Ухвала

від 15.02.2024 по справі 910/11743/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

15.02.2024Справа № 910/11743/23

Господарський суд міста Києва у складі судді Щербакова С.О., за участю секретаря судового засідання Яременко Т.Є., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом ОСОБА_1

до ОСОБА_2

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Експлуатаційна компанія"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "ОАЗИС 2016"

про визнання недійсним рішення загальних зборів

Представники:

від позивача: Халупний А.В. ;

від відповідача: не з`явився;

від третьої особи на стороні позивача: Халупний А.В. ;

від третьої особи на стороні відповідача: Старшинський В.А.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до ОСОБА_2 (далі - відповідач), в якому просить суд визнати недійсним рішення загальних зборів власників машиномісць напівпідземного паркінгу в будинку за адресою: АДРЕСА_1 про припинення дії договорів з ТОВ "ЕКСПЛУАТАЦІЙНА КОМПАНІЯ" та передачу функцій з управління, утримання, обслуговування напівпідземним паркінгом статутним органам ОСББ "ОАЗИС 2016", оформлене протоколом загальних зборів власників машиномісць напівпідземного паркінгу в будинку за адресою: АДРЕСА_1 від " 05" квітня 2023 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивача, як власника машиномісця № НОМЕР_1 напівпідземного паркінгу за адресою: АДРЕСА_1 не було повідомлено, ані про загальні збори власників машиномісць напівпідземного паркінгу, ані про прийняте на них рішення. Позивач вказує, що прийняте на загальних зборах рішення порушує права позивача, як власника, таке рішення є втручанням у дію принципу свободи договору, оскільки у позивача є укладений договір з ТОВ "ЕКСПЛУАТАЦІЙНА КОМПАНІЯ" № 57-241 від 16.04.2008 щодо, зокрема, обслуговування напівпідземного паркінгу.

Разом з позовною заявою ОСОБА_1 було подано заяву про забезпечення позову, в якій позивач просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони ОСББ "ОАЗИС 2016" здійснювати будь-які дії з управління (утримання, обслуговування) напівпідземним паркінгом в будинку за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.07.2023 у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову - відмовлено.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.07.2023 позовну заяву ОСОБА_1 - залишено без руху. Встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

17.08.2023 до суду надійшли письмові пояснення ОСОБА_1 на виконання ухвали суду від 31.07.2023.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.08.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи здійснюється в порядку загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 21.09.2023. Зокрема, залучено до участі у розгляді справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Експлуатаційна компанія". Залучено до участі у розгляді справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "ОАЗИС 2016".

18.09.2023 до суду надійшло клопотання позивача про відкладення судового засідання, в якому у зв`язку із зайнятістю представника в іншому судовому процесі, просить суд відкласти розгляд справи на іншу дату.

У судовому засіданні 21.09.2023 суд на місці ухвалив відкласти підготовче засідання на 12.10.2023.

11.10.2023 до суду надійшла заява Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "ОАЗИС 2016" про надання витребуваних судом доказів, відповідно до якої третя особа на стороні відповідача на виконанням вимог ухвали суду від 22.08.2023 надає витребувані судом документи.

Також, 11.10.2023 до суду надійшло клопотання від Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "ОАЗИС 2016" про відкладення підготовчого засідання.

Судове засідання призначене на 12.10.2023 не відбулося, у зв`язку з тим, що 12.10.2023 о 9 год 25 хв припинилось постачання електричної енергії до приміщень Господарського суду міста Києва, розташованих по вул. Б. Хмельницького, 44, 44-Б, 44-В, що унеможливило функціонування автоматизованої системи документообігу суду, реєстрацію документів, здійснення автоматизованого розподілу судових справ і матеріалів, фіксування судових засідань технічними засобами тощо. Об 11 год 30 хв 12.10.2023 електропостачання будівель суду було відновлено, проте сервер бази даних комп?ютерної програми "Діловодство спеціалізованого суду" потребував проведення налагоджувальних робіт. Роботу автоматизованої системи документообігу суду у штатному режимі було відновлено о 14 год 30 хв 12.10.2023, про що Господарським судом міста Києва складено акт від 12.10.2023.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.10.2023 підготовче засідання призначено на 09.11.2023.

23.10.2023 через відділ автоматизованого документообігу суду позивач подав клопотання про витребування доказів.

26.10.2023 через відділ автоматизованого документообігу суду позивач подав письмові пояснення, в яких зазначає, що ОСББ "ОАЗИС 2016" не має повноважень здійснювати функції з управління паркінгом, який згідно статуту не є частиною ОСББ, що суперечить меті діяльності об`єднання, визначеній Законом України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» та статуту ОСББ, як неприбуткової організації. Також позивач вказує, що напівпідземний паркінг за адресою: м. Київ, проспект Володимира Івасюка (проспект Героїв Сталінграду), 8 є самостійним об`єктом нерухомого майна, не входить до складу ОСББ та не може бути переданий в управління ОСББ, оскільки така форма юридичної особи не передбачає здійснення господарської діяльності.

07.11.2023 до суду надійшли письмові пояснення Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "ОАЗИС 2016", в яких третя особа на стороні відповідача, зокрема зазначає, що 24 березня 2023 року позивачу було здійснено повідомлення про дату та місце проведення зборів співвласників шляхом поштового відправлення рекомендованим листом, що підтверджується списком згрупованих відправлень від 23.03.2023 року (пункт 37 списку). Вказане відправлення здійснено з урахуванням вимог та строків, передбачених положеннями частини 4 статті 10 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку». Також, третя особа на стороні відповідача зазначає, що об`єднання має право здійснювати в тому числі і діяльність, направлену на отримання прибутку, якщо ця діяльність відповідає меті, для якої воно було створено, та сприяє її досягненню, однак не має права розподіляти отриманий прибуток між учасниками об`єднання.

Крім того, ОСББ "ОАЗИС 2016" просить суд поновити Об`єднанню співвласників багатоквартирного будинку «ОАЗИС 2016» процесуальний строк для подання вказаних пояснень.

У судовому засіданні 09.11.2023 суд на місці ухвалив задовольнити частково клопотання позивача про витребування доказів та зобов`язання ОСББ "ОАЗИС 2016" надати документи наведені в п. 6 ухвали суду від 22.08.2022.

Також, у судовому засіданні 09.11.2023 з урахуванням характеру спірних правовідносин, суд на місці ухвалив поновити ОСББ "ОАЗИС 2016" строк для подання письмових пояснень.

Крім того, у судовому засіданні 09.11.2023 судом оголошено перерву до 30.11.2023.

27.11.2023 через відділ автоматизованого документообігу суду від Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "ОАЗИС 2016" надійшли документи на виконання вимог ухвали суду 22.08.2023 та протокольної ухвали від 09.11.2023.

У судовому засіданні 30.11.2023 оголошено перерву до 14.12.2023.

У судовому засіданні 14.12.2023 суд на місці ухвалив продовжити строк проведення підготовчого провадження на 30 днів та оголосив перерву до 18.01.2024.

15.12.2023 через відділ автоматизованого документообігу суду позивач подав письмові пояснення, в яких зокрема зазначає, що оскільки ані відповідачем, ані ОСББ не було надано списку співвласників, позивачем самостійно було складено власний список згідно результатів голосування та інформаційної довідки з ЄДРРПНМ. Також, позивач просить суд поновити позивачу строк на подання доказів та долучити до матеріалів справи копію акту державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об?єкта від 27.03.2007, копію інформаційної довідки з ЄДРРПНМ №357495516 від 07.12.2023.

16.01.2024 до суду надійшли заперечення ОСББ "ОАЗИС 2016" щодо долучення до матеріалів справи додаткових пояснень та доданих до них доказів.

17.01.2024 до суду надійшла заява ОСББ "ОАЗИС 2016" про закриття провадження у справі, в якій третя особа на стороні відповідача зазначає, що у даній справі між сторонами спору відсутні спірні корпоративні правовідносини, а предмет спору не стосується питань, які прямо чи опосередковано пов`язані зі створенням, діяльністю, управління або припиненням діяльності юридичної особи, у зв`язку з чим на підставі п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України просить суд закрити провадження у даній справі.

У судовому засіданні 18.01.2024, заслухавши клопотання позивача про поновлення строку, враховуючи характер спірних правовідносин, необхідність дослідження всіх обставин справи, суд вважає за необхідне поновити позивачу строк на подання доказів та долучає їх до матеріалів справи.

Також, у судовому засіданні 18.01.2024 оголошено перерву до 08.02.2024.

07.02.2024 до суду надійшли заперечення позивача на заяву про закриття провадження у справі, в яких позивач, зокрема зазначає, що первинно з аналогічними позовними вимогами позивач звернувся до Оболонського районного суду міста Києва, проте ухвалою у справі №756/7339/23 від 10 липня 2023 року у відкритті провадження було відмовлено через належність розгляду спору в порядку господарського судочинства. Також, позивач вказує, що ніхто не може бути обмежений у праві на доступ до правосуддя.

Крім того, на думку позивача, у ситуації, що склалася, з урахуванням аналогії закону мають місце корпоративні відносини, які процесуальні норми відносять до предмету розгляду господарського суду.

У судовому засіданні 08.02.2024 оголошено перерву до 15.02.2024.

15.02.2024 до суду надійшли письмові пояснення позивача, в яких він додатково зазначає, що загальний суд вже закривав провадження через підсудність спору господарським судам та у разі чергової відмови право позивача на доступ до правосуддя нівелюється.

У цьому судовому засіданні представник третьої особи на стороні відповідача підтримав подану заяву про закриття провадження у даній справі.

Представник позивача заперечив проти задоволення вказаної заяви.

Розглянувши заяву Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "ОАЗИС 2016" про закриття провадження у справі, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.

Юрисдикційність спору залежить від характеру спірних правовідносин, правового статусу суб`єкта звернення та предмета позовних вимог, а право вибору способу судового захисту належить виключно позивачеві.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.12.2018 у справі № 203/2501/15-ц.

У рішенні від 22.12.2009 у справі "Безимянная проти росії" (заява № 21851/03) ЄСПЛ наголосив, що "погоджується з тим, що правила визначення параметрів юрисдикції, що застосовуються до різних судів у рамках однієї мережі судових систем держав, безумовно, розроблені таким чином, щоб забезпечити належну реалізацію правосуддя. Заінтересовані держави повинні очікувати, що такі правила будуть застосовуватися. Однак ці правила або їх застосування не повинні обмежувати сторони у використанні доступного засобу правового захисту» (аналогічне застосування прецедентної практики ЄСПЛ викладено в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.02.2020 у справі № 913/274/19).

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних судів. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до їх відання законодавчими актами, тобто діяти в межах встановленої компетенції.

При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Так, ст. 1 та ч. 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України визначено юрисдикцію та повноваження господарських судів, установлено порядок здійснення судочинства у господарських судах, а також регламентовано, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 45 Господарського процесуального кодексу України, сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до ч. 2 ст. 55 Господарського кодексу України суб`єктами господарювання є:

1) господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку;

2) громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 20 Господарського процесуального кодексу України, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.

При цьому, критеріями розмежування між справами цивільного та господарського судочинства є одночасно суб`єктний склад учасників процесу та характер спірних правовідносин.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07.08.2019 року по справі № 914/804/18 дійшла висновку, що критеріями належності справи до господарського судочинства за загальними правилами є одночасно суб`єктний склад учасників спору та характер спірних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ. Ознаками господарського спору є, зокрема: участь у спорі суб`єкта господарювання; наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих ЦК України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

Так, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01 лютого 2022 року в справі № 910/5179/20 (провадження № 12-38гс21) вказано, що:

« 8.7. Предметна та суб`єктна юрисдикція господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції, визначена статтею 20 ГПК України. Зокрема, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності, а правовідносини, з яких виник спір, мають господарський характер, а також коли належність справ до юрисдикції господарських судів прямо передбачено положеннями законодавства».

« 8.11. Отже, спори про визнання недійсними рішень вищого органу управління суб`єкта некомерційного господарювання щодо вирішення питань, пов`язаних з управлінням такою особою, між суб`єктом некомерційного господарювання та одним з його засновників (членом) належать до господарської юрисдикції відповідно до пункту 3 частини першої статті 20 ГПК України виходячи з характеру правовідносин, які є предметом такого спору (щодо визнання недійсним рішення вищого органу управління такої юридичної особи, прийнятого в межах його виключної компетенції)».

« 8.24. Прийняття рішення установчими зборами щодо всіх питань, віднесених до їх компетенції та виключної компетенції загальних зборів ОСББ відповідно до статей 6, 10 Закону № 2866-ІІІ, стосується створення та управління ОСББ як юридичною особою, що відповідно до пункту 3 частини першої статті 20 ГПК України визначає предметну юрисдикцію спору про визнання недійсним рішення установчих зборів ОСББ судам господарської юрисдикції. Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що спори, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності юридичної особи, є корпоративними в розумінні пункту 3 частини першої статті 20 ГПК України, незалежно від того, чи є позивач акціонером (учасником) юридичної особи, і мають розглядатися за правилами ГПК України (постанови від 10 вересня 2019 року у справі № 921/36/18 (провадження № 12-293гс18, пункт 4.19), від 01 квітня 2020 року у справі № 813/1056/18 (провадження № 11-1012апп19, пункт 40), від 15 квітня 2020 року у справі № 804/14471/15 (провадження № 11-1106апп19, пункт 39))».

Отже, з наведеної правової позиції Великої Палати Верховного Суду вбачається, що до юрисдикції господарських судів можуть відноситися спори між суб`єктом некомерційного господарювання та одним з його засновників (членом) про визнання недійсними рішень вищого органу управління суб`єкта некомерційного господарювання щодо вирішення питань, пов`язаних з управлінням такою особою. Велика Палата Верховного Суду також наголошує, що спори, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності юридичної особи, є корпоративними в розумінні пункту 3 частини першої статті 20 ГПК України, незалежно від того, чи є позивач акціонером (учасником) юридичної особи, і мають розглядатися за правилами ГПК України.

Тобто, ознаками спорів, що відносяться до компетенції господарських судів є наявність між сторонами спірних корпоративних правовідносин, зокрема спори, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності юридичної особи.

Суд зазначає, що в таких спорах оскаржується рішення юридичної особи, яка визначається відповідачем у справі.

В той же час, у даному випадку суд погоджується з твердженнями ОСББ "ОАЗИС 2016" стосовного того, що у даній справі між сторонами спору відсутні корпоративні правовідносини, оскільки відповідачем є фізична особа - голова зборів та оскаржується рішення зборів співвласників напівпідземного паркінгу за місцезнаходженням: м. Київ, проспект Володимира Івасюка (проспект Героїв Сталінграду), 8, які відбулися 05.04.2023, результати яких оформлені протоколом №1, тобто відбулися збори саме співвласників напівпідземного паркінгу - фізичних осіб, а не загальні збори ОСББ, які були підставою для наявності ознак корпоративного спору.

При цьому, ст. 30 Господарського процесуального кодексу України відносить до підвідомчості господарських судів справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником, у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками господарських товариств, що пов`язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів.

Проте, суд зазначає, що даний спір не є спором між учасниками господарського товариства/членами ОСББ щодо питань пов`язаних зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності юридичної особи, як підставу для визначення відповідачем - фізичну особу.

Предмет даного спору не стосується питань, які прямо чи опосередковано пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності юридичної особи. Тобто, у даному випадку, відносини між позивачем та відповідачем, а також їх спір не носять характеру корпоративних й, відповідно, господарсько - правових, у позивача відсутні порушені права та законні інтереси в корпоративних правовідносинах, а позов заявлений виключно щодо захисту права позивача здійснювати управління своїм майном на власний розсуд.

Суд зазначає, що між сторонами спору (фізичними особами) відсутні будь-які спірні правовідносини, які притаманні корпоративним, при цьому, сторонами спору є виключно фізичні особи, а спір виник з питань, що стосуються управлінням нерухомим майном, яке належить позивачу, що свідчить про те, що даний спір має розглядатися в порядку цивільного судочинства.

При цьому, суд зазначає, що у постановах Верховного Суду на які посилається позивач у своїх заперечення на заяву про закриття провадження у справи та у своїх письмових поясненнях, відповідачами були юридичні особи та оскаржувалися рішення саме загальних зборів ОСББ.

В той же час, суд враховує ту обставину, що позивач первинно вже звертався з аналогічними позовними вимогами до Оболонського районного суду міста Києва, проте ухвалою суду від 10.07.2023 у справі №756/7339/23 було відмовлено у відкритті провадження за позовом ОСОБА_1 , у зв`язку з тим, що за висновком Оболонського районного суду міста Києва даний спір підлягає розгляду спору в порядку господарського судочинства.

Суд також враховує ту обставину, що на час винесення Оболонським районним судом міста Києва ухвали від 10.07.2023 в додатках до позовної заяви було відсутнє спірне рішення зборів співвласників напівпідземного паркінгу за місцезнаходженням: м. Київ, проспект Володимира Івасюка (проспект Героїв Сталінграду), 8, які відбулися 05.04.2023, результати яких оформлені протоколом №1, для всебічного дослідження питання підвідомчості даного спору, оскільки таке рішення було надано ОСББ "ОАЗИС 2016" на виконання вимог суду у даній справі.

Так, у постанові від 02.02.2021 у справі № 906/1308/19 Велика Палата Верховного Суду зазначила наступне:

Оскільки суд загальної юрисдикції відмовив позивачу у відкритті провадження у справі за позовом, поданим до тих самих відповідачів, з тим самим предметом та з тих самих підстав, що й у цій справі, Велика Палата Верховного Суду вважає, що це поставило під загрозу сутність гарантованого Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) права позивача на доступ до суду та на ефективний засіб юридичного захисту.

У пункті 1 статті 6 Конвенції закріплене «право на суд» разом із правом на доступ до суду, тобто правом звертатися до суду з цивільними скаргами, що складають єдине ціле (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 21 лютого 1975 року у справі «Ґолдер проти Сполученого Королівства», заява № 4451/70, пункт 36). Проте такі права не є абсолютними та можуть бути обмежені, але лише таким способом і до такої міри, що не порушує сутність цих прав (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ від 17 січня 2012 року у справі «Станєв проти Болгарії», заява № 36760/06, пункт 230).

Згідно зі статтею 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово встановлював порушення Україною Конвенції через наявність юрисдикційних конфліктів між національними судами.

У рішенні від 9 грудня 2010 року у справі «Буланов та Купчик проти України» (заяви № 7714/06 та № 23654/08) ЄСПЛ встановив порушення пункту 1 статті 6 Конвенції щодо відсутності у заявників доступу до суду касаційної інстанції з огляду на те, що відмова Вищого адміністративного суду України розглянути касаційні скарги заявників всупереч ухвалам Верховного Суду України не тільки позбавила заявників доступу до суду, але й знівелювала авторитет судової влади. Крім того, ЄСПЛ вказав, що держава має забезпечити наявність засобів для ефективного та швидкого вирішення спорів щодо судової юрисдикції (пункти 27, 28, 38, 40).

У рішенні від 1 грудня 2011 року у справі «Андрієвська проти України» (заява № 34036/06) ЄСПЛ визнав порушення пункту 1 статті 6 Конвенції з огляду на те, що Вищий адміністративний суд України відмовив у відкритті касаційного провадження за скаргою заявниці, оскільки її справа мала цивільний, а не адміністративний характер, і тому касаційною інстанцією мав бути Верховний Суд України. Натомість останній відмовив у відкритті касаційного провадження, зазначивши, що судом касаційної інстанції у справі заявниці є Вищий адміністративний суд України (пункти 13, 14, 23, 25, 26).

У рішенні від 17 січня 2013 року у справі «Мосендз проти України» (заява № 52013/08) ЄСПЛ встановив, що заявник був позбавлений ефективного національного засобу юридичного захисту, гарантованого статтею 13 Конвенції, через наявність юрисдикційних конфліктів між цивільними й адміністративними судами (пункти 116, 119, 122,125).

У рішенні від 21 грудня 2017 року у справі «Шестопалова проти України» (заява № 55339/07) ЄСПЛ зробив висновок, що заявниця була позбавлена права на доступ до суду всупереч пункту 1 статті 6 Конвенції, оскільки національні суди надавали їй суперечливі роз`яснення щодо юрисдикції, відповідно до якої позов заявниці мав розглядатися у судах України, а Вищий адміністративний суд України не виконав рішення Верховного Суду України щодо розгляду позову заявниці за правилами адміністративного судочинства (пункти 13, 18,24).

З огляду на існування юрисдикційного конфлікту, з метою забезпечення права позивача на доступ до суду та на ефективний засіб юридичного захисту, суду вважає, що ця справа має бути розглянута за правилами господарського судочинства лише тому, що позивачу має бути забезпечено доступ до правосуддя, навіть в іншому, ніж це передбачено законом, судочинстві, оскільки перешкоди до розгляду в належному (цивільному) судочинстві виникли у зв`язку з процесуальною діяльністю суду.

Подібний висновок Великої Палати Верховного Суду викладений у її постановах від 12 грудня 2018 року у справах № 490/9823/16-ц та № 761/12676/17, від 27 березня 2019 року у справі № 766/10137/17.

Таким чином, враховуючи викладене вище, суд відмовляє у задоволенні заяви Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "ОАЗИС 2016" про закриття провадження у даній справі.

Також, у цьому судовому засіданні представник позивача та третьої особи на стороні позивача підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник третьої особи на стороні відповідача заперечив проти задоволення позовних вимог.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 185 Господарського процесуального кодексу України, за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Враховуючи те, що судом здійснено дії передбачені ст. 182 Господарського процесуального кодексу України, а також те, що представники учасників справи у судовому засіданні повідомлені про наслідки закриття підготовчого провадження, суд вважає за можливе закрити підготовче провадження та призначити справу до розгляду по суті.

Керуючись статтями 12, 177, 185, 195, 196, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

УХВАЛИВ:

1. Закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті.

2. Судове засідання у справі № 910/11743/23 призначити на 14.03.2024 о 10 год. 40 хв. Засідання відбудеться у приміщенні Господарського суду міста Києва за адресою: 01030, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 44-В, зал № 31.

Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://ki.arbitr.gov.ua.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення.

Дата складання та підписання повного тексту ухвали: 20.02.2024.

Суддя С.О. Щербаков

Учасники процесу мають можливість отримувати процесуальні документи в електронному вигляді паралельно з документами у паперовому вигляді. Для отримання процесуальних документів в електронному вигляді потрібно:

1. Зареєструватися в системі обміну електронними документами між судом та учасниками судового процесу (завести поштову скриньку електронного суду), розміщеній на офіційному веб-порталі судової влади України за адресою: mail.gov.ua.

2. Подати до суду заявку про отримання процесуальних документів в електронному вигляді, яку необхідно роздрукувати на офіційному веб-порталі судової влади України у вищевказаному розділі. Процесуальні документи у відповідній справі, що видані після дати подання вказаної Заявки до суду, будуть надходити в електронному вигляді на зареєстровану електронну адресу учасника судового процесу в домені mail.gov.ua, зазначену в Заявці.