Рішення

від 13.02.2024 по справі 917/1040/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21

E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.02.2024 Справа № 917/1040/23

за позовною заявою Керівника Глобинської окружної прокуратури Полтавської області, вул.Центральна,191, м.Глобино, Полтавська область, 39000 в інтересах держави в особі Новогалещинської селищної ради Кременчуцького району Полтавської області, вул.Центральна,95, смт.Нова Галещина, Кременчуцького району, Поглтавської області, 39140

до 1. Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, вул.Уютна, 23, м.Полтава, 36039.

2. ОСОБА_1 , АДРЕСА_1

3. Сільськогосподарського Фермерського господарства "Хлібороб", вул.Партизанська,25, смт.Козельщина, Кременчуцького району, Полтавської області, 39100

ІІІ особа Фермерське господарство "Вільний селянин" (вул.Партизанська,21, смт.Козельщина, Козельщинський район, Полтавська область, код ЄДРПОУ 22550505)

про визнання недійсним договорів оренди землі та повернення земельної ділянки.

Суддя Кльопов І.Г.

Секретар Назаренко Я.А.

Представники сторін згідно протоколу судового засідання.

Обставини справи: Керівник Глобинської окружної прокуратури Полтавської області в інтересах держави в особі Новогалещинської селищної ради Кременчуцького району Полтавської області звернувся до Господарського суду Полтавської області з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, ОСОБА_1 та Сільськогосподарського Фермерського господарства "Хлібороб", в якому просить суд:

1.Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки б/н, укладений 03.04.2018 між Головним управлінням Держгеокадастру у Полтавській області та ОСОБА_1 , площею 11,1000га, кадастровий номер 5322080800:00:003:0136, розташованої в адміністративних межах Новогалещинської селищної ради Кременчуцького району Полтавської області

2. Зобов`язати ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової карти платника податків НОМЕР_1 , паспорт громадянина України, серія та номер НОМЕР_2 , виданий 30.05.2001 року Козельщенським РВ УМВС України в Полтавській області) повернути Новогалещинській селищній раді Кременчуцького району Полтавської області земельну ділянку площею 11,1000га, кадастровий номер 5322080800:00:003:0136, розташованої в адміністративних межах Новогалещинської селищної ради Кременчуцького району Полтавської області

В обгрунтування позову прокурор посилається на те, що договір оренди землі укладено із порушенням Земельного кодексу України та Закону України «Про фермерське господарство», а тому є підстави для визнання даного договору недійсним.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 14.08.2023 суд ухвалив прийняти позовну заяву до розгляду і відкрити провадження у справі; справу розглядати в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання у справі на 07.09.2023.

29.08.2023 за вхід. №10624 від Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області надійшов відзив на позов. Відповідач проти позову заперечує та просить суд відмовити у задоволенні позову.

Відповідач зазначає, що Наказом ГУ Держгеокадастру у Полтавській області від 03.04.2018 затверджено документацію із землеустрою та надано ОСОБА_2 земельну ділянку в оренду площею 11,1000 га ріллі (кадастровий номер 5322080800:00:003:0136) для ведення фермерського господарства на території Василівської сільської ради Козельщинського району Полтавської області за межами населених пунктів, 03.04.2018 між ГУ Держгеокадастру у Полтавській області та ОСОБА_2 укладеного договір оренди землі відносно вищезазначеної земельної ділянки.

Питання надання земельних ділянок державної або комунальної власності в оренду для створення фермерських господарств регулюється Земельним кодексом України та Законом України «Про фермерське господарство» в редакціях, що діяли на час виникнення спірних правовідносин.

Закон "Про фермерське господарство" не містить застережень щодо максимального чи мінімального розміру земельної ділянки, яка може бути надана громадянину для ведення фермерського господарства, як і не містить обмежень щодо кількості таких ділянок.

Так, ОСОБА_2 07.10.2015 та 19.03.2018 звертався до ГУ Держгеокадастру у Полтавській області із заявами щодо відведення земельних ділянок для ведення фермерського господарства, а не з метою створення фермерського господарства.

Відповідно до статті 12 Закону України «Про фермерське господарство» земельні ділянки, які використовуються фермерським господарством на умовах оренди, входять до складу земель фермерського господарства.

За змістом статей 1,5,7, 8 і 12 Закону України «Про фермерське господарство» після укладення договору оренди земельної ділянки для ведення фермерського господарства та проведення державної реєстрації такого господарства обов`язки орендаря цієї земельної ділянки виконує фермерське господарство, а не громадянин, якому вона надавалась.

Отже, з моменту, коли ОСОБА_2 створив фермерське господарство, у правовідносинах користування земельними ділянками відбулася фактична заміна орендаря, й обов`язки землекористувача отриманих в оренду земельних ділянок перейшли до фермерського господарства з дня його державної реєстрації.

Таким чином, доводи позивача щодо порушення відповідачем, при укладенні договору оренди, вимог Закону України «Про фермерське господарство», Земельного Кодексу України є такими, що не відповідають фактичним обставинам справи та вимогам законодавства, що було чинним на момент укладення договору оренди щодо спірної земельної ділянки.

07.09.2023 за вхід. №10986 від відповідача ОСОБА_2 надійшов відзив на позов. Відповідач проти позову заперечує та просить суд відмовити у задоволенні позову.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 21.11.2023 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 19.12.2023.

30.01.2024 за вхід. № 1218 від Глобинської окружної прокуратури Полтавської області надійшли заперечення на відзив відповідача 2.

У судовому засіданні 13.02.2024 оголошено вступну та резолютивну частини рішення

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши подані докази, суд встановив наступні обставини:

Глобинською окружною прокуратурою Полтавської області за результатами вивчення стану законності у сфері земельних відносин в частині розпорядження та використання землями державної та комунальної власності, встановлені підстави для представництва інтересів держави в суді у порядку ст.23 Закону України «Про прокуратуру» з огляду на наступне.

Так прокуратурою установлено, що наказом Головним управлінням Держгеокадастру у Полтавській області (далі ГУ Держгеокадастру) № 297-сг від 11.01.2016 надано дозвіл на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення, орієнтовною площею 12,8 га, для ведення фермерського господарства в оренду розташованої в адміністративних межах Василівської сільської ради Козельщинського району (на даний час Кременчуцького району) Полтавської області.

У подальшому за результатами розгляду клопотання ОСОБА_1 про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства наказом ГУ Держгеокадастру №2420-сг від 03.04.2018 затверджено документацію із землеустрою та передано в оренду ОСОБА_1 земельну ділянку площею 11,1000 га, розташованої за межами населеного пункту на території Василівської сільської ради Козельщинського району (на даний час Кременчуцького району) Полтавської області для ведення фермерського господарства.

Між ГУ Держгеокадастру в Полтавській області та ОСОБА_1 03.04.2018 укладено договір оренди земельної ділянки б/н загальною площею 11,1000 га, кадастровий номер 5322080800:00:003:0136 сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства.

Право оренди по вищевказаному договору зареєстровано 25.05.2018 із внесенням відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна.

Прокурор у позові зазначає, що зазначені Накази ГУ Держгеокадастру у Полтавській області прийнято, а договір оренди землі укладено із порушенням Земельного кодексу України та Закону України «Про фермерське господарство», а тому вони є незаконними, не зумовлюють правових наслідків, на які вони спрямовані.

Прокурор посилаючись на ст.12 Закону «Про фермерське господарство», ст. ст. 116, 118, 121, 123, 134 Земельного кодексу України, зазначає, що громадянин право на отримання земельної ділянки державної власності може використати один раз, додатково земельні ділянки громадянин або фермерське господарство можуть отримувати на конкурентних засадах через участь у торгах.

Так, установлено, що рішенням 10 сесії 21 скликання Козельщинської селищної ради народних депутатів Козельщинського району Полтавської області від 25.06.1992 року ОСОБА_1 виділено для ведення фермерського господарства земельну ділянку площею 50,0 га із земель запасу.

На виконання вказаного рішення від 25.06.1992 року ОСОБА_1 видано Державний акт на право користування земельною ділянкою серії Б3017178.

У подальшому ОСОБА_1 засновано селянське (фермерське) господарство «Хлібороб» (далі СФГ «Хлібороб») та зареєстровано його в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 30.07.1992 року. Головою. Вказаного фермерського господарства є ОСОБА_2 .

У подальшому СФГ «Хлібороб» на підставі договору оренди земельної ділянки від 05.12.2012 року отримує від Козельщинської державної адміністрації для ведення фермерського господарства земельну ділянку площею 8,5195 га.

05.12.2012 року СФГ «Хлібороб» на підставі договору оренди земельної ділянки отримує від Козельщинської державної адміністрації для ведення фермерського господарства земельну ділянку площею 10,2082 га.

05.12.2012 року СФГ «Хлібороб» на підставі договору оренди земельної ділянки отримує від Козельщинської державної адміністрації для ведення фермерського господарства земельну ділянку площею 11,6446 га.

Таким чином, з урахуванням вимог статей 7, 12 Закону України «Про фермерське господарство», статей 116, 118, 121, 123, 134 ЗК України громадянин ОСОБА_2 вже використав своє право на отримання земельної ділянки державної власності для ведення фермерського господарства, а додатково земельні ділянки громадянин або фермерське господарство може отримувати на конкурентних засадах через участь у торгах.

Так, на момент прийняття ГУ Держгеокадастром спірного наказу № 297-сг від 11.01.2016 та №2420-сг від 03.04.2018 ОСОБА_2 вже отримував земельні ділянки для ведення фермерського господарства, а отже отримання у подальшому ще земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 11,1000 га суперечить вимогам закону, оскільки мало відбуватися за процедурою проведення земельних торгів.

Згідно ч. 1 ст. 6 Закону України «Про оренду землі» орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених ЗК України, ЦК України та іншими законами України і договором оренди землі.

Вказані накази стали підставою для укладення між ГУ Держгеокадастром у Полтавській області та ОСОБА_1 договору оренди земельної ділянки площею 11,1000 га.

Прокурор вказує, що оскільки укладення спірних договорів здійснено без дотримання порядку встановленого ст. 116, 118, 121, 123, 134 Земельного кодексу України, 7, 12 Закону «Про фермерське господарство», а відтак з порушенням вимог законодавства, що є підставою для визнання укладеного 03.04.2018 договору оренди земельної ділянки площею 11,1000 га недійсним.

Окрім цього, прокурор зазначає, що вищезазначений договір оренди земельної ділянки укладений без проведення нормативної грошової оцінки, про що зазначено в п. 5 договору, і це також є підставою для визнання його недійсними .

Дана обставина стала підставою для звернення прокурора до суду з вимогою про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 03.04.2018, укладеного між Головним управлінням Держгеокадастру у Полтавській області та ОСОБА_1 та зобов`язання ОСОБА_1 повернути земельну ділянку.

При прийнятті рішення судом враховано наступне.

Рішенням Козельщинського районного суду Полтавської обл. від 14.11.2017 р. по справі № 533/1102/17 було визнано ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом правонаступником з усіма правами та обов`язками померлого ОСОБА_3 засновника СФГ «Вільний селянин» (ідентифікаційний код 22550505).

На підставі вказаного рішення суду 21.12.2017 спадкоємцем були внесені відповідні зміни до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань.

Тобто, на даний час Відповідач є засновником та керівником СФГ «Вільний Селянин».

Селянське (фермерське) господарство було створено батьком відповідача ОСОБА_3 СФГ «Вільний Селянин» (код ЄДРПОУ 22550505), яке зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань 10.03.1995.

Згідно рішення 6 сесії 22 скликання Козельщинської районної ради народних депутатів Козельщинського району Полтавської області від 27.12.1995 СФГ «Вільний селянин» отримано у постійне користування земельну ділянку площею 17,9 га на території Василівської сільської ради для ведення селянського (фермерського) господарства. Право користування вказаною земельною ділянкою посвідчено Державним актом на право постійного користування землею, який зареєстровано в Книзі державних актів на право постійного користування землею за № 256 від 01.07.1996, серія ПЛ 000981.

Згодом зазначена земельна ділянка була зменшена до 12,8 га, в зв`язку з приватизацією частини земельної ділянки, а саме площею 5,1 га та передачею її в приватну власність, що підтверджується змінами, внесеними до Державного акту на право постійного користування землею № 256 від 01.07.1996, серія ПЛ 000981.

Для оформлення права на земельну ділянку, яка перебувала в постійному користуванні СФГ «Вільний Селянин» ОСОБА_2 звернувся до ГУ Держгеокадастру у Полтавській області про надання в оренду земельної ділянки орієнтовною площею 12,8 га, яка розташована на території Василевської сільської ради Козельщинського району Полтавської області, для ведення фермерського господарства на умовах оренди строком на 49 років.

Наказом ГУ Держгеокадастру у Полтавській області від 11.01.2016 № 297-сг відповідачу було надано дозвіл на розробку документації із землеустрою щодо відведення вказаної земельної ділянки

Отже, з моменту прийняття ОСОБА_1 спадщини після померлого батька ОСОБА_3 до позивача, як спадкоємця, перейшли всі майнові права і обов`язки власника (засновника) СФГ «Вільний Селянин", в тому числі право довічного успадкованого володіння земельною ділянкою сільськогосподарського призначення, площею 12,8 га на території Василівської сільської ради для ведення селянського (фермерського) господарства. Право користування вказаною земельною ділянкою посвідчено Державним актом на право постійного користування землею, який зареєстровано в Книзі державних актів на право постійного користування землею за № 256 від 01.07.1996, серія ПЛ 000981

Так, земельна ділянка площею 31,7 га була передана та виділена батькові Відповідача в натурі для ведення фермерського господарства без встановлення строку, а право довічного успадковуваного володіння земельною ділянкою відноситься до тих прав, які можуть бути успадковані, то вони можуть бути об`єктом спадкування, а Відповідачу, як спадкоємцю, перейшло відповідне право довічного успадковуваного володіння даною земельною ділянкою в порядку спадкування

Вказана земельна ділянка входить до Державного акту на право постійного користування землею, який зареєстровано в Книзі державних актів на право постійного користування землею за № 256 від 01.07.1996, серія ПЛ 000981.

Державним актом на право постійного користування землею, який зареєстровано в Книзі державних актів на право постійного користування землею за № 256 від 01.07.1996, серія ПЛ 000981 також не містить відмітки про зміну землекористувача.

Отже, СФГ «Вільний селянин» набуло право постійного користування спірною земельною ділянкою згідно Державного акту на право постійного користування землею, який зареєстровано в Книзі державних актів на право постійного користування землею за № 256 від 01.07.1996, серія ПЛ 000981

Враховуючи законодавчі обмеження у використанні земельної ділянки іншим чином, ніж це передбачено її цільовим призначенням, а також правові наслідки використання чи невикористання земельної ділянки не за її цільовим призначенням, надана громадянину у встановленому порядку для ведення ФГ земельна ділянка в силу свого правового режиму є такою, що використовується виключно для здійснення підприємницької діяльності, а не для задоволення особистих потреб.

Суб`єктом такого використання може бути особа - суб`єкт господарювання за статтею 55 Господарського кодексу України (висновки Великої Палати Верховного Суду викладені в постанові від 01 квітня 2020 року у справі № 320/5724/17).

Верховний Суд України, застосовуючи приписи статей Закону України «Про селянське (фермерське) господарство», та статей Закону України «Про фермерське господарство», зазначив, що після укладення договору тимчасового користування землею, у тому числі на умовах оренди, фермерське господарство з дати державної реєстрації набуває статусу юридичної особи, та з цього часу обов`язки землекористувача земельної ділянки здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому вона надавалась (ухвали Верховного Суду України від 24 жовтня 2007 року у справі № 6-20859св07, від 10 жовтня 2007 року у справі № 6-14879св07, від 30 січня 2008 року у справі № 6-20275св07).

Практика застосування норм права щодо фактичної заміни у правовідносинах користування земельними ділянками орендаря й переходу обов`язків землекористувача земельних ділянок до фермерського господарства з дня його державної реєстрації є сталою та підтримується Великою Палатою Верховного Суду (аналогічні висновки Великої Палати Верховного Суду викладені у постановах від 27 березня 2019 року у справі № 574/381/17-ц, від 03 квітня 2019 року у справі № 628/776/18).

Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що у відносинах, а також спорах з іншими суб`єктами голова фермерського господарства, якому була передана у власність, постійне користування чи оренду земельна ділянка, виступає не як самостійна фізична особа, власник, користувач чи орендар земельної ділянки, а як представник (голова, керівник) фермерського господарства. У таких правовідносинах їхнім суб`єктом є не фізична особа - голова чи керівник фермерського господарства, а фермерське господарство як юридична особа (постанова Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 615/2197/15-ц.

Велика Палата Верховного Суду у пункті 7.27 постанови від 05 листопада 2019 року у справі № 906/392/18 дійшла висновку про те, що право постійного землекористування є безстроковим і може бути припинене лише з підстав, передбачених у статті 141 ЗК України, перелік яких є вичерпним (смерть засновника фермерського господарства відсутня серед таких підстав).

Так, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 23.06.2020 року у справі № 922/989/18 дійшла висновку, що у разі смерті громадянина - засновника фермерського господарства право постійного користування земельною ділянкою, наданою для ведення фермерського господарства його засновнику, не припиняється зі смертю цієї особи, а зберігається за фермерським господарством, до якого воно перейшло після створення фермерського господарства.

Так, право постійного користування земельною ділянкою саме через перехід його до фермерського господарства не входить до складу спадщини, адже спадкувати можна права померлого засновника (члена) щодо фермерського господарства, а не земельну ділянку, яка перебуває в користуванні такого господарства.

Згідно Закону України від 20 грудня 1991 року № 2009-ХІІ «Про селянське (фермерське) господарство» (втратив чинність 29 липня 2003 року - з моменту набрання чинності Законом України від 19 червня 2003 року № 973-ГУ «Про фермерське господарство») передбачалося право фізичної особи отримати земельну ділянку для ведення селянського (фермерського) господарства на праві постійного користування.

У свою чергу, нормами Земельного кодексу України від 18 грудня 1990 року №561-ХГГ (далі - ЗКУ 1990 року) (втратив чинність 01 січня 2002 року - з моменту набрання чинності Земельним Кодексом України від 25 жовтня 2001 року №2768-ІІІ) (далі - ЗКУ 2001 року) передбачалося, що земля надавалася у постійне користування радами народних депутатів із земель, що перебувають у державній власності громадянам України для ведення фермерського господарства.

Фактично особа, яка бажала займатися фермерством, отримувала земельну ділянку на праві постійного користування для ведення ФГ, що посвідчувалося відповідним Державним актом на право постійного користування землею.тЗгодом така фізична особа створювала фермерське господарство, ставала його головою.

Відповідно до вимог статей 7, 12 Закону України Про фермерське господарство, статей 116, 118, 121, 123, 134 Земельного кодексу України, громадянин право на отримання земельної ділянки державної власності може використати один раз.

У поданих до ГУ Держгеокадастру у Полтавській області заявах про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою для створення та ведення фермерського господарства Орел Д.М вказав про наявність у нього права на одержання земельної ділянки в порядку спадкування після померлого батька.

Статтею 31 Земельного кодексу України передбачено, що землі фермерського господарства можуть складатися із: земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі; земельних ділянок, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності; земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди.

Громадяни - члени фермерського господарства мають право на одержання безоплатно у власність із земель державної і комунальної власності земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю).

За правилом статті 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Передача в оренду земельних ділянок державної або комунальної власності здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

Частинами 2 та 3 статті 134 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначені випадки, коли земельні торги не проводяться, а передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу. Зокрема, земельні торги не проводяться в разі передачі громадянам земельних ділянок для ведення фермерського господарства.

З огляду на статті 7, 12 Закону України "Про фермерське господарство", статей 116, 118, 121, 123, 134 Земельного кодексу України право на безоплатне отримання земельної ділянки державної власності одного виду громадянин може використати один раз , яке може бути успадкованим після його смерті.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (частина перша статті 321 ЦК України). Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів (стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція)).

Щодо укладення договору без проведення нормативної грошової оцінки, що є підставою для визнання договору недійсним.

У п. 5 Договору оренди землі вказано, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки на дату укладення договору оренди не проведена.

У п. 9 Договору вказано, що орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі в розмірі 40 337,59 гривень в рік, що становить 12 % від нормативної грошової оцінки із гектара ріллі по області, визначеної за матеріалами нормативної грошової оцінки земель 1995-1997 років з урахуванням індексації такої оцінки станом на 01.01.201 8.

Згідно зі ст.ст. 288.1, 288.5.2 Податкового кодексу України (далі - ГІК України) підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку с договір оренди такої земельної ділянки. Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою розміру земельного податку, встановленого для відповідної категорії земельних ділянок на відповідній території; не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки, платником орендної плати є орендар земельної ділянки, а об`єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду.

Відповідно до ст. 289.2. ГІК України центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення за станом на 1 січня поточного року.

Таким чином, сторони при укладанні Договору оренди землі від 03.04.2018 погодили, що орендна плата розраховується у розмірі с 12 % від нормативної грошової оцінки із гектара ріллі по області, визначеної за матеріалами нормативної грошової оцінки земель 1995-1997 років з урахуванням індексації такої оцінки станом на 01.01.2018 і є такою, що відповідає досягнутим між сторонами домовленостям та вимогам Податкового кодексу України.

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про оренду землі" зміна умов договору оренди землі здійснюються за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір вирішується в судовому порядку.

Так, сторони договору в пункті 13 Договору оренди передбачили можливість перегляду орендної плати у разі проведення нормативної грошової оцінки землі, не проведення нормативної грошової оцінки під час укладення договору оренди землі не може бути підставою для визнання договору недійсним.

Відповідно до частини 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Згідно із п.1 ст.2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно із ч.2-3 ст.13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

На підставі ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про відмову у задоволення позовних вимог.

Судові витрати відповідно до вимог ст. 129 ГПК України покладаються на позивача.

Керуючись статтями 129, 232, 233, 237, 238, 252 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволенні позову.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається в порядку і строки, встановлені ст.ст.256,257 ГПК України.

Повне рішення складено 20.02.2024

Суддя Кльопов І.Г.