адресат відсутній за вказаною адресою» та «за закінченням терміну зберігання» свідчить, що рішення (ухвала) не вручені з причин, які не залежать від суду, який у установленому законодавством порядку вчинив необхідні дії для належного повідомлення відповідача про розгляд справи Господарським судом міста Києва.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 19.12.2022 у справі № 910/1730/22 зазначав, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, за відсутності відомостей у суду про наявність у такої сторони інших засобів зв`язку та / або адреси електронної пошти, необхідність зазначення яких у процесуальних документах передбачена статтями 162, 165, 258, 263, 290, 295 ГПК України, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі (близький за змістом висновок викладено у постановах Верховного Суду від 12.04.2021 у справі № 910/8197/19, від 09.12.2021 у справі № 911/3113/20).

Вжиття заходів для ефективного розгляду та вирішення судового спору є обов`язком не тільки для держави, але й для осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Подібний висновок викладений у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.09.2019 у справі № 916/3616/15.

На зацікавлену сторону покладається обов`язок проявляти належну увагу в захисті своїх інтересів та вживати необхідних заходів, щоб ознайомитися з подіями процесу (рішення ЄСПЛ у справі «Богонос проти Росії» від 05.02.2004).

Крім того, суд зазначає, що згідно з Законом України «Про доступ до судових рішень» кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Судові рішення, внесені до Єдиного державного реєстру судових рішень, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

Відтак, відповідач мав право та не був позбавлений можливості ознайомитись, з ухвалою про відкриття провадження у справі від 27.10.2023 в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Проте, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не подано відзиву на позов, як і не надано будь-яких доказів на підтвердження своїх заперечень проти заявлених позовних вимог.

Відповідно до частини другої ст. 178 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічні положення містяться у частині дев`ятій ст. 165 ГПК України.

Частиною першою ст. 252 ГПК України встановлено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Згідно з частиною восьмою ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (частина друга ст. 161 ГПК України).

Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позицій у справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів.

З огляду на вказані приписи ГПК України, оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву відповідно до частини першої ст. 251 ГПК України, суд приходить до висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами у відповідності до приписів частини дев`ятої ст. 165 та частини другої ст. 178 ГПК України.

Частиною четвертою ст. 240 ГПК України передбачено, що у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив такі фактичні обставини.

На сайті http://uz-cargo.com/ філії «Центр транспортної логістики» АТ «Укрзалізниця» оприлюднено, як публічну пропозицію, Договір про надання послуг з організації перевезень вантажів залізничним транспортом № б/н від 25.02.2020 (далі - Договір).

Сторонами Договору є перевізник - АТ «Українська залізниця» та Замовник (вантажовласник, вантажовідправник, вантажоодержувач, платник).

Предметом Договору є організація та здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення, інших послуг, пов`язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у власних вагонах Перевізника, вагонах залізниць інших держав та / або вагонах Замовника, пов`язаних з цим супутніх послуг (далі - послуги) і проведення розрахунків за ці послуги (п. 1.1. Договору).

Відповідно до п. 1.5. Договору, цей Договір є публічним договором, за яким Перевізник бере на себе обов`язок здійснювати надання послуг, пов`язаних з організацією та здійсненням перевезення вантажів залізничним транспортом загального користування кожному, хто до нього звернеться. Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх замовників, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Пропозиції та зміни до Договору приймаються і враховуються відповідно до п. 9.3. та п. 9.4. Договору та законодавства.

Згідно з п. 1.6. Договору, Договір, з урахуванням змін до нього, оприлюднюється Перевізником як публічна пропозиція для укладення на веб-сайті http://uz-саrgо.соm/, з накладенням кваліфікованого електронного підпису (КЕП).

Договір укладається шляхом надання перевізником пропозиції укласти Договір (оферти) і прийняття в цілому пропозиції (акцепту) другою стороною. Приймаючи пропозицію укласти Договір друга сторона засвідчує, що ознайомилась та згодна з усіма умовами Договору (п. 1.7. Договору).

08.10.2020 ТОВ «САНТА МОТОРС» подано Заяву про прийняття в цілому пропозиції (акцепт) укладення Договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом № 43211669/2020-0001 від 08.10.2020.

Згідно з п. 1.9. Договору, Перевізник, за результатами розгляду заяви (акцепту), направляє другій стороні у власній інформаційній системі повідомлення з накладанням КЕП: або про мотивоване повернення без розгляду заяви (акцепту) із зазначенням причин для такого повернення; або про дату укладання договору, присвоєння Замовнику коду Замовника як платника, коду вантажовідправника/вантажоодержувача. Код платника є номером Договору з Замовником.

Відповідно до Повідомлення про укладення Договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом № 40-43211669/2020-0001 від 09.10.2020, якою засвідчено прийняття від ТОВ «САНТА МОТОРС» Заяву про прийняття в цілому пропозиції (акцепт) укладення Договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом, ТОВ «САНТА МОТОРС» приєдналось до Договору.

Договір є укладеним з дня надання Замовнику перевізником Інформаційного повідомлення про укладення Договору, але не раніше дня введення його в дію відповідно до пункту 12.1. Договору (п. 1.10. Договору).

За умовами п. 12.1. Договору, Договір діє з дня укладення, але не раніше дати введення в дію, що визначається Перевізником в повідомленні про оприлюднення Договору здійсненого на веб-сайті http://uz-cargo.com/ та діє до його припинення. Дата введення в дію не може бути раніше 30 днів з дня оприлюднення Договору. На звернення Замовника умови Договору застосовуються до відносин з Замовником, які виникли між Сторонами, до його укладення та введення в дію.

Відповідно до пп. 2.3.3. п. 2.3. Договору, Перевізник зобов`язаний відкрити для проведення розрахунків і обліку сплачених сум для Замовника особовий рахунок з наданням коду платника, а також присвоїти Замовнику код вантажовідправника/вантажоодержувача. Надані коди зазначаються Перевізником в Інформаційному повідомленні про укладення Договору в порядку, визначеному пунктом 1.9. Договору.

Як вбачається з Повідомлення про укладення Договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом № 40-43211669/2020-0001 від 09.10.2020, Замовнику присвоєно коди: відправника/одержувача: 1669, платника 5636721 та відкрито особовий рахунок з ідентичним номером. При цьому, код платника використовується для ідентифікації договірних відносин як номер Договору.

Відтак, 09.10.2020 між АТ «Українська залізниця» (далі - Перевізник) та ТОВ «САНТА МОТОРС» (далі - Замовник) був укладений Договір про надання послуг з організації перевезень вантажів залізничним транспортом № 40-43211669/2020-0001 (далі - Договір). Редакція умов договору надання послуг, опублікована позивачем на веб-сайті http://uz-cargo.com/.

Умовами п. 1.2. Договору передбачено, що при виконанні Договору Сторони використовують такі скорочені найменування нормативно-правових актів: Статут залізниць України, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457 (далі - Статут залізниць України); Правила перевезення вантажів, затверджені наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за № 861/5082 (далі - Правила перевезення вантажів); Правила планування перевезень вантажів (статті 17 - 21 Статуту), затверджені наказом Міністерства транспорту України від 09.12.2002 № 873 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.12.2002 за № 1030/7318 (далі - Правила планування перевезень вантажів); Правила приймання вантажів до перевезення, затверджені наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за № 861/5082 (далі - Правила приймання вантажів до перевезення); Правила користування вагонами і контейнерами, затверджені наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 № 113 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.03.1999 за № 165/3458 (далі - Правила користування вагонами); Збірник Тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов`язані з ними послуги та Коефіцієнти, що застосовуються до тарифів Збірника тарифів, затверджені наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 26.03.2009 № 317 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.04.2009 за № 340/16356 (далі - Збірник тарифів, Коефіцієнти, що застосовуються до тарифів Збірника тарифів, відповідно); Угода про міжнародне залізничне вантажне сполучення (далі - СМГС); Конвенція про міжнародні залізничні перевезення (далі - КОТІФ).

Згідно з п. 1.4. Договору, надання послуг за Договором може підтверджуватись одним з таких документів: накладною, накопичувальною карткою, зведеною відомістю, відомістю плати за користування вагонами, відомістю плати за подавання/збирання вагонів та маневрову роботу, іншими документами.

Відповідно до пп. 2.1.1. п. 2.1. Договору, Замовником зобов`язаний надавати або організовувати надання місячних замовлень на перевезення відповідно до Правил планування перевезень вантажів через автоматизовану систему планування перевезень вантажів (далі - Система планування перевезень) з проставленням ознаки, що містить умови надання послуг за наявності. Замовником зобов`язаний до початку навантаження здійснювати проставлення електронної заявки на подачу вантажних вагонів відповідно до плану перевезень, а для власних вагонів Перевізника - за три доби до дати навантаження (пп. 2.1.2. п. 2.1. Договору).

За умовами пп. 2.1.4. п. 2.1. Договору, Замовник зобов`язаний сплачувати послуги Перевізника та інші платежі, належні Перевізнику за Договором з сум внесеної передоплати за кодом платника. Самостійно визначити розмір попередньої оплати та періодичність її внесення на підставі діючих тарифів та умов Договору, при цьому зобов`язаний враховувати обсяг запланованих перевезень, вантажообіг, строк перебування вагону за межами України та інших послуг Перевізника.

Замовник зобов`язаний відшкодувати Перевізнику витрати пов`язані із затримками вагонів, контейнерів і вантажів з причин, що не залежать від Перевізника, які виникли на станціях залізниць України, зокрема з наступних причин: неправильне оформлення відправниками перевізних документів; недодання до накладної документів, необхідних для виконання митних, санітарних та інших правил чи не вірне їх оформлення; перевірка вантажів (маси вантажу) митними та іншими державними органами контролю; недотримання технічних умов розміщення та кріплення вантажів; недостатність грошових коштів та закриття коду платника; інші причини. Оплата вказаних послуг здійснюється шляхом списання з сум внесеної передоплати за кодом платника (пп. 2.1.5. п. 2.1. Договору).

Відповідно до пп. 2.1.7. п. 2.1. Договору, Замовник зобов`язаний у строки, встановлені розд. 4 Договору, підписувати акти звіряння розрахунків, зведені відомості. Підписувати не пізніше двох робочих днів від дня надання послуг накопичувальні картки зборів за роботи (послуги) та штрафів, пов`язаних з перевезенням вантажів (вантажобагажу) форми ФДУ-92, відомості плати за користування вагонами форми ГУ46, відомості плати за користування контейнерами форми ГУ-46к, відомості плати за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу форми ГУ-46а. А у випадку оформлення вказаних вище документів в паперовій формі на вимогу Замовника - підписувати та надавати Перевізнику не пізніше двох робочих днів від дня надання такої його вимоги.

Умовами пп. 2.3.1. п. 2.3. Договору передбачено, що Перевізник зобов`язаний розглядати надані Замовником місячні та додаткові замовлення на перевезення вантажів, інші замовлення (далі - замовлення на перевезення вантажів). Перевізник зобов`язаний приймати до перевезення вантажі у вагонах (контейнерах) Замовник або у власних вагонах (контейнерах) Перевізника, надавати власні вагони (контейнери перевізника для навантаження вантажів згідно із затвердженими планами і заявкам замовника згідно інформації розміщеної у Системі планування перевезень, надавати додаткові послуги, пов`язані з перевезенням вантажів, перелік яких зазначається в додатках до договору та Збірнику тарифів (пп. 2.3.2. п. 2.3. Договору).

Перевізник має право відмовити в наданні та / або призупинити надання послуг відповідно до узгодженого плану перевезень у випадку оголошення заборон або обмежень на перевезення вантажу на / з станції, що зазначені в планах. При цьому Перевізник не несе відповідальності за ненадання послуг (пп. 2.4.1. п. 2.4. Договору).

Відповідно до п. 3.1. Договору, розмір провізних платежів за перевезення вантажу у вагонах Замовник та вагонах залізниць інших держав, додаткових зборів, пов`язаних з перевезенням, розраховується за ставками і тарифами, які визначаються у відповідності до умов Збірник Тарифів.

Згідно з п. 4.1. Договору, розрахунки за цим Договором здійснюються через філію «Єдиний розрахунковий центр залізничних перевезень» АТ «Укрзалізниця».

Пунктом 5.1. Договору передбачено, що у випадку відсутності або недостатності на особовому рахунку Замовника коштів, у розмірі необхідному для оплати провізних та інших платежів, додаткових послуг, Перевізник має право припинити надання послуг за Договором, у т.ч., приймання, видачу вантажів та надання додаткових послуг згідно ст. 62 Статуту залізниць України з одночасним віднесенням відповідальності на Замовника за затримку вагонів і контейнерів та зберігання вантажу. При наявності заборгованості Перевізник має право, відповідно до ст. 51, 62 Статуту залізниць України затримати видачу вантажу, що надійшов, і реалізувати його для покриття заборгованості.

Відповідно до п. 5.2. Договору, у випадку виникнення заборгованості за Договором Замовник сплачує Перевізнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми боргу за кожен день прострочення платежу. Моментом виникнення заборгованості у Замовника є дата відображення на особовому рахунку Замовника вартості фактично наданих Перевізником послуг за Договором та / або дата здійснення коригування плати, передбачених Договором, за умови відсутності грошових коштів на особовому рахунку Замовника в розмірі достатньому для їх оплати.

Пунктом 8.1. Договору визначено, що Сторони домовились про використання електронного документообігу. Для організації електронного документообігу використовуються власні інформаційні системи Перевізника.

У випадку судового розгляду справи, чи виникненні претензійної практики, використовується візуальне відображення електронних документів на папері (п. 8.8. Договору).

Згідно з п. 9.4. Договору, зміни (доповнення) до Договору Перевізник здійснює шляхом викладення в новій редакції Договору в цілому або окремих його частин та їх оприлюднення на вебсайті http://uz-cargo.com/, з накладенням КЕП. Зміни до Договору, в тому числі ставки плати, коефіцієнти та інші умови платежів, вступають в дію через 30 календарних днів від дня їх оприлюднення або пізніше, якщо це вказано в повідомленні про оприлюднення. Зміни до Договору, які зменшують розмір провізних платежів, ставок, коефіцієнтів та інших розрахункових величин, також можуть вступати в дію раніше ніж 30 календарних днів від дня їх оприлюднення. Зміни до Договору поширюються на всіх осіб, що приєдналися до Договору. В окремих випадках, за заявою Замовника допускається вступ в дію змін до Договору раніше, ніж визначено вище. Якщо Замовник не згоден з внесеними Перевізником змінами, він має право ініціювати внесення змін до Договору в порядку передбаченому п. 9.3. Договору або з власної ініціативи припинити дію Договору у відносинах з ним. Замовлення та / або отримання послуг та / або їх оплата за Договором засвідчує повну згоду Замовника з Договором та змінами до нього.

З матеріалів справи вбачається, що протягом лютого - квітня 2022 року Залізницею надавались послуги з перевезення вантажів гази нафтові, що слідували у вагонах (РЖД, власник ТОВ «ЛУКОЙЛ-ТРАНС») № 57798274, № 76621846, № 76659077, № 76685882, № 53308938 за накладними № 32152985, № 32152989, № 32152992, № 32161896, № 32144317 зі станції відправлення РЖД/ОСЄНЦИ до станції призначення УЗ / БАРИШІВКА та у вагоні (РЖД, АТ «РН-Транс») № 76652213 за накладною № 32156350 зі станції відправлення РЖД / ТУЙМАЗИ до станції призначення УЗ / БАРИШІВКА.

Відповідно до графи 23 зазначених накладних платником провізних платежів по території УЗ зазначено ТОВ «САНТА МОТОРС» (код платника та Договір № 5636721).

У графі 32 вказаних накладних зазначено затримку 23.02.2022 ХУТІР-МИХАЙЛІВСЬКИЙ 328704 через відсутність ПД.

Вагон № 53308938 за накладною № 32144317 прибув на територію України на прикордонно-передавальну станцію ХУТІР-МИХАЙЛІВСЬКИЙ 22.02.2022, де був затриманий через відсутність забезпечення сплати митних платежів при ввезенні на територію України (відсутня ПД), про що станцією ХУТІР-МИХАЙЛІВСЬКИЙ складено Акт загальної форми від 22.02.2022 № 403 «ОД».

Вказаний вагон був відправлений за призначенням після повного митного оформлення на підставі ТФ № UA 903020/2022/0022236 із зазначенням простою - 20 годин, про що станцією ХУТІР-МИХАЙЛІВСЬКИЙ складено Акт загальної форми від 23.02.2022 № 412 «ОД».

Оскільки вагон № 53308938 за накладною № 32144317 простояв на станції ХУТІР-МИХАЙЛІВСЬКИЙ 20 годин через відсутність забезпечення сплати митних платежів при ввезенні на територію України (відсутня ПД), позивачем за час затримки вагона з вини відповідача нараховано 2 850,10 грн (без ПДВ), з яких: плата за користування - 36,30 грн, збір за маневрову роботу - 2 653,60 грн та збір за повідомлення - 160,20 грн.

Вагони № 57798274, № 76621846, №76659077, № 76685882, № 76652213 за накладними № 32152985, № 32152989, № 32152992, № 32161896, № 32156350 прибули на територію України на прикордонно-передавальну станцію ХУТІР-МИХАЙЛІВСЬКИЙ 23.02.2022.

24.03.2022 Голова Шосткинської районної державної адміністрації - начальник районної військової адміністрації ОСОБА_1 звернувся до Начальника залізничної станції Шостка Південно-Західної залізниці Віталія Тівецького з листами-зверненнями від 24.03.2022 № 06-14/_458 та від 05.04.2022 № 06-14/486 про вилучення вантажу, в якому відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану», Указів Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та від 24.02.2022 № 68/2022 «Про створення військових адміністрацій» повідомив, що з метою здійснення заходів правового режиму воєнного сану та запобігання виникненню техногенно-екологічної катастрофи, забезпечення життєдіяльності населення територіальних громад району та потреб територіальної оборони в умовах воєнного стану прийнято рішення Шосткинської районної військової адміністрації про вилучення матеріальних цінностей, які перебувають на станції Шостка, у зв`язку з чим необхідно забезпечити передачу нижче вказаного вантажу уповноваженому представнику військової адміністрації по акту, зокрема: вагонів № 76659077 (відправка № 32152992), № 76685882 (відправка № 32161896), № 57798274 (відправка № 32152985), № 76621846 (відправка № 32152989), № 76652213 (відправка № 32156350) та № 53308938 (відправлення № 32144317).

На підставі листів-звернень вантаж, який перевозився у вагонах № 57798274, № 76621846, № 76659077, № 76685882, № 53308938, № 76652213 за накладними № 32144317, № 32152985, № 32152989, № 32152992, № 32161896, № 32156350 був переданий на станцію Шостка представнику Шосткинської районної військової адміністрації, про що складені також Комерційні акти станції Шостка Ю-Зап. Залз. від 24.03.2022 № 328206/01, № 328206/05, № 328206/06, № 328206/07, № 328206/09 та від 05.04.2022 № 328206/16 (Акти загальної форми № 1, № 5, № 6, № 7, № 9 від 24.03.2022 та № 24 від 05.04.2022).

За перевезення вантажу зі станції ЗЕРНОВО до станції ШОСТКА (станція, де здійснено передачу вантажу для потреб держави) позивачем нараховані провізні платежі в розмірі 52 133,50 грн (без ПДВ), з яких: плата за користування вагоном № 53308938 у розмірі 36,30 грн, збір за маневрову роботу відносно вагону № 53308938 у розмірі 2 653,60 грн, збір за повідомлення відносно вагону № 53308938 у розмірі 160,20 грн, провізна плата за вагони № 57798274, № 76621846, № 76659077, № 76685882, № 53308938, № 76652213 у розмірі 48 650,40 грн, збір на покриття витрат на митний догляд вказаних вагонів у розмірі 633,00 грн, проте у зв`язку з чим, що відповідачем не здійснена попередня оплата на код платника за надані перевізником послуги, позивач не мав можливості списати належні йому платежі з коду платника та спричинило заборгованість ТОВ «САНТА МОТОРС» в розмірі 66 487,40 грн (без ПДВ), станом на 03.05.2023, з яких: 52 133,50 грн - належні перевізнику платежі за накладними № 32152985, № 32152989, № 32152992, № 32161896, № 32144317, № 32156350 та 14 353,90 грн - пеня.

09.05.2023 АТ «Українська залізниця» звернулось до ТОВ «САНТА МОТОРС» з претензією, в якій пропонувало негайно оплатити перевізнику платежі у розмірі 66 487,40 грн, з яких: плата за користування вагоном № 53308938 у розмірі 36,30 грн, збір за маневрову роботу відносно вагону № 53308938 у розмірі 2 653,60 грн, збір за повідомлення відносно вагону № 53308938 у розмірі 160,20 грн, провізна плата за вагони № 57798274, № 76621846, № 76659077, № 76685882, № 53308938, № 76652213 у розмірі 48 650,40 грн, збір на покриття витрат на митний догляд вказаних вагонів у розмірі 633,00 грн та 14 353,90 грн пені за прострочення платежу.

22.05.2023 ТОВ «САНТА МОТОРС» у відповідь на претензію від 09.05.2023 повідомило, що провізні платежі в розмірі 52 133,50 грн (без ПІДВ) нараховано як плата за перевезення вантажів від станції Зерново до станції Шостка (станція, що здійснила передачу вантажу для потреб держави), а не одна чи декілька з підстав наведених у пп. 2.1.5. Договору, тобто, вказані кошти нараховано за послуги, що було надано не з ініціативи/бездіяльності Замовника та не Замовнику за Договором, а третім особам і внаслідок таких дій Перевізника Замовник втратив майно - газ скраплений. Жоден з вагонів № 57798274, № 76621846, № 76659077, № 76685882, № 53308938 не був доставлений до станції призначення Баришівка, що свідчить про порушенням умов Договору саме позивачем.

Крім того, було зазначено, що розпорядженням Президента України № 26/2023-рп 23.02.2023, відповідно до частини третьої ст. 154 КПК України голову Шосткинської РДА Сумської області ОСОБА_1 відсторонено від посади та вказаному посадовцю в січні 2023 року повідомлено про підозру за фактом неналежного виконання службових обов`язків, що призвело до незаконного вилучення майна (ч. 2 ст. 367 КК України), а саме вилучення без відповідних правових підстав у березні - квітні 2022 року продукції українських компаній, зокрема, дизпаливо та скраплений газ, що перевозились російськими залізничними вагонами, якими посадовець розпорядився на власний розсуд, у зв`язку з чим українські компанії зазнали збитків, зокрема, ТОВ «САНТА МОТОРС», внаслідок зазначених вище протиправних дій, не отримало ані товар (газ скраплений), ані належним чином надані послуги з перевезення відповідних вантажів (газу скрапленого).

Відмова відповідача сплатити заявлені позивачем до стягнення суми і стало підставою для звернення останнього з даним позовом до суду за захистом своїх прав.

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи, а також належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов такого обґрунтованого висновку.

Відповідно до частини першої ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку, що кореспондується із положеннями ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України).

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (частина друга ст. 509 ЦК України).

Пунктом 1 частини другої статті 11 ЦК України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини. Аналогічні положення містяться у ст. 174 ГК України.

Договором є погоджена дія двох або більше сторін спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частини перша, друга та четверта ст. 202 ЦК України).

Частинами першою та другою ст. 633 ЦК України встановлено, що публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (частина перші ст. 634 ЦК України).

Приписами частини першої та другої ст. 306 ГК України передбачено, що перевезенням вантажів визнається господарська діяльність, пов`язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами. Суб`єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі.

За договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату (ст. 307 ГК України).

Відповідно до ст. 908 ЦК України, перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення; загальні умови визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Згідно з частиною першою ст. 909 ЦК України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Частиною першою ст. 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Виходячи з вищевикладеного судом встановлено, що між сторонами було укладено публічний договір приєднання - договір про надання послуг з організації перевезень вантажів залізничним транспортом, який за своєю правовою природою поєднує умови договорів про перевезення вантажу із договором про надання послуг, пов`язаних з організацією перевезення.

Волевиявлення щодо його укладення в порядку ст. 634 ЦК України виявлено відповідачем у заяві про прийняття в цілому пропозиції (акцепт) укладення договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом.

Згідно частини першої ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки, та в порядку, що встановлені договором.

Частиною першою ст. 916 ЦК України передбачає, що за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата.

Частиною першою ст. 193 ГК України визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних вимогах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Так, відповідно до частини першої ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Згідно з частинами першою та другою ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Положеннями ст. 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

З позовної заяви вбачається, що позивачем заявлені позовні вимоги про стягнення з відповідача 66 487,40 грн (без ПДВ), з яких:

- 36,30 грн плата за користування вагоном № 53308938 в період 20 годин простою,

- 2 653,60 грн збір за маневрову роботу відносно вагону № 53308938 в період 20 годин простою,

- 160,20 грн збір за повідомлення відносно вагону № 53308938 в період 20 годин простою,

- 48 650,40 грн провізна плата за вагони № 57798274, № 76621846, № 76659077, № 76685882, № 53308938, № 76652213 зі станції ЗЕРНОВО до станції ШОСТКА,

- 633,00 грн збір на покриття витрат на митний догляд експортних та імпортних вантажів у вагонах № 57798274, № 76621846, № 76659077, № 76685882, № 53308938, № 76652213,

- 14 353,90 грн пеня.

Як зазанчалось, предметом Договору є організація та здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення, інших послуг, пов`язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у власних вагонах Перевізника, вагонах залізниць інших держав та / або вагонах Замовника, пов`язаних з цим супутніх послуг (далі - послуги) і проведення розрахунків за ці послуги (п. 1.1. Договору).

Відповідно до п. 1.5. Договору, цей Договір є публічним договором, за яким Перевізник бере на себе обов`язок здійснювати надання послуг, пов`язаних з організацією та здійсненням перевезення вантажів залізничним транспортом загального користування кожному, хто до нього звернеться.

Надання послуг за Договором може підтверджуватись одним з таких документів: накладною, накопичувальною карткою, зведеною відомістю, відомістю плати за користування вагонами, відомістю плати за подавання/збирання вагонів та маневрову роботу, іншими документами (п. 1.4. Договору).

Відповідно до накладних № 32152985, № 32152989, № 32152992, № 32161896, № 32144317 АТ «Українська залізниця» протягом лютого - квітня 2022 року надавались послуги з перевезення вантажів ТОВ «САНТА МОТОРС» - гази нафтові у вагонах (РЖД, власник ТОВ «ЛУКОЙЛ-ТРАНС») № 57798274, № 76621846, № 76659077, № 76685882, № 53308938 зі станції відправлення РЖД/ОСЄНЦИ до станції призначення УЗ / БАРИШІВКА.

У графі 22 вказаних накладних зазначено перевізників та ділянки надання ними послуг від/до, а саме: ТОВ «РЖД» 0020 - ОСЄНЦИ (761602) / СУЗЕМКА (ЕКСП.) (204408); УЗ 0022 - ЗЕРНОВО (ЕКСП.) (334601) / БАРИШЕВКА (322708).

Таким чином, шлях доставки вантажу за вказаними накладними на території України є зі станції ЗЕРНОВО (ЕКСП.) до станції призначення УЗ / БАРИШІВКА.

Відповідно до накладної № 32156350 АТ «Українська залізниця» протягом лютого - квітня 2022 року надавались послуги з перевезення вантажів ТОВ «САНТА МОТОРС» - гази нафтові у вагоні (РЖД, АТ «РН-Транс») № 76652213 зі станції відправлення РЖД / ТУЙМАЗИ до станції призначення УЗ / БАРИШІВКА.

У графі 22 вказаної накладної зазначено перевізників та ділянки надання ними послуг від/до, а саме: ТОВ «РЖД» 0020 - ТУЙМАЗИ (20 651008) / СУЗЕМКА (ЕКСП.) (20 204408); УЗ 0022 - ЗЕРНОВО (ЕКСП.) (22 334601) / БАРИШЕВКА (22322708).

Таким чином, шлях доставки вантажу за вказаною накладною на території України є зі станції ЗЕРНОВО (ЕКСП.) до станції призначення УЗ / БАРИШІВКА.

Умовами п. 1.2. Договору передбачено, що при виконанні Договору Сторони використовують такі скорочені найменування нормативно-правових актів, зокрема: Статут залізниць України, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457 (далі - Статут залізниць України); Угода про міжнародне залізничне вантажне сполучення (далі - СМГС).

Перевезення вантажів залізничним транспортом регулюється Статутом залізниць України (далі - Статут залізниць України), затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457, Правилами перевезення вантажів, що на підставі цього Статуту затверджені наказом Міністерства транспорту України.

Згідно з ст. 4 Статуту залізниць України, перевезення залізницями вантажів, пасажирів, багажу і вантажобагажу у міжнародному сполученні здійснюється відповідно до угод про залізничні міжнародні сполучення.

Так, УМВС, відповідно до якої долучилась Україна, є чинною в Україні з 05.06.1992 відповідно до Закону України «Про правонаступництво України» від 12.09.1991 та «Віденської конвенції про правонаступництво держав щодо договорів».

Відповідно до параграфу 1 ст. 3 УМВС, ця Угода встановлює єдині правові норми договору перевезення вантажу в прямому міжнародному залізничному сполученні і в прямому міжнародному залізнично-паромному сполученні.

Параграфом 1 ст. 14 УМВС передбачено, що у відповідності з договором перевезення перевізник зобов`язується за плату перевезти доручений йому відправником вантаж до станції призначення за маршрутом, погодженим відправником і договірним перевізником, і видати його одержувачу. Укладення договору перевезення підтверджується накладною (параграф 3 ст. 14 УМВС).

Проте, вантаж ТОВ «САНТА МОТОРС» за вищевказаними накладними не було доставлено АТ «Українська залізниця» за місцем призначення та не отримано одержувачем (ТОВ «ГП ЛОГІСТИК»), доказів протилежного в матеріли надано не було.

Так, вагон № 76685882 було відправлено зі станції ОСЄНЦИ СВЕРД. ж.д. 17.02.2022 та доставлено до станції ШОСТКА П-ЗАХ. 24.03.2022 (ЗЕРНОВО П-ЗАХ. 23.02.2022); вагон № 57798274 було відправлено зі станції ОСЄНЦИ СВЕРД. ж.д. 17.02.2022 та доставлено до станції ШОСТКА П-ЗАХ. 24.03.2022 (ЗЕРНОВО П-ЗАХ. 23.02.2022); вагон № 76659077 було відправлено зі станції ОСЄНЦИ СВЕРД. ж.д. 17.02.2022 та доставлено до станції ШОСТКА П-ЗАХ. 24.03.2022 (ЗЕРНОВО П-ЗАХ. 23.02.2022); вагон № 76621846 було відправлено зі станції ОСЄНЦИ СВЕРД. ж.д. 17.02.2022 та доставлено до станції ШОСТКА П-ЗАХ. 24.03.2022 (ЗЕРНОВО П-ЗАХ. 23.02.2022); вагон № 53308938 було відправлено зі станції ОСЄНЦИ СВЕРД. ж.д. 14.02.2022 та доставлено до станції ШОСТКА П-ЗАХ. 24.03.2022 (ЗЕРНОВО П-ЗАХ. 23.02.2022); вагон № 76652213 було відправлено зі станції ТУМАЙЗИ 15.02.2022 та доставлено до станції ШОСТКА П-ЗАХ. 24.03.2022 (ЗЕРНОВО П-ЗАХ. 23.02.2022), що підтверджує невиконання позивачем послуг перевезення вантажів до станції призначення, заявлених відповідачем.

Слід зазначити, що вищезазначені вагони згідно графі 64 накладних були прийнятті станцією ЗЕРНОВО П-ЗАХ. - 23.02.2022, а доставлені до станції ШОСТКА через місяць - 24.03.2022.

Також позивачем зазначено, що вантаж у вагонах № 57798274, № 76621846, № 76659077, № 76685882, № 53308938 та № 76652213 було отримано не одержувачем, зазначеним у накладних - ТОВ «ГП ЛОГІСТИК», а переданий позивачем представнику Шосткинської районної військової адміністрації, про що складені акти про примусове відчуження або вилучення майна та комерційні акти станції ШОСТКА від 24.03.2022 № 328206/01, № 328206/05, № 328206/06, № 328206/07, № 328206/09 та від 05.04.2022 № 328206/16.

В обґрунтування перевезення вантажу відповідача не зі станції ЗЕРНОВО до станції призначення УЗ / БАРИШІВКА, а зі станції ЗЕРНОВО до станції ШОСТКА (станція, де здійснено передачу вантажу для потреб держави), за які перевізником були нараховані відповідачу провізні платежі в розмірі 52 133,50 грн (без ПДВ), та передача вантажу не одержувачу за накладними, а представнику Шосткинської районної військової адміністрації, позивач посилався на виконання ним листів-звернень Шосткинської районної військової адміністрації від 24.03.2022 за № 06-14/458 та від 05.04.2022 за № 06-14/486.

Так, зі змісту вказаних листів вбачається, що 24.03.2022 Голова Шосткинської районної державної адміністрації - начальник районної військової адміністрації ОСОБА_1 звернувся до Начальника залізничної станції Шостка Південно-Західної залізниці Віталія Тівецького з листами-зверненнями від 24.03.2022 № 06-14/_458 та від 05.04.2022 № 06-14/486 про вилучення вантажу, в якому відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану», Указів Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та від 24.02.2022 № 68/2022 «Про створення військових адміністрацій» повідомив, що з метою здійснення заходів правового режиму воєнного сану та запобігання виникненню техногенно-екологічної катастрофи, забезпечення життєдіяльності населення територіальних громад району та потреб територіальної оборони в умовах воєнного стану прийнято рішення Шосткинської районної військової адміністрації про вилучення матеріальних цінностей, які перебувають на станції Шостка, у зв`язку з чим необхідно забезпечити передачу нижче вказаного вантажу уповноваженому представнику військової адміністрації по акту, зокрема: вагонів № 76659077 (відправка № 32152992), № 76685882 (відправка № 32161896), № 57798274 (відправка № 32152985), № 76621846 (відправка № 32152989), № 76652213 (відправка № 32156350) та № 53308938 (відправлення № 32144317).

Відповідності до частини п`ятої ст. 17 Закону України «Про оборону України» (в редакції від 15.03.2022, тобто чинній на час створення листів-звернень від 24.03.2022 № 06-14/_458 та від 05.04.2022 № 06-14/486), в умовах воєнного стану відповідно до закону допускається примусове вилучення приватного майна та відчуження об`єктів права приватної власності громадян з наступним повним відшкодуванням їх вартості у порядку та терміни, встановлені Кабінетом Міністрів України.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» (тут і далі в редакції від 15.03.2022, тобто чинній на час створення листів-звернень від 24.03.2022 № 06-14/_458 та від 05.04.2022 № 06-14/486), воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Положеннями ст. 2 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» передбачено, що правовою основою оборони держави є Конституція України, цей Закон, інші законодавчі акти України та відповідні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Верховною Радою України Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року введено воєнний стан, який в подальшому відповідними затвердженими Верховною Радою України Указами Президента України було продовжено.

Частиною першою ст. 4 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» встановлено, що на територіях, на яких введено воєнний стан, для забезпечення дії Конституції та законів України, забезпечення разом із військовим командуванням запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, оборони, цивільного захисту, громадської безпеки і порядку, охорони прав, свобод і законних інтересів громадян можуть утворюватися тимчасові державні органи - військові адміністрації.

Спрямування, координацію та контроль за діяльністю районних військових адміністрацій з питань забезпечення оборони, громадської безпеки і порядку, здійснення заходів правового режиму воєнного стану здійснює Генеральний штаб Збройних Сил України, обласні військові адміністрації (у разі їх утворення), а з інших питань - Кабінет Міністрів України, обласні державні адміністрації у межах своїх повноважень (абзац другий частини сьомої ст. 4 Закону України «Про правовий режим воєнного стану»).

Пунктом 4 частини першої ст. 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» передбачено, що в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, військове командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення) можуть самостійно або із залученням органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати в межах тимчасових обмежень конституційних прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, передбачених указом Президента України про введення воєнного стану, такі заходи правового режиму воєнного стану: примусово відчужувати майно, що перебуває у приватній або комунальній власності, вилучати майно державних підприємств, державних господарських об`єднань для потреб держави в умовах правового режиму воєнного стану в установленому законом порядку та видавати про це відповідні документи встановленого зразка.

Військові адміністрації населених пунктів на відповідній території здійснюють повноваження із: запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану (пункт 1 частини другої ст. 15 Закону України «Про правовий режим воєнного стану»).

Положеннями п. 8 частини четвертої ст. 15 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» встановлено, що начальник військової адміністрації: видає накази та розпорядження у межах своїх повноважень, які мають таку ж юридичну силу, що і рішення відповідної ради (рад). Накази, видані в межах повноважень місцевих рад, мають бути оприлюднені, крім тих, що містять інформацію з обмеженим доступом.

Відповідно до частини першої ст. 1 Закону України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану» (тут і далі в редакції від 30.03.2021, тобто чинній на час створення листів-звернень від 24.03.2022 № 06-14/_458 та від 05.04.2022 № 06-14/486):

1) примусове відчуження майна - позбавлення власника права власності на індивідуально визначене майно, що перебуває у приватній або комунальній власності та яке переходить у власність держави для використання в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану за умови попереднього або наступного повного відшкодування його вартості;

2) вилучення майна - позбавлення державних підприємств, державних господарських об`єднань права господарського відання або оперативного управління індивідуально визначеним державним майном з метою його передачі для потреб держави в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану.

Термін «військове командування» вживається у значенні, наведеному в Законі України «Про правовий режим воєнного стану» або Законі України «Про правовий режим надзвичайного стану», залежно від правового режиму, в умовах якого передається, відчужується або вилучається майно (частина друга ст. 1 Закону України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану»).

З наведених норм вбачається, що позбавлення власника права власності на індивідуально визначене майно, що перебуває у приватній або комунальній власності та яке переходить у власність держави для використання в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану є саме примусове відчуження майна за умови попереднього або наступного повного відшкодування його вартості.

З матеріалів справи вбачається, що вантаж у вагонах № 57798274, № 76621846, № 76659077, № 76685882, № 53308938 та № 76652213, переданий позивачем представнику Шосткинської районної військової адміністрації для потреб держави, перебував у приватній власності (відправник: ТОВ «Лукойл-Пермнефтеоргсінтез», отримувач: ТОВ «ГП ЛОГІСТИК», замовник перевезення: ТОВ «САНТА МОТОРС»).

Тоді як, згідно листів-звернень від 24.03.2022 № 06-14/_458 та від 05.04.2022 № 06-14/486, вантаж вилучався для потреб держави.

При цьому, частиною першою ст. 4 Закону України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану» передбачено, що примусове відчуження або вилучення майна у зв`язку із запровадженням та виконанням заходів правового режиму воєнного стану здійснюється за рішенням військового командування, погодженим відповідно з Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласною, районною, Київською чи Севастопольською міською державною адміністрацією або виконавчим органом відповідної місцевої ради. У місцевостях, де ведуться бойові дії, примусове відчуження або вилучення майна здійснюється за рішенням військового командування без погодження з органами, зазначеними у частині першій цієї статті.

Тоді як, військовим командуванням, якому згідно з цим Законом надається право разом з органами виконавчої влади, військовими адміністраціями, Радою міністрів Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати заходи правового режиму воєнного стану, є: Головнокомандувач Збройних Сил України, Командувач об`єднаних сил Збройних Сил України, командувачі видів та окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, командувачі (начальники) органів військового управління, командири з`єднань, військових частин Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань (абзацем перший та другий частини першої ст. 3 Закону України «Про правовий режим воєнного стану»).

Військове командування, в межах повноважень, визначених цим Законом та Указом Президента України про введення воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях, затвердженим Верховною Радою України, видає обов`язкові до виконання накази і директиви з питань забезпечення оборони, громадської безпеки і порядку, здійснення заходів правового режиму воєнного стану (частина друга ст. 3 Закону України «Про правовий режим воєнного стану»).

Проте, в матеріалах справи відсутні рішення військового командування, погоджені відповідно з Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласною, районною, Київською чи Севастопольською міською державною адміністрацією або виконавчим органом відповідної місцевої ради або органу, що прийняв таке рішення, а також накази і директиви з питань забезпечення оборони, громадської безпеки і порядку, здійснення заходів правового режиму воєнного стану про вилучення вантажу замовника перевезення: ТОВ «САНТА МОТОРС» у вагонах № 57798274, № 76621846, № 76659077, № 76685882, № 53308938 та № 76652213 у зв`язку із запровадженням та виконанням заходів правового режиму воєнного стану.

Приписами частини першої ст. 7 Закону України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану» встановлено, що про примусове відчуження або вилучення майна складається акт. Бланк акта про примусове відчуження або вилучення майна (далі - акт) виготовляється за єдиним зразком, затвердженим Кабінетом Міністрів України (Додаток до постанови Кабінету Міністрів України від 31.10.2012 № 998 Акт про примусове відчуження або вилучення майна).

В акті зазначаються: 1) назва військового командування та органу, що погодив рішення про примусове відчуження або вилучення майна, або військового командування чи органу, що прийняв таке рішення; 2) відомості про власника (власників) майна: для юридичних осіб - повне найменування, місцезнаходження та ідентифікаційний код; 3) відомості про документ, що встановлює право власності на майно (у разі наявності); 4) опис майна, достатній для його ідентифікації. Для нерухомого майна - відомості про місцезнаходження (адреса), для рухомого майна (наземні, водні та повітряні транспортні засоби) - відомості про реєстраційний номер транспортного засобу, марку, модель, номер шасі, рік випуску та інші реєстраційні дані; 5) сума виплачених коштів (у разі попереднього повного відшкодування вартості майна).

Акт підписується власником майна або його законним представником і уповноваженими особами військового командування та органу, що погодив рішення про примусове відчуження майна, або військового командування чи органу, що прийняв таке рішення, і скріплюється печатками військового командування та/або зазначених органів (частина друга ст. 7 Закону України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану»).

У той же час, положення частини третьої ст. 7 Закону України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану» встановлюють, що право державної власності на майно виникає з дати підписання акта.

Частинами четверною та п`ятою ст. 7 Закону України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану» встановлено, що у разі примусового відчуження майна до акта додається документ, що містить висновок про вартість майна на дату його оцінки, яка проводилася у зв`язку з прийняттям рішення про його примусове відчуження. У разі відсутності особи, у якої відчужується або вилучається майно, або її законного представника під час складання акта про примусове відчуження або вилучення майна такий акт складається без її участі. У такому разі власник майна або його законний представник має право на ознайомлення з актом про примусове відчуження або вилучення майна. Примірник акта та документ, що містить висновок про вартість майна, вручаються під розписку особі, у якої відчужується або вилучається майно, або її уповноваженому представнику.

В матеріалах справи відсутні акти про примусове відчуження або вилучення майна (вантажу) відповідно до складені відповідно до ст. 7 Закону України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану» та зразка, затвердженого Кабінетом Міністрів України (Додаток до постанови Кабінету Міністрів України від 31.10.2012 № 998 Акт про примусове відчуження або вилучення майна).

Разом з тим, позивачем в матеріли справи були надані Комерційні акти станції Шостка Ю-Зап. залз. від 24.03.2022 № 328206/01, № 328206/05, № 328206/06, № 328206/07, № 328206/09 та від 05.04.2022 № 328206/16 про передачу вантажу представнику Шосткинської районної військової адміністрації для потреб держави на підставі з листів-звернень від 24.03.2022 № 06-14/_458 та від 05.04.2022 № 06-14/486 про вилучення вантажу, підписані представником перевізника ОСОБА_2 та представником відправника/отримувача ОСОБА_1 .

Слід зазначити, що судом прийнято до уваги відповідь ТОВ «САНТА МОТОРС» на претензію вих. № м-07/915 від 09.05.2023, в якій зазначалось, що розпорядженням Президента України № 26/2023-рп 24.02.2023 відповідно до частини третьої ст. 154 Кримінального процесуального кодексу України голову Шосткинської РДА Сумської області ОСОБА_1 відсторонено від посади та, як інформує Сумська обласна прокуратура, посадовцю в січні 2023 року повідомлено про підозру за фактом неналежного виконання службових обов`язків, що призвело до незаконного вилучення майна (ч. 2 ст. 367 КК України), а саме: за даними слідства, не маючи відповідних правових підстав, посадовець у березні - квітні 2022 року вилучив продукцію українських компаній, зокрема, дизпаливо та скраплений газ, що перевозились російськими залізничними вагонами (вилученим майном посадовець розпорядився на власний розсуд, внаслідок таких дій голови районної військової адміністрації українські компанії зазнали збитків на загальну суму 27 млн 760 тис. грн.).

Приписами п. 6 Статуту залізниць України встановлено, що накладна основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.

До матеріалів справи не представлено накладних, за якими ТОВ «САНТА МОТОРС» є замовником послуги перевезення вантажу зі станції ЗЕРНОВО до станції ШОСТКА (станція, де здійснено передачу вантажу для потреб держави), у зв`язку з чим відсутні підстави стягнення з останнього провізної плати за вагони № 57798274, № 76621846, № 76659077, № 76685882, № 53308938, № 76652213 зі станції ЗЕРНОВО до станції ШОСТКА у розмірі 48 650,40 грн, у зв`язку з чим позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

Також, оскільки збір у розмірі 633,00 грн на покриття витрат на митний догляд експортних та імпортних вантажів у вагонах № 57798274, № 76621846, № 76659077, № 76685882, № 53308938, № 76652213 був розрахований за відправку вказаних вагонів не до станцій призначень, заявлених відповідачем, а до станцій, визначених на власний розсуд позивачем на підставі листів-звернень голови Шосткинської районної державної адміністрації від 24.03.2022 № 06-14/_458 та від 05.04.2022 № 06-14/486, у зв`язку з чим позовні вимоги в цій частині також не підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем було заявлено до стягнення 2 850,10 грн по вагону № 53308938 (накладна СМГС 32144317), з яких: 36,30 грн плата за користування вагоном в період 20 годин простою, 2 653,60 грн збір за маневрову роботу відносно вагону в період 20 годин простою та 160,20 грн збір за повідомлення відносно вагону в період 20 годин простою, про що було складено акти загальної форми № 403 «ОД» від 22.02.2023 та № 412 «ОД» від 23.02.2023.

З наданого розрахунку суми позовних вимог вбачається, що підставою для нарахування плати за користування вагоном, позивач зазначає положення пунктів 13, 14, 15 Правилами користування вагонами і контейнерами, затвердженими наказом Міністерства транспорту України № 113 від 25.02.1999, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 15.03.1999 за № 165/3458 (далі - Правила користування вагонами) та Таблицею 1, Розділу V Збірника тарифів - ставка плати за користування вантажними вагонами залізниці.

Відповідно до ст. 119 Статуту залізниць України, за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під`їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами - суб`єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Порядок визначення плати за користування вагонами (контейнерами) та звільнення вантажовідправника від зазначеної плати у разі затримки забирання вагонів (контейнерів), що виникла з вини залізниці, встановлюється Правилами. Зазначена плата вноситься також за час затримки вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження з причин, що залежать від вантажоодержувача, власника залізничної під`їзної колії, порту, підприємства. За час затримки на коліях залізниці вагонів, що належать підприємствам чи орендовані ними, стягується 50 відсотків зазначених розмірів плати.

Відповідно до ст. 129 Статуту залізниць України, обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Правилами користування вагонами визначаються порядок та умови користування вагонами і контейнерами визначаються.

Відповідно до п. 2 Правил користування вагонами, за користування вагонами і контейнерами вантажовідправники, вантажоодержувачі, власники під`їзних колій, порти, організації, установи, фізичні особи-суб`єкти підприємницької діяльності (вантажовласники) вносять плату.

Згідно з п. 13 Правил користування вагонами, плата за користування стягується з вантажовласника також у разі затримки вагонів (контейнерів) під час перевезення в усіх випадках, крім тих, які залежать від залізниці.

Пунктом 14 Правил користування вагонами, передбачено, що розмір плати за користування вагонами і контейнерами в залежності від часу користування встановлюється згідно з чинним законодавством.

За час перебування на під`їзних коліях та інших місцях незагального користування вагонів, що належать підприємствам чи орендовані ними, плата не вноситься. Якщо такі вагони затримані на станції призначення чи на підходах до неї або на станції відправлення з причин, що залежать від вантажовласника, то плата за користування сплачується в розмірі 50 відсотків (п. 15 Правил користування вагонами).

Згідно з частиною першою ст. 26 Закону України «Про залізничний транспорт» обставини, які можуть слугувати підставою для майнової відповідальності перевізників, відправників та одержувачів вантажу, багажу, вантажобагажу, пасажирів, засвідчуються актами.

Пунктом 1 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 № 334, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 08.07.2022 за № 567/6855 (далі - Правила складання актів), передбачено, що при перевезеннях у залежності від обставин, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, відправника, одержувача, пасажира, складаються комерційні акти (додаток 1) та акти загальної форми (додаток 6 до Правил користування вагонами та контейнерами, затверджених наказом Мінтрансу від 25.02.99 № 113 та зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 15.03.99 за №N 165/3458).

Акти загальної форми складаються для засвідчення обставин, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу та вантажобагажу і можуть бути підставою для матеріальної відповідальності. Акт загальної форми підписується особами, які беруть участь у засвідченні обставин, що стали підставою для складання акта, але не менше як двома особами (п. 3 Правил складання актів).

Отже, з урахуванням вищенаведеного, належним і допустимим доказом на підтвердження факту настання відповідних подій - затримки вагонів на станції є акт загальної форми ГУ-23, складений згідно з Додатком № 6 до Правил користування вагонами і контейнерами. Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 904/5743/16.

Проте, слід зазначити, що умовами п. 8 Правил користування вагонами передбачено, що у разі затримки вагонів на станції з причин, які залежать від вантажовласника, складається акт загальної форми, який підписується представниками станції і вантажовласника (до яких у тому числі належать вантажовідправники та вантажоодержувачі). В акті вказується час (у годинах та хвилинах) початку та закінчення затримки вагонів і їх номери.

Пунктом 3 Правил користування вагонами передбачено, що облік часу користування вагонами і контейнерами та нарахування плати за користування ними провадиться на станціях відправлення та призначення за Відомістю плати за користування вагонами форми ГУ-46 (додаток 1), Відомістю плати за користування контейнерами форми ГУ-46к (додаток 11), які складаються на підставі Пам`яток про подавання/забирання вагонів форми ГУ-45 (додаток 2), Пам`яток про видачу/ приймання контейнерів форми ГУ-45к (додаток 8), Повідомлення про закінчення вантажних операцій з вагонами (додаток 12), Актів про затримку вагонів форми ГУ-23а (додаток 3), Актів загальної форми ГУ-23 (додаток 6).

Згідно п. 4 Правил користування вагонами, відомості плати за користування вагонами, контейнерами складаються на вагони, контейнери, що подаються під навантаження та вивантаження, є документами обліку часу перебування вагонів, контейнерів у пунктах навантаження та вивантаження та на під`їзних коліях і містять розрахунки платежів за користування вагонами, контейнерами. Відомості плати за користування вагонами (контейнерами) мають підписуватися працівником станції і вантажовласника щоденно або в періоди пред`явлення їх станцією до розрахункового підрозділу, що встановлюються начальником залізниці. У разі непогодження даних, зазначених у відомості, представник вантажовласника зобов`язаний підписати відомість із зауваженнями. Відомість плати за користування вагонами (контейнерами) складається у трьох примірниках - два для залізниці і один для вантажовласника, окремо для вагонів і для контейнерів.

При розгляді спору про стягнення залізницею плати за користування вагонами (контейнерами) до предмета доказування належить доведення позивачем належними, допустимими і достатніми доказами факту використання вагонів (контейнерів) для перевезення вантажів замовника послуг з перевезення у відповідний період, а у разі якщо мала місце затримка вагонів на станціях призначення і на підходах до них (якими можуть бути проміжні станції) в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження, - надання доказів того, що така затримка була спричинена саме з вини вантажоодержувача (власника залізничної під`їзної колії, порту, підприємства). Такий висновок викладений у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.09.2020 у справі № 908/1795/19.

Як було зазначено, на підтвердження факту затримки вагону № 53308938 в матеріали справи були надані Акт загальної форми № 403 «ОД», складений на станції Хутор-Михайлівьский П-З ж.д. 22.02.2022 о 22 год. 00 хв., згідно якого вагон № 53308938 (накладна 32144317) затриманий через відсутність забезпечення плати митних платежів під час ввезення (немає ПН), та Акт загальної форми № 412 «ОД», складений на станції Хутор-Михайлівьский П-З ж.д. 23.02.2022 о 18 год. 00 хв., згідно якого вагон № 53308938 (накладна 32144317) відправлений за призначенням після повного митного оформлення на підставі ТФ № UA 903020/2022/0022236, із зазначенням на ньому власноручно: «використання - 36,30 грн, маневрова робота - 2 653,60 грн, повідомлення - 160,20 грн, всього 2 850,10 грн.».

Проте, вказані акти загальної форми не містять підпису представників вантажовласника (до яких у тому числі належать вантажовідправники та вантажоодержувачі), як це передбачено умовами п. 8 Правил користування вагонами.

Абзацем двадцятим п. 4 Правил користування вагонами передбачено, що плата за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу нараховується за Відомостями плати за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу (додаток 10), які оформляються на підставі Пам`яток про подавання/забирання вагонів. Відомості плати за користування вагонами, за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу оформляються в електронному або паперовому вигляді.

Проте, в матеріли справи не було надано відомість плати за користування вагоном форми ГУ-46, передбаченої умовами п. 3 та п. 4 Правил користування вагонами, складеної на підставі Актів загальної форми ГУ-23, яка є документом обліку часу перебування у пунктах навантаження та вивантаження та на під`їзних коліях і яка містять розрахунки платежів за користування вагонами, та за якою здійснюється облік часу користування вагоном № 53308938 та нарахування плати за користування ним.

Відповідно до п. 3 Інструкції з руху поїздів і маневрової роботи на залізницях України, затвердженої наказом Міністерства транспорту і зв`язку України № 507 від 31.08.2005, маневровою роботою є будь-які пересування рухомого складу залізничного транспорту станційними й іншими коліями для забезпечення поїзної роботи і виробничої діяльності підприємств.

Маневри - будь-які пересування рухомого складу залізничного транспорту станційними й іншими коліями для забезпечення поїзної роботи і виробничої діяльності підприємств. Одиницею залізничного рухомого складу є локомотив та вагон.

Отже, маневрові роботи підлягають оплаті замовником у разі їх фактичного виконання.

Проте, в матеріали справи не надано відомість плати за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу, або інший документ на підтвердження реальності виконання вказаних маневрових робіт позивачем відносно вагону № 53308938 і що ці роботи були необхідні та проводились саме в період простою з вини відповідача.

Відповідно до Порядку застосування електронного документообігу, пов`язаного з перевезенням вантажів залізничним транспортом, затвердженого наказом Міністерства інфраструктури України від 16.11.2012 за № 690, розроблено Технологію формування та обробки електронних відомостей плати за користування вагонами ф. ГУ-46, відомостей плати за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу ф. ГУ-46а та накопичувальних карток ф. ФДУ-92 (Технологія).

Згідно з абз. 3 п. 2.6. Правил розрахунків за перевезення вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за № 864/5085, усі належні залізниці платежі за додаткові послуги, штрафи (які не були включені в перевізні документи і у відомості плати за користування вагонами та контейнерами) включаються в накопичувальні картки, які складаються станціями в трьох примірниках із зазначенням у них відомостей про надані послуги і їх вартість.

Проте, в матеріли справи не надано накопичувальні картки, заведені на підставі наявних в матеріалах справи актів загальної форми, відповідно до яких відповідачу нараховані плата за користування вагонами або збір за маневрову роботу.

З наданого розрахунку суми позовних вимог вбачається, що підставою для нарахування збору за повідомлення у розмірі 160,20 грн, позивач зазначає п. 10 розділу ІІІ Збірника тарифів за використання послуг, пов`язаних з перевезенням вантажів, а саме: видача довідок, пов`язаних з перевезенням вантажів та проведенням розрахунків за них у письмовому вигляді телеграфом за відправу.

Проте, в матеріли справи не надано жодних довідок, пов`язаних з перевезенням вантажів та проведенням розрахунків за них у письмовому вигляді телеграфом, а також не надано витягу книги телеграм або інших доказів належного повідомлення відповідача відносно вагону № 53308938, за який стягується збір.

Відповідно до частини першої ст. 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За змістом положень ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Відповідно до частини першої ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять до предмета доказування.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Частинами першою-третьою ст. 13 ГПК України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у частині першій ст. 74 ГПК України.

Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (п. 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїс-Матеос проти Іспанії» від 23 червня 1993 р.).

Захищене статтею 6 Європейської конвенції з прав людини право на справедливий судовий розгляд також передбачає право на змагальність провадження. Кожна сторона провадження має бути поінформована про подання та аргументи іншої сторони та має отримувати нагоду коментувати чи спростовувати їх.

Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов`язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав.

Однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до ст. 2 ГПК України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Принцип рівності сторін у процесі у розумінні «справедливого балансу» між сторонами вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п. 33 Рішення віл 27.10.1993 Європейського суду з прав людини у справі «Домбо Бегеер Б.В. проти Нідерландів»).

У п. 26 рішення від 15.05.2008 Європейського суду з прав людини у справі «Надточій проти України» суд нагадує, що принцип рівності сторін один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.

Позивачем не доведено правомірність нарахування заявлених до стягнення з відповідача сум: плати за користування вагоном № 53308938, збору за маневрову роботу відносно вагону № 53308938, збору за повідомлення відносно вагону № 53308938, провізної плати та збору на покриття витрат на митний догляд експортних та імпортних вантажів у вагонах, у зв`язку з чим позовні вимоги в цій частині також не підлягають задоволенню.

Також, не підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача пені за прострочення виконання зобов`язання у розмірі 14 353,90 грн.

Приймаючи до уваги викладене, у задоволенні позовних вимог слід відмовити повністю.

Відповідно до положень ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 86, 129, 232, 233, 236-241, 254 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову відмовити повністю.

2. Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому статтею 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в строк, встановлений статтею 256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому статтею 257 Господарського процесуального кодексу України.

З повним текстом рішення можна ознайомитись у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою:http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст рішення складено та підписано 21.02.2024.

Суддя Владислав ДЕМИДОВ