Рішення

від 21.02.2024 по справі 910/17747/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

21.02.2024Справа № 910/17747/23

Суддя Господарського суду міста Києва Демидов В.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) сторін, справу за позовом Приватного підприємства "АДМІРАЛ" (10008, Житомирська обл., місто Житомир, вулиця Святослава Ріхтера, будинок 41, квартира 1) до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАК САНТЕ" (04070, місто Київ, вулиця Іллінська, будинок 12) про стягнення 700 000,00 грн,

без повідомлення (виклику) сторін,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

20.11.2023 в системі «Електронний суд» Приватним підприємством "АДМІРАЛ" сформовано позовну заяву до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАК САНТЕ" про стягнення 700 000,00 грн та 21.11.2023 була передана судді Демидову В.О. відповідно до автоматизованого розподілу судової справи між суддями.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між ПП «АДМІРАЛ» (Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛАК САНТЕ» (Продавець) 22.10.2020р. було укладено Договір купівлі-продажу № 22/10/20.

Відповідно до п. 1.1. Договору ТОВ «ЛАК САНТЕ» зобов`язалося поставити позивачеві товар в порядку та на умовах, визначених договором. Позивач стверджує, що 26.10.2020р. у повному обсязі була здійснена оплата по Договору в сумі 2 140 454,00 грн.

Однак, відповідач у строк вказаний у п. 4.4. Договору про готовність відвантажити товар позивача не повідомив, сам товар не поставив.

Позивач вказує, що відповідно до платіжного доручення № 56 від 01.11.2020р. відповідачеві було помилково, фактично - безпідставно перераховано 1 500 000,00грн., згідно з платіжним дорученням № 62 від 03.11.2020р. відповідачеві було помилково (безпідставно) перераховано 800 000,00грн.; відповідно до платіжного доручення № 74 від 24.11.2020р. відповідачеві було помилково (безпідставно) перераховано 325 000,00грн.

Таким чином, загальна сума помилково сплачених на рахунок відповідача коштів складає: 1 500 000,00 + 800 000,00 + 325 000,00 = 2 625 000,00грн.

Загальна сума повернутих відповідачем коштів складає: 4 065 454 грн. Загальна сума сплачених позивачем на рахунок відповідача коштів становить 2 140 454 + 2 625 000 = 4 765 454 грн.

Оскільки відповідачем не повернуто 700 000 (4 765 454 - 4 065 454) грн., позивач просить стягнути з відповідача грошові кошти у сумі 700 000, 00 грн.

Ухвалою суду від 28.11.2023 залишено позовну заяву Приватного підприємства "АДМІРАЛ " без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали.

Позивачем у строк встановлений ухвалою суду від 28.11.2023, подано заяву про усунення недоліків, з доданими до неї документами.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.12.2023 у справі відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Запропоновано відповідачу у строк не пізніше п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження подати до суду відзив на позовну заяву, а також всі докази, що підтверджують заперечення проти позову, позивачу запропоновано у строк не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву подати відповідь на відзив, відповідачу надано строк протягом п`яти днів з дня отримання відповіді на відзив (у разі подання такого) подати заперечення на відповідь на відзив.

Також, відповідача було попереджено, що у разі ненадання ним відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи відповідно до частини другої ст. 178 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Частиною п`ятою ст. 176 ГПК України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому ст. 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої ст. 120 цього Кодексу.

Відповідно до частини одинадцятої ст. 242 ГПК України, у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Відповідно до частин другої та третьої ст. 120 ГПК України, суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Нормами частини четвертої ст. 89 Цивільного кодексу України передбачено, що відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини першої ст. 7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Згідно із частиною першою ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного держаного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає (частина сьома ст. 120 ГПК України).

Так, на виконання приписів ГПК України, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи, ухвала від 11.12.2023 про відкриття провадження у справі була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення (№ 0600068099177) на адресу місцезнаходження відповідача, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Однак, конверт з ухвалою суду від 11.12.2023, який направлявся на адресу відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАК САНТЕ" (04070, місто Київ, вулиця Іллінська, будинок 12) був повернутий до суду відділенням поштового зв`язку з відмітками «за закінченням терміну зберігання».

Суд зазначає, що повернення відділенням поштового зв`язку до суду поштового конверту з відміткою «за закінченням терміну зберігання» свідчить, що рішення (ухвала) не вручена з причин, які не залежать від суду, який у установленому законодавством порядку вчинив необхідні дії для належного повідомлення відповідача про розгляд справи Господарським судом міста Києва.

Слід зазначити, що у разі якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернено поштою у зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.03.2019 у справі № 916/2349/17.

Крім того, суд зазначає, що згідно з Законом України «Про доступ до судових рішень» кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Судові рішення, внесені до Єдиного державного реєстру судових рішень, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

Поміж тим в ухвалі про відкриття провадження у справі, судом було встановлено, що відповідач не має зареєстрованого Електронного кабінету в підсистемі Електронний суд та зазначено, що суд, направляючи такому учаснику справи судові виклики і повідомлення, ухвали у випадках, передбачених цим Кодексом, зазначає у цих документах про обов`язок такої особи зареєструвати свій електронний кабінет та про можливість ознайомлення з матеріалами справи через Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему або її окрему підсистему (модуль), що забезпечує обмін документами.

Відтак, відповідач мав право та не був позбавлений можливості ознайомитись, з ухвалою про відкриття провадження у справі від 11.12.2023 в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Проте, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не подано відзиву на позов, як і не надано будь-яких доказів на підтвердження своїх заперечень проти заявлених позовних вимог.

Відповідно до частини другої ст. 178 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічні положення містяться у частині дев`ятій ст. 165 ГПК України.

Частиною першою ст. 252 ГПК України встановлено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Згідно частини восьмої ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Частинами першою та другою ст. 161 ГПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позицій у справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів.

З огляду на вказані приписи ГПК України, оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позов відповідно до частини першої ст. 251 ГПК України, суд приходить до висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами у відповідності до приписів частини дев`ятої ст. 165 та частини другої ст. 178 ГПК України.

Частиною четвертою ст. 240 ГПК України передбачено, що у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив такі фактичні обставини.

22.10.2020 року між ПП «АДМІРАЛ» (Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛАК САНТЕ» (Постачальник) було укладено Договір купівлі-продажу № 22/10/20 (далі Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору Постачальник постачає, а Покупець приймає та оплачує товар, що далі іменується Товар, в порядку та на умовах, визначених даним Договором.

Згідно п. 1.2 - 1.3 Договору сторони передбачили, що найменування, кількість, одиниця виміру, ціна кожної одиниці та загальна ціна товару, що поставляється за цим договором, визначається у Специфікації до цього Договору, згідно якої здійснюється поставка цього товару (далі - Специфікація). Специфікація може містити інші додаткові відомості. Специфікація складається Постачальником в двох оригінальних примірниках по одному для кожної із Сторін на підставі отриманого від Покупця замовлення та підписується обома Сторонами.

Найменування та кількість поставленого в натурі Товару указується у видаткових накладних.

У відповідності до п. 3. 1. Договору Покупець здійснює попередню оплату у розмірі 100% від ціни Товару, вказаної в Специфікації, що становить два млн. сто сорок тис. чотириста п`ятдесят чотири грн. протягом 10 (десяти) календарних днів з дати підписання Договору Сторонами.

Підставою для оплати ціни Товару є даний Договір (п. 3.4. Договору).

Згідно п. 4.4. Договору про готовність відвантажити Товар Постачальник повинен повідомити Покупця електронною поштою після отримання 100% передоплата за Товар, передбаченої п. 3.1. цього Договору, на електронну адресу Покупця або за допомогою телефонного зв`язку у строк не більший 90 ( дев`яноста ) календарних днів з дати отримання 100% передоплати за Товар, передбаченої п.3.1. нього Договору. Покупець зобов`язаний прийняти Товар, на умовах цього Договору, протягом 3 календарних днів після одержання від Постачальника повідомлення про готовність відвантажити Товар.

Пунктом 4.6. Договору передбачено, що документами, що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром за даним договором є виключно видаткова накладна, рахунок-фактура.

У відповідності до 10.4 Договору, цей набуває чинності з моменту його підписання обома сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим Договором.

Додатком № 1 до Договору сторони погодили Специфікацію на поставку товару, загальною вартістю 2 140 454,00 грн.

На підставі виставленого рахунку на оплату №232 від 22.10.2020 р. позивачем було перераховано 2 140 454,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №53 від 26.10.2020.

Позивач зазначає, що відповідач у строк вказаний у п. 4.4. Договору про готовність відвантажити товар позивача не повідомив, сам товар не поставив.

Разом з тим позивач вказує, що останнім відповідачеві було помилково перераховано:

- 1 500 000,00грн. відповідно до платіжного доручення № 56 від 01.11.2020р.;

- 800 000,00грн. відповідно до платіжного доручення № 62 від 03.11.2020р.;

- 325 000,00грн. відповідно до платіжного доручення № 74 від 24.11.2020р.

У зв`язку з непоставкою товару, та з метою повернення зайво отриманих відповідачем коштів ПП «АДМІРАЛ» звернулося до відповідача з листами від 15.12.2020р. та від 01.09.2021р.

Відповідно до банківських виписок долучених позивачем, відповідачем було повернуто:

- від 26.10.2022р. - 50 000 грн.;

- від 01.08.2022р. - 250 000 грн.;

- від 15.08.2022р. - 100 000 грн.;

- від 14.10.2022р. - 100 000 грн.;

- від 25.07.2022р. - 150 000 грн.;

- від 03.10.2022р. - 100 000 грн.;

- від 08.08.2022р. - 200 000 грн.;

- від 15.11.2022р. - 50 000 грн.;

- від 26.01.2021р. - 25 000 грн.;

- від 03.08.2021р. - 200 000 грн.;

- від 05.03.2021р. - 200 000 грн.;

- від 22.04.2021р. - 150 000 грн.;

- від 05.02.2021р. - 41 000 грн.;

- від 16.12.2020р. - 325 000 грн.;

- від 16.12.2020р. - 375 000 грн.;

- від 06.10.2021р. - 149 454 грн.;

- від 18.12.2020р. - 400 000 грн.;

- від 16.12.2020р. - 800 000 грн.;

- від 06.09.2021р. - 100 000 грн.;

- від 15.07.2021р. - 300 000 грн.

Таким чином, загальна сума повернутих відповідачем коштів складає: 4 065 454 грн. Загальна сума сплачених позивачем на рахунок відповідача коштів становить 2 140 454 + 2 625 000 (помилково перераховані) = 4 765 454 грн.

Оскільки відповідачем не повернуто 700 000 (4 765 454 - 4 065 454) грн., позивач просить стягнути з відповідача грошові кошти у сумі 700 000, 00 грн.

Відповідачем не надано ніяких доказів які б спростовували зазначене позивачем.

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи, а також належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов такого обґрунтованого висновку.

Відповідно до частини першої ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку, що кореспондується із положеннями ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України).

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (частина друга ст. 509 ЦК України).

Пунктом 1 частини другої статті 11 ЦК України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Аналогічні положення містяться у ст. 174 ГК України.

Як зазначалось, між сторонами був укладений Договір купівлі продажу № 22/10/20 від 22.10.2020, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Параграфа 1. Глави 30 ГК України та Глави 54 ЦК України.

Відповідно до частини першої статті 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у обумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною першою статті 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина друга статті 712 ЦК України).

Положеннями ст. 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами частини першої ст. 691 ЦК України встановлено, що покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

В силу вимог частини першої ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною першою ст. 693 ЦК України передбачено, що якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Позивачем було здійснено оплату за платіжними дорученнями: №53 від 26.10.2020 на суму 2 140 454,00 грн, № 56 від 01.11.2020р на суму 1 500 000,00грн.; № 62 від 03.11.2020р на суму 800 000,00грн.; № 74 від 24.11.2020р на суму 325 000,00грн. Всього перераховано 4 765 454,00 грн.

В силу вимог статті 662 ЦК України, продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

При цьому, відповідно до статті 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Частиною першою ст. 193 ГК України визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних вимогах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Так, відповідно до частини першої статті 526 ЦК України, Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з частиною першою статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було здійснено передоплату у розмірі 4 765 454,00 грн (з урахуванням помилково перерахованих), що підтверджується вищевказаними платіжними дорученнями, однак, відповідачем свого зобов`язанням, визначеного Договором виконано не було, товар не поставлений, суму у розмірі 4 765 454,00 грн. повернуто у повному обсязі не було.

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Частиною першою ст. 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до частини другої статті 614 ЦК України доводить особа, яка порушила зобов`язання.

За змістом частини другої статті 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Водночас, згідно положень чинного в Україні законодавства, авансом є грошова сума, яку перераховують згідно з договором наперед у рахунок майбутніх розрахунків за товари (роботи, послуги), які мають бути отримані (виконані, надані). Тобто, у разі невиконання зобов`язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося, аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила. Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду від 21.02.2018 у справі № 910/12382/17.

Відповідно до частини другої ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця.

Наведена норма наділяє покупця, як сторону правочину, саме правами, і яке з них сторона реалізує - є виключно її волевиявленням.

Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

Оскільки законом не визначено форму пред`явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову. Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду від 27.08.2019 в справі № 911/1958/18 та постанові Верховного Суду від 16.06.2020 у справі № 910/10958/19.

Разом з тим, позивачем надано копію листів від 15.12.2020р. та від 01.09.2021р. про повернення коштів, однак доказів надіслання останніх позивачем долучено не було.

05.10.2023 позивачем на адресу відповідача було надіслано вимогу на суму 700 000,00 грн про повернення грошових коштів протягом 7 ми днів з моменту отримання.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з справ людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, зокрема, у справах «Пайн Велі Девелопмент ЛТД та інші проти Ірландії» від 23.10.1991, «Федоренко проти України» від 01.06.2006 зазначив, що відповідно до прецедентного права органів, що діють на підставі Конвенції, право власності може бути «існуючим майном» або коштами, включаючи позови, для задоволення яких позивач може обґрунтовувати їх принаймні «виправданими очікуваннями» щодо отримання можливості ефективного використання права власності.

У межах вироблених Європейським судом з прав людини підходів до тлумачення поняття «майно», а саме в контексті ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як «наявне майно», так і активи, включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування щодо ефективного здійснення свого «права власності».

Статтю 1 Першого протоколу Конвенції можна застосовувати для захисту «правомірних (законних) очікувань» щодо певного стану речей (у майбутньому), оскільки їх можна вважати складовою частиною власності.

Отже, за висновками суду, відсутність дій відповідача щодо поставки товару, надає позивачу право на «законне очікування», що йому будуть повернуті кошти попередньої оплати. Не повернення відповідачем цих коштів прирівнюється до порушення права на мирне володіння майном (рішення Європейського суду з прав людини у справах «Брумареску проти Румунії», «Пономарьов проти України», «Агрокомплекс проти України»).

Оскільки позивач здійснив попередню оплату товару, а відповідач не поставив позивачу товар, повернення попередньої оплати в повному обсязі не здійснив, суд дійшов висновку про те, що відповідач зобов`язаний повернути позивачу 700 000,00 грн суму неповернутої попередньої оплати.

Доказів на підтвердження поставки товару суду не надані, доказів на підтвердження повернення грошових коштів у розмірі 700 000,00 грн відповідач не надав, доводи позивача щодо наявності боргу, шляхом надання належних доказів, не спростував.

Враховуючи зазначені норми чинного законодавства України та обставини справи, суд вважає, що вимоги позивача про стягнення 700 000,00 грн обґрунтованими та доведеними належними доказами, у зв`язку з чим підлягають задоволенню, оскільки зобов`язання повинні виконуватись належним чином та у встановлені строки.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача витрати на професійну правничу допомогу згідно договору про надання правничої допомоги від 05.10.2023, а також додаткової угоди №1 до договору в загальному розмірі 8000,00 грн.

Відповідно до приписів статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно з приписами статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Аналогічна правова позиція міститься у Постанові Верховного суду від 18.12.2018 у справі № 910/4881/18.

Частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

На підтвердження витрат у сумі 8000,00 грн представник позивача надав копію Договору №754 про надання правничої допомоги від 05.10.2023, укладеного між адвокатом Білоус Романом Андрійовичем та Приватним підприємством "АДМІРАЛ", копію додаткової угоди № 1 від 05.10.2023 до договору про надання правничої допомоги від 05.10.2023; копію акту здачі - прийняття виконаних робіт (наданих послуг) від 30.01.2024 на загальну суму 8000,00 грн, копію платіжної інструкції №495 від 16.11.2023 на загальну суму 8000,00 грн, копію рахунку №754 та детальний опис робіт по справі.

Крім того, на підтвердження представництва адвокатом Білоус Романом Андрійовичем інтересів позивача надано копії ордеру на надання правничої (правової) допомоги АМ № 1068568, та свідоцтва на право заняття адвокатською діяльністю Білоусу Роману Андрійовичу №523 від 12.08.20210.

Відповідно до приписів частини 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідачем клопотання про зменшення розміру витрат на оплату правничої допомоги через їх не співмірність не подавалось.

Дослідивши надані позивачем докази щодо обсягу наданих адвокатом послуг і виконаних робіт та їх вартості, враховуючи відсутність клопотання відповідача про зменшення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, суд дійшов висновку про те, що заявлений до стягнення позивачем розмір витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з розглядом справи, є доведеним, а відтак, витрати на правничу допомогу підлягають відшкодуванню в сумі 8000 грн 00 коп.

За приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

При прийнятті даного рішення суд також звертає увагу, що відповідач обставин свого прострочення у відносинах з позивачем не спростував, доказів оплати боргу не подав.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача по сплаті судового збору, а також витрати на правничу допомогу в сумі 8000,00 грн з огляду на задоволення позову покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236, 237, 238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАК САНТЕ" (04070, місто Київ, вулиця Іллінська, будинок 12, код ЄДРПОУ 34818429) на користь Приватного підприємства "АДМІРАЛ" (10008, Житомирська обл., місто Житомир, вулиця Святослава Ріхтера, будинок 41, квартира 1, код ЄДРПОУ 24706360) 700 000 (сімсот тисяч) грн. 00 коп., 10500 (десять тисяч п`ятсот) грн 00 коп. - судового збору та 8000 (вісім тисяч) грн. 00 коп. витрат на правничу допомогу.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому ст.241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в строк, встановлений ст.256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому ст.257 Господарського процесуального кодексу України.

З повним текстом рішення можна ознайомитись у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою:http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст рішення складено та підписано 21.02.2024

Суддя Владислав ДЕМИДОВ