Рішення

від 20.02.2024 по справі 917/1882/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21

E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.02.2024 Справа № 917/1882/23

Господарський суд Полтавської області у складі судді Тимощенко О.М., при секретарі судового засіданні Михатило А. В. розглянувши справу № 917/1882/23

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Парк Арена", вул. Стрийська, 131, м. Львів, 79031

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Стормерс Груп", вул. Б. Хмельницького, 34, м. Полтава, 36022

про стягнення 300 000,00 грн,

ВСТАНОВИВ:

16.10.2023 року до Господарського суду Полтавської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Парк Арена" до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Стормерс Груп" про стягнення безпідставно набутих грошових коштів у розмірі 300 000,00 грн (вх. № 2012/23).

Ухвалою від 18.10.2023 року суд залишив позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Парк Арена" без руху та надав позивачу строк 5 дні з дня вручення даної ухвали для усунення вказаних у ній недоліків позовної заяви.

26.10.2023 року до суду від представника позивача надійшла заява на усунення недоліків до позовної заяви (вх. № 13715, а. с. 45 - 48)

Відповідно до даної заяви, позивачем усунено недоліки, перелічені в ухвалі суду від 18.10.2023 року.

Також позивачем додатком до позовної заяви додано клопотання про витребування доказів, де зазначено, що необхідність у витребуванні уточненої інформації в АТ КБ "Приват банк" щодо належності рахунку, вказаного в платіжній інструкції від 22.10.2020 року, саме відповідачу, виникла лише після ознайомлення з ухвалою суду від 18.10.2023 року. Позивач вказує про направлення відповідного адвокатського запиту на адресу АТ КБ "Приват банк", однак зазначає про не результативність даних дій, оскільки запитувана інформація є банківською таємницею. Отже, позивач просить витребувати у АТ КБ "Приват банк" довідку (чи інший документ), який підтверджує належність рахунку № НОМЕР_1 із зазначенням коду ЄДРПОУ юридичної особи, її найменування станом на 22.10.2020 року та станом на дату надання інформації, відомості про закриття рахунку та підстави із зазначенням причин.

31.10.2023 року до суду через систему "Електронний суд" надійшло клопотання (вх. № 13982, а. с. 76, 77), в якому зазначено, що позивачем було вжито заходи щодо отримання витребуваної інформації у АТ КБ "Приват банк" - шляхом направлення відповідного адвокатського запиту на адресу банку. 30.10.2023 року позивачем було отримано відповідь на запит за вих. № 20.1.0.0.0/7-231-23/50908 від 23.10.2023 року, у якій банк відмовив у наданні запитуваної інформації через ненадання дозволу від клієнта на розкриття банківської таємниці і документа, який підтверджує повноваження особи на підписання дозволу. А тому позивач просив встановити додатковий строк для подання доказів у справі №917/1882/23, прийняти та долучити відповідь АТ КБ "Приват банк" за вих. № 20.1.0.0.0/7-231-23/50908 від 23.10.2023 року до матеріалів справи.

Ухвалою суду від 09.11.2023 року прийнято позовну заяву до розгляду і відкрити провадження у справі. Ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання). Встановлено відповідачу строки: для подання заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження - 5 днів з дня отримання цієї ухвали; для подання відзиву на позов, оформленого з урахуванням вимог ст. 165 ГПК України - протягом 15 днів з дня отримання ухвали; після отримання від позивача відповіді на відзив подати до суду заперечення в строк 5 днів з дня отримання такої відповіді від позивача з урахуванням вимог ст.ст. 167,184 ГПК України. Встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив з урахуванням вимог ст. 166 ГПК України 5 днів з моменту отримання від відповідача відзиву на позов. Попереджено відповідача, що у разі ненадання відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч.9 ст.165 ГПК України). Поновлено позивачу строк на подання доказів та прийнято до розгляду докази, що представлені до суду разом із клопотанням (вх. №13982 від 31.10.2023 року).

Також було частково задоволено клопотання позивача про витребування доказів. Витребувано у АТ КБ "Приват банк" інформацію, що містить банківську таємницю, а саме: про належність рахунку № НОМЕР_2 із зазначенням коду ЄДРПОУ юридичної особи, її найменування станом на 22.10.2020 року.

19.01.2024 року до суду від АТ КБ "Приват банк" надійшов лист (вих. № 20.1.0.0.0/7-240111/85031 від 11.01.2024 року, вх. № 777, а. с. 97), де зазначено, що рахунок № НОМЕР_2 не обслуговується в банку.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що при друкуванні ухвали суду від 09.11.2023 року було допущено описку щодо банківського рахунку, а саме: вказано "№ НОМЕР_2 ", замість "№ НОМЕР_1 ".

Ухвалою суду від 22.01.2024 року повторно витребувано у Акціонерного товариства Комерційний банк "Приват банк" інформацію, що містить банківську таємницю, а саме: про належність рахунку № НОМЕР_1 із зазначенням коду ЄДРПОУ юридичної особи, її найменування станом на 22.10.2020 року.

Відповідно до довідки про доставку електронного листа документ - копія ухвали від 22.01.2024 року доставлено до електронної скриньки АТ КБ "Приват банк" - 01.02.2024 року ( а. с. 105).

09.02.2024 року до суду за допомогою засобів поштового зв`язку від АТ КБ "Приват банк" надійшов лист - відповідь (вих. № 20.1.0.0.0/7-240202/15454 від 03.02.2024 року, вх. № 1814, а. с. 111) ), де зазначено, що рахунок № НОМЕР_1 емітовано на ТОВ "КАРАМАН АГРО" ( ЄДРПОУ 42085301).

Ухвали суду про відкриття провадження у справі від 09.11.2023 року та від 22.01.2024 року, які направлялася відповідачу на адресу місцезнаходження, що вказана у позовній заяві та у відповіді №277273 від 18.10.2023 року з ЄДРЮОФОПГФ (вул. Б. Хмельницького, 34, м. Полтава, 36022) повернулися до суду без вручення з відміткою поштового відділення адресат відсутній за вказаною адресою.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Згідно пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Таким чином, керуючись приписами п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України суд приходить до висновку, що днем вручення відповідачу ухвали суду від 09.11.2023 року є 20.11.2023 року. Отже, суд належним чином повідомляв відповідача про розгляд справи. Крім того ухвала від 09.11.2024 року у даній справі була своєчасно розміщена судом в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позов у визначений у відповідності до положень Господарського процесуального кодексу України строк не скористався.

За таких обставин, справа підлягає вирішенню за наявними матеріалами з огляду на приписи ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України.

У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення (ч. 4 ст. 240 ГПК України).

Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 240 ГПК України).

При цьому, суд звертає увагу, що у період з 12.02.2024 р. по 16.02.2024 року суддя Тимощенко О. М. приймала участь у підготовці для підтримання кваліфікації суддів місцевих господарських судів в дистанційному режимі, у зв`язку з чим рішення ухвалено, а текст рішення підготовлено та підписано після закінчення вказаної підготовки.

Розглянувши подані документи і матеріали, дослідивши та з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

22.10.2020 року Товариством з обмеженою відповідальністю "Парк Арена" на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Стормерс Груп" було перераховано, грошові кошти в загальному розмірі 300 000,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 2310 від 22.10.2020 року з призначенням платежу: "оплата за роботи згідно договору №20/03/19 від 20.03.2019 року у т.ч. ПДВ 20% 50 000 грн", а також випискою за рахунками станом на 22.10.2020 року (а. с. 6 - 9).

Як стверджує позивач, дані кошти були перераховані помилково, оскільки будь-яких договорів (зокрема - №20/03/19 від 20.03.2019 року) з відповідачем не укладалося, а правовідносини зі сплати суми коштів відсутні.

Договір генпідряду №20/03/19 від 20.03.2019 року (а. с. 10, 11), що був зазначений у призначення платежу платіжної інструкції був укладений між позивачем та Приватним підприємством "РОМБ+".

23.10.2020 року позивач звернувся до Керівника ЛМВ №1 Приват Банк з листом (вих. № 23/10/01, а. с. 12), де просив у зв`язку з неправильним зарахуванням коштів, які перараховані з ТОВ "Парк Арена" платіжним дорученням №2310 від 22.10.2020 року на суму 300 000,00 грн зарахувати на ПП "РОМБ+".

Також, позивач 04.11.2020 року звернувся до АТ БК "Приват Банк" із заявою (а. с. 14, 15) щодо незаконних дій працівників банк (де була зокрема зазначена інформація, що розрахунковий рахунок отримувача коштів у платіжному дорученні виявився в АТ КБ "Приват Банк", а кошти перераховано на рахунок ТОВ "Карман агро").

Листом від 17.11.20220 року (вих. № 20.1.0.0./7-201110/9790, а. с. 18) АТ КБ "Приват Банк" надав відповідь, що банк був зобов`язаний виконати документ на переказ відповідно до вказаних в ньому реквізитів та рекомендував для вирішення питання про повернення помилкового переказу звернутися до отримувача переказу.

Крім того, 27.10.2020 року позивач направив на адресу голови правління АТ "Альфа - банк" скаргу, де зазначено про ймовірність несанкціонованого втручання третіх осіб в платіжні системи банку, за сприяння та пособництва працівників АТ "Альфа - банк", що може містити ознаки кримінальних правопорушень.

Також, 04.11.2020 року адвокатом Гельо С. Б. (за дорученням позивача) було направлено до АТ "Альфа - Банк" запит для отримання інформації (в який точно час (рік, місяць, день, година, хвилина) проведено грошовий переказ між ТОВ "Парк Арена" та ПП "Ромб +" згідно платіжного доручення №2310 від 22.10.2020 року; чи відбулися будь-які технічні збої, втручання третіх осіб, несанкціоновані доступи до електронної системи інтернет - банкінгу АТ "Альфа - банк" про формуванні ТОВ "Парк Арена" платіжного доручення №2310 від 22.10.2020 року чи проведені оплати згідно даного платіжного доручення, тощо) (а. с. 19, 20).

У відповідь на даний запит (вих. № 95656-11-б/б від 12.11.2020 року, а. с. 24, 25) АТ "Альфа - Банк" відмовив у наданні інформації, оскільки вона містить банківську таємницю.

09.03.2021 року позивач направив на адресу ТОВ "Стормерс Груп" вимогу про повернення грошових коштів, де просив протягом 7 календарних днів з моменту отримання цієї вимоги, але не пізніше 22.03.2021 року, повернути грошові кошти у розмірі 300 000,00 грн на поточний рахунок ТОВ "ПАРК АРЕНА". Направлення даної вимоги підтверджується описом вкладення від 09.03.2021 року, поштовою накладною №7903300057379 та фіскальним чеком від 09.03.2021 року (а. с. 26, 52, 53).

Оскільки відповідач на вимогу позивача грошові кошти у сумі 300 000,00 грн не повернув, позивач звернувся до суду із позовом про стягнення з відповідача коштів на підставі ст.1212 ЦК України.

На підтвердження обґрунтованості позовних вимог позивач надав наступні докази (копії): платіжну інструкцію №2310 від 22.10.2020 року на суму 300 000,00 грн, виписку за рахунками станом на 22.10.2020 року, договір генпідряду №20/03/19 від 20.03.2019 року, лист №23/10/01 від 23.10.2020 року, скріншот екрану відносно надісланого повідомлення 22.10.2020 року, заява щодо незаконних дій працівників АТ КБ "Приват Банк" від 04.11.2020 року з доказом направлення - фіскальним чеком від 05.11.2020 року, лист АТ КБ "Приват банк" вих. № 20.1.0.0.0/07-201110/9790 від 14.11.2020 року, лист АТ КБ "Приват банк" вих. № 20.1.0.0.0/07-201110/9790 від 17.11.2020 року, запит адвоката Гельо С. Б до АТ "Альфа - банк" від 03.11.2020 року з доказом направлення фіскальним чеком від 05.11.200 року, скарга на адресу голови правління АТ "Альфа- Банк" від 27.10.2020 року, лист АТ "Альфа- Банк" адресований адвокату Гельо С. Б. вх. № 95656-11-б/б від 12.11.2020 року, вимога про повернення грошових коштів з доказами направлення - описом вкладення від 09.03.2021 року, поштовою накладною №7903300057379 та фіскальним чеком від 09.03.2021 року, витяг з ЄДРЮОФОПГФ станом на 22.10.2020 року та на 11.02.2022 року відносно відповідача, адвокатський запит від 22.10.2023 року з доказом направлення, ордер серія ВС № 1236790 від 22.10.2023 року, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №1394 від 31.08.2012 року, лист - відповідь АТ КБ "Приват Банк вих. № 20.1.0.0.0/7 - 231023/50908 від 23.10.2023 року, довіреність №426-К-О від 21.03.2023 року з копією поштового конверту.

При прийнятті рішення суд керувався наступним.

Частиною 1 статті 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

У відповідності до п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 181 Господарського кодексу України визначено, що господарський договір укладається в порядку, встановленому Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.205 Цивільного кодексу України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Згідно із ч.1 ст.207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Частиною 1 статті 639 Цивільного кодексу України передбачено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Відповідно до ч.1 ст.641 Цивільного кодексу України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною (ч.1 ст.642 Цивільного кодексу України).

Згідно із ст.644 Цивільного кодексу України якщо пропозицію укласти договір зроблено усно і в ній не вказаний строк для відповіді, договір є укладеним, коли особа, якій було зроблено пропозицію, негайно заявила про її прийняття. Якщо пропозицію укласти договір, в якій не вказаний строк для відповіді, зроблено у письмовій формі, договір є укладеним, коли особа, яка зробила пропозицію, одержала відповідь протягом строку, встановленого актом цивільного законодавства, а якщо цей строк не встановлений, - протягом нормально необхідного для цього часу.

Відповідно до частини 1 статті 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази, обставини, на які позивач посилається як на обґрунтування своїх вимог, виходячи з приписів ст.181 ГК України, ст.205, 207, 638, 639, 641, 642, 644 ЦК України, суд дійшов висновку, що між сторонами не укладалися договори, у тому числі у спрощений спосіб шляхом обміну листами чи телеграмами, та не узгоджувались їх істотні умови. Відтак, між сторонами не виникло відповідних господарських зобов`язань, а правові підстави для оплати позивачем грошових коштів у сумі 300 000,00 грн були відсутні.

Згідно із частиною першою статті 177 ЦК України об`єктами цивільних прав є, зокрема, речі, у тому числі гроші.

Об`єктивними умовами виникнення зобов`язань iз набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однiєю особою (набувачем) за рахунок iншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбiльшення майна у iншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна на стороні набувача шляхом зменшення або вiдсутностi збільшення на стороні потерпілого; 4) вiдсутнiсть правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

Визначаючи суть і характер правовідносин, які виникли між сторонами суд виходить з того, що згідно з чинним законодавством України зобов`язання за підставами виникнення поділяються на договірні та позадоговірні. Позадоговірні зобов`язання можуть бути деліктними або безделіктними.

Суд вказує, що відсутність на дату перерахування спірних грошових коштів укладеного між сторонами договору, виключає наявність договірних зобов`язань між сторонами.

Відсутність неправомірних дій відповідача або інших осіб (не доведено вину відповідача) означає відсутність господарського правопорушення (протиправних дій), і, як наслідок, виключає деліктні зобов`язання.

При цьому, за приписами статей 11 та 509 ЦК України безпідставне отримання чужого майна є підставою виникнення особливого позадоговірного зобов`язання.

Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17 викладена така правова позиція: кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Верховний Суд у постанові від 06.02.2020 у справі № 910/13271/18 вказав, що під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином. Такий правовий висновок викладений раніше у постановах Верховного Суду від 23.01.2020 у справі № 910/3395/19, від 23.04.2019 у справі № 918/47/18, від 01.04.2019 у справі № 904/2444/18.

До подій, за результатами яких можуть виникнути зобов`язання передбачені статтею 1212 ЦК України, відноситься, зокрема, перерахування грошових коштів іншій особі, з якою платник не знаходиться в договірних зобов`язаннях. Дана правова позиція узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Касаційного господарського Суду у складі Верховного Суду від 26.01.2022 у справі № 924/1338/19.

Відповідно ст. 1213 ЦК України, набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Для застосування зазначеної норми необхідно, по-перше, щоб одна особа набула (зберегла) майно за рахунок іншої. Збільшення або збереження в попередньому розмірі майна однієї сторони є результатом відповідного зменшення майна у іншої сторони. По-друге, необхідно, щоб набуття майна однією особою за рахунок іншої відбулося без достатньої правової підстави, передбаченої законом або угодою. Безпідставно набуте майно повертається тому, за рахунок кого було набуте.

Характерною особливістю кондикційних зобов`язань є те, що підстави їх виникнення мають широкий спектр: зобов`язання можуть виникати як із дій, так і з подій, причому з дій як сторін зобов`язання, так і третіх осіб, із дій як запланованих, так і випадкових, як правомірних, так неправомірних. Крім того, у кондиційному зобов`язанні не має правового значення чи вибуло майно, з володіння власника за його волею чи всупереч його волі, чи є набувач добросовісним чи недобросовісним.

Кондикційне зобов`язання виникає за наявності таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Конструкція статті 1212 ЦК України, як і загалом норм глави 83 ЦК України, свідчить про необхідність установлення так званої "абсолютної" безпідставності набуття (збереження) майна не лише в момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору.

Ознаки, характерні для кондиції, свідчать про те, що пред`явлення кондиційної вимоги можна визнати належним самостійним способом захисту порушеного права власності, якщо: 1) річ є такою, що визначена родовими ознаками, в тому числі грошовими коштами; 2) потерпілий домагається повернення йому речі, визначеної родовими ознаками (грошових коштів) від тієї особи (набувача), з якою він не пов`язаний договірними правовідносинами щодо речі.

Узагальнюючи викладене, можна дійти висновку про те, що кондиція - позадоговірний зобов`язальний спосіб захисту права власності або іншого речового права, який може бути застосований самостійно. Кондиція також застосовується субсидіарно до реституції та віндикації як спосіб захисту порушеного права у тому випадку, коли певна вимога власника (титульного володільця) майна не охоплюється нормативним урегулюванням основного способу захисту права, але за характерними ознаками, умовами та суб`єктним складом підпадає під визначення зобов`язання з набуття або збереження майна без достатньої правової підстави.

Таким чином, права особи, яка вважає себе власником майна, підлягають захисту шляхом задоволення позову до володільця, з використанням правового механізму, установленого статтею 1212 ЦК України у разі наявності правових відносин речово-правового характеру безпосередньо між власником та володільцем майна.

Такий спосіб захисту можливий шляхом застосування кондиційного позову, якщо для цього існують підстави, передбачені статтею 1212 ЦК України, які дають право витребувати в набувача це майно.

Як підтверджено матеріалами справи, позивачем 22.10.2020 року перераховано на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Стормерс Груп" грошові кошти в загальному розмірі 300 000,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 2310 від 22.10.2020 року з призначенням платежу: "оплата за роботи згідно договору №20/03/19 від 20.03.2019 року у т.ч. ПДВ 20% 50 000 грн", а також випискою за рахунками станом на 22.10.2020 року (а. с. 6 - 9).

Судом встановлено, що відповідно до витягу з ЄДРЮОФОПГФ станом на 22.10.2020 (а. с. 54 - 61) року юридична особа з кодом ЄДРПОУ 42085301 мала найменування - Товариство з обмеженою відповідальністю "КАРАМАН АГРО", а відповідно до витягу з ЄДРЮОФОПГФ станом на 11.02.2022 року (а. с. 62 - 69) - 30.10.2020 року було здійснено державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу (реєстраційна дія № 1000701070002074748), зокрема, змінено найменування юридичної особи (повного та/або скороченого) на Товариство з обмеженою відповідальністю "Стормерс Груп".

Згідно відповіді №277273 від 18.10.2023 року з ЄДРЮОФОПГФ Товариство з обмеженою відповідальністю "Стормерс Груп" (скорочене найменування іноземною мовою: LLC "KARAMAN AGRO") має ідентифікаційний код 42085301.

Підтвердженням перерахування позивачем грошових коштів саме відповідачу також є відповідь АТ КБ "Приват банк" (вих. № 20.1.0.0.0/7-240202/15454 від 03.02.2024 року, вх. № 1814) ), де зазначено, що рахунок № НОМЕР_1 емітовано на ТОВ "КАРАМАН АГРО" (ЄДРПОУ 42085301) (який змінив найменування на Товариство з обмеженою відповідальністю "Стормерс Груп").

До подій, за результатами яких можуть виникнути зобов`язання передбачені ст.1212 Цивільного кодексу України, відноситься, зокрема, перерахування грошових коштів іншій особі, з якою платник не знаходиться в договірних зобов`язаннях.

Позивачем надано до матеріалів справи копію договору генпідряду №20/03/19 від 20.03.2019 року (а. с. 10, 11), який зазначений у призначенні платежу платіжної інструкції №2310 від 22.10.2020 року. При цьому, відповідач не є стороною вказаного договору.

Матеріали справи не містять договору №20/03/19 від 20.03.2019 року, що був укладений між позивачем та ТОВ "Стормерс Груп" чи ТОВ "КАРАМАН АГРО".

Відповідачем вказані обставини не спростовані.

Необхідною умовою для встановлення того факту, що мало місце зобов`язання з набуття або збереження майна без достатньої правової підстави, є обов`язкова відсутність правової підстави для набуття або збереження майна за рахунок іншої особи.

Тобто, позивач повинен довести, що мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження спірного майна відповідачем, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, передбачених ЦК України.

Набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не є безпідставним і не підпадає під регулювання статті 1212 ЦК України.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, договору або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Тобто, у разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав, договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень частини 1 статті 1212 ЦК України, у тому числі й щодо зобов`язання повернути майно (кошти).

До подій, за результатами яких можуть виникнути зобов`язання, передбачені статтею 1212 ЦК України, відноситься, зокрема, перерахування грошових коштів іншій особі, з якою платник не знаходиться в договірних зобов`язаннях.

Відповідно до приписів ч .1, 2 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

В силу приписів п. 4) ч. 3 наведеної норми змагальність сторін є однією з засад (принципів) господарського судочинства.

Відповідно до ч. 2-4 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ч. 3 ст. 74 ГПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

В силу приписів ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до положень ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує (аналогічна правова позиція викладена в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.02.2019 у справі №914/1131/18).

Враховуючи, що суд прийшов до висновку про відсутність існування між сторонами договірних правовідносин, на підставі яких у позивача існує обов`язок по перерахуванню відповідачу грошових коштів у сумі 300 000,00 грн, суд дійшов до висновку, що відповідач набув грошові кошти без достатньої правової підстави, у розумінні статті 1212 ЦК України, а отже відповідач зобов`язаний повернути позивачу безпідставно отримані грошові кошти у сумі 300 000,00 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до вимоги позивача (а. с. 52), відповідач мав виконати вимоги з повернення помилково перерахованих коштів до 22.03.2021 року (включно).

Відповідач не спростував вимоги та доводи позивача, та не надав суду належні та допустимі докази, які б свідчили про наявність між ними договірних правовідносин, виконання ними умов такого договору, чи повернення позивачу за його вимогою безпідставно отриманих грошових коштів у сумі 300 000,00 грн.

За таких обставин, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходив із наступного.

Відповідно п. 2 ч. 1, п. 1 ч. 4 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

У позовній заяві позивач вказав, що попередній (орієнтовний) розмір судових витрат складається з судового збору у розмірі 4 500,00 грн та витрат на правову допомогу адвоката у розмірі 15 000,00 грн.

Оскільки позивачем не подано будь-яких доказів понесення ним витрат на професійну правничу допомогу, наразі судом не вирішується питання щодо стягнення з відповідача таких витрат.

Керуючись ст. 129, 231, 232, 233, 237, 238, 252 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Стормерс Груп" (вул. Б. Хмельницького, 34, м. Полтава, 36022, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 42085301) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Парк Арена" (вул. Стрийська, 131, м. Львів, 79031, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 41121029) 300 000,00 грн безпідставно отриманих коштів та 4 500,00 грн судового збору.

3. Видати наказ з набранням чинності цим рішенням.

Рішення складено та підписано 20.02.2024 р.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається в порядку і строки, встановлені ст.ст.256,257 ГПК України.

Суддя О. М. Тимощенко