Постанова

від 03.06.2024 по справі 917/1040/23

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2024 року м. Харків Справа № 917/1040/23

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Мартюхіна Н.О., суддя Гетьман Р.А., суддя Хачатрян В.С.,

за участю секретаря судового засідання: Соляник Н.В.,

за участю представників сторін:

прокурор (апелянт): Горгуль Н.В., службове посвідчення №072883 від 01.03.2023;

від позивача: не з`явився;

від відповідача-1: Бегма О.В., витяг з ЄДР ЮО ФОП ГФ, положення про Управління, Наказ про призначення від 01.03.2024, посадова інструкція;

від відповідача-2: Олійник Л.М., ордер серія ВІ №1212470 від 19.04.2024;

від відповідача-3: не з`явився

від 3-ї особи: не з`явився;

розглянувши апеляційну скаргу заступника керівника Полтавської обласної прокуратури, м. Полтава (вх. №664 П/1),

на рішення Господарського суду Полтавської області від 13.02.2024 (повний текст складено 20.02.2024) у справі №917/1040/23 (суддя Кльопов І.Г.),

за позовом Керівника Глобинської окружної прокуратури Полтавської області, м.Глобино, Полтавська область, в інтересах держави в особі Новогалещинської селищної ради Кременчуцького району Полтавської області, смт Нова Галещина, Кременчуцький район, Полтавська область,

до відповідачів:

1) Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, м. Полтава,

2) ОСОБА_1 , смт Козельщина, Кременчуцький район, Полтавська область,

3) Сільськогосподарського фермерського господарства "Хлібороб", смт Козельщина, Кременчуцький район, Полтавська область,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Фермерське господарство "Вільний селянин", смт Козельщина, Козельщинський район, Полтавська область,

про визнання недійсним договорів оренди землі та повернення земельної ділянки,

ВСТАНОВИВ:

Керівник Глобинської окружної прокуратури Полтавської області в інтересах держави в особі Новогалещинської селищної ради Кременчуцького району Полтавської області звернувся до Господарського суду Полтавської області з позовом до відповідачів: 1) Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, 2) ОСОБА_1 та 3) Сільськогосподарського фермерського господарства "Хлібороб", в якому просить суд:

1) Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки б/н, укладений 03.04.2018 між Головним управлінням Держгеокадастру у Полтавській області та ОСОБА_1 , площею 11,1000 га, кадастровий номер 5322080800:00:003:0136, розташованої в адміністративних межах Новогалещинської селищної ради Кременчуцького району Полтавської області;

2) Зобов`язати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , паспорт громадянина України, серія та номер НОМЕР_2 , виданий 30.05.2001 Козельщенським РВ УМВС України в Полтавській області) повернути Новогалещинській селищній раді Кременчуцького району Полтавської області земельну ділянку площею 11,1000 га, кадастровий номер 5322080800:00:003:0136, розташованої в адміністративних межах Новогалещинської селищної ради Кременчуцького району Полтавської області.

В обґрунтування позовних вимог прокурор посилався на те, що договір оренди землі укладено із порушенням Земельного кодексу України та Закону України Про фермерське господарство, а тому є підстави для визнання даного договору недійсним. А саме, прокурор зазначав, що ОСОБА_1 у 1992 році вже було виділено для ведення фермерського господарства земельну ділянку площею 50,0 га із земель запасу, видано Державний акт на право користування земельною ділянкою; у подальшому ОСОБА_1 засновано селянське (фермерське) господарство Хлібороб (далі СФГ Хлібороб), яке у 2012 році отримало в оренду декілька земельних ділянок для ведення фермерського господарства. Із посиланням на вказані обставини прокурор зазначає, що з урахуванням вимог статей 7, 12 Закону України Про фермерське господарство, статей 116, 118, 121, 123, 134 ЗК України громадянин ОСОБА_2 вже використав своє право на отримання земельної ділянки державної власності для ведення фермерського господарства, а додатково земельні ділянки громадянин або фермерське господарство може отримувати на конкурентних засадах через участь у торгах. Відповідно, на думку прокурора, отримання ОСОБА_1 у подальшому ще земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 11,1000 га суперечить вимогам закону, оскільки мало відбуватися за процедурою проведення земельних торгів. Окрім цього, прокурор зазначав, що спірний договір оренди земельної ділянки укладений без проведення нормативної грошової оцінки, про що вказано в п. 5 договору, і це також є підставою для визнання його недійсним. Оскільки спірна земельна ділянка розташована в адміністративних межах Новогалещинської селищної ради Кременчуцького району Полтавської області та у 2020 році була передана в комунальну власність відповідної територіальної громади, прокурор просив зобов`язати ОСОБА_1 повернути спірну земельну ділянку Новогалещинській селищній раді Кременчуцького району Полтавської області. В обґрунтування позовної вимоги про повернення земельної ділянки прокурор посилався на ст.1212, 1213 ЦК України, зазначаючи, що відповідне майно є безпідставно набутим.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 14.08.2023 позовну заяву було прийнято до розгляду і відкрито провадження у справі. Ухвалою від 07.09.2023 господарський суд за заявою відповідача залучив до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Фермерське господарство "Вільний селянин" (код ЄДРПОУ 22550505).

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 13.02.2024 у справі №917/1040/23 відмовлено у задоволенні позову.

Приймаючи вищевказане рішення, господарський суд першої інстанції виходив з того, що, як було встановлено під час розгляду справи, Фермерське господарство "Вільний селянин" було засновано батьком другого відповідача, ОСОБА_3 , після смерті якого ОСОБА_1 було в судовому порядку визнано в порядку спадкування за законом правонаступником з усіма правами та обов`язками померлого ОСОБА_3 як засновника СФГ Вільний селянин, тобто, на даний час другий відповідач є засновником та керівником СФГ Вільний Селянин. При цьому спірна земельна ділянка площею 11,1000 га, яку ОСОБА_2 орендує за договором від 03.04.2018, входить до складу земель, на які СФГ Вільний селянин набуло право постійного користування згідно з Державним актом на право постійного користування землею, який зареєстровано в Книзі державних актів на право постійного користування землею за № 256 від 01.07.1996, серія ПЛ 000981. Господарський суд врахував, що у поданих до ГУ Держгеокадастру у Полтавській області заявах про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою для створення та ведення фермерського господарства ОСОБА_2 вказав про наявність у нього права на одержання земельної ділянки в порядку спадкування після померлого батька. Із посиланням на вказані обставини суд першої інстанції зазначив, що з огляду на статті 7, 12 Закону України "Про фермерське господарство", статей 116, 118, 121, 123, 134 Земельного кодексу України право на безоплатне отримання земельної ділянки державної власності одного виду громадянин може використати один раз, і це право може бути успадкованим після його смерті. Стосовно посилань прокурора на укладення договору без проведення нормативної грошової оцінки господарський суд зазначив, що сторони договору в пункті 13 передбачили можливість перегляду орендної плати у разі проведення нормативної грошової оцінки землі, отже, на думку суду першої інстанції, не проведення нормативної грошової оцінки під час укладення договору оренди землі не може бути підставою для визнання договору недійсним.

Не погодившись із вищевказаним рішенням, заступник керівника Полтавської обласної прокуратури звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Полтавської області від 13.02.2024 у справі №917/1040/23 та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги прокурора задовольнити у повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги прокурор зазначає, що, відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі №922/989/18, право постійного користування та право довічного успадкованого володіння земельною ділянкою є різними інститутами; постійним користувачем земельної ділянки після смерті засновника залишається селянське (фермерське) господарство; станом на момент передачі земельної ділянки в оренду ОСОБА_1 постійним користувачем земельної ділянки було СФГ Вільний Селянин. Із посиланням на вказані обставини, прокурор стверджує, що оскаржуване рішення господарського суду, яким ототожнене поняття права постійного користування земельною ділянкою та права довічного успадкованого володіння земельною ділянкою, визнано законним надання фізичній особі в користування земельної ділянки, що належить на праві постійного користування фермерському господарству, не відповідає нормам матеріального права, а саме, внаслідок допущених порушень на даний час фактично існують два правових титули на одну земельну ділянку право постійного користування юридичної особи та право оренди фізичної особи, що є неможливим. Також прокурор зазначає, що, створивши СФГ Хлібороб у 1992 році, громадянин ОСОБА_2 вже використав своє право на отримання земельної ділянки державної власності для ведення фермерського господарства, а додатково земельні ділянки громадянин або фермерське господарство може отримувати на конкурентних засадах через участь у торгах. Тому, на думку прокурора, отримання ОСОБА_1 в подальшому ще земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 11,1 га суперечить вимогам закону, оскільки мало відбуватися за процедурою проведення земельних торгів; підміна легальної процедури спадкування земельної ділянки її повторним отриманням для ведення фермерського господарства на умовах оренди порушує публічний порядок, а укладений оспорюваний договір не спрямований на реальне настання правових наслідків, що ним обумовлені, та є додатковою підставою для визнання спірних наказів ГУ Держгеокадастру протиправними, а укладеного на їх підставі договору недійсним відповідно до приписів п. 1, 4, 5 ст.204 ЦК України.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.03.2024 для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Мартюхіна Н.О., суддя Гетьман Р.А., суддя Хачатрян В.С.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 03.04.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою заступника керівника Полтавської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Полтавської області від 13.02.2024 у справі №917/1040/23; призначено розгляд апеляційної скарги у справі №917/1040/23 на 16.05.2024 о 10:00 год.

11.04.2024 до Східного апеляційного господарського суду від Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому перший відповідач заперечує проти доводів та вимог апеляційної скарги, просить залишити оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін.

Обґрунтовуючи свою позицію, ГУ Держгеокадастру у Полтавській області зазначає, що у поданих до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області заявах про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою для створення та ведення фермерського господарства ОСОБА_2 вказав про наявність у нього права на одержання земельної ділянки в порядку спадкування після померлого батька; Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області мало визначені Земельним кодексом України повноваження (право розпоряджатись землями державної власності сільськогосподарського призначення в порядку, визначеному чинним законодавством); під час судового розгляду позивачем не надано ніяких доказів, які підтверджували порушення зі сторони Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області прав позивача. Також перший відповідач із посиланням на правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду від 13.06.2018 у справі № 212/7294/15-ц, зазначає, що чинне законодавство не пов`язує дійсність договору оренди землі із наявністю або відсутністю затвердженої у встановленому законом порядку технічної документації з нормативно-грошової оцінки земель.

11.04.2024 до Східного апеляційного господарського суду від представниці ГУ Держгеокадастру у Полтавській області Попової М.Ю. надійшло клопотання про участь у всіх судових засіданнях по справі №917/1040/23 у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, яке задоволено ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 15.04.2024.

22.04.2024 до Східного апеляційного господарського суду від другого відповідача - ОСОБА_3 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній заперечує проти доводів та вимог апеляційної скарги, просить залишити оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін.

У відзиві другий відповідач зазначає, що твердження позивача про необхідність передання спірної земельної ділянки за результатами аукціону є помилковим, оскільки після смерті батька ОСОБА_2 фактично продовжує діяльність СФГ Вільний Селянин, продовжує займатись фермерським господарством, обробляє успадковану земельну ділянку для ведення селянського/фермерського господарства, користується для цього транспортними засобами господарства та іншим майном. Отже, за твердженням другого відповідача, задоволення позову призвело б до порушення законних прав та інтересів СФГ Вільний селянин, оскільки право останнього на постійне користування землею згідно з державним актом виникло раніше, ніж право оренди ОСОБА_1 що виникло на підставі договору оренди, укладеного пізніше; за наявності відповідного рішення органу публічної влади щодо передання у користування земельної ділянки особі в останньої виникають правомірні очікування мирно володіти майном (право користування), при цьому такі правомірні очікування є об`єктом правового захисту згідно із статтею 1 Першого протоколу до Конвенції та національного законодавства України. Таким чином, на думку другого відповідача, суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального права та дійшов вірного висновку щодо відмови в позові.

Також, 22.04.2024 до Східного апеляційного господарського суду від представниці ОСОБА_1 адвоката Олійник Л.М. надійшло клопотання про участь у всіх судових засіданнях по справі №917/1040/23 у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, яке задоволено ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 23.04.2024.

У судовому засіданні апеляційної інстанції 16.05.2024, в якому взяли участь прокурор (апелянт) в приміщенні суду, та в режимі відеоконференції представники першого та другого відповідачів (ГУ Держгеокадастру у Полтавській області та ОСОБА_1 ) було оголошено перерву до 03.06.2024 о 10:00 год.

17.05.2024 до Східного апеляційного господарського суду від представниці Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області Бегми О.В. надійшло клопотання (вх. №6910 від 17.05.2024) про участь у всіх судових засіданнях по справі №917/1040/23, у тому числі призначеному на 03.06.2024 о 10:00 год у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, яке задоволено ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 21.05.2024.

У судовому засіданні апеляційної інстанції 03.06.2024 взяли участь прокурор (апелянт) в приміщенні суду, та в режимі відеоконференції представники першого та другого відповідачів (ГУ Держгеокадастру у Полтавській області та ОСОБА_1 )

Прокурор підтримав вимоги апеляційної скарги, представники першого та другого відповідачів просили суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін, а також надали пояснення по суті спору.

Зокрема, вказані учасники справи наполягали на тому, що задоволення позову в даній справі призведе до порушення прав третьої особи, Фермерського господарства "Вільний селянин", та, відповідно, ОСОБА_1 як засновника вказаного фермерського господарства, оскільки спірна земельна ділянка площею 11,1000 га, кадастровий номер 5322080800:00:003:0136, входить до складу земель, які належать ФГ "Вільний селянин" на праві постійного користування. Також представниками першого та другого відповідачів було зазначено, що на теперішній час ФГ "Вільний селянин" за користування відповідною земельною ділянкою сплачує земельний податок, а ОСОБА_2 як орендар за спірним договором від 03.04.2018 своєчасно та в повному обсязі сплачує орендну плату. Прокурор відповідних обставин не заперечував.

Уповноважені представники позивача, третього відповідача та третьої особи у судове засідання 03.06.2024 не з`явилися; про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги всі учасники справи повідомлені у встановленому порядку.

Ухвалу суду від 16.05.2024 про оголошення перерви в судовому засіданні до 03.06.2024 о 10:00 год. було доставлено учасникам справи в електронні кабінети в системі "Електронний суд".

Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Зважаючи на те, що в матеріалах справи містяться докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу, а також те, що явка сторін не визнавалася судом обов`язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представників позивача - Новогалещинської селищної ради Кременчуцького району Полтавської області, третього відповідача - Сільськогосподарського фермерського господарства "Хлібороб", та третьої особи - Фермерського господарства "Вільний селянин", у зв`язку з чим переходить до її розгляду по суті.

Згідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Частиною 2 наведеної статті передбачено, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Розглянувши матеріали господарської справи, доводи та вимоги апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення присутніх у судовому засіданні прокурора та представників першого і другого відповідача, судова колегія Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.

Рішенням 10 сесії 21 скликання Козельщинської селищної ради народних депутатів Козельщинського району Полтавської області від 25.06.1992 року ОСОБА_1 виділено для ведення фермерського господарства земельну ділянку площею 50,0 га із земель запасу. На виконання вказаного рішення від 25.06.1992 року ОСОБА_1 видано Державний акт на право користування земельною ділянкою серії Б3017178. У подальшому ОСОБА_1 засновано селянське (фермерське) господарство Хлібороб (далі СФГ Хлібороб) та зареєстровано його в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 30.07.1992. СФГ Хлібороб на підставі договорів оренди земельної ділянки від 05.12.2012 отримало від Козельщинської державної адміністрації для ведення фермерського господарства земельні ділянки площею 8,5195 га, 10,2082 га, 11,6446 га.

Також, як було встановлено місцевим господарським судом під час розгляду справи та підтверджено її учасниками в ході апеляційного провадження, батько другого відповідача, ОСОБА_4 , створив СФГ Вільний Селянин (код ЄДРПОУ 22550505), яке зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань 10.03.1995. Згідно з рішенням 6 сесії 22 скликання Козельщинської районної ради народних депутатів Козельщинського району Полтавської області від 27.12.1995 СФГ Вільний селянин отримано у постійне користування земельну ділянку площею 17,9 га на території Василівської сільської ради для ведення селянського (фермерського) господарства. Право користування вказаною земельною ділянкою посвідчено Державним актом на право постійного користування землею, який зареєстровано в Книзі державних актів на право постійного користування землею за № 256 від 01.07.1996, серія ПЛ 000981. Згодом зазначена земельна ділянка була зменшена до 12,8 га, в зв`язку з приватизацією частини земельної ділянки, а саме, ділянки площею 5,1 га та передачею її в приватну власність, що підтверджується змінами, внесеними до Державного акту на право постійного користування землею № 256 від 01.07.1996, серія ПЛ 000981.

Після смерті батька, для оформлення права на земельну ділянку, яка перебувала в постійному користуванні СФГ Вільний Селянин, ОСОБА_2 02.12.2015 звернувся до ГУ Держгеокадастру у Полтавській області з заявою про надання дозволу на розробку документації із землеустрою з метою отримання в оренду земельної ділянки орієнтовною площею 12,8 га, яка розташована на території Василевської сільської ради Козельщинського району Полтавської області, для ведення фермерського господарства (т.1, а.с.29). Заявник зазначив, що відповідна земельна ділянка належала його покійному батькові, ОСОБА_3 , на праві постійного користування.

Наказом ГУ Держгеокадастру у Полтавській області від 11.01.2016 № 297-сг ОСОБА_1 було надано дозвіл на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення, орієнтовною площею 12,8 га, для ведення фермерського господарства в оренду розташованої в адміністративних межах Василівської сільської ради Козельщинського району (на даний час Кременчуцького району) Полтавської області.

Рішенням Козельщинського районного суду Полтавської обл. від 14.11.2017 у справі №533/1102/17 було визнано ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом правонаступником з усіма правами та обов`язками померлого ОСОБА_3 засновника СФГ Вільний Селянин. На підставі вказаного рішення суду 21.12.2017 спадкоємцем були внесені відповідні зміни до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань. Отже, другий відповідач є засновником та керівником СФГ Вільний Селянин.

У подальшому за результатами розгляду клопотання ОСОБА_1 про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства наказом ГУ Держгеокадастру №2420-сг від 03.04.2018 затверджено документацію із землеустрою та передано в оренду ОСОБА_1 земельну ділянку площею 11,1000 га, розташованої за межами населеного пункту на території Василівської сільської ради Козельщинського району (на даний час Кременчуцького району) Полтавської області для ведення фермерського господарства.

Між ГУ Держгеокадастру в Полтавській області та ОСОБА_1 03.04.2018 укладено договір оренди земельної ділянки б/н загальною площею 11,1000 га, кадастровий номер 5322080800:00:003:0136 сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства.

Право оренди по вищевказаному договору зареєстровано 25.05.2018 із внесенням відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна.

При цьому, як було встановлено місцевим господарським судом та не заперечується учасниками справи, спірна земельна ділянка площею 11,1000 га входить до складу земель, які надано на праві постійного користування СФГ Вільний Селянин згідно з Державним актом на право постійного користування землею № 256 від 01.07.1996, серія ПЛ 000981.

Відповідно до Наказу Держгеокадастру №28-ОТГ від 09.12.2020 та згідно з актом приймання-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність від 09.12.2020 земельну ділянку площею 11,1000 га було передано до земель комунальної власності Новогалещинської територіальної громади; право комунальної власності на вказану земельну ділянку зареєстровано у 2021 році.

Глобинською окружною прокуратурою Полтавської області за результатами вивчення стану законності у сфері земельних відносин в частині розпорядження та використання землями державної та комунальної власності, було встановлено обставини щодо отримання ОСОБА_1 в оренду земельної ділянки за договором від 03.04.2018 без проведення земельних торгів.

Прокурор листом від 30.03.2023 звернувся до Новогалещинської селищної ради, вказавши про порушення вимог чинного законодавства при передачі в оренду спірної земельної ділянки, та отримав відповідь від 31.03.2023 (т.1, а.с.67), згідно з якою селищна рада не здійснює захист своїх прав у судовому порядку через відсутність можливості сплатити судовий збір та не заперечує щодо представництва її інтересів у суді Глобинською окружною прокуратурою.

Зазначене стало підставою для подання прокурором позову до суду в інтересах держави в особі Новогалещинської селищної ради Кременчуцького району Полтавської області у порядку ст.23 Закону України Про прокуратуру. На виконання вимог ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор листом від 08.06.2023 повідомив селищну раду про намір звернутися до суду з відповідним позовом.

Як вже зазначалося, за результатами розгляду позовних вимог рішенням Господарського суду Полтавської області від 13.02.2024 у справі №917/1040/23 відмовлено у задоволенні позову - з підстав, зазначених раніше.

Надаючи кваліфікацію спірним правовідносинам, суд апеляційної інстанції погоджується з правильністю правових висновків суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позову з огляду на таке.

Щодо права прокурора звернення з даним позовом, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини 3 статті 23 Закону "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Отже, за змістом вказаної норми, прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.

Як було встановлено вище, у 2021 році спірна земельна ділянка була передана до земель комунальної власності Новогалещинської територіальної громади, отже, компетентним органом у спірних правовідносинах є Новогалещинська селищна рада.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке не законно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Відповідні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18, у постанові Верховного Суду від 14.05.2024 у справі № 918/571/23 тощо.

У березні 2023 року Новогалещинська селищна рада отримала від прокурора лист із інформацією про порушення чинного законодавства, яке, на думку прокурора, мало місце при укладенні договору оренди відповідної земельної ділянки. Однак протягом розумного строку селищна рада самостійно не звернулася до суду з позовом в інтересах держави, натомість надала прокурору відповідь про неможливість такого звернення у зв`язку з відсутністю коштів на сплату судового збору. За таких обставин, на думку колегії суддів, подання прокурором відповідного позову у червні 2023 року узгоджується з вищенаведеними вимогами ст. 23 Закону України "Про прокуратуру".

При перегляді оскаржуваного рішення по суті колегія суддів виходить з наступного.

Предметом позову в даній справі є вимоги прокурора про визнання недійсним правочину (договору оренди землі) в порядку ст.cт. 203, 215 ЦК України та про застосування наслідків його недійсності у вигляді зобов`язання орендаря повернути державі (в особі селищної ради) орендовану земельну ділянку.

Правила та підстави недійсності правочинів регламентовані положеннями ЦК України та Господарського кодексу України (далі - ГК України).

Зокрема, ст. 215 ЦК України встановлені загальні вимоги щодо недійсності правочину, відповідно до якої підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

За змістом статей 16, 203, 215 ЦК України правом оспорювати правочин Закон наділяє не лише сторону (сторони) правочину, але й інших, третіх осіб, що не є сторонами правочину, визначаючи статус таких осіб як "заінтересовані особи".

Для вирішення питання про визнання недійсним правочину, оспорюваного заінтересованою особою, правове значення має встановлення впливу наслідків вчинення такого правочину на права та законні інтереси цієї особи. У такому випадку важливим є врахування того, що таке звернення заінтересованої особи до суду з позовом про визнання недійсним договору є направленим на усунення несприятливих наслідків для цієї особи (недопущення їх виникнення у майбутньому), пов`язаних з вчиненням такого правочину (висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 28.11.2019 у справі №910/8357/18, постанові Великої Палати Верховного Суду від 29.06.2021 у справі №910/23097/17, у постанові Верховного Суду від 23.04.2024 у справі № 910/5335/21 тощо).

Прокурор у позові та в апеляційній скарзі наполягає на тому, що спірний договір укладено з порушенням земельного законодавства.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 116 Земельного кодексу України (тут і далі - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

За змістом частин 1-3 статті 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами 2, 3 статті 134 цього Кодексу, зокрема у разі передачі громадянам земельних ділянок для ведення фермерського господарства.

Водночас відносини, пов`язані зі створенням, діяльністю та припиненням фермерських господарств, регулюються, крім Земельного кодексу України, Законом України "Про фермерське господарство", який є спеціальним нормативно-правовим актом.

Згідно з частиною 1 статті 1 Закону України "Про фермерське господарство" (тут і далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону.

Відповідно до частини 1 статті 5 Закону України "Про фермерське господарство" право на створення фермерського господарства має кожний дієздатний громадянин України, який досяг 18-річного віку та виявив бажання створити фермерське господарство.

Таким чином, передача громадянину земельної ділянки для ведення фермерського господарства здійснюється без проведення земельних торгів (аукціону) тоді, коли земельна ділянка передається громадянину, який виявив бажання займатися фермерським господарством саме для створення фермерського господарства та реєстрації його у встановленому законом порядку, а не для розширення земельного банку вже існуючого фермерського господарства.

Відповідні висновки наведено Верховним Судом, зокрема, у постановах від 10.01.2024 у справі №922/1130/23, від 21.05.2024 у справі № 622/1061/21 тощо.

Отже, як правильно зазначив прокурор у позові, а також місцевий господарський суд в оскаржуваному рішенні - з урахуванням вимог статей 7, 8, 12 Закону України "Про фермерське господарство", статей 116, 121, 123, 134 Земельного кодексу України право на безоплатне (поза конкурсом) отримання земельної ділянки державної власності одного виду громадянин може використати один раз.

Також, як зазначається прокурором та не спростовується відповідачами, ОСОБА_2 на момент звернення у 2015 році з клопотанням про надання спірної земельної ділянки в оренду для ведення фермерського господарства вже використав своє право на отримання земельної ділянки державної власності для ведення фермерського господарства, створивши СФГ Хлібороб.

Разом з тим, відповідні обставини, на думку колегії суддів, у даному випадку не можуть бути підставою для задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача. Спосіб захисту, насамперед, повинен слугувати поновленню порушених прав позивача або захисту його охоронюваного законом інтересу. Застосування конкретного способу захисту залежить від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулась особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право та інтерес мають бути захищені у спосіб, який є ефективним, тобто відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

У кожній справі за змістом обґрунтувань позовних вимог, наданих позивачем пояснень тощо суд має встановити, якого саме результату хоче досягнути позивач унаслідок вирішення спору. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим кодексом (пункт 4 частини 5 статті 13 ГПК України). Виконання такого обов`язку пов`язане, зокрема, з тим, що суд має надавати позовним вимогам належну інтерпретацію, а не тлумачити їх лише буквально (аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2023 у справі №233/4365/18).

Тобто вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача. Тому ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам. Відповідні висновки викладено Верховним Судом, зокрема, у постановах від 12.03.2024 у справі №922/3953/21, від 30.04.2024 у справі №914/4115/21.

Як вбачається з правової позиції прокурора у справі №917/1040/23, метою позову є повернення земельної ділянки площею 11,1000 га, кадастровий номер 5322080800:00:003:0136, якою користується ОСОБА_2 на умовах оренди, Новогалещинській селищній раді Кременчуцького району Полтавської області.

Проте, як було встановлено місцевим господарським судом під час розгляду даної справи №917/1040/23 та підтверджено учасниками справи в апеляційному провадженні, як на момент звернення ОСОБА_1 з клопотанням про надання спірної земельної ділянки в оренду, так і на час подання прокурором позову в даній справі та розгляду справи судом першої і апеляційної інстанції відповідна земельна ділянка є складовою частиною земель, що перебувають у користуванні ФГ "Вільний Селянин" згідно з отриманим ним у 1996 році Державним актом на право постійного користування землею.

Як обґрунтовано вказує другий відповідач у відзиві на апеляційну скаргу із посиланням на висновки, викладені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 05.11.2019 у справі №906/392/18, право постійного землекористування є безстроковим і може бути припинене лише з підстав, передбачених у статті 141 ЗК України, перелік яких є вичерпним (смерть засновника фермерського господарства відсутня серед таких підстав). Велика Палата Верховного Суду в постанові від 23.06.2020 у справі № 922/989/18 дійшла висновку, що у разі смерті громадянина засновника фермерського господарства право постійного користування земельною ділянкою, наданою для ведення фермерського господарства його засновнику, не припиняється зі смертю цієї особи, а зберігається за фермерським господарством, до якого воно перейшло після створення фермерського господарства. Аналогічних висновків Верховний Суд дійшов також у постановах від 13.12.2023 у справі № 243/8726/21, від 16.04.2024 у справі №911/1708/18 (911/450/22).

Прокурор в апеляційній скарзі, не заперечуючи тих фактів, що другий відповідач, ОСОБА_2 як правонаступник померлого засновника СФГ Вільний Селянин ОСОБА_3 в порядку спадкування за законом є засновником та керівником СФГ Вільний Селянин (постійного землекористувача спірної земельної ділянки), водночас зазначає, що місцевим господарським судом безпідставно ототожнене поняття права постійного користування земельною ділянкою та права довічного успадкованого володіння земельною ділянкою.

Однак, на думку колегії суддів, зазначені твердження не спростовують тих обставин, що на момент укладення спірного договору земельні торги не могли бути проведені саме в силу того, що відповідна земельна ділянка перебувала та перебуває в постійному користуванні СФГ Вільний Селянин.

З цих же підстав, у будь-якому випадку, навіть у разі визнання недійсним чи припинення спірного договору оренди, неможливим є повернення земельної ділянки Новогалещинській селищній раді Кременчуцького району Полтавської області (про що прокурор просив суд), оскільки ОСОБА_2 як засновник - в силу набуття у спадок прав засновника - фермерського господарства, яке є постійним землекористувачем, правомірно мирно володіє (користується) земельною ділянкою, яка є об`єктом правового захисту згідно із статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод згідно з висновками Європейського суду з прав людини, зокрема, в рішеннях у справах "Рисовський проти України", "Стретч проти Сполученого Королівства" тощо. І це право є безумовним.

Тобто задоволення позовної вимоги про визнання договору оренди недійсним не матиме того результату, якого вимагає прокурор повернення земельної ділянки селищній раді, як безпідставно набутого майна, в порядку ст. 1212, 1213 ЦК України (на які посилався прокурор у позовній заяві).

Отже, на думку колегії суддів, обраний прокурором спосіб захисту не може бути визнано ефективним та адекватним наявним обставинам, оскільки він у жодному разі не забезпечить поновлення прав держави, які, за твердженням прокурора, порушено внаслідок укладення спірного договору оренди земельної ділянки.

Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача у цих правовідносинах, позовні вимоги позивача не можуть бути задоволені. Подібні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі №916/1415/19 та постановах Верховного Суду від 20.06.2023 у справі № 904/2470/22, від 04.04.2023 у справі №902/311/22, від 20.12.2022 у справі №914/1688/21, від 04.10.2022 у справі №914/2476/20, від 08.11.2022 у справі №917/304/21.

Як вбачається з матеріалів справи, прокурором у суді першої та апеляційної інстанції не обґрунтовано тверджень стосовно наявності порушення прав держави (територіальної громади) у спірних правовідносинах.

А саме, у позовній заяві прокурор наводив дві підстави для задоволення позову про визнання договору оренди недійсним: 1) отримання ОСОБА_1 земельної ділянки відбулося не за процедурою проведення земельних торгів; 2) спірний договір оренди земельної ділянки укладений без проведення нормативної грошової оцінки.

Після того, як господарським судом на підставі наявних у матеріалах справи доказів, в тому числі, і тих, що додані до позовної заяви прокурора, було встановлено обставини щодо перебування спірної земельної ділянки в постійному користуванні СФГ Вільний Селянин (що у будь-якому разі виключає проведення земельних торгів стосовно даної земельної ділянки), прокурор в апеляційній скарзі навів додаткові підстави в обґрунтування своїх вимог, про які не зазначав у позові, а саме, неможливість існування двох правових титулів на земельну ділянку права постійного користування юридичної особи та права оренди фізичної особи, зазначаючи, що підміна легальної процедури спадкування земельної ділянки її повторним отриманням для ведення фермерського господарства на умовах оренди порушує публічний порядок, а укладений оспорюваний договір не спрямований на реальне настання правових наслідків.

Однак прокурором не доведено, яким чином існування зазначених двох правових титулів порушує публічний порядок, враховуючи, що, як було встановлено в ході апеляційного провадження, СФГ "Вільний селянин" за користування відповідною земельною ділянкою сплачує земельний податок, а ОСОБА_2 як орендар за спірним договором від 03.04.2018 своєчасно та в повному обсязі сплачує ще і орендну плату, що спростовує твердження про підміну легальної процедури спадкування земельної ділянки її повторним отриманням для ведення фермерського господарства на умовах оренди.

Тобто фактично за одну і ту ж земельну ділянку сплачується й земельний податок, й орендна плата.

Як уже зазначалося, ОСОБА_2 набув прав засновника СФГ Вільний Селянин, яке є постійним землекористувачем спірної земельної ділянки, саме в легальній процедурі спадкування. При цьому за результатами як укладення договору оренди, так і реалізації права СФГ Вільний Селянин на постійне землекористування, настали реальні наслідки у вигляді здійснення діяльності фермерського господарства на цій земельній ділянці та оплати за користування земельною ділянкою у встановленому законом розмірі.

Стосовно посилання прокурора на укладення договору без проведення нормативної грошової оцінки колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд надав їм належну правову оцінку, вказавши, що сторони договору в пункті 13 передбачили можливість перегляду орендної плати у разі проведення нормативної грошової оцінки землі. Встановлення іншої нормативної грошової оцінки та її зміна у діючих земельних правовідносинах у будь-якому разі є обов`язковою підставою для внесення змін у договір, а не для визнання його недійсним.

Тобто як власник земельної ділянки, так і орендар, не позбавлені можливості провести нормативну грошову оцінку землі та ініціювати внесення змін до договору в установленому порядку, а також ініціювати перегляд нормативної грошової оцінки у встановленому законом порядку.

Згідно з правовою позицією, викладеною в постанові Верховного Суду від 13.06.2018 у справі № 212/7294/15-ц, чинне законодавство не пов`язує дійсність договору оренди землі із наявністю або відсутністю затвердженої у встановленому законом порядку технічної документації з нормативно-грошової оцінки земель.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що не проведення нормативної грошової оцінки під час укладення договору оренди землі не може бути підставою для визнання договору недійсним, оскільки, як було зазначено вище, відповідне питання може бути самостійно врегульовано сторонами договору.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів зазначає, що прокурор в суді першої та апеляційної інстанції не довів ефективності обраного ним способу захисту та підстав для задоволення позову, оскільки позов було спрямовано на повернення земельної ділянки селищній раді тоді як, з огляду на встановлені вище обставини даної справи щодо перебування спірної земельної ділянки в постійному користуванні фермерського господарства, така позовна вимога не підлягає задоволенню.

Окрім того, прокурор не довів наявності підстав для визнання спірного договору недійсним в порядку ст. 203, 215 ЦК України, зокрема, не навів обставин, що свідчили б про порушення публічного порядку при укладенні зазначеного договору.

Вищенаведене, на думку колегії суддів, унеможливлює задоволення позовних вимог прокурора.

Отже, колегія суддів дійшла висновку, що доводи прокурора, викладені в апеляційній скарзі, спростовуються встановленими обставинами та застосованими нормами матеріального та процесуального права, підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Таким чином, оскільки доводи заявника апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права під час прийняття оскаржуваного рішення не знайшли свого підтвердження, підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів апеляційного суду зазначає, що судом першої інстанції в повному обсязі досліджені обставини, що мають значення для справи, а викладені в оскаржуваному судовому рішенні висновки відповідають фактичним обставинам справи, у зв`язку з чим апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін.

З огляду на те, що апеляційна скарга залишається без задоволення, відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір за її подання покладається судом на скаржника.

Керуючись ст. 129, 269, 270, 275, 276, 281 - 284 ГПК України, Східний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу заступника керівника Полтавської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Полтавської області від 13.02.2024 у справі №917/1040/23 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Полтавської області від 13.02.2024 у справі №917/1040/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок та строки оскарження в касаційному порядку встановлені ст. 286 - 289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 13.06.2024.

Головуючий суддя Н.О. Мартюхіна

Суддя Р.А. Гетьман

Суддя В.С. Хачатрян