Ухвала

від 20.02.2024 по справі 911/2505/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

20 лютого 2024 року

м. Київ

cправа № 911/2505/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Ємця А.А. (головуючий), Бенедисюка І. М., Жайворонок Т.Є.,

перевіривши матеріали касаційної скарги Державної установи "Бориспільська виправна колонія №119"

на рішення Господарського суду Київської області від 06.09.2023 в частині задоволення позовних вимог

та постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.01.2024

у справі №911/2505/22

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Київська обласна енергопостачальна компанія"

до 1. Державної установи "Бориспільська виправна колонія №119"

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпластінвест"

про стягнення 1 127 362,36 грн

УСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Київська обласна енергопостачальна компанія" звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Державної установи "Бориспільська виправна колонія № 119" про стягнення 1 127 362,36 грн.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 08.02.2023 у справі № 911/2505/22 залучено до участі у справі в якості співвідповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрпластінвест".

Рішенням Господарського суду Київської області від 06.09.2023 у справі №911/2505/22 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто солідарно з Державної установи "Бориспільська виправна колонія № 119" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпластінвест" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Київська обласна енергопостачальна компанія" 898 232 (вісімсот дев`яносто вісім тисяч двісті тридцять дві) грн 42 коп. заборгованості, 40 052 (сорок тисяч п`ятдесят дві) грн 18 коп. інфляційних нарахувань та 8 769 (вісім тисяч сімсот шістдесят дев`ять) грн 45 коп. 3 % річних. Стягнуто з Державної установи "Бориспільська виправна колонія № 119" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Київська обласна енергопостачальна компанія" 7 102 (сім тисяч сто дві) грн 90 коп. судового збору. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпластінвест" (03062, м. Київ, вул. Чистяківська, 4, код ЄДРПОУ 33493529) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Київська обласна енергопостачальна компанія" (08132, Київська область, Бучанський район, м. Вишневе, вул. Київська, 8-В, код ЄДРПОУ 42094646) 7 102 (сім тисяч сто дві) грн 90 коп. судового збору. В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 09.01.2024 у справі № 911/2505/22 апеляційну скаргу Державної установи "Бориспільська виправна колонія №119" залишено без задоволення, рішення Господарського суду Київської області від 06.09.2023 без змін.

Державна установа "Бориспільська виправна колонія № 119" звернулась до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 06.09.2023 в частині задоволення позовних вимог та постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.01.2024 у справі №911/2505/22 і ухвалити в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити; зобов`язати ПрАТ «ДТЕК Київські регіональні електромережі» здійснити перерахунок за точкою розподілу ЕІС - код 62Z3580170361939 спожитої Державною установою "Бориспільська виправна колонія № 119" електричної енергії за період з 25 січня 2022 року по лютий 2022 року; справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.02.2024 для розгляду касаційної скарги у справі № 911/2505/22 визначено колегію суддів у складі: - Ємця А.А., головуючий, Бенедисюка І. М., Малашенкової Т. М.

У зв`язку з відпусткою судді Малашенкової Т.М. склад судової колегії Касаційного господарського суду змінився, що підтверджується Витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 15.02.204.

Згідно Витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.02.2024 справу № 911/2505/22 передано колегії суддів у складі: Ємця А.А. (головуючий), Бенедисюка І.М., Жайворонок Т.Є.

Перевіривши матеріали касаційної скарги, Суд дійшов висновку, що слід відмовити у відкритті касаційного провадження з огляду на наступне.

Пункт 8 ч. 2 ст. 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Аналогічне положення закріплено у ч. 1 ст.17 ГПК України, яким передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Таким чином, правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають вимогам вищенаведеної ст. 129 Конституції України та узгоджуються з практикою Європейського суду з прав людини.

Відповідно до п.9 ч.3 ст.2 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК), одним з основних засад (принципів) господарського судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження у визначених законом випадках.

Згідно з ч. 5 ст. 12 ГПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ч. 7 ст. 12 ГПК України для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2022 встановлено у розмірі 2 481 грн.

У п. 1 ч. 1 ст. 163 ГПК України зазначено, що у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

Предметом позову у справі № 911/2505/22 є стягнення 1 127 362,36 грн, що є меншим, ніж п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а тому оскаржені судові рішення у цій справі не підлягають касаційному оскарженню.

Згідно із п.2 ч.3 ст.287 ГПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Отже, перелік випадків для касаційного оскарження судових рішень у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, наведений у п. 2 ч. 2 ст. 287 ГПК України, є вичерпним.

Верховний Суд наголошує, що тягар доказування наявності випадків передбачених підпунктами «а» - «г» п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України покладається на скаржника.

Верховний Суд відзначає, що, визначені підпунктами а), б), в), г) п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України випадки, є виключенням із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, оскільки в іншому випадку принцип «правової визначеності» буде порушено.

Аналіз наведеного законодавства дозволяє дійти висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями у справах з ціною позову, що не перевищує п?ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.

До Верховного Суду 16.02.2024 від Державної установи "Бориспільська виправна колонія №119" надійшли додаткові пояснення до поданої касаційної скарги, в яких скаржник зазначає про наявність випадку передбаченого підпунктом "в" п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.

Розглянувши наведений скаржником випадок передбачений підпунктом "в" п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України, колегія суддів дійшла висновку про відсутність обставин для відкриття касаційного провадження, оскільки доводи скаржника, що розгляд касаційної скарги у справі №911/2505/22 не містять аргументованих і переконливих обґрунтувань про те, що дана справа є винятковою для останнього, такі доводи не підтверджені жодними доказами, а зводяться лише до незгоди із рішеннями судів першої та апеляційної інстанції.

Суд зазначає, що незгода із рішеннями судів попередніх інстанцій не свідчить про їх незаконність, як і не може вказувати на таку обставину, як негативні наслідки для скаржника внаслідок прийняття цих рішень, оскільки настання таких наслідків у випадку прийняття судових рішень не на користь скаржника є звичайним передбачуваним процесом.

Водночас касаційна скарга не містить належних обґрунтувань, які могли би бути визнані такими, що підпадають під дію пунктів а), б), в), г) п.2 ч.3 ст.287 ГПК України.

Рекомендацією №R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07.02.1995 державам-членам рекомендовано вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до ч."с" ст.7 Рекомендації, скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися щодо тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу.

Таким чином, законодавець цілком свідомо надав Верховному Суду право використовувати процесуальний фільтр, закріплений у п.1 ч.1 ст.293 ГПК України, і це повністю узгоджується з положеннями ст.129 Конституції України, завданнями та принципами господарського судочинства.

При цьому використання оціночних чинників, зокрема, таких понять, як: "суспільний інтерес", "значення для формування єдиної правозастосовчої практики", "малозначні справи", тощо не повинні викликати думку про наявність певних ризиків, адже виходячи з високого статусу Верховного Суду, у деяких випадках вирішення питання про можливість касаційного оскарження має відноситися до його дискреційних повноважень, оскільки розгляд скарг касаційним судом покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду".

Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію "суду права", що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є "судом фактів".

Учасники судового процесу повинні розуміти, що визначені п.2 ч.3 ст.287 ГПК України випадки є винятком із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, як від заінтересованих осіб, так і від суду, оскільки в іншому випадку принцип "правової визначеності" буде порушено.

Згідно з п.1 ч. 1 ст. 293 ГПК України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Оскільки, Верховним Судом встановлено, що у даному випадку вказана касаційна скарга не містить належних обґрунтувань, які могли б бути визнані такими, що підпадають під дію підпунктами а), б), в), г) п.2 ч.3 ст.287 ГПК України, а суд з власної ініціативи таких умов також не вбачає.

Предметом спору у справі №911/2505/22 є стягнення заборгованності, що є меншою, ніж п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а в касаційній скарзі не наведено належного обґрунтування щодо наявності виключних випадків, передбачених підпунктами а), б), в), г) п.2 ч.3 ст.287 ГПК України, то касаційну скаргу Державної установи "Бориспільська виправна колонія № 119" подано на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.

Враховуючи вищевикладене, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Державної установи "Бориспільська виправна колонія №119" на рішення Господарського суду Київської області від 06.09.2023 в частині задоволення позовних вимог та постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.01.2024 у справі №911/2505/22 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 293 ГПК України.

Оскільки відсутні підстави для відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою Державної установи "Бориспільська виправна колонія №119", то заява про зупинення виконання рішення Господарського суду Київської області від 06.09.2023 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 09.01.2024 у справі №911/2505/22 колегією суддів не розглядається.

Керуючись статтями 234, 235, 287, 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

У Х В А Л И В:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Державної установи "Бориспільська виправна колонія №119" на рішення Господарського суду Київської області від 06.09.2023 в частині задоволення позовних вимог та постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.01.2024 у справі №911/2505/22.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя А. Ємець

Суддя І. Бенедисюк

Суддя Т. Жайворонок