Рішення

від 21.02.2024 по справі 917/2185/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21

E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.02.2024 Справа № 917/2185/23

Господарський суд Полтавської області у складі судді Тимощенко О.М., при секретарі судового засідання Михатило А.В., розглянувши справу № 917/2185/23

за позовною заявою Державної екологічної інспекції центрального округу, вул. Коцюбинського, 6 м. Полтава, 36039

до Комунального підприємства "Заможненське" Глобинської міської ради, с. Заможне, Глобинський район, Полтавська область, 39035

про стягнення 64 433,26 грн збитків,

ВСТАНОВИВ:

На розгляді Господарського суду Полтавської області перебуває справа за позовом Державної екологічної інспекції центрального округу до відповідача Комунального підприємства "Заможненське" Глобинської міської ради про стягнення збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону на раціональне використання водних ресурсів в сумі 64 433,26 грн (вх. № 2356/23).

Вказаний позов обґрунтовано тим, що Актом № 06-28/593 від 16.08.2021, складеним за результатами проведення планового (позапланового) заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, встановлено, що Комунальним підприємством "Заможненське" Глобинської міської ради (далі - відповідач, КП "Заможненське) допущено самовільне користування надрами (підземними водами) за відсутності спеціального дозволу на користування надрами (підземні води) в період з 03.08.2018 по 03.08.2021, внаслідок чого державі було заподіяно матеріальні збитки на суму 64 433,26 грн, які відповідачем не відшкодовано.

Ухвалою суду від 12.12.2023 року було залишено позовну заяву без руху, встановлено строк на усунення недоліків позовної заяви - 5 днів з дня вручення даної ухвали та зазначено спосіб усунення недоліків. Позивачу необхідно було надати відомості про наявність або відсутність електронного кабінету у відповідача; уточнити позовну заяву із узгодженням сторін у судовому процесі у вступній частині позовної заяви з прохальною частиною позовної заяви; надати перелік документів, що додаються до позовної заяви.

25.12.2023 року на електронну адресу суду від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви (вх. №16651) на виконання вимог ухвали суду від 12.12.2023 року про залишення позовної заяви без руху. В заяві позивач вказав, що відповідач не має зареєстрованого електронного кабінету в підсистемі Електронний суд ЄСІТС, надав перелік документів, що додаються до позовної заяви та надав уточнену позовну заяву із узгодженням сторін у судовому процесі у вступній частині позовної заяви з прохальною частиною позовної заяви.

02.01.2024 року до суду від позивача надійшла заява про поновлення процесуального строку для подання заяви про усунення недоліків (вх. № 56), посилаючись на введення воєнного стану на території України та на те, що в даний час у відділі правового забезпечення Державної екологічної інспекції центрального округу на розгляді перебуває 115 справ, при цьому кількість працівників по штатному розпису становить 3 особи, з яких один мобілізований, а інший перебуває на лікарняному. За таких підстав він не мав можливості своєчасно усунути недоліки по вищезазначеній справі.

Ухвалою суду 03.01.2024 року задоволено заяву Державної екологічної інспекції центрального округу про поновлення строку на подання заяви про усунення недоліків, поновлено пропущений Державною екологічною інспекцією центрального округу строк для усунення недоліків позовної заяви. Прийнято позовну заяву до розгляду і відкрито провадження у справі. Ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання). Встановлено відповідачеві строк для подання відзиву на позов з урахуванням вимог ст. 165 ГПК України протягом 15 днів з дня отримання ухвали; після отримання від позивача відповіді на відзив подати до суду заперечення в строк 5 днів з дня отримання такої відповіді від позивача з урахуванням вимог ст.167,184 ГПК України. Встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив з урахуванням вимог ст. 166 ГПК України 5 днів з моменту отримання від відповідача відзиву на позов.

Копію ухвали від 03.01.2024 року, що була направлена на адресу відповідача (с. Заможне, Глобинський район, Полтавська область, 39035) відповідач отримав 12.01.2024 року, що підтверджується рекомендованим поштовим повідомленням.

Згідно пункту 3 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.

Таким чином, керуючись приписами п. 3 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України суд приходить до висновку, що днем вручення відповідачу копії ухвали суду від 03.01.2024 року є 12.01.2024 року. Отже, суд належним чином повідомив відповідача про розгляд справи.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позов у визначений у відповідності до положень Господарського процесуального кодексу України строк не скористався.

За таких обставин, справа підлягає вирішенню за наявними матеріалами з огляду на приписи ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.

У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення (ч. 4 ст. 240 ГПК України).

Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 240 ГПК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 233 ГПК України дане рішення прийнято, складено та підписано в нарадчій кімнаті.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши подані докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив наступне.

Відповідно до пункту 1 Положення про Державну екологічну інспекцію України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.2017 № 275 (далі - Положення № 275), Державна екологічна інспекція України (Держекоінспекція) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра захисту довкілля та природних ресурсів і який реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

Пунктом 7 зазначеного Положення № 275 Держекоінспекція здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Згідно із пунктом 1 Положення про Державну екологічну інспекцію Центрального округу, затвердженого наказом Державної екологічної інспекції України від 20.02.2023 № 30 (далі - Положення № 30), Державна екологічна інспекція Центрального округу (далі - позивач, Інспекція) є міжрегіональним територіальним органом Державної екологічної інспекції України (далі - Держекоінспекція) та їй підпорядковується. Повноваження Інспекції поширюються на територію Полтавської та Черкаської областей.

Відповідно до пункту 10 Положення № 30 Інспекція наділена повноваженнями щодо вжиття в установленому порядку заходів досудового врегулювання спорів, виступає позивачем та відповідачем у судах.

Отже, Інспекція в цьому випадку є органом, уповноваженим державою здійснювати функції державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, зокрема, на території Полтавської області та наділена повноваженнями щодо звернення до суду із позовом про відшкодування шкоди, збитків і втрат, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства з питань, що належать до її компетенції.

Як зазначає позивач, КП "Заможненське" було надано дозвіл на спеціальне водокористування від 12.12.2017 рок №118/ПЛ/49д-17 терміном до 20.07.2022 року.

Відповідно до дозволу на спеціальне водокористування від 12.12.2017 р. №118/ПЛ/49д-17, джерелами водопостачання КП "Заможненське" є свердловина №3047, розташована в с. Заможне Глобинського району Полтавської області, та свердловини законсервовані №608, № 581, розташовані в с. Заможне Глобинського району Полтавської області.

Інспекцією на підставі наказу від 28.07.2021 № 06-27/613 (зворотня сторона а. с. 12) та направлення від 28.07.2021 № 06-28/593 (зворотня сторона а. с. 13) проведено з 03.08.2021 по 16.08.2021 планову перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства Комунальним підприємством "Заможненське" Глобинської міської ради.

В результаті перевірки встановлено порушення відповідачем вимог ст. 125, 126 Земельного кодексу України, ч. 2 ст. 25, п. 6 ч. 1 ст. 44, п.4 ч. 1 ст. 98 Водного кодексу України, ст. 19 Кодексу України про надра, п. 4, 6, 7, 8 Правового режиму зон санітарної охорони водних об`єктів, затвердженого ПКМУ №2024, які зафіксовані Інспекцією у акті перевірки від 16.08.2021 року № 06-28/593 (а. с. 14-19).

Зокрема, актом від 16.08.2021 року № 06-28/593 встановлено:

- відсутність документів, що посвідчують право власності/користування земельними ділянками під водними свердловинами, які знаходяться на балансі КП "Заможненське" (свердловина №3047 (с. Заможне Глобинського району Полтавської області) та свердловини законсервовані №608, № 581 (с. Заможне Глобинського району Полтавської області);

- відсутність у КП "Заможненське" спеціального дозволу на користування надрами;

- відсутність зони суворої санітарної охорони першого поясу навколо свердловини №3047 та свердловин законсервованих №608 № 581;

- відсутність розроблених та затверджених робочих проектів зон санітарної охорони водозаборів водних свердловин, які знаходяться на балансі КП "Заможненське";

- відсутність звітності про водокористування за формою №2ТП- водгосп (річна), затвердженою наказом Мінприроди №78.

Отже, позивач зазначає, що відповідач здійснив забір підземних вод в період з 03.08.2018 року по 03.08.2021 року без дотримання умов дозволу на спеціальне водокористування від 12.12.2017 р. №118/ПЛ/49д-17 та за відсутності спеціального дозволу на користування надрами на земельних ділянках, якими користується без правовстановлюючих документів, оскільки документи, що посвідчують право власності чи користування земельними ділянками під свердловинами у відповідача під час перевірки були відсутні.

Суд встановив, що з метою усунення порушень природоохоронного законодавства, виявлених під час перевірки дотримання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, проведеної 03.08.2021 - 16.08.2021 року ( акт перевірки №06-28/593), державним інспектором Державної екологічної інспекції центрального округу Невладом М. С. 20.08.2021 року було винесено припис № 34/02/3-23 КП "Заможненське" Глобинської міської ради (а. с. 19-20). Відповідно до даного припису відповідачу необхідно було:

- надати документи, що посвідчують право власнсоті/користування земельними ділянками під водними свердловинами, які знаходяться на балансі комунального підприємства;

- дотримуватися умов дозволу на спеціальне водокористування від 12.12.2017 року №118-ПЛ/49д-17 терміном до 20.07.2022 року;

- облаштувати зону суворої санітарної охорони першого поясу навколо свердловини №3047 та свердловин законсервованих №608 № 581, які експлуатуються комунальним підприємством;

- розробити та затвердити робочий проект зон санітарної охорони водозаборів водних свердловини №3047 та свердловин законсервованих №608 № 581, які експлуатуються КП "Заможненське";

- щорічно подавати звітність про водокористування за формою №2ТП- водгосп (річна), затвердженою наказом Мінприроди №78;

- отримати спеціальний дозвіл на користування надрами.

Як зазначає позивач, 17.08.2021 року (вх. № 2338/06-54) ним отримано від відповідача лист від 16.08.2021 року, де зазначено що останній за період з 03.08.2018 року по 03.08.2021 року забрало з підземної свердловини №3047 (с. Заможне Глобинського району Полтавської області) 61 277,47 м3 води (зворотня сторона а. с. 23).

Позивачем 08.12.2021 року (вих. № 02.3-13/6402) було здійснено направлення на адресу відповідача претензію №249/07-17/2021 з розрахунком та пропозицією добровільної сплати відповідачем збитків, заподіяних державі в результаті самовільного користування надрами (підземними водами) на суму 64 433,26 грн (а. с. 21, 22). Направлення та отримання 15.02.2021 року відповідачем даної претензії підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (№3603934234801) (а. с.23).

Відповідно до Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України 20.07.2009 № 389, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14.08.2009 №767/16783 (із змінами), далі по тексту - Методика, що діяла в редакції на момент виникнення спірних правовідносин, позивачем розраховано збитки, заподіяні державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів обумовлений самовільним використанням водних ресурсів.

Розрахунок розміру відшкодування збитку, обумовленого самовільним використанням відповідачем водних ресурсів при відсутності дозвільних документів (спеціального дозволу на користування надрами (підземні води), здійснено на підставі інформації, наведеної у довідці підприємства від 16.08.2021, відповідно до якої в період з 03.08.2018 року по 03.08.2021 року із свердловини № 3047 (с. Заможне Глобинського району Полтавської області) забрано води в загальній кількості 61 277,47 м3.

Збиток розраховано відповідно до Методики, за формулою:

З сам = 5 x W x Тар х 0,3, де

W об`єм води, що використана самовільно без дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземними водами), у разі перевищення встановлених у дозволі на спеціальне водокористування лімітів) куб. м;

Тар - розмір, аналогічний ставці рентної плати за спеціальне використання води, встановленої статтею 255 Податкового кодексу України на дату виявлення порушення (для поверхневих, підземних, шахтних, кар`єрних та дренажних вод - грн/100 м3 , води для потреб гідроенергетики та рибництва - грн/1000 м3 , води, яка входить до складу напоїв, - грн/м3 ;

Тар на дату виявлення порушення становить 70,1 грн/ м3 ;

0,3 - коефіцієнт для житлово - комунальних підприємств.

Таким чином, Зсам = 5х 61277,47 х 0,701 х 0,3 = 64 433,26 грн.

Отже, за підрахунками позивача внаслідок забору відповідачем води із вказаних вище свердловин без спеціального дозволу на користування надрами (підземні води) в період з 03.08.2018 по 03.08.2021, державі заподіяно матеріальні збитки на суму 64 433,26 грн.

На даний час збитки державі у розмірі 64 433,26 грн відповідачем не відшкодовано.

Враховуючи вищевикладене, позивач просить суд стягнути з відповідача збитки, заподіяні державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів в сумі 64 433,26 грн.

На підтвердження обґрунтованості позовних вимог позивачем надано наступні докази (копії): наказ від 28.07.2021 № 06-27/613; направлення від 28.07.2021 № 06-28/593; акт №06-28/593 від 16.08.2021 року, припис №34/02/3-23 від 20.08.2021 року, претензія № 9249/07-17/2021 (вих. № 02.3-13/6402 від 08.12.2021 року) з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення; лист - інформація від КП "Заможненське" від 16.08.2021 року; виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відносно позивача.

Судом досліджено всі докази, наявні у матеріалах справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

При прийнятті рішення суд керувався наступним.

Підставою для застосування заходів відповідальності у вигляді стягнення збитків в контексті ст. 611 Цивільного кодексу України та ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України, є склад правопорушення, який утворюється наступними елементами: суб`єкт, об`єкт, суб`єктивна та об`єктивна сторона.

При цьому, як зазначено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.05.2018р. у справі № 750/8676/15-ц (провадження №14-79цс18), кредитор, який вимагає відшкодування збитків, має довести: неправомірність поведінки особи; наявність шкоди; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою, що є обов`язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди; вина завдавача шкоди, за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону обов`язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини. З іншого боку, боржник має право доводити відсутність своєї вини (ст.614 Цивільного кодексу України).

Означене коло обставин, що становить предмет доказування для позивача, є загальним для всіх справ з вимогами про відшкодування збитків.

Відносини в галузі охорони навколишнього природного середовища України регулюються Законом України «Про охорону навколишнього природного середовища», земельним, водним, лісовим законодавством, законодавством про надра, про охорону атмосферного повітря, про охорону і використання рослинного і тваринного світу та іншим спеціальним законодавством.

Статтею 2 Закону України Про охорону навколишнього природного середовища визначено, що відносини у галузі охорони навколишнього природного середовища в Україні регулюються цим Законом, а також земельним, водним, лісовим законодавством, законодавством про надра, про охорону атмосферного повітря, про охорону і використання рослинного і тваринного світу та іншим спеціальним законодавством.

Відповідно до статті 38 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» використання природних ресурсів в Україні здійснюється в порядку загального і спеціального використання природних ресурсів. В порядку спеціального використання природних ресурсів громадянам, підприємствам, установам і організаціям надаються у володіння, користування або оренду природні ресурси на підставі спеціальних дозволів, зареєстрованих у встановленому порядку, за плату для здійснення виробничої та іншої діяльності, а у випадках, передбачених законодавством України, - на пільгових умовах.

Приписами частини 1 статті 149, статті 151 Господарського кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання використовують у господарській діяльності природні ресурси в порядку спеціального або загального природокористування відповідно до цього Кодексу та інших законів. Суб`єктам господарювання для здійснення господарської діяльності надаються в користування на підставі спеціальних дозволів (рішень) уповноважених державою органів земля та інші природні ресурси (в тому числі за плату або на інших умовах). Порядок надання у користування природних ресурсів громадянам і юридичним особам для здійснення господарської діяльності встановлюється земельним, водним, лісовим та іншим спеціальним законодавством.

Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 3 Водного кодексу України підземні води та джерела належать до водного фонду України, а згідно зі статтями 1, 6 Кодексу України про надра вони є частиною надр.

Отже, підземні води - це природний ресурс із подвійним правовим режимом, а тому, використовуючи підземні води, слід керуватися і водним законодавством, і законодавством про надра.

Відповідно до положень статей 46, 48 Водного кодексу України водокористування може бути загальним або спеціальним. Спеціальне водокористування - це збір води з водних об`єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об`єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів. Спеціальне водокористування здійснюється фізичними та юридичними особами для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських та інших державних і громадських потреб.

Спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволу (пункт 9 частини 1 статті 44 Водного кодексу України).

Позивач зазначає про наявність дозволу на спеціальне водокористування від 12.12.2017 року № 118/ПЛ/49д-17, який в матеріалах справи відсутній.

Разом з тим, відповідно до частини 1 статті 19 Кодексу України про надра - надра надаються у користування підприємствам, установам, організаціям і громадянам лише за наявності у них спеціального дозволу на користування ділянкою надр. Право на користування надрами засвідчується актом про надання гірничого відводу.

Згідно зі статтею 21 Кодексу України про надра - надра у користування для видобування прісних підземних вод і розробки родовищ торфу надаються без надання гірничого відводу на підставі спеціальних дозволів, крім випадків, передбачених статтею 23 цього Кодексу, що видаються після попереднього погодження з Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці, та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення.

Отже, чинним законодавством передбачено обов`язок отримання господарюючими суб`єктами як дозволу на спеціальне водокористування, так і спеціального дозволу на користування ділянкою надр. При цьому спеціальний дозвіл на користування надрами дає право на видобування підземних вод, а дозвіл на спеціальне водокористування - право на їх використання.

Вищезазначене узгоджується з правовою позицією викладеною у Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 17.09.2020 у справі № 922/1699/15.

Статтею 23 Кодексу України про надра закріплено право землевласників і землекористувачів у межах наданих їм земельних ділянок без спеціальних дозволів видобувати, зокрема, підземні води для власних господарсько-побутових потреб, нецентралізованого та централізованого (крім виробництва фасованої питної води) господарсько-питного водопостачання, за умови, що продуктивність водозаборів підземних вод не перевищує 300 м3 на добу.

Втім, як підтверджується актом №06-28/593 від 16.08.2021 року, під час здійснення перевірки Державною екологічною інспекцією Центрального округу у КП «Заможненське» Глобинської міської ради були відсутні документи, що посвідчують право власності/користування земельними ділянками під водними свердловинами, які знаходяться на балансі відповідача.

Можливість правомірного використання підземних вод відповідачем у даному випадку вимагає або наявності відповідного спеціального дозволу на користування надрами, або застосовності до такого користувача (упродовж спірного періоду формування стягуваних збитків) положень ч. 1 ст. 23 Кодексу України про надра.

Відповідачем не надано доказів на спростування факту використання ним підземних вод та відсутності у нього спеціального дозволу на користування надрами (підземними водами) упродовж розглядуваного періоду.

Отже, в даному випадку для виявлення наявності чи відсутності підстав для нарахування суми збитків суду необхідно дослідити чи застосовуються до відповідача положення ч. 1 ст. 23 Кодексу України про надра.

Положення ч. 1 ст. 23 Кодексу України про надра (в редакції, що діяла упродовж усього періоду використання відповідачем підземних вод, за який йому нараховано збитки) встановлюють одночасно два критерії у контексті розгляду даної справи (адже розбіжностей у сторін щодо не віднесення підземних вод до мінеральних та не здійснення виробництва фасованої питної води в межах цієї справи немає):

1) наявність у видобувача/користувача підземних вод статусу власника чи користувача земельної ділянки (на якій здійснюється видобування підземних вод);

2) обсяг видобування підземних вод із кожного з водозаборів не перевищує 300 куб.м. на добу.

Встановлення відповідності відповідача критерію (1) ч. 1 ст. 23 Кодексу України про надра вимагає застосування положень Земельного кодексу України, приписи якого в частині наявності статусу землевласника або землекористувача, передбачають, зокрема наступне:

- встановлення меж земельної ділянки та певного місця її розташування, як складові визначення за змістом ч. 1 ст. 79 Земельного кодексу України;

- сформованість земельної ділянки як об`єкта цивільних прав перед її набуттям з певним титулом відповідачем, що за змістом ст. 79-1 Земельного кодексу України передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації до державного земельного кадастру державної реєстрації з присвоєнням кадастрового номеру за проектом землеустрою та подальшу державну реєстрацію права власності на таку ділянку;

- виникнення права власності або користування на земельну ділянку згідно із ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України пов`язується з моментом державної реєстрації таких прав відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

З матеріалів справи не вбачається доказів формування із визначенням меж на місцевості та надання кадастрового номеру земельних ділянок як об`єктів комунальної власності, на яких розташовані свердловини, за допомогою яких відповідач здійснював видобування підземних вод впродовж розглядуваного періоду. Так само не вбачається і доказів реєстрації за відповідачем відповідних прав щодо таких земельних ділянок.

Суд зазначає, що сама по собі приналежність до комунальної власності у розумінні ч. 1, 2 ст. 83 Земельного кодексу України земель, на яких розташовані свердловини, не усуває необхідності формування відповідних земельних ділянок для експлуатації таких свердловин у порядку згадуваної ст. 79-1 цього Кодексу для можливості подальшого виникнення у відповідача в силу його статусу як комунального підприємства права постійного користування відповідними земельними ділянками. Діюче законодавство не надає підстав для ототожнення всіх земель комунальної власності територіальної громади з конкретними земельними ділянками як об`єктами цивільних прав, формування яких має передувати набуттю у користування іншими суб`єктами.

Оскільки у відповідача відсутній статус землекористувача на підставі належних правоустановчих документів, вказана обставина усуває необхідність з`ясування відповідності критерію (2) підстав застосування положення ч. 1 ст. 23 Кодексу України про надра.

Під час розгляду даної справи відповідачем не спростовано правильність розрахунку та не доведено недостовірність доказів.

Стаття 41 Закону України Про охорону навколишнього природного середовища встановлює економічні заходи забезпечення охорони навколишнього природного середовища, зокрема, передбачає відшкодування в установленому порядку збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Аналіз наведених правових норм свідчить про те, що факт самовільного використання водних ресурсів без спеціального дозволу на користування надрами та не дотримання умов відповідного дозволу на спеціальне водокористування від 12.12.2017 року №118/ПЛ/49д-17 за законом є самостійними підставами для відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів.

Такого ж висновку дійшов і Верховний Суд у постанові від 25.06.2018 у справі №910/8682/16.

При цьому вирішуючи спір про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, господарський суд виходить з презумпції вини правопорушника, а тому саме відповідач повинен довести, що шкоду завдано не з його вини, або ж у діях його працівників відсутня вина у заподіянні шкоди.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 12.09.2019 у справі №908/1092/18, від 12.11.2019 у справі №914/2436/18.

Відповідно до п. 8 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.

Загальне положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної шкоди визначено у ст. 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, шкода, причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою, вина. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

За приписами ст. 110 Водного кодексу України порушення водного законодавства тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно з законодавством України.

Як свідчить ч. 3 ст. 110 Водного кодексу України недотримання умов дозволу або порушення правил спеціального водокористування є самостійними порушеннями водного законодавства, відповідальність за які несуть винні особи.

Отже, здійснення водокористувачем водокористування без дозволу є порушенням його обов`язку, яке має наслідком застосування до винної особи відповідальності. Дії винної особи щодо водокористування без дозволу є самостійним складом правопорушення.

Суд зазначає, що юридичною природою даного спору є стягнення шкоди, завданої державі за водокористування без спеціального дозволу і при вирішенні даного спору підлягають встановленню факти відповідного видобутку води без дозволу на користування надрами та перевірка їх доказами.

Отже, факт самовільного використання відповідачем водних ресурсів без отримання відповідного дозволу, завдання збитків державі, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди, причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою, наявність вини відповідача суд визнає доведеним.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 03.09.2013 у справі № 13/333-38/463-2012, та постановах Верховного Суду від 09.11.2018 у справі № 908/1593/17, від 15.05.2019 у справі № 638/8281/15-а, від 21.05.2019 у справі №922/1017/17, згідно з якою факт самовільного використання водних ресурсів без наявності відповідного дозволу на спеціальне водокористування визначається у якості самостійної підстави для відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів.

Судом перевірено розрахунок позивача, та встановлено, що він зроблений відповідно до «Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону і раціональне використання водних ресурсів», затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20.07.2009 №389.

Відповідачем не надано доказів відсутності своєї вини у встановленому порушенні, а також не наведено власного контррозрахунку завданих збитків. Докази відшкодування заподіяної шкоди в матеріалах справи відсутні.

Одночасно, суд вважає за необхідне наголосити на тому, що відповідач не був позбавлений права, у разі незгоди з отриманим розрахунком, звернутися у встановленому законодавством порядку до суду за захистом свого права шляхом оскарження результатів перевірки та розрахованого позивачем збитку, чого, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем зроблено не було. Акт перевірки №06-28/593 від 16.08.2021 року не скасовано та не встановлено його недійсність.

У діях відповідача наявні усі складові, необхідні для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, а саме протиправна поведінка останнього полягає у самовільному водокористуванні без наявності дозволу, вина підтверджується матеріалами інспекційної перевірки та відсутністю дозволу, наявна сама шкода, яка обрахована відповідно до Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків від 20.07.2009 року № 389 (із змінами) на підставі наданої відповідачем інформації від 16.08.2021, достовірність яких відповідачем не спростовано, а причинний зв`язок, що виражається у заподіяні вказаної шкоди саме є протиправною поведінкою відповідача.

Відтак, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі.

На підставі ст. 129 ГПК України з огляду на задоволення позовних вимог судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст. 129, 232, 233, 237, 238, 252 ГПК України, суд

ВИРІШИВ :

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Комунального підприємства "Заможненське" Глобинської міської ради (с. Заможне, Глобинський район, Полтавська область, 39035, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 31389215) на р/р UA928999980333129331000016571, ГУК у Полтавській області/тг м. Глобино/24062100, код ЄДРПОУ 37959255, банк отримувач - Казначейство України, для зарахування надходжень по коду класифікації доходів бюджету 24062100 «Грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності», 64 433,26 грн збитків, заподіяних державі внаслідок самовільного користування надрами (підземними водами) за відсутності дозвільного документу, а саме спеціального дозволу на користування надрами (підземними водами).

3. Стягнути з Комунального підприємства "Заможненське" Глобинської міської ради (с. Заможне, Глобинський район, Полтавська область, 39035, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 31389215) на користь Державної екологічної інспекції Центрального округу (вул. Коцюбинського, 39, м. Полтава, 36039, код 42149108; р/р UA688201720343160003000080293, банк Державна казначейська служба України, м. Київ, код ЄДРПОУ 42149108, фонд бюджету ЗФ) 2684,00 грн витрат на сплату судового збору.

Видати накази з набранням чинності цим рішенням.

Рішення складено та підписано 21.02.2024 р.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається в порядку і строки, встановлені ст.ст.256,257 ГПК України.

Суддя О. М. Тимощенко